Тема 58. Доброякісні та передракові захворювання статевих органів жінки. Клініка, діагностика, лiкування.

ПЕРЕДРАКОВІ ЗАХВОРЮВАННЯ ШИЙКИ МАТКИ.

Етіологія і фактори ризику: ранній початок статевого життя, наявність великої кількості статевих партнерів, пологи в дуже молодому віці, недотримання правил особистої гігієни, паління тютюну, імунна недостатність, інфекції, що передаються статевим шляхом, особливо інфікування вірусом папіломи людини (ВПЛ) (16 і 18 типи – офіційно названі Міжнародним агентством по дослідженню раку канцерогенними, а 31, 33 і 35-потенційними канцерогенами).

Розрізняють фонові (доброякісні) і передракові захворювання шийки матки.

До доброякісних патологічних процесів шийки матки відносяться такі стани, при яких зберігається нормоплазія епітелія, тобто проходить правильне мітотичне ділення епітеліальних клітин, їх диференціювання, дозрівання, ексфоліація.

Доброякісні процеси служать фоном, на якому при несвоєчасному і неадекватному лікуванні виникають передпухлинні стани епітелію-дисплазії.

До передракових станів відносять дисплазії епітелія-патологічні процеси, при яких спостерігається гіперплазія, проліферація, порушення диференціювання, дозрівання та відторгнення епітеліальних клітин.

Згідно гістологічної класифікації ВООЗ (1981р.), дисплазією є патологічний процес, при якому з´являються клітини з різним ступенем атипії. Атипія-це відсутність рис звичайної будови. Може бути тканинною, клітинною, ядерною. Вона не є синонімом малігнізації і може спостерігатись як при дисплазії, так і при регенераторних процесах і хронічному запаленні.

Класифікація.

Кольпоскопічна класифікація патологічних процесів шийки матки (Коханевич Є.В., 1997).

І. Доброякісні (фонові) патологічні процеси.

1. ектопія циліндричного епітелія:

- дисгормональна;

- пост травматична;

2. доброякісна зона трансформації (зона доброякісної метаплазії):

- незакінчена зона трансформації;

-закінчена зона трансформації.

3. запальні процеси шийки матки:

-екзоцервіцит;

-ендоцервіцит.

4. справжня ерозія.

5. доброякісні поліпоподібні утворення.

6. ендометріоз шийки матки.

ІІ. Передракові стани шийки матки.

1. проста лейкоплакія.

2. поля дисплазії:

- багатошарового сквамозного епітелія;

- метаплазованого призматичного епітелія.

3. папілярна зона дисплазії:

- багатошарового сквамозного епітелія;

- метаплазованого призматичного епітелія.

4. передпухлинна зона трансформації.

5. кондиломи.

6. передракові поліпи.

ІІІ. Преклінічний рак шийки матки.

1. проліферуюча лейкоплакія.

2. поля атипічного епітелію.

3. папілярна зона ати пічного епітелію.

4. зона атипічної трансформації.

5. зона атипічної васкуляризації.

ІV. Клінічно виражений рак.

1. екзофітна форма.

2. ендофітна форма.

3. змішана форма.

Класифікація цитограм піхвових мазків по Папаніколау (1947).

1-й клас- атипові клітини відсутні,нормальна цитологічна

картина.

2-й клас- зміни клітинних елементів,зумовлені

запальним процесом в піхві або шийці матки.

3-й клас- існують поодинокі клітини зі зміненими

співвідношеннями ядра і цитоплазми, що відповідають

дисплазіям- слабій, помірній і тяжкій.

4-й клас- виявляються поодинокі клітини з ознаками

злоякісності і відповідають станам підозри на рак шийки

матки.

5-й клас- в мазку є численні атипові клітини, дана

картина відповідає раку шийки матки.

Цитологічна класифікація дисплазій за Richart (1968)

CIN I- слабка дисплазія.

CIN II- помірна дисплазія.

CIN III- тяжка дисплазія та преінвазивний рак.

В клінічній практиці використовується двохетапний метод діагностики патології шийки матки.

