Хімічні волокна, загальні поняття , способи отримання та їх вплив на якість.

Хімчні волокна отримують у заводських умовах, їх поява стала можливою завдяки рочвитку хімічної технології. Із замінника природних вихідних текстильних матеріалів хімічні волокна в середині поточного століття перетворилися на самостійну і дуже важливу сировину не тільки для текстильного, а й для інших виробництв. Джерел походження природних і хімічних волокон може бути кілька. Вони частково свідчать про особливості складу і будови волокон. За цією ознакою хімічні волокна розподіляють на на два підкласи - штучні і синтетичні. До хімічних штучних відносять волокна, що формують у заводських умовах з природних високомолекулярних сполук (целюлози, білків та їх похідних речовин) або з природних простих речовин (металів, їх сплавів, скломаси). Склад штучних волокон аналогічний складові вихідних сполук або дещо змінений під впливом певних технологічних обробок. Дані волокна найбільше відповідають вимогам гігієни. Найбільш широко впровалжені у виробництво три способи отримання штучних волокон з целюлози, а саме: віскозний, ацетатний і мідноаміачний.Хімічні синтетичні волокна отримують з різних простих сполук (частіше продуктів переробки нафти, природного газу, кам'яного вугілля) шляхом їх попереднього синтезу - перетворення на високомолекулярні речовини і подальшого формування в той чи інший спосіб. Склад синтетичних волокон відповідає складові синтезованих проміжних речовин (полімерів) або має деякі відмінності внаслідок спеціальних обробок (модифікації волокон).Відомо два основних методи синтезу волокнотвірних полімерів: поліконденсація і поліконденсація. Поліконденсація – процес утворення полімеру з мономерів що відбувається з виділенням побічних речовин, води, спирту, аміаку. Основними реакціями процесу є: гомополіконденсація і гетерополіконденсація. Полімеризація - процес урворення волокнистих полімерів, що відбуваеться без виділення побічних хімічних сполук.Як і усе в природі, текстильні волокна розподіляються на дві групи - органічні і неорганічні.

24. Система Класификация тканей. По составу волокон ткани делят на однородные и неоднородные. Однородные состоят из волокон одного вида, например шерсти, хлопка, льна, вискозного, капронового и др. Многие свойства (химические, физико-химические, механические и др.) однородных тканей определяются свойствами, присущими данному волокнистому сырью. Однако из сырья одного вида могут быть выработаны ткани, различные по внешнему виду, строению и свойствам. Неоднородные ткани состоят из разнородных волокон, что усложняет их оценку, так как необходимо учитывать свойства отдельных волокнистых материалов их количественное соотношение. Неоднородные ткани могут быть разделены на 4 группы. 1. Ткани, выработанные из смесовой пряжи различных по природе волоконТакая пряжа называется смешанной (смесовой), и ткани имеют такое же название Наиболее распространены двухкомпонентные смеси природных и химических волокон: шерсть славсановым, лен с лавсановымКроме двухкомпонентных смесок используют трехкомпонентные, например, шерсть, вискозное и капроновое волокна. 2. Ткани смешанные, выработанные из крученой пряжи или нитей разнородных по природе волокон. Часто эти ткани изготовляют из крученых нитей, полученных из смесовой пряжи вприкрутку с вискозными или капроновыми нитями. 3. Ткани, выработанные из двух или нескольких разнородных по волокну систем нитей. Например: основа — хлопчатобумажная крученая пряжа, уток — шерстяная. В этой группе тканей возможны разные сочетания пряжи или нитей определенного волокна по одной системе с пряжей (нитями) из другого волок­на по другой системе. 4. Ткани, при выработке которых для однойсистемы используют нити или пряжу одного состава, а для другой системы — смесовую. Ассортимент тканей посостову волокон можно подразделять на следующие 4 группы. 1. Хлопчатобумажные ткани и штучные изделия: чистохлопковые; смешанные с короткими (штапельным) вискозным, лавсановым и другими волокнами; полухлопковые (с искусственными нитями). 2. Льняные ткани и штучные изделия: чистольняные; полульняные; смешанные (с коротким лавсановым и другим волокном). 3. Шерстяные ткани и штучные изделия: чистошерстяные; смешанные (с коротким вискозным, лавсановым, капроновым, нитроновым и другими волокнами); полушерстяные с хлопчатобумажной пряжей; полушерстяные смешанные. 4. Ткани шелковые и штучные изделия: бывают из натурального, искусственного и синтетического волокон. Ткани из натурального шелка: чистошелковые; полушелковые (с искусственными нитями).

25. Стан та перспективи розвитку хімічних волокон в Україні. Ідею стосовно виробництва текстильних волокон штучним способом – в лабораторних або заводських умовах – підсказала Природа. В історичному плані поява виробництва волокон штучним способом в минулому була пов’язана не стільки з труднощами його реалізації на практиці, скільки з потребами в таких волокнах. Потреби стали рушійною силою і привели до радикальних зрушень і появи несподіваних технологій у галузі виробництва штучними способами текстильних волокон і ниток. Перше передбачення можливостей отримання волокон штучним способом було сформульоване ще у 1665 р. англійським фізиком Робертом Гуком. Для цього необхідно було дві умови: 1) наявність волокно твірного розчину, або, як він писав у своєму трактаті, “клейкої маси” і 2) спосіб витягування з цієї маси тонких ниток. Промислове виробництво волокон з нітрату целюлози (нітрошовку) розпочалося в 1891 р. у Франції. Проте паралельно проводились пошуки досконаліших способів отримання штучних волокон. Тоді ж англійські дослідники Крос, Бвен та Бідл отримали ксантогенат целюлози – складний ефір целюлози і дитіовуглецевої кислоти, здатний розчиняючись у лігах, давати волокно твірну масу – віскозу. Політичні події в різних країнах, і зокрема І св війна, затримали процеси розвитку виробництва хімічних волокон. У 1919 р. світове виробництво хімічних волокон становило 20 тис. т, то через 10 років – у 1929 р. воно досягло 150 тис. т. У цей період були розроблені і запроваджені способи виробництва ацетатних і білкових – казеїнових – штучних волокон, розпочато виробництво деяких видів синтетичних волокон. Широке промислове виробництво хімічних волокон особливо синтетичних, запроваджено в 50 – 60 роки ХХ ст.. майже в усіх промислово розвинених країнах, у тому числі і в Україні. Сьогодні продовжуються активні пошуки вдосконалення технологій отримання волокон, а для задоволення зростаючих потреб промисловості пропонує широкий асортимент цих виробів з новими властивостями. З’являються нові напрями, наприклад волоконна оптика, як сучасний результат ідей і перших кроків, започаткованих кількасот років тому.

