Промислове забруднення.

Автотранспорт – не єдина причина забруднення повітря. Головним його джерелом є промислові підприємства. Спалювання, наприклад, вугілля на теплових електростанціях супроводжується викидами диму, який містить двоокис сірки та окис азоту. Окрім згаданих вище наслідків, двоокис сірки може викликати звужування дихальних шляхів та загострює різні хвороби. В процесі виробництва пластмас у атмосферу попадають хлороф – торвуглець, які руйнують її озоновий шар. Відрізняючись великою стійкістю, ці гази спроможні накопичуватись і зберігатися в атмосфері до 100 років. Тому, не дивлячись на спроби скоротити викиди, ми ще довго будемо відчувати на собі негативний вплив вже того хлороф – тор вуглецю, який накопичився у атмосфері.

При спалюванні великої кількості побутового сміття, яке постійно накопичуєть-ся, виникає дим, у якому знаходяться діоксини. Речовини, які використовуються у хімчистці, містять перхлоретилен, який було внесено спеціалістами до списку „шкідливих для здоров’я забруднювачів повітря ”, які мають канцерогенні властивості.

Через постійне збільшення забруднення повітря участились випадки госпіта-лізації хворих з астмою. Збільшується захворюваність астмою та іншими распіраторними захворюваннями серед дітей, погіршується стан людей похилого віку, вагітних жінок, людей із захворюваннями серця та легень. Дійшло навіть до того, що лікарі їм радять інколи не виходити на прогулянки.

Одним з методів зниження темпів забруднення атмосфери – це очистка палива, а зокрема бензину від шкідливих домішок, таких як свинець, який ушкоджує головний мозок дітей. Правила, введені у 1960 – 70-х роках в Лос – Анджелесі з метою боротьби з нафтохімічним смогом, включає в себе вимогу облаштувати всі автомобілі каталітичними нейтралізаторами вихлопних газів. Але у 1980-х роках здійснення цієї програми уповільнилося, я кількість автомобілів продовжувала зростати. З метою п’ятикратного зменшення забруднення повітря в наступні 20 років у 1989 році в місті ввели нові правила. Фірмам радили, щоб їх службовці по черзі підвозили один одного на роботу. Добре сприймається перехід на чотирьохденний робочий тиждень та роботу на дому. Передбачається поступовий перехід автомобілів з бензину на більш екологічно чисте паливо. Місцеві промислові підприємства також мають знизити викиди в атмосферу.

Зменшення об’ємів та очистка викидів

Щоб зменшити викиди в атмосферу у розвинених країнах повсякчасно встанов-люються системи контролю викидів продуктів згорання, недивлячись на велику вартість таких систем. Посилюється контроль над вмістом вихлопних газів, за перевищення норм накладається штраф. Дає результати установка очисних споруд на електростанціях та інших промислових підприємствах. Введення технології десульфуризації димового газу на ТЕС, які працюють на вугіллі, дозволяють значно скоротити вміст двоокису сірки у димі. Комбіноване використання тепла та енергії на промислових підприємствах означає, що тепло, замість того, щоб „йти на вітер” і розсіюватися в атмосфері, буде обігрівати приміщення.

Установка каталітичних нейтралізаторів на бензинових автомобільних двигунах дозволить зменшити об’єми викидів у атмосферу оксидів азоту, угарного газу та вуглеводнів більш ніж на 75 %.

Необхідність залучати у виробництво більш ефективних і екологічно безпечних технологій визнають зараз у всьому світі. Важливо також вдосконалювати конструкцію автомобільних двигунів і скорочувати число особистого транспорту на дорогах.

НУБіП України Ф-7.5-2.1.6-24

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

Факультет Педагогічний

Напрям підготовки Філологія (переклад)

Форма навчання денна

Семестр 4-6 Курс4

ОКР «Бакалавр»

Кафедра романо-германських мов і перекладу

Дисципліна Практика письмового та усного перекладу

Викладач Сидорук Г.І.

«Затверджую»

Завідувач кафедри (Ніколенко А. Г.)

«»2012 р.

11.АНТРОПОГЕННИЙ ВПЛИВ НА СВІТОВИЙ ОКЕАН

Води океану займають дві третини поверхні Землі майже чотирьохкілометровим шаром. Води усіх річок складають 5 % від маси води океану. Океан – колиска життя на Землі і домівка половини існуючих нині типів організмів. Приблизна маса всієї насиляючої океан риби складає 1 млрд. тонн, а це лише одна тридцять шоста частина всієї біомаси океану. Але до чого ж не розумно обходиться людина з цим безцінним скарбом – океаном.