На першому етапі з метою профілактики і ранньої діагностики передраку і раку шийки матки найбільш раціонально використовувати цитологічний скринінг при профілактичних гінекологічних обстеженнях жінок всіх груп. Цитологічний діагноз обов’язково повинен відображати особливості мікроскопічної картини і морфологічних змін клітин в піхвових мазках.За кордоном і в нашій країні найбільш визнаною серед цитологів і клініцистів є класифікація цитограм піхвових мазків по Папаніколау.

Другий етап передбачає обстеження жінок з використанням розширеної кольпоскопії та прицільної біопсії.

Методи діагностики:

Основні методи дослідження:

1. Збір анамнестичних даних.

2. Огляд шийки матки у дзеркалах.

3. Цитологічне дослідження.

4. Кольпоскопія.

5. Бімануальне піхвове дослідження.

6. Морфологічне дослідження цілеспрямованого біопсійного матеріалу.

Додаткові методи обстеження (за наявності показань):

1. Бактеріоскопічне та бактеріологічне.

2. Вірусологічне.

3. Гормональне.

4. Кольпоцитологічне.

5. Сонографія органів малої миски.

Методика забору матеріалу для цитологічного дослідження:

Матеріал забирається із поверхні вагінальної частини шийки матки лише щіточкою цервікобраш зігнутою під кутом 90 градусів; із цервікального каналу- прямою щіточкою цервікобраш. Щіточка повертається боковою поверхнею до скельця і штриховим рухом наноситься мазок. Мазок фіксується сумішшю Нікіфорова (спірт з ефіром порівну) протягом 30 хвилин. Термін відправки мазка у лабораторію не більше 15 діб.

Кольпоскопія проводиться із оптичним збільшенням х10, х15, спочатку проста- визначається характер виділень; потім- розширена: з 3% розчином оцтової кислоти, розчином Люголя.

Методтка забору матеріалу для гістологічного дослідження:

Матеріал забирається цілеспрямовано під контролем кольпоскопічного дослідження у зоні вираженої патології гострим конхотомом або скальпелем. Біоптат кладуть у баночку з 10% розчином формаліну та відправляють для гістологічного дослідження.

ХАРАКТЕРИСТИКА ОКРЕМИХ ФОРМ:

Фонові захворювання шийки матки. Вони, як правило, мають чітко окреслені клінічні ознаки і виявляються при візуальному огляді. При передракових станах патологічна симптоматика відсутня. На перший план виступає клініка сексуально- трансмісивних захворювань статевих органів.При проведенні профілактичних оглядів важливе місце відводиться кольпоскопічному та цитоморфологічному методам дослідження.

Ектопія циліндричного епітелія - це зміщення циліндричного епітелія цервікального каналу на піхвову частину шийки матки після нанесення 3% розчину оцтової кислоти на тлі червоної чи яскраво-червоної плями визначається сосочковий характер слизової оболонки. Деякі дослідники знаходять зовнішню подібність ектопії циліндричного епітелію з гронами винограду, ягодами малини, червоною ікрою. При гістологічному дослідженні матеріалу підтверджується наявність сосочкового рельєфу слизової оболонки з циліндроклітинним епітеліальним покривом, тобто так званої сосочкової (папілярної) ерозії чи простого (стаціонарного) ендоцервікозу.

При цитологічному дослідженні піхвових мазків в препаратах переважно визначаються незмінені клітини поверхневого і серединного шарів багатошарового плоского епітелію, ізольовані чи в комплексах, які відповідають фазі менструального цикла, крім того, частіше в лютеїнову фазу визначаються поодинокі чи невеликими групами клітини циліндричного епітелію, тобто при доброякісному процесі зміни не виражені.

Ектопія циліндричного епітелію виникає внаслідок розриву сфінктера зовнішнього вічка, що веде до опущення чи вивороту слизової оболонки цервікального канала – посттравматична ектопія. Крім того, може бути проявом певного гормонального стану. Так, у більшості дівчаток і у частини жінок віком до 20-23 років стик циліндричного епітелію з багатошаровим плоским розташований зовні від зовнішнього вічка. Така ектопія є фізіологічною. У випадках, коли переміщення стику епітелія затримується у жінок після 23 років, така ектопія вважається ознакою гормональної недостатності (дисгормональна).

