Тема 8. Поняття та сутність інформатизації

У ст. 1 Закону України « Про Національну програму інформатизації» наведено визначення поняття «інформатизація».

Інформатизація – сукупність взаємозв’язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що спрямовані на створення умов для задоволення інформаційних потреб громадян і суспільства на основі створення, розвитку й використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, які побудовані на основі застосування сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки.

Інформатизація сприяє забезпеченню національних інтересів, поліпшенню керованості економікою, розвитку наукоємних виробництв і високих технологій, зростанню продуктивності праці, вдосконаленню соціально-економічних відносин, збагаченню духовного життя та подальшій демократизації суспільства.

Державна політика інформатизації формується як складова частина соціально-економічної політики держави в цілому й спрямовується на раціональне використання промислового та науково-технічного потенціалу, матеріально-технічних і фінансових ресурсів для створення сучасної інформаційної інфраструктури в інтересах вирішення комплексу поточних і перспективних завдань розвитку України як незалежної демократичної держави з ринковою економікою. Для прискорення процесу інформатизації, що потребує відповідної концентрації ресурсів, в основу державної політики має бути покладено державне регулювання процесів інформатизації на основі поєднання принципів централізації та децентралізації, саморозвитку, самофінансування й самоокупності, державної підтримки через систему пільг, кредитів, прямого бюджетного фінансування. Першочергові пріоритети надаються створенню нормативно-правової бази інформатизації, включаючи систему захисту авторських прав й особистої інформації, розробленню національних стандартів у галузі інформатизації; формуванню телекомунікаційної інфраструктури, перш за все оптимізації діючої мережі магістралей передачі даних, будівництву нових сучасних каналів, включаючи волоконно-оптичні й супутникові системи зв’язку; формуванню комп’ютерної мережі освіти, науки й культури як частини загальносвітової мережі INTERNET; здійсненню заходів щодо інформаційної безпеки. Важливе значення має інформатизація у галузі захисту навколишнього середовища та раціонального природокористування. У розвитку національної інфраструктури особливе місце належить виробництву елементної бази, власних конкурентоспроможних засобів обчислювальної техніки іінформатики, де сконцентрованодосягнення вітчизняної йсвітової науки і які орієнтованона реалізацію перспективних інформаційних технологій.

Входження України у світове інформаційне середовище на паритетно-правовій основі на початковому етапі можливе шляхом придбання державою відповідних ліцензій у провідних світових виробників інформаційних продуктів з подальшим їх впровадженням на вітчизняному ринку. Державна інвестиційна політика у галузі інформатизації полягає в тому, що цільові бюджетні інвестиції одержують тільки ті національні виробники, які можуть забезпечити збільшення обсягів виробництва за рахунок кінцевого продукту, послуг, чистого експорту або створення продукції, що замінює імпортовану.

Основними напрямами інформатизації є:

1. Розроблення політики і організаційно-правове забезпечення інформатизації. Організаційно-правове забезпечення процесу інформатизації передбачає розроблення пакета нормативно-правових актів з питань організації та правового регулювання відносин у галузі інформатизації, зокрема: захисту авторського права й прав і свобод громадян щодо інтенсивної інформаційної взаємодії держави й громадянина відповідно до Конституції України; економічного стимулювання створення національного інформаційного ресурсу; доступу фізичних та юридичних осіб до міжнародних інформаційних ресурсів; розроблення системи державних стандартів у галузі інформатизації, сертифікації технічного й програмного забезпечення; локалізації програмного забезпечення; розроблення нормативних актів про діяльність і взаємодію державних і комерційних структур щодо виконання Програми, залучення різних джерел фінансування, митного регулювання й ін.

2. Формування національної інфраструктури інформатизації. Національна інфраструктура інформатизації (НІІ) містить: міжнародні та міжміські телекомунікаційні й комп’ютерні мережі; систему інформаційно-аналітичних центрів різного рівня; інформаційні ресурси й технології; систему науково-дослідних установ з проблем інформатизації; виробництво і обслуговування технічних засобів інформатизації; системи підготовки висококваліфікованих фахівців у галузі інформатизації.

3. Інформатизація стратегічних напрямів і сфер розвитку державності, безпеки і оборони України. Досягається шляхом створення та розвитку інформаційно-аналітичних, обчислювальних й автоматизованих систем, центрів і мереж, які забезпечують роботу органів державної влади й місцевого самоврядування. Особливістю завдань цього напряму є їхня складність, пов’язана з необхідністю оброблення великого обсягу різноманітної інформації, що надходить із значної кількості джерел, а також з високими вимогами до швидкості й форми її надання, достовірності, актуальності, безпеки інформації.

