СТ. 19 табличка 1 страница

Мети);

• комбі наційність (поєднання традиційних і нових форм);

• рефлексійність (уміння оцінити обґрунтованість і доцільність використаних прийомів);

• прошостичність (уміння передбачати, прогнозувати можливі варіанти розвитку учнівського самоврядування);

* потреба в інноваціях (пошук програм розвитку учнівського самоврядування).

Реалізації проекту передувало створення банку педагогічних ідей та інформації. З цією метою були проведені анкетування, круглі столи з учнями, педагогами, представниками батьківської громадськості.

Під час роботи творчих груп, студій, круглих столів обговорювались такі питання як:

* психолого-педагогічні закономірності функціонування і розвитку учнівського самоврядування;

• керівник творчого об'єднання (ТО) в контексті компетентісно орієнтованої технології учнівського самоврядування;

• реалії сучасного учнівського самоврядування;

- учнівське самоврядування і стратегії XXI століття.

Порушувалося питання, як у сьогоднішніх умовах роботи позашкільного навчального закладу не втратити попередніх напрацювань, які вже активно використовуються органами учнівського самоврядування.

Учасники дискусії ділилися досвідом роботи, вносили пропозиції щодо вдосконалення діяльності учнівського самоврядування. Значно активізував роботу педагогів проблемний семінар керівників ТО на тему "Проблеми розвитку учнівського самоврядування в навчальному закладі". Після семінару керівники ТО сприйняли проект "Учнівське самоврядування" як засіб оновлення виховного процесу в творчому об'єднанні.

Пройнялись ідеєю учнівського самоврядування методичні об'єднання керівників ТО. В навчанні педагогів-консультантів широко використовуються активні форми роботи: організаційно-діяльнісні ігри, тренінги, дискусії, моделювання, конструювання, ситуаційні та проблемні завдання, захист творчих проектів.

Координаторами проекту була розроблена серія спеціальних взаємопов'язаних інформаційно-методичних матеріалів для всіх членів колективу від директора до учня. Це: >

- організаційно-функціональна модель учнівського самоврядування;

• функції учнівського самоврядування в позашкільному

навчальному закладі;

• поради педагогам-коисультантам учнівського самоврядування;

• використання ігрових ситуацій для виявлення лідерів в творчому об'єднанні;

• керівник творчого об'єднання та учнівське самоврядування;

• календар творчих справ гу ртківця.

Впровадження проекту потребувало нових підходів у навчанні лідерів учнівського самоврядування. З цією метою була розроблена інтегрована програма навчання лідерів "Лідерство - запорука успіху", яка реалізовувалася через студії "Лідер в тобі", "Психологія лідера", "Мистецтво спілкування лідера", "Імідж лідера", "Мистецтво створення команди". Результатом роботи учнівських студій стали проекти "Знаємо та реалізуємо свої права", "Підліток-підлітку про здоровий спосіб життя", "Учнівський барометр", "Дитяча преса", "Культура миру", "Школа Рівних Можливостей", "Обери життя без наркотиків".

Процес творчої діяльності щодо створення проектів сприяв активізації пізнавальних, комунікативних та інших здібностей учнів, формуванню їхніх вольових якостей, пробудженню творчої уяви, розвитку ініціативи. У такий спосіб відбувається формування творчого

потенціалу лідера.

Впровадження проекгу "Учнівське самоврядування" дало змогу: ■ створити широку мережу органів учнівського самоврядування

в закладі;

- відпрацювати компетентнісно орієнтовану технологію учнівського

самоврядування;

• об'єднати зусилля керівників творчих об'єднань, учнів, науковців у вирішенні проблем учнівського самоврядування;

• створити інформаційно-ресурсний центр з проблем учнівського

самоврядування;

• відпрацювати систему обміну досвідом з проблем учнівського

самоврядування.

Проект надав учням широкий вибір форм творчої діяльності та вияву ініціативи в рамках створеної молодіжної асоціації "Нова Генерація Лідерів"

Як показав досвід, при організації учнівського самоврядування необхідно враховувати наступні взаємопов'язані етапи його розвитку.

