Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

З реалізацією норм права

Читайте также:
  1. Quot;первичного") права
  2. XI. ПРАВА И ОБЯЗАННОСТИ СУДЕЙ, ЧЛЕНОВ РУКОВОДЯЩИХ И ИСПОЛНИТЕЛЬНЫХ ОРГАНОВ ОРГАНИЗАТОРА ВЫСТАВКИ
  3. XII. ПРАВА СУДЕЙ И ОРГКОМИТЕТА
  4. XIV. ПРАВА И ОБЯЗАННОСТИ СУДЕЙ, ЧЛЕНОВ РУКОВОДЯЩИХ И ИСПОЛНИТЕЛЬНЫХ ОРГАНОВ ОРГАНИЗАТОРА ВЫСТАВКИ.
  5. А) ліквідація самодержавства і кріпосного права
  6. Б. Основные права, свободы и гарантии но социальной защите.
  7. В) виправдання, відновлення в правах неправильно звинувачених, зганьблених чи засуджених осіб

Правомірна поведінка — це суспільно корисна правова пове­дінка особи (дія або бездіяльність), яка відповідає розпоряджен­ням юридичних норм і охороняється державою.

Ознаки правомірної поведінки:

1) є суспільне корисною соціальною поведінкою, забезпечує орга­нізованість і гармонійність громадського життя, стійкий правопо­рядок, є найважливішим чинником вирішення завдань і функцій держави і суспільства, задоволення інтересів суб'єктів права;

2) втілена в юридичну форму — відповідає нормам і принци­пам права;

3) має свідомо вольовий характер, який виражається зовні у вигляді дії або бездіяльності, здійснюється у формах реалізації норм права — додержання, виконання, використання (громадя­нами), правозастосування (посадовими особами), спричиняє юридичні наслідки — юридичні акти, юридичні вчинки;

4) гарантується, охороняється державою.

Правомірна поведінка завжди містить два моменти:

— інформаційний, тобто поінформованість громадянина про свої юридичні права і обов'язки. Важливою є не тільки наяв­ність розвинутого юридичного механізму захисту права на до­ступ до правової інформації, а й активне практичне викорис-гання його громадянами;

— поведінковий, тобто уявлення про законні способи здійс­нення своїх юридичних прав і обов'язків.

Слід зважити на те, що правомірна поведінка складається із елементів — правомірних вчинків, тобто таких, що мають суспіль­не корисний характер.

В основі правомірної поведінки лежить розуміння справед­ливості і корисності розпоряджень правових норм, відповідаль­ності перед суспільством і державою за вчинки, що є показни­ком соціальної зрілості і юридичної грамотності особи.

Через правомірну поведінку право діє, поза неї воно мертве. Вид і міра правомірної поведінки встановлені диспозиціями норм права. Правомірна поведінка виступає як загальна форма реалі­зації суб'єктивних юридичних прав і суб'єктивних юридичних обов'язків.

Саме правомірна поведінка становить сутність правопоряд­ку. Через правомірну поведінку здійснюється управління суспіль­ством, його життєдіяльність. Основна маса виникаючих і дію­чих у суспільстві правовідносин має у своєму підґрунті правомі­рну поведінку.

Причини нестабільності правомірної поведінки в нашому суспільстві.

1. Економічні — процес руйнування старого господарського організму (нежиттєздатного, але все-таки цілісного) значно ви­переджає становлення української економіки як саморегульова­ної системи виробничих зв'язків і матеріальних можливостей виробництва — на основі економічної волі. Громадяни позбави­лися звичних умов трудової діяльності і через неможливість і нездатність (економічна неграмотність і небажання брати на себе яку-небудь відповідальність) не можуть швидко адаптуватися до нової економічної обстановки, виникли невдоволення, апатія, агресивність, невпевненість у завтрашньому дні, балансування поведінки на межі між правомірною і неправомірною.

2. Соціальні — соціальна напруженість як результат ослаб­лення соціальної відповідальності держави і неврівноваженості соціальної політики. Нерегулярною оплатою праці, підвищен­ням плати за комунальні послуги, низьким рівнем соціального забезпечення (за наявності інфляції) держава вільно або мимо­волі провокує (незалежно від соціально-психологічної нестійко­сті особи) нестабільність правомірної поведінки.

3. Політичні — розпад СРСР, скасування однопартійної сис­теми, утвердження ідеологічного і політичного плюралізму, труд­нощі формування політичної системи українського суспільства виявили непідготовленість демократичних громадських сил до швидких історичних перетворень, відсутність прагматичної де­мократичної ідеології і політики для перехідного періоду. Це привело до політичної хиткості суспільства, яка спричинила й нестабільність правомірної поведінки громадян.

4. Ідеологічні — падіння колишніх ідеалів, низький рівень правосвідомості як наслідок руйнування системи правового ви­ховання, що існувала раніше, і лише започатковане формування нової. Правосвідомість громадянина виявилася непідготовленою до зняття криміналу з багатьох діянь, що вважалися раніше зло­чинними (спекуляція товарами, приватнопідприємницька діяль­ність, комерційне посередництво та ін.), і одночасного вступу в дію принципу «дозволено все, що не заборонено законом». Сво­боду вибору громадянин сприйняв як вседозволеність. Межа між правомірною і неправомірною поведінкою була стерта.

5. Юридичні:

а) в галузі правотворчості — відсутність послідовності, логіч­ності в прийнятих законах і підзаконних актах, їх суперечли­вість підривають віру в якість законів, служать підставою для правового нігілізму (наприклад, нормативні акти про податки є неконкретними, неповними, казуїстичними);

б) в галузі правоохоронної діяльності — слабке розкриття зло­чинності, корумпованість створюють умови для можливості обій­ти закон, породжують хиткість правомірної поведінки.

