Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

м. Севастополь

Читайте также:
  1. ОБОРОНА СЕВАСТОПОЛЬСКОЙ

Починаючи з 2004 року, Севастопольська торгівельно-промислова палата за активної підтримки управління економіки Севастопольської міської державної адміністрації спільно з ГО «Асоціація сталого розвитку Севастополя «Аура» активно проводить інформаційно-пропагандистську кампанію з питань створення та функціонування кластерів. Проведені дослідження щодо створення кластерів показали, що в м. Севастополя є всі умови для створення та функціонування кластерів, а саме:

· об’єктивна потреба в економічному та збалансованому розвитку регіону;

· унікальне географічне та геополітичне розташування;

· наявність природних ресурсів;

· високий рівень освіти населення, велика кількість науково-дослідних інститутів та вищих учбових закладів, наявність наукового потенціалу;

· готовність суб’єктів підприємницької діяльності до спільної діяльності в складі кластерів;

· загальнодержавні, регіональні та локальні екологічні програми та програми економічного розвитку регіону та районів м. Севастополя, що сприяє залученню національних та місцевих ресурсів до діяльності кластерів;

· велика кількість малих підприємств та приватних підприємців у сферах туризму, будівництва, транспорту, гірничої промисловості з невеликим легальним грошовим обігом тощо.

Севастопольською міською державною адміністрацією було видано розпорядження № 1731-р від 11.11.2004 року, яким затверджено «План організаційних заходів з реалізації кластерних досліджень».

Протягом 2004 - 2005 років було здійснено наступні заходи:

· Створено постійно діючу Координаційну раду з питань сприяння розвитку кластерних структур на території Севастопольського регіону.

· 06.11.2004 р. було створено туристично-рекреаційний кластер «Байдари-тур» у складі ПП «Байдари-тур», ТОВ «Янтарний берег», ПП «Ульянов», Центру реабілітації наркозалежної молоді «Джерело» та ПП «Арома-Крим».

· 19.01.2005 р. було створено екологічний кластер «Водяні ресурси» у складі «ЕКРІС ЛТД», ДКП «Севміськводоканал», Управління водного господарства та Головного управління економіки Севастопольської міської державної адміністрації, ТОВ «Скіфія» тощо.

· 16.02.2005 р. було створено кластер соціального підприємництва «Соціальні ініціативи Севастополя» у складі благодійної організації «Християнський центр реабілітації наркозалежної молоді «Джерело», Севастопольської Федерації спортсменів інвалідів з ураженням опорно-рухового апарату, ГО «Миротворець», ГО «Солідарність жінок України», СНІД – Центру Управління охорони здоров’я Севастопольської міської державної адміністрації та Севастопольського центру доступу до мережі Інтернет.

· 07.03.2005 р. було створено інноваційний кластер «Інтелект-ресурс» у складі БК «Союзбуд», НПО «Джамаль», ПП «Сяйво», ТОВ «М.Цибулькін», ПП «Сімеон», ТОВ «Сімферопольське» та ТОВ «СФСЕУ».



· 10.03.2005 р. було створено екологічнийкластер «Вторма-кластер» у складі ЗАТ «Севастополь ресурси», ПП «Симон», ПП «Лук'янов», ПП «Березняк», ТОВ »Центр упаковки і дизайну», РЕП-12 та РЕП-2.

Також члени Координаційної ради взяли участь у 7 семінарах, форумах, науково-практичних конференціях та робочих зустрічах з питань сталого розвитку регіону та підприємництва.

Протягом 2005-2008 років було реалізовано наступні заходи:

· 24-25 травня 2006 року було проведено першу Всеукраїнську конференцію «Кластеризація - шлях до підвищення конкуренто-спроможності економіки регіону».

· У 2006 році було продовжено роботу зі створення кластерів як структурних підрозділів Асоціації сталого розвитку м. Севастополя «Аура». Було створено інноваційний кластер «Екоенерго»(у складі Управління промисловості та аграрної політики СМДА, БФ «Милосердя і здоров'я», «Відродження», ГО «Морський клуб «Бентос», ПП «Захист», НВО «Сонячна енергія», ТОВ «Дізель-снаб» та ТОВ «ЯВА») та кластер «ЄвроСтандарт UA» (у складі Центру стандартизації і метрології м. Севастополя, Кримської басейнової СЕС, Севастопольської ТПП та ГО «Асоціація сталого розвитку м. Севастополя «Аура»).

Загрузка...

· У 2007 році кластер «Соціальні ініціативи Севастополя», після входження до його складу ГО «Молодіжний рух «Студактив», отримав новий імпульс у своїй роботі. Під час круглого столу, організованого Севастопольською МДА у березні 2007 року за участю депутатів міської ради, було презентовано «Модель соціального партнерства».Впровадження даної моделі дозволить новому кластерному формуванню тісно співпрацювати не лише з органами влади, але й з органами самоорганізації населення.

· 25-26 квітня 2007 року на базі Севастопольської ТПП було проведено другу Всеукраїнську конференцію «Розвиток ефективної ринкової економіки в регіонах на основі інноваційних виробничих кластерів».

· У 2008 році на базі Севастопольської ТПП за фінансової підтримки Німецького Бюро технічного співробітництва GTZ було проведено третю Міжнародну конференцію «Підвищення конкурентоспроможності економіки на основі формування кластерних об'єднань».

· 07 серпня 2008 року на базі Севастопольської ТПП було проведено установчі збори кластера «Здоров'я», до складу якого увійшли представники міського управління охорони здоров'я, ТОВ «МКМ – Енергія», ГО «Екоправо», Севастопольської ТПП, ГО «Асоціація «Аура», а також приватні підприємці. Даний кластер вирішив функціонувати як структурний підрозділ «Асоціації «Аура».

· 09 грудня 2008 року на базі Севастопольської ТПП відбулося засідання ініціативної групи з питань обговорення пропозиції Чернівецької облдержадміністрації про створення міжрегіонального кластера «Діамантові намиста України» у складі мережі регіонів – переможців Всеукраїнського конкурсу «Сім чудес України».

· 15 грудня 2008 року на базі Севастопольської ТПП кластер «Екоенерго» провів робоче засідання з питань вироблення плану взаємних дій і обговорення можливостей впровадження сонячної енергії на підприємствах і організаціях міста.

На сьогодні проводиться робота по формуванню «Інноваційного кластеру «Міжнародний Салон винаходів та нових технологій», який має стати унікальним явищем для нашої держави.

 

 

2. Зарубіжний досвід щодо формування та розвитку транскордонних кластерів

Транскордонні кластери набули широкого поширення в Європі та світі. Так, найбільш відомий транскордонний біофармацевтичний кластер "Біодолина" було утворено у 1996 році у долині річки Верхній Рейн[1]. Він охоплює французький регіон Альзас, кантони північно-західної Швейцарії та німецьку землю Баден-Вюртемберг. У цьому транскордонному регіоні зосередилися відомі наукові установи (чотири університети, численні дослідницькі центри), штаб-квартири таких світових фармацевтичних гігантів, як Новартіс, Рош, Сіба, філії великих фармацевтичних підприємств (Джонсон і Джонсон, Файзер, Санофі-Авентис), висококваліфіковані людські ресурси та логістичні центри. Приблизно 250 тис. чоловік (або 10% від загального населення цього регіону) зайняті у біофармацевтичній галузі[2], до складу якої традиційно відносять вищезгадані установи та організації, а також численні підприємства, що безпосередньо займаються науково-дослідницькою роботою та здійснюють технологічні розробки. Крім цього важливу роль у виникненні Біодолини відіграла політична підтримка з боку місцевих та регіональних органів влади.

