Практичне заняття № 4

Мовний етикет української мови Науковий етикет

План

1. Мовний, мовленнєвий, спілкувальний етикет.

2. Структура мовного етикету. Стандартні етикетні ситуації.

3. Практичне засвоєння нормативних форм кличного відмінка іменників.

4. Звертання. Розділові знаки в реченнях зі звертаннями.

5. Структура мовного етикету. Етикетна формула.

6. Мовний етикет у сучасній українській науці. Загальні вимоги до цитування.

7. Етикетні формули науковців. ДЕ ЦЕ НА ЗАНЯТТІ?

Питання для самоконтролю

1. Що різнить поняття «мовний етикет», «мовленнєвий етикет», «спілкувальний етикет»?

2. У чому особливість українського мовленнєвого етикету?

3. Яка ситуація вважається етикетною?

4. Як пов’язаний код мовленнєвої ситуації зі спілкувальним етикетом?

5. Яка структура мовного етикету?

6. Як граматично й пунктуаційно виражаються мовні формули етикету?

Література

1. Гриценко Т. Б. Українська мова за професійним спрямуванням / Т. Б. Гриценко – К.: Центр учбової літератури, 2010. – С. 56-81.

2. Мацюк 3. О. Українська мова професійного спілкування: навч. посіб. / 3. О. Мацюк, Н. І. Станкевич. – 2-е вид. – К.: Каравела, 2009. – С. 109-119.

3. Мацько Л. І. Культура української фахової мови / Л. І. Мацько, Л. В. Кравець. – К.: ВЦ «Академія», 2007. – 360 с.

4. Фурдуй М. І. Українська мова. Практикум з правопису / М. І. Фурдуй; за ред. В. В. Різуна. – К.: Либідь, 2005. – 272 с.

5. Шевчук С. В. Українська мова за професійним спрямуванням: підручник/ С. В. Шевчук, І. В. Клименко – К.: Алерта, 2012. – 696 с.

Практична частина

1. Доберіть мовні формули, які необхідно використати в таких ситуаціях:

а) Ви прийшли до університету, зустріли викладача;

б) Ви прощаєтесь із викладачем;

в) Ви йдете вулицею з товаришем (подругою). Відрекомендуйте його (її) однокурсниці (однокурснику), яку (якого) зустріли;

г) Ви звертаєтесь до викладача з проханням повторити останню фразу;

д) Вам необхідно попросити вибачення в батьків.

2. Виберіть правильну форму кличного відмінка іменників, ужитих у діловому листуванні:

Шановний пане Міністр – шановний пан Міністре; пане Посол – пане Посоле; пані Прем’єр-міністре – пані Прем’єре-міністр; Ваше Високосте – Ваша Високосте; Ваша святосте – Ваше святосте; Всечесніший Отче – Всечесніший Отцю; пане лікарю – пане лікаре; Високодостойносте пане Президенте – Високодостойність пане Президенте; шановний добродіє – шановний добродію; дорогий студент – дорогий студенте; вельмишановний пан прокуроре – вельмишановний пане прокуроре; шановний пане суддя – шановний пан суддя; дорога Олю – дорога Оле; шановний Ігоре Петровиче – шановний Ігорю Петровичу.

3. Виправте помилки в запропонованих конструкціях.

Займатися в університеті; слідуючий урок; завідуючий кафедрою; у даній справі; слідуючі висновки; приймати участь; провести міроприємство; згідно наказу; це не протирічить закону; наші думки співпадають; на протязі години; вірно зауважив; познайомити екскурсантів з виставкою картин; отримати освіту.

4. Серед поданих етикетних формул випишіть ті, які є прикладом етикетних формул у науковому мовленні. Складіть з ними речення. Дякую за увагу, без проблем, мене це влаштовує, дякую за запитання, бажаю Вам добре провести час, на наш погляд, хай збудуться всі Ваші мрії, вважаємо, на здоров’я, щасливих Вам свят, ми переконані, сподіваюся, ми незабаром побачимося, ми дотримуємось іншої класифікації, дякую за слушні зауваження.

