Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

VІІ. Методика проведення заняття та організаційна структура заняття

Читайте также:
  1. I.2. Структура оптимизационных задач
  2. II. Методика работы
  3. II. Методика работы.
  4. II. Методика работы.
  5. II. Методика работы.
  6. II. Методика работы.
  7. II. Методика работы.

Модуль 2

Змістовий модуль 1

Практичне заняття №21

Тема: Гострі гнійно-запальні захворювання м’яких тканин: абсцес, флегмона, фурункул

Теоретичні питання для позааудиторного самостійного вивчення та обговорення до практичного заняття №21.

1. Загальні етіологічні та патогенетичні механізми розвитку місцевих хірургічних інфекційних захворювань.

2. Визначення понять окремих місцевих хірургічних інфекційних захворювань.

3. Загальна та місцева симптоматика гострих хірургічних інфекційних захворювань м’яких тканин.

4. Діагностика клінічних проявів гнійної інфекції – абсцесів, флегмон, фурункулів, карбункулів.

5. Діагностика фаз перебігу місцевих хірургічних інфекційних захворювань

6. Визначення показників до оперативного лікування.

7. Формулювання принципів комплексного лікування місцевих гнійних захворювань, виконання окремих його етапів.

8. Покази до оперативного лікування місцевих гнійних захворювань і його основні принципи

ІІІ. Забезпечення вихідного рівня знань-умінь

Література:

Основна:

1. Методичні розробки для аудиторної та самостійної роботи студентів.

2. Загальна хірургія / За ред. С.П.Жученко, М.Д.Желіби, С.Д.Хіміча – Київ.: Здоров’я, 1999, – С. 316-323.

3. Хірургія. Т. І : Підручник з загальної хірургії / За ред. Я.С.Березницького, М.П.Захараша, В.Г.Мішалова, В.О.Шидловського. – Дніпропетровськ: РВА “Дніпро-VAL”, 2006. – С. 79-90.

4. Черенько М.П., Ваврик Ж.М. Загальна хірургія з анестезіологією, основами реаніматології та догляду за хворими – Київ.: Здоров’я, 1999. – С. 314-321.

5. Гостищев В.К. Общая хирургия: Учеб. – М.: Медицина, 2004. – С. 38-48.

6. С.В. Петров. Общая хирургия: Учеб. – М.: Медицина, 2005. – С. 552-538; 559-563.

Додаткова:

1. Г.П.Рычагов, В.Е.Кремень. Ситуационные задачи и тестовые вопросы по общей хирургии– Минск.: ,,Высшая школа”, 1998.

2. Форрест А.П., Картер Д.С., Маклеод І.Б. Хірургія: основи і практика. – Київ: УКСП “Кобза”, 1994. – 342 с.

3. Кузин М.И., Костюченок Б.М. Раны и раневая ифекция. - Москва: "Медицина", 1981. - 688 с.

Розподіл балів, що можуть отримати студенти:

При засвоєнні теми №21 із змістовного модулю №1 за навчальну діяльність студенту виставляється оцінка за 4-х бальною (традиційною) шкалою, яка потім конвертуються у бали наступним чином:

 

Оцінка Бали
5 (відмінно)
4 (добре)
3 (задовільно)
2 (незадовільно)

Модуль №2

Змістовний модуль №1

Практичне заняття № 21

Тема: Гострі гнійно-запальні захворювання м’яких тканин: абсцес, флегмона, фурункул, карбункул.

І. Актуальність теми.

Пацієнти з хірургічною інфекцією складають суттєву частку хворих хірургічних стаціонарних та поліклінічних відділень. Хворі з гнійно-запальними захворюваннями м’яких тканин складають від 28 до 40% загальної кількості пацієнтів хірургічних відділень. Летальність при гнійній інфекції та її ускладненнях практично не зменшується і становить від 40 до 60%. Зростаюча актуальність проблеми гнійної інфекції в хірургії, загального та місцевого лікування гнійно-запальних процесів м’яких тканин та їх ускладнень з використанням усіх досягнень науки та техніки, викликає необхідність удосконалення старих та пошук нових засобів та методів лікування. Хірургічна інфекція в сучасних умовах набула особливого значення. Високі матеріальні затрати на лікування цих хворих, підвищення рівня летальності визначили значний інтерес до цієї проблеми. В основі виникнення та розвитку гострих гнійних захворювань м’яких тканин лежать спільні патанатомічні, патофізіологічні, мікробіологічні та імунологічні механізми, що зумовлює спільні підходи до їх лікування. Саме тому названа тема вивчається в рамках дисципліни “загальна хірургія”. Одночасне засвоєння теоретичних дисциплін загальної патології та фармакології, регламентоване навчальними програмами, дозволяє глибше розуміти клінічні аспекти діагностики та лікування, необхідні для подальшого навчання студента та практичної лікарської діяльності.