Поява Біодолини відзначається унікальним поєднанням факторів спонтанності та підходів цільового планування. З одного боку, злиття двох фармацевтичних підприємств (Сіба-Гейджі та Сандоз) у гігант Новартіс призвело до скорочення трьох тисяч висококваліфікованих працівників[3], багато з яких виявили бажання зайнятися підприємницькою діяльністю. Це злиття значною мірою і стало тим поштовхом, який сприяв виникненню кластера. З іншого боку, програма транскордонного співробітництва ЄС INTERREG ІІ забезпечила значну частку фінансування (близько 40% від загального бюджету у 2,2 млн. євро) видатків, пов’язаних із створенням Біодолини у період з 1997 по 2001 роки[4]. Решту фінансових ресурсів надали дев’ять місцевих та регіональних партнерів, що представляли як державні, так і недержавні структури.

Крім цього, реалізація програми INTERREG ІІ забезпечила створення нових підприємств малого та середнього бізнесу у регіоні. З 2002 по 2005 роки, в рамках програми INTERREG III, Біодолина отримала додаткове фінансування у розмірі 2,4 млн. євро, 36% від якого надав ЄС, а решту забезпечили інші партнери. Метою програми INTERREG ІІІ була підтримка діяльності біофармацевтичного кластеру і підвищення рівня обізнаності з Біодолиною в Європі та цілому світі. Біодолина й надалі продовжує користуватися коштами ЄС, зокрема в рамках програми INTERREG IV.

Останнім часомбуло також утворено транскордонне об’єднання навколо затоки Ересунн (регіони Данії та Швеції), включаючи «Долину Медікон» («Medicon Valley»), яка розміщена між датською столицею Копенгаген і шведським Сконе. Вона нараховує 26 лікарень, 12 університетів з 4.000 дослідниками та 135.000 студентами. Інтелект та успіхи в економіці сприяли створенню 30.000 робочих місць більш ніж на 160 підприємствах. Деякі з підприємств, що спеціалізуються на проведення наукових досліджень, пов’язаних з розробкою медикаментів проти порушень центральної нервової системи, вже стали провідними у своїй галузі[5].

Серед інших відомих транскордонних кластерів в зарубіжних країнах можна назвати:

- Кластер біотехнологій, регіон Орезунд (Данія-Швеція), який об’єднує мережу численних фармацевтичних і біотехнологічних фірм, університетські лікарні та університети;

- Німецько-голландський транскордонний кластер (м. Твенте), який здійснює свою діяльність у виробництві пластмас, металообробки та біомедичному секторі;

- Німецько-голландський кластер, створений на базі транснаціональних корпорацій Ocè і Nedcar (м.Венло);

- Бельгійсько-голландський кластер «Долина Доммель», який спеціалізується з питань впровадження високих технологій та інновацій;

- Португальсько-іспанський автомобільний кластер;

- Транскордонний кластер з виробництва скла (Верхня Австрія, Баварія, Богемія);

- Текстильний кластер (Нижня Австрія та Богемія);

- Технологічний кластер (регіони Австрії та Словенії).[6]:

Франція

Франція є взірцем застосування кластерної політики як змістовного інструменту промислової політики, тісно ув’язаного з політикою регіонального розвитку. Ця політика відома як централізована загальнонаціональна політика, що реалізується на регіональному рівні та забезпечує ефективну співпрацю між різними рівнями реалізації політики.

Частина І: Рамки політики

Розвиток кластерів є одним із елементів промислової політики у Франції. Ініціативи з формування кластерів конкурентоспроможності належали до заходів, вжитих у рамках відновлення промислової політики на початку тисячоріччя у відповідь на глобальну загрозу конкурентоспроможності у формі переміщення виробництва та деіндустріалізації. Визнані вади у сфері інновацій у секторі високих технологій змусили державні органи запропонувати низку заходів, спрямованих на заохочення співпраці між усіма учасниками процесу інновацій у промисловості — як державних, так і приватних. Через це уряд Франції здійснив важливі ініціативи та розпочав реалізацію масштабних програм відновлення французької промисловості. Ці ініціативи стали відомими як «Нова промислова політика Франції».

Різні ініціативи та програми мають три основних спільних риси:

· Наголос робиться, головним чином, на інноваціях у високотехнологічних секторах, а не за всіма напрямками промислової діяльності. Інновація має на меті підвищення конкурентоспроможностіфранцузької економіки.

· Партнерствоє важливою рисою, яка повинна мати місце в проектах, які підтримуються державними органами; партнерство між промисловістю та дослідними інститутами можна вважати «класичною» формою партнерства, але крім нього забезпечується партнерство між малими та середніми підприємствами та великими фірмами, а також між різними напрямками діяльності. Фактично, вважається, що інновації є результатом не лише гіперспеціалізації в одній сфері, але й взаємодії та «гібридизації» в різних сферах.

· Суттєву роль відіграє просторовий вимір. Регіони відіграють важливу роль.

Нову промислову політику Франції можна описати в таких поняттях: конкурентоспроможність на основі інновацій, високі технології, партнерство та регіони.

Заходи промислової політики розробляються в режимі поєднання різних напрямків політики: розвитку малого та середнього підприємництва (через центральне агентство Oseo-Anvar та фінансову установу з підтримки МСП), НДДКР (ним опікується Національне агентство з досліджень, NAR), інновацій (Агентство промислових інновацій, АІІ) та регіонального розвитку (міжвідомчий комітет з територіального розвитку).

Цілі програми розвитку кластерів

Кластер конкурентоспроможності є спільною тематичною ініціативою, що реалізується на певній території. Ця ініціатива зводить докупи компанії, дослідні центри та освітні заклади для забезпечення синергетичного ефекту та співпраці. Іншими партнерами у кластері можуть бути органи місцевої та державної влади, а також постачальники послуг членам кластерів.

Мета ініціативи як інструменту досягнення загальних цілей у сфері розвитку визначається в такий спосіб:

«Кластери використовуватимуть синергію та інноваційні спільні проекти для надання своїм членам шансу стати лідерами у відповідних сферах на національному та міжнародному рівнях. Необхідно забезпечити співпрацю між учасниками та поставити територіальну концентрацію на службу підвищенню ефективності інновацій».

Ось стратегічні цілі кластерів конкурентоспроможності:

- підвищення конкурентоспроможності французької економіки в інноваційний спосіб;

- активізація місцевих технологічних та творчих секторів промисловості;

- залучення підприємств до Франції завдяки більшій помітності на міжнародному рівні;

- заохочення розвитку та створення робочих місць.

На основі цих стратегічних цілей окреслюються й більш конкретні цілі:

1. Розвиток партнерства між різними зацікавленими сторонами на основі їхніх навичок, що доповнюють одні одних. Дослідження показали, що взаємозбагачення ідей різних зацікавлених сторін та поєднання навичок, що доповнюють одні одних, ведуть до розширення інновацій (стратегічна мета 1).