5. Перегляньте завершення передмов і вступних частин у монографіях. Яка особливість мовного етикету представлена в них? Назвіть засоби її вираження.

Автор із вдячністю сприйме усі критичні зауваження як щодо змісту, так і щодо методики викладення матеріалу і врахує їх у подальшій роботі над підручником.

Глибоку вдячність автор висловлює Академії педагогічних наук України, тим інститутам, організаціям та особам, які сприяли підготовці та виданню підручника.

Свою працю, що сконцентрувалася в написанні цього підручника, автор присвячує світлій пам'яті свого сина — Юрія (Бобров В. Я. Основи ринкової економіки. — К.: Либідь, 1995. С. 4).

Автор висловлює щиру подяку своєму вчителеві й відповідальному редакторові монографії С. П. Бевзенку, рецензентам І. П. Чепізі, А. П. Грищенкові за висловлені зауваження (Німчук В. В. Давньоруська спадщина в лексиці української мови. — К.: Наук, думка, 1992. — С. 8).

6. Прочитайте текст. Дайте усні відповіді на запитання:

— У чому полягає особливість українського мовленнєвого етикету?

— Як ви ставитеся до людей, що використовують у своєму мовленні нецензурні слова, сленг, жаргонну лексику?

— Що свідчить про те, що слова «пан», «пані» — давні атрибути нашого мовленнєвого етикету?

Абсолютно суперечать українському мовленнєвому етикетові звертання на кшталт: «Ваня», «Вася», «Маня», «Шурка», «папаня», «мамаша», «Сидорівна», «Петрович». Його грубо порушують особи, що вдаються до нецензурних слів. Особливо неприйнятною є матірна лайка - пережиток первісного азіатського дикунства. Той, хто вдається до грубої лайки, чинить злочинний замах на культуру нашої рідної мови, споганює наш національний мовленнєвий етикет, який формувався впродовж тисячоліть і став взірцем шанобливого ставлення до людей, невід'ємним компонентом не тільки української національної, а й європейської мовної культури, в якій людина вважається найголовнішою цінністю (згадаймо звертання пан, пані, панна, паничу, що походить від грецького слова «все»)...

Слова «пан», «пані» – давні атрибути нашого мовленнєвого етикету, які широко побутують в усній народній творчості, зокрема в колядках, що належать до найдавніших її жанрів («Добрий вечір тобі, пане господарю...», «Ой підемо, пане-брате, від хати до хати, нашим панам господарям заколядувати») (М. Стельмахович).

7. Запам'ятайте формули мовного етикету. Складіть речення, які б Ви включили до вступу чи висновку Вашої доповіді на науковій конференції, використовуючи подані етикетні формули.

Вагомі наукові здобутки…

Заслугою автора...

Слушною є думка...

Слушно вважати, що...

Справедливе твердження...

Справедливо стверджувати...

Без сумніву, Ви маєте рацію...

Безперечно, ваші міркування...

Дякую за увагу!

Дякую за прихильне ставлення до мене! Дякую за запитання!

Дякую за слушні доповнення і запитання!

Складаємо щиру подяку... за цінні зауваження й поради...

Ми ладні погодитись у цьому радше з...

Краще було б...

На наш погляд, на нашу думку...

Ми дотримуємось іншої класифікації...

Теоретичний матеріал із теми

Мовлення людини – це своєрідна візитна картка, це характеристика рівня освіченості людини, її культури, а разом із тим, через сукупну мовленнєву практику мовців, це показник культури суспільства. Суспільство, розвиваючись, виробляє правила мовної поведінки, обов’язкові для всіх членів, тобто формує мовний етикет.

Мовний етикет – це сукупність мовних засобів, що регулюють нашу поведінку в процесі мовлення.

Мовний етикет постає з живої мовної практики українського народу. Він вироблявся впродовж тисячоліть і відбиває культурні традиції української нації, відповідає її духовним засадам. В основі національних традицій спілкування лежать загальнолюдські морально-етичні цінності – доброзичливість, повага, привітність, ґречність.