26. Класифікація та асортимент бавовняних тканин. Виробництво бавовняних тканин в Україні сконцентровано на трьох бавовняних комбінатах – Херсонському, Донецькому та Тернопільському. За призначенням бавовняні поділяються на тканини побутового, технічного та спеціального призначення. Побутового призначення поділяються на: білизняні, сорочково-платяні, костюмно-пальтові, підкладкові, меблево-декоративні, тикові. В окрему групу виділені ткані поштучні вироби різного призначення. Серед білизняних тканин можна виділити такі основні типи: бязі, міткалі, полотна, шифони та спеціальні тканини. Крім того для пошиття простирадл, пошивок, жіночої та дитячої білизни використовуються такі типи як ситці, сатини, батисти. Бязі білизняні – вибілені тканини полотняного переплетення з кардної пряжі. Використ для пошиття простирадл. Ширина 125 – 150 см. Міткалі – вибілені та гладко фарбовані в пастельні тони тканини полотняного переплетення з кардної та гребінної пряжі меншої лінійної густини, ніж у бязей. Залежно від кінцевої обробки можуть називатись: мусліни (мяка обробка), міткалі (напівжорстка) і мадаполами (жорстка). Шифони – тонкі, мякі, шовковисті мерсеризовані вибілені та гладко фарбовані в пастельні тони тканини полотняного переплетення з гребінної пряжі. Для жіночої та дитячої білизни, жін блузок, носових хусток та ін. Спеціальні тканини – грінсбони, тик-ластики тощо. Для відомчої та спеціальної білизни (кальсони та сорочки з антимікробною обробкою для мед установ, пелюшки для новонароджених, білизна для військовослужбовців та ін.) викор переплетення: ламана саржа (грінсбон), атласне (тик-ластик) та полотняне. Платно-сорочкові тканини ситці, бязі та сатини. Ситці – з кардної пряжі полотняним переплетенням. Може входити до 20 % силонових або віскозних волокон. Ширина 60 – 90 см. Вибивні та гладко фарбовані, мяка, жорстка, лощена або гофрована кінцеві обробки. Для жін та дит суконь, блузок, сарафанів, халатів, сорочок, а гладко фарбовані – для підкладки у ватних ковдрах і верхньому одязі, пошивок для подушок тощо. Бязі – з кардної пряжі полотняним переплетенням. Залежно від лінійної густини пряжі поділ на типові, ущільнені і огрубілі. За обробкою гладко фарбовані, вибивні та пістряво тканні. Жорстка кінцева обробка. Вибивні викор для дит костюмчиків, жін і дит суконь, халатів, сорочок, а гладко фарбовані – для роб та спец одягу, для прокладки у верхньому одязі та ін цілей. Сатини – сатинове атласне переплетення з щільним гладким лицьовим застилром і характерним блиском. Для виробництва викор кардна та гребінна пряжа. Ширина 112 – 150 см. За обробкою вибивна, гладко фарбована і вибілена. Для жін суконь, халатів, блузок, сорочок, дит одягу. Платяні тканини демісезонного призначення шотландка, шерстянка, кашеміри, піке; літні – батисти, маркізет, вуаль та зимові – бумазея, фланель, байка. Шотландки – пістряво тканні в клітинку саржевого переплетення, в основі з кардної крученої пряжі, а в утоку – з одиничної кардної пряжі. Ширина 85 – 140 см. Викор як платяні, так і сорочкові тканини. Шерстянки – вибивні або гладко фарбовані, з одиничної кардної пряжі, дрібно візерункового переплетення, шорсткувата поверхня. Імітує вовяні тканини. Кашеміри – саржеве переплетення, з кардної одиничної пряжі, гладко фарбована в темні кольори (синій. Коричневий, чорний) або вибивними, більшість мерсеризують. Піке – комбіноване півтора шарове переплетення, з гребінної крученої пряжі в основі та одиничної – в утоку, з характерним рельєфними поздовжніми рубчиками, вибілені, гладко фарбовані, вибивні та пістряво тканні. Ширина 60 – 90 см. Батист – тонка. Легка, мало щільна полотняного переплетення, мерсеризована, мякість та приємний шовковистий блиск. Вибілена, гладко фарбована та вибивна. Ширина 80 см. Маркізет – одна з найб легких і тонких, мало щільних та напівпрозорих, полотняне переплетення, мерсеризована, вибивна або гладко фарбована та вибілена. Ха-ся підвищеною пружністю та жорсткістю, помітним дрібно візерунковим муаровим ефектом. Вуаль – тонка. Легка, напівпрозора, висока стійкість до зминання, жорсткість на дотик, обсипальність. Бумазея – саржеве рідше полотняним та дрібно візерунковим переплетенням. З одностороннім начісним ворсом. Вибивна, гладко фарбована і обмежено вибілена. Ширина 78 – 80 см. Фланель – полотняне або саржеве переплетення, з двостороннім начісним ворсом. Може застос бавовняно-сиблонова пряжа. За обробкою вибивна, гладко фарбована та вибілена. Ширина 58 – 90 см. Байка – найб важка та щільна зимова тканини, півтора шарове переплетення, зі щільним двостороннім ворсом, переважно гладко фарбована. Ширина – 75 – 100 см. Викор як підкладка в зимовому взутті, також для дит теплого одягу, спортивних костюмів та ін. Сорочкові тканини розрізняють попліни, тафта, репси, тканини сорочкові. Попліни – полотняне, з гребінної крученої пряжі різної лінійної густини в основі і утоку. На поверхні утвор поперечні рубчики. Переважно мерсеризовані, вибивні, гладко фарбовані з мало усадковою та малозминальними обробками. Тафта – більша щільність в основі та більша маса. Поперечні рубчики з попліном більш рельєфні. Репси – репсове або полотняне переплетення, з гребінної крученої пряжі в основі та одиничної або крученої в утоку. Більш високий рельєфний рубчик. Мерсеризовані, гладко фарбовані та вибивні. Тканини сорочкові – це велика група різноманітних за волокнистим складом, видом пряжі, видом переплетення та способом обробки різного цільового призначення. Більшість випускаютьс мерсеризованими, з мало усадковою та малозминальною обробками. Костюмно-пальтові та плащові тканини діагоналі, молескіни, репси, тканини плащові, рогожки, трико, тканини костюмні, джинсові тканини. Діагоналі – саржеве з помітними рубчиками, гладко фарбовані і обмежено вибілені, має водовідштовхувальну, мало усадкову, комбіновану, малозминальну та ін. Молескіни – посилене сатинове переплетення. Мають щільну гладку поверхню та високу зносостійкість. Гладко фарбовані та обмежено вибілені. Деякі мерсеризують. Репси – полотняне, характерні поперечні рубчики за рахунок застосування в утоковій системі більш товстої пряжі. Гладко фарбовані, деякі мерсеризовані і з вододовідштовхувальною обробкою. Тканини плащові – полотняне, репсове або саржеве, гладко фарбовані в широку гаму кольорів, мерсеризовані, з водовідштовхувальною обробкою. Рогожка – рогожкове (2/2 або 3/3) перплетення, вибілена. Трико меланжеві або пістряво тканні тканини. Викор меланжеву або пофарбовану в різні кольори пряжу, а також пряжу муліне. Саржеве або похідні від нього переплетення. Тканини костюмні – саржеве переплетення, меланжеві або пістряво тканні, мерсеризовані, з водовідштовхувальною обробкою. Джинсові тканини – меланжеві або меланжево-пістрявотканні. Саржевого переплетення. Тканини обробляють малозминальними апретами, які забезпечують жорсткість. Костюмно-пальтові тканини зимового призначення сукно, вельветон та замша. Сукно – ха-ся наявністю густого стоячого ворсу; вельветон – більш високий не запресований стоячий ворс, гладко фарбована; замша – коротко підстрижений запресований ворс. Гладко фарбоване в різні кольори. Костюмно-пальтові ворсові тканини вельвети, напівбархат та бархат. Вельвети – півтора шарове утокове перплетення з розрізним ворсом на лицьовій стороні. Відносяться вельвет-корд та вельвет-рубчик різняться між собою шириною та висотою рубчиків, поверхневою густиною, гладко фарбовані та вибивні. Напівбархат – гладка ворсова поверхня (висота ворсу 2 мм) утоковорсового переплетення. Бархат – з основорізним суцільним гладким ворсом, основоворсового переплетення. Підкладкові бавовняні тканини вимоги – повинні мати рівну та гладку поверхню, високу стійкість до витирання, невисокі усадковість і здатність до забруднення, пофарбування – високу здатність до дії тертя, поту та ін. випускають саржевим, атласним та полотняним переплетенням, гладко фарбовані в темні кольори та обмежено вибивні. Асортимент тканин – коленкор – виготов з сурового міткалю, гладко фарбована в темні кольори з жорсткою обробкою; саржа рукавна – має структуру кашеміру, гладко фарбована або вибивна з вузькими смугами; тканини Кишиневі об’єднують тканини різних структур (грінсбон, тик-ластик, бязь, бумазея, фланель тощо), гладко фарбовані в темні кольори. Меблево-декоративні та тикоті тканини гобеленові, ворсові, жаккардові, ажурні гардини, тикові тощо. Гобеленові – багатошарові масивні тканини з малюнками килимового ха-ру, виробл двошаровим жаккардовим переплетенням з багатокольоровими пістрявотканними візерунками на лицьовій стороні. Ворсові – масивні одно ворсові з розрізненим ворсом на лицьовій стороні. Жаккардові – залежно від особливостей будови (лінійної густини пряжі, числа ниток на 10 см, виду переплетення) тканини можуть бути легкими і більш важкими. Останні заміняють більш дорогі та матеріаломісткі гобеленові тканини для оббивки меблів. Ажурні гардинні тканини – найб легкі декоративні тканини, гладко фарбовані, вибілені та пістряво тканні. Тикові тканини об’єднують кілька видів тканини (тик матрацний, тик пошивковий, тканини для напірників тощо) викор для пошиття матраців, матрацних та подушкових пошивок, напірників та ін. Поштучні вироби. Хустки головні з одиничної кардної пряжі, полотняне або саржеве. Краї обробляються: швом в підгонку із закритим зрізом, підшивкою на крає обметувальній машині три нитковим ланцюговим стібком, з обсипанням, пришивною або привязною торочкою. Гладко фарбовані, вибивні, меланжеві, пістряво тканні та вишиті. Хусточки носові – з бязі, міткалю, шифону, батисту і спец хусткових легких тканин, мерсеризовані, вибілені, гладко фарбовані в пастельні кольори, вибивні та пістряво тканні. Рушники полотняне, крепове, жаккардове, вафельне та петельне переплетення. Нормується ступінь їх водопоглинання, капілярності та міцності. Серветки – з досить товстої одиничної кардної пряжі в основі та утоку. Пістряво тканні, вибілені та гладко фарбовані. Простирадла – петельні (махрові) мають грунт з одиничної бавовняної пряжі, вибілені і пістряво тканні. Ковдри байкові та літні. Перші виробл півтора шаровим переплетенням з трьох систем ниток. Другі жаккардовим або складним (півтора шарове) переплетення з малюнками геометричного або рослинного ха-ру. Покривала – різних комплексних та текстурованих ниток, жаккардовим й обмежено ворсовим та складним (піке) переплетенням. Накидки 0 жаккардовим переплетенням з бавовняної пряжі і текстурованих ниток в основі та утоку, пістряво тканні. Килими – одношарове або складне жаккардове переплетення, які утвор на поверхні орнаментальні або сюжетно-тематичні малюнки. Панно – різновид килимів з тематичним малюнком. Скатерки – полотняним, дрібно візерунчастим, жаккардовим та ворсовим. Мають пістряво тканні малюнки переважно геометричного та рослинного ха-ру. За призначенням бувають столові, чайні та декоративні, за формою квадратні та прямокутні.

