Внутр.пол-ка

скасування гетьманщини, відновлення УНР;Директорія виконувала роль тимчасової верховної влади до скликання Трудового конгресу України;влада в УНР належить трудящому народу, а не­трудові, експлуататорські класи позбавляються права голосу (у результаті були позбавлені права голосу промисловці, поміщики, комерсанти, час­тини інтелігенції, духовенства та ін.);встановлення в Україні національного варіанту радянської влади;передача законодавчої влади Трудовому конгресу України; створення уряду — Ради народних міністрів на чолі з В. Чехівським;

передача влади на місцях губернським та повіто­вим трудовим радам;передача Трудовим конгресом України в складних воєнно-політичних умовах усієї повноти влади Ди­ректорії, яка згодом під тиском обставин перетво­рилася на особисту диктатуру С. Петлюри',розквіт отаманщини; ліквідація приватної власності;аграрна реформа (конфіскація поміщицьких зе­мель, земельні наділи до 15 десятин не конфіско- вувалися, лишалося непорушним дрібне селянське землеволодіння, термін і порядок розподілу землі не визначалися);відновлення 8-годинного робочого дня, встанов­лення робітничого контролю на підприємствах, право на укладення колективних договорів, про­ведення страйків тощо;

заходи з надання допомоги безробітним та іншим категоріям нужденнихАле в умовах громадянської війни та інтервенції

соціально-економічні перетворення були відкладені.

Головним завданням Директорії стала перемога у гро­мадянській війні. Зовн.діяльність,основні напрями:

А) Антанта погодилася визнати Директорію за умови підпорядкування військ Директор. Денікіну (Дир.відмовилася),спроба Дир.витіснити війська Ант.зак-ся поразкою

Б)Польща висунула територіальні претензіх до Укр,розпочала окупацію укр. земель

В)Росія не визнала Директ.вищим орг..влади Укр,Директ.марно намагалася зупинити дипломат.шляхом,але безуспішно,розпочалася Друга війна радянстк.Росії проти УНР

Директорії вдалося досягнути розширення міжнародних зв'язків: визнали Угорщина, Чехословаччина, Голландія, Італія і ряд інших держав. Але їй не вдалося налагодити нормальних стосунків з країнами, від яких залежала доля УНР: радянською Росією, державами Антанти та Польщею.

81. Етапи: Період розроб­ки концепції перебудови, _:| здійснення перших еко­номічних реформ, визрівання політичного курсу перебу­дови (1985— 1988 рр.) Прийняття програми прискорення соціально-економічного розвитку країни (квітень 1985 р.), яка передбачала широке впровадження досягнень НТП, реорганізацію управлінської структури, пріоритетний розвиток машинобудування, вирішення традиційних соціальних про­блем — житлової, продовольчої, забезпечення населення товарами повсякденного вжитку тощо. Реформа М. Рижкова—Л. Абалкіна (червень 1987 р.), суть якої полягала в запровадженні принципу трьох «С» — самостійність, самоокупність, самофінансування. Були прийняті «Закон про державне підприємство (об'єднання)*, «Закон про кооперацію» та ін. Перебування перебудовчих процесів в Україні під контролем радянської номенклатури (при владі залишався консерватор В. Щербицький, оточення якого віддавало перева­гу адміністративно-командним методам керівництва, курс не змінився і при його наступникові В. Івашко). Початок політичних реформ (лібералізація, відміна цен­зури, реабілітація політв'язнів) Наслідки. Запропоновані економічні реформи виявилися утопічними, непослі довними, половинчатими, проводилися невпевнено і зазнали провалу. Замість очікуваного прискорення темпів економічного розвитку розпочалося їхнє падіння, загострювалися соціальні проблеми, відбувся їплеск інфляції

82. Перші перемоги повстанців (1648 р.):

19 квітня — в травня 1648 р. — битва в урочищі біля річки Жовті Води, в якій загинув командувач польським загоном Стефан Потоцький.

16-16 травня 1648р. — битва під Корсунем; у по­лон потрапили польські командувачі М. Потоцький і М. Калиновський.

11-13вересня 1648р. — битва під Пилявцями; поль­ські війська тікали разом із командувачами.

27 вересня — 16 жовтня 1648р. — облога Львова, яка була знята тільки після сплати львів'янами ви­купу— понад 1 млн злотих.

28жовтня — 14 листопада 1648 р. — облога Замостя, що закінчилася перемир'ям із Польщею.(припинення воєн. Дій,,поверн-я вольностей козакам,амністовані учасники повстання)

Улітку 1649 р. Б. Хмельницьким атакує Галичину. в липні перемога під Збаражем, серпні –Зборовом. Підписання Зборівського договору,який передбачав пошир-ня влади гетьмана на фактично всі етнічні укр..землі,збільш.реєстрове козацтво,признач-я православної шляхти в Гетьманщині,підняття пит-ня про скасування Брестської унії на польськ.сеймі.Наслідки:через невдоволення Укр. і Речю Посполитою договором почал.антигетьманські виступи тих,хто не потрапив до реєстру,Польща схилялася до силового розв’язання козацького пит.-я і протягом 1650 готувалася до війни з Гетьманщиною.

83. Причини: Волюнтаристська політика сталінського керівництва. Прискорена насильницька колективізація. Завищений план хлібозаготівель для України на 1932 р.. «Закон про п'ять колосків» (згідно з ним за крадіжку колгоспного майна передбачався розстріл з конфіскацією всього майна або позбавлення волі терміном не менше 10 років).