Для океана, так як і для атмосфери, найбільшу загрозу нині становить забруднення відходами людської діяльності або, інакше кажучи, його швидке отруєння. Багато вчених розглядають океан як добре збалансований єдиний організм, який має механізми захисту своєї температури, хімічного захисту та живих систем. Забруднення блокує діяльність цих механізмів, що призводить до різких кліматичних коливань, які порушують природні ритми життя водних і наземних організмів, призводять до загибелі морських тварин, рослин і мікроорганізмів та в кінцевому рахунку завдають шкоди самій людині. Відомий норвезький мандрівник Нафта та нафтопродукти є на сьогоднішній день найпоширенішим і найнебезпечнішим джерелом забруднення. Тонна нафти покриває здатна покрити тонкою плівкою 12 км акваторії океана і забруднює майже 1 млн. тонн води. А за рік в моря поступає від 6 до 15 млн. тонн нафти. Щорічно гине третина молодих морських організмів, які в декілька разів більше ніж дорослі особини вразливі до несприятливих факторів. Вже станом на 1980 рік четверта частина світового океану була покрита нафтовою плівкою. Основна причина – катастрофи судноплавства. Лише за 10 років минулого століття зареєстровано більше 250 аварій танкерів, в результаті чого по поверхні океану розлилось 430 тисяч тонн нафти. Крім того неменше забруднюється океан при видобутку нафти з океанського дна. В 1977 році мав місце інцидент в Північному морі: на одній з бурових платформ зненацька забив фонтан нафти, його висота досягала 60 метрів, а щодобове надходження нафти в океан досягало 6 тисяч тонн.

Величезну небезпеку становлять також ядерні та хімічні відходи. По закінченню першої світової війни перед відповідними органами країн Антанти постало питання, щодо утилізації запасів трофейної німецької хімічної зброї. Було вирішено утопити його в морі. В кінці другої світової війни ряд капіталістичних країн викинули в прибережжі Німеччини та Данії більш як 20 тисяч тонн отруйних речовин. В 1970 році поверхня води на тому ж місці покрилась дивними плямами. Але куди не безпечнішим виявилося рішення деяких країн аналогічним чином утилізовувати радіоактивні відходи. Небезпека полягає в тому, що якими б безпечними і міцними не були ємності, в яких захоронено відходи, завжди існує небезпека їх розгерметизації в наслідок дії зовнішніх хімічних агентів, великого тиску на морських глибинах, ударів об тверді предмети при штормах та інших причинах.

Окрім того людина – це хижак по відношенню до живого світу океанів. Їх природні багатства, які раніше вважались невичерпними, як виявилось, зовсім такими не є.

Говорячи про згубні наслідки вилову креветок, журнал „Нешнл джіогрефік” зазначає, що біля узбережжя Мексиканського заливу зазвичай губиться, заради пари кілограмів креветок, безліч мешканців моря – і перш за все рибний молодняк. Цю, так названу, непотрібну частину улова вважають побічним продуктом, який подекуди перевищує у 4 рази корисний улов. Сучасні океани перетворюються в справжню бійню, де гинуть багато рідких видів тварин.

Єдиним способом боротьби з таким „вбивчим” відношенням до океану є усвідомлення людством його незрівнянної ролі в житті на планеті у цілому. З океану пішло життя на планеті, тож, можливо саме там може зародитися ще якась нова його форма. Але при такому відношенні до величі води нічого хорошого від океану для людини очікувати не приходиться.

НУБіП України Ф-7.5-2.1.6-24

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

Факультет Педагогічний

Напрям підготовки Філологія (переклад)

Форма навчання денна

Семестр 4-6 Курс4

ОКР «Бакалавр»

Кафедра романо-германських мов і перекладу

Дисципліна Практика письмового та усного перекладу

Викладач Сидорук Г.І.

«Затверджую»

Завідувач кафедри (Ніколенко А. Г.)

«»2012 р.

Боротьба за врятування планети

Важко допомогти людині, яка переконана, що в неї немає проблем. Подібно з нашою планетою, аби поліпшити її здоров’я, нам спочатку слід визнати, що вона хвора. Або освіта зробила б видатний поступ у врятуванні планети. Більшість людей нині глибоко розуміють, що земля зубожіла, забруднилась і людям слід щось з цим робити. Небезпека занепаду навколишнього середовища сьогодні більша, ніж загроза ядерної війни. Світові керівники розуміють проблему. Сто вісімнадцять державних керівників з’їхалися 1992 року на Конференцію з питань охорони навколишнього середовища, під час котрої було зроблено певні кроки захистити повітряний басейн і виснажені ресурси землі. Більшість країн підписали угоду про клімат, у котрій вони погоджуються створити систему повідомлення змін у викидах вуглецю з метою заморозити усі його викиди в недалекому майбутньому. Вони теж розглядали способи охороняти біорозманіття планети, тобто загальну кількість видів рослин і тварин.

Багато країн вживають заходів, аби очистити свої ріки (нині в англійській річці Темзі знову з'явився лосось), контролювати забруднення повітряного басейну (в містах Сполучених Штатів Америки з найгіршим смогом було зменшено його інтенсивність на 10 відсотків), використовувати нешкідливі для довкілля енергетичні ресурси (80 відсотків будинків в Ісландії огріваються геотермальною енергією) і зберігати своє природне багатство (Коста-Ріка Й Намібія обернули близько 12 відсотків своїх земель у національні парки).Чи ці позитивні кроки свідчать про те, що людство серйозно ставиться до цієї небезпеки? Чи це просто справа часу, аби повернути добре здоров'я нашій планеті?