Перший етап - організаційний. Його головне завдання полягає н організаторській роботі щодо зосередження уваги педагогічного та учнівського колективів на проблемі учнівського самоврядування. 11 [ тісгична робота на цьому етапі полягає у вивченні науково-методичної нітератури з проблеми, проведенні педагогічної ради, засідань творчих груп керівників гуртків, секцій, вивченні думки учнів, проведенні іренінгів, організаційно-діяльиісних ігор з проблем організації учнівського самоврядування.

На цьому етапі педагогічним та учнівським колективами розв'язуються такі питання:

• розробка оптимальної моделі учнівського самоврядування, його структури з урахуванням специфіки закладу;

- визначення місії, мети та завдань учнівського самоврядування;

• окреслення кола діяльності органів учнівського самоврядування;

• розробка нормативно-правової документації (положення, статут, інструкції, пам'ятки тощо);

• виявлення учнівського активу.

Другий етап - пов'язаний з відпрацюванням змісту діяльності органів учнівського самоврядування. Цей етап передбачає навчання активу - ядра учнівського самоврядування, постійне збільшення кількості учнів, що беруть участь в органах учнівського самоврядування. І і отім починається дуже копітка робота щодо збільшення кількості учнів, відповідальних за окремі ділянки роботи, потім - за життєдіяльність усього колективу. В цій роботі потрібно використовувати технології, які забезпечать вихід учнів на лідерські позиції, творчий підхід до вирішення проблем життєдіяльності учнівських колективів.

Третій етап характеризується постійним удосконаленням організаційної діяльності учнів.

На цьому етапі:

• розширюється роль учнівського самоврядування в житгєдіяльності закладу в міру нагромадження дітьми організаторського досвіду;

• у його структурі створюються нові підструктури (тимчасові формування, об'єднання, клуби за інтересами тощо);

• розширюється коло прав та обов'язків органів учнівського самоврядування, вдосконалюється його структура.

Важливою умовою педагогічного керівництва учнівським самоврядуванням на цьому етапі є постійний пошук нових форм та методів організаційної діяльності учнів. Нижче подаємо алгоритм організації учнівського самоврядування:

Технологія організації учнівського самоврядування в ЦПР

1. Аналіз та оцінка реального стану організації учнівського самоврядування в закладі, формування комплексу проблем: Яким є учнівське самоврядування сьогодні?

2. Аналіз реальних можливостей членів педагогічного колективу для організації роботи з органами учнівського самоврядування в якості радників.

3. Вивчення досвіду участі учнів в організації учнівського самоврядування.

4. Вивчення науково-методичної літератури з проблем організації учнівського самоврядування, проведення педагогічної ради, засідань методичних об'єднань керівників творчих об'єднань, конференцій, ділових ігор, треніш ів з проблеми.

5. Розробка переліку ідей, вибір найбільш прогресивної і реалістичної ідеї ("Яким сьогодні повинно бути учнівське самоврядування?"); розробка концепції ідеї ("Чому так повинно бути?"); створення проекту вдосконалення ситуації ("Що треба робити?"); створення програми ("Що, як і коли треба робити?").

6. Колективний пошук оптимальної структури учнівського самоврядування, його органів з урахуванням специфіки закладу

7. Визначення мети, завдань, пріоритетних напрямів діяльності учнівського самоврядування, виходячи з його структури.

8. Розробка документації (положення, статут, інструкції, пам'ятки).

9. Визначення кола прав та обов'язків органів учнівського самоврядування, окремих членів учнівського активу.

10. Виявлення та формування активу - ядра учнівського самоврядування.

11. Підготовка тренерів для навчання лідерів, створення шкіл навчання лідерів.

12. Розширення ролі учнівського самоврядування в житті закладу в міру нагромадження дітьми організаторського досвіду.

13. Розробка системи заходів щодо забезпечення гласності в роботі органів учнівського самоврядування.