2. Формування спільних проектів у сфері НДДКР, які можуть фінансуватися державою. Спільні проекти у сфері НДДКР спрямовані на розширення інновацій (стратегічна ціль 1) та активізацію місцевих технологічних секторів (стратегічна ціль 2).

3. Формування сприятливого до інновацій загального середовища (шляхом обміну знаннями та навчання). Такий підхід має зробити внесок у підвищення привабливості Франції для іноземних підприємств (стратегічна ціль 3) та активізувати інновації (стратегічна ціль 1).

4. Заохочення розвитку технологічного партнерства з партнерами за кордоном, що йде на користь компаніям кластеру. Це має привести до збільшення помітності на міжнародному рівні (стратегічна ціль 3).

5. Залучення інвесторів у Францію (стратегічні цілі 3 та 4).

Розробка та впровадження програми формування кластерів

Підхід

Ініціатором програми формування кластерів є DGE (генеральна дирекція з питань підприємств міністерства економіки, фінансів і промисловості).

Ця програма охоплює всю територію країни, але її впровадження ведеться на рівні регіонів.

За втілення кластерної політики в життя відповідають міністерство економіки, фінансів і промисловості, та міністерство внутрішніх справ. Крім того, індивідуальну підтримку кластерам у сфері розробки проектів НДДКР та фінансову підтримку надає регіональна організація DRIRE (регіональні управління з питань промисловості, досліджень і довкілля). У Франції працює 22 DRIRE — по одному на кожний регіон.

Джерелом фінансування є державний бюджет Франції, виділений міністерствам. Бюджет на 3 роки становить близько 1,5 млрд євро.

Агентствами з впровадження є DGE (генеральна дирекція з питань підприємств), яка працює, зокрема, через FCE (фонд конкурентоспроможності підприємств); Oséo, АІІ та ANR на національному рівні й DRIRE — на регіональному.

Основні етапи розвитку Кластерної програми (2003-2011 рр.)

1. Розробка Програми та заходів політики

2. Запрошення до подання заявок на проекти формування кластерів (отримано 105 заявок)

3. Відбір проектів (уряд Франції вирішив надати офіціальні назви кластерам конкурентоспроможності, включаючи ті 16 кластерів, які вже мають чи матимуть глобальний характер).

4. Впровадження та підтримка розвитку кластерів протягом двох етапів (кожний тривалістю по три роки, з 2005 по 2011 рр.).

Результати, кілька цифр (за 2007 рік): 71 кластер конкурентоспроможності отримав відповідний статус, у 2007 році членами кластерів були 5000 компаній (80% з них – малі та середні підприємства), з 2005 року державою було профінансовано 554 проекти в царині НДДКР, з 2005 року на проекти в царині НДДКР було витрачено 1,1 млрд євро, сукупна вартість проектів у сфері НДДКР становить 3,6 млрд євро, у проектах у царині НДДКР, що фінансуються, беруть участь 12000 дослідників.

Королівство Великої Британії та Північної Ірландії

Сполучене Королівство опікується формуванням кластерів уже близько десяти років. Британський досвід характеризується добре опрацьованою стратегією підвищення національної продуктивності та зменшення регіональних диспропорцій за рівнем продуктивності. Приклад Сполученого Королівства привертає увагу до того факту, що для здійснення послідовного розвитку кластерів у різних регіонах країни необхідно вирішити два питання: розробити послідовну та чітку стратегію, й забезпечити відданість справі реалізації кластерної програми на високому рівні.

Частина І: Рамки політики

Політика формування кластерів у Сполученому Королівстві виникла внаслідок втілення в життя промислової політики в контексті загального відставання за продуктивністю та суттєвих диспропорцій у рівнях продуктивності між різними регіонами держави, котрі в другій половині 1990-х років були визначені як важливі виклики у сфері державної політики. Водночас, за своєю структурою та режимом впровадження ця політика є важливою складовою політики регіонального розвитку.

Відповідно до заяв представників уряду «нових лейбористів» (1995 р.), основною проблемою, яку треба було подолати для забезпечення конкурентоспроможності промисловості, є розрив за продуктивністю між Сполученим Королівством та його основними конкурентами — Францією та Сполученими Штатами. Цей розрив ув’язується з нижчим рівнем кваліфікації, інвестицій, науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, та інновацій. Вважається, що цей розрив може бути усунутий завдяки знанням, навичкам, інноваціям, підприємництву та ефективному використанню наукової бази.

Що ж стосується питання підвищення рівнів продуктивності, міністерство фінансів[7] визначило п’ять чинників продуктивності (малюнок 1), на забезпечення яких має бути націлена державна політика.

Малюнок 1: Чинники продуктивності (міністерство фінансів)

 

Навички Управлінські навички підвищують підприємницьку та ділову майстерність Підприємництво
Навички підвищують потенціал фірм у тому, що стосується розробки та використання нових технологій Нові фірми можуть формувати попит на кваліфіковані трудові ресурси Поява нових фірм загострює конкуренцію
Загострення конкуренції заохочує інновації
Інновації Конкуренція
Інвестиції підвищують інноваційний потенціал фірми Загострення конкуренції створює стимули для інвестування
Інвестиції

Основні цілі та виклики промислової стратегії Британії

«П’ять чинників продуктивності» окреслюють основні напрямки діяльності уряду та подальшого розвитку. Основні напрямки діяльності уряду є такими:

1) Удосконалення конкуренції, на яку спираються міцні та ефективні ринки. Конкуренція працює на зниження витрат і цін, заохочує інновації та ефективність підприємництва, й забезпечує поліпшення умов для споживачів;

2) Заохочення підприємництва шляхом усунення перешкод на шляху підприємницької діяльності, розвитку культури підприємництва та опрацювання нового й радикального підходу до формування та застосування нормативних актів з метою полегшення тягаря, який лежить на підприємствах;

3) Підтримка науки та інноваційдля заохочення розробки нових технологій та ефективніших методів роботи. Підвищення винагороди за інновації означає, що Сполучене Королівство дедалі більше залежатиме від власної здатності творити нові знання й перетворювати їх в інноваційні товари й послуги;

4) Підвищення кваліфікаційного рівня для підвищення гнучкості та продуктивності трудових ресурсів, які зможуть брати на озброєння інноваційні технології, що надасть людям змогу переходити на інші напрямки роботи; та

5) Заохочення інвестицій для підвищення обсягу реального капіталу, зокрема, завдяки міцнішим та ефективнішим ринкам капіталу.

Ось ключові поняття та пріоритети промислової політики Сполученого Королівства: сприятливе інституційне середовище, продуктивність (формування навичок та інновації), конкурентоспроможність фірм Сполученого Королівства, створення нових фірм та інвестиції.

Частина II: Цілі програми розвитку кластерів

Міністерство торгівлі та промисловості Сполученого Королівства визначає кластери як місця концентрації компаній та інститутів, що конкурують і співпрацюють одні з одними, залежать один від одного та об’єднуються системою ринкових і неринкових зв’язків.

Мета програми визначена в такий спосіб:

Кластери формують середовище, в якому розробляються інновації та підвищується продуктивність.

Кластери є частиною регіональної політики, що має на меті підвищення потенціалу регіонів, посилення наголосу на зростанні в межах усіх регіонів і зміцненні складових економічного успіху, а також активізації регіонального потенціалу новаторства та підприємництва.

