Розділ 2. Основні торгівельні партнери республіки Корея

ВСТУП

Актуальність теми. Процес диференціації економічно слаборозвинених держав привів до виділення особливої групи країн і територій, які отримали назву нові індустріальні країни - НІК. Це Південна Корея, Тайвань, Гонконг, Сінгапур, Малайзія, Таїланд, Бразилія, Мексика, Аргентина. У відношенні деяких НІК замість слова "країни" часто застосовується термін "територія". Так, Тайвань - частина Китаю, у свій час незаконно відірвана від нього гоминдановским режимом. Гонконг зберігає статус британської колонії, яку планувалося передати під юрисдикцію КНР. Південна Корея з'явилася в результаті поділу єдиної держави на дві частини.

Найбільш значних результатів, на мою думку, домоглася саме Республіка Корея. Дану країну вже зараз цілком можна віднести до розряду індустріально розвинених капіталістичних країн, причому по основних макроекономічних показниках вона буде першою з числа країн, що розвиваються, яка поповнить групу ведучих капіталістичних держав.

Темпи економічного розвитку Республіки Кореї значно перевищують аналогічні показники не тільки держав, що розвиваються, а й багатьох розвинених капіталістичних країн. По виробництву окремих видів промислової продукції, у тому числі наукомістких, вона вийшли на провідні позиції. Власне, ця обставина багато в чому зумовило її надзвичайно прискорений ріст.

Ще більш високими темпами розвивається експорт із цієї країни. При цьому Південної Кореї вдалося не тільки знайти свою нішу на світовому ринку, але і потіснити конкурентів з числа розвинених капіталістичних країн.

Дослідженням економіки Республіки Корея займалися такі вчені, як Асмолов С., Афанасьев І, Суслина С., Свєтлов А., Недбай Л.,Оніщенко А.В.

Мета даної роботи - визначення місця Південної Кореї на світовому ринку. Для досягнення цієї мети необхідно вирішити такі завдання:

- дати загальну характеристику економіки Республіки Кореї;

- визначити основних торгівельних партнерів Республіки Кореї;

- оцінити рівень та перспективу співпраці Республіки Корея з україною.

Предметом дослідження виступають зовнішньоекономічні звязки Республіки Корея та економічний розвиток відносин з Україною, а об’єктом – економіка Республіки Корея.

Методологічною основою виступають загальнонаукові принципи дослідження, що передбачають вивчення економічних явищ та закономірностей. Були використані метод спостереження, аналізу та аналітичний метод дослідження.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕСПУБЛІКИ КОРЕЯ

1.1. Структура економіки Республіки Корея

Промисловість Північної Кореї має досить значну паливно-сировинну базу. Як і в усіх колишніх країнах планової економіки, в 50-х роках тут взяли курс на розвиток базових галузей важкої промисловості. Зараз Північна Корея видобуває вугілля і залізну руду, руди кольорових металів, слюду, фосфорити тощо, виплавляє чавун і сталь, виробляє машини і промислове обладнання. З галузей легкої промисловості розвинена текстильна. На експорт ідуть мінеральна сировина, особливо залізна руда, машини і текстиль.

Головними торговими партнерами є сусіди – Китай, Японія, Росія.
Промисловість Південної Кореї в своєму розвитку, по суті, повторює шлях Японії.

Енергетична і сировинна база на Півдні дуже слабка і традиційно тут розвивалися легка і харчова промисловість. В 50-х роках було покладено початок розвитку важкої промисловості (виплавка сталі, загальне машинобудування, суднобудування, виробництво добрив, синтетичного каучуку, паперу), а в 70-х – новітніх галузей, в тому числі і наукоємних. Було створено потужну енергетику на базі імпортної нафти і будівництва АЕС.

Вирішальними чинниками бурхливого розвитку Південної Кореї як і інших «азіатських тигрів», стали дешева, освічена і дисциплінована робоча сила, іноземні технології і капітали, гарантовані ринки збуту в розвинених країнах, цілеспрямована державна політика.

Сучасна промисловість Південної Кореї включає: а) виробництво одягу, взуття, тканин і продуктів харчування; б) галузі важкої промисловості – металургія, хімічна, загальне машинобудування суднобудування, автомобілебудування; в) електронне машинобудування. Як виробник та експортер суден (танкери, контейнеровози, хімічні танкери), автомобілів та електроніки (комп'ютерне обладнання і частини, електронні пристрої, оптичні прилади, телевізори, інформаційні системи). Південна Корея займає одне з провідних місць у світі.

Як і інші «азіатські тигри», Південна Корея перетворилася на велику торгову державу. Вона ввозить паливо і сировину (нафта, залізні руди, ліс, бавовна тощо), а вивозить готові промислові вироби (одяг і взуття, сталь, автомобілі, судна, електроніка). Головними її партнерами є США, Японія і Німеччина.