Справжня вартість повної очистки така велика, що більшість країн воліють відкладати день розрахунку. У час економічної кризи люди вбачають у заходах охорони довкілля загрозу втратити роботу чи навіть загрозу розвалу економіки. Лицемірні запевнення дешевші, ніж дії. У книжці «Піклування про Землю» (англ.) відгуки порівнюються з «громовицями риторики, після котрих наступають посухи бездіяльності». Але незважаючи на таку млявість, чи не могла б нова технологія, якщо дати час, знайти безболісне оздоровлення усіх недуг планети? Очевидно, що ні.

У спільній заяві Національної академії наук США й Лондонського королівського товариства відверто визнавалось: «Якщо на даний час передбачення росту населення виявиться точним і вплив людської діяльності залишиться незмінним, то наука й технологія, либонь, не будуть у змозі запобігти невідворотному занепаду навколишнього середовища й дедалі сильнішій вбогості більшості людей світу».

Тривожна проблема відходів підприємств атомної промисловості, яким не має місця для захоронення, є лише нагадуванням, що наука не всемогутня. Протягом 40 років вчені шукають безпечних постійних місць сховку для високорадіоактивних відходів. Цей пошук виявився настільки нелегким, що деякі країни, як, наприклад, Італія та Аргентина, дійшли висновку, що не матимуть таких місць захоронення щонайменше аж до 2040 року. Німеччина, най-оптимістична країна в цьому плані, сподівається завершити плани до 2008 року.

НУБіП України Ф-7.5-2.1.6-24

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

Факультет Педагогічний

Напрям підготовки Філологія (переклад)

Форма навчання денна

Семестр 4-6 Курс4

ОКР «Бакалавр»

Кафедра романо-германських мов і перекладу

Дисципліна Практика письмового та усного перекладу

Викладач Сидорук Г.І.

«Затверджую»

Завідувач кафедри (Ніколенко А. Г.)

«»2012 р.

13.Агрономія

Агрономія включає як теоретичні відомості про біологічні особливості, умови росту і розвитку рослин, так і практичний досвід, накопичений у землеробстві. Слово «агрономія» грецького походження. Воно складене з двох слів: агрос – поле і номос – закон. В буквальному розумінні агрономія – це наука про закони рільництва (землеробства).

У минулому під агрономією в широкому значенні розуміли всі знання про сільське господарство, включаючи не тільки вирощуван-ня рослин, організацію сільськогосподарського виробництва, але й годівлю, розведення тварин, сільсько-господарську техніку тощо.

З накопиченням і розширенням наукової інформації у самостій-ні науки виділилися землеробство, механізація, зооінженерія, організація і економіка сільськогосподарського виробництва, технологія переробки і зберігання сільськогосподарських продуктів і багато інших.

Агрономія у сучасному понятті об’єднує сукупність наук про вирощування рослин за якомога менших енергетичних затрат та одночасного підвищення їх продуктивності і якості урожаю, про ґрунти та заходи підвищення їх родючості, про раціональне використання сільськогосподарських угідь.

Незважаючи на виділення з агрономії ряду самостійних наук, вона залишається складною комплексною наукою, що включає велику кількість відгалужень. В сукупність агрономічних наук входять: загальне землеробство, що вивчає системи обробітку ґрунту, сівозміни, способи підвищення ефективної родючості ґрунту, захист ґрунтів від ерозії і системи землеробства; гербологія, що вивчає біологію, морфологію, екологію бур’янів та заходи їх контролювання в агрофітоценозах; рослинництво, що вивчає біологію культурних рослин і технологію їх вирощування; селекцію і насінництво, предметом яких є методи створення і оцінки нових сортів чи гібридів рослин і отримання високоякісного насіння; агрохімія – наука, що вивчає живлення рослин і розробляє систему добрив і засобів хімічної меліорації ґрунтів. До агрономії безпосередньо примикають: захист рослин від шкідників і хвороб (сільськогосподарська ентомологія і фітопатологія), предметом яких є вивчення шкідливих і хвороботворних організмів та захист рослин від них; плодівництво і овочівництво, кормовиробництво тощо.

Одним з основних завдань агрономії є розробка енергозберігаючих, ґрунтозахистних і екологічно безпечних технологій вирощуван-ня культурних рослин з урахуванням природно-кліматичних умов. Для повнішого використання біологічних можливостей рослин необхідно створювати оптимальні умови протягом всього періоду вегетації. Це дозволить одержувати високі урожаї при збереженні і підвищенні рівня родючості ґрунту.

Способи, заходи і засоби впливу людини на рослини та умови їх росту і розвитку спрямовані на поліпшення механічного обробітку ґрунту, підвищення його родючості, забезпечення культур в першу чергу земними факторами життя, вдосконалення структури посівних площ і сівозмін. Значні зусилля доводиться затрачувати на подолання чи послаблення негативної дії несприятливих метео-рологічних умов в землеробстві. Теоретичною основою агрономії є велика кількість природничих і економічних наук: фізіологія рос-лин, ґрунтознавство, мікробіологія, генетика, біохімія, фізична і колоїдна хімія, сільськогосподарська метеорологія, менеджмент, мар-кетинг, економіка сільського господарства тощо.