Доброякісна зона трансформації – це зона перетворення, чи метаплазії, циліндричного епітелія в багатошаровий плоский. Кольпоцервікоскопія з оцтовою кислотою дозволяє диференціювати незакінчену і закінчену трансформацію. При першій - на тлі циліндричного епітелія визначаються білі плями з гладеньким рельєфом і вивідні протоки функціонуючих залоз. Цей стан гістологічно описується як залозиста ерозія, чи проліферуючий (прогресуючий) ендоцервікоз. При цитологічному дослідженні в піхвових мазках визначаються ізольовані клітини чи групи розрізнених клітин. Звичайно вони подібні парабазальним клітинам з базофільною чи ацидофільною протоплазмою внаслідок різного ступеню ороговіння. Ядра можуть бути гіперхромними, але без значних відхилень в величині і формі.

Закінчена зона трансформації включає ретенційні кисти (ovulae Nabothii), гістологічно відповідає фолікулярній ерозії, епідермізуючому (заживаючому) ендоцервікозу. Цитологічно виявляються клітини поверхневого і серединного шарів епітелія, залежно від фази менструального циклу.

Справжня ерозія – дефект покривного епітелію. Кольпоцервікоскопічно визначається яскраво-червона пляма з чіткими межами травмованого багатошарового плоского, циліндричного чи метаплазованого епітелія. Характер патології визначається не розмірами і глибиною дефекта, а станом епітеліального фону. При гістологічному дослідженні виявляється тканина слизової оболонки, що втратила покривний епітелій, при цитологічному-клітини глибоких шарів (проміжного, парабазального і базального).

Запальні процеси (екзо- і ендоцервіцити)- при кольпоцервікоскопії виявляються зони гіперваскуляризації з нормальною архітектонікою судин і їх вираженою реакцією на оцтову кислоту. Гістологічно визначається запальна інфільтрація слизової оболонки. Цитологічно – клітини проміжного і пара базального шарів, часто зі значними змінами в ядрі і протоплазмі, проявляється деякий поліморфізм, протоплазма змінює властивості забарвлення, вакуолізується, в ядрах-каріорексис, гіперхромазія, іноді зустрічаються групи базальних клітин з гіперхромними ядрами. При ендоцервіцитах спостерігаються дегенеративно змінені клітини циліндричного епітелія. В мазку багато лейкоцитів, лімфоцитів, гістіоцитів.

Доброякісні поліпи – виріст слизової оболонки церві кального канала чи шийки матки. При кольпоцервікоскопії у випадку залозистих чи залозисто-папілярних поліпах спостерігається сосочковий епітеліальний покрив (як при ектопії залозистого епітелія) чи зона закінченої (незакінченої) трансформації циліндричного епітелія в багатошаровий плоский. Цитологічно визначаються ізольовані клітини чи їх групи з деяким поліморфізмом, але зміни клітинного ядра незначні.

Ендометріоз шийки матки – в процесі обстеження і лікування хворих можлива травма слизової оболонки, в результаті якої створюються умови для імплантації ендометріальних клітин, які проліферують, утворюючи вогнища субепітеліального ендометріозу. кольпоцервікоскопічно визначаються темно-червоні або синюшні (залежно від фази менструального циклу), обмежені, дещо підвищені утворення різної форми і величини з гладеньким рельєфом. Їх цілісність порушується в лютеїнові фазу менструального циклу, що супроводжується темними виділеннями з вогнища ендометріозу перед менструацією. Гістологічно визначаються залозисті структури, крововиливи і дрібноклітинна інфільтрація нижче розташованої сполучної тканини.

Передракові стани шийки матки (дисплазія епітелія).

