Журнал „Лада С. Шеховича. Відгук на нього українського суспільства

С. Шехович у червні 1853 р. почав видавати „Письмо поучительное русским девицам и молодицам в забаву к поученіе" п. н. „Лада". Журнал цей ставив своїм завданням йти назустріч інтересам та потребам жіноцтва з інтеліґенції. Цікавим є погляд на жінку, а звідси і на призначення журналу, що його мав редактор і видавевь - С. Шехович. Висловив він його в статті: „Призначеніе женскаго пола".

„Жінки" – пише він – „должни бить мудрими, прозорливими, любв достойними супругами, верними, рачительними матерями, мудрими, ощажаючими домостроительницами... Ибо благо дома, благо семейства, даже самого супруга заложить от женщин"...

Зміст журналу – повна хаотичність. Тут статті з фізики та наук природи, що визначаються, часом, наївністю. Перевиті вони гумористичними оповіданнями, анеґдотами, товариськими забавами. Тут же щось ніби з педагогіки з досить примітивними вказівками на теми виховання дітей, як, напримір „О избраніи кормилиць", „Воспитаніє детей физическоє" і подібне. Тут же лікарські рецепти на біль зубів, голови тощо. Зрештою, вказівки, як поводитися в товаристі („Правила благопристойности и тонкого благонравія"), як берегти красу („О наружном виде девиць", „Красота женская" тощо), як одягатися та ін.

Появления цього часопису, зацікавлення, що його сподівався видавець і редактор, не викликало. Відгукнулося на його вихід всього 83 передплатники. Але як програма журналу, так його пропаганда „общерусскости" та „язичіє" викликали живий відгомін і жваву полеміку. Розвинулася ця полеміка навколо „Лади" з одного боку в доброзичливому тоні, а другого в категоричній формі осуду. До перших належить, між іншим, і така порада Ол. Духновича, що він дає її редакторові в одному з листів до Як. Головацького: „ему (журналові) – пише він, – надобно больше веселими заниматись предметами, имья перед очима, что для женщин, коим веселіе природою есть".

Другий напрям характеризуется виступом Йос. Левицького, який заявив, що „Лада" „потребує оглядного редактора і полной науки, аби умел прилично покормити женского голодного духа".

Скептичними зауваженнями відгукнулася на вихід „Лади" і „Зоря Галицька".

Зрештою траплялася в цих відгуках подекуди і сатира, зразком якої може служити, напр, один з дописів у „Вестнику", підписаний „не літерат". Дописувач розповідає про одну панну з-під Львова, яка на запрошення її під час однієї забави до танцю, відповіла:

„Нет мене плясати с вами, господин, бо я пообетовала моему Иванушке Павловичу, которий имет ся на мене женить, что только с ним плясати буду".

На сміх, що його викликала ця відповідь, уражена панна промовила:

„Видно, что не читаете „Лади" и не изьучиваете ся еще общерусскому ясике".

Не зважаючи на виразну гумористичність допису, був він від-биткою вживаної і пропаґованої „Ладою" мови та „правил благопристойности тонкого благонравія".

Непідтриманий суспільством журнал цей скінчив своє існування на 15-му числі, а його редактор і видавець з половини 1854 р. перебрав редакцію „Зорі Галицької".

Дата добавления: 2015-07-08