Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Класифікація матеріалів для одягу за призначенням

Читайте также:
  1. Бюджетна класифікація.
  2. Визнання, класифікація та оцінка основних засобів
  3. Визначення навантажень від устаткування, складованих матеріалів і виробів
  4. Вимірювання|виміри| і їх класифікація
  5. Графічне позначення матеріалів
  6. Додаткова література: див. розділ ХІ навчально-методичних матеріалів.
  7. Додаткова література: див. розділ ХІ навчально-методичних матеріалів.

До факторів, які безпосередньо формують властивості та якість відносяться також матеріали, а саме їх якість, які використовуються для пошиття одягу.Матеріали, які використовують для одягу за призначенням поділять на 6 груп:основні, прокладкові,теплозахисні,матеріали для скріплення деталей одягу (нитки, клеї)фурнітура (кнопки, крючки, пряжки, петлі, застежки, гудзики тощо).оздоблювальні матеріали (тесьма, стрічки, шнури, кружева, емблеми тощо). Основні. Ті матеріали, з яких виготовляють всі деталі верху і підкладки одягу: тканини, трикотажні полотна, неткані, плівкові, комплексні (дубльовані) матеріали, шкіра та хутро(натуральні і штучні). До кожного з цих матеріалів пред'явлені певні вимоги до якості, наприклад, прокладкові повинні мати високу стійкість до стирання, високі показники гігроскопічності, паро- та повітропроникності. Комплексні матеріали використовують для виготовлення верхнього одягу (пальто, куртки, плащі тощо), які отримують поєднанням 2-х чи 3-х матеріалів різними варіантами: основний матеріал+підкладковий матеріал, осн. мат.+поролон, осн. мат.+поролон+підкладковий матеріал. Їх поєднують такими методами: клеєвий, вогневий чи прошивний. Прокладкові матеріали. Використовують для верхнього одягу для придання і збереження об'ємної форми, захисту від розтягнень окремих частин виробу. Наприклад, в комірах між основним та підкладковим матеріалами використовують каркасні (спеціальні) прокладки, які забезпечують формостійкість деталя. Ці матеріали бувають лляні, напіввовняні, бавовняні, неткані полотна (клеєні: флізелін, прокламілін), тесьму тощо. Для підвищення жорсткості, пружності та зниження усадки також використовують волосяні тканини(кінський волос, капронова мононить), в основі яких бавовна. Теплозахистні матеріали. Використовують для зимового одягу, головних уборів. Цевата, ватин. Поролон, клеєві неткані об'ємні полотна, хутро. Матеріали для скріплення деталей одягу (нитки, клеї). Нитки в основному бувають бавовняними, з наткрального шовку, з хім. волокон. Інколи викор. клеї в основі синтетичних полімерів.

44. Поняття про пряжу і нитки. Способи отримання пряжі Нитки – гнучкі протяжні і міцні тіла необмеженої довжини з малими поперечними розмірами щодо довжини, які використовують для виготовлення текстильних виробів та складаються з коротких та безмежно довгих волокон. До категорії ниток відносять і їх особливий різновид – пряжу – це нитки. Отримані в процесі прядіння з виключно коротких натуральних і хімічних волокон, з'єднаних через скручування або склеювання. Пряжу отримують в процесі прядіння з коротких природних чи штапельованих хім волокон. З'єднання волокон при прядінні відбувається внаслідок їх скручування і наявності сил зчеплення, які при цьому виникають. Склеюванням можна отримати ряжу, з спеціально підготовлених для цього волокон. Прядіння склад з 3-х етапів: 1 – підготовка волокон до прядіння (сукупність процесів, у результаті яких отримують стрічку – напівпродукт, приблизно круглого перерізу), 2- попереднє прядіння, або отримання рівниці зі стрічки, 3 – власне прядіння – отримання пряжі з рівниці. Спочатку волокна розпушують( також іде очищення ) на тіпальних машинах, потім їх змішують (різних сортів та видів), розчісують на кардних чи гребінних пристроях (для забезпечення розміщення волокон уздовж стрічки, рівниці і готової пряжі для максимального використання їх міцності та очищення) та отримують ватку, з якої формують стрічки, а зі стрічок – рівниці.Змішану пряжу також отримують з'єднанням стрічок з різних волокон. Однорідну пряжу отримують такими способами:Гребінний – найтонша пряжа, отримана з довгих тонких і добре паралелізованих волокон Кардна – проміжне місце між гребінною і апаратною. Апаратна - з більш коротких волокон низьких сортів або відходів, тому вона пухната і менш міцна. Бавовняну пряжу виробляють гребінним, кардним і апаратними способами, лляну – з чесаного льону (кужіль) отримують пряжу гребінним, з коротких волокон (пачос) - кардним способом. Використовують мокре (рівницю перед витягуванням змочують для для зменшення жорсткості волокон і кращого їх зсучування, для отримання більш тонкої і міцної пряжі) або сухе прядіння. Інколи викор і апаратне прядіння. Для шовкової пряжі викор гребінний, кардний та апратний способи, для вовняної – гребінний чи камвольний(буває тонкогребінний чи грубогребінний способи) і апаратний (суконний), хім волокна преробляють на пряжу переважно гребінної чи кардною системами. Змішану пряжуотримують такими спосабами:Однониткова – скручування або сукання елементарних волокон, Трощена – пряжа склад з декількох подовжених складених ниток, не скручених між собою, Кручена – скручення 2-х чи більше поодиноких ниток. Поділяють таку пряжу на фасовану (на поверхні є вузлики, петлі, потовщення) і армовану (сердечник оповитий за довжиною волокнами чи нитками).

45. Розмірна типологія постатей населення України для промислового виробництва одягу Внаслідок масового обмірювання постатей чи фігур населення створюються типологічні шкали, що підпорядковується закону нормального розподілу. Типологічна крива дозволяє організувати масове виробництво різних швейних виробів. Розмірна типологія – раціональна типологія типових фігур, які достатньо чітко відображають форми тіла людини, які пиртаманні даному населенню. Для виготовлення одягу використовують розмірну х-ку тіла людини, що включає до 60-70 різних розмірних признаків. Це обхвати, продольні та поперечні виміри. Обхвати – периметри тулубу, шиї,голови і кінцівок на різних участках, які визначають ширину виробу на відповідних участках. Породольні виміри – визначають довжину тіла та окремих його частин. Поперечні виміри – х-ють ширину окремих участків, наприклад, ширину грудей, плеч... є ще ромірні признаки, які визначають не за поверхнею тіла – осанка, тип будови тіла.Основні параматри, які х-ють типові фігури: зріст, розмір, повнота. Зріст – довжина (висота) тіла людини без взуття від верхньої точки голови до підлоги в см.Стандартами передбачено таку кл-ю типових фігур за зростом:Чоловіки 158-164-......-188см (проміжок – 6см),Жінки 146-152......-176 смХлопчики 86-92-........-188смДівчата 86-92-........-116смОсновні розмірні признаки – обхват грудей та зріст – орієнтовані в різних площинах і найбільш повно х-ють форму тіла людини. Коефіцієнт кореляції між цими признаками невеликий: 0,144 – для жінок, 0,300 – для чоловіків. Розмір – визначають обхватом грудей у см. (3-й вимір)Типові розміри фігур:Чоловіки 84-88-......-128см (проміжок – 4см),Жінки 84-88......-136 смХлопчики 46-52-........-108смДівчата 44-48-........-108см Повнота – х-є тип тіла за віковими змінами фігури. Показники повноти для чоловіків: обхват талії, а для жінок: обхват стегон з урахуванням опуклостей живота.Чоловіки 70-74-......-130см (проміжок – 4см),Жінки 88-92......-144 смВсе доросле населення умовно поділяють на 3 вікові групи: молодшу (20-29 років), середню(30-44р) та старшу(45 і більше), що обумовлено біологічними факторами. Інтервал байдужості – проміжок, в якому різниця між розмірами не відчувається споживачем: за зростом – 6 см, за обхватом грудей та стегон – 4 см. Існує 172 чоловічих та 137 жіночих типових фігур, що охоплюють 83,3% чол. населення та 64,4% жіночого. Розробка розмірної типології дітей набагато складніше, оскільки існує нерівномірність зросту дітей, що виражається не тільки в вікових змінах, але й в значних коливаннях розмірів тіла дітей одного віку.