Діяльність в Україні надзвичайної комісії на чолі з В. Моло­товим, основною метою якої було вилучення хліба в селян за всяку ціну (обшуки, натуральні штрафи..)

Дії влади. Продовження хлібозаготівель.

Створення загороджувальних загонів, які не випускали селян до міст.Приховування факту голоду. Відмова від міжнародної допомоги

Наслідки. Величезні людські втрати (за різними даними від 3,5 до З млн осіб).

Знищення старого українського села з його багатими народ ними традиціями.

Придушення опору колективізації; перемога колгоспного ладу на селі.

84. Зниження темпів вир-ва, соц.проблеми, всплекс інфляції внаслідок перебудови,аварія на ЧАЕС посилили активність населленя розпоч. масовий рух за досягнення незалежн. Укр національний рух у цей час розвивався у двох напрямах,які зрештою у 1991 р. зійшлися задля досягнення спільної мети. Перший у особлювали українські дисиденти, опозиційні режиму політичні сили, національно свідомі представники інтелігенції, селянства та робітників. стали основною силою опозиційного радянському режимові націонал. руху 80-х – п. 90-х років. Другою його ланкою була част. партійно-радянської номенклатури, керівників різних рівнів, депутатів, які еволюціоніз. в напряму до націонал-комунізму,усвідомлювали, що їхні програмні цілі можуть бути реалізовані лише в суверенній Україні. Розгорт-ня нац.-визвольн.руху 88-89:Активізація суспільно-політичної активності населення перші масові мітинги, пікети, страйки,Розгортання робітничого руху(шахтарський страйк у липні 1989 р) Формування Народного руху України: Вересень 1989 р.І. Драч М: Перетворення України в демократичну правову державу; радикальна перебудова її економіки; створення умов для розвитку й самозбереження українського. 1990 р Початок формування багатопартійної системи після вилучення статті про керівну і спрямовуючу роль КПРС із Констит. Квітень 1990 р. Створ. першої політ. партії — Української республіканської партії на базі УГС.Лук'яненко. 90— 91 понад 20 укр.партій. 90 Криза КПУ 16 липня 90 - Декларація про держ.суверенітет УКР 19 серпня 91 держ.заколот в Росії,створ.спритяливі умови для виходу Укр з СРСР ,24 серпня 91 прийнятий терміново скликаною позачерговою сесією ВР Акт проголош.незалеж.Укр

85. Політична влада (військова, політична, адміні­стративна) належала гетьману та козацькій стар­шині. Козацькі ради розв'язували найважливіші питання внутрішньої та зовнішньої політики, але їхнє значення неухильно знижувалося.

1Територією Гетьманщини були завойовані ук­раїнськими військами землі. Її кордони зміню­вали україно-польські договори, проте Київщина залишалася козацькою.

2Політико-адміністративний устрій складався з полків, що ділилися на сотні. Кількість полків змінювалася; за Зборівським договором, їх було 16. Полк міг охоплювати від 11 до 22 сотень. Ве­ликі міста зберігали магдебурзьке право, і влада в них належала магістратам. Рештою міст керу­вали городові отамани, а селами — сільські ота­мани; посада отамана була виборною. Запорозь­ка Січ була автономною й не входила до жодно­го полку. Всі органи влади підпорядковувалися гетьманському урядові. Найвищим органом влади була військова рада.

3Право та судочинство ґрунтувалися на нормах звичаєвого, козацького, магдебурзького права, Литовських статутах. Польське законодавство в Гетьманщині не діяло. Були встановлені пока­рання за зраду українському народові,відмову надати допомогу в битві.

4 Фінансова система та податки: введено пост. Генерального підскарбія,який опікувався бюджет,податковою і митною сист-ми,

5 Соціальна стр-ра нас-ня включала 5 станів:козацтво,шляхетство,духовенство,міщанство,селянство. Армія налічувала до 300 тис.ос,була 1 з найкращих у Європі у 17 ст. Зовнішня політика була складовою част.діяльності гетьманського уряду. Україна під­тримувала дипломатичні контакти з Росією, Кримським ханством, Туреччиною, Річчю По­сполитою, Молдовським князівством, Трансіль­ванією; Гетьманщину визнали Венеція, Волощи­на, Швеція тощо.

86. Дії Центральної Ради були вимушеними і мотивувалися деякими обставинами:

відсутністю військової сили для боротьби з Тимчасовим урядом;непідготовленістю народних мас до сприйняття ідеї боротьби з Тимчасовим урядом, а значить, і з Росією;

3. можливістю руйнування українського фронту і окупації України німецькими та австро – угорськими військами.

Центральна Рада взагалі лояльно ставилася до діяльності більшовиків, більшовицьких організацій, не визнаючи стану війни з Раднаркомом. Назрівав конфлікт, який вилився 17 грудня 1917 року в ультиматум Раднаркому Центральній Раді. ЦР відкинула ультиматум Раднаркому, бо у випадку його прийняття вона повинна була б самоліквідуватися.Розпочалася війна з рад.Росією. Керівники Центральної Ради зрозуміли неможливість перетворення Росії у демократичну федеративну державу і вирішили відокремитися від більшовицької диктатури. З’явилася нагальна потреба проводити самостійні мирні переговори з Німеччиною та її союзниками у Брест – Литовському. Тоді було проголошено Центральною Радою ІV Універсал, який проголосив незалежність УНР. В результаті безкомпромісної боротьби за владу між ЦР і Раднаркомом перемогу здобули більшовики. Уряди Англії і Франції розглядали Україну як потенціального супротивника німецьким та австро-угорським військам на Сх. фронті. Не визнаючи УНР, англійський і французький уряди невизначиними обіцянками намагалися утримати УНР, від зближення з Центральними державами. Міжнародна ізоляція та відсутність боєздатних збройних сил змусили Центральну Раду піти на союз з Німеччиною та Австро-Угорщиною. 27 січня 1918р Берестейський договір. умовами договору УНР зобов’язувалося постачати Німеччині та Австро-Угорщині м'ясо та іншу сільсько-господарську продукцію: сировину, хліб. З приходом союзників Україна фактично була окупована. Австро-Угорщина зайняла південь – західну Волинь, Подільську, Херсонську і Катеринославську губернії, а Німеччина – решту території.