Мовленнєвий етикет – це національно-специфічні правила мовленнєвої поведінки, які реалізуються в системі стійких формул і висловів, що рекомендуються для висловлення подяки, прощання, привітання тощо.

Мовний і мовленнєвий етикет є важливими складниками спілкувального або комунікативного етикету.

Спілкувальний етикет передбачає володіння мовленнєвим етикетом відповідно до певних ситуацій, конкретного спілкування в ролі адресата й адресанта.

Вибір етикетних одиниць комунікантами передусім залежить від таких визначальних екстралінгвальних факторів, як: соціальна роль, вік, місце проживання, стать, культурно-освітній рівень адресанта й адресата; соціальна дистанція між ними, характер ситуації спілкування, специфіка взаємин між комунікантами.

Спілкувальний етикет – це вищий рівень професійного мовного етикету. При ньому важливу роль відіграють невербальні засоби – жести, міміка, тональність, пауза тощо.

Існують формули мовного етикету (вітання, прощання, вибачення, подяка та ін.). Відомо, що спілкування можливе за наявності: мовця, адресата, до якого звернена мова; мети й теми мовленнєвої діяльності. Схематично код мовленнєвої ситуації можна зобразити так: «хто – кому – чому – про що – де – коли». Етикетною вважають тільки ту ситуацію, для якої суттєвими є відмінності між мовцями (їхній вік, соціальний статус, стать тощо).

Структуру мовного етикету визначають такі основні елементи комунікативних ситуацій: звертання, привітання, прощання, вибачення, подяка, побажання, прохання, знайомство, поздоровлення, запрошення, пропозиція, порада, згода, відмова, співчуття, комплімент, присяга, похвала тощо.

Крім володіння мовними формулами, слід звернути увагу на вживання граматичної форми іменника в певних комунікативних ситуаціях – звертання, прохання, запрошення тощо: нормативною формою іменника є кличний відмінок.

Мовний етикет – це система стійких мовних формул, рекомендованих суспільством для встановлення мовленнєвого контакту співрозмовників, підтримання спілкування у виразній тональності відповідно до їх соціальних ролей і рольових позицій стосовно один одного в офіційних і неофіційних обставинах.

Правила мовного етикету становлять особливу групу стереотипних, стійких формул, що реалізовуються переважно в одиницях лексичного (дякую, добридень), фразеологічного (ні пуху ні пера) і частково морфологічного рівнів (вживання займенникових і дієслівних форм пошанної множини, наприклад: ви чарівні, бабуся стомилися.

Етикет має багаторівневу будову:

- вербальний (словесний) рівень (етикетні вислови привітання, прощання, подяки, вибачення тощо);

- паралінгвістичний рівень (темп мовлення, гучність, інтонація);

- кінетичний рівень (жести, міміка, пози);

- проксемічний рівень (стандартні дистанції спілкування, почесне місце для гостей тощо).

Своєрідним стрижнем етикету є словесний рівень. Він найповніше репрезентує етнічну самобутність.

Етикет має функціональну специфіку. Види етикету виокремлюються за типом соціуму, в якому прийняті відповідні норми (військовий, дипломатичний, науковий, сільський тощо), та за сферою використання (світський і діловий).

Мовний етикет передбачає врахування особливостей кожної ситуації спілкування, зокрема типу спілкування, який визначається офіційністю/неофіційністю ситуації, ступенем вагомості, серйозності дій суб’єкта, і типу учасників комунікації (соціальні характеристики) та відносини між ними. Вирішальними є соціальні характеристики учасників (вік, посада, гендерна та релігійна ієрархія). Крім співвідношення статусів, важливим для етикету є характер міжособистісної дистанції (інтимної, персональної, соціальної та публічної дистанції), за якої закріплені відповідні мовні засоби – звертання ти або ви, на ім’я, на ім’я та по батькові, вживання регулятивів на зразок юначе, пане (пані), добродію (добродійко) тощо.

У структурі мовного етикету виділяють етикетні формули. Етикетна формула – це фразеологічні речення, готові до вжитку стандартизовані мовні конструкції. За допомогою словесних формул висловлюється взаємовідношення при зустрічі та розставанні, подяці або вибаченні, у ситуації знайомства й у багатьох інших випадках. Їх арсенал в українській мові надзвичайно багатий.

