Поняття «державне регулювання економіки (підприємництва)», типи і цілі державного регулювання підприємництва

Сучасна держава не тільки здійснює правове регулювання економічних відносин, але і є безпосереднім учасником господарських відносин через свої органи, підприємства, установи і організації. В останньому випадку держава є носієм загальних економічних інтересів, здійснюючи їх реалізацію, при цьому всі інші економічні суб'єкти є носіями приватних і колективних економічних інтересів. Не випадково в літературі наголошується, що в країнах змішаної економіки (вплив як приватного сектору, так і уряду) держава увійшла до господарського механізму, з одного боку, як один з підприємців, а з іншої — як центр, регулятор суспільного виробництва!!!!!

Відповіді на питання про те, яка повинна бути частка державного сектора економіки і яка повинна бути регулююча дія держави на сферу господарювання, залежать від багатьох чинників. Вони не є однозначними для країн різної правової культури і традицій, політичного режиму, місця розташування, економічної потужності, рівня корупції і криміналізації (тінізації) економічних відносин, нарешті, стабільності фінансово-економічної системи вцілому. Ці чинники добре відомі економістам, проте готових ідей щодо ефективного вибору поведінки держави в цілях стимулювання економічного розвитку не існує.

Державне регулювання проявило себе з позитивного боку в Росії ще при Петрові І, коли виникли перші державні фабрики і потужне державне замовлення. Також держава виступила в ролі банкіра, тобто почала надавати кредити і таким чином набула право чітко спостерігати за діяльністю купців і ремісників. Ніякі приватні виробництва не могли виникнути без спеціального дозволу мануфактур-колегій. З часом ці колегії перетворилися на систему урядового регулювання виробничої діяльності. Без спеціального указу і особливої привілеї будь-яка виробнича діяльність була заборонена.

Для країн Європи і Америки державне регулювання економіки в цілому знайшло усвідомлені риси на початку XX століття. Видатний «новий курс Рузвельта», що дозволив економіці США у 30-х роках XX століття вийти з глибокої кризи, практично довів об'єктивну необхідність коригування вільних ринкових сил цілеспрямованими актами державного втручання.

Державний вплив при цьому потрібен, по-перше, для вирішення тих проблем, які непосильні і непідвладні конкурентному ринку, по-друге, — для створення умов підвищення ефективності ринкового механізму і забезпечення його соціальної спрямованості.

У літературі зустрічається багато визначень державного регулювання економіки. Наприклад, в одних випадках під ним розуміється діяльність держави, яка направлена на створення умов для стабільного розвитку економіки, підтримки оптимальних темпів її відтворення і рівня життя населення, а також процес узгодження загальнонаціональних інтересів держави і інтересів його суб'єктів з інтересами господарюючих суб'єктів і населення на основі їх якнайкращого поєднання для досягнення цілей і завдань суспільного розвитку. Державне регулювання ринкового господарства визначається й через комплекс типових заходів законодавчого, виконавчого і контролюючого характеру, які здійснюються правомочними державними установами і громадськими організаціями з метою стабілізації і пристосування існуючої соціально-економічної системи до умов, які змінюються.

В юридичній та іншій літературі вживається також термін «державне управління економікою». Зокрема, Оксана Мар’янівна Вінник відзначає, що управління (як правова форма державного керівництва економікою) означає ухвалення компетентним органом юридично значущих рішень для суб'єктів господарювання з оперативних питань господарського життя (здійснення державної реєстрації суб'єктів господарювання; видачі ліцензій, патентів і інших дозволів; встановлення квот; затвердження стандартів і здійснення сертифікації продукції; встановлення лімітів на використання природних ресурсів тощо). Компетентні органи держави здійснюють при цьому весь комплекс необхідних управлінських функцій. На думку Ольга Петрівна Рябченка, державне управління економікою — це особлива частина управління розвитком суспільства, що здійснюється уповноваженими органами державної влади і місцевого самоврядування, функціонування яких направлене на реалізацію конституційно закріплених положень щодо соціальної спрямованості економіки. Державне управління економікою має владний, організаційний, виконавчий характер.

Зміст, суть і функції державного управління економікою в сучасних умовах господарювання мають свої особливості. Перехід до ринкової економіки потребує якісної зміни організаційної структури управління і переходу до формування нових організаційно-правових форм господарської діяльності, при цьому тільки значне проведення в життя єдиної державної політики, яка базується на новому державному управлінні, допоможе вийти з кризи економічної ситуації. Сьогодні фактично відбувся поворот у суспільно-політичній думці щодо визнання необхідності активної ролі держави в механізмі економічного розвитку. Це пов'язано з презумпцією того, що держава діє в інтересах у цілому бізнесу і суспільства, а не окремих економічних груп!!!!!

Головною метою державного регулювання економіки е забезпечення економічної і соціальної стабільності, зміцнення наявного ладу, забезпечення підвищення життєвого рівня населення.

Розрізняють наступні типи державного регулювання підприємництва:

1. повний державний монополізм в управлінні господарством. Він був притаманний для СРСР і країн соціалістичної співдружності, але зберігається і тепер в деяких посткомуністичних державах;

2. різні варіанти поєднання ринкових і державних регуляторів. Реалізовані в «японській», «шведській» моделях, в моделі соціально орієнтованого ринкового господарства ФРН, Австрії, в «китайському» варіанті розвитку;

3. крайній лібералізм, що визнає ефективним тільки умови необмеженого приватного підприємництва. Він властивий головним чином США.

Дата добавления: 2015-10-28