 

Загрузка...

ІІ. Цілі заняття:

1. Знати загальні етіологічні та патогенетичні механізми розвитку місцевих хірургічних інфекційних захворювань.

2. Знати визначення понять окремих місцевих хірургічних інфекційних захворювань.

3. Знати загальну та місцеву симптоматику гострих хірургічних інфекційних захворювань м’яких тканин.

4. Вміти діагностувати клінічні прояви гнійної інфекції – абсцеси, флегмони, фурункули, карбункули.

5. Вміти діагностувати фази перебігу місцевих хірургічних інфекційних захворювань та виробити показники до оперативного лікування.

6. Вміти сформулювати принципи комплексного лікування місцевих гнійних захворювань та вміти виконати окремі його етапи.

7. Знати покази до оперативного лікування місцевих гнійних захворювань і його основні принципи

ІІІ. Забезпечення вихідного рівня знань-умінь

Література:

Основна:

1. Методичні розробки для аудиторної та самостійної роботи студентів.

2. Загальна хірургія / За ред. С.П.Жученко, М.Д.Желіби, С.Д.Хіміча – Київ.: Здоров’я, 1999, – С. 316-323.

3. Хірургія. Т. І : Підручник з загальної хірургії / За ред. Я.С.Березницького, М.П.Захараша, В.Г.Мішалова, В.О.Шидловського. – Дніпропетровськ: РВА “Дніпро-VAL”, 2006. – С. 79-90.

4. Черенько М.П., Ваврик Ж.М. Загальна хірургія з анестезіологією, основами реаніматології та догляду за хворими – Київ.: Здоров’я, 1999. – С. 314-321.

5. Гостищев В.К. Общая хирургия: Учеб. – М.: Медицина, 2004. – С. 38-48.

6. С.В. Петров. Общая хирургия: Учеб. – М.: Медицина, 2005. – С. 552-538; 559-563.

Додаткова:

1. Г.П.Рычагов, В.Е.Кремень. Ситуационные задачи и тестовые вопросы по общей хирургии– Минск.: ,,Высшая школа”, 1998.

2. Форрест А.П., Картер Д.С., Маклеод І.Б. Хірургія: основи і практика. – Київ: УКСП “Кобза”, 1994. – 342 с.

3. Кузин М.И., Костюченок Б.М. Раны и раневая ифекция. - Москва: "Медицина", 1981. - 688 с.

Тести та задачі для перевірки вихідного рівна знань

 

1.Що називають флегмоною?

а) гнійно-запальні захворювання потових залоз;

б) гнійно-запальні захворювання сальних залоз;

в) обмежене запалення клітковини;

г) розлите запалення клітковини (+);

д) гнійне запалення суглобів.

 

2.Як лікувати флегмону при наявності симптому розм’ягчення?

а) зігріваючий компрес;

б) розріз і дренування (+);

в) мазева пов,язка;

г) холодний компрес;

д) обколювання новокаїном з антибіотиками.

 

3.Яке ускладнення характерно для карбункула верхньої губи?

а) сепсис;

б) некроз шкіри;

в) менінгіт;

г) остеомієліт;

д) тромбоз кавернозних синусів (+).

 

4.Флегмона називається медіастинітом при локалізації у:

а) м’язах;

б) головному мозкові;

в) сальнику;

г) передній черевній стінці;

д) середостінні (+).

 

5.При підозрі на абсцес необхідно:

а) накласти мазевий компрес;

б) зробити розріз;

в) накласти зігріваючий компрес;

г) провести пункцію (+);

д) застосувати ультрафіолетове опромінення

 

6.Що застосовують при карбункулі ?

а) висічення карбункула (+);

б) ультрафіолетове опромінення;

в) видавлювання стрижнів;

г) пункцію гнійника;

д) розріз і дренування.

 

7.Яке із захворювань ускладнюється гнійною інфекцією?

а) злоякісні захворювання;

б) печінкова недостатність;

в) ниркова недостатність;

г) цукровий діабет (+);

д) запалення легень.