Принцип використання етикетних формул, окрім універсального принципу ввічливості, – це принцип відповідності мовної ситуації.

Обстановка спілкування (офіційна/неофіційна) і фактор адресата (соціальний статус, особисті заслуги, вік, стать, ступінь знайомства) є визначальним при виборі етикетних формул. Наприклад, для вираження згоди використовують такі етикетні формули: добре, згода, гаразд, чудово, без проблем, з радістю, із задоволенням, домовились; прикладом формули відмови є такі вирази: ні, дякую…, дякую, не треба (не варто)…, мені дуже шкода, але ні…, шкодую, але ні... тощо.

Структура мовного етикету в науковому стилі залежить здебільшого від форми спілкування. Так, перебуваючи на науковому симпозіумі, науковець має використовувати зовсім іншу форму звертання до колег-учених, ніж ту, яку він використовує під час академічної лекції. Звичайно, науковець може змінювати мовні формули, але ці зміни будуть залежати від культури, вишуканості мовлення, смаків, традицій науковця, умов і мети спілкування.

В етикетному мовленні науковців незмінними залишаються:

¾ етикетні вирази, які використовують під час публічного захисту дисертацій (це вирази звертань до голови і членів спеціалізованої вченої ради, напр.: Глибокоповажаний голово спеціалізованої вченої ради! Глибокоповажані члени спеціалізованої вченої ради! Шановні колеги!

¾ вирази подяки членам спеціалізованої вченої ради, опонентам, напр.: Дозвольте сердечно подякувати голові спеціалізованої вченої ради – членові-кореспонденту Академії педагогічних наук України, професору, доктору економічних наук..; кандидатові економічних наук, доценту..; ученим провідної установи: кандидатові економічних наук, доценту..; докторові економічних наук, професору … Моя дяка всім ученим, які надіслали відгуки на автореферат (аналогічно, як і вище, називаються). Щиро дякую кафедрі.., її завідувачеві.., усім співробітникам кафедри та зокрема професорові.., доцентові.., які доклали зусиль при атестації роботи на попередніх етапах. Сердечна дяка всім членам спеціалізованої вченої ради за участь в обговоренні роботи. Висловлюю особливу подяку вченому секретареві спеціалізованої вченої ради.

Науковий етикет передбачає правильне цитування думки інших науковців, колег:

¾ текст цитати починають і закінчують лапками та наводять у тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовують вираз «так званий»;

¾ цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців у цитуванні допускається без перекручення авторського тексту й позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

¾ кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

¾ при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;

¾ якщо необхідно виявити ставлення автора праці до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;

¾ коли автор праці, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, то робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора роботи, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив наш. – М.Х.), (підкреслено мною. – М.Х.), (розбивка моя. – М.Х.

Етикетні формули науковців

Вітання	3 колегами: Доброго дня! Добрий день! Вітаю Вас! Зі святом Вас! Учасників конференції керівник може привітати таким чином: Радий Вас вітати в нашому місті! Свого колегу викладач може привітати словами: Моє шанування! (звучатиме більш урочисто). Зі студентами: Доброго дня! Здрастуйте!
Прощання	До побачення! До зустрічі! До наступної лекції!
Подяка — після закінчення наукової доповіді чи лекції	Дякую за увагу! Дякую за запитання!
— під час захисту дисертації	Дякую за слушні зауваження!
— людям, які допомагали, консультували під час написання наукової праці тощо	У роботі над книгою допомогу авторові надали члени наукового семінару відділу диференціальних рівнянь Інституту прикладних проблем механіки і математики АН України. Керівникові семінару, заслуженому діячеві науки України професору В.Я. Скоробагатьку й усім активним учасникам автор висловлює найщирішу подяку (Сявавко М. С. Інтегральні ланцюгові дроби. — К.: Наук, думка, 1994. — С. 7).
У наукових текстах (і в усному мовленні) потрібно вживати авторське «ми»	На наш погляд, уважаємо, ми переконані, ми дотримуємось іншої класифікації
Під час полеміки, заперечення чи висловлювання побажання щодо поглядів інших: — нейтральна позиція автора (проста констатація поглядів інших учених):	зазначив, запропонував, наголошував, займався
схвалення позиції інших авторів:	слушний/слушно, справедливий/справедливо, без сумніву, безперечно
неприйняття автором позиції інших авторів:	автор має дібрати мовні кліше, щоб висловити сумнів – неприйняття або заперечення