27. Штучні волокна загальні поняття. Віскозні волокна: отримання, види, різновиди, властивості та галузі застосування. Вихідною сировиною для отримання штучних волокон є природні високомолекулярні сполуки (целюлоза, білки) і прості речовини – метали, їх сплави, скломаси. Майже 99% штучних волокон виробляють з целюлози, що = третині світового ви-ва хімічних волокон. Волокна з целюлози відповідають вимогам які до них ставить гігієна. Найбільш широко впроваджені у ви-во три способи отримання штучних волокон з целюлози, а саме: віскозний, ацетатний та мідно аміачний. Віскозні волокна. Вихідними сполуками для отримання є: целюлоза, дитіовуглецева (дитіокарбонатна) кислота і їдкий натр. Процес ви-ва складається з трьох основних стадій: 1) отримання формувального (прядильного) розчину целюлози; 2) формування волокон та 3) обробки волокон. Після приймання та аналізу якості листки целюлози змішують, підсушують до однакової вологості та обробляють 18%-м розчином їдкого натру (мерсеризують). Далі листи подрібнюють і висипають у бункер для попереднього дозрівання. Лужну целюлозу обробляють дитіовуглецевою кислотою та отримують – ксантогенат целюлози. Він розчиняється в лугах при низьких температурах і дає в’язку масу – віскозу. Різні партії віскози змішують, суміш фільтрують, а для вилучення повітря – вакуумують. Після цього віскоза протягом 24 – 30 годин дозріває при температурі 14 – 16⁰С. Дозрілу віскозу назив формувальним або прядильним розчином. Його трубопроводом подають у центрифугальні або бобінні формувальні машини. З віскозопроводу з допомогою насосів віскозу продавлюють через фільтр, через скляну трубку до фільєри. Фільєра нагадує собою наперсток з отворами діаметром від 0,04 до 0,08 мм і кількістю від 24 і більше. У ванну подають розчин сірчаної кислоти і її цинкових та натрієвих солей. Під тиском з віскози формують тонкі волокна, які надходять у розчин осаджуваної ванни. Під дією хімічних чинників ксантогенат целюлози руйнується. Потім тонка цівочка віскози перетворюється на твердо фазне волокно. Процес коагуляції (отвердіння) волокон починається з поверхневих шарів і закінчується внутрішніми. Настасії формування і обробки волокон проводять їх витягування – фільєрне і пластифікацій не. Безперервні довгі віскозні волокна назив комплексними. Їх формують на центрифугальних або бобін них машинах. Проводять й інші обробні операції: промивку, десульфурацію (вилучення залишків сірки), вибілювання, кислооку, повторну промивку, замаслювання, висушування, скручування та пере мотку. Штапельні волокна отримують розрізанням, розриванням або іншим способом розподілу комплексів елементарних ниток. Отримані вище волокна назив звичайними. Полінозні волокна формують з більш високомолекулярних ксантогенатів, що мають високий ступінь полімеризації. Для отримання викор доброякіснішу целюлозу, волокна формують у більш “мяких” умовах, при нижчих температурах розчинів осаджувальної ванни (25⁰С). Полінозні волокна мають фібрилярну структуру з більш високим ступенем кристалічності й орієнтації макромолекул целюлози повздовж осі волокна. Високо модульні віскозні волокна (ВВВ) отримали свою назву завдяки наявності високого початкового модуля (Початковий модуль або модулем пружності – навантаження, яке необхідно прикласти для розтягнення волокна на 1% його початкової довжини). Для отримання ВВВ викор доброякісну деревинну целюлозу. Орієнтацій не витягування проводять після зволожування в трубках при більш високих температурах (95⁰С) з подальшою термообробкою волокон. Вони мають більш великокристалеву структуру і рівномірну по всій площі поперечного перерізу волокна. Асортимент. За хім. складом волокна: гідратцелюлозні звичайні, полінозні, ВВВ і високоміцні, хім. Модифіковані (сополімери, прищуплені, зшиті тощо) За ознаками внутрішньої структури: низько-, середньо- і високо орієнтованими, суцільними і трубчастими, аморфно-фібрилярними. За морфологічною будовою – безперервні, що виходять з однієї фільєри і склад з кількох поодиноких (елементарних) волокон. Такі нитки назив комплексними. За видами обробок – суровими, вибілені, блискучими, матованими, фарбованими в масі. Властивості. Довжина віскозних комплексних ниток практично необмежена. Залежить лише від форми та маси бобіни, а штабельованих волокон – відповідає довжині різання і коливається від 30 до 120 мм і більше, що залежить від їх призначення. Відносне розривне подовження коливається від 13 до 25%. Найб подовження мають звичайні штабельовані волокна, найм – високоміцні та полінозні. Після зволоження показники міцності волокон зменшуються, а ха-ки подовжень зростають. Віскозні волокна без спец обробки досить гідрофільні. У воді волокна набухають. При цьому збільшується площа поперечного перерізу і помітно зменшується довжина. Не стійкі до дії кислот, особливо неорганічних. У розчинах лугів вони інтенсивно набухають, а з підвищенням температури і при наявності кисню – гідролізуються. Розчиняються віскозні волокна в мідно аміачному розчині, кадоксені та ін розчинниках для целюлози. Волокна мають задовільну теплостійкість. Вони добре витримують нагрівання при температурі до 120⁰С, особливо за наявності в їх складі вологи.

