Список використаних джерел

Структурний елемент «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ» починається з нової сторінки і містить перелік джерел, які були використані при виконанні даного текстового документа.

Список використаних джерел слід приводити одним з таких способів: у порядку появи посилань в тексті (найбільш зручний і рекомендований для користування), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, в хронологічному порядку. При цьому повинні бути вказані: прізвище і ініціали автора (авторів); назва джерела; місто; назва видавництва; рік видання; число сторінок. Перелік має крізну нумерацію. Приклад оформлення, і виконання структурного елементу «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ» приведений в табл. Б.1 і Б.2.

Додатки

Матеріал, що доповнює текст документа, допускається поміщати в додатках. Додатками можуть бути: графічний матеріал, таблиці великого формату, розрахунки, описи апаратури і приладів, опису алгоритмів і програм завдань, що вирішуються на ЕОМ специфікації до складальних креслень, креслень загальних видів, карти мастила, технологічні карти, карти монтажу, ремонтні, витратні відомості, електричні схеми, акти впровадження, копії патентів, авторських свідоцтв та ін.

Додаток оформляють як продовження даного документа на подальших його аркушах після структурного елементу «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ» і від решти частини пояснювальної записки, відділяється аркушем, на якому великими буквами у центрі аркуша жирним шрифтом пишеться - «ДОДАТКИ»

Додатки можуть бути обов'язковими і інформаційними.

Інформаційні додатки можуть бути рекомендованого або довідкового характеру.

У тексті документа на всі додатки повинні бути дані посилання. Ступінь обов'язковості додатків при посиланнях не указується. Додатки розташовують у порядку посилань на них в тексті документа.

Кожен додаток слід починати з нової сторінки з вказівкою вгорі посередині сторінки слова «Додаток» і його позначення, яке пишеться під ним в дужках. Для обов'язкового додатку пишуть слово «обов'язковий», а для інформаційного – «рекомендований» або «довідковий».

Додаток повинен мати заголовок, який записують симетрично щодо тексту з прописної букви окремим рядком.

Додатки позначають заголовними буквами українського алфавіту, починаючи А, за винятком букв Ґ,Є, З І, Ї, Й, О, Ч, Ь або російського алфавіту, починаючи з А, за винятком букв Е, 3, І, О, Ч, Ь, Ы, Ъ. Після слова «Додаток» слідує буква, означаюча його послідовність, наприклад, Додаток А.

Якщо в документі один додаток, він позначається «Додаток А».

Додатки, як правило, виконують на аркушах формату А4. Допускається оформляти додатки на аркушах формату A3 з подальшим складанням їх до формату А4, щоб не виступали за розмір аркушів пояснювальної записки.

Текст кожного додатку, при необхідності, може бути роздільний на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, які нумерують в межах кожного додатку. Перед номером ставиться позначення цього додатку, наприклад, А.2- другий розділ додатку А, рис. Г.3 – третій рисунок додатку 3, таблиця А.2 – друга таблиця додатку А, формула (А1) – перша формула додатку А. Посилання на розділи, підрозділи, ілюстрації, таблиці, формули, додатки виконуються згідно 1.9.9.

Додатки повинні мати загальну з рештою частини документа крізну нумерацію сторінок.

Всі додатки повинні бути перераховані в змісті документа (за наявності) з вказівкою їх номерів та заголовків.

2 ВИМОГИ ЩО ДО ОФОРМЛЕННЯ ГРАФІЧНИХ ДОКУМЕНТІВ

2.1 Об'єм, і зміст графічного документа

Об'єм, і зміст графічного документа визначаються завданням. Креслення бажано виконувати за допомогою графічної програми «Компас» з використанням ПК та як виключення олівцем. Не дозволяється виконувати креслення частково олівцем а частково графічною програмою.

2.2 Загальні вимоги

Оформлення графічного документа згідно ГОСТ 2.109 –73 повинно відповідати наступним основним вимогам:

- Дотримання правил існуючих креслярських стандартів;

- Конструкцію всіх складальних одиниць і деталей, за винятком окремих випадків (крупно- або малогабаритні вироби), викреслюють в масштабі 1:1. Якщо загальні габарити виробу вимушують викреслювати окремі види в масштабі зменшення, то обов'язкове опрацьовування основних місць конструкцій в масштабі 1: 1 за допомогою перетинів, розрізів і т.п. Дрібні елементи конструкції (галтелі або канавки валу), що вимагають показу форми і простановки розмірів, викреслюють окремо у вигляді виносних збільшених зображень;