Практичне заняття № 5

Спілкування як інструмент професійної діяльності

План

1. Поняття про спілкування. Спілкування і комунікація. Функції спілкування.

2. Вербальні та невербальні засоби спілкування.

3. Гендерні аспекти спілкування.

4. Ділове спілкування, його форми і види.

5. Телефонна розмова як один із видів усного ділового спілкування.

6. Службові листи – один із видів писемного ділового спілкування. Електронне листування.

Питання для самоконтролю:

1. Чому в нефаховому значенні терміни «спілкування» та «комунікація» вживаються як синоніми?

2. У чому полягає сутність ділового спілкування? У чому розрізнюються поняття «спілкування» і «ділове спілкування»?

3. Які функції спілкування репрезентуються в професійному спілкуванні?

4. Чому досягнення позитивного результату залежить і від професійної

мовнокомунікативної компетенції?

5. Чим невербальні засоби відрізняються від вербальних?

6. Чому невербальні засоби спілкування мають національний характер?

Наведіть приклади.

7. Які невербальні засоби спілкування можна спостерігати в діловій

сфері?

8. Як треба враховувати гендерні особливості спілкування під час,

наприклад, перемовин, бесіди тощо?

9. Які виділяють етапи ділової телефонної розмови?

10. Які листи потребують відповіді? Які листи не потребують відповіді?

11. У чому полягає етикет ділового листування?

12. Які правила електронного спілкування можна, на ваш погляд, виділити як основні?

Література

1. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: підручник / Ф.С.Бацевич – К.: ВЦ «Академія», 2009. –374 с. (с.32-35, 64-72).

2. Ботвина Н.В. Міжнародні культурні традиції: Мова та етика ділового спілкування: навч. посіб.// Н.В.Ботвина. – К.:АртЕк, 2000. – 189 с.

3.Мацько Л.І. Культура української фахової мови / Л.І Мацько, Л.В.Кравець. – К.: ВЦ «Академія», 2007. – 360 с. – С. 138 -149, 199-201.

3.Радевич – Винницький Я. Етикет і культура спілкування / Я. Радевич – Винницький. – Львів: В-во «Сполом», 2001. –223 с.

4. Шевчук С.В. Українська мова за професійним спрямуванням: підручник / С.В.Шевчук, І.В.Клименко. – К.: Алерта, 2012. – 696 с. – С.149 – 166, 223 – 227, 391 -483.

5. Чмут Т.К. Етика ділового спілкування: навч. посіб./ Т.К.Чмут, Г.Л.Чайка. – 3-тє вид., стер. – К.: Вікар, 2003. – 223 с.

Інтернет-ресурси

Правила спілкування в електронному просторі [ Електрон. ресурс] – Режим доступу: posibnyky. vntu.edu.htm ua/ et_/37.

Практична частина

1. Зробіть переклад тексту. Виконайте завдання до перекладу, що запропоновані після тексту.

Модерируемая коммуникация – это коммуникация, где есть одна или больше групп участников (сторон коммуникации) со своими ведущими (модераторами), причём внутри группы или между группами нужно наладить коммуникацию по заданной теме. Участвующие команды в коммуникации являются сторонами коммуникаци (площадками, группами). Организация коммуникации внутри одной команды (стороны) является сессией. Коммуникация между двумя командами или сторонами коммуникации при посредстве своих ведущих для каждой команды является мостом.