 

8.Які лікувальні заходи застосовують при фурункульозі?

а) постановка п,явок;

б) масаж;

в) протирання ефіром;

г) протирання 70 спиртом (+);

д) видавлення гнійників.

 

9.При карбункулі шиї в стадії інфільтрації застосовують:

а) х-подібний розріз;

б) z-подібний розріз;

в) консервативне лікування (+);

г) пузир з льодом;

д) пункція.

 

10.Симптом флюктуації не оприділяється при:

а) абсцесі;

б) флегмоні;

в) маститі;

г) гемотораксі (+);

д) парапроктиті.

 

11.Наркоман після введення наркотику в стегнову вену відзначає підвищення температури тіла до 40ºС, появу болючого інфільтрату, збільшення обєму стегна, гіперемію шкіри. Який попередній діагноз?

а) карбункул;

б) флегмона(+);

в) бешиха;

г) остеомієліт;

д) парапроктит.

 

12.У хворого на спині інфільтрат в діаметрі 7см, синюшнього кольору, у центрі якого некроз, при надавлюванні через кілька отворів виділяється гній. Ваш діагноз?

а) абсцес;

б) флегмона;

в) бешиха;

г) карбункул (+);

д) фурункул.

 

13.В чому полягає оперативне лікування флегмони?

а) розтин гнійника;

б) розтин і тампонада з антисептиком;

в) розтин і дренування;

г) розтин, пальцева ревізія і дренування (+);

д) розтин, видалення гною, накладення швів.

 

14.В чому полягає оперативне лікування карбункула?

а) розтин гнійника;

б) розтин і тампонада з антисептиком;

в) розтин і дренування;

г) висічення некротизованих тканин, видалення гною (+);

д) розтин, видалення гною, накладення швів.

 

15.Хвора П., 25 років, госпіталізована в хірургічне відділення із скаргами на болі в правій сідниці, температуру до 39ºС. Із анамнезу відомо, що 9 діб тому з метою знеболювання в зону правої сідниці була виконана внутрішньом,язова ін,єкція анальгіну. Об’єктивно: в верхньо-зовнішньому квадранті правої сідниці визначається болючий інфільтрат 5×4 см., шкіра над ним гіперемована, гаряча на дотик. Поставте правильний діагноз.

а)після ін,єкційний абсцесс правої сідниці (+).

б) бешихове запалення правої сідниці.

в) карбункул правої сідниці.

г) абсцедуючий фурункул правої сідниці.

д). гематома правої сідниці..

IV. Зміст навчання.

Загальні етіологічні та патогенетичні механізми розвитку місцевих гнійних захворювань.

Під хірургічною інфекцією розуміють захворювання, які спричиняються живими збудниками, характеризуються утворенням місцевих вогнищ запалення, специфічними реакціями організму на збудник і вимагають хірургічного лікування. Вони характеризуються низкою спільних особливостей. Передовсім для виникнення в організмі вогнища гнійного запалення необхідні певні умови:

· Мікробний збудник.

· Пошкодження захисних бар'єрів та місцевих факторів неспецифічної резистентності.

· Іммунодефіцитний стан.

 

Перша передумова - наявність мікробного збудника, який потрапляючи в організм, викликає гнійне запалення. Збудниками можуть бути різні мікроби, але всі вони повинні мати певну вірулентність та інвазивність, тобто здатність розмножуватися і спричиняти інфекційний процес, долаючи захисні механізми організму.

Друга передумова - пошкодження захисних бар'єрів і факторів місцевої неспецифічної резистентності організму. Відомо, що тканини людського організму постійно контактують з різними мікробами, в тому числі і абсолютно патогенними. При непошкоджених нормальних тканинах мікроби не здатні проявити свої патогенні властивості. Однак поєднання інфікування з альтерацією тканин, тобто їх ушкодженням з порушенням життєдіяльності, дає можливість мікробному збуднику та його токсинам проявляти свої патогенні властивості та поширюватися лімфогенним, гематогенним або контактним шляхом.

Третя передумова - порушення в імунній системі організму з розвитком імунодефіцитних станів. В таких випадках збудниками гнійного процесу можуть бути не тільки патогенні але і умовно-патогенні мікроорганізми, які в нормі не мають достатньої інвазивності для ініціації захворювання.

