Структура та функції соціології

КУРС ЛЕКЦІЙ З СОЦІОЛОГІЇ

Зміст.

1. Лекція 1. Соціологія як наука........................................................

2. Лекція 2. Історія соціології.............................................................

3. Лекція 3. Соціологічні дослідження..............................................

4. Лекція 4. Соціальна структура суспільства................................

5. Лекція 5: Соціальні інститути..........................................................

6. Лекція 6. Особистість як соціальна система...............................

7. Лекція 7. Соціологія праці й управління.....................................

8. Лекція 8. Соціологія вільного часу...............................................

9. Лекція 9. Соціологічний аналіз конфлікту.................................

10. Лекція 10. Соціологія сім'ї..............................................................

11. Лекція 11 Соціологія політики......................................................

12. Лекція 12. Соціологічні проблеми освіти....................................

13. Лекція 13.Соціологія сучасної науки...........................................

14. Лекція 14. Соціології культури.....................................................

15. Лекція 15. Етносоціологія..............................................................

16. Лекція 16. Глобалістика і соціальна екологія: становлення і розвиток.............................................................................................

Змістовний модуль І. Соціологія – наука про суспільство

Тема 1. Соціологія як наука

1. Об'єкт і предмет соціології

2. Структура та функції соціології

3. Взаємозв'язок соціології з іншими науками

Об'єкт і предмет соціології.

Соціологія - наука відносно молода, їй трохи більше ста років. Але, не дивлячись на такий вік, вона вже довела свою необхідність і значимість у суспільстві й у XX столітті стала академічною наукою, визнаною у всьому світі.

Сам термін «соціологія», введений вперше в обіг французьким філософом - позитивістом Огюстом Контом (1798 - 1857) у XIХ ст., походить від латинського слова socio - суспільство і грецького logos - вчення, наука. Отже, дослівно він означав - наука про суспільство.

Перш ніж перейти до визначення науки «соціологія», зупинимося на визначенні поняття «суспільство».

ü Суспільство - соціальна реальність, сукупність відно­син між людьми, що історично розвиваються і складаються у процесі їх спільної діяльності (суспільне середовище -тканина, що пов'язує людей один з одним) (К. Маркс).

ü Суспільство - сукупність соціальних відносин і міжособистісних взаємодій людей (Г. Зіммель).

ü Суспільство - надіндивідуальна духовна реальність, що грунтується на колективних уявленнях (Е. Дюркгейм).

ü Суспільство - взаємодія людей, що є продуктом соці­альних дій, спрямованих на інших людей (М. Вебер).

ü Суспільство - система взаємовідносин між людьми(Г. Парсонс).

ü Суспільство - соціальна спільність (В.О. Ядов).

Таким чином, суспільство – це природно-соціальна самодостатня спільність людей.

Ознаки суспільства:

За Е. Шилзом

ü спільнота не входить в жодні об'єднання, які роблять його частиною більш крупної системи;

ü шлюби укладаються між членами спільноти;

ü спільнота має цілісну територію, яку вважає власною;

ü поповнюється здебільшого за рахунок дітей тих людей, які вже є визнаними представниками спільноти;

ü спільнота має спільну систему управління;

ü вона має власну назву та власну історію;

ü існування спільноти є довшим від середньої тривалості життя окремого індивіда;

ü у спільноти існує специфічна культура — спільна система цінностей, що забезпечує згоду між її членами.

Найголовнішими для Шилза виступають три з перелічених ознак — спільна система управління, спільна територія і спільна культура.

За Р. Маршем

ü Постійна територія;

ü Поповнення суспільства головним чином завдяки дітородіння, хоча імміграція також відіграє деяку роль в цьому;

ü Високорозвинена культура — моделі культури можуть бути досить різноманітними, щоб задовольнити всі потреби суспільного життя;

ü Політична незалежність — суспільство не є підсистемою або частиною якоїсь іншої системи, тому колоніальні суспільства до отримання незалежності, не можна було вважати такими.

Автор цієї класифікації визнавав неповноту та дискусійний характер своїх критеріїв

Для визначення соціології, та й будь-якої науки взагалі, треба встановити її об'єкт і предмет. Слід зазначити, що об’єкт виступає як ідеальний, абстрактний, об'єктивний, існує незалежно від дослідника. Змінити його неможливо. Натомість, предмет матеріальний, конкретний, суб'єктивний, існує тільки в уявленні дослідника. Постійно змінюється у часі. Для кожного хто вивчає дисципліну він свій, унікальний.

Таким чином, об’єктом соціології виступає все суспільство в його цілісності та системності; предметом дослідження соціології може бути певний аспект життя суспільства (соціальна сфера).

Отже, Соціологія – наука про становлення, розвиток і функціонування суспільства, його елементів, соціальних відносин і соціальних процесів, про механізм і принципи їх взаємодії.

ü Н. Смелзер визначає соціологію як наукове дослідження суспільства та соціальних відносин.