Коммуникативные стратегии различаются по той цели, которую они преследуют. Мы можем выделить следующие типовые цели коммуникации: конвенциональная (согласие, заключение договора в ситуации конфликта или поддержание договора (конвенции); конфликтная (обнаружение разногласий и акцентуация на разногласиях участников коммуникации с тем, чтобы создать конфликт или поддержание, разжигание существующего конфликта); манипуляционная (захват смыслового пространства коммуникации с тем, чтобы навязать участнику коммуникации свою коммуникативную стратегию и соответственно своё видение реальности (С.Дацюк).

Завдання до тексту:

1. Визначте стиль і підстиль запропонованого тексту.

2. Випишіть із першого абзацу терміни, за допомогою яких розкривається тема, схарактеризуйте їх за будовою.

3. Наведіть приклади комунікативних ситуацій, коли реалізуються конвенціональна, конфліктна та маніпуляційна цілі.

4. Поясніть уживання закінчення –а(-я)// -у(-ю) в іменниках чоловічого роду ІІ відміни в родовому відмінку, що зустрілися в тексті під час перекладу.

5. У чому особливість перекладу таких словосполучень або слів, як «модерируемая», «по заданной теме», «участвующие команды», «по той цели», «следующие типовые цели», «существующего (конфликта)»?

2. Заповніть таблицю «Класифікація невербальних засобів спілкування», користуючись підручником Ф.С.Бацевича «Основи комунікативної лінгвістики» (с. 66).

Акустична Оптична Тактильно- Ольфакторна кінестезична

3. Прочитайте текст, випишіть у два стовпчики гендерні особливості спілкування, доповніть їх не названими в тексті.

Характер мовленнєвого спілкування, його стратегія, стиль, тональність значною мірою залежать від гендерних і комунікативних статусів учасників спілкування.

Як засвідчує спостереження за живою мовною практикою, комунікативна поведінка жінок часто експресивна, надто емоційна, не завжди послідовна. Українські жінки значно краще аналізують емоції, настрій людини за мімікою і виразом обличчя,ніж чоловіки. Вони здатні розрізняти не менше десяти емоційних станів співрозмовника: сором, страх відразу тощо. Чоловіки ж переважно зауважують один стан – антипатію. Жінки здебільшого починають і підтримують розмову, а чоловіки контролюють і спрямовують її, виявляючи зацікавленість (тоді підтакують) або ж бажаючи змінити тему (тоді промовисто мовчать). Жінки вдвічі частіше вживають умовну форму, а в п’ять разів – слова, що виражають оцінку повідомлюваного (напевно, очевидно, можливо, сподіваюся, слід гадати, безперечно тощо). Мовленню жінок властиві часті застереження, докладні пояснення, вибачення, незавершеність початих думок.

У зорових контактах теж спостерігається певна відмінність між статями: жінки зазвичай відверто дивляться у вічі співрозмовника,чоловіки прямого погляду уникають.

Гендерні особливості спілкування виразно виявляються у компліментах, які традиційно адресують чоловіки жінкам (За М. Стахів).

4.Заповніть таблицю «ФОРМИ ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ

Усна форма ділового стилю	Писемна форма ділового стилю
Ділова бесіда...	Доповідна записка...

5. Складіть діалог на тему «Ділова телефонна розмова», дотримуючись правил мовленнєвого етикету.

6. Напишіть лист-претензію щодо несвоєчасно наданої інформації, зазначте наслідки цього. Які типові мовні звороти вживаються в листах-претензіях?

Самостійна робота

1.Перепишіть текст, розставляючи розділові знаки, виділяючи абзаци. Виберіть із дужок варіант слововживання. Виконайте завдання, що запропоновані після тексту.

Жести регулятори мають (важливе значення, важливу роль) на початку і в кінці бесіди. Одним із таких жестів (являється, є) рукостискання (найбільш поширена, найпоширеніша) форма вітання в діловому світі символ довіри знак пошани аспект у протоколі ділового вітання. Кваліфікований політик користується типово американським рукостисканням правою рукою береться права рука партнера і покривається зверху лівою. Інша форма потискуючи правицю лівою плескають по плечу. Але це можливо лише між добрими знайомими. Рукостискання має регіональні особливості. Так у США воно тверде 2-3 рази. У Німеччині це один твердий потиск. У Франції та Бельгії легке швидке рукостискання. У Швеції твердий потиск рук з обов’язковим контактом очима. В арабських країнах чоловіки та жінки не тиснуть руки один одному. Не треба дивуватися якщо перш ніж вітатися деякі з чоловіків арабів накривають руку одягом (За Н.Ботвиною).