- Кількість зображень (видів, розрізів і перетинів) повинна бути мінімальною, але такою, що забезпечує повне уявлення про пристрій виробів, взаємодію його складових частин, збірку і регулювання;

- Кожне креслення виконують на окремому аркуші формату, встановленого ГОСТ 2.301 -68. Якщо всі необхідні зображення не розміщуються на одному аркуші, то допускається креслення виконувати на двох і більш аркушах, з вказівкою, в основному написі кожного з них, його порядкового номера, а на першому аркуші – загальної кількості аркушів, на яких виконане креслення. Головний вид виробу викреслюють на першому аркуші з основним написом формою 1, а на всіх подальших аркушах виконують основні написи формою 2а (див. п.2.4).

- Помилки, графічні неточності допускається виправляти стиранням або закрашенням коректором і нанесенням на тому ж місці виправленого зображення чорною пастою якщо креслення роздруковане на принтері та олівцем, якщо креслення виконане олівцем. Допускається не біль трьох виправлень на аркуш.

Формати

Графічні документи виконуються на основних форматах А1, А2, А3 і А4 передбачених ГОСТ 2.301 -68. (табл. Г.1.). При виконанні креслень і специфікацій з використанням графічної програми «Компас» на ПК допускається їх роздруковувати на форматах А3 або А4 з обов'язковим копією їх на електронних носіях (дискетах, компакт-дисках). Формати більше за А1 - не допускаються.

Кожен формат забезпечується зовнішньою рамкою, тонкою суцільною лінією, що наноситься, за розміром формату, і рамкою робочого поля, суцільною основною лінією, що наноситься, на відстані від зовнішньої рамки 20 мм для підшивання і 5 мм з решти трьох сторін. Оформлення поля креслення показане на рис. Г.1.

При виконанні декількох креслень на аркуші формату А1, їх кількість, формати і розташування повинно бути вибрано таким чином, що б аркуш на якому вони розміщені не повертався при перегляді. Поле кожного креслення повинно бути обкреслено зовнішньою рамкою суцільною тонкою лінією відповідно до вибраного формату креслення, усередині якої виконується внутрішня рамка і основний напис згідно стандарту. Приклад розміщення декількох креслень на аркуші формату А1 показаний на рис. Г.1.1.

2.4 Основні написи

Основні написи на кресленнях, відомості курсового проекту(роботи), схемах, специфікаціях виконуються по формах 1, 2, 2а (див. рис.Г.2 –Г.4) і розташовують в правому нижньому кутку креслення (на лицьовій стороні креслення), незалежно від того, як він орієнтований – по горизонталі або по вертикалі (див. рис. Г.5).

Допускається заповнювати основні написи креслень та специфікацій які виконані за допомогою графічної програми та роздруковані на принтері вручну пастою чорного кольору.

У графах основного напису (номери граф на формах показані в дужках рис. Г.2 –Г.4) указується.

Графа 1 - найменування виробу, а також найменування документа, якщо цьому документу привласнений шифр.

Графа 2 - позначення документа, яке для знов розроблених креслень при виконанні дипломного проекту або роботи повинно включати:

шифр документа;

кваліфікацію;

код напряму підготовки;

код спеціальності;

номер в списку наказу;

нумерацію вузлів першого порядку перші «00», що входять до складу модернізованого (розробленого) виробу

нумерацію вузлів другого порядку (при їх наявності) другі два нулі «00», що входять до складу вузлів першого порядку

нумерацію деталей «000»;

шифр документа для складальних, загальних, монтажних і т.д. креслень, схем, наприклад, «СК, ВЗ».

Позначення відомості дипломного проекту в основному написі: 7.05050311.12.ДП

Для застосованих креслень, позначення таке, як на кресленні оригіналі.

Позначення креслень при виконанні курсового проекту (роботи) узгоджується з керівником.

Приклади

ДП.7.05050311.12.00.00.000ВЗ:

ДП- дипломний проект, якщо робота –ДР, ВРБ – випускна робота бакалавра, ВРМ- випускна робота магістра; 7-кваліфікація «спеціаліст»(6-«бакалавр», 8- «магістр»), 050503- код напряму підготовки «Машинобудування», 11- код спеціальності «Металургійне обладнання», 12- дванадцятий номер у списку наказу, «00» нумерацію вузлів першого порядку, «00» - нумерація вузлів другого порядку, «000» - нумерація деталей, ВЗ – шифр документу «Вид загальний».

ЦРД-200.00.000СК - позначення застосованого складального креслення.

