Теоретичні відомості. Linux. Інтернет. Web-простір

Linux. Інтернет. Web-простір

1. Всесвітня павутина WWW. Основні поняття. Більшість користувачів починають мандрівку в Інтернет, зазвичай, з перегляду веб-сторінок. WWW (World Wide Web) — це сукупність веб-сторінок (веб-простір), які зберігаються на мільйонах комп'ютерів нашої планети.

Веб-сервер — це під'єднаний до Інтернету комп'ютер, на якому виконується спеціальна програма-сервер, яка забезпечує зберігання файлів і пошук інформації у веб-просторі.

Веб-броузер — це програма-клієнт, яка виконується на комп'ютері користувача. За її допомогою користувач формулює і надсилає запит на сервер і отримує від нього потрібну інформацію.

Веб-служба базується на поняттях гіпертексту, гіпертекстового посилання та мов для роботи з гіпертекстом, наприклад HTML (Hyper Text Markup Language), які використовують для створення веб-сторінок.

Гіпертекстове посилання — це підкреслений і виокремлений іншим кольором текст у документі, картинка чи інший елемент, клацнувши над яким мишею, отримують доступ до асоційованого з ним об'єкта, наприклад, іншої сторінки, деякого тексту, малюнка, музичного чи відеофайлу тощо.

Веб-сторінка — це текстовий документ, написаний мовою на зразок HTML. Такий текст зберігається у текстовому файлі на веб-сервері. Він може містити посилання на різні об'єкти.

Веб-сайт (веб-вузол) — декілька сторінок, які об'єднані єдиним тематичним змістом чи належать єдиному власникові.

Веб-портал — спеціальний ресурс багатофункціонального призначення, що дає змогу, наприклад, швидко отримати корисну інформацію: прогноз погоди, програму телебачення, здійснити пошук необхідної інформації, розмістити на сервері власний веб-сайт чи зареєструвати поштову скриньку тощо. Приклади порталів: Мета, BigMir, Yahoo, Yandex, Narod та ін.

Ресурсом в Інтернеті може бути текст, рисунок, файл, запис у базі даних поштового сервера тощо. Файлові ресурси мають свою систему адресації, яка називається URL-адресацією (Uniform Resource Locator — уніфікований покажчик ресурсу).

URL-адреса ресурсу має такий загальний вигляд: <назва протоколу>://<назва сервера>/<шлях до ресурсу>/<власна назва ресурсу>.

Наведемо приклади деяких протоколів: http — протокол веб-служби, який дає змогу переглядати веб-сторінки; ftp — протокол пересилання файлів між комп'ютерами, mailto — поштовий протокол. Приклади URL-адрес: http://www.uar.net - веб-сторінка провайдера UARNet; mailto://[e-mail] - електронна адреса; ftp://ftp.uar.net/pub/Netscape — копія ftp-сервера Netscape; тощо.

2. Броузер Mozilla. Для перегляду веб-сторінок на комп'ютері користувача необхідно налаштувати програму, яка називається веб-броузером. Головні функції броузера: згенерувати запит до сервера, отримати відповідь та відобразити веб-сторінку на моніторі користувача.

До складу ОС Linux належить декілька стандартних броузерів. Наприклад, Konqueror, Galeon, Mozilla. Вивчатимемо принципи роботи веб-служби за допомогою броузера Mozilla. Вікно цієї програми складається із головного меню, двох пеналів, робочої області, де власне і відображається вміст веб-сторінок, рядків компонентів та статусу, які розміщені внизу вікна (рис. 13). Зауважимо, що Mozilla — це не лише броузер. Ця програма охоплює Navigator (броузер), Mail & Newsgroups (поштовий клієнт), IRC Chat (чат-клієнт), Composer (програму для створення веб-сторінок), Address Book (адресну книгу). Вибрати один із режимів функціонування програми Mozilla можна, клацнувши на відповідній піктограмі рядка компонентів або скориставшись пунктом Window головного меню. Кожний користувач може налаштувати вікно броузера на свій смак і відповідно до своїх потреб.