87. 22 листопада — наступний день після другого туру голосування. З оголошенням попередніх офіційних результатів голосування стало зрозуміло, що вони відрізняються від даних екзитполів. Скориставшись цим, прихильники Ющенка та іноземні спостерігачі з Європи й США заявили, що вибори проведені із численними порушеннями та такі розбіжності є результатом підтасування на користь Януковича. 23 листопада в містах Західної України, у Києві й ряді інших міст і обласних центрів почалися мітинги в підтримку кандидата від опозиції. Основною ареною народного невдоволення став Майдан Незалежності, де зібралося, за різними оцінками, від 100 до 500 тисяч протестувальників з усієї країни. 27 листопада Верховна Рада України визнала результати виборів недійсними і оголосила недовіру ЦВК. 3 грудня Верховний Суд України після багатоденного обговорення визнав численні факти порушення законів і Конституції України в ході виборів, у результаті чого вимоги Ющенка були частково задоволені — зокрема, результати другого туру голосування були оголошені недійсними і було призначено повторне голосування. У ході повторного голосування, проведеного 26 грудня 2004 року, переміг Віктор Ющенко. 23 січня 2005 року Віктор Ющенко офіційно склав присягу і заступив на посаду Президента України. Президент України Віктор Ющенко указом в 2005 році 22 листопада (день початку Помаранчевої революції) заснував державне свято «День свободи»

88. Політична влада (військова, політична, адміні­стративна) належала гетьману та козацькій стар­шині. Козацькі ради розв'язували найважливіші питання внутрішньої та зовнішньої політики, але їхнє значення неухильно знижувалося.Територією Гетьманщини були завойовані ук­раїнськими військами землі. Її кордони зміню­вали україно-польські договори, проте Київщина залишалася козацькою.

3 Політико-адміністративний устрій складався а полків, що ділилися на сотні. Кількість полків змінювалася; за Зборівським договором, їх було 16. Полк міг охоплювати від 11 до 22 сотень. Ве­ликі міста зберігали магдебурзьке право, і влада в них належала магістратам. Рештою міст керу­вали городові отамани, а селами — сільські ота­мани; посада отамана була виборною. Запорозь­ка Січ була автономною й не входила до жодно­го полку. Всі органи влади підпорядковувалися гетьманському урядові. Найвищим органом влади була військова рада.

4 Право та судочинство ґрунтувалися на нормах звичаєвого, козацького, магдебурзького права, Литовських статутах. Польське законодавство в Гетьманщині не діяло. Були встановлені пока­рання за зраду українському народові,відмову надати допомогу в битві.

5 Фінансова система та податки: введено пос₍₁. Генерального підскарбія,який опікувався бюджет,податковою і митною сист-ми,

6. Соціальна стр-ра нас-ня включала 5 станів:козацтво,шляхетство,духовенство,міщанство,селянство. Армія налічувала до 300 тис.ос,була 1 з найкращих у Європі у 17 ст. Зовнішня політика була складовою част.діяльності гетьманського уряду. Україна під­тримувала дипломатичні контакти з Росією, Кримським ханством, Туреччиною, Річчю По­сполитою, Молдовським князівством, Трансіль­ванією; Гетьманщину визнали

89. ЦР не змогла вирішити соціальних питань, припинити економічну кризу, що охопила українські землі після Першої світової війни, забезпечити міста продовол-ом домогтися порядку й законності. 2НЕ мала сил, щоб протистояти агресії Росії. 3Не здобула підтримки держав Європи. 4 Центральна Рада не мала підтримки серед різних верств населення:. великих промисловців та землевласників відлякували І соціалістичні лозунги (націоналізація землі, 8-годинний робочий день тощо);зрусифіковану частину населення не влаштовував наці­ональний характер влади; національно-демократичні кола засуджували Централь­ну Раду за її підтримку німецької окупації і пограбуван­ня німцями України;значна частина населення була незадоводена тим, що Центральна Рада не змогла навести в Україні порядок;селяни і робітники були незадоволені невирішеністю соціально-економічних питань.5Нехтування Центральною Радою необхідності створення міцної національної армії, здатної захистити від зовнішніх антиукраїнських сил і ліквідувати внутрішню анархію. Со­ціалістичні лідери Центральної Ради з недовір'ям ставили­ся до військовиків, не сприяли створенню боєздатних вій­ськових сил для захисту революції.6Центральна Рада не спромоглася вирішити аграрне пи­тання. Вона не пішла назустріч прагненням селянства роз­ початинегайну аграрну реформу, були лише обіцянки наді­лити селян землею.7У складі Центральної Ради переважали помірковані елементи, які відкладали на майбутнє, до всеукраїнських Установчих зборів, вирішення найгостріших соціально- економічних і політичних питань. 8Відсутність єдності всередині Центральної Ради.

