Дані — це компонент БД, яким маніпулює користувач ІС, актуалізуючи БД.

Дані сучасних БД поділяються на:

— алфавітно-цифрові (використовуються практично в усіх ІС);

— графічні образи (застосовуються в різних системах автоматизованого проектування (САПР));

— гіпертекстові, гіпермедійні, мультимедійні (використовуються в ІС на основі технологій Іnternet;/Intranet/Ехtгаnеt);

— просторові або картографічні (застосовуються в геоінформаційних системах);

— ряди даних (як правило, хронологічні ряди, що використовуються у багатовимірних БД, які становлять основу сховищ даних).

Сучасні СУБД є засобами розроблення прикладних програмних продуктів, оскільки вони дають змогу не тільки забезпечити БД, що проектується, необхідними властивостями, які задають на етапі фізичного проектування, а й розробити потрібні програмні продукти за допомогою засобів автоматизації проектування (засобів генерації меню, екранних форм, звітів та інших компонентів ПЗ). Нині найбільшою популярністю користуються СУБД реляційного типу.

Словник метаданих сам по собі є БД, що містить дані про дані, тобто інформацію про саму БД, і є інструментом адміністратора БД. У словнику корисно мати такі дані: ім'я, тип, довжину, точність, допустимі значення кожного елемента даних; назви файлів даних і допоміжних файлів, що забезпечують доступ до даних; адреси цих файлів, кількість записів, які зберігаються (мають формуватися автоматично при роботі з даними); дати реєстрації змін у структурах даних (теж мають формуватися автоматично); дані про адміністраторів, які керують файлами, та іншу інформацію.

Система управління БД разом з обчислювальною системою та словником БД є інструментальним засобом розроблення та супроводу БД.

Адміністратор БД — особа або група осіб, які відповідають за загальне керування БД. До обов'язків адміністратора БД належать:

· визначення інформаційного змісту БД,

· структури зберігання та стратегії доступу,

· взаємодія з користувачами,

· визначення контролю повноважень і процедур перевірки вірогідності даних,

· стратегії відновлення даних,

· керування ефективністю БД

АБД можна класифікувати за різними ознаками.

1. За призначенням АБД бувають:

o інформаційно-пошукові;

o спеціалізовані за окремими галузями науки та техніки;

o банки даних для автоматизації задач організаційно-економічного управління;

o банки даних для систем автоматизації наукових досліджень і виробничих випробувань;

o банки даних для систем автоматизованого проектування.

2. За архітектурою обчислювального середовища АБД бувають централізовані і розподілені.

3. За видом інформації, що зберігається розрізняють

· банки даних

· банки документів

· банки знань.

4. За мовою спілкування користувача з БД розрізняють

· системи з базовою мовою (відкриті системи)

· та власною мовою (закриті системи).

У відкритих системах мовним засобом спілкування з БД є одна з мов програмування, наприклад SI, Паскаль тощо. В таких системах для спілкування з БД потрібний посередник, тобто програміст, який володіє вибраною мовою програмування.

Закриті системи мають власну мову спілкування, що, як правило, набагато простіша за мови програмування. Тому в таких системах н е потрібний посередник-програміст для спілкування з БД. Самі користувачі за відповідної підготовки зможуть працювати з БД.

Основні поняття і визначення складових інформаційних технологій

Неодмінною умовою підвищення ефективності управлінської праці є оптимальна інформаційна технологія, що володіє гнучкістю, мобільністю й адаптивністю до зовнішніх впливів.

Інформаційна технологія припускає уміння грамотно працювати з інформацією й обчислювальною технікою.

Інформаційна технологія - сполучення процедур, що реалізують функції збору, одержання, накопичення, збереження, опрацювання, аналізу і передачу інформації в організаційній структурі з використанням засобів обчислювальної техніки, або, іншими словами, сукупність процесів циркуляції і переробки інформації й опис цих процесів.

На вибір того або іншого засобу опрацювання даних у ЕІС впливає дуже велика кількість чинників, пов'язаних як із самим об'єктом керування, так і керуючою системою. Кількість можливих варіантів побудови технологічного процесу опрацювання даних надається досить значним. Тому з метою полегшення вивчення і проектування цих процесів доцільно виділяти деякі класи процесів.

При цьому істотний вплив на класифікацію роблять можливі режими опрацювання даних у обчислювальних системах (ОС). Доцільно виділяти режими роботи і режими експлуатації обчислювальних систем.

Режими експлуатації багато в чому пов'язані з підвищенням ефективності роботи користувачів. Режими роботи в основному визначають ефективність роботи ОС.

Ефективність роботи ОС часто характеризується її продуктивністю. Великий вплив на продуктивність робить можливість суміщення в системі роботи устроїв запровадження - висновка і центрального процесора. Таку можливість забезпечує використання в системі багатопрограмного режиму роботи. Наявність декількох процесорів також впливає на підвищення продуктивності. Такий режим роботи системи іменується багатопроцесорним.

Корисно роздивитися і деякі режими експлуатації обчислювальної системи. До них ставиться режим пакетного опрацювання (off-line), (об'єднання декількох ПП у групу, називану пакетом). Для даного режиму характерно мінімальне втручання оператора, висока ефективність роботи ОС, але великі витрати часу на чекання результату. Прискорення видачі результату можливо з використанням режиму роботи системи, називається рівнобіжним опрацюванням або квантуванням часу для пакетного опрацювання. Точніше, кожній прикладній програмі з групи виділяється квант часу, після закінчення якого керування передається такій програмі. Це дозволяє одержати результати по коротких програмах до закінчення опрацювання всього пакета.

Ще більше збільшує швидкість відповіді системи користувачу можливість безпосереднього доступу, здійснюваного в оперативному режимі опрацювання (on-line). При багатопрограмному режимі роботи ЕОМ із використанням квантування часу і режиму безпосереднього доступу утворюється режим, іменований поділом часу (time-sharing).