4. Інформатизація процесів соціально-економічного розвитку. Комплексне й збалансоване вирішення задач соціально-економічного розвитку можливе лише на сучасній інформаційно-аналітичній, системно-технічній базі за допомогою ситуаційних центрів забезпечення інформаційної підтримки функціонування державного сектора економіки, проведення виваженої бюджетно-кредитної й податкової політики, виникнення конкурентоспроможних виробництв галузей промисловості у стратегічно важливих галузях. Система моніторингу йзастосування сучасних інформаційних технологій забезпечать наукові підходи дорозв’язаннясоціальних проблем суспільства. В основу цього напряму інформатизації покладається створення баз даних і знань, а також засобів їх оброблення, орієнтованих на ефективну інформатизацію органів державної статистики йточне прогнозування процесів соціально-економічного розвитку, зокрема інформаційно-довідкових систем ринку праці, товарів і послуг, контролю за якістю споживчих товарів та інших з подальшим використанням їх для формування систем електронної комерції.

5. Інформатизація пріоритетних галузей економіки. В умовах створення ринкових відносин одним з важливих завдань є підвищення ефективності функціонування галузей за рахунок оптимізації структури виробництва й транспортних засобів, а також необхідної координації робіт усіх управлінських підрозділів.

6.Інформатизація фінансовоїйгрошової системи, державного фінансово-економічного контролю. Для роботи податкової адміністрації необхідно створити інформаційну систему, що забезпечить прогноз і контроль податкових зборів, а такожкласифікатори, уніфіковані системи документообігу, Державний реєстр фізичних та юридичних осіб – платників податків на основі єдиної бази даних населення України тощо.

7. Інформатизація соціальної галузі. У галузі охорони здоров’я головними завданнями є створення єдиної структурованої інформаційної системи обліку стану здоров’я громадян України на основі автоматизованої реєстрації пацієнтів у лікувальних установах, збиранняданих профілактичних обстежень з метою подальшого використання в статистичних, аналітичних йекспертних системах; створення системи дистанційного консультування та діагностики на основі комп’ютерних мереж, що об’єднують великі лікувальні йнаукові заклади.

8. Інформатизація в галузі екології та використання природних ресурсів. На основі картографічних баз даних передбачається створення багатоцільової інформаційно-технологічної бази з використанням геоінформаційних технологій збирання, зберігання, аналізу всієї сукупності відомостей для моделювання й подальшого прогнозування екологічного стану територій.

9.Інформатизація фінансової й грошової системи, державного фінансово-економічного контролю. Для податкової адміністрації необхідно створити інформаційну систему, що забезпечить прогноз і контроль податкових зборів, а також скласти класифікатори, уніфіковані системи документообігу, Державний реєстр фізичних та юридичних осіб – платників податків на основі єдиної бази даних населення України тощо.

10. Інформатизація науки, освіти й культури. Інформатизація освіти спрямовуватиметься на формування та розвиток інтелектуального потенціалу нації, удосконалення форм і змісту навчального процесу, впровадження комп’ютерних методів навчання й тестування, що дасть можливість вирішувати проблеми освіти на вищому рівні з урахуванням світових вимог.

11. Міжнародне співробітництво з проблем інформатизації. У цій галузі головним є активна участь України в реалізації міжнародних проектів, спрямованих на формування умов входження до глобальних інформаційних систем, захист національних інтересів і реалізацію стратегічних цілей української зовнішньої політики при виконанні цих проектів.