90. 19—21 серпня 1991 р. в СРСР було здійснено спробу державного перевороту. Президент СРСР М. Горбачов був ізольований на дачі «Форос» у Криму і відсторонений від влади. Організаторами заколоту був створений Державний комітет з надзвичайного стану (ДКНС) на ч. Г. Янаєвим, увійшли В. Павлов, Д. Язов, Пугов та ін. Свої дії члени ДКНС мотивували тим, що вони йдуть назустріч народу, прагнуть забезпечити законність і правопорядок у СРСР, запобігти загальнонаціональній катастрофі. Насправді це була спроба консервативних політичних сил знищити демократичні перетворення, повернути країну до періоду «застою», зупинити рух народів СРСР до незалежності. фіційний Київ зайняв вичікувальну позицію. Проти дій ДКНС найбільш рішуче виступили демократичні сили: Рух, нові політичні партії.Депутати-опозиціонери української Верховної Ради — Народна Рада і представники демократичних організацій України — визнали дії ДКНС антиконституційними, спрямованими на відновлення необмеженої диктатури КПРС. Народна Рада закликала депутатів Верховної Ради зібратися на надзвичайну сесію, а військовослужбовців — захистити свій народ і не виконувати наказів путчистів. На захист ДКНС виступили більшість членів КПРС. Але народ не пішов за змовниками. У Москві відбулися зіткнення. Росіяни підтримали Б. Єльцина, який тимчасово взяв на себе функції Президента СРСР. Армія теж не підтримала путчистів. 21 серпня змовники визнали свою поразку. Підсумком цих подій для України стало прийняття 24 серпня 1991 р. Акту проголошення незалежності України, 1 грудня 1991 р. був проведений всеукраїнський референдум про підтвердження незалежності України. Майже 90,3 % громадян, що брали участь у референдумі, висловилися за незалежність України. У цей же день відбулися вибори президента України. Ним став Леонід Кравчук,склав присягу 5 грудня.

91.14 жовтня 1942 створ.ОУН-УПА,яка вела боротьбу як проти німців так і радянськ.влади. Головнокомандуючим УПА з 1943рбув Роман Шухевич.Протягом 43-44рр остаточно оформилася струк-ра Упа,визволили велику част.Полісся, Волині, Галичини, створ.укр.адміністрації.У липні 44 провели Установчі збори,метою яких було проголошення самостійної Укр;обрання Укр.головної визвольної ради (УГВР)-вищого керівного органу нац.-визвольн.боротьби укр..народу та Генерального секретаріату на ч.з Шухевичем;чисельність зросла до 90 тис.бійців

Після закінчення Другої світ.війни,активно боролися з рад.владою:напади на підрозділи НКВС,провокації з переодяганням у форму НКВС,активна анти рад-ка пропаганда.1944-46рр.Спроба утримувати під своїм контролем великих територій і ведення боїв.Загинуло близько Ѕ складу УПА.1947-перша половина 50-х рр.Зміна тактики: розділення армії на невеликі мобільні групи,боротьба партизанськими методами.5 березня 1950 р у с.Білогорща вбито Шухевича. З 1950р. по 1954р. очолював УПА Василь Кук, 14 квітня 1960 – останній відомий бій вояків УПА

Вся родина Романа Шухевича, дружина і малолітні діти, були арештовані, піддані фізичним і моральним катуванням та утримувалися як заручники.1925 р.Шухевич став членом УВО,здійснив замах на польського куратора.1941 очолив батальйон бандерівців у скалді Німеччини «Нахтігаль». з 1943р. по 1950р.був. Головнокомандуючим УПА.

92. Юридично закріпила основні принципи зовнішньополітичної діяльності України Конституція від 28 червня 1996 р. Вони-спрямовані на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного та взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.Важливою подією на шляху євроатлантичної інтеграції України стало підписання нею 26 лютого 1992 р. Гельсінського заключного акта. Головним принципом цього документа було положення про відсутність територіальних претензій та непорушність кордонів. Зростання зовнішньополітичної активності України у західному напрямі виявилося у тому, що на 1 січня 1995 р. вона була членом 37 міжнародних міжурядових організацій, зокрема ОБСЄ, Світового банку, МВФ, ЄБРР, Ради Європи. Україна першою з країн СНД ще у 1994 р. підписала угоду про партнерство і співробітництво з Європейським Союзом, вступ до якого є її стратегічною метою. Нині триває переговорний процес про утворення зони вільної торгівлі з ЄС та надання Україні і статусу асоційованого члена цієї організації.

Продуктивними є відносини України з НАТО, як найбільш ефективною структурою колективної безпеки в Європі. У1994 р. вона приєдналася до програми співробітництва з НАТО "Партнерство заради миру", а в 1997 р. підписала Хартію про особливе партнерство з НАТО. У червні 2003 р. мету вступу нашої країни до НАТО було зафіксовано Верховною Радою у Законі "Про основи національної безпеки України".