Ось стратегічні цілі програми формування кластерів:

· Підвищення рівня продуктивності промисловості Сполученого Королівства.

· Заохочення економічного розвитку.

· Розбудова потенціалу регіонів шляхом активізації регіонального потенціалу новаторства та підприємства.

Як видно зі структури програми, програма формування кластерів утілюється в життя в досить автономному режимі регіональними агентствами з розвитку; робота ведеться з кластерами на різних стадіях їхнього життєвого циклу (ембріональні, сталі, зрілі, занепалі); конкретні цілі різних регіональних кластерних ініціатив є різними та враховують місцеві умови.

Було розроблено Практичний посібник із розвитку кластерів, який містить певні дані про те, якими мають бути конкретні цілі програми формування кластерів (хоча в ньому підкреслюється важливість адаптації кластерної стратегії з урахуванням рівня розвитку та місцевих умов кластеру!). Отже, «рушійними силами» формування кластерів вважаються:

Створення мереж та партнерство — причому це, у свою чергу, робить внесок у формування соціального капіталу (та є засобом досягнення стратегічної цілі 3).

Заохочення інновацій та НДДКР (що веде в напрямку досягнення стратегічних цілей 1 і 2).

Підвищення рівня кваліфікації, доступності та якості робочої сили в межах кластеру (що робить внесок у досягнення всіх трьох стратегічних цілей).

Розробка та впровадження програми формування кластерів

Будова кластерної політики

Біла книга з питань конкурентоспроможності «Наше конкурентоспроможне майбутнє: розбудова економіки на основі знань» (1998 р.) окреслила важливість формування кластерів та його внесок у забезпечення регіональної та національної конкурентоспроможності. Ця Книга заклала підвалини розробки кластерної програми.

Уряд сформував Керівну групу з кластерної політики на рівні міністерств, якій було доручено розробити політику заохочення зростання кластерів і подолання перешкод на шляху їхнього розвитку. До складу групи ввійшли представники всіх центральних відомств, котрі опікуються питаннями продуктивності. Уряд був представлений як міністрами, так і вищими державними посадовцями. Агентства регіонального розвитку були представлені одним із голів їхніх правлінь. Представниками ділових кіл з-поза меж уряду була Конфедерація британської промисловості (CBI) та окремі провідні ділові люди.

Комітет доручив провести два загальнонаціональних дослідження, часовий проміжок між якими склав приблизно два роки. Перше дослідження мало на меті складення карти кластерів в економіці Сполученого Королівства, а друге дослідження передбачало вивчення критичних факторів успішності кластерів та розробку практичного посібника з оптимальною дорожньою картою для практиків, що опікуються кластерами.

Складання карти кластерів проводилося для їхнього виявлення.Міністерство торгівлі та промисловості оприлюднило доповідь «Бізнесові кластери у Сполученому Королівстві: перша оцінка». У цій доповіді були представлені промислові кластери Сполученого Королівства — як загальнонаціональні, так і регіональні — котрі були виявлені під час складання карти. Дослідна група використовувала чотирьохфакторну класифікацію кластерів у цілях аналізу. Оцінка кластерів визначалася:

· рівнем розвитку — кластери ділилися на «ембріональні», «сталі» та «зрілі»;

· глибиною — вони ділилися на «глибокі», «мілкі» та «невизначені» залежно від кількості промислових та інституційних зв’язків;

· динамікою зайнятості — «зростаючі», «занепадаючи» та «стабільні»;

· територіальним значенням — «регіональні», «національні» та «міжнародні».

Було виділено 154 кластери, від 8 до 18 в кожному з регіонів. До складу кластерів входили підприємства сфери послуг та промислові підприємства, що представляють низку секторів та використовують різні технології.

У той час регіональні стратегії формування кластерів розроблялися регіональними агентствами з розвитку (RDA). На національному рівні розробкою стратегії опікувалася Підгрупа з кластерів, у якій були представлені всі агентства та міністерство торгівлі й промисловості. Одним із останніх заходів групи стало замовлення на розробку «Практичного посібника з розвитку кластерів».

Коротше кажучи, основні характеристики програми розвитку кластерів у Сполученому Королівстві є такими:

Ієрархічний підхід «згори вниз», проведення картографічного дослідження для виявлення потенційних кластерних ініціатив;

Охоплення всієї території країни: ініціатором програми формування кластерів є міністерство торгівлі та промисловості (DTI) у співпраці з іншими зацікавленими міністерствами в рамках Керівної групи з кластерів.

Регіональний підхід, розробка регіональних стратегій розвитку кластерів. Регіональні агентства з розвитку забезпечують розвиток кластерів шляхом здійснення політичних заходів на їхню підтримку. Вони мають необхідні повноваження для впровадження стратегії розвитку, яка враховує переваги, потенціал та потреби відповідних регіонів.

За впровадження відповідають регіональні агентства з розвитку в Англії, а також автономні уряди Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії. Кожний із автономних урядів має власну програму формування кластерів. Кожний регіон має різні уявлення про кластери: більшість із них мають більше десятка кластерів, які вони намагаються розвивати, причому більшість із них базуються на технологіях (біотехнологіях, технологіях автомобільної промисловості або екологічних технологіях).

Загальна координація та розробка загальної програми, розробка Практичного посібника з розвитку кластерів. Завданням міністра є забезпечення відповідності стратегії регіональних агентств з розвитку політиці міністерства торгівлі та промисловості.

Джерелом фінансування є, головним чином, регіональні бюджети та структурні фонди ЄС. Бюджети окремих кластерних ініціатив у регіонах коливаються в дуже широких межах: від кількох тисяч до кількох мільйонів фунтів стерлінгів.

Швеція

Кластерна політика у Швеції є однією зі складових політики у сфері НДДКР та інновацій, але, знов-таки, з сильною регіональною орієнтацією. Формування та розвиток кластерів є інструментом політики, що використовується в різних національних програмах для заохочення регіонального розвитку. Швеція славиться своєю інноваційною політикою та обіймає міцні позиції в цій сфері на міжнародному рівні. Саме на інновації робиться наголос у кластерних програмах. Нижче представлені три різні кластерні програми, кожна з яких має особливий фокус та власні цілі.

Частина І: Рамки політики

Після економічної кризи, що тривала майже десять років, наприкінці 1990-х років політика Швеції в царині зростання зазнала важливих змін. У той час, як у першій половині 1990-х на порядку денному стояли питання зменшення дефіциту державного бюджету, наприкінці десятиріччя до нього було включено й заходи, спрямовані на забезпечення зростання — зокрема, інструменти промислової та наукової політики. Перегляд політики відбувався після майже трьох десятиріч вельми повільного зростання економіки Швеції за умов посилення економічних диспропорцій між регіонами. Новий процес здійснювався за двома напрямками. Метою першого було забезпечення посиленої координації політики у сферах зростання та досліджень шляхом масштабної реорганізації структури фінансування НДДКР у Швеції. Другий напрямок мав на меті заохочення економічного зростання в регіонах шляхом впровадження нового інституту політики економічного зростання Швеції — «регіональних угод про зростання», укладання яких почалося в 2000 р. Зараз Швеція ділиться на 21 лен (губернію), які й є регіональним рівнем.