Підручники» Информационное право2 → Поняття та сутність інформатизації

Провідною ознакою інформаційного суспільства є інформатизація. Сутність поняття "інформатизація" розкривається у ст. 1 Закону України "Про національну програму інформатизації" (1998 p.). Інформатизація — це сукупність взаємопов’язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, спрямованих на створення умов для задоволення інформаційних потреб, реалізації прав громадян і суспільства на основі створення, розвитку, використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, що ґрунтуються на застосуванні сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки. Як показує досвід інших країн, інформатизація сприяє забезпеченню національних інтересів, поліпшенню керованості економікою, розвитку наукомістких виробництв та високих технологій, зростанню продуктивності праці, вдосконаленню соціально-економічних відносин, збагаченню духовного життя та подальшій демократизації суспільства. Інформатизацію умовно можна поділити на такі види. Інформатизація стратегічних напрямів розвитку державності, безпеки та оборони — комплекс заходів, спрямованих на створення і розвиток інформаційно-аналітичних, обчислювальних та автоматизованих систем, центрів і мереж, які забезпечують роботу органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Особливістю завдань цього напряму є складність їх, пов’язана з необхідністю оброблення великого обсягу різноманітної інформації, що надходить зі значної кількості джерел, а також з високими вимогами до швидкості та форми її надання, достовірності, актуальності, безпеки. В Україні передбачається створити: комплекс інформаційних технологій та засобів інформатизації для збирання, зберігання, аналізу та обробки великих обсягів інформації про стан соціально-економічних процесів в Україні з метою забезпечення інформаційно-аналітичної підтримки прийняття рішень органами державної влади; інформаційно-аналітичну систему Верховної Ради України; інструментально-технологічний комплекс підтримки прийняття рішень у штатних і нештатних ситуаціях в умовах інформаційної протидії; урядову інформаційно-аналітичну систему з питань надзвичайних ситуацій тощо. До пріоритетних напрямів інформатизації на рівні обласних (міських) держадміністрацій та органів місцевого самоврядування віднесено соціальну галузь, систему життєзабезпечення, екологію та природокористування області (району). Основною метою є розроблення цілісної взаємопов’язаної системи інформаційних та інструментальних засобів для вирішення завдань інформаційно-аналітичного забезпечення управління областю (районом, містом), яка включає: - створення інформаційно-аналітичних центрів, з’єднаних системами телекомунікацій з органами державної влади різних рівнів; - аналіз і прогнозування соціально-економічних показників розвитку регіонів; - відпрацювання та практичне використання даних і програм оброблення їх для вирішення конкретних завдань в інформаційно-аналітичних центрах обласних (міських) держадміністрацій та в органах місцевого самоврядування; - забезпечення безперешкодного доступу громадян до будь-якої інформації, що не становить державної таємниці, за допомогою сучасних інформатизаційних систем. Інформатизація Збройних Сил України є складовою інформатизації держави і включає процес створення, впровадження і застосування у різних галузях їхньої діяльності у мирний та воєнний час сучасних методів, систем і засобів одержання, оброблення, зберігання, передавання та використання інформації. Передбачається створення інформаційно-телекомунікаційної мережі Генерального штабу Збройних Сил України, видів Збройних Сил України та оперативного командування; розроблення проекту Єдиної автоматизованої системи управління Збройних Сил України. Головні завдання інформатизації Збройних Сил України мають бути викладені в спеціальній програмі. Інформатизація процесів соціально-економічного розвитку — комплексне та збалансоване вирішення завдань соціально-економічного розвитку на сучасній інформаційно-аналітичній, системно-технічній базі за допомогою ситуаційних центрів забезпечення інформаційної підтримки функціонування державного сектору економіки, проведення виваженої бюджетно-кредитної та податкової політики, виникнення конкурентоспроможних виробництв галузей промисловості у стратегічно важливих галузях. Систему моніторингу та застосування сучасних інформаційних технологій забезпечать наукові підходи у розв’язанні соціальних проблем суспільства. В основу цього напряму інформатизації покладається створення баз даних і знань, а також засобів обробки їх, орієнтованих на ефективну інформатизацію органів державної статистики і точне прогнозування процесів соціально-економічного розвитку, зокрема інформаційно-довідкових систем ринку праці, товарів і послуг, контролю якості споживчих товарів тощо з подальшим використанням їх для формування систем електронної комерції. Необхідно створити умови та засоби для інформаційної підтримки зовнішньої та внутрішньої торгівлі, включення України до системи електронної комерції і надійного захисту національних економічних інтересів у нових умовах. Інформатизація пріоритетних галузей економіки — це комплекс автоматизованих систем оброблення даних та управління різного рівня і призначення, які взаємопов’язані на основі принципів технологічної, організаційної, документаційної, програмної та інформаційної сумісності та утворюють цілісну інформаційну інфраструктуру. В умовах формування ринкових відносин важливими завданнями є такі: підвищення ефективності функціонування галузей за рахунок оптимізації структури виробництва і транспортних засобів та необхідної координації робіт усіх управлінських підрозділів, вирішення проблеми комплексної автоматизації виробництва на основі сучасних стандартів і технологій, яка охоплює процеси від проектування та підготовки виробництва до безпосереднього автоматизованого виробництва. Інформатизація фінансової та грошової системи, державного фінансово-економічного контролю включає кілька підсистем. Для податкової адміністрації передбачається створити інформаційну систему, що забезпечить прогноз і контроль податкових зборів. Треба створити класифікатори, уніфіковані системи документообігу, Державний реєстр фізичних та юридичних осіб — платників податків на основі єдиної бази даних населення України тощо. Інформатизація банківської діяльності — створення системи розрахунків у реальному часі для виконання великих та термінових платежів, системи безготівкових розрахунків за товари та послуги, електронного реєстру застав майна, електронної системи Центрального депозитарію державних цінних паперів. Важливе