46. Асортимент та властивості ниток звичайної структури: пряжа бавовняна, пряжа лляна, пряжа вовняна, пряжа натурального шовку. мононитки, комплексні нитки. Пряжа бавовняна – найпоширеніший вид пряжі. Поділ на різновиди. За складом волокон буває чистобавовняною (бавовняною), з тонковолокнистого бавовника, з середньоволокнистого бавовника тощо. Неоднорідна бавовняна пряжа буває змішаною (2-х, 3-х і більше компонентною) і неоднорідною скрученою. За способом виробницта: гребінна, кардна і апаратна, а за особливостями зсукування: з кільцевих, пневмомеханічних роторних і аеродинамічних машин. За конструкцією – однозвита (в один кінець) і звитою у 2 і більше кінців товщиною 4-1000 текс. Пряжа буває суровою, вибіленою, фарбованою. За призначенням: для ткацького (основи і піткання), трикотажного, текстильно-галантерейного та ін. вир-тв, для отриманняґ швейних ниток, у технічних цілях тощо. Пряжа лляна буває чистолляною(100%, чи може містити до 8% хім волокон)і напівлляною (лляних волокон не менше 30%). За способом отримання:лляна (з льону чісаного) і пачосову (з пачосів) відповідно мокрого чи сухого прядіння. За обробкою:сурова, варена, вібілена, фарбована. За рівнем доброякісності (категорії): екстра лляна, спеціальна лляна, висока лляна, підвищена лляна ізвичайна лляна, а пряжа з пачосів – спеціальна пачосова, висока пачосова, середня пачосова, підвищена пачосова і звичайна пачосова. Викор в основному у ткацькому вир-тві для одягових, білизняних, наметових тканин, на килимових фабриках, на крутильних підприємствах для отримання ниток, шнурів та ін. виробів технічного призначення. Пряжа вовняна буває чистовоняною (може містити 10% ін. волокон) і напіввон. (склад. З 2-х і більше видів волокон. Вміст волокон не менше 20%). За системою прядіння: Гребінна (камвольна) і апаратна (суконна), однозвитою (в один кінець), складеною і звитою (у 2 і більше кінців). За обробкою: сурова, вибілена, фарбована в волокні, фарбована після прядіння, меланжева (з різнокольорових волокон) і муліне (скручену з різнокольорових кінців пряжі), друковану.

Використовують в ткацькому, трикотажному, килимовому вир-твах. При виробленні нетканих текстильно-галантерейних вир. тощо. Пряжа натурального шовку – цінна сировина для ткацького і текстильно-галантрейного виробництва. Її отримують з коротких волокон, скручуючи, як правило, в кілька кінців. Тусор – найпоширеніший вид, що склад з волокон диких шовкопрядів, відходів кокономотання і використовується для виробництва високоякісних тканин типу чесуча Шовк-сирець – нитки натурального шовку, що склад з 2-4 шовковин і ледь скручені. Шовк-піткання - нитки натурального шовку, складені з 2-8 шовковин і скручені до 120ск/м. Шовк-основа – вторинні нитки натурального шовку. Кілька шовковин складають скручують вправо чи вліво до 600 ск/м, ще раз складають у два кінці і скручують у протилежному напрямі до 550 ск/м. Муслін наткрального шовку – тонкі нитки, що склад з двохшовковин і скручені до 1500 ск/м. Нитки:Мононитки – елементарні волокна різного поперечногопереізу, що призначені для безпосереднього вигот-ня текстильних виробів. Леска- грубі мононитки, що мають круглий поперечний переріз. Комплексні нитки склад з 2-х і більше елементарних волокон, що з'єднані скручуванням або склеюванням.До ниток звичайної структури відносяться скляні, металеві та металізовані, гумові, високоеластичні пінополіуретанові мононитки.

47. Види виробництва швейних виробів На швейних фабриках і ін. закладах швейного виробництва пошивають за різними системами: одиничний пошив, серійний,масовий. Одиничний – за індивідуальним замовленням і реалізують в ательє. Х-ється меншою продуктивністю, підвищеними розходами матеріалу і є дорогим. Серійне виробництво – розробляються нові вироби, запускають в серію. Виробляють не більше як 300-500 виробів, інколи і менше. Забезпечує підвищену працю, економію матеріалів, підвищену конкурентоспроможність. Масове (тиражене) – х-ється тим, що пошивають вироби, які розраховуються на масового споживача. Необхідно провести масовий вимір постатей населення, внаслідок чого створюють типологічні шкали, що підпорядковується закону нормального розподілу. (див. питання №45).

48. Асортимент та властивості ниток зміненої структури досить широкий. Це нитки, що мають різні зовнішні ефекти, підвищену об'ємність, еластичність, зміцнену структуру тощо. Їх отримують різними методами і класифікують за такими ознаками: за складом волокон (однорідні і неоднорідні), за обробкою (сурові, вибілені, блискучі, матові, зі спец обробками, фарбовані в один колір у масі і волокні, меланжеві, муліновані, набивні), за еластичністю (нерозтяжні – заг подовження 15%, мало-(15-30%), середньо-(30-100%) і високоеластичні(більше 100%), за призначенням (для ткацького, трикотажного, килимового вир-тва, отримання нетканих матеріалів, галантерейних виробів тощо). Асортимент за структурою:Креп – з високим ступенем скручення з 2-5 ниток шовку-сирцю, що скручені до 2500-3200 ск/м або з комплексних ниток різного волокнистого складу та мають дрібнозернисту поверхню. Мооскреп – скручені у два кінці нитки натурального шовку чи з хім волокон. Викор. одну нитку крепову. А другу звичайну(100-200% ск/м). Скручують у напрямі крепового до 500-600 ск/м і запарюють для стабілізації стуктури. Креп-граніт і однулє – подібні до ооскрепу, тільки скручують у напрямі, протилежному крпеу, тому після запарювання має кращу еластичність і меншу жорсткість, ніж мооскреп.Поодинока пряжа із зовн. ефектами: пряжа з фліром, з непсом, з відрізками коротких ниток, з стрічковими ефектами, пересліжиста пряжа, пряжа з різноусадкових волокон, пряжа мушковата (є кулькоподібні вкраплення волокон іншого кольору, ніж колір волокон головного стриженя) Однозвиті (у 2 кінці) і багатозвиті (у 3 і більше кінців: стрижньова, нагінна та закріпна) з зовн. ефектами: епонж, вузликова, петельна пряжа або букле, пряжа з сукрутинами хвиляста пряжа, пружиноподібна, синель (має ворсинчасту поверхню), нитки з комбінованими ефектами тощо. Найбільш поширені нитки з комбінованими ефектами підвищеної розтяжності: мерон, мелан, гофрон, рілон.