Збудники місцевих гнійних хірургічних захворювань вельми різноманітні і походять з різних джерел. Захворювання шкіри, підшкірної клітковини можуть спричинятися мікрофлорою зовнішнього середовища, а захворювання внутрішніх органів - мікробами шлунково-кишкового тракту, дихальних, сечостатевих шляхів. Після попадання збудника в патологічне вогнище починається його репродукція, яка супроводжується запальною реакцією в тканинах. Спочатку в тканинах організму розвивається інфільтрат у вигляді скупчення клітинних елементів з домішкою крові та лімфи. При прогресуванні процесу розвивається нагноєння, тобто утворення гною в вогнищі запалення.

Місцеві прояви гнійної інфекції - абсцес, флегмона.

Перебіг та прогноз захворювання, яке виникає в результаті гнійного запалення визначається здатністю організму до відмежування запального процесу та локалізацією патологічного вогнища. Здатність організму до відмежування гнійного запалення лежить в основі визначення двох видів патології - абсцесу та флегмони.

Абсцес - місцеве відмежоване скупчення гною в тканині. При абсцесі природнім бар'єром, що стримує поширення нагноєння є піогенна капсула, в склад якої входить сполучна тканина різного ступеню зрілості. Абсцеси можуть виникати в різних тканинах та органах. Вони не є специфічною патологією, яка уражує тільки конкретні анатомічні структури. Причиною проникнення мікробів в тканини може бути поранення, запальні процеси, гематоми, некрози, а також гематогенне метастазування при сепсисі. Таким чином виникають абсцеси підшкірної клітковини, легенів, мозку, печінки, а також інших органів та анатомічних структур.

Флегмона - невідмежоване гнійне запалення сполучної тканини. На відміну від абсцедування, розвиток флегмони не супроводжується формуванням піогенної капсули і відбувається більш стрімко та злоякісно. Причинами необмеженого поширення гнійної інфекції можуть бути висока інвазивність та патогенність мікроорганізмів, а також пригнічення місцевих і загальних факторів резистентності організму. Як і абсцес, флегмона не є специфічним захворюванням, яке викликається окремим мікробним збудником, або вражає окремі органи чи анатомічні структури. Шляхи проникнення мікробних збудників флегмон різні - поранення, запальні процеси, гематоми, некрози, попадання в тканини різних хімічних речовин. В клінічній практиці замість морфологічного поняття "флегмона" застосовується часто термін целюліт. Розрізняють серозну, гнійну, гнійно-геморагічну, гнилісну, некротичну форми целюлітів. Деякі їх локалізації мають спеціальні назви. Так запалення жирової клітковини навколо нирки називається паранефритом, навколо товстої кишки - параколітом, навколо прямої кишки - парапроктитом, навколо підшлункової залози – парапанкреатитом, тощо.

Розрізняють також епі- та субфасціальні флегмони; останні в свою чергу діляться на міжм'язові, паравазальні та параосальні флегмони.

Характеризуючи таку патологію як абсцеси та флегмони слід запам'ятати наступне. Абсцеси та флегмони можуть себе проявляти не тільки як самостійна патологія, а і супроводжувати та ускладнювати інші види місцевих гнійних хірургічних захворювань, назви яких визначаються ураженими органами та анатомічними структурами.

Місцеві гнійні захворювання: визначення понять.

Фурункул - гнійне запалення волосяної цибулини та її сальних залоз.

Карбункул - це гнійно-некротичне запалення одночасно декількох волосяних цибулин та сальних залоз.

Загальна та місцева симптоматика місцевої хірургічної інфекції.

Характеризуючи симптоми місцевої хірургічної інфекції слід наголосити на деяких особливостях її розвитку. Незалежно від виду захворювання слід розрізняти прояви, властиві для всіх видів місцевої гнійної патології, та специфічні ознаки.

До ознак, що є характерні для всіх видів місцевих гнійних захворювань, належать місцеві симптоми запалення та нагноєння.

Спочатку розвивається запальний інфільтрат в вигляді скупчення клітинних елементів з домішкою крові та лімфи в тканинах організму. Макроскопічно інфільтрат проявляється збільшенням об'єму та підвищеною щільністю уражених тканин. В зоні патологічного процесу з’являються ознаки запалення - болючість, гіперемія, набряк, локальне підвищення температури, порушення функції. На ранніх етапах формування запального інфільтрату вираженої ексудації в вигляді скупчень гною ще нема і процес може мати при сприятливому перебігу зворотній характер. Але в випадку нагноєння розвиваються ускладнення в формі абсцесів та флегмон. Тобто, поява їх симптоматики є характерною спільною ознакою всіх видів місцевої хірургічної інфекції. В таких випадках ми вже маємо справу не просто з фурункулом, лімфаденітом, бешихою, панарицієм, маститом і так далі, а з абсцедуючим фурункулом, абсцедуючим лімфаденітом, аденофлегмоною, флегмоною китиці, абсцесом молочної залози і т. п.