Графа 3 - позначення матеріалу деталі (графу заповнюють тільки на кресленнях деталей).

Графа 4 - літеру, привласнену даному документу проставляють у середній клітині. Для курсових проектів проставляється літера «У»), літера «Д» - для дипломних проектів (робот), літера «М» - випускна робота магістра, літера «Б» - випускна робота бакалавра.

Графа 5 - масу виробу (у кг) по ГОСТ 2.109-73.

Графа 6 - масштаб (проставляється відповідно до ГОСТ 2.302-68 і ГОСТ 2.109-73).

Графа 7 - порядковий номер аркуша (на документах, що складаються з одного аркуша, графу не заповнюють).

Графа 8 - загальна кількість аркушів документа (графу заповнюють тільки на першому аркуші).

Графа 9 - найменування або розрізняльний індекс підприємства, що випускає документ (указується скорочена назва учбового закладу, назва кафедри, група).

Графа 10 - характер роботи, що виконується особою, що підписує документ.

Графа 11 - прізвище осіб, що підписують документ.

Графа 12 - підписи осіб, прізвища яких вказані в графі 11. Підписи осіб, що розробили даний документ і відповідальних за нормоконтроль, є обов'язковими. У учбових документах допускається здійснювати нормоконтроль викладачу(керівнику).

Графа 13 - дата підписання документа.

Графи 14-18 - графи таблиці змін(у учбових документах не заповнюються)

Графа 31 - підпис особи, що копіювала креслення(у учбових документах на заповнюється).

Приклади заповнення основного напису різних документів показані у додатках А10, А12, Д.

Масштаби

При виконанні графічних документів необхідно користуватися масштабами встановленими ГОСТ 2.302 -68:

Масштаби зменшення – 1:2; 1:2,5; 1:4; 1:5; 1:10; 1:15; 1:20; 1:25; 1:25; 1:40; 1:50; 1:75; 1:100; 1:400; 1:500; 1:800; 1:1000;

При проектуванні генеральних планів крупних об'єктів допускається застосовувати масштаби 1:2000; 1:5000; 1:10000; 1:25000; 1:50000;

Масштаби збільшення – 2:1; 2,5:1; 4:1; 5:1; 10:1; 20:1; 40:1; 50:1; 100:1.

Натуральна величина 1:1.

2.6 Складальні креслення

2.6.1 Зборка, тобто з'єднання деталей в складальні одиниці, складальних одиниць і деталей в готовий виріб, проводиться по складальних кресленнях.

2.6.2 Складальні креслення розрізняють між собою призначенням, а від призначення залежить їх зміст.

2.6.3 Складальні креслення призначаються для серійного або масового виробництва. По ним сполучають деталі в складальні одиниці, вироби і контролюють ці роботи.

2.6.4 Складальне креслення дає уявлення про послідовність і порядок збірки, а також встановлює контроль габаритних, настановних і приєднувальних розмірів.

2.6.5 Всі розміри на складальних кресленнях (кресленнях загального вигляду) наносять відповідно до ГОСТ 2.307—68. Лінійні розміри і відхилення лінійних розмірів на кресленнях указують в міліметрах без позначення одиниць величин. Лінійні розміри і граничні відхилення, що приводяться в технічних вимогах, примітках і інших написах на полі креслення, указують з одиницями величин. Нанесення розмірного числа при різних положеннях розмірних ліній (стрілець) на кресленні визначається найбільшою зручністю читання.

2.6.6 На складальному кресленні виробу наводять наступні дані:

а) розміри:

габаритні, наносять на крайніх положеннях, по висоті, довжині і ширині з урахуванням елементів відкритих передач і напівмуфти і необхідні для визначення розмірів місця установки виробу, виготовлення тари, транспортування і т.д.. Габаритні розміри є довідковими;

установочні і приєднувальні, на кресленнях загального вигляду - це розміри, що визначають положення предметів «обстановки» щодо елементів приводу; на складальних кресленнях і кресленнях загального вигляду – це розміри конструктивних елементів, призначених для кріплення виробу і приєднання до нього інших елементів необхідні для установки вироби на місці монтажу, а також визначення розмірів і місця положення елементів, які приєднуються до даного виробу. До приєднувальних розмірів відносяться розміри виступаючих ділянок вхідного і вихідного валів, на які вмонтовують інші вироби; розміри конструктивних елементів, призначених для підведення і відведення масла, і т. п.;

що виконуються (складальні), пов'язані з виконанням яких-небудь технологічних операцій в процесі збірки, а також задаючи умови регулювання виробу. Наприклад, розміри отворів під штифти, якщо їх обробляють в процесі збірки; розміри зазорів між підшипниками і наполегливими торцями підшипникових кришок, якщо їх контролюють при збірці;

довідкові розміри на кресленнях (розміри, що не підлягають виконанню по даному кресленню і указуванні для більшої зручності користування кресленням) відзначають знаком «*» і в технічних вимогах записують «* Розміри для довідок». У тих випадках, коли на кресленні всі розміри довідкові, їх знаком «*» не відзначають, а в технічних вимогах записують «Розміри для довідок».