До ниток високої розтяжності відносять елстик – отримують з поліамідних комплексних ниток різної товщини. Викор. для панчішно-шкарпеткових виробів. Мерон (з комплексних ниток капрону) і мелан (з лавсану) ззовні мало відрізняються від еластику. Поверхня теж покрита переплутаними спіральними витками, але порівняно з еластиком мають меншу розтяжність (бо перемотування ниток проводять під певним натягом і проводять повторну термообробку, що знижує розтяжність на 7-30%) і тому широко використовуються для верхніх спортвиних і білизняних трикотажних виробів та для тканин. Гофрон і рілон (з капрону) - високооб'ємні звиті з різним ступенем розтяжності. До ниток звичайної розтяжності відносять аерон, що має комбіновані тексткровані нитки, одержувані з'єднанням різних текстурованих ниток отримані зі звичайним аеродинамічним методом текстурування. Викор. для верхніх трикотажних виробів та платяно-костюмних тканин.

 

49.проектування і пошив шв в-ів. Одяг вигот внаслідок декількох етапів: проектування(моделювання, конструювання),розкрій,пошив.В останній час проект одягу здійсн з викор комп’ютерної техніки: це підвищує продуктивність праці, знижує затрати, собівартість, к-ть працюючих. Моделювання – процес створення нової моделі одягу. Займ модельєри або дизайнери. Спеціалісти-модельєри працюють в будинках моделей, експериментальних бюро, лабораторіях в структурі підп-ва. Модель являє собою системний задум художника-модельєра. Нова модель розробл в вигляді проекту. Модельєр корист інструкціями:силует, форма.Силуети:прилягаючі, напівприлягаючі,прямі або вільні. Форма-важл констр.елемент одягу; форм.внасл зєднання окремих деталей виробу. Тектоніка – галузь знань повяз з форм констр виробу. Після проекту склад техн опис – технол документ, в якому опис худ-технол оформл зразка моделі, ос-ті виг-ня, перебіг деталей,к-ть матеріалів осн і допоміжних. Після складання моделі худ рада затверджують модель. Затв модель є зразком еталоном виробу. Пошиття включ:приймання матеріалів; відп техн опису склад конфекційна карта; відбір матеріалів для верху і настилання на спец столи; на верх шар розміщ лекала (форму) деталей (металеві чи пружні);здійсн розкрій матеріалу, проект деталей виробу, підбір матеріалів комплекту; поступає у швейний цех; пошиття. Шви: з’єднувальні (зєдн 2 і більше деталей в одну: змивні, строчні,накладні зі зрізом, білизняні) крайові (обкатувальні зі зрізом, обшивні, у підгин), оздоблювальні рельєфні, з кантом, у підгин).після зєдн деталей проводять волого-теплове оброблення виробів. Вироби з вовни піддають розпрасовуванню і спресовуванню.наст стадія оброблень-кінцеві: виг-ня петель, підгот петель, пришив ґудзиків,застібок. Чищення виробів, допрасовування, маркування і пакування.

50. Хар-ка підготовчих операцій пряжі і ниток до ткацтва. Тканина – полотно, що отрим внасл ткання – відповідного переплетення поздовжніх і попер ниток. Процес ткання назив ткацтвом, поздовжні нитки – основою, поперечні – спітканням (утоком). Виробл тканини на ткацьких верстатах. Текст пряжа і нитки надходять у ткац вир-во в котушках, мотках, у циліндричних і конічних бобінах. Підготовчі прцеси:1.підготовка основи,2 підготовка спіткання. 1. для того щоб сформ систему ниток основи у вигл навою і забезп їх здатність до ткання, нитки основи перемотують (на мотальних машинах, для отрим паковок однак форми і довжини ниток, вилучення дефектів та усун розривів), снують (процес одночасного перемотування певної к-ті ниток(200-600) з малих котушок на снувальний валих), шліхтують (з метою підв міцності та зменш ворсист нитки основи проклеюють спец багатокомпонентним апретом або шліхтою), і прив’язують або присукують на ткацькому верстаті до ниток, що залишились на верстаті від тканини, яку перед цим ткали. 2.на стадії підготовки нитки спіткання перемотують для вилучення можливих дефектів та отримання починків у вигляді цівок потрібної форми. Зволоження проводять шляхом запарювання ниток або їх витримки в спец приміщ з підв вологістю повітря. Внаслідок таких операцій спіткання стає більш еластичним, мяким, виклюя можлив утв сук рутин.

51. Хар-ка асорт верхнього та легкого одягу. Викор. переплетення:окрім простої гладі, трикотажу з начосом та покривного трикотажу, ще основовяз трикотаж різних переплетень, плюш, інтерлочний, фанговий, оборотний, жакардовий. Виробл з бавовняної,вовн, напіввовн пряжі.для теплих застос начісний трикотаж.для легких виробл з віскозного шовку або бавовн пряжі, підкладочні-паралон, синтапон.обробка:гладкофарб,строкатовяз,набивні,тиснені,лощені,з начосом. ос-тю верхніх виробів є часті зміни фасонів. Повинні бути ретельно пошиті, мати витончену форму і гарне оздоблення. Статеві ознаки:для дорослих (88-140 розм)для дітей(44-96) Розмірні ознаки (для жінок:обхват грудей, обхват талії зріст; для чоловіків:зріст, обхват грудей, обхват талії;для дітей: зріст, обхват грудей ).асорт: джемпери,светри,кофта,кофточка,жакети,жилети,блузки,сарафани,пижами,рейтези,халати,костюм,пальто,пелерина,комбінезони.Вл-ті:теплозахищенісь, вітростійкість,вологонепроникн, стійкість до знош

52. форм структури тканин на ткацькому верстаті. Не зваж на конструктивні ос-ті безлічі видів і різновидів ткацьких верстатів, принцип їх будови і роботи однаковий. При обертанні валу верстата ексцентрики перемінно змінюють положення важелів-підніжок, що з’єднані ремінцями з двома начиннями.при піднятті першого начиння (непарні нитки) і опускінні другого (парні) утв кут або фак, в який з допом човника прокладають нитку спіткання.після цього ляда, в якій знах блят, приводиться в рух шатунно-кривошипним валом і прибиває нитку спіткання до краю тканини.Ексцентрики, обертаючись,змінюють своє положення і положення спіткання. Прокинута нитка спіткання заробляється в структуру тканини з одноч утв нового факу для прокладання наст нитки.Процес ткання продовж безперервно.готова тканина періодично намот.на тов вал. З допом жаккардової машини можна підіймати будь-яку к-ть ниток основи для отрим факу. Це дає змогу отрим на тканині мал. найскладн композицій.для отрим відпов мал. вигот набір перфокарт, кожна з якого відповідає розмірові однієї грані призми.на кожній карті відпов до вимог мал. прорубані отвори.карти зєдн послідовно в одне безперервне полотно і перекидають через призму.