14. Діагностика різних аспектів розвитку і функціонування моделі учнівського самоврядування, системний моніторинг учнівської думки, створення на їх підставі нових підструктур (тимчасових формувань, об'єднань, клубів за інтересами тощо).

15. Організація ефективного контролю за виконанням рішень органів учнівського самоврядування.

16. Створення системи стимулювання творчого самовдосконалення лідерів учнівського самоврядування.

5. Розвиток в учнів умінь і навичок вироблення і прийняття рішень

Учнівське самоврядування сьогодні треба розглядати з таких точок зору: як форму творчої співпраці педагогів і учнів, як спосіб вияву організаторських та виконавських здібностей і можливостей останніх у різних видах діяльності, спілкування та стосунків, і як метод формування в колективі громадської думки, і як засіб вироблення управлінських навичок і вмінь.

Розвиток умінь виробляти і приймати рішення - одна з найважливіших функцій самоврядування.

Процес прийняття рішень включає: обговорення можливих варіантів, вибір з них кращого, узгодження і затвердження його органами учнівського самоврядування.

Це важливий виховний момент. З нього по суті починається формування в учнів відповідальності, самостійності, творчості та ініціативи.

Процес прийняття рішень не на словах, а насправді забезпечує демократизм у самоврядуванні учнів, надає можливість самим вихованцям виходити з потреб колективу, визначати зміст, завдання і організаційні форми самоврядування.

Участь учнівської молоді у процесі прийняття рішень - важливий засіб забезпечення високої ефективності учнівського самоврядування. Така участь є важливою для дітей та молоді.

1. Це допомагає дітям і молоді захистити себе:

• зрозуміти, що вони є автономні та унікальні особистості з реальними правами;

- відкрити, що вони мають унікальні можливості у питаннях, які варті вирішення;

• знати, що вони мають право шукати допомоги, коли відчувають, що їхні права порушено„

2. Це примушує враховувати потреби дітей та молоді:

• майбутнє дітей та молоді залежить від того, наскільки успішно співпадатимуть дитячі та молодіжні програми з потребами і турботами дітей та молоді.

3. Це сприяє повноцінному розвитку дітей та молоді:

• для того, щоб бути повноцінним членом суспільства, дитина, а потім і молода людина, повинна мати можливість самореалізувати фізичні, психологічні, соціальні і духовні потенції.

4. Це сприяє прискоренню громадянського становлення дітей та молоді:

• розуміння демократичних прав і обов'язків приходить з практикою у дитинстві та закріплюється в юності;

• можливість брати участь у вирішенні життєво важливих питань формує почутгя соціальної відповідальності;

• соціальні навички взаєморозуміння і співпраці можуть розвинутися лише через залучення особистості в систему безпосередніх стосунків з широким колом інших людей.

Говорячи про участь дітей та молоді ми задаємося питанням: Участь у чому?

Відповідаючи на це запитання, маємо брати до уваги, що діти, а потім і молодь, безпосередньо беруть участь у багатьох соціальних ситуаціях і їх можливість адекватної участі зростає прямо пропорційно до їх фізичного та розумового розвитку.

В цілому можна виділити такі види (форми) участі дітей та молоді:

• вплив на власне життя та участь;

• у житті сім'ї;

• у житті навчального закладу;

• у громадському житті громади;

• у прийнятті рішень на робочому місці;

• у житті суспільства в цілому.

Сам процес прийняття рішень можна розглянути на таких схемах:

• Авторитаризм - остаточне рішення приймає одна доросла особа або вузьке коло осіб без будь-яких пояснень.

• Доброзичливий авторитаризм - рішення приймає одна доросла особа або група осіб, але причини такого рішення пояснюються дітям та молойі.

• Делегування відповідальності - суміш авторитаризму з елементами представницької демократії. Люди, наділені владою, передають її кому-небудь за власним вибором. Ця схема може бутивикористана як тренінгова стратегія для представницької демократії (систематично давати дітям можливість успішно виконувати важливі і відповідальні завдання).

• Випадковий вибір - має цінність, оскільки дає можливість кожній дитині чи молодій людині за принципом ротації отримати різноманітний досвід, а не "фіксуватися" в одній галузі.

