Тема, ідея та мета твору

ВСТУП

Найбільший внесок у розвиток науки про літературу на зламі XIX—XX століть належить Іванові Яковичу Франку (1856—1916 рр.). Він першим з українських літературознавців порушив питання про предмет теорії літератури, простежив розвиток літературно-естетичної думки з часів античності до кінця XIX століття.

Вже на початку 80-х років ХІХ ст. Франко, завдяки своїй творчості і літературно-громадській діяльності, став найбільш популярним українським письменником, очолив революційно-демократичну течію в українській літературі. Немало праць він написав також і з теорії літератури. Франко виступав проти реакційної схоластичної критики, вів рішучу боротьбу проти ідеалістичного суб`єктивістського критерію в оцінці літературних творів, що панував у 60–70 роках ХІХ ст. в Галичині. Франко розвивав революційно-демократично наукову критику. Він писав, що літературна критика «повинна бути якомога науковою, тобто основаною на перших тривких законах – не догмах, а узагальненнях, здобутих науковою індукцією, досвідом і аналізом фактів».

Визначаючи місце Івана Франка у літературному процесі, слід у першу чергу, вказати на те, що після Шевченка він був найвидатнішою постаттю в українській літературі. Франко демократично виступав на захист

творчості революційно-демократичних письменників, продовжував і розвивав традиції

Т.Г. Шевченка і Марка Вовчка. Разом з Панасом Мирним, Лесею Українкою, Михайлом Коцюбинським, Павлом Грабовським і іншими передовими українськими письменниками Франко боровся проти реакційних тенденцій в українській літературі, за утвердження матеріалістичної естетики: ідейності, народності і реалізму.

ТЕМА, ІДЕЯ ТА МЕТА ТВОРУ

Тема твору: самостійність української літератури 70-90 рр. X IX ст. Спільне і відмінне з літературою московською.

У статті І. Франко показав боротьбу передових революційно-демократичних письменників проти буржуазного націоналізму, носії якого скупчилися навколо львівського журналу «Правда» і з його сторінок вели націоналістичну пропаганду. Натхненники цього реакційного журналу — В. Барвінський, О. Кониський, О. Огоновський та інші виступали проти налагодження взаємозв'язків України з Росією.

Франко гостро виступив проти таких настанов «Правди» і не тільки викрив носіїв українського буржуазного націоналізму, а й став на захист ідеї дружби і єднання передової демократичної української і російської літератури.
Вперше в українській літературі були так ясно і чітко викладені Франком
естетичні принципи критичного реалізму, боротьби за інтереси трудящих, єднання з братнім російським народом і його передовою літературою. Естетичне кредо І. Франка, теоретично обгрунтоване в його статті «Література, її завдання і найважніші ціхи», стало підвалиною творчості українських письменників революційно-демократичного напрямку.

В статті Іван Франко визначив не тільки своє розуміння літератури, а й літературної критики, накреслив основні контури її теорії. В статті „Література, її завдання й найважніші ціхи” йдеться також про безупинну працю на полі національної свідомості: „Всяка самостійність не там, де більше крику, а там де більше самостійної, розумної праці” [5].

Ідея: розкриття національної літератури, яка впливатиме на самосвідомість українського народу.

Мета твору: продемонструвати, якою повинна бути українська література з точки зору автора. Довести, що українська література є самостійною і дуже відмінна від російської.

Дата добавления: 2015-07-08