54.поняття про ткацьке переплетення. Тк пер-ня- переплетення поздовжніх і поперечних ниток, з яких виробл тканини, а на її поверхні форм певний порядок перекрить і взаємодіє з строками. Головні: полотняне: одностороннєР1І1. саржеве -тканини однобічні (рис на лиц стороні)рис має вигляд діагональних смуг різної ширини,напрвлних під кутом70.різновиди:просте,підтканеР2І1,3І1,основнеР1І2,1І3,рівносистемнеР2І2,3І3. атлас -лиц поверхня утв за рах перекриття ниток основи. сатинове -лиц поверхня утв за рах перекриття ниток утка. Дрібнвізерункові:похідні від базових, хар-ся збільш довжини перекриттів або по основі або по утоку. похідні від полотняного: репсове -збільш ниток по основі і передку. рогошка -збільш перекриттів і по основі і по утку. від саржевих:отрим шляхом збільш довжини перекриттів,к-тю ниток в рапорті(посилена саржа, проста саржа) та змінення направлень саржевих ліній: ламана,зігзагоподібна саржа. Від атласних і сатинових: посилений атлас -отр шляхом збільш довжини перекриттів осн ниток. посилений сатин -отр шляхом збільш довжини перекриттів уточних ниток. тіньові атласно-сатинові -отр внасл переходу від сатину з утковим ефектом до атласу з осн ефектом і навпаки. Комбіновані:обєдн в одному перепл двох бо більше базових чи похідних переплетень та їх подальшою розробкою зміною в рапорті. орнаментні- рис у вигляді продольних і попер смуг клітин, різних контурів, які утв шляхом поєднання різних переплетень. крепові- хар-ся дрібнозернистою матованою поверхнею за рах накладання різних рапортів,перестановки ниток уточних та основних,їх будують на осн саржевих сатиново-атласних полотн переплетень. просвічуван е-сполуення полотняного з сатиново-атл переплетенням, ос-ть тканина має простір без нитки. рельєфне -склад з певних геометр фігур (ромби,клітини,смужки) і виступають опукло на поверхні:вафельне,діагональне, рубчикове. Складні -мають 3 і більше систем ниток (2основи і 1 утоку і навп). півторашарове -має 2 основи і 1 нитку підканняі навп. Поодинока система ниток у тканині лежить в одній площині,а подвійні системи-у двох,одна за другою .двошарове (подвійне)-2 системи ниток основи і 2 нитки утоку. суцільно-тканні -верхній шар зроблений 2 системами основи,нижній 2 утоку .прошивні -склад з 2 шарів тканин зєдн між собою лише в окремих місцях.три і багатошаров і:3-6 систем ниток .піке -тканина лиц поверхні має випуклі рельєфні рисунки,контури їх поглиблені в товщу тканини, але зворотній бік тканини гладкий. ворсові.махрові -2 системи ниток основи і 1 утоку.з 1 основи і утоку утв грунт тканини,а 2 утв петлі. перевивочне(ажурне). Крупновізерункові(жаккардові):великий рапорт 24-к-х тис ниток:простий(2системи),складни(3-5)

56.дефекти швейних виробів 1-й,2-й сорт.визнач за наявн дефектів зовн виду полотна та виробничо швейних дефектів. стандарти обмеж к-ть дефектів. дефекти:такі що не допускаються, не врах, видимі,невидимі.Забруднення,потовщення ниток,близна (позд чи попер смужка), парочка(позд смужка у вигл подвійної нитки),різне спіткання (попер смуги,утв внасл викор спіткання різних партій), спуски спіткання (зароблені в структуру тканини потовщення), відсутнє піткання (попер розрідж смуга, внасл від нитки піткання) недоріка(попер смуга, що являє її частину з меншою щільністю), забоїна (попер смуга має вищу щільність),підплетина(ділянка тканини з обірваними нитками основи і без чіткого перепл з спіткання-дірка)

 

58.Хар-ка базових переплетень і їх вплив на властив тканин. До гр баз перепл відносять:полотняне,саржеве,атласне й сатинове перепл. Полотняне перепл застосовують найчастіше в лляному ткацтві.Тут кожна нитка піткання переплітається з кожною ниткою основи.На лицьову поверхню виступають непарні нитки основи-1,3,5 тощо, а на зворотну-парні-2, 4,6тощо.Візерунок тканини простий,однаковий на обох сторонах.Схема перепл нагадує шахову дошку.Тканини, зроблені цим переплетенням, двобічні.Вони жорсткіші й міцніші порівняно з тканинами інших перепл за умови,що параметри будови та волокнистий склад у них однакові. Саржеві переплетення. Якщо полотняне переп,як вид, поодиноке,то саржеве перепл має кілька різновидів.Загальні хар-ки саржевих перепл:Ro>3,Rn>3,Lo>2,Ln>2,S—l. Теоретично кількість рапортів саржевих перепл не обмежена.Практично вона пов'язана з довжиною перекриття (L), зі збільшенням якої погіршується зв'язок ниток основи з пітканням.Саржеві перепл прийнято характеризувати умовними дробами.Чисельник показує кількість основних ниток,що перекривають кожну нитку піткання в межах одного рапорту, а знаменник-кількість ниток основи,що перекриваються кожною ниткою піткання також у межах рапорту.Саржі,в яких чисельник або знаменник дорівнює одиниці (1/2, 2/1, 3/1 тощо)-прості саржи.Саржі,в яких на лицьовому боці переважають нитки піткання (1/2, 2/4 тощо), наз пітканими, саржі 2/1,3/2,4/1 тощо-основними,а саржі 2/2, З/З, 4/4 тощо -рівносистемними.Тканини саржевих перепл-однобічні.Зі збільшенням рапорту зростає різниця між візерунками лицьової поверхні тканини та зворотної.Візерунки мають вигляд діагоналевих смуг різної ширини,направлених знизу зліва вгору направо.Зв'язок між нитками в тканинах саржевих перепл слабший,тому вони більш еластичні і за інших рівних умов менш міцні,ніж тканини полотняного переплетення.Саржеві перепле за обсягами їх використання посідають2місце після полотняного у виробництві костюмних,пальтових,платтяних та інших тканин. Сатинові й атласні переплетення. Подібно до саржевих сатинові й атласні переплетення мають численні різновиди. Загальними для них є кількісні характеристики:Ro>5,Rn^5,Lo>4,L,i>4,S>2Сатини й атласи хар-ть умовним дробом,чисельник якого дорівнює рапорту,а знаменник - зсуву: 5/2, 5/3, 7/2, 7/3 тощо.Різниця між сатинами й атласами полягає в тому,що у сатинах лицьова поверхня утворюється за рахунок перекриття ниток піткання,а в атласах-за рахунок ниток основи.Завдяки зсуву через дві і більше ниток (S>2), а також значно більшим довжинам перекриття (L>4),сатинові й атласні переплетення не мають смугастого візерунка.Тут діагоналі відсутні,а поверхня виглядає рівною і гладкою.Цей ефект підсилюють збільшенням щільності ниток піткання в сатинах і основи — в атласах.Сатини й атласи більш еластичні,менш міцні,але значно стійкіші до витирання.Саме тому їх використовують переважно для підкладок.