Цілі державної політики Швеції в царині промисловості та досліджень є такими:

ü Заохочення зростання зі збільшенням числа робочих місць у більшому числі підприємств, що зростають.

ü Динамічний розвиток усіх регіонів Швеції (усунення диспропорцій між регіонами).

ü Активізація інновацій, досліджень та розробки технологій.

ü Сталий розвиток (довкілля та підприємництво).

Таким чином, для державної політики Швеції характерними є такі ключові поняття та пріоритети: зростання, регіональний розвиток, інновації та сталий розвиток.

Частина II: Цілі програм розвитку кластерів

У Швеції кластером вважається географічна концентрація пов’язаних між собою компаній та інших гравців, яка характеризується взаємною залежністю; при цьому не висувається вимог до командної роботи у сфері досліджень чи наявності «ноу-хау» (за даними Nutek).

Інноваційна система передбачає участь дослідних установ та освітніх закладів; наголос у ній робиться на роботу на системному рівні (за даними ISA, Nutek та Vinnova).

Кластерна ініціатива полягає у співпраці між державним і приватним секторами для заохочення формування кластерів.

Термін «інноваційна система», що часто використовується, до певної міри перегукується з терміном «кластер».

Єдиної національної програми з цього кола питань у країні немає, але деякі національні програми мають на меті заохочення формування кластерів та надання їм підтримки.

При розгляді цієї тематики доречно звернути увагу на три конкретних програми. Реалізацію однієї з них уже завершено, але решта дві досі виконуються. Крім того, втілюються в життя декілька регіональних програм, за якими надається підтримки регіональним кластерам.

Загальну відповідальність за кластерну політику у Швеції покладено на міністерство підприємництва, енергетики та зв’язку. На нижчому рівні реалізацією кластерної політики опікуються два органи: Nutek («Нутек») та Vinnova («Віннова»). «Віннова» приділяє більше уваги інноваціям та поширенню знань, а «Нутек» опікується підприємництвом, розвитком бізнесу та регіональним розвитком.

Крім того, агентство Invest in Sweden або ISA (утворене при міністерстві закордонних справ) також до певної міри залучається до реалізації кластерної політики.

Розробка та впровадження програми формування кластерів

Структура, цілі та засоби національних кластерних програм є досить різними, тому в цьому документі вони будуть представлені окремо одна від одної.

1. Програма: Vinnväxt («Віннвекст»)

Завдяки своїй успішності в цілому, ця програма є наразі найвідомішою в інших країнах шведською ініціативою з підтримки інноваційних систем і кластерів. Передумовою участі в програмі є активна участь гравців, які представляють приватний, державний і дослідний сектор, а також політичні кола.

Мету цієї програми визначено так:

Підтримувати регіональний сталий розвиток шляхом формування конкурентоспроможних на міжнародному рівні дослідно-інноваційних середовищ у конкретних сферах зростання.

Стратегічні цілі є такими:

- Розбудова потужних інноваційних систем після завершення періоду підтримки (10 років).

- Створення інноваційних систем, що будуть здатними повноцінно конкурувати на міжнародній інноваційній арені.

а конкретні цілі — такими:

- Розбудова інфраструктури інноваційних систем.

- Підтримка розвитку інноваційної системи (дослідна діяльність).

- Поліпшення спеціалізації персоналу.

- Поліпшення умов для перетікання знань.

Ключові елементи програми

· Ініціатором кластерної програми є VINNOVA (агентство при міністерстві підприємництва, енергетики та зв’язку).

· Програма є загальнонаціональною.

· VINNOVA відповідає за реалізацію програми. На рівні програми організаційна структура виглядає так: Рада Програми, в якій представлені ділові кола, науково-дослідні установи та державні органи.

· Джерелом фінансування є державний бюджет Швеції через VINNOVA. Бюджет становить 75 млн шведських крон на рік (близько 7,7 млн євро на рік).

Програма «Віннвекст» є широко відомою в інших країнах як успішна програма національного рівня. Європейська Комісія використовує «Віннвекст» як взірець того, як слід стимулювати розвиток інноваційних систем і кластерів, що зробило Швецію до певної міри полігоном для обкатки політики в цій сфері. За даними Європейської Комісії програма добилася успіху завдяки проведенню на початковій фазі багатьох семінарів, котрі дали змогу учасникам програми винести уроки зі спроб і помилок, зроблених в інших країнах.

Загалом, вважається, що успішність програми «Віннвекст» пояснюється двома її характерними рисами: амбіційною фазою планування, на якій також здійснювалися пілотні проекти та проводилися вищезгадані міжнародні семінари; та довгостроковим характером програми. «Віннвекст» надає підтримку інноваційним системам і кластерам протягом десяти років, маючи на меті забезпечення їхньої самостійності після завершення цього строку.

2. Програма: Visanu («Вісану»)

Програма «Вісану» здійснювалася протягом 2002-2005 рр. у співпраці між трьома шведськими агентствами: VINNOVA, ISA та Nutek.

Мету цієї програми визначено так:

Зміцнювати стійкість та здатності шведських кластерів незалежно від їхнього розташування в країні

Стратегічні та конкретні цілі цієї програми є такими:

- Створити сприятливі умови для інноваційних систем і кластерів

- Підтримувати поширення знань

- Підтримувати міжнародний маркетинг інноваційних систем і кластерів

- при цьому:

- Мобілізувати гравців та ресурси регіону з урахуванням конкретних потреб та інтересів відповідного регіону

- Створювати нові знання на основі досвіду існуючих кластерів і поширювати ці знання серед інших кластерів та національних органів

- Розробляти інструменти аналізу та оцінки кластерів у Швеції

- Зміцнювати імідж Швеції та її регіонів для залучення інвестицій у кластери.

Основні характеристики кластерної програми можна окреслити в такий спосіб:

· Ініціаторами кластерної програми є державні агентства VINNOVA та NUTEK (агентства при міністерстві підприємництва, енергетики та зв’язку) й ISA (при міністерстві закордонних справ).

· Програма є загальнонаціональною. Програма «Вісану» має групу координаторів, у якій представлені всі три агентства-ініціатори.

· Кошти на реалізацію програми надає уряд Швеції. Бюджет становить 70 млн шведських крон (близько 7 млн євро). Часовий обрій становить 3 роки.

· «Вісану» опікується кластерами з найвищим потенціалом інтернаціоналізації та просування шведських інноваційних систем за кордоном.

3. Регіональна кластерна програма (Nutek)

Попри свою назву ця програма є загальнонаціональною, але в її фокусі перебувають саме регіони. Її можна вважати продовженням програми «Вісану».

Програма організована у вигляді відкритого запрошення до подання заявок на реалізацію регіональних ініціатив з розвитку кластерів. Ініціатива має ґрунтуватися на ринку й бути націленою на підвищення конкурентоспроможності; вона має розвиватися за підтримки з боку регіону відповідно до Плану розвитку регіону; ініціатива повинна мати чіткий фокус і загальнонаціональне значення.