Розвиток абсцесу в межах тканин доступних для огляду та пальпації супроводжується локальним почервонінням, набряком та болючістю в зоні ураження. При нагромадженні в порожнині абсцесу достатньої кількості гною може появлятися симптом флуктуації. Він виявляється при пальпації і характеризується коливанням в порожнині гнійника при постукуванні по його стінці. На відміну від абсцедування розвиток флегмони не супроводжується формуванням демаркаційних зон у вигляді піогенної капсули. Тому розвиток цього захворювання є стрімким і злоякісним. Якщо флегмони поверхневі, то за допомогою огляду та пальпації можна виявити симптоми гнійного запалення: припухлість, набряк, гіперемію, болючість. Названі симптоми при флегмонах мають тенденцію до швидкої появи та прогресування. Тканинний інфільтрат не має чітких меж, швидко збільшується в розмірах. Прогресування процесу супроводжується появою симптому флуктуації. Поширення флегмони на анатомічні структури та порожнини супроводжується ускладненнями: флебітами, артритами, лімфаденітами, плевритами, перитонітами і т. п.

В процесі розвитку місцевих гнійних захворювань флегмони можуть трансформуватись в абсцеси, а при прогресуванні гнійників вихід гною за межі піогенної капсули провокує розвиток флегмон.

Незалежно від виду місцевих гнійних захворювань всмоктування тканинних та мікробних токсинів супроводжується симптомами септичної інтоксикації: лейкоцитозом, нейтрофільним зсувом лейкограми (вліво), підвищенням температури тіла, гіпопротеїнемією, анемією, загальною слабістю, втратою апетиту. При важкому перебігу захворювань можуть появитися ознаки функціональної недостатності різних органів - серця, легень, нирок, печінки в вигяді тахікардії з гіпотонією, тахіпное, оліго- або анурії, жовтяниці і т. п.

Крім того існують симптоми, які властиві саме для конкретного виду місцевих гнійних захворювань. Вони визначаються локалізацією та анатомічними особливостями ураженого органу або анатомічної структури.

Діагностика місцевої гнійної патології полягає в виявленні з допомогою анамнезу, огляду та пальпації перелічених нами ознак захворювання. Трудніше виявити з допомогою огляду та пальпації ознаки нагноєння в глибоких тканинах та порожнинах тіла. В порожнинах очеревини, черепа, грудної клітки, заочеревинному просторі виявити таким чином септичне вогнище важко, а іноді просто неможливо. В таких випадках на перший план виходять загальні симптоми гнійної інтоксикації. Вони не є специфічними і можуть супроводжувати любе захворювання, яке супроводжується гнійним запаленням. Але вони змушують хірурга до застосування більш складних методів діагностики, які називають інструментальними. До них належать пункції, рентгенологічні, ультразвукові, комп'ютерно-томографічні дослідження. З їх допомогою можна підтвердити наявність гнійника.

Основні принципи комплексного лікування місцевих інфекційних хірургічних захворювань

Лікування місцевих інфекційних хірургічних захворювань націлене на різні ланки їх патогенезу і полягає в місцевому впливі на патологічне вогнище та в зменшенні негативних наслідків загальної септичної інтоксикації. Досягнення терапевтичного ефекту можливе шляхом комбінування консервативної терапії з різними видами оперативних втручань. Консервативне лікування полягає в місцевому впливі з допомогою різних методів антисептики на патологічне вогнище та в застосуванні методів детоксикації та іммунокорекції в випадку важкої токсемії. Консервативні методи лікування бувають ефективні відносно рідко в період формування запального інфільтрату на ранніх фазах розвитку фурункулів, карбункулів, гідраденітів, лімфаденітів, панариціїв, еритематозної та бульозної форм бешихи, серозній та інфільтративній формах маститу і т. д.

