продукції в розрізі видів діяльності

Таблиця 2.3.1

РЕАЛІЗАЦІЯ

по ДП „Бершадський лісгосп"

Види діяльності	Од. виміру	2009 р.	2010 р.	+,-
Лісопродукція	тис.грн			+3805
Продукція переробки	тис.грн			+4
Мисливство	тис.грн			+76
Інші доходи	тис.грн			-45
Всього:	тис.грн			+3840

Фінансовий менеджмент включає в себе стратегію і тактику управління фінансами. Під стратегією розуміється загальний напрям та спосіб використання фінансових ресурсів для досягнення поставленої мети. Після ІГЇ досягнення розробляється нова стратегія. Тактика - це практичні способи і методи досягнення поставленої мети в конкретних умовах. Завданням тактики фінансового менеджменту є здійснення оптимального вирішення конкретної господарської ситуації, використовуючи найефективніші методи та прийоми управління.

До функцій об'єкта управління у фінансовому менеджменті відносять організацію грошового обліку, постачання фінансових засобів та інвестиційних ресурсів, забезпечення основними й оборотними фондами (устаткуванням, сировиною, паливно-енергетичними ресурсами, матеріалами) організацію фінансових операцій. Функції суб'єкта управління відбивають конкретні види управлінської діяльності і горяд з обробкою і аналізом інформації та прийняттям рішень, втілення її у виробництво, включають також планування, прогнозування, організацію, регулювання, координування, стимулювання та контроль за фінансовою діяльністю.

Ефективність фінансового менеджменту залежить від швидкості реакції на зміни умов фінансового ринку, фінансової ситуації, фінансового становища підприємства.

Організація функціонування фінансів підприємства ґрунтується на

таких принципах:

^> централізація фінансових ресурсів, яка має забезпечити підприємству

високу маневреність фінансових ресурсів, концентрацію їх на основні

напрями виробничо-господарської діяльності;

<*> фінансове планування, що визначає на перспективу усі надходження

грошових ресурсів підприємства і основи і напрями їх витрат; <*> формування значних фінансових ресурсів, що можуть забезпечити стабільну роботу підприємства в умовах можливих непередбачених коливань ринкової кон'юктури;

^ безумовне виконання податкових та інших фінансових зобов'язань.

На перелічених принципах заснована фінансова стратегія діяльності підприємства, яка розробляється і реалізується органом управління підприємства (фінансовою дирекцією). Фінансова дирекція складається з різних підрозділів: планово-економічного, бухгалтерії, відділу реалізації.

Фінансова дирекція та її підрозділи виконують такі основні функції: ^ забезпечують фінансову діяльність та розроблюють програму розвитку

підприємства та його підрозділів; ^ визначають інвестиційну політику підприємства через пряме вкладання

капіталу, накопичення або придбання цінних паперів; <Ь розробляють кредитну політику, спрямовану на випуск векселів, •*> надання комерційних фінансових кредитів; ^> забезпечують фінансову політику підприємства (отримання і

витрачення валюти - валютні розрахунки і ьредити); ^ беруть участь у розробці бізнес-плану підприємства; •*> ведуть фінансові розрахунки з постачальниками, покупцями, банками,

податковою службою; Ч> аналізують фінансово-комерційну діяльність і валютну самоокупність

підприємства і його підрозділів; Ч> ведуть статистичний, бухгалтерський і фінансовий облік, складають баланс діяльності суб'єкта господарювання. Успішна діяльність сучасного підприємства залежить від низки чинншсів; економічної ситуації в державі, рішкової кон'юктури, наявності оптимальної організаційної структури, кваліфікації кадрів тощо. Разом з тим з найважливіших видів ресурсів, необхідних для стабільної роботи підприємства, є фінанси. Від того, наскільки ефективно побудовано управління фінансами в основному залежить конкурентоспроможність та ринкова ефективність підприємства.

Сфера вирішення фінансових завдань передбачає управління рухом грошових податків, які складаються з дохідної та витраченої частини.

Доходна частина грошових податків - це виручка від реалізації

за

продукції та позареалізаційні доходи: відсотки, обчислюванні банками залишками на розрахунковому рахунку підприємства. Грошові витрати розподіляються на три групи: ^ витрати пов'язані з поточною діяльністю; Ч> витрати на розвиток виробництва; ^> витрати пов'язані з задоволенням певних соціальних потреб працівників.

Особливо в умовах ринку, стабільна робота підприємства неможлива без урахування фінансових ресурсів, їх розміру, часу і напрямку руху.

