Приклади типових РОЗРАХУНКОВИХ завдань 1 страница

ВСТУП

Метою науки (дисципліни) є оволодіння студентами теоретичними знаннями з питань методології, методики та організаційних основ державного регулювання економіки та набуття ними практичних вмінь і навичок самостійного науково-аналітичного опрацювання макроекономічних, соціальних і екологічних проблем з позицій суспільних і державних потреб та інтересів.

Завданнями науки (дисципліни) є забезпечення студентів знаннями та навичками стосовно:

Ø сутності, мети і завдань державного регулювання економіки;

Ø теоретичних і практичних засад формування та реалізації стратегії соціально-економічної політики держави;

Ø методологічних основ, методів і засобів впливу держави на економічний та соціальний розвиток і соціально-економічні процеси;

Ø сутності, функцій, методології та методики соціально-економічного прогнозування, державного програмування і макроекономічного планування;

Ø особливостей державного регулювання різних сфер господарської та соціальної діяльності;

Ø світового досвіду державного регулювання економіки;

Ø практичного застосування набутих знань під час розробки прогнозів, програм на різних рівнях організаційної структури економіки, розв’язання конкретних економічних і соціальних проблем тощо.

Предметом науки (дисципліни) є принципи, методи та засоби державного регулювання економіки.

Наука (дисципліна) посідає важливе структурно-логічне місце в навчальному процесі підготовки фахівців. Вона викладається після вивчення наук «Макроекономіка» та «Мікроекономіка». Крім того, студенти спеціалізації «Менеджмент державних установ» та галузі знань «Економічна теорія» також вивчають її після опанування науки (дисципліни) «Національна економіка».

Під час вивчення науки (дисципліни) студент повинен засвоїти знання: з теоретичних засад формування стратегії соціально-економічної політики держави; про сутність, форми та методи державного регулювання економіки; про методологічні й організаційні основи соціально-економічного прогнозування, макроекономічного планування та державного програмування; про механізми реалізації бюджетної, податкової, грошово-кредитної, структурної, інвестиційної, зовнішньоекономічної, цінової, антиінфляційної, регіональної, соціальної та екологічної політики. Вивчення навчального матеріалу дисципліни сприятиме підвищенню рівня загальноекономічної підготовки спеціалістів, формуванню в них вмінь та навичок самостійного науково-аналітичного опрацювання проблем з позицій суспільних і державних потреб та інтересів. Все це збігається з метою державної політики щодо кадрового забезпечення державного управління. Студент повинен вміти здійснювати аналіз економічної ситуації в країні, формулювати стратегічні і тактичні цілі соціально-економічного розвитку, розробляти та обґрунтовувати параметри державних програм економічного і соціального розвитку країни, адекватно застосовувати інструменти державного регулювання.

Перелік глобальних компетеностей, формування яких забезпечуються

на основі вивчення науки (дисципліни)

«Державне регулювання економіки»

Глобальні компетентності	Теми науки (дисципліни), що формують професійні компетентності
1. Знання особливостей та тенденцій сучасного цивілізаційного розвитку. 2. Вміння проводити дослідження міжнародного характеру та масштабу. 3. Критично мислити і генерувати креативні ідеї та вирішувати важливі проблеми на інноваційній основі. 4. Бути обізнаним та ставитись з повагою до культурного різноманіття народів.	Усі теми науки (дисципліни)

Перелік загальних компетеностей, формування яких забезпечуються

на основі вивчення науки (дисципліни)

«Державне регулювання економіки»