Слід пам’ятати, що частіше перебіг місцевих інфекційних хірургічних захворювань ускладнюється розвитком гнійного процесу в вигляді абсцесів або флегмон, що вимагає хірургічного втручання. При формулюванні діагнозів у таких випадках вказується наявність гнійних ускладнень. Наприклад: абсцедуючі фурункули, карбункули, гідраденіти, мастити, лімфаденіти, аденофлегмони; панариції, ускладнені абсцесами та флегмонами пальців та китиць; флегмонозна та некротична форми бешихи; флегмонозна та гангренозна форми маститу і т. д. Саме тому залишається абсолютно актуальним сформульоване ще в давнину основне правило гнійної хірургії - ubi pus ibi evacua.

Хірургічне лікування абсцесів здійснюється трьома способами. При сприятливих анатомічних умовах можна застосувати малоінвазивні втручання у вигляді пункцій з евакуацією гною та черезшкірним дренуванням. Частіше доводиться виконувати втручання шляхом розкриття та дренування через відповідний операційний доступ. В окремих випадках допускається висічення абсцесу з піогенною капсулою в межах здорових тканин. Хірургічне оперативне лікування доповнюється консервативною антибактеріальною, детоксикаційною та протизапальною терапією.

Основний метод лікування флегмон - оперативний. У відносно рідких випадках серозного целюліту можна застосовувати з позитивним ефектом консервативну терапію. На відміну від втручань при абсцесах, операції при флегмонозних гнійних процесах більші за об'ємом і полягають в широких розтинах, евакуації ексудату, висіченні некротичних тканин та дренуванні. Для флегмон характерна відсутність природних демаркаційних зон у вигляді піогенних капсул. Тому під час операцій, нерідко, необхідно створювати перепону на шляху гнійного процесу з допомогою додаткових розтинів на межі здорових та патологічно змінених тканин.

Перш ніж завершити характеристику такої патології як абсцеси та флегмони, слід наголосити, що вона може бути не тільки самостійним захворюванням, а і супроводжувати інші види місцевих гнійних хірургічних захворювань. Тому слід пам'ятати - яке б захворювання не було, при наявності сформованого недренованого вогнища гнійного запалення у вигляді абсцесу або флегмони необхідно застосовувати хірургічне втручання. Після виконаного оперативного втручання любий вид місцевої гнійної патології перетворюється в гнійну рану, яка лікується згідно загальних принципів

V.Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня знань.

Ситуаційні задачі для перевірки кінцевого рівня знань

 

1.Хворий Ю., 43 років на протязі 10 років хворіє цукровим діабетом, тип ІІ, важка форма. Скаржиться на біль, появу пухлиноподібного утворення в міжлопатковій ділянці розмірами до 5 см в діаметрі з явищами вираженої гіперемії, набряку. В центрі 5 гнійних верхівок в діаметрі до 0,2-0,3 см. Пальпаторно різка болючість. Яке захворювання у даного хворого?

A. Флегмона

B. Абсцес

C. Карбункул (+)

D. Фурункул

E. Лімфангоїт

2.Хвора, 35 років, скаржиться на підвищення температури, біль в верхньо-зовнішньому квандранті правої сідниці, які появились після ин’єкції. Хворіє 3 доби. В місці ін’єкції гіперемія шкіри, болючий інфільтрат с розм´ягченням в центрі. Встановлено діагноз: Післяін’єкційний абсцес правої сідниці. Подальша тактика хірурга?

A. Протизапальна терапія, масаж і сухе тепло на праву сідницю

B. Госпіталізація хворого, призначення антибіотиків, УВЧ

C. Пункція абсцесу, видалення гною с послідуючим введенням антисептиків

D. Низькоінтенсивне лазерне випромінювання по 10-15 хв на праву сідницю

E. Розкриття абсцесу, санація і дренування порожнини (+)

3.Хворий 31 року звернувся зі скаргами на підвищення температури до 38°С, біль у поперековій ділянці, припухлість, під час огляду у правій поперековій області знайдено болючий інфільтрат розміром 5х6см, шкіра над ним багрового кольору, у центрі багато гнійно-некротичних нориць, з яких виділяється гній. Який найбільш імовірний діагноз?

A. Абсцес поперекової області

B. Карбункул поперекової області (+)

C. Бешиха

D. Паранефрит

E. Ниркова коліка

4.Хвора В., 48 років скаржиться на біль та наявність ущільнення в правій сідниці. Чотири дні назад в домашніх умовах хворій було виконано ін’єкцію 50% розчину анальгіну з метою зменшення болю в попереку. Через день в сідниці з’явилося ущільнення тканин, а потім біль. Прикладала компреси. При огляді – шкіра на правій сідниці червоного кольору, при пальпації визначається болючий інфільтрат, позитивний симптом флюктуації, Поставте попередній діагноз.