• Пряма демократія - рішення приймається кожним на засадах голосування більшістю голосів (проста більшість, 2/3 голосів тощо).

* Представницька демократія ~ обрання представників під час голосування більшістю голосів. Застосовується тоді, коли дітей чи молодих людей дуже багато, щоб зробити прийняття рішення легше контрольованим з боку дорослих (старших).

* Консенсус - не значить, що кожен повинен повністю погодитися з пропозицією, а значить, що кожен може прийняти цю пропозицію після того, як вислухав кожну думку. Ця схема запобігає елементам змагання у процесі прийняття рішень, але її не можна використовувати занадто часто, особливо, щоб наполягти на рішенні (пропозиції) дорослих (керівників).

Формуючи можливості участі дітей та молоді у процесі прийняття рішень, варто звернути особливу увагу на розвиток розуміння ними поваги орав і думки інших осіб, взаємозв'язок прав і обов'язків особи.

Багато у чому формування бажання і здатності дітей та молоді брати участь у процесі прийняття рішень залежить від ролі, яку відіграють дорослі з їх оточення, а також від самого досвіду участі.

Професор Роджер Харт (СІЛА) запропонував схему участі, яку він назвав

"Драбина участі"

8. Участь,	Ми не повинні думати, що діти та
ініційована	молодь то є цілком автономний сектор
дітьми чи	суспільства, отже цей рівень є
молоддю, обмін	найвищим, коли діти та молодь не
думками і	лише почуваються вільними
рішеннями 3	ініціювати проекти, але й раді самі
дорослими	залучати дорослих до участі в них.
(керівниками)

7. Участь, ініційована і керована самими дітьми та молоддю	Важко знайти повноцінний приклад, хіба що різні неформальні та ігрові види діяльності.
6, Участь, ініційована дорослими/керівн икалш, обмін думками та рішеннями 3 дітьми та молоддю	Саме дорослі (керівники) є ініціаторами проектів та програм, які повністю розробляються та реалізуються за участю дітей та молоді.
5. Консультовані та поінформовані	Ідеї повністю сформульовано та реалізовано дорослими. Діти та молодь розуміють, що відбувається, 3 ними консультувалися й їх думки взято до уваги (наприклад, опитування думки дітей та молоді з повідомленням їм результатів).
4. Призначені, але поінформовані	Навіть якщо діти та молодь не залучилися до розробки проектів та програм, вони розуміють їх мету і готові брати в них участь (наприклад, розмальовувати або ремонтувати майданчики у дитсадку).
3. Токенізм (говорильня) НІЧОГО СПІЛЬНОГО 3	Проголошується, що діти і молодь мають право голосу, але фактично вони майже не мають вибору стосовно стилю та предмету спілкування, або
2. Декорація НІЧОГО СПІЛЬНОГО 3 УЧАСТЮ!	Діти грають у костюмованій п'єсі, значення якої не розуміють. ї, все ж, такий щабель вище, ніж маніпулювання, оскільки дорослі хоча б не прикидаються, що прислухаються до дітей та молоді.

Маніпулювання НІЧОГО СПІЛЬНОГО 3 УЧАСТЮ!

Дорослі (керівники) свідомо використовують голоси дітей та молоді, щоб донести до громади свою думку, але як думку дітей та молоді І (залежні діти та молодь несуть на параді чи демонстрації плакати, яких не розуміють і які не робили самі).

Таким чином ми бачимо, що участь неможлива без діалогу -без вільного та рівноправного обговорення думок і пропозицій та без співпраці - спільної участі дітей, молоді та дорослих у реалізації спільно вирішених справ та проектів.

Весь процес вироблення рішень здійснюється шляхом управлінських операцій, основу яких становить аналіз. Він складається зі збирання та аналізу інформації про суб'єкт і об'єкт управління, підготовки варіантів рішень і відбору кращих, прийняття їх органами самоврядування.