Загальні компетентності	Теми науки (дисципліни), що формують професійні компетентності
1. Ключові інструментальні компетентності
1.1. Здатність до аналізу і синтезу. 1.2. Здатність до організації і планування. 1.3. Базові загальні знання. 1.4. Засвоєння основ базових знань з професії. 1.5. Усне і письмове спілкування рідною мовою. 1.6. Знання другої мови. 1.7. Елементарні комп’ютерні навички. 1.8. Навики управління інформацією (уміння знаходити та аналізувати інформацію з різних джерел). 1.9. Розв’язання проблем. 1.10. Прийняття рішень.	Усі теми науки (дисципліни)
2. Ключові міжособистісні компетентності
2.1. Здатність до критики та самокритики. 2.2. Взаємодія (робота в команді). 2.3. Міжособистісні навики та уміння. 2.4. Здатність працювати в міждисциплінарній команді. 2.5. Здатність спілкуватися з експертами з інших галузей. 2.6. Позитивне ставлення до несхожості та інших культур. 2.7. Здатність працювати в міжнародному середовищі. 2.8. Етичні зобов’язання.	Усі теми науки (дисципліни)
3. Ключові системні компетентності
3.1. Здатність застосовувати знання на практиці. 3.2. Дослідницькі навики і уміння. 3.3. Здатність до навчання. 3.4. Здатність пристосовуватись до нових ситуацій. 3.5. Здатність породжувати нові ідеї (креативність). 3.6. Лідерські якості. 3.7. Розуміння культури та звичаїв інших країн. 3.8. Здатність працювати самостійно. 3.9. Планування і управління проектами. 3.10. Ініціативність та дух підприємництва. 3.11. Турбота про якість. 3.12. Бажання досягти успіху.	Усі теми науки (дисципліни)

Перелік спеціальних (фахових) компетентностей, формування яких забезпечуються на основі вивчення науки (дисципліни)

«Державне регулювання економіки»

Здатності фахівця виконувати функціональні завдання професійної діяльності	Теми науки (дисципліни), що формують професійні компетентності
1. Обліково-інформаційні компетенції
1.1 Здійснювати моніторинг в змінах бюджетної, податкової, грошово-кредитної, науково-технічної, інноваційної, антимонопольної, регіональної, зовнішньоекономічної, соціальної, екологічної політики. 1.2. Володіти методами аналізу соціально-економічного розвитку країни. 1.3. Володіти методами аналізу інфляційних процесів. 1.4. Володіти методами аналізу розвитку підприємництва. 1.5. Володіти методами оцінки ефективності соціально-економічного розвитку країни. 1.6. Здійснювати експертно-аналітичну оцінку та відбір інформації для обґрунтування прогнозних розрахунків.	3, 4, 5, 6, 9, 11.   1, 2, 7, 14, 15.   10. 8. 2, 3, 4, 5, 6, 9, 11. 2.
2. Контрольні компетенції
2.1. Володіти методами контролю за виконанням нормативно-правових актів державних органів в сфері соціально-економічного розвитку країни. 2.2. Володіти методами контролю за виконанням програм соціально-економічного розвитку країни. 2.3. Здійснювати експертизу проектів нормативних актів щодо вдосконалення системи державного регулювання економіки.	1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 15.   2, 3, 7.   1, 2.
3. Прогнозно–планові компетенції
3.1. Володіти принципами, методами, знаннями нормативно-правової бази бюджетного прогнозування і планування в Україні. 3.2. Володіти принципами, методами, знаннями нормативно-правової бази соціально-економічного прогнозування і програмування в Україні. 3.3. Визначати і обґрунтовувати цілі, пріоритети та завдання в сферах бюджетної, податкової, грошово-кредитної, науково-технічної, інноваційної, антимонопольної, регіональної, зовнішньоекономічної політики на прогнозний період.	3, 11.     2, 4, 7, 8.     2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 14, 15.
4. Регулятивні компетенції
4.1. Обґрунтовувати і застосовувати інструменти економічного регулювання в сферах бюджетної, податкової, грошово-кредитної, науково-технічної, інноваційної, антимонопольної, регіональної, зовнішньоекономічної, соціальної політики. 4.2. Обґрунтовувати і застосовувати інструменти економічного регулювання в сферах промислової, аграрної, житлово-комунальної політики. 4.3. Обґрунтовувати і застосовувати інструменти економічного регулювання в сфері розвитку підприємництва.	2, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 14, 15   7.     8.
5. Інноваційні компетенції
5.1. Вивчати та застосовувати передовий досвід зарубіжних країн в формуванні стратегії розвитку різних напрямів соціально-економічної політики. 5.2. Вивчати та застосовувати передовий досвід зарубіжних країн в державному регулюванні розвитку національної економіки.	2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 13, 14, 15.   2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 13, 14, 15.

2. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ДИСЦИПЛІНИ

Дисципліна «Державне регулювання економіки» для студентів напряму «Правознавство» є вибірковою навчальною дисципліною.

На денній формі навчання передбачено: лекцій – 20 год., семінарських занять — 16 год., індивідуальних занять — 28 год., самостійна робота студентів — 80 год.

На заочні формі навчання контактні заняття складають 18 год., індивідуальні заняття – 26 год., підсумковий контроль – 2 год., самостійна робота студентів – 100 год. (табл. 2.3).

Відповідно до сучасної концепції організації навчального процесу важливим засобом оволодіння студентами навчальним матеріалом є їх самостійна робота. З одного боку, вона збільшує студентам час, вільний від обов’язкових занять, що дає їм можливість ефективно використовувати бюджет свого часу. З іншого — спонукає студентів до формування в себе таких рис, як самодисциплінованість, відповідальність, наполегливість, кмітливість тощо. Все це створює передумови для кращого засвоєння знань та отримання навичок, передбачених навчальною програмою дисципліни.

Тематичний план допомагає студентові зорієнтуватися стосов­но того, які теми дисципліни будуть розглядатися на лекціях, семінарських і практичних заняттях, а які рекомендується вивчити самостійно за допомогою відповідних літературних джерел.

Табл.. 2.1. Розподіл навчального часу за формами навчання та видами занять, год.

№	Тема	Форма навчання
Денна	Заочна
Лекції	Семінар. заняття	ІКР	ПК	СРС	Контактні заняття	ІКР	ПК	СРС
	Державне регулювання економіки як функція держави						1,5
	Стратегія соціально-економічного розвитку країни		1,5				1,5
	Державне регулювання фінансової сфери						1,5
	Державне регулювання інвестиційної діяльності						1,5
	Державне регулювання науково-технічної та інноваційної діяльності		1,5				1,5
	Державне регулювання підприємництва						1,5
	Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності						1,5
	Державне регулювання цін та інфляції						1,5
	Державне регулювання регіонального розвитку						1,5
	Суспільний сектор економіки як об’єкт державного регулювання						1,5
	Державне регулювання соціального розвитку						1,5
	Державне регулювання природоохоронної діяльності						1,5
УСЬОГО

3. ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ ЗА ТЕМАМИ

Тема 1. Державне регулювання ЕКОНОМІКИ як ФУНКЦІЯ ДЕРЖАВИ

1. Вади ринкового саморегулювання. Межа виробничих можливостей. Командна, ринкова та змішана форми організації економіки. Ефективність за Парето. Вади ринкового саморегулювання: неспроможність конкуренції; нездатність економіки забезпечувати людей суспільними товарами; зовнішні ефекти (екстерналії); неповнота ринків; недосконалість інформації; економічна нестабільність.

2. Функції держави в сучасній економіці. Функції держави: політична, соціальна, міжнародна, економічна. Економічні функції держави: емісійна; формування правових засад функціонування економіки; усунення вад ринкового саморегулювання; перерозподіл доходів; забезпечення людей обов’язковими товарами.

3. Сутність державного регулювання економіки. Сутність понять: «державне втручання в економіку», «державне управління», «економічна політика держави», «державна регуляторна політика», «державне регулювання економіки». Об’єкти та суб’єкти економічної політики держави.