НУБіП України Ф-7.5-2.1.6-24

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

Факультет Педагогічний

Напрям підготовки Філологія (переклад)

Форма навчання денна

Семестр 4-6 Курс4

ОКР «Бакалавр»

Кафедра романо-германських мов і перекладу

Дисципліна Практика письмового та усного перекладу

Викладач Сидорук Г.І.

«Затверджую»

Завідувач кафедри (Ніколенко А. Г.)

«»2012 р.

14. Агрономічні науки

Агрономія тісно пов’язана з виробництвом. В ній широко використовується і узагальнюється практичний досвід отримання висо-ких і сталих урожаїв сільськогосподарських культур. Агрономія, як наука, знаходиться в постійному розвитку від простого до складні-шого, від нижчого до вищого.

В основі агрономії лежать об’єктивні закони природи. Академік В.І. Вернадський (1934) в своєму вченні про еволюцію біосфери показав, що життя на нашій планеті в своєму природному розвитку не скорочує, а збільшує запаси сонячної енергії. Підтвердженням цьому є ґрунти, особливо чорноземи, де в процесі розвитку нагро-мадилися величезні запаси перегною – перетвореної променистої енергії сонця у формі стійкої органічної речовини. Ґрунт здатний безперервно накопичувати променисту сонячну енергію і поживні речовини, тобто підвищувати родючість в процесі його раціональ-ного використання. Різноманітні природно-кліматичні умови на нашій планеті роблять істотний вплив на інтенсивність ґрунтот-ворного процесу – синтез і розпад органічної речовини. Цим і пояснюється різноманіття ґрунтів на Землі. Об’єктивна можливість безперервно підвищувати родючість ґрунтів без зниження їх продуктивності є основою для послідовної інтенсифікації землероб-ства. Вирощування високих урожаїв на науковій основі забезпечує залучення більшої кількості поживних речовин в біологічний кругообіг та підвищення вмісту в ґрунті сонячної променистої енергії у формі органічної речовини.

В основі поняття ефективного використання ґрунту лежить і закон повернення речовин, порушення якого призводить до зни-ження родючості і продуктивності ґрунтів. Повернення поживних речовин у ґрунт здійснюється шляхом заорювання сидератів, рос-линних (кореневих і післязбиральних) решток, побічної продукції землеробства (солома, гичка, стебла тощо), внесення гною, торфу та інших органічних, а також мінеральних і бактеріальних добрив. Землеробство, як галузь, значною мірою і спрямоване на виконан-ня цього закону. Повернення в ґрунт поживних речовин у розмірах їх винесення з урожаєм тільки підтримуватиме досягнутий рівень родючості. Для забезпечення зростання родючості ґрунту і урожа-їв сільськогосподарських культур необхідно створювати в ґрунті підвищений рівень вмісту доступних для рослин форм поживних речовин.

В основі взаємозв’язку ґрунт – рослина діє закон плодозміни, відповідно до якого чергування культур в часі (по роках) і в про-сторі (по полях) забезпечує отримання вищих урожаїв, ніж трива-ле протягом багатьох років вирощування однієї і тієї ж культури на попередньому місці (полі). Багаторічні дослідження у різних природно-кліматичних зонах України свідчать, що за сучасного рів-ня розвитку агрономічної науки найдоцільніше застосовувати на-уково обґрунтоване чергування культур і чистих парів у просторі (на території) і в часі або ж тільки в часі.

Чистий пар – це поле, вільне від сільськогосподарських культур протягом одного вегетаційного періоду і утримується в чистому від бур’янів стані.

Рослини по-різному реагують на повторні посіви і попередні культури, тому в прийнятих сівозмінах добиваються, щоб кожна культура розміщувалася відповідно до її біологічних вимог і еконо-мічного значення.

Чергування культур здійснюють у тісному взаємозв’язку з усім комплексом агротехнічних заходів: внесенням добрив, механічним обробітком ґрунту, доглядом за рослинами, проведенням зрошення тощо.

НУБіП України Ф-7.5-2.1.6-24

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

Факультет Педагогічний

Напрям підготовки Філологія (переклад)

Форма навчання денна

Семестр 4-6 Курс4

ОКР «Бакалавр»

Кафедра романо-германських мов і перекладу

Дисципліна Практика письмового та усного перекладу

Викладач Сидорук Г.І.

«Затверджую»

Завідувач кафедри (Ніколенко А. Г.)

«»2012 р.

15. Лікарі без білих халатів

Про те, що тварини лікують, було відомо ще у X столітті до нашої ери. Древні вавілоняни, ассірійці, єгиптяни, а пізніше елліни і римляни вже свідомо займалися профілактикою хвороб і заводили у своїх будинках тварин, здатних, на їхню думку, вилікувати від бронхіту, туберкульозу, хвороб серця і ниркової недостатності. Ні для кого не секрет, що тварини прекрасно відчувають настрій та емоційний стан людини: хвора та чи ні. І, контактуючи з людиною, лікують її. У сучасній медицині давно існує такий напрямок, як зоотерапія – лікування за допомогою тварин. Особливу популярність зоотерапія набула в останні роки в лікуванні нервових розладів, психічних захворювань, дитячого церебрального паралічу, гіпертонії та інших хвороб.