Для дисплазії властиві порушення процесів поділу, росту, диференціації, дозрівання, старіння і відторгнення епітеліальних клітин. Цитологічна картина характеризується атипією ядер, дискаріозом клітин поверхневого, проміжного і пара базального шарів, що виражається гіперхромазією, полінуклеозом, перинуклеарною вакуолізацією і змінами тинкторіальних особливостей цитоплазми. Гістологічно визначаються нерівномірна вогнищева гіперплазія багатошарового плоского і метаплазованого епітелія, гіперплазія резервних клітин, проліферація, білкова і рогова дистрофія і реакція сполучної тканини в різних співвідношеннях і ступенях вираженості. Гістохімічні дослідження свідчать про порушення тканинного обіну: збільшується ексцинція цитоплазматичної РНК і ядерної ДНК, поліплоідія (3n-4n), проявляється тенденція до зниження статевого хроматину.

Епітеліальні дисплазії включають в себе 3 групи, залежно від ступеню важкості патологічних змін покривних клітин епітелію шийки матки.

Легка (проста) характеризується помірною проліферацією клітин базального і парабазального шарів епітеліального пласта. Клітини вище розташованих відділів зберігають нормальну будову і полярність розміщення. Фігури мітозів зберігають нормальний вигляд, знаходяться лише в нижній половині епітеліального пласта. Ядерно-цитоплазматичне співвідношення зберігається в об´ємі, характерному для даного шару епітелія. Епітеліальні клітини верхнього відділу мають вигляд зрілих і диференційованих.

Для помірної дисплазії характерно виявлення патологічних змін епітеліального пласта у всій його нижній половині.

Важка дисплазія характеризується тим, що окрім значної проліферації клітин базального і пара базального шарів, з´являються гіперхромні ядра, порушується ядерно-цитоплазматичне співвідношення в бік збільшення ядра, мітози зустрічаються часто, хоча зберігають нормальний вигляд. Ознаки дозрівання і диференціювання клітин визначаються лише в самому поверхневому відділі епітеліального пласта.

При внутрішньоепітеліальному, преінвазивному раку шийки матки увесь пласт епітелію являє собою клітини, які неможна відрізнити від клітин справжнього (інвазивного) раку.

Клінічні прояви епітеліальних дисплазій і преінвазивної карциноми не є патогномонічними. Майже у половини хворих епітеліальними дисплазіями відсутні виражені ознаки враження шийки матки, а симптоматика, яка має місце, обумовлена супутніми гінекологічними захворюваннями. Пацієнтки пред´являють скарги на білі, кров´янисті виділення із статевих шляхів, болі внизу живота і області попереку.

При макроскопічному дослідженні такі стани в поодиноких випадках визначаються як лейкоплакія, еритроплакія, але в більшості випадків – як ерозія, ектропіон, цервіцит. Іноді вони залишаються нерозпізнаними.

Запідозрити епітеліальну дисплазію дозволяє проведення цитологічного і кольпоскопічного дослідження.

Проста лейкоплакія - біла пляма з перламутровим блиском, гладеньким чи дрібно-зернистим рельєфом. Оцтова проба дещо підкреслює кольпоцервікоскопічний малюнок гладенької лейкоплакії лише при досить обережному проведенні, так як енергійне потирання слизової оболонки тампоном може сприяти відторгненню поверхневих шарів і тоді ця форма епітеліальної дисплазії залишається недіагностованою. Проба Шиллера негативна або виявляє слабко виражену плямистість. При гістологічному дослідженні виявляється рогова дистрофія, паракератоз, гіперкератоз. Клітинний і ядерний поліморфізм або не визначається або виражений слабо. Підлегла сполучна тканина без змін чи з лімфоїдно-плазмоцитарною інфільтрацією і склерозом.

Поля дисплазії – білі мономорфні ділянки, які розділені червоними межами (поля, мозаїка, пагонізація). При відсутності малігнізації відрізняються відносним мономорфізмом, який характеризується однаковим кольором, рівнем розміщення, малою різноманітністю форми і розмірів. Поля дисплазії можуть визначатись на тлі багатошарового плоского епітелія за рахунок його вогнищевої гіперплазії. В таких випадках немає вираженої реакції на оцтову кислоту і проба Шиллера негативна.