93. Західноукраїнські землі у міжвоєнний період поділили між собою три країни - Польща (до неї відійшли Східна Галичина, Волинь, Полісся, Підляшшя), Румунія (Буковина, Північна Бессарабія) та Чехословаччина (Закарпаття). У кожній з держав українці становили національну меншину.Становище українців у цих державах не було однаковим, загалом відбиваючи особливості соціально-економічного та політичного життя панівних націй. Взагалі, до кінця міжвоєнного періоду українському руху вдалося досягти значних успіхів. Територією його найбільшого впливу була Галичина, де діяла низка українських політичних організацій. Найвпливовішою та наймасовішою легальною партією було Українське національно-демократичне об'єднання (УНДО), створене 1925 р. УНДО мало в основному ту саму програму й тих самих членів, що й довоєнна Українська національно-демократична партія. 1923 p. yскладі Комуністичної партії Польщі (КПП) було створено автономну Комуністичну партію Західної України (КПЗУ). Остання діяла до 1938 p., коли Комінтерн оголосив про розпуск КПП, а разом із нею - КПЗУ і Комуністичної партії Західної Білорусії. У 20-30-ті pp. період майже безперервного піднесення переживав український націоналізм. Його організаційні витоки були пов'язані з діяльністю Української військової організації (УВО), створеної 1920 р. групою офіцерів УСС та УГА на чолі з Євгеном Коновальцем. До формування ідеології УВО найбільше доклав зусиль Дмитро Донцов, який розробив ідеологію так званого «інтегрального націоналізму». У 1929 р. внаслідок злиття УВО й націоналістичних студентських Організацій виникла Організація українських націоналістів (ОУН) - розширена версія УВО, очолювана тим же Є. Коновальцем.

Для захисту кордонів були створені власні збройні сили - Карпатська Січ, що поповнювалися за рахунок добровольців з Галичини. Найбільшим успіхом була переконлива перемога українофільської орієнтації на виборах до автономного сейму 16 лютого 1939 р. - 92,4% голосів виборців.

Проте доля автономії вже була вирішена А. Гітлером, який дав дозвіл Угорщині на окупацію Закарпаття. 14 березня 1939 р. угорське військо вторглось у Карпатську Україну. Ввечері того ж дня уряд А. Волошина встиг ще проголосити державну незалежність краю. Ця незалежність тривала недовго: 16 березня угорська армія захопила столицю Карпатської України - м. Хуст.

94. Європейський вибір України, який був визначений у початковий період формування основ її зовнішньої політики, став природним наслідком здобуття країною державної незалежностіЗ усіх можливих альтернатив лише євроінтеграційний курс здатний забезпечити нашій державі гідне місце в сім'ї європейських народів. Для України інтеграція в Євросоюз - це рух країни до стандартів реальної, діючої демократії та цивілізованого, соціально орієнтованого ринкового господарства. Саме тому це є стратегічною метою державної політики України. Так само велика увага приділятиметься і надалі співробітництву з іншими державами СНД та ГУУАМ. Україна усвідомлює також важливість того, щоб її інтеграція в Євросоюз стала складовою процесу формування загальноєвропейського економічного, соціального, політичного і правового простору.

Шляхи і конкретні механізми досягнення євроінтеграційних цілей України, тактичні підходи можуть і повинні бути гнучкими, чутливими до змін, що відбуваються як всередині держави, так і в ЄС та у всьому світі. Досі головна увага приділялася переважно розбудові механізмів політичних відносин з Євросоюзом, і цю роботу, безумовно, не можна припиняти. Водночас сьогодні зусилля мають зосередитися на суттєвому поглибленні та розширенні практичного співробітництва між Україною та ЄС за всіма магістральними напрямами - економічному та торговельному; зовнішньополітичному та у сфері безпеки; у галузі юстиції та внутрішніх справ. Згідно з Програмою інтеграції України до Європейського Союзу така співпраця повинна сприяти здійсненню у країні системних реформ, а також забезпеченню сприятливих для України умов у контексті розширення ЄС. Настав також час для істотної активізації зусиль у підвищенні рівня підготовленості держави, суспільства та національної економіки до входження в структури ЄС. Це визначає напрями перетворень в Україні та пріоритети при формуванні та здійсненні економічної і соціальної політики.

95. Основними центрами зосередження екологічних проблем у кінці ХХ стпоч ХХI століття. в Україні були високоурбанізовані райони, міські агломерації та великі промислові центри. Питома вага забруднених стічних вод у загальному їх обсязі становить в цілому по Україні 28%, в т. ч. у Харківській та Луганській областях — більш ніж 70%, у Чернівецькій, Одеській, Донецькій областях — більше 50%. Майже 1/4 частина шкідливих викидів промислових підприємств не уловлювалася і потрапляла в атмосферу без очищення. Найбільші викиди цих шкідливих речовин в атмосферу також характерні для високо урбанізованих областей. Так, на Донецьку область припадало майже 1/3 всіх викидів по Україні, до 30% — на Дніпропетровську і майже 15% — на Луганську область. Основні обсяги скидів у воду та викидів у повітря локалізовані у містах та міських агломераціях. Основними забруднювачами були промислові підприємства. В УРСР було зосереджено 1200 шкідливих виробництв союзного підпорядкування. У 78 містах республіки шкідливі речовини в атмосфері перевищували гранично припустимі норми в 60 разів, у 76 містах забрудненість питної води перевищувала норми в 12 разів. Надмірно забрудненими стали Дніпро, Сіверський Донець, Дністер, Південний Буг. Екологічно тривожний стан склався в акваторії Чорного та Азовського морів.В Україні на середину 1980-х років було зосереджено до 40 % потужностей атомних електростанцій СРСР. Найбільші викиди речовин в атмосферу спостерігалися в великих індустріальних центрах: Кривому Розі, Маріуполі, Запоріжжі, Дніпропетровську, Єнакієвому, Донецьку, Дебальцевому, Макіївці та ін.