значення також буде мати створення системи інформаційно-аналітичної взаємодії Національного банку України, Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України. Важливою складовою фінансової системи України є державний фінансово-економічний контроль. Єдина автоматизована система державного контролю включає автоматизовані системи (АС) за виконанням державного бюджету України, фінансуванням загальнодержавних програм, збереженням і використанням об’єктів права державної власності, використанням кредитних ресурсів, діяльністю установ банківської системи. Базовим елементом такої системи є інформаційно-аналітична система Рахункової палати. У галузі фінансів передбачається створення інформаційної системи, що дасть можливість перейти від використання традиційних платіжних інструментів до високонадійної системи міжбанківських розрахунків та паралельно-кредитних карток (електронних грошей). Інформаційно-аналітичні системи забезпечення державного фінансового та податкового контролю за підприємницькою діяльністю юридичних і фізичних осіб створюються відповідно до законодавства. Інформатизація соціальної галузі: - у галузі охорони здоров’я — створення єдиної струк-турованої інформаційної системи обліку стану здоров’я громадян України на основі автоматизованої реєстрації пацієнтів у лікувальних установах, збирання даних профілактичних обстежень з метою подальшого використання у статистичних, аналітичних та експертних системах; створення системи дистанційного консультування та діагностики на основі комп’ютерних мереж, що об’єднують великі лікувальні та наукові заклади; - у галузі соціального захисту — створення для управлінських і регіональних структур програмних систем та засобів обліку всіх рівнів, аналізу і моделювання зайнятості населення, запобігання масовому безробіттю щодо широкого залучення населення до нових галузей матеріального виробництва та інших сфер. Органам соціального захисту мають бути передані інформаційні технології, які виключають затримки у перерахуванні та виплаті пенсій і допомоги з урахуванням поточних змін законодавчих та інших нормативних актів. Інформатизація в галузі екології та використання природних ресурсів — на основі картографічних баз даних передбачається створення багатоцільової інформаційно-технологічної бази з використанням геоінформаційних технологій збирання, зберігання, аналізу всієї сукупності відомостей для моделювання і подальшого прогнозування екологічного стану територій. Передбачається створення комплексу програмно-апаратних засобів для вирішення питань прогнозування забруднення навколишнього середовища, аналізу та оцінки ризику еколого-економічних конфліктів, прогнозування наслідків техногенного впливу і природних катастроф для надійного захисту екологічного простору України, раціонального використання природних ресурсів на основі підвищення узгодженості управління різними видами виробничої діяльності. Інформатизація освіти спрямовується на формування та розвиток інтелектуального потенціалу нації, удосконалення форм і змісту навчального процесу, впровадження комп’ютерних методів навчання та тестування, що дасть можливість вирішувати проблеми освіти на вищому рівні з урахуванням світових вимог. Серед них: індивідуалізація навчання, організація систематичного контролю знань, можливість враховувати психофізіологічні особливості кожної дитини тощо. Результатами інформатизації освіти мають бути: - розвиток інформаційної культури людини (комп’ютерної освіченості); - розвиток змісту, методів і засобів навчання до рівня світових стандартів; - скорочення терміну навчання і тренування на всіх рівнях підготовки кадрів та підвищення якості такого навчання і тренування; - інтеграція навчальної, дослідницької та виробничої діяльності; - удосконалення управління освітою; - кадрове забезпечення усіх напрямів інформатизації України шляхом спеціалізації та інтенсифікації підготовки відповідних фахівців. Першочерговим завданням є створення глобальної комп’ютерної мережі освіти і науки. Організація державних і приватних центрів масового навчання населення нових спеціальностей з урахуванням вимог міжнародних стандартів для кадрового забезпечення усіх напрямів інформатизації за рахунок як інтенсифікації підготовки відповідних фахівців, так і створення навчального середовища на їхніх комп’ютеризованих робочих місцях. Має забезпечуватись розвиток системи індивідуального безперервного навчання на основі автоматизованих навчальних курсів та систем, інтелектуальних комп’ютерних і дистанційних технологій навчання. Інформатизація наукової діяльності — це заходи, спрямовані на підвищення ефективності наукових досліджень, створення потужної системи науково-технічної інформації та її використання на різних етапах наукової діяльності за умови активізації всіх її форм; створення умов для широкої комп’ютеризації та математизації природничих і гуманітарних наук, входження до світової інформаційної мережі баз даних та знань, формування в майбутньому "об’єднаного", чи "колективного", інтелекту. Інформатизація вітчизняної науки дасть змогу підвищити практичну віддачу, прискорити інтеграцію у світову науку. У галузі культури головними завданнями є збереження інформації про пам’ятки матеріальної і духовної культури, архівні документи, забезпечення швидкого доступу до вітчизняних і світових досягнень культури. З цією ж метою передбачається створити комп’ютерні інформаційні системи для поширення культурних еталонів, стандартів і досягнень вітчизняної культури, насамперед створити електронні копії творів та архівів видатних діячів національної культури, представити їх у системах глобальних комп’ютерних комунікацій для ефективного використання у галузі освіти та виховання, що дасть змогу в будь-якій точці України отримувати не тільки необхідну інформацію з економічних, агробіологічних, зоотехнічних, медичних, маркетингових, технологічних, юридичних питань, а й відповідні знання з історії та культури України, культури інших народів через автоматизовані бібліотеки тощо. Інформатизація мовної галузі включає такі аспекти: - створення національної системи комп’ютерної лексикографії; - формування національної лінгвістичної мережі та інтеграції її до аналогічних міжнародних мереж у рамках проектів розвитку "multylingual society"; - розроблення інтелектуальних унормованих лінгвістичних україномовних комп’ютерних систем (автоматичні коректори та редактори, системи автоматичного перекладу, реферування, екстракції знань з природомовних текстів, розуміння природної мови як у писемному, так і в усному варіантах) тощо. Наведений перелік сфер не є вичерпним. Галузь інформатизації буде розширюватися.