Після другої світової війни мала місце швидка урбанізація країни. Тепер на Півночі 61% населення мешкає в містах, на Півдні – 77%. Найбільшими містами Кореї є Пхеньян, Сеул і Пусан. Пхеньян (2,5 млн. жителів) – столиця і головний господарський центр Північної Кореї. Він має багатовікову історію (в V-VII ст. і X-XIV ст. це була столиця цілісної Кореї) і багато культурних пам'яток минулих епох. Сеул(11 млн. жителів) – тепер одне з найбільших міст світу. Це столиця, головний фінансово-торговий, промисловий, транспортний, науковий і культурний центр Південної Кореї.

Місто має сучасну, нерідко висотну забудову. В 1394-1910 pp. Сеул був столицею всієї Кореї. Його палаци, храми, парки і кріпосні мури – важливий елемент культурної спадщини країни. В 1988 р. в Сеулі проходили Літні Олімпійські ігри. Південно-Західна рівнина, яка оточує Сеул, є головним районом країни, де зосереджено 1/2 населення. Пусан (4 млн. жителів) – другий за значенням економічний центр Південної Кореї. Він розташований на березі Корейської протоки на рівнині, де проживає 1/4 населення, і має тісні зв'язки з Японією.

Південнокорейська економіка базується на принципах приватного підприємництва. У власності держави в кінці ХХ ст. знаходяться залізниці і зв'язок і в значній мірі енергетика, вуглевидобуток, чорна металургія. Спільні підприємства, створені за участю держави і іноземного капіталу, зайняті виробництвом мінеральних добрив і нафтопродуктів. Державі належала також більшість банків, поки не сталася їх масова приватизація в 1980-х роках.

У 1960–1985 роках економічне зростання у Південній Кореї було одним з найінтенсивніших у світі. У результаті змін, що почалися в 1962 році, Південна Корея перетворилася з однієї з найбідніших у світі аграрних країн на індустріальну країну, яка швидко розвивається.

Цей стрибок отримав назву «економічного дива на річці Хан» (річка Ханганг протікає в Сеулі). Основними факторами, які пояснюють економічне зростання країни, були: визначальна роль уряду під час реформ; стратегія експортного орієнтування через нестачу власної сировини; дешева робоча сила; сприятливий для ділової активності міжнародний клімат. В процесі індустріалізації модернізувалися традиційні для Південної Кореї галузі легкої промисловості, особливо текстильна.

Найвищими темпами розвивалися важка і хімічна промисловість, виробництво машин і устаткування, електроніка, суднобудування, автомобілебудування для внутрішнього і зовнішнього ринку. Великі корейські концерни — чеболь — стали основою перетворення Південної Кореї у світову індустріальну державу, і зараз на них тримається економіка країни. 10 найбільших чеболь Південної Кореї 2001 року і сфери їх діяльності:

- Samsung, Hyundai — електроніка, машинобудування, кораблебудування, будівництво;

- LG — електроніка, машинобудування;

- SK — хімічна промисловість, телекомунікації, машинобудування;

- Hyundai motors — автомобілебудування;

- Hanjin — транспорт;

- Pohang Iron and Steel — металургія;

- Lotte — торгівля, легка промисловість, сфера послуг, телекомунікації;

- Kumho — хімічна промисловість, будівництво, транспорт;

- Hanhwa — хімічна промисловість, телекомунікації.

Сільське господарство. Рис — головна культура Південної Кореї. Основні райони посівів рису розташовані біля приморських низовин. Річний збір рису майже повністю задовольняє внутрішні потреби країни. Друге місце серед зернових належить ячменю, який вирощується нарівні з пшеницею і соєю на незрошуваних землях у підвищених районах. Скромне місце посідають пшениця і кукурудза. З середини 1970-х років швидко розвинулося птахівництво, садівництво та овочівництво. Збільшилися посіви технічних культур: конопель, тютюну та олійних. З плодових виділяються яблука і мандарини, а також груші, персики, японська хурма, апельсини, мандарини, виноград і дині. Велика біла редька, китайська капуста, картопля — основна частина овочевої продукції. Крім того, вирощують червоний перець, часник і цибулю. Розводять молочну рогату худобу, кіз, свиней, кролів, курей і качок.

Енергетика. У 1990-х роках виробництво електроенергії було майже на 50% зосереджене на АЕС, на 45% — на ТЕС; 5% — ГЕС. У 2000 р 40,1% всієї корейської електроенергії вироблені АЕС; 37,3% — на вугільних ТЕС; 10,3% — на нафтових ТЕС, і 11% на газових ТЕС, і лише 1,4% — на ГЕС.

1.2. Основні показники економіки Республіки

Економічний розвиток Республіки Корея за останні 20 років характеризують пережиті нею економічні кризи та злети.

1. Економічна криза 1998 (азійська). В умовах швидкого зростання економіки до кінця 1990 -х перекредитуватися чеболі продовжували розширювати і диверсифікувати бізнес. Коефіцієнт зобов'язань до власного капіталу компаній був дуже високий: до 1997 року він досяг 396%. Це робило економіку все вразливіші для зовнішніх шоків. У 1997 році криза довіри з боку західних інвесторів призвів до призупинення фінансування корейськихбанків і компаній, а потім і до банкрутства деяких з них: 11 з 30 найбільших чебол були розорені, а уряду довелося просити про допомогу МВФ, причому її розмір на той момент був найбільшим за всю історію фонду — $ 57 млрд.