Щоб рішення було ефективним, слід дотримуватися таких правил його вироблення:

1. Насамперед, чітко відповісти на п'ять запитань: Навіщо? Хто? Де? Коли? Яким чином?

2. Не будувати "повітряних замків", а виходити з реальних умов.

3. Рішення має стосуватися всього колективу і кожного його члена.

4. Кожен персонально відповідає за доручену справу.

5. Чітко додержуватися трьох принципів: самі організовуємо, самі все робимо, самі оцінюємо,

6. Перш, ніж приймати рішення, потрібно навчитись бездоганно виконувати доручення,

7. Критикуєш - пропонуй. Пропонуєш - виконуй.

8. Одержав завдання - виконуй! Доручив іншим - довіряй! Довіряючи - перевіряй. Перевіряючи - допомагай. Допомагаючи - не підміняй!

9. Не відкладай на завтра те, що можна зробити сьогодні.

10. Усяку справу результат увінчує. Не соромно в роботі помилитися, соромно не вміти виправлятися.

Прийняття і вироблення рішення починається із доручеі Враховуючи вік дітей і те, що постійні доручення їм швидко набридаї необхідно їх часто змінювати. Необхідно, щоб учні проходили ш* оволодіння організаторськими навичками: сьогодні- організатор, лі ведучий, завтра — виконавець.

Чергування організаторських розпорядчих і виконавських функ ставлення до іншого як до рівного ставить у рівне становище всіх винятку учнів, не дозволяє виділитися і стати над колективом на найсильнішій особистості, забезпечують поважне ставлення до інш< його прав та інтересів. Цій меті служить виконання старшокласник соціально значущих доручень, персональна відповідальність за ь участь і керівництво різними органами учнівського самоврядуваї комісіями, центрами, клубами, тимчасовими об'єднаннями, створені залежно від конкретних умов і потреб колективу на різні терміни.

Доручення слід розподіляти з урахуванням індивідуальї здібностей і можливостей старшокласників.

Розвиткові демократизації учнівського самоврядування особл сприяє обрання відповідальних за конкретну справу, оскіл відповідальність породжується відповідальністю. Вони обираються один місяць з урахуванням особливостей учня, його інтересів, м підготовленості до виконання ключової справи місяця.

Так, якщо ключова справа місяця брейн-ринг - обирається уче ерудит, для якого характерний творчий підхід до діяльності. Якщ ключова справа місяця - спортивні змагання, обирається той, хто і відповідні навички та вміння, вміє організувати ровеснш Результативним є і створення ради справи, творчих ініціативних гр Такий підхід до розподілу доручень дає можливість кожному протяі року взяти участь у розробці, проведенні та аналізі кількох твор¹ справ, що створює умови для реалізації і розвитку організаторсьі здібностей, формування умінь і навичок вироблення і прийняття ріше

Розвивати уміння і навички у прийнятті рішень треба поетапно:

1. Період підготовки до участі у виробленні і прийнятті рішень

2. Період індивідуальних разових громадських доручень ще розробки конкретних пропозицій.

3. Етап аналізу вироблення умінь.

4. Період відпрацювання взаємодії виборних органів у виробленні і прийнятті управлінського рішення.

5. Період активного оволодіння навичками самоврядування.

6. Етап реалізації організаторських і виконавських здібностей та можливостей в усіх сферах життя навчального закладу й учнівського самоврядування.

На цьому етапі найбільш повного розвитку дістають такі уміння як:

• планування роботи;

- аналіз її результату;

• обробка управлінської інформації;

• контроль за ходом виконання рішення;

- визначення сфери дій;

• розуміння і пояснення ділових ситуацій;

• перебудова роботи в ситуаціях, що змінюються;

• зіставлення результатів з вихідною заданою метою;

• обґрунтування необхідності рішення, яке приймається;

• аналіз перешкод, що виникають у роботі і пошук шляхів їх усунення;

• виділення і точне формулювання конкретної управлінської ситуації;

• пошук способів розв'язання управлінських ситуацій;

• обґрунтований вибір методу і організаційної форми для розв'язання конкретного завдання і виконання прийнятого рішення;

- зіставлення свого варіанта рішення з іншими;

• налагодження ділових контактів учнів на основі спільних справ;

• відповідальність за рішення, яке приймається.