Мету цієї програми визначено так:

Зміцнювати стійкість та здатності шведських кластерів незалежно від їхнього розташування в країні

- Ключові поняття та критерії оцінки проектів за програмою є такими: співпраця та мережева взаємодія, інновація та відновлення, інтернаціоналізація, зростання та прибутковість, а конкретними цілями програми є:

- розширення використання існуючих науково-дослідних установ;

- посилення співпраці між існуючими науково-дослідними установами у межах «Потрійної спіралі»;

- заохочення комерційної співпраці у вигляді заходів зі стимулювання експорту та стратегічного аналізу;

- заохочення розширення кластерів за рахунок діяльності, пов’язаної зі створенням, стимулюванням, відокремленням, маркетингом та розвитком компаній-членів.

Ключові елементи кластерної програми

· Ініціатором кластерної програми є Nutek (агентство при міністерстві підприємництва, енергетики та зв’язку).

· Територіальне покриття є загальнонаціональним з регіональною специфікою (Плани розвитку регіонів).

· За реалізацію програми відповідає агентство Nutek.

· Кошти на реалізацію програми надає уряд Швеції. Бюджет становить 70 млн шведських крон (близько 7 млн євро). Крім того, кластерам теж пропонується взяти участь у фінансуванні.

· Часовий обрій програми — 2005-2010 роки.

· Цільова група кластерів: ембріональні; ті, що виникають; зрілі.

Японія

У цьому ситуаційному огляді представлено Проект розвитку промислових кластерів у Японії, реалізація якого розпочалася в 2001 році. Проект розвитку промислових кластерів був розроблений та здійснюється міністерством економіки, торгівлі та промисловості Японії в регіонах по всій країні. Проект розвитку промислових кластерів став відповіддю уряду на виклик, що його кидає винятково жорстка ситуація в промисловості та необхідність відновлення економіки регіонів і заохочення інноваційної поведінки. Проект розвитку промислових кластерів є взірцем передової практики під двома кутами зору: це успішне поєднання трьох напрямків політики — політики розміщення промислових підприємств, політика у сфері малого та середнього бізнесу та науково-технічної політики, а також поєднання спадного та висхідного підходів, узгодження політики на національному рівні та місцевому / регіональному рівні.

Рамки політики

Кластерна політика Японії здійснюється, головним чином, у рамках загальної промислової політики та тісно пов’язана з політикою регіонального розвитку.

Протягом останніх 20 років у японській промисловості відбувалися масштабні зміни. 1990-ті роки — так зване «втрачене десятиріччя» — були часом економічної бульбашки, наступної потужної дефляції та проблем у фінансовій системі. Від кінця 1990-х і донині уряд опікувався розв’язанням проблеми неякісних кредитів і реформуванням фінансової системи, а також впроваджував низку політик у сфері регуляторної реформи та структурної реформи, спрямованої на «перенесення з державного сектору до приватного» для формування приватного попиту шляхом усунення норм регулювання та систем, які шкодять життєздатності приватного сектору.

Паралельно з цими змінами в царині промислової політики змін у 1990-ті роки зазнала й політика у сфері малого та середнього бізнесу. До початку 1990-х років законодавство з питань малого та середнього бізнесу було спрямоване на захист малих і середніх підприємств та промислових агломерацій від такого феномену, як спустошення — виведення виробництва за межі країни. У 1995 році було ухвалено Тимчасовий закон про заходи з підтримки творчої господарської діяльності малих і середніх підприємств. Саме цей закон заклав підвалини основоположних змін. Згідно з цим законом, при міністерстві економіки, торгівлі та промисловості було утворено Японську асоціацію нових бізнес-інкубаторів (JANBO) відповідно до положень політики розміщення виробничих сил. Завданням асоціації стало надання підтримки регіональним платформам, котрі являють собою системи координації діяльності регіональних гравців на кшталт керівників малих і середніх підприємств, професорів університетів, дослідників, підприємців, бізнес-консультантів та представників місцевої влади.

Цілі промислової політики Японії є такими:

ü Підвищення конкурентоспроможності японської економіки

ü Здійснення структурних реформ

ü Розвиток інновацій по всій країні

ü Розвиток нових підприємств

ü Заохочення розвитку місцевої економіки в режимі самофінансування.

Таким чином, для державної політики Японії характерними є такі ключові поняття та пріоритети: конкурентоспроможність, структурні реформи, інновації, розвиток нового бізнесу та регіональні платформи.

Цілі програм розвитку кластерів

Для ІРС кластер — це «формування широких партнерських мереж між підприємствами та університетами в усіх регіонах Японії: 1) між підприємствами, університетами та урядовими органами; 2) між підприємствами; 3) між підприємствами різних галузей, і забезпечення формування цими мережами, які дають своїм учасникам змогу злучити свої інтелектуальні та інші ресурси, умов для утворення нових галузей і підприємств».

Проект розвитку промислових кластерів має на меті формування промислових кластерів, які мають три основних спільних риси: 1) ланцюгову реакцію інновацій — поширення хвилі інновацій всією Японією; 2) оптимізацію галузей промисловості та підвищення їхньої стійкості до змін у середовищі; 3) розбудову бренду (регіон розглядається як бренд) для прискорення формування міжнародних кластерів або підвищення їхньої якості.

Стратегічні цілі Проекту розвитку промислових кластерів визначено в такий спосіб:

- розвиток ділового середовища для заохочення інновацій;

- утворення нових підприємств;

- досягнення синергетичного ефекту зі стимулюванням місцевої промисловості (кожне місто, кожна префектура та кожний регіон Японії має органи, які опікуються розвитком місцевої промисловості).

На основі цих стратегічних цілей окреслюються й більш конкретні цілі:

ü Заохочення інновацій шляхом «нової злуки» промисловості, закладів вищої освіти та урядових органів.

ü Заохочення співпраці між промисловістю, урядовими органами та закладами вищої освіти.

ü Підтримка розвитку нових підприємств.

ü Заохочення інновацій у сфері управління.

ü Зміцнення політики підтримки розвитку місцевої промисловості.

Розробка та впровадження програми формування кластерів

Ключові елементи кластерної програми:

· Ініціатором кластерної програми є міністерство економіки, торгівлі та промисловості.

· Програма є загальнонаціональною.

· Джерелом фінансування є державний бюджет Японії. Бюджет становить близько 57 млн єн на рік (приблизно 400 млн євро).

· За впровадження проекту відповідають регіональні бюро міністерства (RBETI) спільно з організаціями з реалізації проекту (які представляють приватний сектор).

Структура Проекту розвитку промислових кластерів у Японії

Перед початком розробки проекту міністерство провело відбірне вивчення міжнародної практики у сфері кластерів для вивчення успішного та невдалого досвіду різних країн світу.

Проект розвитку промислових кластерів поєднує в собі три напрямки політики: політику розміщення промислових підприємств (політику регіонального розвитку), політику у сфері малого та середнього бізнесу, й науково-технічну політику.

Крім того, проект прагне усунути розрив між політичними заходами на національному рівні (зазвичай вони побудовані за принципом «згори вниз») та виникненням мереж на місцевому та регіональному рівнях. Особливістю розвитку кластерів у Японії є те, що, на відміну від інших аналогічних програм, у яких рішення національного уряду виконуються в місцевих громадах, міністерство розробило висхідний підхід, у рамках якого посадові особи регіональних бюро з питань економіки, торгівлі та промисловості (RBETI), розташованих у регіонах Японії, відвідують компанії та університети для ознайомлення з поточною ситуацією та налагоджування зв’язків між промисловістю, закладами освіти та урядовими органами. Це стало справді великим досягненням для Японії, яка є вельми централізованою країною. За проектом було закріплено близько 500 осіб, чиє завдання полягає в налагоджуванні тісних зв’язків із місцевими та регіональними гравцями для заохочення партнерства на регіональному рівні.