96. Після здобуття Україною незалежності розпочався новий етап розвитку українського суспільства, а відповідно і національної культури. Відбувається остаточний перехід від догм "соціалістичного реалізму", ідеологічної регламентації культурного життя; притаманних тоталітарній системі, до плюралізму, орієнтації на загальновизнані цінності світової культури. Основні засади функціонування та розвитку системи загальної середньої освіти окреслив Закон "Про загальну середню освіту" (1999). В Україні встановлено такі типи загальноосвітніх навчальних закладів, як середня загальноосвітня школа, спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї, колегіуми та ін. Запроваджено поступовий перехід до 12-річного терміну навчання, введено 12-бальну шкалу оцінювання знань учнів. Навчальний процес поділено на З ступені: І — початкова школа (1—4-й кл.), П — базова школа (5—9-й кл.), Ш — старша школа (10— 12-й кл.). З 2003/04 навчального року розпочався перехід старшої школи на профільне навчання. Україна має великий науковий комплекс, який у 2001 р. включав 1479 наукових організацій та 113,3 тис. спеціалістів. Плідно працюють конструкторські бюро заводів ім. О. Антонова, ім. Малишева, "Південмаш, "Мотор-Січ" та ін. Істотні зрушення сталися у сфері гуманітарних наук. Видано низку важливих наукових праць, відкрито нові суспільствознавчі інститути — української археографії, сходознавства, української мови, народознавства, українознавства тощо. Налагоджено зв'язки з багатьма науковими закладами української діаспори та світу. Головним набутком мистецького життя за роки незалежності стали обнадійливі процеси оновлення та утвердження плюралізму. Зокрема, в музиці все частіше лунали твори різних жанрів і стилів, дзвінко зазвучала українська пісня.

97. За результатами третього поділу Речі Посполитої польський народ втратив свою державність. Відтак, 62% території і 45% населення колишньої Речі Посполитої отримала Росія, 18% території і 32% населення – Австрія, і, відповідно, 20% і 23% дісталися Пруссії. Такі радикальні зміни політичної карти Східної Європи суттєво вплинули на долю українців. Близько 80% українського населення опинилося у складі Російської імперії.Австрія, скориставшись ослабленням Туреччини у російсько-турецьких війнах, окупувала в 1774 р. Буковину. Згідно з Константинопольським протоколом 1775 р. вона визнавалася за Австрією. Відтепер у складі Австрійської монархії Габсбургів опинилися усі західноукраїнські землі: Східна Галичина, Закарпаття і Північна Буковина.На Правобережній Україні, після її приєднання до Росії, було запроваджено загальноросійський адміністративний поділ: спочатку намісництва, а потім губернії. У 1797 р. було створено Київську (центр Київ), Волинську (Новоград-Волинський) і Подільську (Кам‘янець-Подільський) губернії. Однак для того, щоб не загострювати стосунки з місцевою польською шляхтою, царський уряд гарантував їй станові права і привілеї. Вона отримала російське дворянство, зберегла право на володіння маєтками і залежними селянами. Зберігалося старе шляхетське законодавство. Водночас керівні посади в управлінні краєм посіли представники російської адміністрації. Для українського селянства, що складало переважну більшість населення Правобережжя і найбільше потерпало від сваволі польських панів, ніяких змін не відбулося.

98. Розвиток і активізація національного руху в Україні викликали потребу створення українських політичних партій. На початку 70-х рр. ХІХ ст. центром національно-визвольного руху став Київ, Але з часом українські наддніпрянські діячі звернули свої погляди на Галичину, де в умовах конституційного режиму Угорщини були ширші можливості для національного руху. На початку 70-х р. заходами і коштами наддніпрянських українців у Львові було засноване наукове товариство ім. Т.Г.Шевченка. З Києва приїздить до Львова тоді ще молодий професор Грушевський і починає видавати свою багатотомну історію України. Прихильники та послідовники ідей М. Драгоманова в Галичині у 1890—1891 рр. організували політичну радикальну партію. Провідними діячами її були І. Франко, М. Павлик, О. Терлецький. На першому установчому з'їзді в 1890 р. було прийнято програму партії, витриману в традиціях утопічного соціалізму. А на з'їзді 1895 року радикальна партія "проголошує ідею політичної самостійності України. 1899 року у Львові відбулася нарада з питань консолідації українства, що завершилася заснуванням націонал-демократичної партії. Ініціаторами скликання наради були М. Гру шевський, І. Франко та ін. Програмою цієї партії передбачалося об'єднання земель Галичини й Буковини, розв'язання економічних питань, пов'язаних з викупом великої земельної власності і поділом землі між селянами.

99. Хрущовська "відлига" — неофіційна публіцистична назва періоду в історії СРСР після смерті Й. Сталіна Після смерті Й. Сталіна 5 березня 1953 р. М. Хрущов, який очолив комуністичну партію, взяв курс на реформування сталінського режиму. Зі зміцненням влади М. Хрущова "відлига" почала асоціюватись із засудженням культу особи Й. Сталіна. На XX з’їзді КПРС в 1956 р. М. Хрущов виголосив доповідь з критикою культу особи Й. Сталіна і сталінських репресій. У зовнішній політиці СРСР було проголошено курс на "мирне співіснування" з країнами Заходу. Припинилась підготовка нових політичних процесів, почалася ліквідація ГУЛАГу. Водночас у 1954–1956 рр. відбулась низка процесів над колишніми членами ОУН, що закінчилися смертними вироками (Кирило Осьмак, Василь Охримович та ін.).У 1954 р. до складу УРСР увійшов Крим, господарство якого після масової депортації кримсько-татарського народу перебувало в занепад. У 1961 р. Хрущов почав нову хвилю десталінізації, кульмінацією якої стало винесення труни диктатора з кремлівського мавзолею. В цей період з’явився рух "шестидесятників", який став індикатором початку кризових явищ тоталітарної системи в СРСР. Проте все ще будь-яке інакомислення жорстоко каралося.