ІПОТЕРАПІЯ

Ще у царській Росії у всіх навчальних закладах студенти і ліцеїсти обов’язково працювали з кіньми. Їздили верхи, доглядали за тваринами і годували їх. І вже тоді було помічено якщо не лікувальний, то позитивний ефект впливу тварин на характер і психіку людини. В іпотерапії кінь використовується, грубо кажучи, як тренажер, а спеціально підібрані комплекси вправ дозволяють тренувати певні групи м’язів і виробляти досвід їхньої погодженої роботи. При спілкуванні з кіньми водночас відбувається психологічна реабілітація уражень психоемоційної сфери. Безкорисливий і розумний кінь повертає людям з обмеженими можливостями впевненість у собі, а звідси, робить їх щасливими. Кажуть, що хвора дитина, яка розмовляє з конем, часто довіряє йому все те таємне, про що вона не наважилася б розповісти дорослим.

ДЕЛЬФІНОТЕРАПІЯ

Дельфіни, напевно, найзагадковіші істоти на землі: мозок дельфіна близький за розміром до людського, з більшою кількістю звивин; величезний діапазон звуків аж до високочастотних, які не в змозі сприймати людське вухо; найточніша ехолокація; особлива структура шкіри, що дозволяє розвити високу швидкість. Це все лікувальний набір дельфіна.

Сприятливий вплив спілкування дітей із цими симпатичними морськими ссавцями було встановлено ще у 1978 році вченими з Великої Британії. Психолог Девід Натансон догадався зробити з дельфіна доктора. Він почав займатися з дітьми з різними відхиленнями в розумовому і психічному розвитку. Свій метод доктор назвав дельфіно-гуманістична терапія. Лікування дітей-інвалідів за допомогою дельфінів здобуло широку популярність у США в 1980-ті роки. Тоді в ході експерименту вісім дітей з важкими психічними відхиленнями після ігор у воді стали більш самостійними та адекватно сприймали життя і навколишню дійсність.

НАШІ КІШКИ І СОБАКИ

Запеклі кошатники чудово знають, що їхні улюбленці лікують поганий настрій, коли влаштовуються в ногах або біля голови. А якщо в хазяїна раптом піднялася температура або тиск, то кіт лягає біля нього і починає гурчати, видаючи свої особливі заспокійливі звуки, від яких на душі чомусь одразу легшає. Статистика стверджує, що самотні люди, які тримають вдома кішок, набагато менше піддані депресивним станам і суїциду. Щоправда, головною умовою лікування є щира любов і довіра хазяїв. Сьогодні багато світових медичних центрів переймають досвід американських лікарів із Чикаго, де важких хворих, які перенесли онкологічні операції та інсульти, лікують спілкуванням із собаками. Волонтери приходять зі своїми вихованцями безпосередньо в палати до хворих людей. Однак і без американського досвіду всім відомо, що собаки – не тільки чудові друзі і сторожачи квартир, але й добрі доктори. Відомо, що собаки знижують кров’яний тиск, поліпшують серцевий ритм, при цьому вони привчають людину до дисципліни і не дають набирати зайву вагу. І, напевно, найдивніше, що наші тварини-лікарі лікують нас цілком безкоштовно, не думаючи про винагороду за свої «сеанси».

НУБіП України Ф-7.5-2.1.6-24

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

Факультет Педагогічний

Напрям підготовки Філологія (переклад)

Форма навчання денна

Семестр 4-6 Курс4

ОКР «Бакалавр»

Кафедра романо-германських мов і перекладу

Дисципліна Практика письмового та усного перекладу

Викладач Сидорук Г.І.

«Затверджую»

Завідувач кафедри (Ніколенко А. Г.)

«»2012 р.

16. Аграрне право як галузь юридичної науки

Наука аграрного права - одна зі спеціальних галузей юридичної науки. Її предметом є теорії, уявлення й ідеї, у яких відображається аграрне право як об'єктивна реальність, що склалася на основі об'єднання взаємозалежних норм, що складають комплексну галузь права. Правові норми, що складають аграрне право, правова наука вивчає як цілісну органічну систему, зв'язану внутрішнім єдиним юридичним змістом, для якого характерна диференціація по правових інститутах і інших структурних підрозділах.

Правова наука вивчає також практику застосування аграрного законодавства органами державної влади й органами місцевого самоврядування, сільськогосподарськими підприємствами й об'єднаннями, органами юстиції, судами і прокуратурами.

Аграрне право - галузь права, котра регулює правовідносини в сфері виробництва продуктів харчування, продовольчих товарів і сировини рослинного і тваринного походження, переробки і реалізації останніх суб'єктами підприємницької діяльності.

Предметом аграрного права є ті загальні (у тому числі виробничі і підприємницькі) відносини, котрі виникають у зв'язку з утворенням (підставою) і статутною діяльністю суб'єктів аграрних підприємств усіх форм власності і легальних організаційно правових форм господарювання.