Тема 23. Законодавство України про електронні документи та електронний документообіг

Тема 24. Особливості інформаційних правовідносин у мережі Інтернет

Марущак

7.5. Особливості доступу громадян до інформації через мережу Інтернет

Питання державної політики у галузі Інтернет тісно пов’язані з темою права на інформацію. Регулювання відносин у глобальних мережах повинне, насамперед, опиратися на діюче національне законодавство в кожній країні. Однак це не виключає необхідності міжнародних, міждержавних аспектів регулювання відносин, пов’язаних з використанням глобальних інформаційно-комунікаційних мереж.

Що стосується міжнародно-правового регулювання відносин, пов’язаних з доступом до інформації через мережу Інтернет, то крім згаданих вище Окінавської хартії глобального інформаційного суспільства, Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 60/45 «Досягнення у галузі інформатизації та телекомунікацій в контексті міжнародної безпеки» від 08.12.2005 р., існують й інші документи (переважно декларативного змісту) у даній галузі. Так, Женевська «Декларація принципів «Побудова інформаційного суспільства — глобальне завдання в новому тисячолітті» від 12.12.2003 р. визначає, що «Інтернет перетворився в публічний ресурс глобального масштабу, і управління його використанням повинне стати одним з основних питань порядку денного інформаційного суспільства. Управління використанням Інтернет на міжнародному рівні необхідно здійснювати на багатобічній, прозорій і демократичній основі при повномасштабній участі органів державного управління, приватного сектора, громадянського суспільства й міжнародних організацій. Зазначене управління має забезпечувати справедливий розподіл ресурсів, сприяти доступу для всіх, гарантувати стабільне й захищене функціонування Інтернет з урахуванням багатомовності.

Управління використанням Інтернет охоплює як технічні питання, так і питання державної політики, і в ньому повинні брати участь всі зацікавлені сторони й відповідні міжурядові й міжнародні організації. У зв’язку із цим у Декларації закріплено перелік принципів:

а) політичні повноваження по пов’язаних з Інтернет питаннях

державної політики є суверенним правом держав. Держави мають

права й обов’язки стосовно Інтернет, питань державної політики

міжнародного рівня;

б) приватний сектор відіграє й повинен продовжувати відігра

вати важливу роль у розвитку Інтернет, як у технічній, так й в

економічній галузі;

в) громадянське суспільство також відіграє важливу роль у пи

таннях, пов’язаних з Інтернет, особливо на рівні громад, і повинне

продовжувати відігравати таку роль;

г) міжурядові організації відіграють і повинні продовжувати

відігравати роль, що сприяє координації пов’язаних з Інтернет

питань державної політики;

д) міжнародні організації також відіграють і повинні продов

жувати відігравати важливу роль у розробці технічних стандартів

і відповідної політики щодо Інтернет.

Женевська Декларація принципів визначає, що питання управління використанням Інтернет на міжнародному рівні варто вирішувати погоджено. Учасники декларації звернулися до Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй із проханням заснувати робочу групу по управлінню використанням Інтернет у межах відкритого й всеосяжного процесу, що забезпечує механізм для повномасштабної й активної участі органів державного управління, приватного сектора й громадянського суспільства як у країнах, що розвиваються, так і в розвинених, у тому числі відповідних міжурядових і міжнародних організацій і форумів, з метою вивчення питання про управління використанням Інтернет.

Особливості функціонування мережі Інтернет як засобу доступу громадян до інформації розкриваються і окремими вузькоспеціалізо-ваними міжнародними організаціями. Так, Міжнародна федерація бібліотечних асоціацій та установ (ІФЛА) видала «Маніфест ІФЛА про Інтернет», прийнятий Сесією Ради ІФЛА 23 серпня 2002 р.