A. Парапроктит

B. Флегмона

C. Карбункул

D. Фурункул

E. Післяін’єкційний абсцес (+)

5.Хворий К., 26 років, скаржиться на біль в правій китиці на протязі 4 днів. Біль появився на місці мозолів на долонній поверхні біля основи II і III пальців. Подалі почав нарастати набряк і припухлість тилу китиці. II і III пальці напівзігнуті в міжфалангових суглобах, китиця має вид “граблів”. Ваш діагноз.

A. U-подібна флегмона правої китиці.

B. Аденофлегмона правої китиці..

C. Підмозольный абсцес правої китиці..

D. Флегмона другого міжпальцевого простору правої китиці (+).

E. Тендовагініт.

.

6.У хворого Ф., 42 роки, на 5 день після падіння на бите скло в ділянці підвищення першого пальця правої верхньої кінцівки з’явилася через декілька діб припухлість, почервоніння, місцеве підвищення температури шкіри. Вказана ділянка болюча при рухах і пальпації, характеризується явищами флюктуації. Яке лікування слід застосувати?

A. Пункція ділянки нагноєння з введенням протеолітичних ферментів

B. Загальна антибактеріальна терапія

C. УВЧ-терапія

D. Розкриття флегмони, дренування, антибактеріальна терапія (+)

E. Напівспиртові компреси і антибіотикотерапія

 

7.Хворий К., 18 років, звернувся до лікаря зі скаргами на сильну біль, наявність болючого інфільтрату, на задній поверхні шиї, підвищення температури тіла, озноб, загальну слабість, втрату апетиту. Об’єктивно: наявна припухлість по задній поверхні шиї, розміром 3 х 4 см з синьо-багровим забарвленням та некрозом шкіри в центрі, щільної консистенції, різко болючий. Яке лікування потрібно застосувати?

A. Пункція з послідуючим бактеріологічним дослідженням

B. Холод (гіпотермія)

C. Хрестоподібний розріз, висічення некротичних тканин, дренування, загальна антибіотикотерапія (+)

D. УВЧ-терапія та загальна антибактеріальна терапія

E. Новокаїнове обколювання з антибіотиками

8.В поліклініку звернулась хвора зі скаргами на біль і припухлість в лівій підщелепній ділянці, окрім цього – на загальну слабість, підвищення температури до 38,5˚ С та утруднене відкривання рота. Об’єктивно мається припухлість, почервоніння шкіри, болючість при пальпації та флуктуація в центрі. Про що можна думати та яке лікування необхідне?

A. Фізіотерапевтичне лікування

B. Місцеві аплікації димексидом

C. Призначення антибіотиків широкого спектру дії та сульфаніламідних препаратів

D. Розтин та дренування гнояка, призначення антибіотиків широкого спектру дії(+).

E. Введення протиправцевої сироватки і препаратів для стимуляції імунітету

 

 

9.Хворий 34 років скаржиться на інтенсивний біль і набряк у ділянці лівого передпліччя, підвищення температури до 40º С, загальну слабість та анорексію, які виникли на 2 добу після поранення передпліччя шилом. Об’єктивно спостерігаються набряк і ущільнення тканин передпліччя з розм’якшенням, гіперемія шкіри без чітких меж, позитивний симптом “флюктуації”. У хворого виявлено виражений лейкоцитоз із зсувом лейкоцитарної формули вліво. Який метод місцевого лікування є

A. Гільйотинна ампутація верхньої кінцівки на рівні плеча.

B. Застосування напівспиртових компресів

C. Обколювання ураженої ділянки антибіотиками

D. Повторні пункції з відсмоктуванням

E. Розкриття і дренування нагнійного процесу передпліччя(+)

10.У хворої 50 років, що страждає на цукровий діабет 2-го типу, на задній поверхні шиї з”явився різко болючий інфільтрат розміром 5×6 см., шкіра над ним синьо-багряного кольору з некротичними осередками з яких виділяється гній. Загальний стан хворої тяжкий, температура досягає 40”С, в крові лейкоцитоз до 20×109/л, підвищений рівень глюкози- 15ммоль/л, в сечі з”явився ацетон [_++]. Поставте діагноз:

A. Карбункул (+)

B. Фурункул

C. Гідраденіт

D. Абсцес

E. Флегмона

 

11.Хірургом оглянутий хворий Т., 42 років. Діагноз: фурункул правого передпліччя, гнійно-некротична стадія. Проведено розтин фурункула. Пов’язку з яким препаратом треба покласти в фазі гідратації?