28. Ацетатні волокна: отримання, види, властивості та галузі застосування. Ацетатні волокна за своїм хімічним складом є не целюлозою, а складним ефіром целюлози і оцтової кислоти. Розрізняють первинні. Або триацетати, і вторинні або діацетати целюлози. Виробництво. Ацетати целюлози отримують внаслідок взаємодії доброякісної (облагородженої) деревинної целюлози або целюлози волокон бавовни з оцтовим ангідридом у присутності каталізаторів. Схема формування ацетатних волокон включає такі основні технологічні статі: змішування і подрібнення ацетатів целюлози, отримання з них розчинів, фільтрування та вилучення повітря з розчинів, формування волокон і їх обробка. Формують ацетатні волокна з розчинів сухим або мокрими способами. Високов’язкий розчин ацетату через трубопровід подають для фомування волокон. З допомогою фільєрів з певним числом отворів і певного розміру (залежно від виду отримуваних волокон) формують волокна, які надходять у шахту вертикального типу. Сформовані волокна надходять у ванну для замаслювання та антистатичної обробки, а потім намотують на веретено. Отримані нитки намиють на бобіни, снувальні валки або секційні котки. Сівжосформована комплексна нитка надходить до аеродинамічної труби, в якій елементарні волокна під впливом спрямованого стиснутого повітря переплутуються між собою, утворюючи своєрідну обємну структуру. Важливою і обов’язковою стадією ви-ва ацетатних волокон є термообробка. Кращі ефекти отримують завдяки термічній обробці триацетатних головних волокон або виробів з них. Асортимент. За хім. Складом: триацетатні та діайетатні. Хім. Природа волокно твірних полімерів цих волокон ідентична – складний ефір целюлози і оцтової кислоти (різниця полягає у ступені етерифікації целюлози). За морфологічною будовою формують у вигляді комплексних ниток і штабельованих волокон. Моноволокна можуть мати округлі або профільовані поперечні перерізи. За обробкою вони такі: нефарбовані – блискучі й матові; фаровані в масі – блискучі й матові, вибілені звичайні або з оптичними вибілювачами. Властивості. Довжина комплексних ниток обмежується ємністю або масою шпуль а штабельованих волокон залежить від їх призначення. Невисока міцність є наслідком використання ацетатів з низьким ступенем полімеризації і відсутності процесу витягування волокон на початкових стадіях їх формування. Умокрому стані міцність діацетат них волокон знижується на 40 – 50%, триацетатних на - 25 – 30%. Ацетатні волокна високо еластичні. Готові вироби з цих волокон практично не потребують прасування після прання. Суттєвим недоліком є низька стійкість до витирання. У воді волокна набухають менше, ніж віскозні і бавовняні та дають меншу усадку та скоріше висихають. Стійкі до дії розбавлених кислот і лугів, руйнуються концентрованими міцними кислотами, омиляються гарячими розчинами сильних лугів, чутливі до сильних окислювачів. Розчиняються діацетатні волокна в ацетоні, льодяній оцтовій кислоті, фенолі та деяких ін розчинниках; триацетні – у метиленхлориді, хлороформі, діоксані, набухають в ацетоні, ди- та трихлоретані. Теплостійкість ацетатних волокон досить висока. Стійкі до дії мікроорганізмів, не пошкоджуються міллю, мають високі показники електроізоляційних властивостей. Недолік – підвищена спроможність до накопичення статичного (відємного) заряду внаслідок тертя. Вироби з діацетат них волокон слід чистити сірчаним ефіром, а з триацетатних – уайт-спірітом або бензином.

29. Класифікація та асортимент вовняних тканин. Вовняні тканини отримують з чистововняної та напіввовняної пряжі. Чистововняну пряжу отримують з тонкої, напівтонкої, напівгрубої та грубої вовни або їх різних композицій. Напіввовняну пряжу отримують із суміші вовняного волокна з різними короткими хімволокнами, а також шляхом скручування вовняної пряжі з комплексними хімтиктами або ін видами пряжі. За способом прядіння пряжа буває камвольна (гребінна) й суконна (апаратна). Камвольну пряжу виготовляють із рівномірних за довжиною волокон. Вона хар-ся рівномірністю, гладкістю поверхні та більшою тониною. Суконна пряжа виготовляється з більш короткої і нерівномірної за довжиною вовни. Залежно від тонини вовни вона може бути тонкосуконною й грубо суконною. За структурою вовняна пряжа буває одинична й кручена. За призначенням вовняні тканини поділ на платтяні, костюмні, пальтові, ковдрові, меблево-декоративні, взуттєві тощо. Залежно від способу прядіння вовни тканини бувають:1)Камвольні виробляються з камвольної, чистововняної або напіввовняної скрученої в два кінці пряжі. Тканини мають відкритий тканий малюнок, рівну гладку поверхню.2)Суконні виробляються з більш товстої пухнастої пряжі апаратного способу прядіння. Залежно від товщини вовни ці тканини можуть бути тонкосуконними (пряжа з тонкої, напівтонкої та напівгрубої вовни) й груюосуконними (пряжа з грубої та частково з напівгруюої вовни). Суконні тканини вироб переважно з одиничної пряжі.3)Камвольно-суконні мають у своєму складі (в одній або обох системах ниток) камвольну і суконну пряжу. При цьому суконна пряжа, як правило, застос в поєднанні з камвольною в утоковій системі.Платтяні тканини викор для пошиття жін суконь і блузок, суконь-костюмів, спідниць, штанів, дит одягу, шкільної форми й обмежено – для верхніх чол. сорочок. Вони можуть бути камвольними й тонкосуконними, чистововняними і напіввовняними.Камвольні платтяні тканини найбільш м’які тонкі й малощільні тканини в камвольній групі. Вони виробляються переважно полотняним і жаккардовим переплетенням із крученої й одиничної пряжі, гладкофарбовані, пістряво ткані та меланжеві тканини, а також обмежено вибивні й вибілені.Характерні типи чистововняних платтяних камвольних тканин: крепи, платтяні та платтяно-костюмні тканини. Особливістю крепів є наявність шерехатої й дрібнозернистої фактури поверхні, яка досягається за рахунок застосовування пряжі крепової скрученості або крепового переплетення та відповідної обробки, при якій пряжа крепової скрученості має значну усадку. Платтяні і платтяно-костюмні тканини різняться між собою переважно колористичним оформленням та поверхневою густиною.Найбільш поширеними серед напіввовняних платтяних камвольних тканин є: кашеміри (класичні платтяні й платтяно-костюмні тканини, які вироб-ся простим саржевим переплетенням переважно з клученої вовняно-віскозно-капронової пряжі, гладкофарбовані в широку гаму кольорів, з них шиють шкільну форму, жін спідниці і сарафани, дит костюми), крепи (виробляються з вовняно-нітронової-40% нітрованих волокон- крученої пряжі крепової скрученості або креповим переплетенням; за обробкою – пістрявотканими та з меланжевим ефектом; дрібнозерниста шерехата фактура- креповий ефект); тканини платтяні (відрізняються волокнистим складом, лінійною густиною та структурою основних і утокових ниток, видом переплетення, щільністю, фактурою поверхні, колористичним оформленням тощо); блузкові; сорочкові. Костюмні тканини – камвольні і тонкосуконні, а за волокнистим складом – чистововняні та напіввовняні. Особливість –наявність пістрявотканного або меланжевого ефекту, який нерідко доповнюється ткацьким.Трико- тканина класичного асортименту, із крученої пряжі в основі й утоку, комбінованого або саржевого переплетення, мають характерні кольорові поздовжні просновки, які чітко виділяються на гладкому фоні. Може прикрашатися ще й ткацьким малюнком “ялинка” за рахунок застосування переплетення ламана саржа, а також різними за шириною поздовжніми смужками дрібно візерункового переплетення.Крепи – чисто вовняні камвольні костюмні тканини із крученої пряжі в основі й утоку, з дрібнозернистим креповим ефектом за рахунок застосування пряжі крепової скрученості або дрібновізерункового переплетення. Гладко фарбовані переважно в чорний колір.Бостон – чистововняна камвольна костюмна тканина з крученої пряжі, саржевого переплетення, гладко фарбована у темні кольори (чорний, темносиній тощо). Напіввовняні камвольні тканини. Джинсові тканини – пряжа вовняно-лавсанова, вовняно-капронова та ін, в прокрутку з бавовняною пряжею в одній або обох системах, переважно саржевим переплетенням, з меланжевими і пістрявотканними ефектами. Тканини для штанів – пістряво тканні, меланжеві; дрібно візерункове, саржеве, полотняне переплетення; з крученої вовняно-лавсанової, вовняно-віскозно-лавсанової пряжі. Діагоналі – щільні, важкі, гладко фарбовані, вовняно-лавсанова кручена пряжа, діагоналеве переплетення. Викор для форменого одягу. Шевйот – гладко фарбована, саржеве переплетення, з вовняної і змішаної пряжі в прокрутку з бавовняної, більша жорсткість менша чистота і гладкість поверхні в порівнянні з бостоном. Трико костюмні – вовняно-лавсанова, вовняно-лавсано-віскозна пряжа, дрібновізарункове переплетення, ткацьких або кольоровий малюнок переважно пістряво тканий. Тканини костюмні. Трико – пістрявотканна, полотняного, саржевого та дрібновізарункового переплетення, з відкритим тканим малюнком або малопомітним ворсом, меланжеві та гладко фарбовані з просновками з кольорових і вибілених ниток. Піджачні тканини – одинична і кручена пряжа, саржеве, діагоналеве та дрібновізарункове переплетення, з пістрівотканими малюнками. Джинсові тканини – одинична вовняно-капронова пряжа, саржеве та комбіноване переплетення, пістрявотканна з меланжевими (джинсовими) ефектами. Фланелі – тонкосуконні м’які тканини з одно-або двостороннім начісним ворсом, полотняне, саржеве або дрібно візерункове переплетення, меланжеве або гладко фарбоване. Сукна – тонкосуконні,полотняного або саржевого переплетення, з шільним повстяним застилом, який повністю закриває малюнок переплетення, за обробкою – гладко фарбовані, меланжеві, ворсовані й неворсовані. Шевйоти – гладтофарбовані або меланжеві тонкосуконні тканини, саржеве і комбіноване переплетення, поміткий ворс, який частково закриває малюнок ткацького переплетення. Пальтові тканини. Камвольні тканини. Габардин – однокольорова щільна тканина, складного саржевого або діагоналевого переплетення з чіткопомітким дрібним рубчиком. Це нерівно щільна тканина – щільність в основі удвічі більша, ніж в утоку. За обробкою – гладко фарбовані (пофарбовані у волокні). Тканини чисто вовняні пальтові – камвольно-кручена пряжа різної лінійної густини, дрібно візерункова й півтора шарова, пістрявотканна й гладко фарбована. Пальтові фланелі - м’які тканини переважно саржевого переплетення з футерованою (з наявністю помітного ворсу) лицьовою стороною.Камвольно-суконно-пальтові тканини – двоутокове півторашарове переплетення, із застосуванням на лицевій стороні більш високоякісної (камвольної або чисто вовняної апаратної) пряжі, а на зворотній- менш якісної сировини (пряжі з відновленої вовни, відходів в-ва).Пальтові тонкосуконні тканини – з одиничної або скрученої апаратної пряжі також застосовується фасонна пряжа (вузликова, петльова, з непсами тощо), одношаровим переплетення (дрібно візерунковим, саржевим, комбінованим, жаккардовим тощо), пістряво тканні, меланжеві, гладко фарбовані, ворсові. Драпи – грубі, щільні, важкі пальтові тканини, півтора-і двошарових складних переплетень з одиничної або крученої тонкосуконної пряжі, піддають валянню, тому утворюється щільний повстяних застил, гладко фарбовані, меланжеві та пістряво тканні. Види за хар-ром обробки ворсу: драпи з велюровою об-кою мають на лицевій поверхні пухнастий м’який низько підстрижений ворс, для отримання якого ворс після ворсування підстригають; драпи з касторовою обробкою – ще більш щільно зваляні тканини з густим низько підстриженим та добро запресованим ворсом; драпи з ратиновою обробкою – ворс фігурно викладають у вигляді рубчиків, ялинки тощо.Пальтові грубо суконні тканини – з напівгрубої і грубої вовни, піддаються валянню, тому на поверхні утвор щільний повстяний застил, який повністю закриває малюнок тканого переплетення. Тканини мають значну товщину, жорсткість та поверхневу густину. Високі тепло- і вітрозахисні властивості, пружність, мала усадковість, зминальність, але погано драпірувальність та висока жорсткість, виробляють простим одношаровим переплетенням (саржевим, полотняним, сатиновим). За обробкою меланжеві та гладко фарбовані.Поштучні вовняні тканини. Ковдри – тонкосуконні і грубо суконні, чисто-і напіввовняні, вироб півтора шаровим жаккардовим переплетенням – з однією основою та двома утоками, за обробкою пістряво тканні, меланжеві, гладко фарбовані. В кінці ковдри піддаються сильному звалюванню та одно- або двосторонньому ворсуванню. Пледи – клітчасті суконні вироби, викор чисто- й напіввовняна одинична або кручена суконна пряжа з різних видів вовни, саржевим та жаккардовим переплетенням, пістряво тканні з типовими великими різнокольоровими клітинами. Краї можуть бути з обсипанням або торочкою. Покривала – камвольні та суконні, за волокнистим складом – чисто- і напіввовняні, для досягнення декоративного ефекту викор металізовані нитки метаніту, за обробкою набивні та пістряво тканні. Накидки на крісла – напіввовняні з різних видів змішаної з невеличким вмістом вовни (20 – 48%), виробл жаккардовим переплетенням, краї можуть бути з обсипанням або підрублені, за обробкою пістрявотканні та вибивні. Скатерки – чисто вовняна камвольна пряжа простим, дрібно візерунковим та жаккардовим переплетенням, за обробкою вибивні, краї обсипанням. Хустки головні – камвольні й суконні, за волокнистим складом – чисто- й напіввовняні, саржеве, дрібно візерункове й жаккардове переплетення, за обробкою гладко фарбовані, вибивні (з кремовим та ґрунтовим фоном), пістрявотканні, меланжеві, вишиті, краї – шовковою торочкою або залишатися відкритими (з обсипанням). Шарфи – суконні, саржеве, дрібно візерункове, жаккардове переплетення, розміри за довжиною 70 – 150 см, а за шириною 20 – 30 см.