У Маніфесті, зокрема, зазначається, що безперешкодний доступ до інформації є важливим для свободи, рівності, глобального взаєморозуміння та миру. Тому Міжнародна федерація бібліотечних асоціацій та установ проголошує, що:

— Інтелектуальна свобода — це право кожного мати і висловлювати свою думку, а також шукати та отримувати інформацію; це — основа демократії; це — сутність бібліотечного обслуговування.

— Вільний доступ до інформації, незалежно від форм її передачі та державних кордонів — головна відповідальність бібліотечної та інформаційної професії.

— Надання безперешкодного доступу до Інтернету в бібліотеках та інформаційних центрах сприяє свободі, процвітанню та розвитку громад і окремої особи.

— Необхідно подолати бар’єри на шляху розповсюдження інформації, передусім ті, що сприяють нерівності, бідності та відчаю.

У Маніфесті розкрито принципи вільного доступу до інформації через Інтернет. Зазначається, що надання доступу до Інтернету та всіх його ресурсів повинно відповідати Загальній декларації прав людини, передусім статті 19: «Кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх виявлення; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань та свободу шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів».

ІФЛА закликала міжнародну спільноту сприяти розширенню доступності Інтернету в усьому світі, в країнах, що розвиваються, і в такий спосіб забезпечувати усім глобальну користь від інформації з Інтернету. ІФЛА закликала національні уряди розвивати національну інформаційну інфраструктуру, яка надасть доступ до Інтернет всьому населенню країни; підтримувати в бібліотеках та інформаційних службах безперешкодний потік інформації, доступної в Інтернет, та протистояти усім спробам цензури чи обмеження доступу; ІФЛА закликала бібліотечну громадськість, тих, хто приймає рішення на національному та місцевому рівнях, розробити стратегію, політику та плани, які реалізують принципи, проголошені у зазначеному Маніфесті.

В Україні поступово нарощується система нормативно-правових актів, спрямованих на регулювання такого засобу доступу громадян до інформації як Інтернет. Це, зокрема, Указ Президента України від 31 липня 2000 року № 928 «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні», Постанова Кабінету Міністрів України від 4 січня 2002 року № 3 «Про Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади», Постанова Кабінету Міністрів України від 11.02.2004 р. №150 «Про офіційне оприлюднення регуляторних актів, прийнятих місцевими органами виконавчої влади, територіальними органами центральних органів виконавчої влади та їх посадовими особами, і внесення змін до Порядку оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади», Порядок інформаційного наповнення та технічного забезпечення Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади, затверджений Наказом Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України, Державного комітету зв’язку та інформатизації України від 25 листопада 2002 року № 327/225, Порядок функціонування веб-сайтів органів виконавчої влади, затверджений Наказом Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України, Державного комітету зв’язку та інформатизації України від 25 листопада 2002 року № 327/225, Розпорядження Голови Верховної Ради України від 24 травня 2001 р. № 462 «Про затвердження Положення про Веб-сайт Верховної Ради України у глобальній інформаційній мережі Інтернет» та інші нормативно-правові акти.

Важливим нормативно-правовим актом у зазначеній галузі є Порядок надання інформаційних та інших послуг з використанням електронної інформаційної системи «Електронний Уряд», затверджений Наказом Державного комітету зв’язку та інформатизації України від 15.08.2003 р. № 149 (далі у даному підрозділі — Порядок), який визначає процедуру надання органами виконавчої влади інформаційних та інших послуг громадянам і юридичним особам з використанням електронної інформаційної системи «Електронний Уряд».

Інформаційні послуги, що мають надаватись з використанням електронної інформаційної системи «Електронний Уряд», визначені в Переліку інформаційних та інших послуг електронної інформаційної системи «Електронний Уряд». Можливість надання органом виконавчої влади певної послуги визначається готовністю цього органу влади надавати відповідну державну (адміністративну) послугу в електронній формі та потребою громадян і юридичних осіб у цій послузі.

Розрізняються чотири види електронного подання інформаційної послуги:

— інформування (надання безпосередньо інформації про державні (адміністративні) послуги);

— одностороння взаємодія (забезпечена можливість користувачу отримати електронну форму документа);

— двостороння взаємодія (забезпечена можливість обробки електронної форми документа, включаючи ідентифікацію);

— проведення трансакцій (електронна реалізація можливостей прийняття рішень та їх доставка).

Інформування полягає в тому, що на веб-сторінці розміщується повна інформація про послугу:

— найменування послуги;

— адміністративний орган, що надає послугу;

— нормативні документи, що регулюють надання послуги;

— консультаційні матеріали.

