Описання установки

Лабораторна робота № 41

ВИВЧЕННЯ ЯВИЩА ДИФРАКЦІЇ СВІТЛА

Мета роботи – вивчити явище дифракції світла за допомогою дифракціної гратки.

Обладнання: гоніометр, дифракційна гратка, освітлювач, світлофільтри.

Теоретичні відомості

Дифракцією називається сукупність явищ, що спостерігаються при поширенні світла з різкими неоднорідностями (малі отвори, щілини, границі непрозорих тіл тощо) і зв’язаних з відхиленням від законів геометричної оптики.

Дифракційною граткою називається сукупність великого числа однакових щілин, що знаходяться на однакових відстанях одна від одної (рис. 41.1). Відстань між серединами, сусідніх щілин називається періодом гратки. При нормальному падінні плоскої світлової хвилі на дифракційну гратку на екрані спостерігається дифракційна картина, що являє собою симетрично розташовані (відносно оптичної осі системи) зображення джерела світла. Ці зображення називаються головними дифракційними максимумами. Вони нумеруються по порядку в обидва боки від центрального, якому присвоюється нульовий індекс. Індекс головного дифракційного максимуму називається порядком максимуму.

Рис. 41.1.

Положення головних дифракційних максимумів визначається рівнянням:

(41.1)

де d – постійна дифракційної гратки; - кут, під яким спостерігається відповідний максимум; n – порядок максимуму (n = 0, ±1, ±2,…); – довжина світлової хвилі.

Визначивши кут для дифракційного максимуму порядку n і знаючи постійну дифракційної гратки d, з (41.1) знаходимо:

(41.2)

тобто визначаємо відповідну довжину світлової хвилі.

Описання установки

На нерухомій платформі 9 встановлено дифракційну гратку 3 з періодом d = 0,01 мм (гратку можна побачити, знявши кришку корпуса 2), освітлювач 1 зі світлофільтром 8, коліматор зі щілиною 7. Для спостереження дифракційної картини слугує сектор 5 з матовим екраном, що повертається навколо вертикальної осі гвинтом 6. Кут повороту відраховується за кутомірною шкалою з ноніусом 4.

Рис.41.2.

Дата добавления: 2015-10-24