4. Методи державного регулювання економіки. Методи прямого та непрямого (опосередкованого) регулювання. Правові, адміністративні, економічні та пропагандистські методи регулювання економіки.

Основні поняття та їх визначення

Вади ринкового саморегулювання — властивість ринкової економіки, виникають внаслідок неефективного за Парето розподілу економічних ресурсів.

Державна економічна політика — цілеспрямований вплив на економічні процеси на макро- і мікрорівні, створення та вдосконалення умов економічного розвитку відповідно до певного суспільного устрою.

Державне регулювання економіки — 1. Різновид чистого суспільного товару. 2. Система знань про сутність, закономірності дії та правила застосування типових методів та засобів впливу держави на хід соціально-економічного розвитку, спрямованих на досягнення цілей державної економічної політики. 3. Сфера діяльності держави щодо цілеспрямованого впливу на поведінку суб’єктів господарювання.

Державне управління економікою — організуючий і регулювальний вплив держави на економічну діяльність суб’єктів ринку з метою впорядкування її та підвищення результативності.

Економічна функція держави — створення передумов, необхідних для ефективної економічної діяльності суспільства.

Ефективний за Парето розподіл ресурсів — розподіл ресурсів, за якого стан суб’єктів ринку або поліпшується або не змінюється.

Змішана економіка — економічна система, в якій розподіл економічних ресурсів здійснюється на основі поєднання механізмів ринкового саморегулювання та державного регулювання.

Змішані суспільні товари — товари, яким у помірному ступені притаманні властивості суспільних товарів.

Командна економіка — економічна система, в якій розподіл економічних ресурсів здійснюється централізовано.

Межа виробничих можливостей — графік, що ілюструє максимальну здатність економіки виробляти товари за умов повного використання економічних ресурсів.

Мотивація у ДРЕ — процес спонукання суб’єктів ринку до діяльності в напрямі державних пріоритетів.

Негативні екстерналії — ситуації, коли в результаті дій суб’єк­та ринку частка власних витрат перекладається на інших суб’єктів.

Неповний ринок — ринок, що не забезпечує потреби споживачів у товарах, навіть якщо ціни перевищують витрати на виробництво їх.

Позитивні екстерналії — ситуації, коли суб’єкт ринку бере на себе витрати для реалізації інтересів інших суб’єктів ринку.

Правове регулювання — діяльність держави щодо встановлення обов’язкових для виконання юридичних норм (правил) поведінки суб’єктів права.

Приватні товари — товари, яким не притаманні властивості суспільних товарів.

Ринкова економіка — економічна система, в якій розподіл економічних ресурсів здійснюється через механізм ринкового саморегулювання.

Суспільні товари — товари, що мають дві властивості: несуперництво у споживанні та загальнодоступність.

Чисті суспільні товари — товари, яким у вищий мірі притаманні властивості суспільних товарів.

Тема 2. Стратегія соціально-економічного розвитку країни

1. Сутність соціально-економічної стратегії. Сутність поняття «стратегія економічного і соціального розвитку. Сутність поняття «місія». Класифікація стратегій. Економіка і громадянське суспільство. Соціально орієнтована ринкова економіка. Побудова соціально орієнтованої ринкової економіки як стратегічний орієнтир соціально-економічної політики України.

2. Етапи побудови стратегії соціально-економічного розвитку. Врахування потреб та інтересів суспільства в побудові соціально-економічної стратегії. Визначення і агрегування суспільних потреб та інтересів. Технології досягнення консенсусу. Формування цілей стратегії. Реалізація цілей. Контроль за реалізацією цілей: запобіжний, поточний і завершальний контроль. Етапи контролю: розроблення критеріїв і нормативів, зіставлення фактичних результатів з критеріями і нормативами; коригуючі дії.

3. Цілі і пріоритети економічного і соціального розвитку. Класифікація цілей. Обґрунтування цілей. Ієрархія цілей. Державні пріоритети. Дерево цілей. Стратегічні, тактичні, оперативні цілі. Концепція со­ціально-економічної політики.