Основними принципами права, закріпленими в чинному законодавстві, є: примат права власності, захист прав власника, рівноправність, нерозривний зв'язок прав і особливостей, захист соціально незахищених шарів населення, законність, винна відповідальність тощо.

Аграрне право регулює аграрні відносини, об'єднані по змісту, сутності, цілям і діяльності, котрі складаються в процесі підприємницької діяльності сільськогосподарських підприємств, заснованих на різних формах власності і господарювання, котрі спрямовані на виробництво, транспортування, збереження і реалізацію сільськогосподарської продукції і сировини, у тому числі й у переробленому виді, з метою одержання прибутку. Аграрне право являє собою сукупність правових норм, покликаних визначити правове положення аграрних часток кооперативного і корпоративного типів і державних, спільних товаровиробничих підприємств-підприємців, а також регулювати майнові, земельні, організаційно-управлінські і трудові відносини, котрі складаються на цих підприємствах, у їхній виробничій, підприємницькій і іншій діяльності.

Першочерговим завданням аграрного права є забезпечення юридичними засобами реалізації державної аграрної політики, закріплення оптимального правового положення всіх учасників аграрних правовідносин, ретельному правовому регулюванні всіх тих суспільних відносин, котрі є предметом цієї галузі права, в ефективному застосуванні методів і принципів правового регулювання, властивих цій галузі права.

Джерелами аграрного права є правові акти, котрі містять норми аграрного права як галузі, а також норми, котрі містяться в актах інших галузей національного і міжнародного законодавства, у тій їхній частині, де вони регулюють аграрноі відносини, визначають правовий статус і правосуб'єктність усіх легальних суб'єктів аграрного підприємництва, визначають якість і безпечність продовольства, продуктів харчування і сировини рослинного і тваринного походження, їхню переробку і реалізацію.

Аграрне право складається з законів, нормативних актів і внутрішньогосподарських нормативних актів.

НУБіП України Ф-7.5-2.1.6-24

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

Факультет Педагогічний

Напрям підготовки Філологія (переклад)

Форма навчання денна

Семестр 4-6 Курс4

ОКР «Бакалавр»

Кафедра романо-германських мов і перекладу

Дисципліна Практика письмового та усного перекладу

Викладач Сидорук Г.І.

«Затверджую»

Завідувач кафедри (Ніколенко А. Г.)

«»2012 р.

17.Городництво як бізнес

Останнім часом заговорили про необхідність розвитку підприємництва на селі. Саме малий бізнес, вважають фахівці, сприятиме підвищенню рівня доходів та зайнятості сільського населення.

Неправда, що село - це депресивна місцевість з відсутністю будь-яких перспектив. Сільський бізнес, хоч і не легший бізнесу в місті, але простіше його, однозначно. У селі вигідно розвивати городництво і тваринництво.

У сіл є велика спадщина, якою гріх не скористатися, злегка надавши їй сучасного зовнішнього вигляду. Як приклад, лісопилка. Закупивши обладнання для лісопилки, можна організувати прибуткове підприємство, не тільки з виробництва дошки і бруса. На цій базі можна відкрити переробний цех, який буде займатися виробництвом штахетника і, навіть корпусних меблів. Головне, набрати в штат хороших столярів, бажано непитущих.

Якщо є можливість, а в селі така можливість є, то можна вирощувати овочі в напівпромислових масштабах. Городництво завжди було прибутковою справою, а якщо його поставити на професійний рівень, то прибуток не змусить себе довго чекати. При застосуванні теплиць і грамотному підході до справи, з 10 соток городу можна отримати прибуток до 800 тисяч рублів за сезон. Тобто, з квітня по жовтень, можна заробити досить пристойні гроші. Якщо вирощувати огірки, то з одного квадратного метра можна одержати до тридцяти кілограм цього популярного овоча. Городництво є одним з найшвидших і прибуткових видів діяльності на селі.

Ще одна можливість заробляти - тваринництво. При цьому різні галузі тваринництва приносять різну прибуток, але все залежить від географічного положення села і можливостей господаря. Якщо за сезон можна виростити кілька поколінь свиней, то з коровами так не вийде. Зате, корова приносить прибуток щодня у вигляді молока.

Ще один вид діяльності - агротуризм. Якщо попередні види діяльності не вимагали хороших житлових умов, то тут, як раз, все навпаки. Необхідно мати хороший доглянутий будинок. У будинку повинен бути санвузол і ванна кімната. Адже, міський житель хоч і хоче вирватися з міста, але від міських зручностей відмовлятися не поспішає. Робота з туристичними агентствами залучить більше людей, але прибутком доведеться ділитися.

У будь-якому випадку, який би вид діяльності ви не вибрали - з галузі тваринництва, городництво або агротуризм, головне, вірити в свої сили, не боятися розвиватися, працювати на перспективу, і тоді все вийде.

НУБіП України Ф-7.5-2.1.6-24

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

Факультет Педагогічний

Напрям підготовки Філологія (переклад)

Форма навчання денна

Семестр 4-6 Курс4

ОКР «Бакалавр»

Кафедра романо-германських мов і перекладу

Дисципліна Практика письмового та усного перекладу

Викладач Сидорук Г.І.