Налаштування програми можна виконати за допомогою команд Edit => Preferences... У вікні Preferences можна налаштувати журнал сторінок, які переглядав користувач за певний період часу, зазначити, який із пошукових серверів (Google, Netscape тощо) вважати основним, вибрати спосіб завантаження файлів, увімкнути чи вимкнути режим відображення графіки та анімації на веб-сторінках тощо.

3. Пошук інформації. Одне з призначень веб-служби — це відшукання потрібної інформації в Інтернеті. Пошук потрібних ресурсів відбувається за допомогою каталогів та пошукових покажчиків. Це сервери, які дещо відрізняються між собою принципами збору інформації. Каталоги формують спеціалісти, а покажчики створюються автоматично. Популярними каталогами є Yahoo! (www.yahoo.com), List (www.list.ru), Холмс (holms.ukrnet.net) тощо. До найвідоміших пошукових покажчиків можна зачислити такі: Яндекс (www.yandex.ru), Google (www.google.com), Рамблер (www.rambler.ru) та ін.

Рис. 13. Вікно програми Mozilla

Щоб відшукати потрібні ресурси, необхідно у спеціальне поле ввести ключові слова пошуку та натиснути на кнопку Пошук, у всіх системах є певні правила введення ключових слів, коли за допомогою спеціальних символів можна задати конкретний запит. Таку систему пошуку називають розширеним пошуком. Про правила розширеного пошуку у певній системі можна дізнатись, викликавши допомогу (help).

Розглянемо головні з цих правил, які діють майже у всіх пошукових системах (табл. 6):

Таблиця 6. Головні правила розширеного пошуку

Поле введення	Результат
університет Україна	Будуть відображені всі знайдені веб-сторінки, які містять слова університет та Україна або одне з них
+університет — Україна	Будуть відображені веб-сторінки, які містять слово університет, але не містять слова Україна. (Між символами "+", "-" й ключовими словами пропуски не ставляться)
"університет Україна"	Будуть відображені сторінки, на яких подана ця фраза
універ*	Будуть відображені всі знайдені веб-сторінки зі словами, які починаються з універ
університет or академія not коледж and Україна	Будуть відображені сторінки, де є слова університет або академія, слово Україна і нема слова коледж

Майже усі пошукові системи дають змогу здійснювати пошук за категоріями, наприклад, мистецтво, спорт, відпочинок, бізнес тощо.

4. Служба FTP. Для пересилання файлів між комп'ютерами є спеціальна служба, яка називається FTP (File Transfer Protocol).

Щоб скопіювати файл із сервера FTP на комп'ютер користувача, необхідно спочатку задати адресу відповідного FTP-cepвера, а потім зареєструватись — ввести своє ім'я та пароль. Якщо користувач не має на сервері свого облікового запису, він може зайти лише на загальнодоступні сервери. На деякі з таких серверів можна потрапити автоматично, інші вимагають реєстрації анонімного користувача. Тоді на запит імені треба ввести anonymous, а на запит пароля — будь-яке слово. FTP-з'єднання можна налаштувати за допомогою звичайного броузера. Однак якщо зв'язок з Інтернетом буде перерваний, наприклад, на середині завантаження певного файлу, то користувачеві доведеться увесь файл завантажувати із самого початку. Крім того, броузери мають порівняно низьку пропускну здатність, тобто файли завантажуються доволі повільно. Щоб цього уникнути, були розроблені спеціальні програми. Прикладами програм, які призначені для FTP-з'єднання у Linux є gFTP, WebDownLoader. Вони входять до багатьох дистрибутивів ОС. Коли налаштоване з'єднання з віддаленим комп'ютером, за допомогою файлового менеджера виконують стандартні операції над файлами: копіювання, переміщення, вилучення, перейменування тощо.

Дата добавления: 2015-07-10