ü В.О. Ядов - як науку про соціальні спільноти, механізми їх становлення, функціонування та взаємозв'язку.

ü Н. Черниш - як науку про становлення та функціонування соціальних спільнот, між якими складаються певні соціальні відносини та взаємодія, а також про соціальну людину - творця цих спільнот.

Таким чином, соціологи вивчають суспільні відносини, прагнучи зрозуміти природу, значення і взаємини між людьми. Тобто, індивід не є об’єктом вивчення соціології, якщо він не включений у соціальний контекст.

Взагалі, поняття «соціальне» (соціальні відносини, соціальна сфера) виникає в процесі взаємодії людей з метою задоволення їх життєвих потреб: в їжі, одязі, житлі, безпеці, продовженні роду, в духовному розвитку, творчості, тощо. Соціальне – це реальність відносин, які створені особистостями в суспільстві. Соціальне – це момент існування суспільного. Поняття «соціальні відносини» і «суспільні відносини» часто ототожнюють. Але це правомірно лише тоді, коли соціальні відносини розглядають у широкому значенні, протиставляючи їх природним.

Аналізуючи вищезазначене, можна зробити висновок, що предметом соціології є закономірності розвитку суспільства в цілому, так і окремих його елементів (особистість, група, спільнота) через призму їх соціальної організації, соціальних зв'язків і відносин.

Структура та функції соціології

Визначивши соціологію як науку, можна перейти до окреслення її внутрішнього устрою або структури. Будь-який об'єкт світу має свою структуру. Структура - це внутрішня форма організації системи. Отже, соціологія як наука і як певна цілісність теж має свою структуру та рівні.

Західні вчені поділяють соціологічну науку на два рівні: макро- і мікросоціологію. Макросоціологія вивчає структуру суспільства, взаємозалежність і взаємодію його структурних утворень. Мікросоціологія зорієнтована на вивчення механізмів взаємодії людей на особистісному рівні, який вважається базовим і вирішальним у формуванні складніших форм соціальної поведінки. Ці рівні взаємопов’язані, оскільки безпосередня повсякденна поведінка людей відбувається в межах конкретних соціальних систем, структур та інститутів.

Соціологія має складну структуру. Елементами цієї структури є:

ü загальна соціологічна теорія;

ü спеціальні соціологічні теорії, або їх ще називають теоріями середнього рівня;

ü конкретно-соціологічні дослідження.

Наочно структуру соціологічної системи знань можна уявити за допомогою такої схеми:

Загальна соціологічна теорія дає уявлення про суспільство як цілісний організм. Вона розкриває роль і місце основних соціальних зв’язків, формулює принципи соціального пізнання, основні методо­логічні підходи до соціологічного аналізу. Даний розділ соціологіч­ної науки виділяють ще як теоретичну соціологію, так як теорії і концепції, що розробляються в цій галузі передбачають вирішення не практичних, а гносеологічних завдань.

Спеціальні соціологічні теорії уточнюють основні положення за­пільної соціологічної теорії відносно окремих механізмів соціальної взаємодії. При цьому розрізняють три види спеціальних теорій:

ü теорії, що вивчають закони розвитку та відтворення окремих соціальних спільностей. Сюди належать соціологія міста, села, етносоціологія;

ü галузеві соціологічні теорії, що розкривають закономірності і механізми життєдіяльності соціальних інститутів і організацій. Сюди відносять соціологію науки, освіти, сім’ї, громадської думки і т.д.;

ü теорії, що аналізують окремі елементи соціального механізму. Наприклад, соціологія праці, соціологія управління, соціоло­гія девіантної поведінки.

Третій структурний елемент соціології на нашій схемі - це кон­кретно-соціологічний аналіз (теорія, методика і техніка конкретно- соціологічних досліджень). Цей структурний елемент соціального пізнання називають ще емпіричною соціологією. Існує багато видів конкретно-соціологічного аналізу.

Дослідження розрізняють за масштабами (міжнародні, загальнонаціональні, регіональні, місцеві), за часом дії (тривалі, оперативні і т.д.).

В окремих випадках спеціальні соціологічні теорії і теорії, що ана­лізують елементи соціального механізму виділяють в окремий розділ соціології - прикладну соціологію. І таким чином можна говорити про два основних рівня, з яких складається соціологічна наука:

ü теоретична (фундаментальна);

ü прикладна соціологія.

Фундаментальні дослідження переслідують цілі розвитку науко­вої теорії. Прикладі іі покликані впроваджувати наявні знання у прак­тику з метою удосконалення соціальних процесів.

Таким чином, теоретична і прикладна соціологія відрізняються не за об’єктом, чи методом дослідження, а за тією ціллю, яку вони пере­слідують, тобто які завдання вирішуються - теоретичні чи практичні.

