Розділові знаки при цитатах

Правила	Приклади
1. Віршовані цитати та цитати-епігра-фи в лапки не беруться.   2. Якщо цитата наводиться у вигляді прямої мови із словами автора, то при ній розділові знаки ставляться так са-мо, як при прямій мові. 3. Якщо цитата є частиною авторсько-го речення, то вона береться в лапки і пишеться з малої літери. 4. Якщо цитату подано не повністю, то пропуск позначається трьома крапка-ми.	Незабутніми лишилися рядки: Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов’їну. П. Г. Тичина писав: «Народ наш – найталановитіший, найдотепніший мовотворець і піснетворець». За словами О. С. Мельничука, «основ-ною одиницею мовлення в усіх мовах є речення». Слово для Лесі Українки – це «гострий безжалісний меч..., що здійма вражі голови з плеч».

Вправа 258. Прочитайте речення, поясніть розділові знаки при прямій мові та цитатах.

1.Тітка Ярина поглянула на них і сказала: «Може, перед ким завинила, так

звиняйте, бо на віку – як на довгій ниві» (Є. Гуц.). 2. «Татуню, а Шура теж з нами поїде?» – допитується Леся (М. О.). 3. «Вставай, – будила його Марічка, – вставай і ходім» (М. Коц.). 4. «От тобі й раз! – думаю. – Мав був чуть світ виїхати, щоб якраз у пору добитись, а тепер уже он де сонце стоїть... Куди ж я поспіну?» (П. М.). 5. І ось тоді, вибравши слушний момент, Григорій Савич, несподівано спинивши Пилипа, спитав його: «Чи завжди металургійний центр України містився на Подніпров’ї і в Донбасі?» Пилип на це запитання відповів: «Завжди!» (І. Сенч.). 6. «Христинко, гайда на ковзанку!» – несподівано з вулиці гукнули подруги, які вже встигли зібратись на гулі (М. Ст.). 7. О. Козуля у книзі «Жінки в історії України» відзначає, що коли донька Ярослава Мудрого, Анна, вінчалася з французьким королем Генріхом, то «під час цієї важливої події подарувала собору Євангеліє, привезене з Києва».

8. – Здрастуй, Христе, – почулося з-за плоту.

– Доброго дня, – якомога лагідніше відказала Христя, не зупиняючись.

– Чи не в бібліотеку поспішаєш? – уже навздогінці питала сусідка, котрій кортіло побалакати.

– У бібліотеку, – не озираючись, відказала Христя у сонячний простір перед собою (Є. Гуц.).

Вправа 259. Запишіть речення, вставляючи розділові знаки при прямій мові та цитатах.

1. Пані Федора мовчки розчиняє браму, з зітханням дає дорогу чоловікові Коли ж тебе додому чекати? (М. Ст.). 2. Щасти і вам, мадонно! обзивався глибокий голос, і чорний бриль поважним рухом розрізував світло (М. Коц.). 3. Несподівано одна зірка покотилась по небу А коли це не зірка, а супутник? подумав Пилип і хотів придивитись краще, та не встиг: зірка вже погасла (І. Сенч.). 4. Чого ж ти стоїш? крикнула Василинка. Гайда звідси (Є. Гуц.). 5. І вчителька, дивлячись на неї, схвильовану, понад міру заглиблену в читане, говорила В тобі, Лялю, почуття обов’язку було завжди найсильнішим почуттям. Взагалі в своєму класі це я в багатьох помічала (О. Г.). 6. Ну, любі мої, скоро ніч мовив Петро Антонович. Давай, Оленько, влаштовувати своїх пташат (М. О.). 7. Хай тобі, дитинко, буде все і з землі, і з води, і з роси, щоб ти був, мов золото, ясний, наче весна, красний, мов хліб, добрий, аж застогнала стара Чайчиха, крізь прийдешні роки розгадуючи і не знати в кого вимолюючи долю для онука (М. Ст.). 8. Здрастуйте, дядьку Єгоре, люб’язно привіталася Мар’яна. Лісник поклав жмут гички, якось дивно глянув на дівчину, тихо спитав Це ж ти до Максима? (А. Ш.). 9. А. П. Коваль пише, що слово вірний... найповніше розкриває своє значення у словосполученнях вірний друг, вірна любов, вірність присязі, служити вірою і правдою та ін. 10. Лариса Косач вельми популярна серед студентської молоді, – вів далі Євецький, – вона, виявляється, теж брала участь у заворушеннях (З журн.).

Вправа 260. Запишіть під диктовку, поясніть розділові знаки при прямій мові.

Довга, затяжна волинська осінь. 3 вересня аж до початку грудня ідуть дощі. Над болотами та озерами, в долинах рік стоять тумани, важкі хмари пливуть над селами i хутірцями. Зрідка вигляне сонце, пробіжить холодними блідими промінчиками по пустих полях i знов сховається, немов жахнувшись побаченого.

Розмоклими шляхами, по бездоріжжю, чвалають заробітчани. Одні до міста, на фабрики несуть свої молоді, ще не спрацьовані руки, інші – понуро бредуть назад, втративши i сили, й надії на краще. В них тільки одне бажання – доплентатись як-небудь до домівки, щоб хоч не вмерти на дорозі.

В такі дні Леся майже не виходила з дому – читала, писала бабуні листи i через день відвідувала уроки музики. Заняття їй дуже подобалися. Вона уже розумілась на нотах, виконувала простенькі музичні етюди.

«У вашої доньки – незвичайний хист», – ділився з Косачем своїми враженнями вчитель.

Батьки й самі помітили, як Леся швидко i бездоганно запам'ятовує почутий десь мотив, не раз милувались тоненьким доччиним голоском, що бринів то безтурботно, весело, то задумливо, тужливо. Часто сестричці підтягував Михайлик – дитячий спів лунав напрочуд злагоджено, нерідко захоплював дорослих.

Одного разу батько, повернувшись зі служби у гарному настрої, сказав: «Ну, Лесенько, нарешті знайшов тобі фортепіано. Не нове, правда, але хороше».

Лесиним радощам не було меж. Вона одразу ж почала складати програму свого першого концерту, розшукувала ноти, обіцяла Михайлику навчити його грати. А коли наступного дня інструмент привезли, не відходила від нього ні на крок: радила, де краще поставити, витирала пил, навіть знайшла i почепила на cтіні пучок сухих чорнобривців.

«Галасу тепер буде,— сказала Ольга Петрівна. — Хоч із хати тікай». Проте побоювання її були марні. Як і досі, діти поводилися чемно: вдень училися, розважались, а вечорами, коли сходилась уся родина, Леся сідала за фортепіано. Це були найкращі для неї хвилини: в музиці виливала вона свою дитячу радість, свої думки, веселі й сумні.

За М. Олійником

Дата добавления: 2015-07-08