Як майбутні повноправні громадяни, діти і молодь потребують стимулюючої участі у соціальному житті для розвитку їх самоповаги і соціальної компетентності. Участь дітей та молоді у соціальному житті призводить до зменшення кількості і глибини кризових явищ у дитячому та молодіжному середовищі, у той час, як нестача соціального досвіду призводить до проблем психологічного розвитку і поведінки дітей та молоді.

Підводячи підсумки, можна стверджувати, що сприяння оптимальному соціальному, моральному і фізичному розвитку дітей та молоді означає створення таких умов, в яких діти та молодь отримують шанс брати активну участь у справах, які стосуються їх і є важливими для них. Рівень участі, звичайно, має залежати від їх можливостей, обумовлених рівнем розумового та фізичного розвитку. Але: цей рівень не повинен бути використаний для того, щоб виправдати виключення дітей та молоді з активного суспільного життя. Дорослі, особливо ті, хто працює з дітьми та молоддю, мають чітко усвідомлювати, що захист дітей та молоді не означає позбавлення їх можливості вчитися лідерству і бути активною частиною цього світу.

Навчання через практику, навчання через участь — важливі інструменти для формування впевненості у собі, самоповаги і контролю над власним життям.

8. Ігрові методики у навчанні лідерів учнівського самоврядування

Гра має велике значення для розвитку особистості, формування її соціальної компетентності, тому що є способом групового діалогічного дослідження існуючої дійсності в контексті особистісних інтересів. А.С.Макаренко підкреслював, що у дитини є пристрасть до гри і необхідно її задовольнити і що необхідно не тільки дати їй час погратися, а й пронизати цією грою все її життя. Все життя дитини - це гра.

В іграх учні не тільки відображають реальне життя, а й перебудовують його. За словами Л.Виготського: "Гра дитини це не простий спомин про те, що було, а творче переосмислення пережитих вражень, комбінування їх і побудова з них нової дійсності, яка відповідає запитам та інтересам самої дитини", тобто він розглядав гру як творчу діяльність, в якій наочно виступає комбінуюча дія уяви. Вияв творчості у грі дозволяє лідеру глибше зрозуміти навколишній світ, дає йому деякий життєвий досвід, викликає потребу виразити його у своїй діяльності.

Гра як метод навчання лідерів має свої особливості. З одного боку, в її сутності закладена ігрова дія, за допомогою якої формуються певні якості особистості лідера: самостійність, ініціативність, відповідальність, наполегливість, винахідливість, критичність мислення, вимогливість, готовність до виправданого ризику тощо.

А з іншого боку - гра розв'язує наступні завдання: формування організаторських вмінь і навичок. Ігри сприяють розвитку та становленню особистої позиції лідера, визначенню свого місця в системі учнівського самоврядування.

Важливим елементом такого підходу є розвиток уміння аргументувати, відстоювати свою точку зору чи знаходити компроміс шляхом діалогу, дискусії, полеміки.

Не менш важливим є забезпечення психолого-педагогічних умов з метою вільного обміну думками з питань, які становлять об'єкт зацікавленості лідерів, стимулює їх до пошуку шляхів оцінок, позицій, життєвої активності. Створення проблемних ситуацій, постановка проблем в учнівському самоврядуванні спонукають лідерів до пошуку істини, свого особистого бачення проблеми, пошуку шляхів її вирішення.

Лідери вчаться аналізувати, висловлювати свої судження, шукати оригінальні шляхи виходу із складних ситуацій, брати на себе відповідальність за їх вирішення. Такий педагогічний підхід зумовлює розвиток соціального імунітету в учнів, готує їх до самореалізації в конкретних соціально-економічних умовах.