30. Мідно аміачні волокна: отримання, види, властивості, застосування. Мідно аміачні волокна отримують з целюлози мідно аміачним способом. Отримання. Розрізняють три основні стадії: отримання формувального розчину, формування волокон, обробку волокон. Вихідні сполуки: целюлози, мідний купорос, аміак, сірчана кислота, їдкий натрій. Для ви-ва мідно аміачних волокон викор доброякісну деревинну або бавовняну целюлозу з низьким вмістом низькомолекулярних фракцій. Зволожену целюлозу (вологістю 50 – 100%) у вигляді подрібненої маси змішують з гідратом оксиду міді з одночасним подаванням концентрованого розчину аміаку в воді. Процес триває до 10 – 12 годин при інтенсивному перемішуванні реакційної маси. Отриманий розчин ретельно готують до формування волокон: змішують. Фільтрують, вилучають з нього повітря і легкий аміак. Волокна формують лише мокрим методом і переважно двох ванним водяним або лужним способами формування. Для формування застос герметично закриті конічні лійки, у верхній частині який знаходяться фільєри. Дозуючі насоси подають до фільєр формувальний розчин. Одночасно через отвори в лійку (першу ванну) подають пом’якшену воду (при водяному способі) або розчин лугу (при лужному способі). Тоненькі струмені формувального розчину, що виходять із фільєри, потрапляють у потік рідини осаджувальної ванни лійки. Під дією цієї рідини (води або розчину лугу) відбувається осаджування (коагуляція) целюлози і витягування волокон. Обробка волокон включає: промивання від кислоти і солей, вилучення міді, замаслювання і висушування. Асортимент. Волокна випускаються у вигляді комплексних ниток і штапельованими з довжиною штапельків від 65 до 120 мм. Переважає випуск і використання комплекних ниток. Властивості. Міцність значно нижча від віскозних. Розривне подовження комплексних ниток 12 – 16%, штапельованих волокон – до 35%. У мокромі стані міцність волокон зменшується а подовження помітно зростає. Волокна отримані водяним способом формування, мають однорідну структуру, без зовнішнього шару оболонки, завдяки чому вони легко і рівномірно фарбуються. Викор. Для ви-ва платяних, сорочкових, костюмних тканини і трикотажних виробів, а грубіші – у килимовому ви-ві.