Щоб правомірна поведінка перетворилася на норму життя для переважної більшості населення, необхідні розвинута еко­номіка, достатня для задоволення життєвих запитів громадян, стабільний демократичний політичний режим, додержання за­конності всіма посадовими особами і громадянами, високий рі­вень правової культури.[10,143]

 


ВИСНОВКИ

Отже, можна зробити наступні висновки:

Поняття реалізації права охоплює декілька способів і форм впливу на поведінку суб'єктів права.

За рівнем (глибиною) реалізації розпоряджень, що містяться в нормативних актах, можливі:

Реалізація загальних установлень

— це втілення в життя загальних установлень, які містяться в преамбулах законів, статтях, що фіксують загальні завдання і принципи права та правової діяльності. Вплив права на суспіль­ні відносини в результаті реалізації його загальних установлень, завдань і принципів може бути чималим, але вона позбавлена юридичної специфіки і скоріше має ідейний, моральний харак­тер, виражає «дух» права, а не його «літеру».

Реалізація загальних правових норм поза правовідносинами

• це втілення в життя загальних норм, які встановлюють правовий статус і компетенцію суб'єктів права, тобто безпереш­кодне використання суб'єктивних юридичних прав і свідоме ви­конання суб'єктивних юридичних обов'язків — без конкретних зв'язків або відносин між суб'єктами права.

Є дві форми такої реалізації:

• активна — припускає реалізацію загальних правових норм, якими користуються суб'єкти права щодо всіх інших суб'єктів. Цим правам відповідають обов'язки всіх інших суб'єктів не ро­бити дій, які б могли перешкодити їх здійсненню;

• пасивна — припускає реалізацію норм, що містять заборо­ни, через утримання суб'єкта віддій, за які встановлюється юри­дична відповідальність. Вона полягає в додержанні обов'язків, непорушенні заборонних норм, узгодженні своєї поведінки зі змістом норм права, які встановлюють юридичну відповідаль­ність.

Реалізація конкретних правових норм у конкретних правовід­носинах

— це втілення в реальні відносини конкретних норм права Застосування норм права має місце там, де адресати право­вих норм не можуть реалізувати свої, передбачені законом права і обов'язки без посередництва компетентних органів. Можна сказати, що на певному етапі правозастосування підключається до способів безпосередньої реалізації — додержання, виконан­ня, використання.

За загальним правилом (особливо в країнах, що належать до романо-германського типу правових систем) основною формою реалізації права суддями та іншими посадовими особами держа­ви вважається застосування правових норм, що містяться в за­конах і підзаконних нормативних актах.

Необхідність у застосуванні норм права виникає у наступних випадках:

1. Коли передбачені юридичними нормами права і обов'язки виникають лише після ухвалення владного рішення державного органу про наділення одних учасників правовідносин суб'єкти­вними юридичними правами і покладення на інших суб'єктив­них юридичних обов'язків (наказ про зачислення абітурієнта до вузу).

2. Коли є спір про право (у майнових відносинах, при опода­тковуванні) і сторони самі не можуть виробити узгоджене рі­шення про наявність або міру суб'єктивних прав і юридичних обов'язків (поділ майна між подружжям, вирішення спорів між учасниками цивільного договору).

3. У разі правопорушень, тобто коли не виконуються обов'я­зки, існують перешкоди для здійснення права і необхідно вда­тися до примусових заходів (наприклад, стягнення штрафу, кон­фіскація майна).

4. У разі необхідності офіційного встановлення наявності чи відсутності юридичних фактів або конкретних документів (уста­новлення факту батьківства, смерті, розірвання шлюбу).

5. У разі здійснення виконавчо-розпорядчої діяльності орга­нів держави і органів місцевого самоврядування — вирішення кадрових питань (зачислення до штату, підвищення в посаді), організація або ліквідація структурних ланок органу держави, виділення фінансів, приміщень тощо.

6. При здійсненні державним органом, організацією, устано­вою яких-небудь дій на користь конкретного громадянина або іншої особи (нагородження, присвоєння звань, почесних посад, виплата пенсії, здавання внайми жилого приміщення).

7. При вирішенні питань про статуси об'єднань (реєстрація уповноваженим органом громадських, некомерційних і комер­ційних корпорацій);

8. При вирішенні організаційних питань (наприклад, поста­нова Верховної Ради України про порядок висвітлення роботи сесії та ін.) тощо.

Порядок застосування норм права може бути простим і склад­ним. Прикладом простого порядку (процесу) застосування норм права є застосування санкції за безквитковий проїзд у міському транспорті (пропозиція контролера сплатити штраф, одержання суми і виписка квитанції). Інша річ складний процес застосу­вання норм права (наприклад, застосування Особливої частини Кримінального кодексу).


Дата добавления: 2015-10-31; просмотров: 110 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: ПОНЯТТЯ РЕАЛІЗАЦІЇ НОРМ ПРАВА | Поняття і ознаки норми права | Поняття і класифікація форм реалізації норм права | Поняття і ознаки правозастосування | Форми реалізації норм права | Стадії та особливості застосування норм права | Застосування норм права – як одна з форм реалізації норм права |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
РЕАЛІЗАЦІЯ НОРМ ПРАВА І ПРАВОМІРНА ПОВЕДІНКА.| Право в системе социальных норм

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.009 сек.)