Тоді Південна Корея пережила не тільки рецесію, а й перебудову, яка зачепила саму філософію чебол. Зразками для наслідування стали Samsung і LG. Обидві компанії провели різке скорочення персоналу і позбулися багатьох підрозділів. Також вони збільшили інвестиції в R & D і зосередили зусилля на створенні впізнаваних брендів^.

2. Економічна криза 2008-09 (світова). Криза 2008–2009 років показав, що урок 90 -х був вивчений на відмінно. До 2008-го корейські компанії і банки підійшли в гарній фінансовій формі: коефіцієнт зобов'язання до власного капіталу становив у компаній менше 100%, частка поганих боргів у банківськомусекторі була невелика — 0,6% (у 10 разів менше, ніж у 1997 -му). У результаті період глобальної рецесії країна примудрилася пройти без втрат: у 2009 -му ВВП виріс на 0,2% — істотне досягнення, враховуючи, що інші розвинені економіки показали негативну динаміку.

Якщо на розчищення азіатської кризи державі довелося витратити 18% ВВП (за рахунок погашення зобов'язань збанкрутілих банків і компаній, а також викупу «поганих» активів), то криза 2008 -го обійшовся всього в 0,7% ВВП. Знижений курс вони швидко відновився, а промислові гіганти уникли спокуси масових звільнень і не прогадали — глобальний попит на корейські товари вже до 2010 року перекрив докризові максимуми.

Зростання південнокорейського ВВП у першому кварталі 2011 року склав 7,8%, у порівнянні з тим же періодом 2010 року,номінальний ВВП за звітний період склав 272,3 млрд. дол. США. За даними Банку Кореї, зростання даного показника склало в порівнянні з попереднім кварталом 1,8%. З огляду на курс національної валюти і інші фактори, номінальний ВВП виріс на 9,1% в порівнянні з аналогічним періодом 2010 року, і рівно на 1% перевищив показник минулого кварталу.

Валютні резерви РК збільшились у квітні 2011 р. на 6,5 млрд. дол. США, що склало 278,8 млрд. дол. США. За інформацією Банку Кореї, резерви зросли незважаючи на деякі знецінення в доларовому вираженні цієї частини, яка зберігається в ієнах і євро. Зростання відбулося за рахунок прибутку, отриманого Банком Кореї від вкладення резервів у цінні папери.

Збільшення запасів іноземної валюти фіксується другий місяць поспіль. За валютними резервами РК займає шосте місце в світі, поступаючись лише Китаю, Японії, Росії, Тайваню та Індії. 86% південнокорейських золотовалютних резервів є цінними паперами, 12% - банківські вклади. На частку золота припадає лише 0,03%.

РК відстає від інших країн за обсягом свого золотого запасу. Станом на кінець 2011 року, південнокорейський золотий запас становив 14,4 тонни. За даним показником РК займала лише 57 місце серед 113 країн, включених до списку, складеного Всесвітньої золотої ради. Тверде лідерство за обсягом золотого запасу утримує США, на другому місці Німеччина, потім Міжнародний валютний фонд, Італія, Франція, Китай, Швейцарія і Японія. У середньому в країнах, що ввійшли в рейтинг Всесвітньої золотої ради, золотий запас становив 10% від загального обсягу золотовалютних резервів.

Офіційний курс вони щодо долара США станом на 20.05.2011 склав 1165,10 вони/дол., вони до ЄВРО на 20.05.2011 становив 1443,85 вони/ЄВРО.

У березні 2011 р. індекс споживчих цін склав 117,2%, з початку року – 116,0% (2010 – 114,3%), індекс експортних цін склав 104,0%, з початку року – 103,5% (2010 107,3%), а індекс імпортних цін склав 139,2%, з початку року – 136,9% (2010 136,8%).

У період з січня по квітень 2011 р. експортні ціни в РК знизилися вперше за останні три роки, що пов'язано з зростанням курсу національної валюти по відношенню до американського долара. Індекс експортних цін у перерахунку на південнокорейську вону за перші чотири місяці поточного року склав 103,98 пункту, що на 9% нижче, ніж за той же період минулого року. У останній раз зниження індексу спостерігалося в січні-квітні 2007 року, коли він опустився до 88,71 пункту. Падіння індексу відбувається у зв'язку зі зміцненням вони в умовах зростання експорту і відновлення економіки. Це знижує прибутковість роботи експортерів. У січні-квітні курс вони по відношенню до долара був у середньому на 23% вище, ніж за той же період 2010 року.

Ціни (тарифи) на житло у березні 2012. становили 102,1%, з початку року – 101,6% (торік 100,7%).

Індекс цін виробників підвищується шостий місяць поспіль. З січня по березень 2012 індекс цін виробників показував зростання в 0,7, 0,3 і 0,6 відсотка. Банк Кореї повідомив, що хоча індекс цін на овочі та зернові знизився, ціни виробників щодо морепродуктів зросли. Відзначається, що це пов'язано із зростанням індексу щодо промислових товарів, нафтопродуктів і золотих виробів.