Також можуть виявлятись поля дисплазії на тлі вогнищевої метаплазії циліндричного епітелія з гіперплазією і проліферацією резервних клітин, що описується в літературі як поля метаплазії циліндричного епітелія.

Гістологічно визначається вогнищева гіперплазія і проліферація багатошарового чи метаплазованого циліндричного епітелія, відмічається слабкий і помірний ядерний поліморфізм і деяке підвищення мітотичної активності.

Папілярна зона дисплазії – біла пляма з червоними мономорфними вкрапленнями. Може визначатись на тлі багатошарового плоского і циліндричного епітелія. Цей вид дисплазії обумовлений вогнищевою гіперплазією і проліферацією багатошарового плоского чи метаплазованого епітелія з вираженою проліферацією сполучнотканинних сосочків, які підростають до поверхневих шарів епітелія.

Передпухлинна зона трансформації кольпоцервікоскопічно визначається на піхвовій частині шийки матки і в церві кальному каналі на фоні циліндричного епітелія у вигляді білих мономорфних ободків навколо вивідних протоків залоз. Мономорфізм епітеліальних утворень обумовлений однаковим з оточуючим епітелієм рівнем розташування, кольором, відтінком, правильним округлим чи овальним контуром ободка і малими розмірами в діаметрі. Гістологічно визначається залозиста ерозія з проліферацією епітелія залоз.

Кондиломи шийки матки. Клінічно і кольпоскопічно визначаються гострокінцеві чи плоскі сосочки різних розмірів з вираженим ороговінням епітеліального покриву. В деяких сосочках виявляється адаптаційна судинна гіпертрофія. Проба з оцтовою кислотою мало змінює кольпоскопічну картину. Проба Шиллера в одних ділянках негативна, а в інших-слабо позитивна. Гістологічно визначається різко виражена проліферація сполучнотканинних сосочків з судинами, гіпертрофія і гіперплазія плоского епітелія, акантом, пара- і гіперкератоз поверхневих шарів епітелія, виражена запальна інфільтрація сполучної тканини.

Передракові цервікальні поліпи характеризуються ендоскопічною і гістологічною дисплазією.

Лікування.

Лікування визначається індивідуально в залежності від виду патології і віку хворих, оскільки у молодих хворих патологічний процес вражає переважно екзоцервікс, а в похилому віці-цервікальний канал.

Вроджена (фізіологічна) ектопія шийки матки може спостерігатись у жінок до 23 років. В таких випадках жінка підлягає динамічному спостереженню з контролем цитологічного обстеження і не підлягає лікуванню.

При посттравматичній ектопії призматичного епітелію і доброякісній зоні трансформації проводиться лазерна вапоризація, діатермокоагуляція, кріодеструкція. При масивному ектропіоні, рубцях та розривах у жінок після 40 років-секторальна або кругова діатермоексцизія, а в репродуктивному віці - корегуюча діатермопунктура чи пластична операція.

У разі виявлення ектопії дисгормонального характеру показано використання оральних контрацептивів. Гормональна контрацепція проводиться протягом 3-6 місяців. При супутніх гормонозалежних гінекологічних захворюваннях (ендометріоз, лейоміома матки) ліквання проводиться залежно від нозологічної форми.

Доброякісні поліпи видаляються шляхом лазеровапоризації, діатермокоагуляції, кріо деструкції з наступним руйнуванням поліпа. Матеріал, отриманий після видалення тканин, необхідно гістологічно дослідити.

За наявності екзо-, ендоцервіцитів та справжніх ерозій проводиться місцева та загальна протизапальна терапія. Вибір лікувальних засобів встановлюється за результатами бактеріологічних досліджень.

При папіломавірусній інфекції використовують препарати інтерферону. Крім того може застосовуватись місцева цитостатична терапія (5-фторурацил) в комплексі з кріо деструкцією, лазерною вапоризацією, електроконізацією.