«Затверджую»

Завідувач кафедри (Ніколенко А. Г.)

«»2012 р.

18. Дари природи, які приховують небезпеку – гриби!

З настанням сезону «тихого» полювання на гриби, побільшала кількість збирачів, які не проти у своєму меню скуштувати такі дари природи, не зважаючи на численні застереження лікарів та працівників МНС. Чимало людей має недостатні знання, щоб правильно відрізнити їстівні гриби від умовно або взагалі неїстівних. Як результат до кошика попадають отруйні, зовнішньо схожі на їстівні, при вживанні яких виникає тяжке харчове отруєння.

Аби запобігти неприємним ситуаціям, що пов’язані з отруєннями дикорослими грибами, треба дотримуватись правил збирання, приготування і вживання грибів:

Не збирайте ушкоджених, в'ялих, старих, червивих або ослизлих грибів. Небезпечними є пластинчаті гриби, бо отруйні маскуються під них. Не слід збирати молоді, незрілі гриби, оскільки їх важко відрізнити від отруйних, а особливо від “блідої поганки”. Вдома ще раз перевірте гриби та усі сумнівні сміливо викидайте, адже краще недорахувати кількох грибів у кошику, ніж поставити під загрозу здоров'я і життя своєї родини. Не порівнюйте гриби із зображеннями в різних довідниках - вони не завжди відповідають дійсності;

В жодному разі не купуйте гриби на ринках і автодорогах, адже Ви нічого не знаєте про місцевість, де вони виросли та досвід грибника – продавця.

Не їжте гриби у сирому вигляді. Гриби ретельно промийте і зробіть їх кулінарну обробку в день збирання. Інакше в них утворюється отрута. При обробці, гриби кип'ятіть не менше 10-ти хвилин, після чого відвар злийте. Лише потім їх можна варити або смажити. Ні в якому разі не використовуйте для приготування страв умовно їстівні гриби, оскільки кількість отрути, яка характерна для кожного виду, не постійна й змінюється від екологічного стану місцевості.

Ніколи не застосовуйте „домашні” методи визначення отруйності грибів з використанням цибулини, часника або срібних ложок чи монет. Потемніння срібла чи цибулі, опущеної у відвар можуть викликати і амінокислоти, які містяться в їстівних грибах.

Забороняється вживання грибів дітям, вагітним жінкам та літнім людям. Відомо, що гриби важкі для травлення, адже містять тваринний білок - хітин. Тож, ласувати ними можна далеко не кожному. Особливо обережними слід бути літнім людям і тим, у кого хворий шлунок. Дітям до 14 років забороняється не лише їсти, а й збирати чи перебирати гриби. Адже отруйні гриби часто маскуються під їстівні. Для прикладу, бліду поганку від їстівної сироїжки важко відрізнити навіть досвідченим грибникам. Попри усі попередження, люди часто роблять висновки лише на основі свого гіркого досвіду.

Не тримайте необроблені гриби у холодильнику більше 1 доби! Додержуйтеся санітарно-гігієнічних правил при консервуванні грибів!

Первинними ознаками отруєння є нудота, блювота, біль у шлунку, пронос, запаморочення. Якщо після вживання грибів у Вас або членів родини спостерігається погіршення стану здоров’я, негайно викличте швидку медичну допомогу. Одночасно, не очікуючи її прибуття, промийте шлунок: випийте 5-6 склянок кип'яченої води або блідо-рожевого розчину марганцівки, натисніть пальцями на корінь язика, щоб викликати блювоту. Коли промивні води стануть чистими, прийміть активоване вугілля. Після цього випийте міцний чай, каву або злегка підсолену воду та ляжте на живіт. Ні в якому разі не займайтеся самолікуванням і не вживайте їжу, молоко, бо це прискорить всмоктування токсинів грибів.

Пам’ятайте: збирання грибів – гарний спосіб відпочинку. Проте не слід забувати і про власне благополуччя, рідних та близьких для Вас людей, адже жодна найсмачніша їжа не варта здоров’я і життя!

НУБіП України Ф-7.5-2.1.6-24

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

Факультет Педагогічний

Напрям підготовки Філологія (переклад)

Форма навчання денна

Семестр 4-6 Курс4

ОКР «Бакалавр»

Кафедра романо-германських мов і перекладу

Дисципліна Практика письмового та усного перекладу

Викладач Сидорук Г.І.

«Затверджую»

Завідувач кафедри (Ніколенко А. Г.)

«»2012 р.

19.Розумне користування дарами природи - невід'ємне право людини

Величезної шкоди лісам завдають лісові пожежі. Пожежа надзвичайно небезпечна навіть тоді, коли вона поширюється лише по землі і не переходить на крони дерев. Гинуть не тільки дерева, а й птахи, звірі, вигоряє лісова підстилка і верхній шар ґрунту.

Для запобігання пожежам ліс необхідно очищають від хмизу, сухостою, сміття, влаштовують спеціальні протипожежні смуги (бар’єри), на пісках і супіщаних землях вирощують стійкіші проти вогню листяні насадження, щоденно здійснюється наземне патрулювання лісових масивів та інше.