Завдання до тексту:

1. Визначте, до якої групи невербальних засобів відносяться жести. Що ви ще знаєте про жести як невербальний засіб спілкування? Про який ще засіб невербального спілкування згадується в тексті?

2. Поставте наголос у підкресленому слові, поясніть.

2. Розставте розділові знаки, поясніть їх вживання. Виконайте завдання після тексту.

Запальна дискусія закінчилася аргументи перемогли аргументи другої сторони були відкинуті. Поставте тепер себе на місце опонента неприємно програвати й бачити що всі учасники дискусії підтримали вашого супротивника. Перемога збудила вас і природно було б тріумфувати. Проте не забувайте ваш супротивник пішов пригнічений і самотній не змінивши свого погляду. Поразка викличе в нього неприязливе до вас ставлення і він захоче колись відплатити вам.

Подумайте чи не краще залагодити справу таким чином щоб ваш супротивник після дискусії не залишився самотнім, щоб не відчув озлобленості й гіркоти поразки. Чи не краще на закінчення дискусії сказати примирливим або приятельським тоном А тепер варто мабуть підбити підсумки нашої розмови. Отже сторона Х (тобто супротивник) має рацію в питаннях про... що ми повністю визнаємо. З іншого боку під час дискусії ми дійшли висновку що питання про... нам слід обговорити ще раз. Те що ви вказали на питання в яких ваш опонент мав рацію спонукає його погодитися на ваші пропозиції щодо інших питань.

Запам’ятайте там де один тріумфує у другого виникає неприємне відчуття програної справи (За Д.Карнегі).

* Які рекомендації подано в тексті щодо участі в дискусії як одному з видів професійного спілкування? Сформулюйте рекомендації та запищіть їх у вигляді пам’ятки.

3. Зредагуйте телефонну розмову, правильний варіант запишіть.

– Ало! Хто у телефона?

– Іванченко. А вам хто треба?

– Керівник відділу маркетингу. Я не знаю, як його ім’я та по батькові.

–А хто це телефонує?

–Світлана Швидка.

–А ви хто така?

–Я за фахом економіст-аналітик. Хотіла би працювати у вашому відділі.

–Керівникові зараз ніколи з вами розмовляти.

4. Визначте тип службового листа. Відредагуйте його текст, підкресліть типові мовні звороти, уживані в листі.

Вельмишановний пане Сидоренко!

Щодо нашої домовленості надсилаємо Вам запрошення на участь у науковій конференції, що відбудеться 25-27 жовтня 2015р. Вашу доповідь на тему: «Мистецтво ділового листування внесено до програмки конференції.

Оргкомітет забезпечує проживання в готелі на період проведення конференції.

Не забудьте, що реєстрація учасників конференції проводитиметься

25 жовтня з 10:00 год.

З повагою …

Термінологія теми

Спілкування – це сукупність зв’язків і взаємодій людей, суспільств, суб’єктів (класів, груп, особистостей), у яких відбувається обмін інформацією, досвідом, уміннями, навичками та результатами діяльності.

Спілкування — обмін інформацією між живими організмами.

Комунікація (від лат. communicatio — повідомлення, передача; від лат. communico — роблю загальним): – це смисловий та ідеально-змістовий аспект соціальної взаємодії; обмін інформацією в різноманітних процесах спілкування.

Комунікація — загальна концепція передачі інформації.