Основним завданням фінансово планування є:

Ч> визначення обсягу передбачуваних надходжень грошових ресурсів (у

розрізі джерел надходжень), виходячи з наміченого обсягу виробництва,

можливостей реалізації продукції з урахуванням укладених

договорів і кон'юктури ринку;

Ч> обґрунтування передбачуваних витрат на відповідний період,

починаючи з розрахунку обсягу витрат виробництва; обов'язкових

платежів до бюджету;

^ відрахувань до спеціальних фондів з визначенням розмірів доходів,

здійснюваних за рахунок прибутку; <*> встановлення оптимальних пропорцій у розподілі фінансових ресурсів на внутрішньогосподарські потреби, технічне переоснащення і розвиток виробництва, матеріальне заохочення на соціальні потреби працівників; Ч> визначення результативності кожної значної господарської та фінансової операції (до та після проведення) з точки зору кінцевих фінансових результатів, тобто доходів, що залишаються в розпорядженні підприємства;

Ч> обґрунтування на короткі періоди рівноваги в надходженні коштів та їх

витрачанні для забезпечення платоспроможності підприємства, його

стабільного фінансового стану.

Таким чином, на підприємстві складається фінансовий план - перелік видаткових і доходних статей із зазначенням по кожній із них запланованої суми.

Важливим елементом ефективного контролю на будь-якому підприємстві являється не тільки виявлення різного виду відхилень, але звичайно ж, і їх аналіз. Важливу роль відіграє аналіз відхилень планових (нормативних) показників від фактичних, що виникають на виробництві. Аналіз доходів і витрат дозеюляє виявити першопричину відхилень, провести їх фінансову оцінку і при необхідності виробить діючі коригуючі міроприємтсва.

Серед багатьох ефективних інструментів контрою в будь-якій сфері економіки і на будь-якому підприємстві присутній аналіз відхилень запланованих або нормативних показників від фактичних. Постійне співставлення бажаних, запланованих величин затрат з реальними, що виникають на виробництві, їх грамотна кваліфікація позволяють максимально швидко приймати ефективні управлінські рішення, підкріплені фінансовими розрахунками. Відхилення обчислюються для цілих категорій витрат, таких як загально-виробничі витрати, витрати прямих матеріалів або інших елементів, для будь-яких груп всередині категорій, для кожної статі витрат. Всі відхилення аналітики поділяють на три в ади: •*> відхилення затрат прямих матеріалів; ^ відхилення прямих трудових витрат; ^ відхилення непрямих витрат.

Основними узагальнюючими показниками, які характеризують рівень продуктивності праці на підприємстві, є показники прибутку та витрат. Аналіз саме цих показників може дати повну картину продуктивності праці й ефективності діяльності підприємства.

Ефективність і продуктивність праці на підприємстві та його підрозділах (цехах) оцінюється за показниками прибутку та витрат. Показник прибутку характеризує ефективність діяльності тих підрозділів, які виготовляють і постачають продукцію на ринок. Також він може застосовуватись і для оцінки роботи внутрішніх підрозділів. В усіх цих випадках обсяг і динаміка прибутку однозначне» характеризують ефективність діяльності. Проте в більшості випадків внутрішні підрозділи є місцями витрат, а не центрами прибутку. Тому й ефективність їх діяльності визначається за рівнем витрат на певний обсяг виробництва. Економія витрат у місцях їх формування веде до зменшення собівартості продукції і збільшення прибутісу, що і є головною метою підприємства.

Витрати підприємства - сукупність матеріальних витрат живої праці, що характеризує вартість виробництва для підприємства.

Іншими словами, витрати підприємства на виробництво продукції пов'язані з власними витратами на купівлю сировини і матеріалів, на паливо та електроенергію, амортизацію основних фондів, оплату праці.

Отже, витрати підприємства за обсягом менші, ніж витрати суспільства (суспільна вартість товару) на величину додаткового продукту.

Слід зазначити, що ні витрати суспільства, ні витрати підприємства на поверхні економічних відносин не виступають у чистому вигляді. Витрати суспільства виступають у формі вартості продукції (через ціни), а витрати підприємства у грошовому виражені - це собівартість виробленої продукції.

Вивчення господарської діяльності підприємства та його ефективності потребує дослідження таких економічних категорій, як прибуток, валовий прибуток і чистий прибуток підприємства.