59. Загальні поняття про трикотаж. Відмінність трикотажних полотен від тканних. Трикотажні полотна, на відміну від тканих, отримують з однієї або багатьох ниток шляхом утворення з них петель та їх взаємного з'єднання. У трикотажному виробництві, крім полотен, отримують також готові текстильні вироби різного призначення -рукавички, шкарпетки, панхочи тощо, або окремі деталі виробів -рукава, спинки, полички тощо. Тому нерідко користуються загальним терміном - трикотаж, як це прийнято у багатьох західноєвропейських мовах.Трикотаж в'яжуть на трикотажних машинах або вручну, використовуючи для цього пряжу і нитки різного складу і різної будови. Специфіка в'язання трикотажу та побудови окремих механізмів в'язальних машин обумовлює підвищені вимоги до властивостей текстильної сировини. Насамперед, пряжа і нитки не повинні мати зовнішніх дефектів - різких потовщень, сукрутин, обривів моноволокон у комплексних нитках. Характеристики нерівномірності за товщиною, міцністю та крутінням повинні бути мінімальними. Пряжа і нитки повинні бути м'якими, еластичними, не дуже пружними, здатними легко утворювати петлі та без утруднень звільняти петлеугворюючі механізми машин.У процесі підготовки пряжі і ниток до в'язання їх перемотують, зволожують або обробляють антистатичними препаратами, кондиціонують. Перед в'язанням основов'язаного трикотажу проводять снування ниток основи.В'язання трикотажу базується на певних теоретичних засадах, або положеннях. Первинною чарункою трикотажу є петля -просторова крива, розміри і форма якої визначають особливості будови полотна та його основні властивості. Петлі, що розміщені за шириною полотна, або виробу, утворюють так званий петельний ряд, а петлі, розміщені за довжиною трикотажу (по вертикалі), утворюють петельний стовпчик. Залежно від порядку утворення петельних рядів трикотаж поділяють на поперечнов'язаний і основов'язаний. Петлі одного горизонтального петельного ряду в поперечнов'язаному трикотажі формуються послідовно з однієї безперервної нитки: 1-й ряд - зліва направо, 2-й ряд - справа наліво і т.д. У процесі петлеутворення нитку згинають -кулірують. Від цього слова поперечнов'язаний трикотаж називають ще кулірним. В основов'язаному трикотажі етлі горизонтального петельного ряду формуються з окремих самостійних ниток (І, II тощо) одноразово. Кількість ниток в одній основі відповідає кількості петель в одному петельному ряду від краю до краю полотна.

60.Похідні і комбіновані тк перепл:іх хар-ка і вплив на властивості тканин. На основі головних перепл можна проектувати безліч похідних.Зокрема:від полотняного-репсові та рогожові;від саржевих-зворотні і ламані,складні,діагональ;від сатинових і атласних-підсилені сатинові й атласні перепл,тіньові сатино-атласні перепл та ін. Репсові перепл отримують збільшенням довжини перекриття(L)або по пітканню,або по основі в тканинах полотняного перепл.Для цього при проділі ниток основи у одне вічко начиння заводять по2і більше ниток,а в разі ткання з багатьма начиннями проділ роблять так,щоб замість поодинокої нитки основи фак утворювали2-3або більше парал ниток.За рах ниток піткання утворюються довші перекриття,а наявність під ними2-3і більше ниток основи забезпечує творення поздовжніх рубчиків.Такий репс наз репсом пітканим.Якщо при виготовленні тканини полотняного перепл замість1нитки піткання в1фак прокидати парал по2-4нитки,отримують репс основний.Відомі також напіврепси-піткані й основні,а також фальшиві репси-тканини полотняного перепл,в яких викор нитки різної товщини в основі і пітканні. Рогожка, або анама - похідне від полотн пере­пл,в якому збільшено довжину перекрить і по основі, і по пітканню. Репси і рогожки - тканини однобічні.Вони більш еластичні,особливо рогожки,і мають рельєфну лицьову поверхню у вигляді рубчиків або квадратів. Зворотна саржа може мати різні рапорти і довжину перекриття.Різниця зворотних сарж від базових полягає в напрямі поверхневих смуг(рубчиків),що спрямовані знизу справа вгору наліво. Ламана саржа -перепл,що об'єднує базову і зворотну саржу з характерними для них ха-ками. Складна саржа- переплетення,що виникає внаслідок об'єднання в одній тканині кількох базових або похідних саржевих переплетень.Складні саржі хар-ть умовними дробами виду 3/1-2/1-1/3. Діагональні перепл утворюють на основі складних сарж.На лицьовому боці тканини мають чіткі діагональні смуги,що йдуть під кутом більше 45 знизу зліва вгору направо.Частіше діагональні перепл вик-ть для виробництва коверкотів, габардинів та інших тканин костюмно-пальтового та плащового призначення. Підсилені сатини отримують на базі сатину 8/3 шляхом подвоєння поодиноких перекрить і подальшого його підсилення ще на одне перекриття. Так виробляють молескіни та інші тканини одягового призначення з подальшим начісуванням ворсу. Тіньові сатиново-атласні перепл отримують внаслідок переходу від сатину з пітканим ефектом до атласу з основним ефектом,і навпаки.Перехід може бути як горизон­тальним,так і вертикальним.При застосуванні різнокольорових ниток основи і піткання тканини мають не лише структурні,а й привабливі кольорові ефекти. Комбіновані переплетення отримують внаслідок об'єднання в одному переплетенні2або більше базових чи похідних переплетень та їх подальшою розробкою-зміною рапортів,довжини перекрить,підсиленням,ускладненням проділів тощо.Для ткання використовують кареточні ткацькі верстати з більш як4начиннями. Відомо безліч окремих видів переплетень цієї групи.Практичне їх використання залежить від рівня графічної (проектної) розробки та можливостей наявного парку ткацьких верстатів.

61.Вимоги трикотажного виробництва до вихідної текстильної сировини. Технологічні особливості роботи трикот машин,а також петлеподібна будова і особливі властивості трикот полотна,висувають стосовно пряжі додаткові вимоги порівняно з пряжею,призначеною для ткацького виробництва.Трикот пряжа має бути відлогою, м'якою, рівномірною за товщиною, блиском, міцністю, еластичністю.Застосування більш відлогої за суканням трикот пряжі,порівняно з пряжею для ткацького вир-ва, пояснюється тим,що підвищення крутки пряжі призведе до збільшення жорсткості пряжі, і також до збільшення її покриття плямами,а отже,і до виходу з ладу трикотажних машин, ламання голок,викривлення форми і зміни розмірів петель,перекосів трикот полотна та інш дефектів.М'якість трикот пряжі визначається не лише показником и крутки,але і властивостями самих волокон.Підвищення м'якості пряжи на трикотажних фабриках досягається попередньою обробкою пряжі:ниток перед в'язанням спец зм'якшувальними розчинами,які потім вилучаються з трикот полотна чи гониш виробів перед фарбуванням.Рівномірність пряжі за товщиною і блиском забезпечує одержання однорідного за структурою і рівномірного за товщиною,щільністю і блиском трикотажу. Нерівномірна за товщиною пряжа,не забезпечує рівномірної поверхні,викликає "зебристість" (смугастість трикотажу)Рівномірність пряжі за міцністю перешкоджає обривам пряжі та чменшує кількість дефектів у процесі трикот вир-ва.Еластичність,яка хар-ує частку пружного подовження в абсолютному видовженні,є1з найважливіших властивостей трикотажної пряжі.Пружність пряжі зумовлена властивостями волокон, способом прядіння і показником крутки. Найбільш пружними волокнами є вовна і синтетичні ПЕ і ПА волокна: лавсан, капрон. Характер поверхні трикот пряжі є також важливим показником для вироблення трикотажу без виробничих дефектів.Надто пухнаста, нерівномірна, шишкувата пряжа буде не лише призводити дефектів полотна при в'язанні,але і зумовить зниження пружних властивостей трикотажу.Після виготовлення трикотажу парафін і емульсія мають бути повністю видалені з волокна,оскільки це позначиться на рівномірності фарбування трикотажу.