Проте, зусиль одних лісокористувачів недостатньо. Як свідчить статистика, основною причиною виникнення пожеж в екосистемах є порушення протипожежних правил відпочиваючими та іншими людьми, які перебувають у лісі.

З метою попередження пожеж в лісогосподарських підприємствах щорічно складають прогноз пожежної обстановки на весняно-літній і осінній періоди, який систематично уточнюють і доповнюють за даними метеообстежень. На основі цього прогнозу розробляють протипожежні заходи захисту лісів.

Так, при високому ступені пожежної небезпеки одним із кардинальних, але найбільш дієвих заходів є обмеження відвідування лісів населенням в пожежонебезпечний період та заборона в’їзду на територію лісового фонду транспортних засобів.

Слід зазначити, що вжиття заходів обмеження відвідування лісів не являються обмеженням щодо користування об'єктами права власності народу, а є тимчасовими (на період високої пожежної небезпеки), невідкладними профілактичними заходами, спрямованими на запобігання виникненню лісових пожеж.

Встановлення на дорогах, що ведуть в лісові насадження наочної агітації, аншлагів (заборонних знаків) з інформацією про заборону в'їзду в ліс, в межах пожежонебезпечного періоду, є результатом праці лісокористувачів і виконання ними функцій щодо охорони лісу.

Разом з тим, тимчасова відмова від перебування у лісах, є найменшим, що можуть зробити громадяни для збереження лісу та зниження ризику виникнення пожеж в пожежонебезпечний період.

Вогонь, відкинутого у лісі чи поблизу, недопалка, розпалене багаття, за кілька хвилин може знищити те, що росло десятиріччями. Утримайтесь від відвідування лісу у пожежонебезпечний період! Розумне користування дарами природи - невід'ємне право людини, то ж збережемо природні ресурси разом для наступних поколінь!

НУБіП України Ф-7.5-2.1.6-24

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

Факультет Педагогічний

Напрям підготовки Філологія (переклад)

Форма навчання денна

Семестр 4-6 Курс4

ОКР «Бакалавр»

Кафедра романо-германських мов і перекладу

Дисципліна Практика письмового та усного перекладу

Викладач Сидорук Г.І.

«Затверджую»

Завідувач кафедри (Ніколенко А. Г.)

«»2012 р.

24. Особливості сільського господарства в Україні

Сільському господарству притаманна ціла низка особливостей, пов'язаних з характером його виробництва, яке базується на здатності рослинних і тваринних організмів до природного відтворення, що залежить від клімату та ґрунту. Звідси випливає докорінна відмінність сільського господарства від інших галузей виробництва — у ньому економічний процес відтворення завжди тісно переплітається із природним. Тобто наслідки господарювання в цій галузі залежать як від працівника, його технічної озброєності, так і від природних умов.

До особливостей сільського господарства належить і надзвичайна роль землі як фактора виробництва. В інших галузях (у промисловості, на транспорті) земля не бере безпосередньої участі у створенні продукту. Вона є лише простором, на якому розміщується те чи інше виробництво. У сільському ж господарстві земля виступає як засіб виробництва, оскільки верхній шар ґрунту служить для розміщення рослин у процесі їх відтворення, містить воду та поживні мінеральні речовини, необхідні для їх розвитку. Ця властивість фунту називається родючістю. Отже, з одного боку, земля — це предмет праці, а з іншого — засіб праці, оскільки родючість ґрунту люди використовують для виробництва необхідної продукції. На відміну від інших засобів виробництва земля не зношується і не замінюється. Більше того, за правильного використання її родючість суттєво підвищується.

Іншою особливістю сільського господарства є розбіжність робочого періоду з часом виробництва. Саме ця особливість зумовлює сезонність виробництва не лише в сільському господарстві, а й у суміжних з ним галузях, що спеціалізуються на переробці продукції. Сезонний характер виробництва у свою чергу зумовлює специфічну організацію праці в цій галузі (вищий рівень зайнятості працівників під час весняно-літніх польових робіт, ніж у зимовий період). З цим пов'язані також особливості реалізації продукції і надходження грошових коштів.

У сільському господарстві на відміну від промисловості поширені кооперативні форми організації виробництва, які повніше враховують тип виробництва, що склався історично в цій галузі, характер праці, потреби науково-технічного прогресу і т. ін.

Специфіка сільськогосподарського виробництва виражається в аграрних відносинах. Слово «аграрний» латинського походження і в перекладі на українську мову дослівно означає «земельний».

Відносини в сільському господарстві як складова економічних відносин виникають між людьми перш за все з приводу володіння землею та використання землі як головного фактора виробництва, з одного боку, і як об'єкта власності — з іншого.

Сільське господарство як галузь розвивається в тісному зв'язку з іншими галузями народногосподарського комплексу. Аграрні відносини є складовою загальної системи економічних відносин суспільства. Найчіткіше цей зв'язок виявляється у процесах агропромислової інтеграції.

Дата добавления: 2015-07-10