31. Класифікація і асортимент шовкових тканин та тканин з хім волокон. За призначенням поділ на платтяні, сорочкові, платтяно-костюмні, плащові, пальтові. Підкладкові, меблево-декоративні, білизняні, поштучні вироби. Платтяні та костюмно-платтяні тканини. Тканини з шовкових ниток і пряжі – найб легкі і тонкі тканини, нитки пологої, муслінової та крепової скрученості, а аткож шовкової пряжі, висока гігієнічність, гарний зовн вигляд, мала зминальність, добра драпірувальність. Типи: крепи, полотна, тканини жаккардоді та ворсові. Крепи поділ: креп-шифон – найб легка та тонка мало щільна, напівпрозора чистокрепова тканини, в основі і утоку виробл з двониткового крепу, гладко фарбована, вибивна; креп-жоржет – більш важка і менш прозора переважно з чотири ниткового крепу, вибивна та гладко фарбована і вибілена; крепдешин – поширена напівкрепова тканини із застос шорку-сирцю в основі та три-, чорити- або пятиниткового крепу в утоку, вибивна. Гладко фарбована і вибілена. Тканини з шовкових ниток з іншими видами волокон об’єднують платтяні, платтяно-костюмні та бузкові тканини, в яких застос ще штучні (віскозні, ацетатні та триацетатні) й синтетичні (капронові та лавсанові) комплексні нитки, бавовняна, віскозна та змішана пряжа, нитки фасонної скрученості, текстуровані та модифіковані нитки тощо. Ворсові тканини даної групи представлені – бархатом платтяним і велюр-бархатом витравним. В першому для корінної основи й утоку викор шовковий креп, а для ворсової основи – віскозні комплексні нитки, суцільний гладкий короткий щільний ворс, гладко фарбовані та обмежено вибивні. Велюр-бархат витравний виробл в грунті з шовкового крепу, а для ворсу викор віскозні комплексні нитки, ворс не суцільний, а розміщується тільки на окремих ділянках відповідно до заданої композиції малюнків.Тканини зі штучних ниток і пряжі. Типи: крепові – віскозні, ацетатні й триацетатні нитки крепової, мооскрепової та креп-гранітової скрученості можуть застос в основі та утоку (чисток репові) і тільки в утоковій системі (напівкрепові тканини). У напівкрепових в основі ацетатні та триацетатні комплексні нитки пологової або рідше муслінової скрученості, а в утоку – ацетатний або триацетатний креп, віскозно-ацетатний мооскреп, віскозний креп і віскозно-ацетатний креп-граніт, тканини мякі і пружні, вибивні гладко фарбовані та вибілені. Тканини з гладкою поверхнею – чисто ацетатні та триацетатні, за обробкою вибивні тканини. Гладко фарбовані, вибілені, полотняне, дрібно візерунчасте, саржеве, ха-ся малою усадкою й зминальністю, легкість та красивий зовн вигляд, недолік – електризації. Жаккардові платтяні й платтяно-костюмні тканини – за обробкою (фарбовані. Блискучі, матові) віскозні, ацетатні та триацетатні комплексні нитки пологої скрученості, застос металічні, металізовані та профільовані нитки, за обробкою гладко фарбованими й пістрявотканними. Платтяні та платтяно-комтюмні тканини. Типи: полотна – полотняне переплетення, з одиничної або крученої пряжі в основі та утоку, за обробкою вибивні, гладко фарбовані, пістрявотканні та вибілені полотна, враховуючи значну усадку і зминальність. Саржу – гладко фарбована, вибивна та вибілена. Шотландка – тканина саржевого переплетення із скрученої пряжі, клітинний багатоколірний малюнок.Тканини зі штучних ниток та ін видів сировини – викор віскозні, ацетатні та триацетатні нитки, пологої, муслінової та крепової скрученості, а в утоку різні види комплексних і текстурованих, синтетичних і комбінованих ниток.Тканини з синтетичних ниток і пряжі – чисто лавсанові і чистокапронові платтяні, бузкові та платтяно-костюмні тканини з комплексних ниток пологої, муслінової, крепової й фасонної скрученості, різних видів (делан, еластик, мелан, мерон тощо) і лавсаново-бавовняної (67% лавсанового волокна. Ха-ся більш високою зносостійкістю, меншою усадкою тра зминальністю. Мають невисоку гігієнічність, що пов’язано з їх низькою гігроскопічністю, паро проникністю та водопоглинанням, а також більш високу схильність до забруднення та високу електизованість.Тканини з синтетичних ниток та ін видів волокон викор комплексні й текстуровані синтетичні нитки різної будови, скрученості і обробки, а в утоку крім указаних синтетичних ниток викор різні види штучних (віскозні, ацетатні та триацетатні) і комбінованих ниток, бавовняної віскозної, вовняної та змішаної пряжі. Складними (півтора шаровими й двошаровими) жаккардовими й дрібно візерунчастими переплетеннями.Сорочкові тканини лавсано-бавовняна і лавсано-віскозна змішана пряжі, полотняне переплетення, але можуть бути і дрібно візерунчастим і жаккардовим. За обробкою вибивні, гладко фарбовані, пістрявотканні та вибілені.Костюмні тканини для пошиття літніх і демісезонних жін, дит та чол. Костюмяв, викор кручені штучні й синтетичні нитки, а також фасонні й текстуровані нитки в поєднанні з різними видами пряжі. Висока незминальність, мала усадка. Непілінговість, мала здатність до забруднення, здатність зберігати задану форму, необхідна зносостійкість і гігієнічність, а також високоякісне колористичне оформлення. Ворсові тканини представлені плюшем, який виготов осонововорсовим переплетенням. Грунт тканини – із крученої бавовняної пряжі, а ворс – із віскозних або лавсанових комплексних ниток. За обробкою пістрявотканні, меланжеві та гладко фарбовані. Плащові тканини з лавсанових і капронових комплексних і текстурованих ниток та ін. повинні мати високу щільність та ступінь заповнення, а також відповідну водовідштовхувальну або водоопірну обробку. Випускаються полотняним та дріюновізерунчастим переплетенням. За основною обробкою – гладкофарюовані, пістрявотканні, меланжеві та вибивні, а за спеціальною – з водовідштовхувальною й водоопірною.Підкладкові тканини повиннім ати стійкість до витирання та не затруднювати вдягання й експлуатацію, необхідно щоб усадка цих тканин відповідала нормам, пофарбування має мати високу стійкість до дії поту та тертя мокрих обробок та хім. реагентів. Виробл переважно з віскозних комплексних ниток пологої скрученості в основі та утоку. Атласним та рідше жаккардовим й дрібно візерунчастим переплетеннями, гладко фарбовані та обмежено пістрявотканні.Меблево-декоративні тканини викор різні види комплексних і текстурованих штучних і синтетичних ниток, віскозної, бавовняної та змішаної пряжі й комбінованих ниток. Жаккардовим та дрібно візерунчастим переплетенням. За обробкою пістрявотканні. Гладко фарбовані та меланжеві. Обмежено випускають вибивні портьєри. Шовкові тканні поштучні вироби.Хустки головні виробляються із шовкових, віскозних, ацетатних, триацетатних ниток крепової скрученості (типу креп-жоржету, крепдешину та креп-шифону), з віскозних, ацетатних, триацетатних та капронових комплексних ниток пологої і муслінової скрученості, з капронових моно волокнистих і текстурованих ниток, віскозної, змішаної (лавсано-віскозної) й об’ємної пряжі. Хустки з текстурованих ниток і пряжі хар-ся вовняним грифом, об’ємністю та рельєфністю фактури поверхні. Випускаються квадратної форми, вибіленими, гладко фарбованими, вибивними та пістряво тканими. Носові хусточки випускаються переважно з віскозних комплексних ниток пологої скрученості в основі й утоку, пістряво тканими. Їх краї можуть бути підрубленими й непідрубленими, а також обробленими фігурною строчкою. Покривала виробляються в основному з віскозної, нітронової, бавовняної та змішаної (віскозно-капронової, віскозно-нітронової, нітроно-віскозно-капронової, віскозно-нітроно-ацетатної тощо) пряжі, віскозних і ацетатних комплексних ниток, а також різних видів текстурованих ниток та об’ємної пряжі. Пара плетення, як правило, жаккардове, за обробкою – пістряво ткані. Скатерки виробляють із віскозних комплексних ниток пологої скрученості, а також з віскозної й поліакрило-нітрильної пряжі. Це декоративні вироби з різноманітними жаккардовими пістряво тканими візерунками. Обмежено випускаються також гладко фарбованими, з ворсовими поверхнями. За формою скатерки бувають прямокутні й квадратні, з різною обробкою країв (підрублені, з ажуром, з торочкою тощо). Накидки на крісла виробляються переважно з віскозної й поліакрило-нітрильної пряжі, саржевим, півтора шаровим або жаккардовим переплетенням. Краї накидок можуть бути з обсипанням або обшитими.