Одностороння взаємодія — на веб-сторінці розміщуються електронні форми документів, які необхідні для отримання відповідної послуги. Забезпечується можливість користувачам послуг отримати та надрукувати ці форми документів, надаються інструктивні матеріали щодо їх заповнення.

Двостороння взаємодія — забезпечується приймання органом виконавчої влади заповнених форм документів в електронному вигляді для надання відповідних послуг.

Проведення трансакцій — надання органами виконавчої влади інформаційних послуг, які згідно з Законом України «Про електронний цифровий підпис» потребують ідентифікації суб’єктів правових відносин, здійснюється у відповідності до зазначеного закону.

Інформаційні послуги надаються через Єдиний веб-портал органів виконавчої влади та через веб-сайти органів виконавчої влади. Надання інформаційних послуг через Єдиний веб-портал органів виконавчої влади здійснюється через такі центральні тематичні блоки головної сторінки порталу:

1. Громадянам України;

2. Юридичним особам України;

3. Державним службовцям України;

4. Міжнародній спільноті.

Для надання інформаційних послуг через власний веб-сайт орган виконавчої влади створює на веб-сайті розділ «Каталог послуг», який містить повний перелік державних (адміністративних) послуг, які надає орган виконавчої влади і які систематизовані за галузьми їх надання — громадянам України, юридичним особам України, державним службовцям України, міжнародній спільноті.

Державні (адміністративні) послуги, які надаються в електронній формі (інформаційні послуги), у розділі «Каталог послуг» виділяються шляхом створення гіперпосилань на відповідну веб-сторінку, через яку здійснюється їх надання. «Каталог послуг» може містити сервісну інформацію (адреси адміністративних структур, що надають послуги, дні та години приймання тощо).

Структура розділу «Каталог послуг» є складовою структури веб-сайту і має відповідати вимогам функціонування веб-сайту, які визначені такими нормативними актами:

— Постановою Кабінету Міністрів України від 04.01.2002 р. № З «Про Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади»;

— Порядком інформаційного наповнення та технічного забезпечення Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади та Порядком функціонування веб-сайтів органів виконавчої влади, затвердженими спільним наказом Державного комітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України та Державного комітету зв’язку та інформатизації України від 25.11.2002 р. № 327/225.

Порядок надання інформаційних та інших послуг з використанням електронної інформаційної системи «Електронний Уряд» встановлює також рекомендовану структуру розділу «Каталог послуг».

Вимоги щодо формування інформаційної структури розділу «Каталог послуг»:

— повинна бути забезпечена можливість розширення складу та обсягу матеріалів кожної групи без суттєвих змін загальної структури групи;

— класифікація матеріалів повинна мати ієрархічну будову;

— ієрархічна підпорядкованість матеріалів різного рівня має відповідати рівню їх узагальнення та важливості;

— назви класифікаційних рівнів (рубрик) повинні бути зрозумілі широкому колу користувачів;

— розміщення матеріалів на окремих сторінках веб-сайту повинно забезпечувати ефективне їх використання, тобто одна сторінка може відповідати одній або декільком тематичним рубрикам, якщо це забезпечує її цілісність і зручність доступу до даних;

— повинна бути забезпечена однозначна відповідність між елементами меню та стартовими сторінками відповідних розділів.

Технічні вимоги щодо надання інформаційних послуг повинні відповідати вимогам функціонування веб-сайту органу виконавчої влади. Зокрема, це такі вимоги:

— забезпечення більш швидкого та доступного надання інформаційних послуг для будь-якої категорії користувачів;

— доступу до інформаційних послуг, що базується на використанні найбільш поширених Інтернет-браузерів, всі інші інтерфейси допускаються як доповнення до браузерних технологій;

— надання якнайбільше інформації при виконанні якнайменшої кількості дій;

— наявності комплексної системи захисту інформації, що створена відповідно до вимог та порядку, які визначено законодавством України в галузі захисту інформації.

