|
Читайте также: |
Р: Це було добре сприйнято певною категорією читачів: екскурсоводами і туроператорами. Це ті, які працюють із цією історичною багато культурністю щодня. Їм потрібен цей матеріал, це є робоча методичка, їм простіше взяти один журнал і багато прочитати багато дуже про жидівський Львів, починаючи від поселень жидів між Першою і Другою Світовою війною аніж шукати цей матеріал між розпорошеною історією. Тим більше, що я намагаюсь надати багато перекладного матеріалу, якого ще ніколи не було.
І: Все-таки екскурсоводи вимагають фактажу?
Р: Так, це їхній заробіток, вони повинні розповідати про якісь конкретні факти,про якісь історичні події, вже як вони їх інтерпретують це вже інше. Вони завжди, в залежності від побажань групи, скажімо якщо приїжджають поляки вони розповідають як тут більше нікого не було а були лише одні поляки, а якщо приїжджають німці, то переважно німці замовляють екскурсії по жидівському Львову. Насправді, вони не мають часу на аналіз матеріалу, коли вони отримують наш журнал, то там вже є інформація плюс аналіз і вони вже подають те, що було би найбільш суб’єктивно.
І: А Ви знаєте ще якісь організації чи видавництва які би теж займалися цією тематикою?
Р: Кожен працює на своєму рівні у своєму вимірі. Центр Європи дуже багато зробив видаючи цей журнал «Галицька брама» і видаючи багато різних книжок і видань, але вони ближче до наукових, мистецьких видань спеціалізуються. Багато на цю тему було всяких конференцій в Центрі міської історії Центрально-Східної Європи. Але це дуже специфічна організація, вона зорієнтована на більше на науковий стиль роботи. Якогось видань від них я не бачила. Вони ще до цього не бралися.
І: Але з Вами вони співпрацюють?
Р: У нас з ними розбіжності. Коли цим центром керував Тарік, у нього був дуже специфічний погляд на Львів і він не завжди співпадає з тими хто тут живе, тому ми намагаємося жити в паралельних світах і не дуже перетинатися, але це не означає що ми ворогуємо. Я завжди дивлюся,що вони роблять,є щось цікавить,то я тим тішуся. Це насправді потужна організація, але специфічна.
І: Але вони живуть за приватні кошти?
Р: Так, мені завжди було цікаво, що з ними буде, якщо тому донатору не захочеться їх спонсорувати. Я знаю, що і в середині там є якісь конфлікти, з відти пішло багато хороших людей. Тепер Таріка нема, але є ця Софія, яка насправді Тарік номер два, але може в гіршому виданні, бо місцева. Ця організація мені внутрішньо не симпатична, але вона робить багато добрих речей.
І: Наскільки я пам’ятаю, вони організовували цю виставку про «Львів як дзеркало» і там було багато цікавих речей.
Р: Так, але в них є ця Інтернет сторінка де є кілька проектів про старі будинки Львова, але видань як таких не має.
І: Виходить, що хто займається дослідженням, або намагається підняти оцю всю історію, це значить Ви, Центр Міської історії, десь там якось може громади, ресторанний бізнес, люди у бізнесі теж намагаються щось показати.
Р: Бо це дуже модно. Це фішка. З роду колись це було дуже модно, оця багато культурність, воно приносить гроші. Воно приносить гроші, бо внутрішній турист, відчуває це як зовсім інакший світ, але житель на це не купиться, бо він це розуміє по-іншому.
Дата добавления: 2015-10-29; просмотров: 89 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| І: Ви самі на них вийшли з пропозицією? | | | І: Але свято батяра у нас чомусь є. |