У першому кварталі 2012 року рівень доходів і витрат домашніх господарств РК показав помітне зростання. Однак через збільшення витратної частини рівень профіциту помітно впав. За інформацією Національного статистичного управління РК, в першому кварталі середні доходи одного південнокорейського домогосподарства склали 3,73 млн. вон, або близько 3,3 тис. дол. США на місяць, це на 7,3% більше, ніж за той же період минулого року. Одночасно зросли споживчі витрати які у першому кварталі склали в середньому 2,34 млн. вон, або приблизно 2,1 тис. дол. США на місяць, що на 9,5% більше, ніж у 2011 році. Відзначається, що підвищення цін на паливо викликало збільшенням середньомісячних транспортних витрат на 17%, у порівнянні з першим кварталом 2011 року, або приблизно на 25 дол. США. Витрати, пов'язані із закупівлями споживчих товарів і використанням різних споживчих послуг, зросли на 17,8%.

Станом на кінець березня 2012 року 0,2% землі в Південній Кореї перебувало у власності іноземних громадян. Загальна площа землі, що перебуває у власності іноземців в країні склала 202,3 км². Це на 0,9% більше, ніж наприкінці 2011 року. Вартість придбаної іноземцями землі сягнула 31 трлн. вон, що на 126 млрд. вон перевищує показник кінця 2011 року. Більша частина цієї землі куплена етнічними корейцями, які проживають за кордоном, або спільними підприємствами для ділових та інвестиційних цілей.

Профіцит торгового балансу РК склав у квітні 2012 р. 4,41 млрд. дол. США, що на 2,59 млрд. дол. США більше, ніж у попередньому місяці. Крім того, квітневий профіцит торгового балансу на 1,14 млрд. дол. США перевищив відповідний показник всього першого кварталу в цілому. Зростанню профіциту сприяло зростання експорту продукції електронної та суднобудівної промисловості. Обсяг експорту в квітні склав 39,9 млн. дол. США, що на 31,5% більше, ніж у квітні минулого року, а імпорт – 35,5 млрд. дол. США, що на 42,6% перевищує відповідний показник квітня 2011 року.

Обсяг південнокорейського експорту до Індії зріс на 66%, склавши 1,6 млрд. дол. США. Обсягу імпорту з Індії склав 993 млн. дол. США, збільшившись на 176%.

Рівень зареєстрованого безробіття на 1 квітня 2012 р. становив 4,1%, на початку року – 5,0% (торік 3,4%) від кількості населення працездатного віку. На кінець першого кварталу 2010 року зареєстровано 23 млн. 920 тис. жителів країни, які мали роботу. В квітні чисельність безробітних становила 3,8%.

Рівень безробіття серед молоді у віці 15-29 років, склав у квітні 8,4%, що на 0,4% менше, ніж у березні. Загальна чисельність безробітних склала у квітні 934 тис. чоловік.

Обсяги виробленої промислової продукції за I квартал 2012 р. порівняно з відповідним періодом попереднього року збільшилось на 23,2%.

Випуск промислової продукції на підприємствах переробної промисловості зріс на 6,6%.

1.3 Провідні галузі Республіки Корея

Південно- корейська промисловість характеризується високим рівнем продуктивності праці, швидким розвитком сучасних наукомістких виробництв.

Паливно-енергетичний комплекс. Паливними ресурсами країна не багата. Основні поклади кам’яного вугілля використовуються переважно як паливо. Нафта й природний газ, які б мали промислове значення, поки що не розвідані. Однак в країні створена потужна електроенергетика, її загальне виробництво становить 322,5 млрд. кВттод. (2004), 61% якої виробляють ТЕС поблизу Сеула, Інчхона, Пусана, Ульсана, Кунсана тощо. Південна Корея володіє майже 1/4 від усіх існуючих на півострові технічно можливих до використання гідроенергоресурсів, але вони використовуються не на всю потужність. Першу АЕС було побудовано в 1977 р., нині вже функціонують 11 атомних блоків потужністю9,1 млн. кВт, які виробляють 38% електроенергії.

Металургія. Чорна металургія сформувалася з огляду на кон’юнктуру міжнародного ринку і майже повністю працює на імпортній сировині. Головним центром галузі є металургійний комбінат у Пхохані. З метою збільшення експорту металу розширений і модернізований металургійний завод в Інчхоні, який також функціонує на імпортному металобрухті. Кольорова металургія (виробництво свинцю, цинку, міді, рідких металів) тривалий час концентрувалася у Чанхані. В Ульсані побудований алюмінієвий комбінат, в Онсані — комбінат з рафінування кольорових металів.

Машинобудування. Великими досягненнями відзначається галузь автомобілебудування (загальне виробництво легкових автомобілів — 2,3 млн. одиниць), основні центри якого зосереджені в Сеулі, Пусані та Ульсані. Країна є одним із світових лідерів в електронній промисловості, на основі якої розвивається південнокорейська індустрія. На світовий ринок постачають потужні мікросхеми, телевізори (15,3 млн. шт.), морозильники (3,6 млн.), пральні машини (2,2 млн.), відеотехніку, комп’ютери тощо. У суднобудуванні країна посідає друге місце в світі після Японії (спуск на воду суден — 4,1 млн. бр-реєстр. т). Великі верфі розташовані в Ульсані, Пусані, Чанвоні, Окпхо та ін.