Характер лікувальних заходів при наявності передракових станів шийки матки у хворих молодого віку носить переважно органозберігаючий характер. Оскільки епітеліальні дисплазії часто супроводжуються запальним процесом, то хворим необхідно проведення бактеріоскопічного і бактеріологічного дослідження піхвової флори. При виявленні герпетичної інфекції, хламідій, гарднерельозу і ін.. необхідно проведення антибактеріальної терапії з наступною нормалізацією мікро біоценозу піхви шляхом застосування різних біопрепаратів у вигляді лакто- і біфідумбактерій.

Хворі, у яких виявлено легку дисплазію, можуть бути під динамічним спостереженням з проведенням консервативної терапії. При відсутності регресії патологічних змін на протязі кількох місяців пацієнткам показано втручання по типу діатермокоагуляції, кріодеструкції чи лазерного випарювання патологічно змінених ділянок шийки матки.

При помірно вираженій епітеліальній дисплазії у хворих до 40 років може бути проведена діатермокоагуляція, кріо деструкція, лазерне випарювання патологічно змінених ділянок шийки матки. пацієнтки з деформацією шийки матки, старші 40 років повинні підлягати ножовій ампутації, діатермо- чи лазерній конізації шийки матки з обов´язковим пошаровим дослідженням зрізів видаленої області органа. При наявності супутньої гінекологічної патології у вигляді міоми матки, змін в області додатків, об´єм втручання може бути розширений до видалення матки.

При важкій дисплазії необхідно негайне проведення лікувальних заходів-видалення шийки матки за допомогою скальпеля, діатермоконізатора чи лазерного скальпеля з наступним гістологічним дослідженням отриманого матеріалу.

Вилікуваних хворих на доброякісні патологічні процеси можна знімати з диспансерного обліку після заключного огляду з використанням кольпоцервікоскопічних та цитологічних методів через півтора- два місяці. Після радикального лікування хворих з передраковими захворюваннями – кольпоцервіклскопія та цитологічне дослідження через 1,5, 6, 12 місяців. Зняття з обліку можливе лише при повному видужанні через 2 роки.

ГІПЕРПЛАЗІЯ ЕНДОМЕТРІЯ.

Гіперплазія ендометрія (ГЕ) -доброякісна патологія слизової оболонки матки, яка характеризується прогресуванням клініко-морфологічних явищ від простої та комплексної гіперплазії до атипових передракових станів ендометрія і розвивається на тлі абсолютної чи відносної гіперестрогенії.

Причини (фактори ризику):

1. функціональні зміни в яєчниках: персистенція фолікула, атрезія фолікула (відбувається хвилеподібна підвищена секреція естрогенів при відсутності жовтого тіла, ці процеси ведуть до дисфункціональних маткових кровотеч).

2. органічні зміни в яєчниках:

- фолікулярні кісти – гіперсекреція естрогенів епітелієм фолікулярної кісти;

- гіперплазія тека-тканини яєчників;

- синдром Штейна-Левенталя;

- фемінізуючи гормонопродукуючі пухлини яєчника.

3. зміни метаболізму гормонів:

- ожиріння;

- цироз печінки і інша патологія печінки-порушення зв´язування і руйнування (нейтралізації) естрогенів;

- гіпотиреоз – опосередковано веде до ановуляції;

- досить рідко – патологія наднирників – гіперплазія наднирників;

- неадекватна гормонотерапія.

4. поєднання гіперестрогенії і обмінно-ендокринних порушень:

- ожиріння;

- гіперхолестеринемія;

- цукровий діабет;

- гіпертонічна хвороба – вплив опосередкований, так як гіпертонічна хвороба поєднується з ожирінням і цукровим діабетом.

Класифікація.

І. Класифікація гіперпроліферативних процесів ендометрія (ВООЗ, 2004).

1. Проста неатипова гіперплазія ендометрія – ендометрій збільшений у об´ємі, структурно відрізняється від нормального ендометрія – залози і строма активні, залози розташовані нерівномірно, деякі кістозно розширені, але має місце баланс між проліферацією залоз і строми, кровоносні судини у стромі рівномірно розподілені, атипія ядер відсутня.