Задача, розв'язувані в АСУ можна підрозділити на задачі, що потребують негайної відповіді, і задача, що припускають визначену затримку відповіді. Для задач із негайною відповіддю призначений режим реального часу. Він характеризується дистанційним опрацюванням інформації, або телеобробкою. Телеобработка застосовна і для інших режимів (наприклад, для пакетного), дозволяє передавати пакети на опрацювання ЕОМ і одержувати результати користувачам, що знаходяться на значній відстані від її. Для передачі даних часто використовуються канали зв'язку.

Вибір того або іншого режиму експлуатації обчислювальної системи визначається параметрами розв'язуваних задач. Коли користувач має доступ до якого термінала й в опрацюванні бере участь невеличкий обсяг даних (що характерно для інформаційного пошуку й опрацювання повідомлень) доцільно використовувати безпосередній доступ із негайним опрацюванням.

Для великих обсягів інформації і некритичності часу опрацювання характерний пакетний режим. Він сполучиться з телеобработкой, що забезпечує більш швидку доставку результатів користувачу.

Підготовлені і введені у ОС дані в процесі збереження розташовуються, як правило, на зовнішніх накопичувачах інформації.

Ідеологія, призначена в основу організації системи збереження, багато в чому визначає технологію внутрімашиному опрацювання даних. Точніше., ріст надмірності інформаційних масивів, зростання сумарного обсягу архівів даних на МН і відповідно ріст машинного часу і чисельності робітників призводять до необхідності організації збереження даних у виді банку даних, що полегшує внесення змін у масиви.

Значна частина інформації підлягає переробці, збереженню, передачі, зборові, доведенню до користувачів, інша частина інформації надходить ззовні або виробляється усередині виробництва. Точніше. можна говорити про процеси циркуляції і переробці інформації (інформаційних процесах).

Інформаційна технологія базується і залежить від технічного, програмного, інформаційного, методичного й організаційного забезпечення.

Технічне забезпечення - це персональний комп'ютер, оргтехника, лінії зв'язку, устаткування мереж. Вид інформаційної технології, що залежить від технічної оснащеності (ручний, автоматизований, віддалений) впливає на збір, опрацювання і передачу інформації. Розвиток обчислювальної техніки не стоїть на місці. Становлячись більш потужними, персональні комп'ютери одночасно стають менш дорогими і, отже, доступними для широкого кола користувачів. Комп'ютери оснащуются вмонтованими комунікаційними можливостями. швидкісними модемами, великими обсягами пам'яті, сканерами, устроями розпізнавання голосу і рукописного тексту.

Програмне забезпечення, що знаходиться в прямої залежності від технічного й інформаційного забезпечення, реалізує функції накопичення, опрацювання, аналізу, збереження, інтефейса з комп'ютером.

Інформаційне забезпечення - сукупність даних, поданих у визначеній формі для комп'ютерного опрацювання.

Організаційне і методичне забезпечення являють собою комплекс заходів, спрямованих на функціонування комп'ютера і програмного забезпечення для одержання шуканого результату.

Основними властивостями інформаційної технології є:

• доцільність,
• наявність компонентів і структури,
• взаємодія з зовнішнім середовищем,
• цілісність,
• розвиток у часу.

1. Доцільність - головна ціль реалізації інформаційної технології складається в підвищенні ефективності виробництва на базі використання сучасних ЕОМ, розподіленій переробці інформації, розподілених баз даних, різноманітних інформаційних обчислювальних мереж (ІОС) шляхом забезпечення циркуляції і переробки інформації.

2. Компоненти і структура:

Функціональні компоненти - це конкретне утримання процесів циркуляції і переробки інформації;

Структура інформаційної технології - це внутрішня організація, що подає собою взаємозв'язку утворюючих її компонентів, об'єднаних у дві великі групи: опорну технологію і базу знань.

Моделі предметної області - сукупність описів, що забезпечують порозуміння між користувачами: спеціалістами підприємства і розроблювачами.

Опорна технологія - сукупність апаратних засобів автоматизації, системного й інструментального програмного забезпечення, на основі яких реалізуються підсистеми збереження і переробки інформації.

База знань являє собою сукупність знань, що зберігаються в пам'яті ЕОМ. Бази знань можна розділити на інтенсиональну (тобто знання про щось "узагалі") і екстенсиональну, (тобто знання про щось "конкретно"). В інтенсиональній базі зберігаються оболонки, а в екстенсиональній зберігаються оболонки з запам'ятовуванням, що звуться баз даних. Іншими словами, база знань подає відображення предметної області. Вона містить у собі базу даних (директивна інформація - планові завдання, науково-технічна інформація, звітно-виробнича інформація, допоміжна інформація, що відбивають режими роботи підрозділів підприємства.).

Системні й інструментальні засоби -

1. Апаратні засоби;

2. Системне ПЗ (ОС, СУБД);

3. Інструментальне ПЗ (алг. мови, системи программир., мови специфікацій, технологія програмування);

4. Комплектація вузлів збереження і переробки інформації.

Результатом технологічних описів є сукупність реалізованих у системі інформаційно-технологічних процесів.

3. Взаємодія з зовнішнім середовищем - взаємодія інформаційної технології з об'єктами керування, що взаємодіють підприємствами і системами, наукою, промисловістю програмних і технічних засобів автоматизації.

4. Цілістність - інформаційна технологія є цілісною системою, спроможної вирішувати задача, не властиві жодному з її компонентів.

5. Реалізація в часі - забезпечення динамічності розвитку інформаційної технології, її модифікація, зміна структури, вмикання нових компонентів.

Дата добавления: 2015-10-29