32. Синтетичні волокна, загальні поняття, способи отримання. Для ви-ва синтетичних волокон викор прості речовини – продукти переробки нафти, газу. Кам’яного вугілля (напрк фенол, бензол, толуол, етилен, пропілен), що різними методами перетворюють на синтетичні полімери. Волокна формують лише з тих синтетичних полімерів, які здатні розчинятись в доступних розчинниках або розплавлятися без руйнування й утворювати при цьому в’язкі розчини або розплави. Такі полімери назив волокно твірними. Крім того, як допоміжні викор розчинники, теплоносії, каталізатори, барвники, антистатичні препарати, інгібітори і стабілізатори, воду та багато ін речовин та препаратів. Температура плавлення полімерів повинна знаходитись в межах 150 - 280⁰ С. Відомі два основних методи синтезу волокно твірних полімерів: поліконденсація та полімеризація. Поліконденсація – проце утвор полімеру з мономерів, що відбувається з виділенням побічних речовин, напрк води, аміаку та н. Основними реакціями процесу поліконденсації є гомо поліконденсація і гетеро поліконденсація. Гомо поліконденсація – це процес утвор волокно твірного полімеру з однакових видів мономерів, що відбувається з виділенням побічних речовин. Формується волокно енант. Гетеро поліконденсація – процес утвор волокно твірних полімерів з різних двох і більше мономерів, що відбувається з виділенням побічних речовин, напр. Води. Формується волокно анід.Полімеризація – процес утвор волокно твірних полімерів з мономерів, що відбувається без виділення побічних хім. Сполук. Найв реакціями полімеризації є: ланцюгова, сумісна або сополімеризація, і полімеризація циклів.Ланцюгова полімеризація – процес утвор волокно твірного полімеру з ненасичених сполук під дією ініціаторів і без виділення будь-яких побічних сполук. Отримують поліакрилонітрил, з якого формують волокна нітрон, кашмілон.Сумісна полімеризація – процес отримання волокно твірних полімерів з двох і більше видів мономерів, що відбувається без виділення побічних речовин.Полімеризація циклів – це процес утвор полімеру з мономерів, що мають просту циклічну будову, без виділення будь-яких побічних продуктів, але з участю активаторів (активатори – сполуки, які подібно каталізаторам прискорюють реакцію, але, на відміну від каталізаторів, втрачаються в процесі реакції) напр., води. Залежно від особливостей хім. Будови молекул полімерів синтетичні волокна поділ на гетеро ланцюгові і карболанцюгові. До перших відносяться волокна, що отримуються з полімерів, макромолекули яких, крім атомів вуглецю, містять в головному ланцюгу також атоми кисню, азоту та ін елементів. Полімери з яких формують гетеро ланцюгові волокна, отримують внаслідок реакції поліконденсації. До цієї підгрупи відносяться поліамідні, поліефірні, поліуретанові й полі формальдегідні волокна. У карболанцюгових полімерів основні ланцюги макромолекул містять лише атоми вуглецю. Їх отримують внаслідок реакції полімеризації. До цієї групи відносять поліакрилонітрильні, полівінілхлоридні, полівінілспиртові, поліолефінові, фтор місткі ті ін волокна.

34. Поліамідні волокна. Пром-ть України виробляє два види поліамідних волокон – капрон і анід. Отримання. Вихідними речовинами для отримання капронового волокна можуть бути продукти переробки камяного вугілля – фенол, бензол, циклогексан. Для вир-ва волокон анід викор-ть продукти переробки камяного вугілля, нафти або газу:фенол, бензол, циклогексан, фурфурол, ацетилен. За хім складом волокна бувають гомо-, гетеро- і сополімерними, без інгрідіє-нтів і з різними інгрідієнтами (стабілізаторами, барвниками, діоксдом титану), нестабілізованими і стабілізованими. Влас-ті поліамідних волокон залежать від складу полімеру, його структури і ос-тей форм-ня. Товщина моноволокон може бути різною, Але частіше знах-ся в межах 1,1-1,87 текс.Міцність на розрив досить висока. У мокрому стані міцність зниж-ся на 15%. Капрон і анід – волокна пластичні і не стійкі до нагрівання. Викор-ть поліамідні волокна і нитки для вир-ва панчішно-шкарпеткових виробів, верхнього і білизняного трикотажу, тнанин різного призн-ня, тюлі, гардинних полотен, галантерейних та ін виробів

35. Дефекти тканин. За Гост 25506-82. полотна текстильні. Терміни та визначення дефектів наведемо визначення найбільш розповсюджених термінів дефектів. Дефект зовн. вигляду – це видима небажана зміна зовн. вигляду полотна чи виробу. Може з’явитисяна полотнах чи виробах при застос-ні низькоякісної пряжі або ниток, порушенні технології ткання, в’язання, обробки та ін технол. процесів. Загальний дефект – має однаковий зовн.вигляд незалежно від способу вир-ва текстил. полотна або виробу (тканого, нетканого або трикотажного). Специфічний дефект – х-ний тільки для полотен чи виробів якогось одного способу вир-ва. Наприклад, це близни й підплетини в ткацькому вир-ві, спущення петель і штопання в трикотаж. Вир-ві, розірвані петлі або відсутні строчки у вязально-прошивному нетканому вир-ві тощо. Місцевий дефект – розм-ся на обмеженій ділянці полотна чи виробу. Поширений дефект – розповсюджений по всій площі текстильного полотна (виробу) або на її більшій частині. Дефекти будови текстильних матер-в – х-ть ступінь відхил-ня окремих елементів будови тканого, нетканого або трикотажного полотна від встан-ня для цих полотен нормативів.Найб. розповсюд-ні дефекти: Відсутня нитка – місцевий дефект тканого, нетканого або трикотажного полотна у вигляді пропущеної однієї або кількох ниток. Двійник – місцевий дефект у вигл. двох або к-кох ниток, взятих разом і зароблених замість однієї. Відмінна нитка – місцевий дефект у вигл. окремої нитки, яка відрізн-ся від сусідніх ниток за зовн. виглядом (кольором, відтінком, блиском, білістю), звитістю та ін ознаками. Потовщення або потоншення – місцевий дефект у вигл. потовщення або потоншення нитки на обмеженій ділянці полотна. Вузол – місцевий дефект у вигл. звя’заних кінців ниток, який помітний з лицьової сторони полотна. Шишкуватість – поширений дефект, який х-ся наявністю на поверхні полотна коротких виступаючих потовщень пряжі чи комплексних ниток від накопичення окремих волокон чи елементарних ниток. Мушкуватість – поширений дефект, який х-ся наяв-тю на поверхні полотна невеликих міцно заплутаних комочків переплутаних волокон. Обірвана елементарна нитка –дефект у вигл. виступаючих на поверхні полотна кінців елементарних ниток. Різновідтінковість – поширений дефект у вигл. різного відтінку чи інтенсив-ті кольору по довжині або по ширині волокна. Специфічні дефекти: рідке місце, розсічення, смуги по основі і по утоку, забоїна, розрив утоку, підплетина, зміщення нитки, затікання фарби, плями тощо.

36. Поліефірні волокна. Отримання. В наслідок переробки природного газу, нафти або кам’яного вугілля отр-ть n=ксилол, толуол і етилен – продукти, з яких синтезують проміжні сполуки: терефталеву кислоту і етиленгліколь. Крім цього, для синте5зу полімеру викор-сядиметиловий ефір терефталевої кислоти і етиленгліколь, або терефталеву кислоту і оксид етилену. Види. Най пошир. є назва поліестер (поліефір), також існують інші види лавсан, терилен, даркон тощо. Влас-ті. Моноволокна форм-ть діаметром 0,2-1,5 мм, а комплексні нитки частіше мають товщину 11-16 текс. Поліефірні волокна виключно стійкі до дії тепла та холоду. Саме тому вони є кращими серед усіх природних і хімічних волокон, крім фторволокна. Поліефірні волокна досить стійкі до дії світла і світло погод, під дією світла не змінюють свій колір, стійкі до дії мікроорганізмі, цвілі, не пошкод-ся міллю.Поліефірні волокна важко фарбуються, мають підвищену здатність до електризації, низьку гігроскопічність – 0,4-0,5% за стандартних умов. Застосовують поліефірні волокна у чистому вигляді і в сумішах з бавовняними, віскозними, лляними, шерстяними та іншими волокнами для вир-ва тканин, трикотажу, нетканих та ін матеріалів, а також широкого ас-ту виробів техн.. призн-ня (канати, рибоволецькі сітки і трали, фільтрувальні перегородки, струни для тенісних ракеток та ін.)