При підготовці творчих справ дискусійного характеру учні відпрацьовують такі дії, як пошук необхідної інформації, її аналіз, синтез, конструювання змісту, конкретизація структури дискусії, планування діяльності всіх, хто має брати участь в її підготовці та проведенні. Тобто лідер реалізує свої соціальні ролі та функції управління - аналізу, планування, організації, корекції, контролю. В модельованих ситуаціях лідери засвоюють технології спілкування, вчаться враховувати інтереси і запити інших.

Використання ігор в навчанні лідерів учнівського самоврядування можна характеризувати як діяльність, елементом якої є дії учнів, властиві комунікативній поведінці в ігрових ситуаціях, що моделюються на заняттях.

Організація гри починається з постановки цілі. Наявність чіткої цілі в грі є важливою умовою, що стимулює її ефективність у підготовці лідерів. Успіх гри, окрім постановки цілі, визначається:

• систематичною діагностикою (збір та обробка інформації);

• педагогічним аналізом;

• організацією гри, контролем за її ходом;

- регулюванням і корекцією ігрової діяльності;

• аналізом і оцінкою отриманих результатів;

• корекцією і координацією діяльності.

При організації та проведенні гри в навчанні лідерів необхідно враховувати її особливості:

• центр уваги ігрової перспективи переноситься на особистість лідера;

• навчальна інформація розглядається як засіб розвитку індивідуальності, стилю діяльності і спілкування лідера, вся система ігрових цілей спрямована на створення умов для виявлення пізнавальних, комунікативних і організаторських здібностей лідерів;

- сприйняття перспективних ліній особистістю; забезпечення умов для самоствердження і самовираження особистості, її творчого зростання;

■ організація пізнавальної і комунікативної діяльності на заняттях у формі імітаційно-ігрової моделі, що базується на взаємодії, співпраці і співтворчості її учасників; основою взаємодії у грі є спілкування, що дає можливість гравцям порівнювати себе з іншими, стверджуватись у своїх можливостях і здібностях;

• змістовна сторона гри передбачає актуальність, новизну інформації, емоційність, порівняння й аналогію, розкриття практичної значущості для лідерів;

• кожен учасник гри, виконавець конкретної ролі чітко уявляє свої функції та шляхи їх реалізації;

• у ході гри створюється "груповий ефект", але при наявності інтелектуальної активності кожного лідера, коли кожний виступає окремим виконавцем запропонованої йому ролі;

• на заняттях використовуються лише ті ігрові завдання-ролі, що максимально враховують пізнавальний, комунікативний та організаторський досвід лідерів, можливості їхньої особистості;

■ емоційний фон проведення гри забезпечує психологічну захищеність та комфортність кожному її учаснику, переважання позитивних емоцій над негативними, ситуації успіху над невдачами.

Саме дотримання усіх зазначених вимог до використання гри в навчанні буде стимулювати її дієвість у підготовці лідерів.

Хід гри та її результативність багато в чому залежать від того, наскільки чітко представлені етапи розробки гри: проблематизація і тематизація; визначення призначення гри; формулювання цілі; аналіз закономірностей, зв'язків, відношень комунїкативно-їгрової ситуації, що складає середовище гри; створення сценарію плану; визначення переліку рішень, що допустимі у грі; деталізація сценічного плану; формування правил, розподіл ролей між учасниками гри; критерії оцінки результатів гри; підведення підсумків гри.

Успіх навчальної гри в значній мірі визначається конструкцією, а також тим, наскільки вона відповідає можливостям учасників, їхнім віковим, соціально-психологічним та іншими особливостям. Конструкція гри повинна забезпечувати передбачення, визначеність її протікання, результативність. Важливо в конструкції гри закласти можливості для кожного лідера приймати рішення. Необхідно надати їм свободу вибору рішень, використовуючи при цьому різні стимули, що забезпечують активність гравців та концентрують їхню увагу на результатах гри. Ефект гри буде мінімальним, якщо не продумана в ході її підготовки послідовність дій та форми взаємодії гравців, коли недостатньою є драматизація подій; не є заданим перелік рішень; незрозуміло, як здійснюється реагування на прийняття рішення. Хід гри потребує постійного втручання.

---

Дата добавления: 2015-10-29