Хімічна промисловість. Вона базується на імпортній нафтовій сировині. У нафтопереробній галузі працюють п’ять компаній, що виробляють мазут, дизельне паливо, бензин, гас, реактивне паливо, нафтохімічну сировину. Великі підприємства галузі розташовані в Ульсані (фірма «Юкон»), Йончхоні, Десані тощо. Виробництво хімічних добрив досягає 1 млн. т.

Республіка Корея — потужний виробник синтетичного волокна (1,4 млн. т), причому 3/4 його експортується. Розвинута гумовотехнічна промисловість, зокрема виробництво автошин.

Промисловість будівельних матеріалів. Заводи галузі виробляють цемент, облицювальну плитку, будівельні деталі, сантехніку тощо. Діють понад 250 підприємств з виробництва керамічної продукції. На експорт постачають порцеляну (з давнини відома зеленувата корейська порцеляна).

Легка промисловість. Країна належить до десяти світових виробників текстилю, а за його експортом вона посідає шосте місце. Ця галузь дає 1/4 загального обсягу промислового виробництва. Виробляють майже 477 млн. м²бавовняних тканин. Основні підприємства галузі розташовані у великих містах, центрами є Тегу, Сеул, Пусан. Взуттєва промисловість також є традиційною експортною галуззю (за виробництвом спортивного взуття країна посідає друге місце в світі). Традиційною галуззю є шкіряна промисловість, розвинуті виготовлення хутряних виробів і парфумерна промисловість.

Харчова промисловість. Ця галузь останнім часом підпала під американський і японський вплив. Потужності з виробництва цукру становлять 1,5 млн. т. Корейці люблять пиво (концерн «ОБ»), а останнім часом стали виробляти виноградне вино, різні сорти міцних напоїв за західними рецептами. Відома Корея і великим асортиментом риби та морепродуктів.

Сільське господарство. Для аграрного сектору характерна інтенсивна обробка малих за розмірами землеволодінь. Середнє селянське господарство має приблизно 1 га Ріллі (частка таких господарств сягає 66%). У сільському господарстві швидко відбувається механізація та хімізація.

Агровиробництво забезпечує 3,2% ВНП і через нестачу землі воно не задовольняє потреби корейців у продовольстві.

Рослинництво. Воно є основою сільського господарства, в якому домінує вирощування рису (головна культура країни). Основні райони рисосіяння знаходяться поблизу приморських низовин. Середньорічний збір — 6,3 млн. т — майже повністю задовольняє внутрішні потреби у цій важливій продовольчій культурі. Друге місце серед зернових культур належить ячменю (однак його виробництво зменшується), пшениця та кукурудза вирощуються у незначних обсягах, збільшуються врожаї сої. Зросли посіви технічних культур: коноплі, рами (з лубу якого виробляють грубу тканину), тютюну й олійних, серед яких значущими є кунжут і перілла. Важливий напрям — овочівництво (10,3 млн. т): вирощують китайську капусту, редьку, часник, цибулю. Із 60-х років розвивається спеціалізація господарств на розведенні шовкопрядів та вирощуванні грибів і цитрусових. У країні культивують яблука, груші, персики, виноград, апельсини, японську хурму тощо. Велику частину овочів вирощують в тепличних господарствах у передмістях великих міст.

Тваринництво. Воно має давню історію, однак не є достатньо розвинутим. У країні утримують приблизно 3,5 млн. голів великої рогатої худоби, 6,9 млн. свиней, 56 млн. курей. Також розводять кіз, кроликів і качок. Поголів’я великої рогатої худоби місцевих порід сконцентроване в найбільш густонаселених районах на заході країни. Корейське шовківництво має давні традиції. Основний його ареал — гірські райони на півдні півострова.

Рибальство. Урізноманітнює харчування корейців морський промисел. У прибережних водах водяться анчоуси, ставрида, ремінь-риба, баракуда, горбилеві, минтай, риба- шабля тощо. Корейці споживають також червоного морського лящя, креветок, восьминогів та інших видів молюсків^ їстівні водорості. Загальний вилов риби — 7,7 млн. т. Майже весь видобуток глибоководної фауни експортується.

Лісове господарство. Безконтрольна вирубка лісу і ґрунтова ерозія призвели до виснаження лісових ресурсів. Після закінчення Корейської війни масштаби вирубування лісів були обмежені, і розпочалася кампанія з їх оновлення на гірських схилах, де нині переважають сосни. Тепер Південна Корея має значні площі лісонасаджень, але до 80% потреб країни у діловій деревині покривається за рахунок імпорту. Заготівля промислової деревини становить 1,9 млн. м.

Транспорт. У транспортній системі найрозвинутішим є залізничний транспорт. Першу залізницю було побудовано в 1899 р. у напрямку Сеул — Інчхон. Загальна довжина залізниць — 3125 км (2003), за рік вони обслуговують 500 млн. пасажирів і перевозять понад 60 млн. т вантажів. З 1989 р. розробляються проекти створення високошвидкісної залізничної системи. У великих містах (Сеул і Пусан) функціонують метрополітени.