посадочні, такі, що визначають характер сполучень. Наприклад, посадка зубчатого колеса на вал, посадка підшипника на вал і в корпус і т.п. Ці розміри використовують при розробці креслень деталей, для довідок при розробці технології збірки і ін.

б) Текстову частину:

Текстова частина необхідна для кращого розуміння конструктивного пристрою виробу, взаємозв'язку його складових частин і принципу роботи виробу. Текстову частину поміщають на вільному полі креслення. Допускається розміщувати текст дві і більш колонки. Ширина колонки повинна бути не більше 180... 185 мм.

Написи на кресленнях повинні бути короткими і точними без скорочень слів, окрім загальноприйнятих. Розташовувати текст слід, як правило, паралельно основного напису креслення. Текстова частина складального креслення(креслення загального вигляду) містить:

- технічну характеристику виробу: передавальне відношення, частоту обертання швидкохідного валу, що найбільший обертає момент на тихохідному валу, Технічну характеристику розміщують на вільному полі креслення над основним написом. При цьому над текстовою частиною, що виконується у вигляді таблиці або нумерованих пунктів, поміщають заголовок «Технічна характеристика»;

- технічні вимоги до виробу, де указують: вимоги, що пред'являються до збірки, настройки і регулювання виробу, наприклад: «Розточування пазів кришок проводити в зборі корпусу», «Площину роз’ємну перед збіркою покрити герметиком» і т. п.; вимоги до обробки, наприклад: «Необроблені поверхні усередині редуктора фарбувати малостійкою фарбою, зовні - сіркою нітроемаллю»; вимоги до експлуатації, наприклад по мастилу редуктора з вказівкою кількості і марки масла;

Технічна характеристика і технічні вимоги повинні мати крізну нумерацію; кожен пункт записується з червоного рядка; заголовки «Технічна характеристика» і «Технічні вимоги» не підкреслюють.

Якщо над основним написом не досить місця для розміщення технічної характеристики і технічних вимог, то їх розміщують окремо в дві колонки зліва від основного напису.

г) основний напис:

Основний напис на першому аркуші виконують формою 1, на подальших аркушах формою 2а (див. додаток рис. Г2, Г4). Заповнення граф основного напису (див. 2.4).

2.6.7 На складальному кресленні (кресленні загального вигляду) всі складові частини складальної одиниці нумерують відповідно до номерів позицій, вказаних в специфікації цієї складальної одиниці. Номери позицій указують на полицях ліній-винесень, що проводяться від складових частин (рис. 2.1 а).

Номери позицій указують на тих зображеннях, на яких відповідні складові частини проектуються як видимі, як правило, на основних видах і замінюючих їх перетинах.

Номери позицій розташовують паралельно основному напису креслення поза контуром зображення і групують в колонку або строчку по можливості на одній лінії.

Номери позицій наносять на кресленні, як правило, один раз. Допускається при необхідності повторно указувати номери позицій однакових складових частин(такі номери підкреслюють подвійною лінією).

Розмір шрифту номерів позицій повинен бути на один-два розміру більше, ніж розмір шрифту, прийнятого для розмірних чисел на тому ж кресленні.

Допускається робити загальну лінію-винесення з вертикальним розташуванням номерів позицій: для групи кріпильних деталей, що відносяться до одного і того ж місця кріплення (рис. 2.1 б); для групи деталей з виразно вираженим взаємозв'язком, що виключає різне розуміння, і коли на кресленні неможливо підвести лінію-винесення до кожної складової частини. У цих випадках лінію-винесення відводять від зображення складової частини, номер позиції якої указують першим (рис. 2.1 в).