 

З точки зору строків реалізації проект ділиться на три періоди.

Малюнок 2: Періоди реалізації проекту формування кластерів міністерства економіки, торгівлі та промисловості

Період Часовий діапазон Назва Опис
2001-2005 Період запуску промислових кластерів З урахуванням фактичного стану кластерів та потреб політики розпочинається реалізації 20 програм, причому ключову роль у їхній реалізації відіграє національний уряд. У співпраці з кластерами, які самостійно розвивалися за підтримки з боку місцевої влади, формуються «помітні мережі», котрі стануть базою промислових кластерів.
2006-2010 Період розвитку промислових кластерів Здійснюватиметься розвиток конкретних напрямків бізнесу з одночасним заохоченням формування мереж. У той самий час стимулюватиметься реорганізація управління компаніями та утворення венчурних компаній. Здійснюватиметься вивчення проектів, а виконання нових проектів розпочинатиметься у гнучкий спосіб відповідно до потреб.
2011-2020 Період самостійного зростання промислових кластерів Необхідно прагнути до забезпечення незалежного характеру діяльності промислових кластерів з фінансової точки зору в цілях самостійного розвитку промислових кластерів за одночасної підтримки формування мереж та розвитку конкретних підприємств.

Джерело: міністерство економіки, торгівлі та промисловості Японії, 2005 рік.

Кластерний проект побудовано як процес із чотирма етапами (міністерство економіки, торгівлі та промисловості, 2006 рік).

Етап 1 Етап 2 Етап 3 Етап 4
Аналіз характеристик регіонів, промислових ресурсів (компаній, технологій, кадрів, ключових осіб тощо) та потреб ринку для поширення бачення та сценаріїв регіону Формування помітних мереж, які складаються з компаній та пов’язаних із ними промислових підприємств, університетів, дослідних інститутів, груп підтримки промисловості та адміністративних агентств тощо Підтримка утворення нових підприємств та венчурних компаній, а також розширення кластерів зовнішньої групи шляхом заохочення нового об’єднання на основі співпраці між промисловістю та університетами та співпраці між промисловими підприємствами Формування циклу, в рамках якого мережева концентрація промислових підприємств заохочує інновації, а концентрація людських ресурсів та компаній заохочується поєднанням самостійного розвитку та залучення компаній.

 

Виконання проекту

Проект розвитку промислових кластерів був розроблений та фінансується й утілюється в життя міністерством економіки, торгівлі та промисловості. Його річний бюджет становить близько 5,7 млрд єн або приблизно півмільярда доларів США. Крім фінансування проекту міністерство розробляє різні заходи на підтримку проекту.

Проект виконується через регіональні бюро з питань економіки, торгівлі та промисловості (RBETI) Це «виробничі» підрозділи, представники яких відвідують компанії, університети та інших зацікавлених осіб, збираючи інформацію про стан промислових підприємств, їхні потреби та оцінку ними політики, що проводиться. Крім того, вони ініціюють роботу місцевих організацій та незалежних адміністративних агентств, спрямовану на співпрацю у сфері формування промислових кластерів (це так звані «промислові кластери на основі місцевої ініціативи»).

За цим проектом закріплено 20% працівників RBETI (близько 500 осіб). Вони працюють віч-на-віч із місцевими малими та середніми підприємствами, а також іншими гравцями на місцях. Вони працюють над налагодженням партнерства між цими гравцями, включаючи, зокрема, співпрацю між малим і середнім бізнесом та університетськими професорами й дослідниками.

Крім RBETI міністерство запропонувало організаціям приватного сектору з підтримки промисловості співробітничати з RBETI та спільно просувати проект розвитку промислових кластерів. Організаціям приватного сектору легше працювати з місцевими малими та середніми підприємствами, ніж урядовим, хай навіть і регіональним, органам. Крім того, такі організації зазвичай добре знають промислову базу регіону. Доручивши RBETI та організаціям приватного сектору спільну реалізацію кластерного проекту, міністерство економіки, торгівлі та промисловості мало на меті застосування низки навичок для розвитку успішних кластерів.

 

Австрія

Цей ситуаційний огляд присвячено досвідові формування кластерів у землі Верхня Австрія, відомій як «земля кластерів». Цей досвід є унікальним зразком комплексної та системної регіональної кластерної політики. Цей регіон розвинув міцну економічну базу в кількох кластерах та вважається одним із найкращих у світі взірців розвитку кластерів. З цього досвіду можна винести два уроки: по-перше, конкурентоспроможність регіону визначається не перевагами окремих компаній, а дедалі більшим рівнем інноваційності цілих галузей та секторів. По-друге, велику роль відіграють організація ініціатив з розвитку та управління ними - у цьому можна переконатися на прикладі Clusterland GmbH як орієнтованої на сервіс організації з управління політикою на засадах приватно-державного партнерства.

Рамки політики

У 1995 році Австрія приєдналася до Європейського Союзу. Труднощі, з якими зіткнулася Австрія перед вступом та які викликали політичну увагу, можна об’єднати в чотири основних блоки:

Низька інтенсивність НДДКР у секторі підприємств: частка витрат підприємств на НДДКР у сукупному обсязі витрат на НДДКР у Австрії виявилася дуже низькою в порівнянні з іншими державами-членами ЄС. Ще одним важливим аспектом цієї ситуації брак великих НДДКР-містких фірм.

Структурні зміни та нові ринки: Стійкі низькі темпи утворення нових компаній у поєднанні зі слабкими позиціями на нових високотехнологічних ринках призвели до побоювань з приводу наявності підприємницького духу в австрійській економіці в цілому. Протягом останнього десятиріччя було розпочато реалізацію низки заходів з підтримки, спрямованих на підвищення числа та якості нових підприємств.

Розпорошена наукова база.Протягом тривалого часу в науковій політиці Австрії з великою неохотою заохочувалося формування критичної маси на окремих ділянках науки. Університети орієнтувалися, головним чином, на кошти загального фінансування, а це не вело до формування середовища наукової спеціалізації.

Співпраця.Після того, як у дебати з питань науково-технічної політики в Австрії, було внесено евристичні процедури, зміцнення культури співпраці як між підприємствами, так і між науково-дослідними установами та промисловими інноваційними підприємствами стало невід’ємним елементом практично кожного з нових заходів політики, виконання яких розпочалося в другій половині 1980-х років.

Що стосується економічної політики Австрії, то наголос у ній на даний момент робиться на політиці залучення підприємств, політиці зайнятості та політиці конкурентоспроможності Австрії, зокрема, в європейському контексті. Політика залучення визначає позиції та заходи, спрямовані на стійке зміцнення міжнародної конкурентоспроможності Австрії. Результати її реалізації тісно пов’язані з політикою зайнятості, а також із загальноєвропейською стратегією у сфері зайнятості. Політика у сфері конкуренції створює ринкові умови для реалізації інших політик. Федеральне міністерство економіки та праці відповідає за промислову політику Австрії.