Швидкими темпами розвивається автомобільний транспорт, з яким пов’язаний розвиток мережі автошляхів, що поєднують усі великі міста країни. Загальна довжина автошляхів — 86,9 тис. км, з яких 1,99 тис. км — сучасні автостради з багаторядним рухом. Особливо вантажонапруженим (до 25 тис. автомобілів на добу) є маршрут Сеул — Пусан. Швидкісні автостради з’єднали столицю із східним і південним узбережжям країни. Початково автопарк формувався переважно з переобладнаних для цивільних потреб військових вантажівок і джипів, нині в країні нараховується 6 млн. сучасних пасажирських і 2,5 млн. вантажних машин.

Південнокорейський торговельний флот значно зріс завдяки спорудженню гігантських верфей в Ульсані, Пусані, Інчхоні і досяг у 2004 р. тоннажності 6,99 млн. бр.-реєстр, т. Більша половина флоту — суховантажівки, майже 20% танкери, є також контейнеровози, лісовози та інші види суден. Морський пасажирський транспорт обслуговує жителів узбережжя й островів.

Авіатранспорт представлений національними компаніями «Кореан ейрлайнз», яка здійснює міжнародні польоти, та «Асіана ейр», що обслуговує внутрішні рейси. Повітряні мережі пов’язують Сеул із 25 містами світу.

РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ТОРГІВЕЛЬНІ ПАРТНЕРИ РЕСПУБЛІКИ КОРЕЯ

2.1. Міжнародні організації в якості торгівельних партнерів Республіки Корея

Республіки Корея є активним учасником багатьох регіональних угрупувань Починаючи розглядати АТЕС, слід згадати, що воно є одне з не типового та міждержавного об’єднання в світі та в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Тому не можна говорити лише про єдиний можливий варіант міждержавного економічного об’єднання в регіоні між АТЕС та Асоціацією держав Південно-Східної Азії (АСЕАН). В останнє десятиліття відбувається активний пошук різноманітних структур співробітництва на субрегіональному рівні, з меншим числом учасників. Цілі при цьому різні: прагнення скоріше перейти до реалізації конкретних проектів: створення свого роду азіатської противаги АТЕС.

Найбільший резонанс має ініціатива Малайзії створити Східно-азіатський союз (САС) або Східно-азіатська економічна група (САЕГ) у складі Японії, АСЕАН, Тайваню, Південної Кореї, Сінгапуру, Китаю, можливо В’єтнаму та М’янми, висунута прем’єр-міністром Малайзії М.Махатхіра у 1990 р. Автори цієї ідеї підкреслюють, що це новий торгово-економічний блок, а лише група у складі АТЕС, завдання якої зводяться до таких: представництво спільних інтересів східно-азіатських країн у міжнародних організаціях, у тому числі в АТЕС; сприяння зростанню товарообміну між вищезгаданими країнами; ліквідація перешкод розширенню міжнародної торгівлі; ведення переговорів з НАФТА.

Але ідея створення САС поки ще не дістає широкої підтримки. Окрім створення САС в регіоні, існує концепція створення зони економічного співробітництва Японського моря. Так звана “зона спільного економічного розвитку”, яка має охопити міста Китаю, КНДР, Далекого Сходу Росії. Мета створення цієї зони – розширення торгівлі готовою продукцією. При цьому має виконуватися схема вертикального поділу праці, яка передбачає поєднання капіталів та технологій Японії та Південної Кореї, природних ресурсів Далекого Сходу Росії та КНДР, трудових і сільськогосподарських ресурсів Китаю. Але існує чимало перешкод для успішної реалізації цього проекту: неврегульованості територіального питання між Росією та Японією, небажання Японії брати в інтеграційному процесі без США, нестабільність ситуації в Росії, нерозвиненість інфраструктури на Далекому Сході Росії.

Отже, утворення потужного блоку на противагу континентальним американському та європейському, в АТР залишається об’єднання АТЕС з Асоціацією країн Південно-Східної Азії (АСЕАН). Регіональна економічна інтеграція в рамках АСЕАН здійснюється на основі принципу “відкритого регіоналізму”. Завершена розробка плану по формуванню Східно-азіатської зони вільної торгівлі (ЕАФТА). До її складу, крім країн АСЕАН, повинні увійти Японія, Китай та Республіка Корея. Учасники нового угруповання повинні забезпечити її достатню відкритість та гарантування виконання ряду основних принципів: дотримання прав людини, проведення активної та координованої політики у всіх галузях. Таким чином, ми можемо припустити, що саме утворення ЕАФТА стане тим самим блоком, який буде протистояти вище згаданим континентальним об’єднанням. Його структура не така складна, але зобразимо це графічно (рис. 2.1).

рис. 2.1. Контури утворення Східно-азіатської зони вільної торгівлі

Отже, континентальна інтеграція неминуча. Це першій світовий досвід, що стане однією з головних тенденцій глобалізації на сучасному етапі І хоча тріада ще не набула континентального масштабу, а АТЕС ще остаточно не сформований, це все одно дозволяє нам говорити про їх подальший розвиток, оскільки останнім часом склалася тенденція до формування міжрегіональних об’єднань.