2. Комплексна неатипова гіперплазія ендометрія – більш виражена проліферація залоз, залози структурно неправильної форми, порушений баланс між проліферацією строми і залоз, атипія ядер відсутня.

3. Проста атипова гіперплазія ендометрія характеризується наявністю атипії клітин залоз, що проявляється втратою полярності розташування та незвичайною конфігурацією ядер, які часто набувають округлої форми, але звичайно вони поліморфні, в них нерідко виділяють великі ядерця.

4. Комплексна атипова гіперплазія ендометрія характеризується вираженою проліферацією епітеліального компонента, що поєднується з тканинною та клітинною атипією без інвазії базальної мембрани залозистих структур. Залози втрачають звичну для нормального ендометрія регулярність розташування, різноманітні за формою і розмірами. Епітелій, що вистилає залози, складається з крупних клітин з поліморфними, округлими або витягнутими ядрами з порушеною полярністю та багато рядністю їх розташування.

5. Аденокарцинома - рак.

ІІ. Клініко-морфологічна класифікація гіперпроліферативних процесів ендометрія(Бохман Я.В., 1985).

1. Фонові процеси: залозиста гіперплазія, ендометріальні поліпи.

2. Передракові захворювання: атипова гіперплазія (аденоматоз).

3. Рак ендометрія.

При залозистій гіперплазії ендометрія (ЗГЕ) в гістологічному препараті міститься значна кількість великих залоз, іноді кістозні утворення, розташовані на щільній базофільній стромі. Деякі автори окремо виділяють залозисто-кістозну гіперплазію, але це, по суті, однозначний процес, який виражений різною мірою. Різниця між ними полягає в наявності кістозно розширених залоз при залозисто-кістозній формі патології і відсутності кіст при простій кістозній гіперплазії. Розширення просвіту залоз без утворення кіст спостерігається і при залозистій гіперплазії ендометрію, тому вважають, що принципової різниці між ними немає.

Значно важливіше розподілити ЗГЕ залежно від ступеня проліферативних змін. У випадку виявлення значного кістозного розширення залоз, висланих атрофічним епітелієм, даний вид патології необхідно віднести до залозисто-кістозної атрофії ендометрія, а у випадку проліферації залоз і строми – до гіперпластичного процесу, маркеру ановуляції і гіперестрогенії.

Ендометріальні поліпи (ЕП) являють собою вирости гіперплазованих ділянок ендометрія, частіше за все виникають з гіперплазованого базального шару ендометрія. В поліпі обов´язково є ніжка, яка складається з фіброзної і м´язової тканин. Розрізняють наступні форми поліпів матки:

1. залозисті, які походять з базального шару. Складаються зі строми і залоз, просівт яких може бути розширений (залозисто-кістозний поліп).

2. залозисто-фіброзні, що складаються зі сполучно-тканинної строми і обмеженої кількості залоз.

3. фіброзні поліпи – сполучно-тканинні утворення, які часто колагенізовані, залоз дуже мало або вони відсутні.

У жінок репродуктивного віку поліпи матки звичайно мають залозисту будову. При інтенсивній проліферації залоз поліпи набувають характер аденоматозних. В поліпах матки іноді виникають розлади кровопостачання, крововиливи, некротичні і запальні процеси. Фіброзні поліпи зустрічаються досить рідко і переважно у жінок похилого віку. Фіброзні поліпи не чутливі до дії гормонів.

Питання щодо малігнізації поліпів ендометрію однозначно не вирішений. Залозисті і залозисто-фіброзні поліпи досить рідко злоякісно перероджуються (2-5%), але можуть стати сприятливим фоном для розвитку раку ендометрія.

Атипова гіперплазія ендометрія (аденоматоз ендометрія) – не має характерної макроскопічної картини і може виявлятись як у потовщеному (гіперплазованому), так і атрофічному (стоншеному) ендометрії і поліпах. Може бути:

- локальною і дифузною,

- структурною (атипія форми і розташування залоз) і клітинною (атипія в клітинах епітелію і залоз).