62.Хар-ка жаккардових перепл і їх вплив на властивості тканин. Крупновізерункові, або жак перепл виділені в окрему гр за2основними ознаками:особливостями ткання та розміром рапорту.Тканини цих перепл отримують на ткацьких верстатах жак машин.їх вик-ня пов'язане зі значними витратами праці для виконання підготовчих робіт до ткання.Однак доцільність цих витрат виправдовується кінцевим продуктом-готовими тканинами різних структур високо­художнього оформлення.Жак перепл мають рапорт від 24 до кількох тисяч ниток.На жак машинах можна отримувати тканини з низькорапортними перепл,але цього не роблять з екон міркувань.Візерунки на поверхні жак тканин утворюються через поєднання простих і складних перепл. Тому жак перепл поділяють на2підгр: прості, що мають2системи ниток(основу і піткання),і складні, що утворюються з3-5систем ниток.Жак машини можуть при утворенні факу підіймати не тільки певні гр,а й окремі нитки основи.Завдяки цьому є можливості для проектування і ткання візерунків складних композицій з різними орнаментами і з рапортами у кілька сот ниток.Ткацький малюнок одношарових (простих) жак тканин має тло і ткацький візерунок.Тло формується за рахунок переважно найпростіших переплетень-полотн,саржевого або сатиново-атласного.Для отримання ткацького візерунка вик-ть різні рельєфні або похідні переплетення,які чітко контрастують на рівному і гладкому тлі. Контрастність зростає внаслідок зас-ня різнокольорових ниток,за рахунок як формується лицьова поверхня візерунка.Безмежно широкий перелік різновидів жак складних перепл: півтора-, дво-, три- і багатошарових.Особливе місце серед них посідають гобеленові, репсові й ворсові жак тканини.Гобеленові перепл будують на основі кількох систем ниток основи і кількох систем ниток піткання.Внаслідок ускладнення порядків перепл,вик-ня ниток різних кольорів і товщини отримуть багатошарові тканини високої густини з різними поверхневими ефектами.Репсові жак тканини мають складну багатошарову будову і спец–рубчикову структуру лицьової поверхні.Вони досить зносостійкі. Для меблевої промисовості.

63. Загальна схема виробництва трикотажних полотен і виробів. У фабричних умовах трикот полотна,окремі деталі і готові вироби отримують на трикотажно–в язальних машинах.На відм від ткацького виробн трикотаж отримують,починаючи з формування петель з ниток або пряжі.Петлі формуються на голках–гачкових або язичкових.Окрема нитка або система ниток подається на голки нитководом–металевим стрижнем,що має на кінці вічко,в яке засилено нитку.Петлеутворення відбувається2способами:трикотажним і в язальним.Трикот спосіб різниться від в язального тим,що тут після прокладання нитки проводять її згинання.В язальним способом отримують трикотаж переважно на машинах з язичковими голками.Процес вир-ва трикот виробів складається з таких основних операцій:моделювання(розроблення нових або вибір уже існуючих трикотаж виробів),конструювання(розробка технічних вимог для пошиття данної моделі з врахуванням найважливіших властивостей полотна і виготовлення лекал для покрою полотен), підготовки і крою полотна, пошиття і оздоблення виробів, розбракування готових виробів.

64. Загальні поняття про обробку та оздоблення тканин.Хар-ка основних, підготовчих оброб процесів. Обробка,суть якої полягає у зміні зовнішн вигляду, часто структури та властив текст матеріалів,є складовою частиною текст-ої технології.Переважна більшість текс-их матеріалів після виготовлення (ткання, в'язання, плетення, склеювання тощо)не придатна для безпосереднього вик-ня за призначенням,бо не відповідає вимогам,що їх передбачає те чи інше призначення.Щоб змінити структуру і властивості,зокрема колір,а також забезпечити певне художнє оформлення текс-их матеріалів,після завершення процесів виготовлення проводять обробку.Усі обробні процеси варто поділити на підготовчі,основні,спеціальні і кінцеві.Підготовчі процеси мають за мету виконати певні операції,які сприяють більш доброякісному проведенню основних обробок, підвищенню їх ефективності.Ці операції базуються на використанні дії механічних,хім і фіз-хім чинників на текстильний матеріал.До найбільш розповсюджених підго­товчих операцій відносять обпалювання,стриження, відварювання і розшліхтовування,валяння і карбонізацію.Обпалювання проводять з метою звільнити поверхню мате­ріалу від кінчиків волокон,що виступають,і підвищити чіткість структури виробу. Стриження виконують на стригальних або наждачних машинах з метою очищення поверхні матеріалу від волокон,а також забезпечення рівномірності висоти ворсу. Відварювання і розшліхтовування —найбільш розповсюджені підготовчі операції.Відварюють майже усі текс-ні полотна та вироби з бавовни,льону й їх сумішей перед вибілюванням і фарбуванням.Мета відварювання-вилучити зі структури полотна і волокон деякі природні та нанесені на них у процесі виробництва штучні домішки і надати виробам гідрофільності і високої капілярності. Валянню піддають вироби з вовни або суміш вовни з іншими волокнами.Під впливом мех чинників (тиснення, тертя, ударів),тепла та зволоження вироби з вовни ущільнюються.Підготовчу операцію валяння застосовують переважно в суконному виробництві з метою зміни структури сукон, драпів та інших вовняних виробів. Карбонізація - сукупність технологічних процесів очищення волокон вовни і готових вовняних виробів від целюлозних домішок (волокон, реп'яхів тощо).Кар-ії піддають високоякісні чистововняні вироби з метою підвищення ефективності фарбування. Вибілювання текс-их матеріалів після їх виготовлення проводять з метою отримання вибілених виробів або їх подальшого фарбування у світлі й яскраві кольори. Природні та хім волокна у своєму складі мають натуральні або штучно внесені сполуки певного кольору. Щоб отримати матеріал білого кольору,ці сполуки необхідно перевести у безколірні.Досягають цього обробкою матеріалу спец хім препаратами- киснювачами або відновниками-NaCiO;NaClO2;Н2О2;СаС1О2 СаО 4Н2О.

65. Трикотажно-в’язальні машини: їх класифікація і принципи роботи. У фабричних умовах трикотажні полотна, окремі деталі і готові вироби отримують на трикотажно-в’язальних машинах. Залежно від особливостей утворення петельних рядів вони поділяються на 2 класи – кулірні та основов’язальні. Кожен з цих класів поділяється на 2 підкласи: плоскі (на них отримують плескаті полотна або окремі деталі виробів) і круглі (полотні, готові вироби або деталі в’яжуть у вигляді трубки). Кожен підклас крім круглих основов’язаних поділяється на групи (одинарні і подвійні). Одинарні машини в’яжуть однобічний, подвійні – двобічний трикотаж. До кожної групи відносять певні види, які поділяють на різновиди. Принципи роботи: трикотаж отримують, починаючи з формування петель з ниток або пряжі; петлі формуються на сталевих голках; окрема нитка або система ниток подається на нитки нитководом. На поперечнов'язальних машинах нитковод послідовно прокладає нитку на дві голки, рухаючись зліва направо і навпаки. Рухатись може нитковод або система голок відносно. Петлеутворення відбувається двома способами: трикотажним і в'язальним. При трикотажному способі після прокладання нитки проводять її згинання, або кулірування, спеціальним пристроєм - платиною (металевою пластиною особливої форми). В'язальним способом отримують трикотаж переважно на машинах з язичковими голками, які в циліндрах або інших пристроях кріпляться вертикально. Машини з однією голковою системою називають ще однофонтурними, а з двома - двофонтурними.