Таблиця 2.4.1

Аналіз витрат на виробництво та реалізацію продукції по ДП „Бершадський лісгосп" за 2009-2010 роки:

Вид витрат	Сума, тис. грн.	Пигома вага, %	Відхи­лення, тис. грн.	Темп росту %
І.Матеріальні витрати, вт.ч.			36:9	29,1		119,6
1.1. Сировина і матеріали			23.0	15,0	-22	98,9
1.2. Паливо і енергія			13,9	14,1		154,0
2. Фонд оплати праці			34.3	39,6		175,3
З.Відрахування на соцзаходи			11.4	13,9		185,1
4. Амортизація			3,1	3,0		146,1
5. Інші витрати			14,3	14,4		153,7
Всього собівартість						151,9

Як бачимо з вищенаведеної таблиці найбільша питома вага належить таким витратам як "Фонд оплати праці „: у 2009 році 2939 тис.грн.; у 2010 році - 5151 тис.грн. (34,3% у 2009 році, у 2010 році - 39,6%); другою за величиною є стаття "Матеріальні затрати": у 2009 році 3162 тис.грн., у 2010 році - 3783 тис.грн. (36,9 % у 2009, у 2010 році - 29,1%). Наступною за величиною є стаття „Інші витрати" - 14,3 і 14,4% відповідно. Достатньо високою є питома вага статті "Відрахування на соцзаходи" - 11,4 і 13,9% відповідно. Взагалі, як видно з аналізу, структура витрат залишилась суттєво змінилась, спостерігаючи ці зміни у витратах на оплату праці та матеріальні витрати. В цілому величина собівартості у 2010 році в порівнянні з 2009 роком збільшилась на 4442 тис.грн. або на 151,9 %. Причиною чого є підвищення цін на сировину та матеріали, підвищення зарплаті* працівникам, а в результаті і відрахувань на соціальне страхування.

Різні напрямки діяльності підприємства, що пов'язані з виробництвом та реалізацією продукції, а також фінансовою та інвестиційною діяльністю дають остаточну грошову оцінку в сукупності показників фінансових результатів. Ці показники подаються в розділі І "Фінансові результати" "Звіту про фінансові результати".

Основним узагальнюючим показником Звіту є чистий прибуток, який підприємство отримало за звітний період (або збитки, яких воно зазнало). В умовах ринкової економіки чистий прибуток є основою економічного та соціального розвитку підприємства. Чистий прибуток - найважливіший показник для оцінювання виробничої та фінансової діяльності підприємств, оскільки відбиває ступінь його активності та фінансового благополуччя, а також ефективність менеджменту. Чистий прибуток є одним з основних джерел збільшення капіталу підприємства.

Основним чинником, що впливає на даний показник, є дохід (виручка) від реалізації продукції..

Перейдемо до аналізу динаміки та структури фінансового результату від операційної діяльності, фінансового результату від звичайної діяльності та чистого прибутку підприємства за 2009-2010 роки. Джерелом аналізу при цьому виступають дані форми №2 "Звіт про фінансові результати".

Чиста виручка від реалізації у 2010 році (12426 тис.грн.) в порівнянні з 2009 роком (8586 тис.грн.) збільшилась на 3840 тис.грн. або склала приріст 144,7%. На це вплинуло збільшення доходу від реалізації продукції внаслідок росту обсягів реалізації продукції лісовго господарства. Адміністративні витрати зросли на 353 тис.грн. або 134,3%, причиною чого є збільшення витрат, пов'язаних з управлінням і обслуговуванням підприємства.

Величина валового прибутку, інших операційних доходів, адміністративних витрат та інших операційних витрат безпосередньо впливають на величину фінансового результату від операційної діяльності. Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування збільшився на 80 тис.грн. або на 155,9%. Чистий прибуток на кінець 2010 року в порівнянні з 2009 роком збільшився на 20 тис.грн. або на 129,0%.

Наступною складовою оборотного капіталу є дебіторська заборгованість. Особливості її оцінки і розкриття інформації щодо неї регулюються П(С)БО №10. Відносно дебіторської заборгованості існує два підходи щодо управління нею: лібералізація умов кредитування та встановлення більш

зо

жорстких умов. Виходячи із даних балансу за 2009-2010 роки проаналізуємо динаміїсу і структуру дебіторської заборгованості. Для наочності поєднаємо аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості. Принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання і її розкриття у фінансовій звітності регулює П(С)БО №11 "Зобов'язання". Дане положення передбачає порядок розкриття інформації у примітках до звітності.

ЕЯдносно структури дебіторської заборгованості, то всю її суму становить дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги і порівняно з 2009 роком вона збільшилась на 31 тис.грн.

ЕІЇдносно структури кредиторської заборгованості, то тут найбільшою за величиною є також заборгованість за товари, роботи, послуги (у 2009 році 36,3% та 30,8% у 2010 році); на другому місці - перед бюджетом (у 2009 році 32,8% та 37,3%) в 2010 році. Взагалі вся кредиторська заборгованість поділяється на ту, якою можна управляти (товарна) і та, якою неможливо керувати, так звані нарахування. Але величина кредиторської заборгованості повинна знаходитись в певних межах, які підприємство визначає самостійно, аби уникнути ризику неплатоспроможності.

Дата добавления: 2015-07-08