2.2. Сполучені Штати та їх відносини з Республікою Корея

В сучасних умовах, глобалізація світової економіки прискорюється завдяки високим темпам лібералізації міжнародної економічної діяльності в окремих регіонах, серед яких Азійсько-Тихоокеанський басейн виступає основним полем конкурентної боротьби між такими потужними економічними акторами, як Індія, Китай, Республіка Корея, США та Японія. Даний мегарегіон характеризується з одного боку, динамічними торговельно-виробничими відносинами між країнами, а з іншого, відсутністю розвинутих регіональних інтеграційних блоків, таких, які мають місце в Європі – Європейський Союз, або в Північній Америці – Північноамериканська зона вільної торгівлі (далі - НАФТА). Таким чином, впровадження Зони вільної торгівлі між Республікою Корея та США (далі – КОРУС ФТА) може стати фундаментальною основою побудови масштабної інтеграційної стратегії країн Азійсько-Тихоокеанського регіону, в якій провідну роль будуть відігравати США та Південна Корея.

Завданнями КОРУС ФТА є лібералізація економічних відносин в таких сферах, як торгівля товарами (ліквідація протягом 3 років тарифів та квот на 95% двосторонньої торгівлі споживчою та виробничою продукцією та а інших протягом наступних 10 років після введення в дію Угоди про КОРУС ФТА), послугами, інвестування, а також, співробітництво у сфері державних закупівель, захисту прав інтелектуальної власності, прав робітників (проте, не передбачає вільний рух трудових ресурсів між країнами) та охорони навколишнього середовища [4].

Наслідки інтеграційної взаємодії США та Республіки Корея в рамках КОРУС ФТА можуть бути проаналізовані за основі двох груп ефектів – динамічних та статичних. Статичні ефекти полягають, головним чином, у змінах, в результаті впровадження КОРУС ФТА, обсягів ВВП обох країн, взаємного експорту та імпорту товарів та послуг, а також, руху капіталу між США та Південною Кореєю.

За оцінками Комісії США з міжнародної торгівлі, обидві країни виграють від створення КОРУС ФТА. Зокрема, у випадку створення даної зони вільної торгівлі в 2008 р., приріст ВВП США складе 0,1% (від 10 092 до 11 883 млн. дол. США), Південної Кореї – від 0,42 до 0,59% [2, с. XIX]. Як можна побачити, виграш Південної Кореї є більшим за виграш США. Це обумовлено різними розмірами економік двох країн (ВВП США є в 17 разів вищим за відповідний показник Південної Кореї) та їх залежністю від двосторонньої торгівлі (частка експорту Південної Кореї до США у ВВП Південної Кореї становить близько 5%, в той час, як відповідний показник США становить лише 0,2%).

Приріст експорту США до Південної Кореї прогнозується на рівні 22,6-25,3%, в той час, як імпорт з Південної Кореї на рівні 9,9-10,6% [2, с. XXVII, 2-9]. Якщо в рамках НАФТА, ТНК США використовуючи переваги розташування в Мексиці, експортували виготовлену або зібрану продукцію, безпосередньо, в США, що поглиблювало торговельний дефіцит США з даною країною (в 1999р. торговельне сальдо США становило -24.1 млрд. дол. США, а в 2009р. -49,9 млрд. дол. США), то в рамках КОРУС ФТА вірогідність подібного сценарію не є високою. Адже, Республіка Корея забезпечена капіталом та висококваліфікованою робочою силою в більшій мірі ніж Мексика, що не дозволить ТНК США отримувати переваги від використання дешевих трудових ресурсів та низьких вимог до охорони навколишнього середовища шляхом експансії капіталу в Південну Корею.

Лібералізація руху капіталу між країнами разом зі зниженням бар’єрів в торгівлі послугами дозволить обом країнам збільшити обсяги взаємних потоків іноземних інвестицій. На нашу думку, напрямки руху інвестиційних ресурсів між країнами після створення КОРУС ФТА залежать від ступеню протекціонізму в окремих секторах країн та їх готовності до дотримання принципів лібералізації, встановлених в Угоді про створення КОРУС ФТА. Якщо прийняти останній фактор за константу для обох країн, то ліквідація достатньо високих бар’єрів Південної Кореї на доступ американського капіталу в такі сектори, як телекомунікації та транслювання радіо- та телепрограм, а також фінансові послуги може стимулювати значний притік інвестицій в Південну Корею [2, с. 6-5]. Очевидним є і той факт, що в зв’язку з високим рівнем відкритості економіки США, в тому числі, у сфері торгівлі послугами та інвестуванні, в результаті створення КОРУС ФТА, Південна Корея матиме більший притік двостороннього капіталу ніж США.