Лінії-винесення починаються крапкою (якщо лінія-винесення перетинає контур і не відводиться від якої-небудь лінії, (див. рис. 2.1 б) або стрілкою (якщо лінія-винесення відводиться від лінії видимого або невидимого контуру, (див. рис. 2.1 в). Якщо лінія-винесення відводиться від всіх інших ліній, окрім контурної, то на кінці її не повинно бути ні крапки, ні стрілки. Лінії-винесення не повинні перетинатися, не повинні бути паралельні лініям штрихування і не повинні по можливості перетинати розмірні лінії і елементи зображення, до яких даний напис не відноситься. Допускається проводити лінії-винесення з одним зламом.

а) б) в)

Рис 2.1. Номери позицій:

а – лінія винесення; б- позначення деталей тих, що відносяться до одного місця кріплення; в – позначення групи взаємозв'язаних деталей при неможливості підвести лінію винесення до кожної з них

2.6.8 Кресленнями загального вигляду називаються креслення, що містять зображення виробів (види, розрізи, перетини), текстову частину і написи, що пояснюють конструктивний пристрій виробу в цілому, взаємодію його основних складових частин, принцип роботи вироби і дані про склад виробу. Допускається поміщати на кресленні загального вигляду технічну характеристику виробу.

По кресленнях загального вигляду виконують робочі креслення деталей і складальних одиниць. По цих складальних кресленнях можна представити не тільки взаємозв'язок і способи з'єднання деталей, але і форму всіх елементів деталей, що становлять даний виріб.

Креслення загального вигляду відображає конструкцію виробу у всіх його подробицях. По такому кресленню можна з'ясувати не тільки роботу конструкції, взаємодія і способи з'єднання деталей, але і форму тих деталей, окрім стандартних, на які потрібно буде виконувати окремі креслення або виготовляти їх за даними самого складального креслення. Стандартні, наприклад кріпильні деталі, викреслюють спрощено, не виявляючи всіх другорядних елементів. Таке креслення виготовляється конструктором в процесі створення конструкції виробу як результат пошуків і аналізу різних варіантів конструкції. Це підсумок творчої праці конструктора. Креслення виконується конструктором так, щоб по ньому можна було розробити всі креслення деталей і складальних одиниць без додаткових роз'яснень.

Цими кресленнями користуються робочі при одиничному або дрібносерійному виробництві, а також в технічних відділах для підготовки виробництва, розробки технологічної документації, оснащення, для контролю і приймання складальних виробів.

Приклади виконання складального креслення і креслення загального вигляду показані в додатку (рис. Д.2- Д.4).

2.7 Специфікація

2.7.1 На складальні креслення (креслення загального вигляду) складаються специфікації, порядок і форма заповнення яких, регламентується ГОСТ 2.108–68.

2.7.2 Специфікацію складають на окремих аркушах на кожну складальну одиницю, комплекс і комплект по формах 1 і 1а показаних на рис. 2.2 і 2.3 і виконують олівцем або з використанням графічних редакторів на ПК. Дозволяється використовувати бланки специфікацій виготовлених за допомогою розмножувальної техніки (принтери, ксерокси і т.п.). На заголовному аркуші основний напис виконується формою 2, а на подальших - формою 2а (рис. Г.3 і Г.4 додатку).

2.7.3 Специфікація визначає склад складальної одиниці, комплексу і комплекту і необхідна для виготовлення, комплектування конструкторських документів і планування запуску у виробництво вказаних виробів.

2.7.4 В специфікацію вносять складові частини, що входять у виріб, що специфікується, а також конструкторські документи, що відносяться до цього виробу і до його складових частин, що не специфікуються.

Рис. 2.2. Специфікація перший аркуш, форма 1

Рис. 2.3. Специфікація подальші аркуші, форма 1а

2.7.5 Специфікації в загальному випадку складаються з розділів, які розташовують в наступній послідовності:

- документація;

- комплекси;

- складальні одиниці;

- деталі;

- стандартні вироби;

- інші вироби;

- матеріали;

- комплекти.

Наявність тих або інших розділів визначаються складом виробу, що специфікується.

Примітка. У учбових роботах розділи «Комплекси» і «Комплекти» не заповнюються.

Найменування кожного розділу указують у вигляді заголовка в графі «Найменування» і підкреслюють.

Після кожного розділу специфікації необхідно залишати декілька вільних рядків для додаткових записів (залежно від стадії розробки, об'єму записів і т. п.).

Допускається резервувати і номери позицій, які проставляють в специфікацію при заповненні резервних рядків.

2.7.5.1 В розділ «Документація» вносять документи, що становлять основний комплект конструкторських документів виробу, що специфікується, окрім його специфікації, відомості експлуатаційних документів і відомості документів для ремонту, а також документи основного комплекту записуваних в специфікацію складових частин (деталей), що не специфікуються, окрім їх робочих креслень.

