Проблема буття у філософії

1. Метафізика та онтологія як науки про буття і суще. Антична, середньовічна, новочасна і просвітницька інтерпретації метафізики, боротьба проти метафізики у позитивізмі. Метафізика і діалектика. Метафізичні та діалектичні закони буття.
2. Основні поняття метафізики та онтології:

1) Буття і суще. Буття і небуття. Сутність і існування.

2) Поняття субстанції. Субстанція, субстрат і акциденція. Атрибути і модуси субстанції. Монізм, дуалізм, плюралізм.

1. Абсолютне та відносне буття. Філософська ідея Бога. Докази буття Бога.
2. Єдність і множинність світу. Специфіка людського буття. Світ, реальність, дійсність. Скінченність і темпоральність людської екзистенції.
3. Простір і час. Причинність і детермінізм. Психологічна і фізична концепції часу. Класичний та некласичний підходи до проблеми зворотності і субстанційності простору і часу. Телеологізм і детермінізм.

Корет Э. Основы метафизики. — К., 1998.

М.Хайдеггер Время и бытие.

М.Хайдеггер Бытие и время

Н.Гудмен Способы существования миров.

Питання для контролю:

1. Категорія буття у філософії. Буття і небуття.

2. Проблема субстанції.

3. Субстанція і акциденція, модуси і атрибути субстанції.

4. Ідея єдності і множинності світу.

5. Філософська ідея Бога. Пантеїзм і креаціонізм.

6. Монізм, дуалізм, плюралізм як метафізичні позиції.

1. Метафізика і онтологія як науки про буття і суще.

Метафізика — філософське вчення про першооснови, першопричини буття. Предмет метафізики як "першої філософії" визначається Арістотелем, а термін вводиться коментатором Арістотеля Андроніком Родоським, букв. у перекладі з гр. означає "після фізики".

Онтологія (від гр. "οντος" — буття) — філософське вчення про буття.

Історичний розвиток уявлень про метафізику і онтологію.

1.1. У давньогрецькій філософії метафізика фігурує під назвою "перша філософія" і означає науку про першооснову і кінцеву мету усього.

Перша філософія — це наука про суще як суще як таке (тобто і про те, що робить суще сущим, а отже, про його вихідні принципи).

У цей же час формується уявлення про метафізику як про науку про понадчуттєве.

1.2. У середньовічній філософії метафізика має потрійне значення:

* вона божественна наука, тобто наука про Бога і понадприродне;

* наука про суще і все, що йому притаманне;

* перша філософія — наука про перші причини речей.

Середньовічна метафізика — це онто-теологія, наука про безумовне, абсолютне буття, яким є лише Бог. Онтологія, яка описує суще в усіх його проявах і скінченних модусах, таким чином пов’язана з метафізикою, яка описує нескінченну субстанцію, так само, як несамодостатній світ людини і природи пов’язаний із самодостатнім божественним буттям.

1.3. У Новий час відбувається розподіл філософії на вчення про Бога, природу і людину. Метафізика стає вже не просто вченням про буття, а формальним вченням про першопринципи, тобто вступом до основних понять, категорій.

1.4. Просвітництво. Основний систематизатор філософії Пр. Х.Вольф розглядає метафізику як теоретичну філософію на противагу етиці як практичній філософії. Метафізику він поділяє на загальну (онтологію як вчення про буття) та спеціальну, що у свою чергу ділиться на космологію (вчення про світ), психологію (вчення про душу) та теологію (вчення про Бога).

Метафізика

загальна спеціальна

онтологія як вчення про буття

космологія психологія теологія

(вчення про світ або природу) (в. про душу) (в. про

Бога)

Трансцендентальна філософія, яка завдяки І.Канту змінює метафізику, переходить від дослідження предметностей до умов їх можливостей.

1.5. У 19-20 ст. поширюється критика метафізики з боку позитивістів і марксистів. Перше джерело має витоком Юмову критику субстанції, розвинену Дж.Берклі і Т.Гоббсом. З подачі позитивістів метафізика починає ототожнюватись зі спекулятивним, емпірично непідтверджуваним знанням. Найбільш радикальної форми критика метафізики набуває у логічному позитивізмі Віденського гуртка, де вона ототожнюється з філософією загалом і оголошується беззмістовною. Метафізичні речення ані істинні, ані хибні, вони безглузді, оскільки немає у дійсності таких фактів, що могли б їх підтвердити чи спростувати.

Марксистська критика метафізики заснована на її антидіалектичності (сталість на противагу розвитку). Також вказується на ідеалістичний характер усіх метафізичних учень.

М.Гайдеґґер, з творчістю якого пов’язують „онтологічний поворот” у філософії ХХ ст., тлумачить метафізику як дослідження, яке виходить за межі сущого як такого (суще у значенні дійсного, природи): „Метафізика — це запитування понад суще, за його межі, так що ми отримуємо після цього суще для розуміння як таке і в цілому”.

У сучасній науці дискутуються онтологічні питання реалізму та антиреалізму. Реалізм наукових теорій: чи описують наукові теорії об’єктивну реальність (картини світу) чи вони є лише зручними інструментами вирішення поточних проблем. Реалізм наукових сутностей: чи існують неспостережувані об’єкти науки (наприклад, електрони).

Дата добавления: 2015-10-31