Аналізуючи вплив створення КОРУС ФТА на торговельний баланс та рух капіталу США та Південної Кореї, необхідно відзначити, що потенційний виграш США від приросту експорту товарів в Південну Корею може бути нівельований негативним сальдо руху капіталу, а в Південній Кореї, навпаки. Проте, помилковим буде судження щодо рівноваги у двосторонніх відносинах, де дефіцит за одним видом операцій компенсується профіцитом за іншими, адже, приріст експорту США від впровадження даної зони вільної торгівлі оцінюється Комісією США з міжнародної торгівлі на рівні 9 741-10 909 млн. дол. США, що переважає суму всіх видів іноземних інвестицій США закордон (4743 млн. дол. США в 2008 р.) [1, с. 371]. Більше того, спираючись на вищезазначені прогнозні дані, левову частку приросту ВВП США становитиме саме експорт товарів (96,5-91,8% загального приросту ВВП).

На думку І. Чой та Дж. Шотта, динамічні ефекти від створення КОРУС ФТА для США та Південної Кореї полягають у використанні крупними компаніями даних країн економії на масштабах, отриманні безпечного доступу на ринок країни-партнера у зв’язку з передбачуваною політикою останньої, трансферту технологій за рахунок прямого іноземного інвестування (лише для Південної Кореї), збільшенні місткості ринку (для американських ТНК), реалізації внутрішніх реформ (для Південної Кореї), покращенні умов торгівлі, політичних зисках та співробітництві у галузі безпеки [3, с. 58-80]. Проте, в даному переліку бракує визначального, на нашу думку, ефекту від лібералізації – підвищення конкуренції на ринках США та Південної Кореї, що буде стимулювати компанії до підвищення продуктивності праці та використання інновацій, і споживачі, таким чином, зможуть отримати якісний продукт за нижчої ціни.

Аналіз статичних та динамічних ефектів від створення КОРУС ФТА дозволяє зробити наступні висновки. По-перше, створення даної зони вільної торгівлі матиме позитивний вплив на економіки обох країн, про що свідчить оцінка Комісії США з міжнародної торгівлі приросту ВВП США (0,1%) та Республіки Корея (0,42-0,59%) у випадку створення КОРУС ФТА в 2008р. По-друге, за показником експорту товарів, економічний ефект США значно переважає відповідний показник Південної Кореї. По-третє, аналіз руху капіталу та торгівлі послугами між країнами сприятиме притоку інвестиційних ресурсів, більшою мірою, в Південну Корею з США, ніж навпаки. По-четверте, обидві країни виграють від діяльності економічних агентів на регіональному ринку, що загострить конкуренцію між ними та матиме позитивний результат у підвищенні продуктивності та ефективності виробництва, а також якості надання послуг. По-п’яте, впровадження КОРУС ФТА буде сприяти реалізації не лише торговельно-інвестиційних, але і геоекономічних інтересів США та Південної Кореї в Азійсько-Тихоокеанському регіоні.

2.3. Китай та їх відносини з Республікою Корея

З 1 січня 2010 р. набула чинності Угода про вільну торгівлю АСЕАН – Південна Корея.

Слід звернути увагу й на те, що за ініціативою Пекіна протягом останніх років удалося значно зблизити позиції трьох провідних лідерів АТР – Китаю, Японії та Республіки Корея. Їх об’єднує спільне прагнення розробляти і впроваджувати в регіоні таку модель економічного розвитку, яка б не залежала такою мірою від ринків Сполучених Штатів Америки та Європи [12].

Першим кроком на шляху вироблення узгодженої лінії зазначених трьох країн і розробки спільних заходів, спрямованих на вихід Східної Азії із сучасної фінансово-економічної кризи, став безпрецедентний тристоронній саміт лідерів Китаю, Японії та Республіки Корея в японському місті Фукуока у грудні 2008 р. Безпрецедентний тому, що він проведений уперше окремо від АСЕАНу та його форматів. У ході цього саміту лідери трьох країн обговорили плани щодо створення зони вільної торгівлі (ЗВТ) між Китаєм, Японією і Республікою Корея, а також заходи, які передбачають підтримку розвитку торгівлі та інвестиційного захисту Східної Азії. Планом дій, спрямованих на розвиток співробітництва між КНР, Японією і Республікою Корея, визначається, що три країни зобов’язуються розширювати своє співробітництво з Асоціацією держав Південно-Східної Азії, сприяти співробітництву у Східній Азії та підтримувати АСЕАН як рушійну силу співробітництва в регіоні.

На думку експертів, створення цієї ЗВТ стимулюватиме стабільне економічне зростання в Східній Азії. Так, 20 % від спільного обсягу світової економіки припадає на частку цих трьох країн з чисельністю населення 1,5 млрд людей. Крім того, Китай, Японія та Республіка Корея перебувають у десятці найбільших за обсягами зовнішньої торгівлі країн. ВВП цих країн – 70 % від показника всього САР. Незважаючи на те, що торговельний обіг між трьома країнами становить лише 11 % від їх спільного зовнішньоторговельного обігу, якщо між ними буде створено ЗВТ, вона зможе стати третьою за обсягом у всьому світі після НАФТАта ЄС [13].

Як зазначив прем’єр Держради КНР Вень Цзябао на 4-й зустрічі керівників трьох країн, яка відбулася в травні 2011 р., початок офіційних переговорів зі створення ЗВТ між Китаєм, Японією та Республікою Корея очікується в 2012 р.

Дата добавления: 2015-10-31