4. Система прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку. Сутність понять: «прогноз», «гіпотеза», «план (програма)». Функції і принципи соціально-еконо­мічного прогнозування. Класифікація соціально-економічних прогнозів і методів прогнозування. Державна програма економічного і соціального розвитку України (ДПЕСР). Зміст ДПЕСР України на середньо- та короткостроковий періоди. Послідовність розроблення ДПЕСР. Система показників ДПЕСР. Методи планово-економічних розрахунків. Система балансів, норм і нормативів. Структура ДПЕСР України. Сутність програмно-цільового методу планування. Державна цільова програма (ДЦП). Зміст етапів програмно-цільового планування. Організаційно-економічний механізм реалізації ЦКП.

Основні поняття та їх визначення

Балансовий метод планово-економічних розрахунків — метод розрахунків, що уможливлює узгодження між потребами та засобами для їх забезпечення.

Гіпотеза (прогностична) — наукове передбачення на рівні загальної теорії.

Державна програма економічного і соціального розвитку України — документ, в якому визначаються цілі та пріоритети економічного і соціального розвитку, засоби та шляхи досягнення їх, формується взаємоузгодження і комплексна система заходів органів законодавчої і виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, спрямованих на ефективне розв’язання проблем економічного і соціального розвитку, досягнення стабільного економічного зростання, а також характеризуються очікувані зміни у стані економіки та соціальної сфери.

Державна цільова програма — документ, в якому міститься визначений за ресурсами, виконавцями та строками здійснення комплекс заходів, спрямованих на досягнення цілей (розв’язання певних соціально-економічних проблем).

Державне прогнозування економічного і соціального розвитку — науково обґрунтоване передбачення напрямів розвитку країни, окремих галузей економіки або окремих адміністративно-територіальних одиниць, можливого стану економіки та соціальної сфери в майбутньому, а також альтернативних шляхів і строків досягнення параметрів економічного і соціального розвитку.

Директивний план — план, що має силу юридичного закону, адресний та обов’язковий для виконання характер. Притаманний командній економіці.

Діагноз — етап прогнозування, на якому досліджується об’єкт з метою виявлення тенденцій його розвитку та вибору методів і моделей прогнозування.

Екстраполяція — метод прогнозування, який базується на припущенні того, що закономірність (тенденція) розвитку об’єкта в минулому буде незмінною протягом певного часу і в майбутньому.

Індикативний план — рекомендаційна система планових заходів, що передбачає створення таких умов функціонування суб’єктів економіки, які б спонукали їх до виконання поставлених завдань. Притаманний змішаній економіці.

Інтуїтивні методи прогнозування — методи, що базуються на використанні інформації, наданої експертами.

Контроль — процес забезпечення досягнення цілей плану (програми), метою якого є сприяння тому, щоб фактичні результати якомога більше відповідали цілям плану (програми).

Концепція — система поглядів на певні явища, а також спосіб розуміння, тлумачення, інтерпретації їх.

Макроекономічне планування — вид діяльності держави щодо визначення стратегічних, тактичних та оперативних цілей планового періоду, а також способів досягнення таких цілей.

Методи ДРЕ — способи впливу держави на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення умов для ефективного функціонування їх відповідно до напрямів державної економічної політики.

Методи прогнозування — сукупність прийомів та оцінок, що дають змогу на підставі аналізу ретроспективних даних про розвиток об’єкта зробити достатньо вірогідне судження щодо його майбутнього.

Нормативний метод планово-економічних розрахунків — метод, заснований на використанні прогресивної, науково обґрунтованої системи норм і нормативів.

Пріоритети — найважливіші напрями державної економічної політики.

Прогноз — науково обґрунтоване судження про можливий стан об’єкта в майбутньому, а також про альтернативні шляхи і строки досягнення такого стану.

