Пішохідні туристичні маршрути та їх характеристика

Піший (пішохідний) туризм - один з видів активного, спортивного туризму.

До найпростіших перешкод, характерних для пішохідних походів у рівнинних районах, можуть бути віднесені схили пагорбів, ярів, балок, ділянки густого лісу, незакріплених пісків, болота, струмки, річки.

В невисоких і середньої висоти гірських районах до цих перешкод додаються ділянки перевалів із схилами середньої крутизни - порослі травою, осипні, засніжені. Складні в цих районах і водні перешкоди - як правило, неширокі, але швидкі струмки і річки. Відповідно складнішими будуть і технічні прийоми влаштування переправ.

Під час походів у високогірних районах до перелічених перешкод додаються круті схили, дрібні, середні і великі осипи каміння, моренні утворення, скельні відслонення, фірнові схили, льодовики, стрімкі і холодні гірські річки і т. ін.

Для подолання цих перешкод необхідне засвоєння ряду технічних прийомів:

· навичок транспортування потерпілих,

· використання самостраховки і зовнішньої страховки.

· рух крутими схилами з відпрацюванням раціональної техніки ходьби (правильна постановка ніг, опора на альпеншток);

· долання невисоких перешкод - великого каміння, повалених стовбурів дерев;

· просування через лісові хащі, завали, буреломи;

· рух порослими травою, осипними, засніженими крутими схилами (підйом, траверс, спуск);

· просування болотами за допомогою жердини, гатями при взаємній страховці;

· організація переправи через водні перешкоди - через брід при самостраховці і зовнішній страховці, шляхом наведення переправ (кладка, поруччя, навісна переправа);

· оволодіння прийомами зав'язування необхідного набору вузлів і обв'язок;

· засвоєння прийомів руху засніженими і зледенілими схилами із самостраховкою і самозатриманням;

· оволодіння технікою спуску і підйому по вертикалі при зовнішній страховці;

· рух у зв'язках по 2-4 чол. при взаємній страховці;

· організація транспортування потерпілих на імпровізованих ношах, страхувальних поясах;

· володіння елементами техніки рятувальних робіт у гірських умовах і т. Ін

На підставі Єдиної всеросійської спортивної класифікації туристських маршрутів (ЕВСКТМ) (категоріювання маршруту і його ключових перешкод (факторів)), туристичні маршрути можуть бути:
· Походи вихідного дня,
· Пішохідні I, II, III ступеня складності,
· Пішохідні в горах I, II, III ступеня складності,
· Пішохідні категорійні (I - VI категорії складності - к.с.).
Ступінь складності (в дитячо-юнацькому туризмі), категорія складності визначається кількістю, труднощами подолання тих перешкод, які можуть виникнути у туриста при проходженні маршруту.

Походи (подорожі) - це заходи, пов’язані з пересуванням людини в природному середовищі за допомогою будь-яких технічних засобів чи без них, з пізнавальними, оздоровчими, спортивними та іншими цілями.

Вибір маршруту залежить від рівня, підготовки, можливостей учасників, конкретних умов місцевості і мети, яку учасники походу поставили перед собою. Маршрут повинен бути безпечним з точки зору життєдіяльності людини.

При розробці плану проходження маршруту керівнику групи слід:

- отримати консультацію працівників контрольно-рятувальної служби або досвідчених туристів; підготувати картографічний матеріал;

- намітити контрольні пункти і терміни їх проходження, а також розробити запасний (скорочений) варіант маршруту на випадок хвороби когось із учасників, розливу рік, збільшення лавинонебезпеки;

- організувати всебічну підготовку учасників туристичної групи;

Розрахунок швидкості пересування. Спочатку потрібно визначити загальну відстань, яку необхідно подолати за весь похід і визначитись, чи це реально. У пішохідній подорожі необхідно розрахувати проходження 15-25 км за один день. Для поступового входження у потрібну спортивну форму слід планувати менші навантаження на початок маршруту, поступово збільшуючи їх до кінця походу. До обіднього привалу необхідно проходити 2/3 відстані денного переходу.

Маршрутні документи. Якщо похід (некатегорійний чи вихідного дня) проводить організація, то необхідно оформити маршрутний лист. В нього вносяться відомості про весь склад учасників подорожей, схема маршруту із вказівкою про засоби пересування на відповідних ділянках і часом його проходження, запасний маршрут. По закінченню подорожі маршрутний лист повертається в організацію, яка його видала. Керівник групи обов"язково повинен мати документи, що засвідчують його особу.

Вибір плану і схеми походу по показниках довжини, тривалості, кількості і якості природних перешкод повинен відповідати підготовленості туристів, тобто бути посильним з точку зру їх можливостей. Маршрут походу за своєю схемою може бути лінійним, кільцевим, радіальним і

Отже, Карпати та Крим є головними районами проведення пішохідних походів. Різноманітність тут природних перешкод дає можливість туристам оволодіти майже усім арсеналом техніки пішохідного туризму, орієнтування на місцевості, повноцінно проводити навчальні заходи. Термін проведення походів у цих районах теж широкий — з ранньої весни до пізньої осені, а за сприятливих погодних умов — і взимку.

Необхідно знати, що існують певні строки при проведенні туристських походів у Карпатах, яких слід дотримуватись:

- для пішохідних походів - 15 квітня - 15 листопада;

- для лижних походів - 15 грудня - 31 березня.

Інколи вони можуть змінюватися в залежності від реальних кліматично-погодних умов у регіоні.

Карпати поєднують у собі красоти гірського та лісового районів. Бурхливі річки, красиві озера, пологі гірські схили, сонячні полонини, багата історія краю можуть задовольнити смаки будь-якого туриста. У Карпатах можна прокласти маршрути від найпростіших до ІІ категорії складності. Тут зустрічаються ділянки з великим перепадом висот, скельним рельєфом, складним орієнтуванням, водними перепонами.

Найцікавіші маршрути у Карпатах йдуть хребтами Чорногори, Горган і Свидовця. Плануючи походи Карпатами варто пам'ятати, що тут є території, відведені під природоохоронні об'єкти (Карпатський біосферний заповідник, природні національні парки, заказники та ін.), для проходження яких необхідно одержати дозвіл у відповідних установах і дотримуватись певних правил поведінки. Особливу увагу взимку та на початку весни слід приділяти вивченню лавинонебезпечних та селенебезпечних ділянок району походу. Незважаючи на близькість населених пунктів потрібно враховувати, що стан групи, яка перебуває на хребті, полонині чи яйлі, мало чим відрізняється від ситуації, коли група знаходиться за десятки кілометрів від житла.

Дата добавления: 2015-07-08