A. Мазь Вишневського

B. Гіпертонічний розчин(+)

C. Іхтіолову мазь

D. Пов’язку з хлораміном

E. Пов’язку з димексидом

 

12.У хворого 15 років після видавлювання вугря на обличчі з’явилося болюче ущільнення тканин і почервоніння шкіри, температура тіла піднялась до 38ºС. Об’єктивно: в ділянці носо-губного трикутника справа є набряк і почервоніння шкіри. При пальпації визначається болюче ущільнення тканин круглої форми, розмірами 2х2 см, без ознак розм’ягчення. Ваш діагноз?

A. Карбункул

B. Фурункул

C. Запальний інфільтрат(+)

D. Абсцес

E. Флегмона

13.У хворого на місці внутрішньом’язової ін’єкції (виконаної вдома) через 2 доби з’явився болючий інфільтрат, підвищилась температура тіла до 37,8º С. Хворий лікувався прикладанням теплої грілки. Покращення не наступило, зберігалась фебрильна температура, шкіра над обмеженим інфільтратом набула багряно-червоного кольору, з’явилось розм’ягчення в центрі інфільтрату. Про яке ускладнення слід думати у даному випадку ? Тактика лікування ?

A. Ерізіпелоїд. Антибактеріальна терапія

B. Гематома. Розтин і дренування

C. Бешихове запалення. Антибактеріальна терапія

D. Флегмона. Розтин і дренування

E. Абсцес. Розтин і дренування (+)

14.Хворий 42 років був направлений з поліклініки в хірургічне відділення лікарні з діагнозом “карбункул поперекової ділянки”. Об’єктивно: в поперековій ділянці визначається запальний інфільтрат багряного кольору, розміром 8х8 см. На поверхні інфільтрату є кілька отворів з густим зеленувато-сірим гнійним виділенням. Яким повинен бути обсяг операції?

A. Розтин карбункула

B. Висічення карбункула (+)

C. Дренування карбункула

D. Обколювання карбункула новокаїном, УВЧ

E. Обколювання новокаїном з антибіотиком

15.Хворий 20 років, звернувся зі скаргами на болючість в області правої сідниці, наявність там набряку. При огляді в області сідниці відмічається обмежена болючість, болюча припухлість, над якою шкіра гіперемована. Відмічається місцева гіпертермія. Симптом флюктуації позитивний. Визначено наявність абсцесу. Ваша тактика?

A. Фізіотерапевтичне лікування

B. Місцеві аплікації димексидом

C. Призначення антибіотиків широкого спектру дії та сульфаніламідних препаратів

D. Розтин та дренування гнояка, призначення антибіотиків широкого спектру дії(+).

E. Введення протиправцевої сироватки і препаратів для стимуляції імунітету

 

16.Хворий скаржиться на біль в ділянці потилиці, обмеження рухів головою, підвищення температури тіла до 38˚ С. Об’єктивно: набряк та гіперемія шкіри розміром 6 × 7см. з наявністю в центрі конусоподібного темно-сірого вогнища з гнійним вмістом; при пальпації вся вказана ділянка сильно болюча і тверда. Про що можна думати і яке необхідне лікування?

A. Пункція з послідуючим бактеріологічним дослідженням

B. Холод (гіпотермія)

C. Хрестоподібний розріз, висічення некротичних тканин, дренування, загальна антибіотикотерапія (+)

D. УВЧ-терапія та загальна антибактеріальна терапія

E. Новокаїнове обколювання з антибіотиками

 

VІІ. Методика проведення заняття та організаційна структура заняття

 

Розподіл балів, що можуть отримати студенти:

При засвоєнні теми №21 із змістовного модулю №1 за навчальну діяльність студенту виставляється оцінка за 4-х бальною (традиційною) шкалою, яка потім конвертуються у бали наступним чином:

 

Оцінка Бали
5 (відмінно)
4 (добре)
3 (задовільно)
2 (незадовільно)

 


Дата добавления: 2015-10-28; просмотров: 272 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
IV. Зміст навчання| IV. Зміст навчання

mybiblioteka.su - 2015-2020 год. (0.155 сек.)