Цілі політики Австрії в царині промисловості та досліджень є такими:

ü Підтримка конкурентоспроможності Австрії на міжнародному рівні

ü Орієнтація на ключові технології

ü Зміцнення австрійських інновацій та досліджень

ü Надання підтримки новоутвореним підприємствам («старт-апам») у секторі високих технологій.

Таким чином, для державної політики Австрії характерними є такі ключові поняття та пріоритети: міжнародна конкурентоспроможність, ключові технології, інновації та дослідження, старт-апи.

Цілі програми розвитку кластерів

В Австрії на позначення кластерів використовується кілька термінів: «кластер», «мережа», «господарський комплекс» та «центр майстерності».

Починаючи з 1990-х років на національному та регіональному рівнях реалізовувалися різні кластерні ініціативи, спрямовані на досягнення різних цілей:

Програма LISA (Life Science Austria). Ця програма має на меті успішний розвиток біології в Австрії, підвищення шансів Австрії в міжнародній конкуренції та розбудову всіх ініціатив і надання пільг у сфері біотехнологій.

Програма FIT-IT. Ця програма має на меті заохочення подальшого розвитку в царині інформаційних технологій.

Програма COMET (Competence Centres for Excellent Technologies) має на меті ініціювання та підтримку формування довгострокового партнерства між наукою та промисловістю у сфері досліджень високого рівня. Програма СОМЕТ має три напрямки реалізації:

Програма: Go international –32 програми заходів, спрямованих на підтримку інтернаціоналізації австрійської економіки на основі двох кластерних програм (підготовки фахівців для ключових промислових підприємств та експортної співпраці).

Регіональні кластерні програми, найвідомішою з-поміж яких є програма землі Верхня Австрія.

Верхня Австрія

Верхня Австрія є провідним промисловим регіоном, який характеризується високим динамізмом та економічною стабільністю. Високий рівень зайнятості, високі темпи зростання й низький рівень безробіття забезпечені конкурентоспроможністю регіону та його компаній.

Верхньоавстрійське «економічне диво» має чимало чинників, найважливішими серед яких є:

- Висококваліфікована та мотивована робоча сила .

- Економічна структура зі здоровою структурою галузей та розмірів компаній.

- Величезна кількість інноваційних, гнучких, а отже й конкурентоспроможних компаній.

За останні роки Верхня Австрія позиціонувала себе як центр компетенції для кластерів та мереж. Політика розвитку економіки та технологій є орієнтованою на кластери й мережі, та втілюється в життя як стратегія підтримки інновацій та компетентності компаній. З огляду на це розвиток кластерів є суттєвим елементом політики розвитку землі Верхня Австрія, яка має на меті підвищення інноваційної ефективності компаній, які співпрацюють з іншими фірмами навколо.

Починаючи з 1998 року здійснювався поступовий розвиток кластерів у найважливіших галузях економіки Верхньої Австрії: автомобільній промисловості, хімічній промисловості, екологічній енергетиці, меблевій та деревообробній, харчовій промисловості, промисловості технологій охорони здоров’я та механотроніки. Крім того, у сферах роботи з персоналом, дизайну та ЗМІ, логістики та екологічних технологій були сформовані міжгалузеві мережі.

Цілі кластерної політики є такими:

· Розвиток конкурентоспроможності та інноваційного потенціалу компаній

· Надання особливої підтримки малим і середнім підприємствам

· Здійснення інновацій шляхом співпраці.

Здійснення Програми розвитку кластерів під назвою Clasterland почалося з проекту «Верхня Австрія 2000+»,бюджет якого становив 80,8 млн євро. Проект тривав з 1998 по 2003 рік за трьома стратегічними напрямками: технології та НДДКР, навчання та підвищення кваліфікації, маркетинг розміщення.

Друга програма, яка називається «Інноваційна Верхня Австрія 2010»і має бюджет у 600 млн євро, охоплює період з 2005 по 2010 рік та має п’ять стратегічних напрямків: НДДКР, підвищення кваліфікації, мережі, розміщення підприємств та технологій.

Після початку реалізації програми Clusterland у Верхній Австрії було ініційовано близько 200 проектів кластерної співпраці. Більше 1 000 партнерів вважають, що вони доб’ються більшого успіху в разі співпраці та використання підтримки й допомоги, яку надають кластери.

 

Малюнок 3: Статистичні дані про проекти співпраці

 

      Усього
Проектні заявки (протягом звітного періоду)
Партнери-учасники (в т.ч. ті, що дублюються)
Проекти, що тривають(тривали станом на базову дату та були представлені до початку звітного періоду)
Партнери-учасники(в т.ч. ті, що дублюються)
Завершені проекти(станом на базову дату)
Партнери-учасники(в т.ч. ті, що дублюються)
Усього проектів
Усього партнерів-учасників (в т.ч. ті, що дублюються)

Базовий період: 15.11.2005 – 15.11.2006; Базова дата: 15.11.2006 р.; виняток: 3 цільових проекти.

Джерело: www.clusterland.at

Починаючи з січня 2006 року за діяльність 5 кластерів у Верхній Австрії відповідає компанія Clusterland Oberösterreich GmbH, яка належить Агентству з управління технологіями та місцевого розвитку (TMG) федеральної землі Верхня Австрія (61%), Торговельній палаті Верхньої Австрії (19,5%) та Федерації австрійської промисловості (19,5%).

Малюнок 4: Кластери Clusterland GmbH’s

Clusterland Верхня Австрія   Партнер Початок
Автомобілі Виробники автомобілів та постачальники частин для автомобілів, а також виробники відповідних машин і механізмів, та сервісні компанії. Липень 1998 р.
Пластик Виробники та переробними пластику, механізмів, відливок та інструментів, а також постачальники послуг Квітень 1999 р.
Меблі та дерев’яні конструкції Виробники меблів та дерев’яних конструкцій, а також їхні субпостачальники та компанії, котрі пропонують особливі послуги. Січень 2000 р.
Технології охорони здоров’я Компанії сектору медичних технологій та технологій реабілітації Березень 2002 р.
Механотроніка Компанії в галузі машинобудування та приладобудування, постачальники особливих технологій та сервісні компанії Січень 2003 р.

 

 

Італія

Італія є дуже добре відомим зразком формування кластерів на основі промислових агломерацій італійського типу, відомих як «промислові райони» (distretti industriali). Успішні ініціативи у сфері кластерної політики мають довгу історію та кілька зразків реалізації. Представлений нижче ситуаційний огляд присвячений ініціативі з підтримки інтернаціоналізації та розвитку транскордонних кластерів, що є вельми важливим для розробки стратегії в Україні. У цьому огляді розглядається роль Італійського інституту зовнішньої торгівлі (Istituto nazionale per il Commercio Estero – ICE) у заохоченні міжнародного розвитку регіонів Італії.


Дата добавления: 2015-10-30; просмотров: 263 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Sustainable Economic Development and Employment Promotion (SEDEP) in the Ukraine | Розраховуйте на довгострокову перспективу. | Кластер як навчальне середовище. | Vocabulary Practice | Language Development | Underline the correct word | Read the letter. What kind of letter is it? |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Хмельницька область| Text 3. Types of Leads

mybiblioteka.su - 2015-2019 год. (0.096 сек.)