Функції спілкування:

· контактну (встановлення готовності з боку комуні кантів передавати і сприймати повідомлення, дотримувати взаємний зв’язок до завершення акту спілкування;

· інформаційну (обмін інформацією, запитаннями та відповідями тощо);

· спонукальну (спонукати, заохочувати комуні кантів до певних дій);

· координаційну (узгодження дій учасників спілкування щодо спільної діяльності);

· пізнавальну (адекватне сприйняття і розуміння змісту повідомлень, взаємне розуміння намірів, установок, стану комунікантів тощо);

· емотивну («обмін» емоціями, збудження у партнерів певних переживань, емоційно-психічних станів тощо);

· налагодження стосунків (усвідомлення і фіксування свого місця в системі рольових, ділових, міжособистісних стосунків);

· впливову( спрямування на зміну норм поведінки, намірів, поглядів партнера-комуніканта, його рішень, думок тощо).

Ділове спілкування – це цілеспрямований процес обміну інформацією, що переслідує конкретну мету.Метою ділового спілкування є організація, регулювання, оптимізація професійної, наукової, комерційної чи іншої діяльності. В основі ділового спілкування лежить рух до успіху суб'єктів його. Воно концентрує в собі все те, що сприяє згуртованості, комунікативному співробітництву учасників спілкування та прояву індивідуальної ініціативи.

Ділове спілкування - це двосторонній процес, що репрезентує спільну мовленнєву діяльність, особливу форму контактів його суб'єктів, які представляють певну організацію, установу, компанію тощо.

Невербальні засоби спілкування – немовні знаки, за допомогою яких передається або сприймається інформація (міміка, потиск рук, постать, відстань між співрозмовниками тощо).

Практичне заняття 6

Практичне заняття 7

Модульна контрольна робота

Модульна контрольна робота містить завдання двох типів:

· писемна відповідь на теоретичне питання;

· тестування.

Й семестр

Практичне заняття № 1

Науковий стиль, підстилі наукового стилю.

Мовні особливості наукового стилю (лексичний рівень)

План

1. Науковий стиль: критерії його виокремлення, стильові ознаки.

2. Підстилі наукового стилю (загальна характеристика).

3. Специфіка вживання в науковому стилі лексико-фразеологічних одиниць.

4. Термін як змістове ядро мови професійного спілкування:

· термін, його ознаки;

· класифікації термінів (за сферою використання, за походженням; за структурою);

· термін і професіоналізм, термін і номенклатурна назва.

Питання для самоконтролю:

1. За якими критеріями виокремлюється науковий стиль?

2. У яких підстилях і жанрах реалізується науковий стиль?

3. Як використання мовних засобів залежить від підстилю й жанру наукового стилю? Наведіть приклади.

4. Яким чином на лексичному рівні виявляються такі стильові риси наукового мовлення, як інформативність,узагальненість, точність,однозначність?

5. Яким групам слів віддаємо перевагу в науковому стилі: за кількістю значень (однозначні, багатозначні), за характером значень (з прямим значенням, з переносним значенням), за походженням (незапозичені, запозичені), за стилістичною маркованістю (нейтральні, стилістично марковані)?

6. Чому термін, на вашу думку, є змістовим ядром мови професійного спілкування?

7. За якими ознаками класифікують терміни? Які групи термінів виокремлюють відповідно до класифікаційних ознак?

8. У чому виявляються проблеми вживання українських термінів?

9. Що спільного та в чому різниця між терміном, професіоналізмом і номенклатурною назвою?

Література

1. Мацько Л.І. Культура української фахової мови / Л.І Мацько, Л.В.Кравець. – К.: ВЦ «Академія», 2007. – 360 с. – С. 65 –81.

2.Онуфрієнко Г. С. Науковий стиль української мови: Навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 312 с.

3. Семеног О.М. Культура наукової української мови / О.М.Семеног.–2-ге вид., стереотип. – ВЦ «Академія», 2012. – 216 с. –С. 3–37.

4. Шевчук С.В. Українська мова за професійним спрямуванням: підручник / С.В.Шевчук, І.В.Клименко. – К.: Алерта, 2012. – 696 с. – С.510 -524.

5. Новий російсько-український політехнічний словник=Новый русско-украинский политехнический словарь: 100000 термінів і термінів-словосполучень / М. Зубков (уклад.). – Х.: Гриф, 2005. – 952с.

Дата добавления: 2015-10-23