100. Декабристський рух в Україні — це діяльність таємних організацій декабристів в Україні: Союзу благоденства, Південного товариства і Товариства об'єднаних слов'ян та події, пов'язані з повстанням Чернігівського полку.Україна поряд із Санкт-Петербургом стала основною територією поширення декабристського руху. Ядром декабристського руху в Україні стало Правобережжя. Тут була розквартирована друга армія, офіцери якої служили в Західній Європі під час наполеонівських воєн.У найактивніших формах діяльність декабристів здійснювалась на території нинішніх Полтавської, Вінницької, Київської, Черкаської і Житомирської областей. Найпереконливішим підтвердженням зв'язку декабристського руху з Україною є не проживання або служба окремих декабристів, а діяльність декабристських організацій. В Україні, де були розквартировані російські війська, перебувало на службі багато опозиційно налаштованих офіцерів — членів таємних товариств. В 1818 році після прибуття на службу до Києва генерала М. Орлова місто стає центром ділових зустрічей членів Союзу благоденства. У Тульчині існувала філія московського Союзу благоденства. Після ліквідації Союзу благоденства в 1821 році більшість його членів не припинила політичної діяльності.

101. Україна, поділена австро-російським кордоном, у 20-30-і pp. XIX ст. зазнає змін, що свідчать про швидкий занепад феодально-кріпосницької системи господарювання та зародження капіталізму: розвиваються товарно-грошові відносини, занепадають кріпосницькі мануфактури, зростає товарність сільського господарства, поглиблюється спеціалізація окремих районів України в сільськогосподарському виробництві, поміщики будують промислові підприємства, величезні вівчарські заводи з метою отримання більшого прибутку. В 30-і pp. в Україні розпочинається промисловий переворот (перехід від ручного до машинного виробництва), який призвів до утвердження фабрично-заводського виробництва.Перше місце в Україні займає цукрова промисловість – 160 фабрик, де працюють 10 тис. чоловік. Розвивається воєнна промисловість (завод «Арсенал» у Києві), металургійна – чавуноливарний завод у Луганську, машинобудівна, вугільна галузі. Збільшується кількість ярмарків – 50% російських ярмарків проходить в Україні. Важливу роль в економіці відіграє чумацький промисел зерном і сіллю. Український експорт становить 60% від загальноросійського. Україна стає одним з основних сільськогосподарських і промислових центрів Росії. Схожі процеси відбуваються і на українських землях в Австрії, де дідичі (поміщики) розширяють продуктивне тваринництво, переробку сільськогосподарських продуктів, розвивається і вдосконалюється ґуральництво, виноробство, цукроваріння. Розвиваються, хоча й значно повільніше, традиційні галузі промисловості: соляна, залізорудна, тютюнова, лісова, сірчана.

102. Перш за все Петро I взявся за ліквідацію автономії Гетьманщини. Петро I наказав обрати гетьманом стародубського полковника Івана Скоропадського, людину вже старшу й тихої, лагідної вдачі. Другий напрям політики Петра І супроти Гетьманщини полягав у цілеспрямованому винищенні його населення. З цією метою десятки тисяч українських козаків виганялися на далеку північ на важкі примусові роботи, такі як копання каналів, будування міст і оборонних споруд. Після цього доля України залежала від змін на Російському престолі. У залежності від політичних симпатій уряду гетьманство на Україні відновлювалось чи ліквідовувалось. Так, при правлінні Петра ІІ Малоросійська колегія була скасована і 1 жовтня 1727 р. в Глухові відбулися вибори, де гетьманом було обрано миргородського полковника Данила Апостола (1627 – 1634 рр.). Він був дуже яскравою політичною фігурою і незважаючи на свій сімдесятилітній вік енергійно взявся за реставрацію автономних прав Гетьманщини.

Валуєвський циркуляр 30 липня (18 липня) 1863 року — таємне розпорядження міністра внутрішніх справ Російської імперії Петра Валуєва до територіальних цензурних комітетів, в якому наказувалося призупинити видання значної частини книг, написаних «малоросійською», тобто українською мовою.

Емський указ — розпорядження російського імператора Олександра II від 18(30) травня 1876, спрямоване на витіснення української мови з культурної сфери і обмеження її побутовим вжитком[1] та призвів до тимчасової дезорганізації українського руху в Наддніпрянщині.