Документи усередині розділу записують в наступній послідовності:

документи на виріб, що специфікується;

документи на складові частини, що не специфікуються.

2.7.5.2 В розділі «Комплекси», «Складальні одиниці» і «Деталі» вносять комплекси, складальні одиниці і деталі, що безпосередньо входять у виріб, що специфікується. Запис вказаних виробів проводять в алфавітному порядку поєднання початкових знаків (букв) індексів організацій - розробників і далі у порядку зростання цифр, що входять в позначення.

2.7.5.3 В розділі «Стандартні вироби» записують вироби, застосовані:

- державним стандартам України (ДСТУ);

- міждержавним стандартам (ГОСТ);

- галузевим стандартам України (ГСТУ);

- стандартам науково-технічних і інженерних суспільств (союзів) України (СТТУ);

- стандартам підприємств (СТП) і технічні умови (ТУУ і ТУ).

В межах кожної категорії стандартів запис проводять по групах виробів, об'єднаних по їх функціональному призначенню (наприклад, підшипники, кріпильні вироби, електротехнічні вироби і т, п.), в межах кожної групи – в алфавітному порядку найменувань виробів, в межах кожного найменування – у порядку зростання позначень стандартів, а в межах кожного позначення стандарту – у порядку зростання основних параметрів або розмірів виробу.

2.7.5.4 В розділ «Інші вироби» вносять вироби, застосовані не по основних конструкторських документах (за технічними умовами), за винятком стандартних виробів.

Запис виробів проводять по однорідних групах; в межах кожної групи – в алфавітному порядку найменувань виробів, а в межах кожного найменування – у порядку зростання основних параметрів або розмірів виробу.

2.7.5.5 В розділ «Матеріали» вносять всі матеріали, що безпосередньо входять у виріб, що специфікується.

Матеріали записують по видах в наступній послідовності:

- метали чорні;

- метали магнітоелектричні і феромагнітні;

- метали кольорові, благородні і рідкісні;

- кабелі, дроти і шнури;

- пластмаси і матеріали пресу;

- паперові і текстильні матеріали;

- лісоматеріали;

- гумові і шкіряні матеріали;

- мінеральні, керамічні і скляні матеріали;

- лаки, фарби, нафтопродукти і хімікати;

- інші матеріали.

В межах кожного виду матеріали записують в алфавітному порядку найменувань, а в межах кожного найменування – за збільшенням розмірів або інших технічних параметрів.

У розділ «Матеріали» не записують матеріали, необхідна кількість яких не може бути визначена конструктором за розмірами елементу виробу і в слідстві цього встановлюється технологом. До таких матеріалів відносяться, наприклад, лаки, фарби, клей, мастила, мастики, припої, електроди. Вказівку про застосування таких матеріалів дають в технічних вимогах на полі креслення.

2.7.6. Графи специфікації заповнюють таким чином:

а) у графі «Формат» указують формати документів, позначення яких записують в графі «Позначення». Якщо документ виконаний на декількох аркушах різних форматів, то в графі проставляють «зірочку», а в графі «Примітку» перераховують всі формати у порядку їх збільшення, наприклад: *) А4, А3 і т.д.

Для документів, записаних в розділі «Стандартні вироби», «Інші вироби» і «Матеріали», графу не заповнюють.

Для деталей, на які не випущені креслення, в графі вказують - БК.

Для складальних одиниць проставляється формат А4.

Для документів, виданих друкарським, літографським і подібними способами на форматах, передбачених відповідними державними стандартами для друкарських видань, в графі ставлять прочерк;

б) у графі «Зона» нічого не вказують.

в) у графі «Поз» указують порядкові номери складових частин, що безпосередньо входять у виріб, що специфікується, в послідовності запису їх в специфікації. Для розділів «Документація» і «Комплекти» графу не заповнюють

г) у графі «Позначення» указують

у розділі «Документація» – позначення записуваних документів |

у розділах «Комплекси», «Складальні одиниці», «Деталі» і «Комплекти» – позначення основних конструкторських документів на записувані в ці розділи вироби. Для деталей, на які не випущені креслення, – привласнене їм позначення.

У розділах «Стандартні вироби», «Інші вироби» і «Матеріали» графу не заповнюють. Якщо для виготовлення стандартного виробу випущена конструкторська документація, в графі «Позначення» указують позначення випущеного основного конструкторського документа.

