І: Ви самі на них вийшли з пропозицією?

І: Звідки взялася ця ідея робити ці багатокультурні числа «Ві,» звідки прийшла ця ідея?

Р: Ідея лежить на поверхні, бо ми зараз є свідками промоції Львова на дуже різних рівнів, від Європи до туристичного рівня в Україні. І одним із популярних елементів,які завжд звучать є слово багато культурність, мультикультурність і так далі. В один прекрасний момент ми просто задумались за тим, що стоїть за тим словом, чи існує багато культурність. Після роздумі, ми прийшли до висновків, що цю багато культурність можна поділити на багато культурність історичну і багато культурність сучасного Львова. Коли ми звернулись до цієї історичної то побачили, культурності, то ми зрозуміли що це величезні світи, які втрачені, бо якщо говорити про єврейську складову Львова, то це світ, якого вже давно нема. А існуючі єврейські громади Львова, вони абсолютно не галицькі, останній галицький жид живе ще напевно в Дрогобичі (сміється), я їх знаю просто одиниці. А всі решта це євреї які приїхали сюди після війни, вони ще радянського типу. Вони мислять радянськими категоріями, вони так вчать своїх дітей.

І: Розкажіть якісь характерні деталі свята «Порін».

Р: Це якщо взяти деталі якогось свята капустніка, тільки не театрального а в піонерському таборі, в гіршому варіанті це КВН, це такий був совєтський, піонерський празнік. Нам же хотілось показати ті втрачені світи, показати тому ж єврейському товариству показати їхню історію. Так само ж з тими польськими журналами, хотілось показати, що це був єдиний світ, де якось безконфліктно тут жилося, тоді не ділилося так різко на українців, поляків, (був соціальний поділ,були пани,служниці)це був такий венігрет культури, мов, звичаїв і традицій. Воно має право на існування, хоча б в друкованій книжці чи журналі. На моє глибоке переконання, цього вже ніколи вжитті не відтвориш. Про багатокультурність Львова можна говорити лише в історичному сенсі. Сучасний Львів може бути багатокультурним вже в якогось інших вимірах, скажімо от сюди приїжджають масово китайці, от мені цікаво чи творять вони тут своє культурне середовище чи вони зі страхом асимілюються і намагаються бути не видимими. От з відти вилізта та ідея відтворити.

І: Тобто це Ви в середині в редакції зібралися і вирішили відтворити ці часи?

Р: Так, щоб наповнти це гасло «багатокультурний Львів», відтворити цей культурний Львів.

І: Цікаво чому це гасло почало розкручуватися на межі минуло століття і цього століття. На офіційному сайті Міської Ради з’являється це гасло, що Львів відкритий для світу.

Р: Це як торгова марка. Львів вирішив,що він буде промоватися як багатокультурний.

І: Націоналістичний і багатокультурний.

Р: Ще тоді він не був націоналістичним, це тепер після зміни влади все змінилось. Думаю, що тепер це гасло буде затиратися, але це така справа політична,вона змінна.

І: Але Ваше польське число, на скільки я знаю, спонсорували якісь польські інституції.

Р: Так, це було польське посольство і все.

І: Ви самі на них вийшли з пропозицією?

Р: Тут є дуже парадоксальна ситуація. Ті інституції, які працюють в державах материнських, так би мовити, вони не завжди зацікавлені у розвитку цієї культури тут. Вони швидше зорієнтовані або на допомогу цьому товариству в матеріальному сенсі або на перетягування молодих людей до себе, найкраще це видно на прикладі єврейського товариства(вони з олного боку працюють як соц.. інституція,а з іншого планують на виїзд).Ще така річ, може не зовсім для публікації, знаючи це єврейське товариство дуже добре, бо ми з ними співпрацювали, у них є така настанова: чим тут гірше, тим тут більше вони отримують допомоги. Розкручуючи такі факти, вони отримують більшу спонсорську допомогу, вони отримують більші матеріальні кошти і більшу підтримку. Але щоб вони якогось виходили на зовні зі свого закритого кокону, це Боже сохрани, єдине, що мені раз вдалося це вивести їх на фестиваль жидівської культури на площі Ринок,це було жидівське весілля, тоді був величезний концерт біля синагони Золота Роза.

Дата добавления: 2015-10-29