103. Царський маніфест і законодавчі акти про звільнення селян із кріпацтва появилися навесні 1861 р. Принципові риси російської моделі селянської реформи, що позначилася на долях 5,3 млн селян, схожі з австрійською (у 1848 р. за імператорським патентом селян звільнено від панщини та інших повинностей на користь дідичів у Галичині й на Буковині) і з ухвалою Угорського сейму (1848), підтверджено згодом імператорським патентом (1853) щодо селян Закарпаття: ліквідація особистої залежності селян від поміщиків, створення органів селянського самоврядування, наділення селян землею та визначення повинностей за неї, викуп селянських наділів.Внаслідок реформи 94 % колишніх поміщицьких селян одержали наділи менше як по 5 десятин, тобто нижче від норми середнього прожиткового мінімуму. За ці наділи селяни заплатили 20 % рентою, а 80 % були зобов'язані протягом 49 років викуповувати у поміщиків за встановленими реформою дуже високими цінами, які майже в 3 рази перевищували тодішні ринкові ціни на землю. Крім того, 220 тис. українських селян залишилися безземельними, майже 100 тис. мали наділ лише до однієї десятини. Від 14 % у Херсонській губернії до 37 % у Катеринославській найкращих селянських земель у процесі розмежування при підтримці держави захопили поміщики Російської імперії.Таке саме становище спостерігалося на Правобережжі. За звільнення селян дідичі одержали великий викуп і, попри це, поступово заволоділи майже всіма лісами та пасовищами.Реформи 1861 р. зберігали селянську общину, яка перетворювалася в найнижчу адміністративну одиницю. До її функцій належало місцеве самоврядування, забезпечення вчасної сплати платежів та податків і виконання повинностей, накладених на селян. Характерною особливістю України було незначне поширення селянських общин. У перспективі переважання індивідуальних господарств зумовило більший потяг українських селян до приватної власності, ніж селян російських.Реформи відкрили перед звільненими з кріпацтва селянами широкі можливості для активізації господарської діяльності. Селяни, як і представники інших соціальних верств населення могли купувати рухоме й нерухоме майно, займатися не лише сільськогосподарським виробництвом, а й торгівлею, відкривати промислові підприємства. Виникли умови для вільного найму робочої сили.

104. На зламі VIII—IX ст. у Середньому Подніпров'ї як результат внутрішньополітичної консолідації дніпровських слов'ян складається ранньодержавне об'єднання — Руська земля з центром у Києві. Цю давню офіційну назву праукраїнської держави вперше вжито в писемних пам'ятках 842 р. Руська земля стала саме тим територіальним і політичним ядром, навколо якого зростала Давньоруська держава. На чолі цього об'єднання стояла місцева, а саме полянська правляча династія. Володарем цієї найбільшої країни в Європі, чотириразовим переможцем Візантії був перший київський князь Аскольд (II пол. IX ст.), існування якого зафіксував літописець.

За останнього Києвича — князя Аскольда — ця держава досягла значного розвитку, утвердила себе на міжнародній арені після походу на Візантійську імперію 860 р. Нікому не відома країна зважилася помірятися силою із світовою імперією середньовіччя, якою була Візантія, і здолала її. Київська держава впевнено почала виходити на міжнародну арену.Династія Рюриковичів продовжила державотворчі процеси на Подніпров’ї, започатковані Києвичами. Князювання Олега в Києві розпочалось зі створення міст – опорних пунктів центральної влади у племінних князівствах. Він також намагався систематизувати стягнення данини на підвладних князеві землях. Активна державотворча діяльність Олега увінчалась певним результатом: в останні роки його правління владі князя підкорились княжіння древлян, кривичів, радимичів, уличів, сіверян, ільменських слов’ян, а також неслов’янські племена чудь і меря. Землі інкорпорованих до держави князівств обкладалися даниною, на них поширювалася система князівського судочинства й адміністрації.

105. Після смерті І.Скоропадського Петро І взагалі заборонив вибори нового гетьмана. Тимчасово його заступив, тобто, став наказним, чернігівський полковник П.Полуботок (1660-1724 pp.). Ставши наказним гетьманом, П.Полуботок намагався чинити опір російській політиці ліквідації української автономії. Щоб нейтралізувати втручання Малоросійської колегії у внутрішнє життя Гетьманщини розпочав реорганізацію суду, спрямовану на викорінення хабарництва та волокити, погрожував суворими карами старшині за утиски простого населення, вимагав нещадно розправлятися з ініціаторами різних заколотів. Одночасно відправляв до царя численні петиції та делегації з проханням розпустити Малоросійську колегію та відновити гетьманство.

Д.Апостол (1727) після обрання його гетьманом подав петицію про відновлення державних прав України на основі "статей Б.Хмельницького". У відповідь російський уряд видав указ, яким визначалося правове становище Гетьманщини — т. з в. Рішительні пункти. Вони значно обмежували гетьманську владу і політичну автономію Лівобережжя: 1) гетьман міг обиратися тільки за згодою царя і не мав права на дипломатичні зносини з іноземними країнами, 2) кандидатів на посади генеральної старшини й полковників затверджував цар; 3) вищою судовою апеляційною інстанцією мав бути Генеральний суд, до складу якого поряд з трьома українцями входило стільки ж росіян; 4) усувалися обмеження в торгівлі з іноземними купцями, але мито за імпортовані товари йшло до царської скарбниці; 5) скасовувалася заборона на купівлю землі в Україні росіянами тощо. Хоч українську автономію було значно обмежено, все-таки в цих умовах Данило Апостол шукав можливості для організації державного життя. Він відновив право призначати генеральну старшину та полковників, значно зменшив кількість росіян в адміністрації, підпорядкував собі Київ, обмежив до шести число російських полків в Україні.

Кирило Григорович Розумовський (18 (29) березня 1728 — 9 (21) січня 1803) — український військовий, політичний і державний діяч. Останній гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Лівобережній Україні (1750–1764)За гетьманування К.Розумовського Гетьманщину було поділено на повіти, запроваджено систему шляхетських судів — земських, ґродських і підкоморських (1760–1763), війтівські посади у великих містах передано до козацької старшини. Поширилися політичні права старшини, яка частіше брала участь у старшинських з'їздах, «зібраннях», а згодом (1763–1764) у «Генеральному зібранні» в Глухові для обговорення важливіших справ і проектів державних реформ. Термін «шляхетство» став офіційною назвою козацької старшини.

Дата добавления: 2015-07-08