д) у графі «Найменування» указують:

у розділі «Документація» для документів, що входять в основний комплект документів виробу, що специфікується, і складаються на даний виріб, – тільки найменування документів, наприклад «Складальне креслення», «Габаритне креслення», «Технічні умови». Для документів на не специфіковані складові частини – найменування вироби і найменування документа

у розділах специфікації «Комплекси», «Складальні одиниці», «Деталі», «Комплекти» – найменування виробів відповідно до основного напису на основних конструкторських документах цих виробів. Для деталей, на які не випущені креслення, указують найменування і матеріал, а також розміри необхідні для виготовлення

у розділі «Стандартні вироби» – найменування і позначення виробів відповідно до стандартів на ці вироби

у розділі «Інші вироби» – найменування і умовні позначення виробів відповідно до документів на їх постачання з вказівкою позначень цих документів.

Якщо виріб застосований по документу, що містить посилання на інший (загальний) документ (наприклад, на загальні технічні умови), то в графі записують тільки позначення першого документа (загальний документ не указують);

у розділі «Матеріали» – позначення матеріалів, встановлені в стандартах або технічних умовах на ці матеріали.

Для запису ряду виробів і матеріалів, що відрізняються розмірами і іншими даними і застосованих поодинці і тому ж документу (і записуваних в специфікацію за позначенням цього ж документа), допускається загальну частину найменування цих виробів або матеріалів з позначенням вказаного документа записувати на кожному аркуші специфікації один раз у вигляді загального найменування (заголовка). Під загальним найменуванням записують для кожного з вказаних виробів і матеріалів тільки їх параметри і розміри.

Примітка. Вказаним спрощенням не допускається користуватися, якщо основні параметри або розміри виробу позначають тільки одним числом або буквою. Для подібних випадків запис проводять таким чином

Шайби ГОСТ 18123-72

Шайба 3

Шайба 4

і т. д;

е) у графі «Кіл.» указують:

для складових частин виробу, записуваних в специфікацію, кількість їх на один виріб, що специфікується;

у розділі «Матеріали» – загальна кількість матеріалів на один виріб, що специфікується, з вказівкою одиниць вимірювання. Допускається одиниці вимірювання записувати в графі «Примітка» в безпосередній близькості від графи «Кіл.».

У розділі «Документація» графу не заповнюють;

ж) у графі «Примітку» указують додаткові відомості для планування і організації виробництва, а також інші відомості, що відносяться до записаних в специфікацію виробів, матеріалів і документів, наприклад, для деталей, на які не випущені креслення, – масу.

2.7.7 Графи основних написів заповнюються згідно п. 2.4.

Примітка. У графі 1- найменування виробу, слово «специфікація» не пишеться, в графі 2-позначення документа, в кінці позначення «СК, ВЗ, і т.п.» не пишеться.

Приклад виконання специфікацій на складальне креслення (креслення загального вигляду) показаний в додатку табл. Д.1, Д.2.

2.8 Робочі креслення деталей

2.8.1 Робочі креслення деталей в сукупності з технічними вказівками повинні містити всі дані, що визначають форму, розміри, точність, шорсткість поверхонь, матеріал, термообробку, обробку і інші відомості, необхідні для виготовлення деталей відповідної якості і для проведення контролю. Якість виготовлення креслень деталей впливає на терміни, вартість і якість виготовлення деталей і машини в цілому.

2.8.2 Робочі креслення деталей і містять: зображення деталі з нанесеними розмірами, граничні відхилення розмірів, допуски форми і розташування, параметри шорсткості поверхонь, технічні вимоги, основний напис.

2.8.3 На робочих кресленнях деталей не допускається поміщати технологічні вказівки. Як виняток можна указувати: сумісну обробку, притирання, гибку, розвальцьовування; тип технологічної заготівки (відливання, поковка і т. п.).

Центрові отвори на кресленнях деталей не зображають і в технічних вимогах ніяких вказівок не приводять, якщо наявність їх конструктивно байдуже. Якщо в центровому отворі повинне бути різьблення, на кресленні приводять тільки розміри різьблення.