37. Ос-ті встан-ня сортності тканин різного волокн. складу. Ос-тю встан-ня сортності тканин різного волокн. складу є те, що при їх сортуванні врах-ся не тільки дефекти зовн. вигляду, а й відхилення від деяких показників будови і влас-тей.Дефекти зовн. вигляду визнач-ть переглядом кожного куска тканини з лицьової сторони при нормальному штучному або природному освітленні на спец. Розбраковочному столі або розбракованій машині. Розмір дефекту визн-ть за найб. його протяжністю (довжиною). Крепові шовкові тканини, які мають з одного боку атласне переплетення, продивляються з крепової сторони. Дефекти ворсових ткани, які розміщені зі зворотної сторони і проявляються в процесі експлуатації швейних виробів, оцін-ся як потайні дефекти тканини. Дефекти зовн. вигляду, при їх оцін-ні прирівнюються до аналогічних дефектів. Визначають сорт тканини за обмежув-ною системою, що регламентує, які дефекти та в якій к-ті допускаються в тому чи іншому сорті.

38. Поліакрилнітрильні волокна. Стр-ра волокон форм-ся на стадіях промивання і витягування. Для надання волокнам стійкості до сухого нагрівання і при кип’ятіння у воді проводять термообробку: сухі волокна недовго нагрівають під натягом. Шляхом тепло-механічної обробки волокнам надають необхідну звивитість (хвилястість після чого їх шпателюють.)Вигот-ть фабованими в масі (дрібно розмелений пігмент додають у розчин полімеру в розчиннику) або у джгуті. Ас-т. Майже 99% волокон випускають у вигляді джгута і коротких (шпательованих) волокон решту – у вигляді комплексних ниток звичайної або зміненої структури. За хім. складом волокна бувають гомо полімерними (однокомпонентними) і сополімерними (двох- і три компонент-ними), блискучими і матованими, нефарбованими і фарбованими в масі або поверхнево, безусадковимиі високоусадкованими, прямими і хвилястими. Влас-ті волокон залежать від хім.. складу волокотвірного полімеру, ступеня витягування та способу термічної обробки волокон. Товщина волокон може бути різною і ≈28-29 текс. Відносне розривне навантаження комплексних ниток 35-40 сН/текс. Подовження волокон залежить від ступеня витягування і знах-ся в межах 16-35%.за показниками стійкості до дії світла і світло погоди поліакрилнітрильні волокна перевершують усі відомі волокна, крім фтор містких. Недоліки: підвищена крихкість і недостатня стійкість до витирання, висока здатність до електризації, утворення пілінгу та забруднення, поверхня важко фарбується.Викор-ть волокна самостійно і в сумішах з іншими волокнами, зокрема з вовною, для вир-ва трикотажних виробів, тканин різного призначення, килимів, тюле-гардинних виробів, фільтрувальних прокладок тощо.

40. Полівінілхлоридні і поліефінові волокна. Вихідними сполуками для отримання ПВХ волокон є продукти переробки нафти, вугілля, вапна і хлору – етилен, ацетилен і хлористий водень.різними методами хімічного синтезу з цих та іню вихідних сполук отримують проміжний продукт – вінілхлорид. Ас-т волокон. Полівінілхлоридові волокна виробляють у вигляді моноволокон, комплексних ниток і шпательованими, блискучими і матованими, нефарбованими і фарбованими в масі; короткі волокна – прямими і хвилястими. Влас-ті. Залежно від призначення волокна формують різної товщини також вони дуже міцні (міцність на розрив 10-18 сН/текс).модуль пружності найнижчий порівняно з іншими хімічними волокнами. Усі ПВХ волокна мають високу стійкість проти витирання.волокна не стійкі до дії тепла. При температурі≈100⁰Свони розм’якшуються, з підвищ.температури – зморщується, в полум’ї не спалахують, а згорають без плавлення, тому що температура їх плавлення вища за температуру розпаду. Викор-ня. Переважають технічні галузі – вир-во тканин для фільтрувальних прокладок, електро-, тепло-, і звукоізоляційних матеріалів, спецодягу тощо. Поряд із цим волокна цієї підгрупи широко викор-ть в трикотажній пром-ті для вир-ва полотен для лікувальної білизни, для отримання трикотажної замші, тканин для верху взуття, килимових виробів тощо.

41. Властивості (антропометричні, утилітарні, естетичні, надійності) швейних виробів (ШВ)

Виробництво → Обіг→ Споживання

↓↓ ↓

Продукція Товар Предмет вжитку

↓↓ ↓

Натурал. →

вл-ті Товарні вл-ті → Ужиткові вл-ті

Якість ШВ визначається рівнем задоволення різних потреб людини, які вони повинні задовольнити залежно від їх призначення. Це матеріальні та нематер. потреби. Сутність матер. потреб, які повинні задовольнити ШВ полягає у створенні умов для нормальної життєдіяльності організму, які пов'язані з основною функц. ШВ. А для задоволення цих потреб, ШВ повинні мати певні властивості. Утилітарними вл-тями ШВ назив. ті, які задовольняють саме матер. потреби людини. А нематер. потреби задовольняються естет. Вл-тями.Вл-ті ШВ насамперед залежать від їх призначення, умов експлуатації та ін. факторів. Антропометричними є вл-ті, які задовольняють відповідність ШВ (їх конструкція) розмірам і формі тіла людини (баланс, посадка виробу), зручність конструкції виробу як в статистиці, та і в динаміці, відповідність конструкції виробу психофізіологічним особливостям людини у системі „людина-виріб-середовище”. Вироби повинні забезпечити приємні умови для дихання, кровообігу, виконання різних рухів, запобігання втомлюваності. До антропометричних вл-тей відносяться також гігієнічні вл-ті, які повинні створити потрібний мікроклімат підодягового простору та захищати людину від дії зовн. факторів. Естетичні властивост (ті, що задовольняютьпред'явлені до виробів вимоги краси та художньої виразності) і представлені такими показниками: відповідність виробів стилю та моді (новизна моделі та конструкції, силует, покрой, кольорове рішення моделі, фактура матеріалів тощо), рівнем вдосконалення композиції (співвідношення частин виробу з цілим виробом, організація внутрішньої структури, цільність композиції виробу, чіткість елементів виробу, взаємозв'язок об'ємно-просторової форми і конструкції виробу з вл-тями виробу) та товарним виглядом виробу (зовнішній вигляд, внутрішня відділка, виразність фірмових знаків). Надійність х-ють такими показниками:формостійкість, стійкість матеріалів і з'єднань до розривних навантажень і зносостійкістю матеріалів і елементів конструкції. Кожен з цих показників може також характеризуватись одиничними показниками, так., наприклад, формостійкість х-ють стійкістю, жорсткістю, усадкою до тепло-вологих обробок, стійкістю конструкції виробу тощо. Надійність х-ють такими вл-тями: довговічність (вл-ть зберігати роботопридатність до певного стану. Довговічність визначаєтьс фізичним та моральним зносом виробу)), збереженість (здатність виробу зберегти спож. вл-ті після зберігання та транспортування) та ремонтопридатність (залежить від конструкції та методів обробки виробу. Від цього пок-ка залежить термін служби виробів).

42. Методи розпізнавання текстильних волокон М-и розпізнавання текстильних волокон базується на їх вл-тях, що є специфічним для кожного виду чи різновиду волокон, які залежать від їх хім. складу, мікро- і макроструктури, особливостей формування в природних чи заводських умовах, від способу їх обробки. Ці м-и поділ. на органолептичні та лабороторні. За органолептичними оцінюють зовнішній вигляд і деякі властивості волокон з допомогою органів відчуття. Наприклад, за допомогою запаху споленого волокна. Зорово оцінюють заг. вигляд волокна, особливсоті його морфологічної будови за допомогою мікроскопа, довжину і колір, як волокно реагує на вогонь, характер продуктів згораннґ, їх колір тощо. Під час спалювання встанвлюють запах продуктів спалювання, швидкість та характер горіння (плавиться, скрачується, горить), поведінку волокон після їх видалення з полум'я, вигляд залишку після спалювання(його форма, колір, твердість).

На дотик визначають гриф (відчутя. Яке справляє волокно на дотик), м'якість, ковзскість, шереховатість тощо. Лабораторні м-и базуються на хім. вл-тях волокнотвірних речовин, визначенні пок-ків і кількісних характеристик деяких вл-тей, зовн. вигляду і внутр. структури волокон. Ці м-и діляться на 3 великі групи: хімічні (реакція волокон на кислоти: азотну, мурашину, оцтову, на фенол, ацетон, на луги), фіз-хім, та фізичні м-и.

Дата добавления: 2015-10-30