Органами виконавчої влади на підставі Переліку інформаційних та інших послуг електронної інформаційної системи «Електронний Уряд» (див. нижче) відповідно до компетенції визначається перелік та зміст інформації, що підлягає оприлюдненню, а також перелік та зміст інших послуг, що затверджуються власним наказом. Одночасно розвиток та вдосконалення процедур надання інформаційних послуг здійснюється органами виконавчої влади з урахуванням рівня розвитку інформаційної інфраструктури і технологічних можливостей кожного з органів та потреб громадян і юридичних осіб. Перелік інформаційних та інших послуг електронної інформаційної системи «Електронний Уряд», затверджений Наказом Державного комітету зв’язку та інформатизації України від 15.08.2003 р. № 149 визначає найменування інформаційних та інших послуг, зокрема у тематичному блоці «Громадянам України» це: Соціальний захист (пенсіонерів, непрацездатних громадян, ветеранів праці та інших громадян похилого віку, ветеранів війни, ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ, громадян, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, система пільг, державні субсидії); Правова допомога громадянам (захист прав користувача, соціально-трудові відносини, захист прав приватної та інтелектуальної власності, майнові відносини, звернення громадян (Закон України «Про звернення громадян», графік та порядок здійснення прийому громадян в органах виконавчої влади), судочинство, нотаріат, інша правова інформація); Громадянство України (набуття громадянства, припинення громадянства); Свобода пересування та вільний вибір місця проживання (в’їзд, виїзд, пересування на території України, реєстрація та облік фізичних осіб за місцем проживання/перебування); Правовий статус іноземців, осіб без громадянства (імміграція, біженці, притулок); Робота (біржа праці, вакансії, робота за сумісництвом, працевлаштування, права працюючих, соціальне страхування, страхування від нещасних випадків та професійних захворювань на підприємствах, реалізація програм із запобігання нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням, відшкодування збитків від нещасного випадку на виробництві, профспілки, робота за кордоном); Сім’я, дім, житло (сімейне право, діти, державна допомога сім’ї, комунальні платежі, будівництво, ремонт, перепланування житла, житлове кредитування, послуги бюро технічної інвентаризації, приватизація житла, субсидії та пільги, купівля/продаж нерухомості, землі, оренда нерухомості, землі, страхування майна); Здоров’я (сімейна медицина, безкоштовне медичне обслуговування, медичне страхування, профілактика захворювань, санітарно-курортне лікування, лікування за кордоном); Освіта (освіта в кредит, дистанційна освіта, навчання у вищих навчальних закладах, програми обміну, програми розвитку освіти, професійно-технічна освіта, військова освіта, працевлаштування випускників); Молодь (державні молодіжні програми, молодіжне кредитування, професійна орієнтація молоді, професійна армія, військово-патріотичне виховання молоді); Культура та духовність (національні меншини, мовна політика, державна етнокультурна політика, інформаційна політика в Україні, культурна спадщина, релігії та релігійні організації); Екологія (використання ядерної енергії та радіаційна безпека, Чорнобиль, захист населення і територій від надзвичайних ситуацій, природокористування та охорона навколишнього середовища, санітарний контроль, гідрометеорологічні умови в Україні) тощо.

У тематичному блоці «Юридичним особам України» має розміщуватися наступна інформація: Утворення підприємств (реєстрація підприємств, колективний договір, власність і корпоративне управління, реформування власності); Сертифікація і ліцензування (види діяльності, що підлягають сертифікації та ліцензуванню, ліцензування: порядок, документи, сертифікація: порядок, документи, стандарти, атестація установ, організацій, підприємств); Макроекономіка (реальний сектор, стратегічне планування, регіональні програми розвитку, конверсія колишніх військових об’єктів, яка здійснюється урядом України, державні програми розвитку, державна закупівля) тощо.

У тематичному блоці «Державним службовцям України» розміщується така інформація: Правові засади (правовий статус державного службовця, соціальний захист державного службовця, адміністративна реформа, стажування за кордоном); Кадрові питання (вакансії, конкурси на заміщення вакантних посад, кадровий резерв, атестація, центри перепідготовки тапідвищення кваліфікації, відпустка, відрядження); Діловодство (регламенти діяльності державних установ, форми, зразки документів, інструкції, порядок державної реєстрації нормативно-правових актів в Міністерстві юстиції України, електронний документообіг) тощо.

У тематичному блоці «Міжнародній спільноті» розкривається інформація про: В’їзд до України (посольства та консульства, умови в’їзду, митне регулювання, зовнішня міграція, міжнародні організації); Бізнес в Україні (інвестування, створення спільних підприємств, торгівля, науково-технічне співробітництво) тощо.

Загалом в умовах розвитку інформаційно-телекомунікаційних технологій можливості доступу до інформації значно виросли, що створює умови для вільного кругообігу значних обсягів інформації, знань. Виникають нові суспільні відносини, які, безумовно, потребують регламентації за допомогою правових норм. Актуальною в цьому зв’язку є проблема міжнародно-правового та національно-правового регулювання мережі Інтернет з метою, по-перше, нейтралізації негативних чинників загроз як-то розголошення державної та іншої передбаченої законом таємниці, конфіденційної інформації про особу, збільшення залежності національного інформаційного простору від зарубіжної інформаційної політики тощо, а, по-друге, належного правового забезпечення такого засобу доступу громадян до інформації як Інтернет-технології.

КОРМИЧ

Дата добавления: 2015-10-29