2.8.4 Зображення деталі на кресленні повинне містити мінімальну кількість видів, розрізів і перетинів, достатню для виявлення форми деталі та простановку розмірів. Зайві зображення утрудняють читання креслення. Наприклад, для валу достатньо одного вигляду з відповідними перетинами і виносними зображеннями окремих елементів (див. рис. Д.5). Деталь рекомендується зображати в положенні, зручному для читання креслення при її виготовленні, в якому деталь встановлюють на верстаті. Наприклад, деталі, основну обробку яких проводять на токарному верстаті (вали, колеса, шківи і т. п., розташовують так, щоб їх вісь була паралельна основному напису креслення. Різець рухається звичайно справа наліво, тому на кресленні деталь обертають управо тією стороною, з якою проводяться більшість токарних операцій.

Деталь зображають з тими розмірами, позначеннями шорсткостей і іншими параметрами, які вона повинна мати перед збіркою.

2.8.5 Лінійні розміри

2.8.5.1 Правила нанесення розмірів визначені ГОСТ 2.307–68

2.8.5.2 Кількість розмірів на кресленні повинне бути мінімальною, але достатньою для виготовлення і контролю деталі. За відсутності якого-небудь розміру деталь стає невизначеною, а її виготовлення неможливе. Розміри можна проставляти різними способами, проте при будь-якому способі кількість розмірів, дійсно необхідних для виготовлення деталі, завжди постійно.

2.8.5.3 Не допускається повторювати розміри одного і того ж елементу на різних зображеннях, в технічних вимогах і ін. Повторення розмірів може служити причиною браку при виготовленні деталей.

2.8.5.4 До довідкових розмірів на робочих кресленнях відносяться: один з розмірів замкнутого ланцюга; розміри, перенесені з креслень виробів-заготовок; розміри елементів, що підлягають сумісній обробці з деталлю, що сполучається (наприклад, отвори під штифти).

2.8.5.5 Не допускається наносити розміри у вигляді замкнутого ланцюга, за винятком випадків, коли один з розмірів вказаний як довідковий.

2.8.5.6 Для всіх розмірів на робочому кресленні деталі указують граничні відхилення, інакше вони стають невизначеними для виробництва. Виняток становлять довідкові розміри, розміри, що розділяють зони різного ступеня точності, шорсткості або термообробки однієї і тієї ж поверхні, розміри фасок, галтелей, довжини нарізуваної частини гвинтів і інших подібних елементів унаслідок низьких вимог до точності цих розмірів.

2.8.5.7 Кожен розмір на робочому кресленні деталі повинен допускати його виконання і контроль при виготовленні деталі.

2.8.5.8 Розміри слід проставляти на тому виді креслення деталі, яке відповідає її вигляду при спостереженні в процесі обробки.

2.8.6 Текстова частина робочого креслення

2.8.6.1 Текстова частина робочого креслення необхідна для кращого розуміння зображення деталі і точного її виготовлення.

Текстова частина робочих креслень деталей може містити:

а) Технічні вимоги, містять відомості: про невказані граничні відхилення розмірів (що охоплюють +t, охоплюваних – t, інших ± t/2); про довідкові розміри; про термообробку, покриття(наприклад, при оксидуванні – хім. окс.); додаткові відомості до механічної обробки або форми і взаємного розташування поверхонь і т.п.

Приклад:

«Невказані граничні відхилення розмірів: отворів Н14, валів h14, інші ± IT14/2»; h 0,5...0,8 мм, 56...63 HRC_э- якщо глибину термічної обробки h і твердість указують граничними значеннями; 235...265 НВ або 250± 15НВ; СВЧ h1,5...3,0 мм, 45...50 HRС_э - якщо всю деталь піддають одному виду термічної обробки.

Якщо деталь піддають одному виду обробки, а деякі її частини – іншому або вони повинні бути захищені від термообробки, в технічних вимогах роблять запис типу: 45...50 HRC_э, окрім поверхні А або 235…265 НВ, окрім місць, позначених особливо.

б) Таблиці, які можуть містити відомості про параметри деталі, наприклад, зубчатого вінця або витка черв'яка (рис. 2.4.). Таблиці розташовують в правій верхній частині формату креслення, над технічними вимогами, які поміщають між таблицею параметрів і основним написом або зліва від неї.

Рис. 2.4. Таблиця параметрів зубчастих коліс

2.8.7 Основний напис для креслень деталей виконують формою 1(див. рис. Г.2 додатку). Заповнення граф (див. 2.4).

Приклад виконання креслень деталей показаний на рис. Д.5 і Д.6 додатку.

2.8.8 Графічне позначення матеріалів в перетині виконувати по ГОСТ 2.306 68 (див. додаток Е).

ДОДАТКИ

Додаток А

(довідковий)

Приклади оформлення структурних елементів ввідної частини текстового документа

Дата добавления: 2015-10-29