Проекція — етап прогнозування, на якому за даними діагнозу розробляється прогноз розвитку об’єкта, здійснюється оцінка вірогідності, точності обґрунтованості прогнозу.

Ретроспекція — етап прогнозування, на якому досліджується історія розвитку об’єкта для одержання його систематизованого опису.

Соціально орієнтована ринкова економіка — модель змішаної економіки, стратегічна ціль соціально-економічної політики України.

Стратегія — у менеджменті — детальний, всебічний комплексний план, спрямований на втілення місії держави.

Тактика — цілі і засоби, форми і способи діяльності, які найбільше відповідають конкретним обставинам на даний момент і забезпечують досягнення стратегічних цілей.

Тема 3. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ФІНАНСОВОЇ СФЕРИ

1. Бюджетне регулювання. Державні фінанси. Зведений баланс фінансових ресурсів. Державний бюджет. Бюджетна система. Бюджетний устрій. Бюджетна класифікація. Доходи та видатки державного бюджету. Структура видатків бюджету. Збалансованість державного бюджету. Бюджетні дотації, субвенції. Дефіцит, профіцит, секвестр державного бюджету. Державний борг. Стадії бюджетного процесу. Стратегія і тактика фінансово-бюджетної політики України.

2. Податкове регулювання. Податкова система. Система оподаткування. Система податкових органів. Функції, види та форми оподаткування. Принципи побудови податкової системи. Загальнодержавні податки і збори в Україні. Податковий тягар. Завдання податкової реформи в Україні.

3. Кошториси бюджетних установ. Регулювання діяльності бюджетних установ. Джерела і порядок фінансування діяльності бюджетних установ. Сутність кошторису бюджетної установи. Бюджетні призначення. Зміст етапів по складанню, розгляду, затвердженню та виконанню кошторисів. Бюджетний запит. Лімітна довідка. Одержувач бюджетних коштів.

4. Грошово-кредитне регулювання. Грошово-кредитна політика. Національний банк і банківська система України. Загальні та селективні методи грошово-кредитного регулювання. Грошова емісія. Операції з цінними паперами на відкритому ринку. Управління обов’язковими резервами. Регулювання облікової ставки та банківського процента. Норми обов’язкових резервів. Валютне регулювання. Ревальвація, девальвація національної грошової одиниці. Банківське регулювання і банківський нагляд. Фінансовий моніторинг в сфері запобігання та протидії легалізації доходів. Стратегія і тактика грошово-кредитної політики України.

5. Державне регулювання ринку цінних паперів. Поняття ринку цінних паперів (РЦП). Види цінних паперів. Державні цінні папери. Первинний та вторинний РЦП. Учасники РЦП. Інфраструктура РЦП. Цілі та форми державного регулювання РЦП. Система органів державного регулювання РЦП. Фондова біржа. Депозитарна система. Ринок державних цінних паперів.

Основні поняття та їх визначення

Бюджет — план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, протягом бюджетного періоду.

Бюджетна класифікація — єдине систематизоване згрупування доходів, видатків (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Бюджетна програма — систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети та завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.

Бюджетна система України — основна ланка фінансової системи. Складається з державного бюджету, бюджету АР Крим та місцевих бюджетів.

Бюджетний процес — регламентована нормами права діяльність, пов’язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, виконанням їх і контролем за виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему.

Бюджетний устрій — організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв’язок між окремими ланками бюджетної системи.

Грошово-кредитна політика — комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, спрямованих на регулювання економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності грошової одиниці, забезпечення зайнятості населення та вирівнювання платіжного балансу.

Девальвація — дії державних органів, спрямовані на зниження обмінних курсів національної валюти.

Девізна валютна політика — регулювання курсу національної грошової одиниці через купівлю та продаж іноземної валюти на фінансових ринках.

Державне регулювання ринку цінних паперів — здійснення державою комплексу заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням в цій сфері.

Дата добавления: 2015-10-29