Ознаки атипії: переважання залозистих елементів над стромальними, щільне, хаотичне розташування залоз, їх різноманітність за формою, розмірами. При вираженому аденома тозі залози чудернацької, химерної форми, структура „залози в залозі”. Клітини епітелію, що вистеляють залози, великі, з блідою еозинофільною цитоплазмою, ядра поліхромні, при виражених формах – бліді, поліморфні, багатоядерні.

Найбільш виражену форму прийнято обозначати як Са іn situ, але різниця між цією формою і інвазивним раком ендометрія полягає у виявленні в останньому випадку інвазії в міометрій.

Встановлено, що прогресія атипової гіперплазії в інвазивний рак відмічається в 20-50% випадків спостереження (в середньому 40%) на протязі від одного до 13 років, що вимагає її своєчасного виявлення і лікування.

Клінічна картина гіперплазії ендометрію.

Для клінічної картини ГЕ характерні наступні симптоми: так звані функціональні (ановуляторні) маткові кровотечі, які виникають, як правило, після затримки менструації. Кровотечі звичайно тривалі, з помірною втратою крові, або, навпаки, рясними, профузними. Інтенсивний характер кровотечі часто спостерігається при овуляторних циклах в період статевого дозрівання (ювенільні маткові кровотечі), але можуть бути також у жінок репродуктивного і похилого віку. При гіперпластичних процесах ендометрію іноді спостерігаються між менструальні кров´янисті виділення.

Враховуючи ановуляцію як причину гіперпластичних процесів, звичайно спостерігається неплідність.

У частини хворих ГЕ може бути безсимптомною чи з маловираженими симптомами (10-30%).

ГЕ в постменопаузальному періоді спостерігаються порівняно рідко. Клінічними проявами їх є кров´янисті виділення, як правило, досить помірні. Причиною їх виникнення частіше всього є гормонально активні структури в яєчниках (текоматоз, вогнищева стромальна гіперплазія і ін.).

Діагностика.

Основним методом скринінгу та моніторингу стану ендометрія є ультразвукове дослідження з використанням трансвагінального датчика, при цьому оцінюються наступні параметри: товщина і структура ендометрію, рельєф порожнини матки, наявність супутньої патології біометрія, анатомічні особливості додатків матки.

Крім цього, у пацієнток в пери- та пост менопаузі доцільно обчислювати ендометріально - маткове співвідношення (ЕМС) - відношення товщини ендометрія до передньо-заднього розміру матки, яке дозволяє враховувати більш швидкий темп інволюції ендометрія, порівняно з міометрієм.

УЗ ознаки ГЕ:

І. В перименопаузі та репродуктивному віці:

- збільшення товщини ендометрія більше 16мм або УЗД ознаки порушення структури ендометрію.

- ЕМС більше 0,33.

ІІ. В постменопаузі:

- збільшення товщини ендометрія більше 5 мм.

- ЕМС більше 0,15.

Але найбільш достовірним методом діагностики ГЕ і визначення характеру даної патології є діагностичне вишкрібання стінок порожнини матки з наступним гістологічним дослідженням ендометрію. Вишкрібання рекомендують проводити за 7 днів до очікуваної менструації чи на самому початку кров´янистих виділень. При цьому необхідно видалити всю слизову оболонку, включаючи область дна матки і маткових труб, де досить часто розміщуються вогнища аденоматозу і поліпи. З цією метою вишкрібання проводять під контролем гістероскопії.

Повторні вишкрібання повинні проводитись лише за показаннями: контрольне діагностичне вишкрібання після закінчення курсу гормонотерапії, рецидив кровотечі в постменопаузі та ін.

Іноді проводиться аспіраційна біопсія ендометрію за допомогою спеціального інструменту Пайпель для моніторингу стану ендометрію у разі проведення гормонотерапії, але вона не є інформативною в разі наявності вогнищевих процесів.

Ступінь активності гіперпластичних процесів можна визначити і за допомогою радіоізотопного дослідження матки. Його принцип полягає в тому, що ступінь поглинання тканинами радіоактивного препарату відповідає активності проліферативних процесів.

Дата добавления: 2015-10-23