66. Хімічні способи вибілювання тканин різного волокнистого складу. Методи оцінювання білості тканин. Вибілювання тканин проводять з метою отримання вибілених виробів або їх подальшого фарбування в світлі та яскраві кольори. Для вибілювання виробів майже з усіх відомих волокон використовують такі окислювачі: хлорит і гіпохлорит натрію, хлорне вапно, перекис водню. Вони переводять сполуки, які містяться в волокнах, у безколірні. Вироби з вовни та натурального шовку вибілюють розчинами відновників: SO2, Na2S2O4, NaHSO3. Суть хімічного вибілювання полягає в руйнуванні хромофорних систем під дією активних елементів – продуктів розпаду окиснювачів або відновників. Це переважно атомарний кисень, хлор, сірчистий ангідрид тощо. Хімічне вибілювання має компромісний характер: поряд з руйнуванням хромофорних систем відбувається деструкція волокнотвірного полімеру. Подальше підвищення білості хімічним способом вибілювання супроводжується різким пониженням механічних властивостей виробів, зокрема їх стійкості до розриву.

67. Класифікація трикотажних полотен (переплетень). Петлі, сформовані голками та іншими петлеутворюючими пристроями і з’єднані між собою, утворюють трикотажне полотно. Порядок формування петель і їх взаємного з’єднання – трикотажне переплетення. Полотна отримують власну назву залежно від переплетення, тому в виробництві трикотажу терміни трикотажне переплетення і трикотажне полотно нерідко співпадають. Властивості трикотажу залежать від виду переплетення. Головні переплетення є найпоширенішими. Їх поділяють на два підкласи - базові і похідні переплетення. Базові переплетення мають досить просту структуру з однаковими за розмірами петлями: гладь, двовиворітне полотно, ланцюжок, трико, атлас, ластичний ланцюжок, ластичне трико і ластичний атлас. Структура похідних переплетень створюється за рахунок комбінації двох або більше базисних. Найпоширеніші похідні переплетення: похідна гладь, інтерлочне полотно, похідні сукно, шарме, атлас суконний, інтерлочне трико, інтерлочний атлас тощо. Візерункові переплетення мають структуру, створену на основі базових або похідних переплетень шляхом зміни виду і розміру петель, довжини їх протяжок, порядку подавання ниток на голки, вив'язування допоміжних ниток для отримання кольорових або візерункових ефектів, зменшення розпускання, зниження розтяжності, підвищення теплозахисних властивостей тощо.

68. Фізико-хімічні способи підвищення білості (білизни) тканин. Відомо, що білість полотна залежить від його здатності невибірково і розсіяно відбивати промені видимого спектра. Оскільки реальні білі полотна в синьо-зеленій зоні спектра повністю не відповідають цим вимогам, вироби з них підсинювали синькою або ультрамарином. Це забезпечувало корекцію суб'єктивного сприйняття здатності поверхні полотна відбивати видимі промені й оцінювати його як біліший матеріал. Потім було синтезовано препарати, після обробки якими певний полімерний матеріал суттєво змінює свої оптичні властивості. Нові речовини дістали назву оптичних вибілювальних препаратів (ОВП). За будовою і властивостями вони відносяться до синтетичних барвників. ОВП мають певне цільове призначення: для целюлозних матеріалів, білкових і поліамідних волокон тощо. Текстильний матеріал вибілюють хімічним способом, а потім залежно від його волокнистого складу, виробляють ОВП за схемами фарбувальних виробництв. ОВП і матеріали, оброблені ними, здатні поглинати ультрафіолетові промені, перетворювати їх на енергію флуоресценції і світитись у фіолетово-синій зоні видимого спектра. Відбиті фіолетово-сині промені, "накладені" на жовтувато-білий спектр вибіленого матеріалу, змінюють суб'єктивну оцінку білості матеріалу в бік її значного збільшення. Ефект оптичного підбілювання відбувається лише за умови освітлення обробленого матеріалу світлом, яке у своєму складі має ультрафіолетові промені.

69. Асортимент і властивості основних видів поперечно-в’язаних полотен. Полотна головних поперечно-в’язаних (кулірних) переплетень мають найпростішу будову, складаються з однакових за розміром і формою петель, які не включають інших елементів петельної структури. З кулірних до них належать гладь, ластикова гладь та двовиворітне полотно. Полотна похідних кулірних переплетень одержують шляхом поєднання кількох головних так, що між петельними стовпчиками одного переплетення поміщаються петельні стовпчики другого. З кулірних – це похідна гладь та дволастик (інтерлочна гладь). Візерункові полотна виготовляють на основі головних та похідних переплетень шляхом пров’язування додаткових ниток для досягнення кольорового ефекту (жаккардові полотна), зміни властивостей трикотажних полотен, а також зміни форми й розміру петлі та довжини протяжок. Полотна комбінованих кулірних переплетень утворюються в результаті поєднання головних, похідних та візерункових переплетень. Характерні ознаки: наявність у більшості з них однакових за розміром і формою петель, їх високу розтяжність та легку розпускальність поперек полотна, помітну різницю між лицевою і виворітною стороною (в одинарних полотнах), рельєфність петельних стовпчиків, наявність рельєфних і ажурних ділянок. Серед кулірних полотен головних переплетень відзначають схожість та відмітність гладі, ластикової гладі та двовиворітної гладі, а серед кулірних полотен похідних переплетень - похідної гладі та інтерлочної гладі. Так, наприклад, інтерлочна гладь, на відміну від ластикової, завдяки застосуванню більш високих класів машин, як правило, характеризується меншою товщиною, більшим приляганням один до одного петельних стовпчиків та гладкістю поверхні. Крім цього, в інтерлочній гладі, на відміну від ластикової, лицеві та виворотні петельні стовпчики з торцевої сторони розміщені один проти одного в затилок (в ластику - в шаховому порядку). Серед груп кулірних платувальних полотен розрізняють полотна гладкі, а також з перемінним, перекидним, накладним та вишивним платуванням. Окремі види плюшевих та ворсових кулірних полотен розрізняють за висотою, щільністю та характером розміщення ворсу, особливостями їх колористичного оформлення. Гладкі та візерунчасті плюшеві полотна є з петельним і розрізним ворсом, односторонні та двосторонні. Серед кулірних пресових полотен розрізняють фанг, напівфанг, ластиковий фанг та напівфанг, двовиворітний фанг і напівфанг, інтерлочний фанг і напівфанг, а також різні види візерунчастих пресових полотен (ажурних, малорозпускальних та інших). У групі кулірних жакардових полотен е такі види: регулярний, нерегулярний, двоколірний і триколірний, відтінково-рельєфний, повний і неповний та накладний жаккард.