Як самостійна галузь знань, соціологія реалізує всі притаманні суспільній науці функції - теоретично-пізнавальну (евристичну), кри­тичну, описову, прогностичну, практично-перетворюючу, інформацій­ну, світоглядну. В цілому функції суспільних наук прийнято розділя­ти на гносеологічні (пізнавальні) і власне соціальні. Гносеологічні функції соціології проявляються у більш повному і конкретному пізнанні тих чи інших сторін соціального життя.

Соціальні функції вказують на шляхи і способи оптимізації різних сторін суспільного життя.

Однією із основних гносеологічних функцій соціології є теоретично-пізнавальна, критична функція. Ця функція полягає в тому, що соціологія накопичує знання, систематизує їх, прагне скласти найбільш цілісну картину суспільних відносин і процесів у сучасно­му світі. До теоретично-пізнавальних функцій соціології відносить­ся об’єктивне знання про основні проблеми розвитку сучасного сус­пільства. Відносно ж прикладної соціології можна сказати, що вона покликана забезпечити надійну інформацію про різні процеси, що відбуваються у всіх сферах суспільства: в соціально-класовій струк­турі, соціально-демографічній структурі, міжнаціональних відноси­нах, сім’ї і т.д. Без конкретних знань про процеси всередині цих еле­ментів соціальної структури забезпечення ефективного управління суспільством стає неможливим.

Описова функція соціології - це систематизація та описування досліджень у вигляді аналітичних записок, різного роду наукових звітів, статей, книг і т.д. В процесі дослідження соціального об’єкта від соціолога вимагається дотримання об’єктивності і порядності вченого, так як на основі фактів і документів ним робляться прак­тичні висновки, з огляду на які можуть бути прийняті управлінські рішення. Соціологія не тільки пізнає світ, вона дає можливість лю­дині внести в нього свої корективи. Але людина має пам’ятати, що перебудова суспільства - не самоціль. Будь-які перетворення потрібні лиш тоді, коли вони відповідають потребам і інтересам людей, ве­дуть до покращання їхнього життя.

Прогностична функція соціології - це видача соціальних про­гнозів. Прогнози можуть бути як короткостроковими, так і довгост­роковими. Короткостроковий прогноз спирається на відкриту тен­денцію розвитку соціального явища, а також на зафіксовану закономірність у відкритті фактора, що вирішально діє на об’єкт. Відкриття такого фактора - складний вид наукового дослідження. Тому у соціологічній практиці найбільше використовують коротко­строкові прогнози.

Перетворююча функція соціології полягає в тому, що рекомен­дації і пропозиції соціолога, його оцінка стану соціального об’єкту складають основу для вироблення та прийняття конкретних рішень. Ллє слід пам’ятати про те, що соціологія - це лише наука, і її функ­ція - розробка практичних рекомендацій. Впровадження у практику цих рекомендацій - прерогатива органів управління, конкретних ке­рівників. Цим пояснюється те, що багато цінних і корисних реко­мендацій, що були розроблені соціологами, так і не знайшли свого практичного застосування. Більш того, нерідко органи управління по­ступають всупереч рекомендаціям вчених, що призводить до нега­тивних наслідків у розвитку суспільства. Слід зауважити, що ігнору­вання соціологічних рекомендацій пояснюються не тільки недостатньою кваліфікацією відповідних кадрів (а це має місце, так як підготовка їх у країні розпочата декілька років тому), а й тим, що серед більшості управлінців ще не сформована потреба в соціологіч­ному обґрунтуванні своїх рішень і дій.

Інформаційна функція соціології являє собою зібрання, систе­матизацію і накопичення інформації, одержаної в результаті дослід­ження. Соціологічна інформація - найбільш оперативний вид інфор­мації. Вона може бути сконцентрована в засобах масової інформації, документах, що надходять від юридичних осіб, центрах. В наш час важливим джерелом соціологічної інформації у світовому масштабі є INTERNET. Даною інформацією можуть користуватися соціологи, керівники організацій, де проводились дослідження, державні та гос­подарські заклади і практично кожен, хто не байдужий до того, що відбувається у сучасному суспільстві.

Світоглядна функція соціології направлена, по-перше, на пізнан­ня об’єктивного історичного процесу та вироблення перспективних і сьогоденних завдань розвитку суспільства; по-друге, на наукову та ідеологічну дискусію з концепціями іншого роду; по-третє, на роз­повсюдження наукової ідеології серед населення; по-четверте, на підготовку компетентних спеціалістів, на глибоке і всебічне засвоєн­ня ними наукової ідеології.

Емпіричні дослідження і спеціальні соціологічні теорії, спираю­чись на загальну соціологічну теорію, відіграють суттєву світогляд­ну роль в житті суспільства. Наукові знання, які здобуваються за до­помогою цих теорій та досліджень, допомагають глибше розкрити закономірності його розвитку, сприяють справі формування науко­вого світогляду серед широких верств населення відносно особливо­стей суспільного розвитку.

Дата добавления: 2015-10-23