70. Фарбування тканин. Поняття про барвники і їх класифікація. Фарбування тканин проводять з метою надання їм кольору або кольорів. Суть фарбування полягає в обробці волокон, пряжі (ниток) і готових виробів спеціальними препаратами - барвниками. До середини XIX ст. застосовувалися природні барвники рослинного або тваринного походження. Майже в усіх країнах світу сьогодні фарбують текстильні вироби виключно синтетичними барвниками. Барвники – це хімічні сполуки, які у своєму складі мають хромофорні групи або відповідну будову (наприклад, хіноїдну), що зумовлює певний колір, і ауксохромні та солетвірні групи, від яких залежать спосіб використання та характер взаємодії барвника і волокна. Барвники поділяються на водорозчинні (1. кислотні – солі сильних основ і кислот, ними фарбують вироби з вовни та натурального шовку; 2. протравні – комплексні сполуки („лаки”), ними фарбують тканини з целюлозних волокон; 3.кислотно-протравні – волі хрому у сполученні з протравами, ними фарбують тканини з білкових та поліамідних волокон; 4. металомісткі – містять атоми важких металів (хрому, міді, кобальту); ними фарбують вовну, поліамідні волокна і нитки; 5. прямі (субстантивні) – здатні фарбувати білкові, целюлозні і деякі синтетичні волокна і вироби з них прямо, без протрав, їх поділяють на 3 групи: прямі світло тривкі, прямі із використанням закріплювачів, прямі здатні до діазотування на волокні; 6. активні – містять реакційно здатні атоми чи групи атомів, використовуються для візерункового друкування) та водонерозчинні (1. сірчисті – їх отримують з ароматичних амінів, добре фарбують целюлозні волокна; 2. кубові – формула RCO, містять карбонільну групу, фарбують целюлозні і поліамідні волокна, поділяються на індигоїдні та полі циклічні; 3. оксіазобарвники – синтезуються безпосередньо на волокні, ними фарбують переважно вироби з целюлозних волокон; 4. чорний анілін – ним фарбують целюлозні волокна; 5. пігментні – їх використовують для візерункового друкування виробів з різних волокон; 5. дисперсні – ними фарбують синтетичні і штучні ацетатні волокна і вироби з них).

71. Асортимент і властивості основних видів основов’язаних полотен. Основними видами основов’язаних полотен є платувальні, утокові, пресові, малорозтяжні, філейні, жаккардові та комбіновані полотна. За будовою ці полотна бувають одинарні та подвійні, двогребінкові та багатогребінкові. Найбільш поширені двогребінкові одинарні полотна (трико-сукно, трико-трико, сукно-сукно, трико-шарме та інші), в яких ґрунтова та платувальна нитки можуть бути однакового або різного волокнистого складу, будови та обробки. Ці полотна мають однакову лицьову поверхню і відрізняються тільки виворітною стороною - різною довжиною та характером розміщення протяжок трикової, суконної та шармезної кладки. Двогребінкові і одногребінкові, одинарні та подвійні полотна атласних переплетень (трикової, суконної та шармезної кладки) відрізняються особливостями кладки петель в окремих петельних рядах, наявністю двосторонніх та односторонніх протяжок, а також зовнішнім виглядом та деякими властивостями (розтяжністю, міцністю, розпускальністю та іншими). Основов’язані утокові полотна, як і платувальні, можуть бути одинарними і подвійними, однокольоровими і різнокольоровими, а

також з різноманітними зовнішніми ефектами (ворсовими, ажурними, рельєфними). При цьому утокові нитки можуть використовуватися як підкладкові для отримання ворсових полотен, як каркасні для зменшення розтяжності і розпускання, а також збільшення зносостійкості і зменшення теплопровідності полотен; як декоративні для надання полотнам різноманітних візерунчастих ефектів; як з'єднувальні для з'єднання окремих петельних стовпчиків. Плюшеві основов'язані полотна бувають одинарними і подвійними, з лицевим, виворітним і двостороннім петельним або розрізним ворсом. Крім цього, плюшеві петлі в полотні можуть закріплятися платувальними, утоковими і футерними нитками. Плюшеві основов'язані полотна можуть бути гладкими і візерунчастими. На базі останніх отримують різні ворсово-рельєфні і ворсово-кольорові візерункові ефекти. Пресові основов'язані полотна бувають одинарними і подвійними, регулярними і нерегулярними, гладкими і візерунчастими, з рельєфними, ажурними, відтінковими, кольоровими і комбінованими ефектами. Зовнішній вигляд цих полотен і їх властивості визначаються особливостями їх будови і насамперед видом їх переплетення. Суттєвий вплив на властивості пресових полотен має технологія їх виробництва. Футеровані основов'язані полотна, як і кулірні, можна виробляти на основі будь-яких базових, похідних і візерунчастих одинарних переплетень. Залежно від грунту, в який вв'язуються футерні нитки, вони можуть виконувати функції підкладкових, з'єднувальних, візерунчастих, каркасних, а також одночасно з'єднувальних і підкладкових. Серед малорозтяжних полотен найбільше поширення мають утокові (ланцюжок-уток і трико-уток) та платувальні (ланцюжок-сукно, ланцюжок-шарме, трико-шарме) полотна, в яких роль поздовжнього каркасу виконує ланцюжок або трико, а поперечного - утокові нитки або протяжки сукно та шарме. Філейні полотна можуть бути одинарними і подвійними, їх отримують внаслідок поєднання в одному полотні різних переплетень (ланцюжка, трико, сукна, атласу і т.д.). При цьому може використовуватись трикова, триково-атласна і кіперна кладка ниток. Жакардові основов'язані полотна отримують на основі всіх відомих основов'язаних одинарних і подвійних, повних і неповних переплетень. Вони можуть бути регулярними і нерегулярними. Асортимент цих полотен характеризується великою різноманітністю ефектів (кольорових, рельєфних, ажурних, комбінованих). Найбільше поширення мають полотна основов’язаних нерегулярних подвійних переплетень, які в свою чергу поділяються на повні рельєфні і повні рельєфно-вишивні.

72. Гладке фарбування тканин. Текстильні матеріали, пофарбовані в один колір, називають гладкофарбованими. Гладке фарбування виконують різними методами, які можна об'єднати у дві групи: періодичні і неперервні. При застосуванні періодичного методу партія матеріалу протягом певного часу фарбується в розчині барвника в одній ванні. Відношення об'єму розчину барвника домаси забарвлюваного матеріалу називають модулем ванни і позначають 1:10, 1:30, 1:50 і т.д. Концентрацію барвника в розчині розраховують у відсотках залежно від маси забарвлюваного матеріалу. Для отримання інтенсивних забарвлень вживають переважно 3-5 %-і розчини, для світлих - не вище 1 %-х. При неперервному методі текстильний матеріал безперервним потоком проходить через фарбувальну ванну і перебуває в розчині,як правило, не більше однієї хвилини. Концентрацію барвника в розчині підтримують на відповідному рівні шляхом його неперервного поповнення. Цим методом фарбують переважно полотна в розправленому вигляді, іноді – пряжу і нитки. Неперервний метод більш продуктивний, ніж періодичний, але має недоліки: нерівномірність забарвлень за товщиною матеріалу, більш низька стійкість забарвлень, перевитрати барвника.

 


Дата добавления: 2015-10-30; просмотров: 1141 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Хімічний склад та будова текстильних волокон | ВоВна: типи і види вовняних волокон, їх властивості. | Фізичні властивості волокон | Натуральний шовк: хімічний склад, будова , властивості і галузь застосування. | What does a literature review entail? |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Хімічні волокна, загальні поняття , способи отримання та їх вплив на якість.| October 1, 1991

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.015 сек.)