Теоретичні відомості

Linux. Інтернет. Електронна пошта

1. Служби, протоколи та адресація ресурсів. Під час пересилання інформації у мережі один комп'ютер робить запит (комп'ютер-клієнт), а інший — надає відповідь (комп'ютер-сервер). Такі комп'ютери відрізняються між собою, зокрема, наявним програмним забезпеченням. Програми, які виконують запит, також називаються клієнтами, а програми, які опрацьовують запит і надають відповідь, — серверами. Пара програм — для клієнта і сервера — утворюють службу Інтернету. До найбільш популярних служб належать такі: веб-служба (Web), електронна пошта (email), служба новин (news), служба пересилання файлів FTP, служба зв'язку через мобільні телефони (Wap-служба) тощо.

Сукупність правил взаємодії клієнта та сервера називають протоколом. Основним протоколом міжмережевої взаємодії є протокол TCP/IP (Transfer Control Protocol/Internet Protocol), який надає можливість коректно пересилати й отримувати інформацію між комп'ютерами. Крім того, кожна служба Інтернету має власний протокол. Наприклад, веб-служба працює за протоколом НТТР, який дає змогу отримувати і переглядати веб-сторінки. Електронна пошта підтримується такими протоколами: SMTP — для надсилання повідомлень, РОР та ІМАР — для отримання повідомлень з поштового сервера на комп'ютер користувача. Користувачі мобільних телефонів, органайзерів та пейджерів з'єднуються з Інтернетом за протоколом Wар.

Пересилання інформації у мережі відбувається за принципом " запит-відповідь ". За допомогою одного комп'ютера — клієнта — формують запит і звертаються до іншого комп'ютера — сервера — за потрібною інформацією. Запит містить адресу комп'ютера, де наявна потрібна інформація. Така адреса називається ІР-адресою комп'ютера. ІР-адреса складається з чотирьох чисел, кожне з яких у 8-бітовій системі адресації є менше від 256. Розглянемо приклади адрес: 124.12.214.58, 189.201.46.110. ІР-адреса визначає адресу мережі (ідентифікатор мережі), до якої належить комп'ютер, та конкретний комп'ютер у мережі (ідентифікатор вузла). Адресою мережі можуть бути один, два або три перших числа ІР-адреси залежно від того, до якого класу належить мережа: А, В чи С відповідно. Можливості 8-бітової системи адресації обмежені, оскільки кількість комп'ютерів і мереж неухильно зростає. Незабаром на зміну 8-бітовій системі адресації прийде 16-бітова, модель якої вже успішно функціонує в Японії.

Для зручності користувачів у відповідність ІР-адресації була розроблена доменна система імен (Domain Name System). Домени побудували так, щоб за їхньою назвою можна було визначити призначення, належність, форми обслуговування тощо. Приклади доменних адрес: rada.kiev.ua — адреса сервера Верховної Ради України, ww.linux.ru — сервер документації для Linux. Доменні адреси слід читати справа наліво. Доменами першого рівня є, наприклад, com (комерційні компанії), net (провайдери), edu (освітні організації в США), mil (військові організації), gov (державні організації), ua (український домен), ru (російський), ca (канадський) тощо. Домени другого рівня (kiev, linux тощо) може отримати (купити) у провайдера будь-яка особа чи організація. Після придбання домену другого рівня його власник може розподіляти (продавати) домени третього рівня і т. д. Спеціальні сервери провайдерів, які називаються DNS-серверами, налагоджують відповідність між доменною та ІР-адресою, що забезпечує однозначність адресації ресурсів у Інтернеті.

2. Електронна пошта. Електронна пошта — це комп'ютерний аналог звичайної пошти. Вона дає змогу надсилати листи (повідомлення) з одного комп'ютера на інший, а також отримувати їх.

Електронна поштова скринька — це обліковий запис користувача у базі даних поштового сервера. Щоб отримати доступ до "поштової скриньки" (бази даних поштового сервера), потрібно увести логін (ім'я) і пароль. Це називається обліковим записом. Його створюють під час реєстрації користувача у провайдера чи адміністратора мережі.

Адреса електронної пошти — це запис, який однозначно визначає шлях до "електронної скриньки" адресата. Електронна адреса складається з двох частин, відокремлених символом "@" (ет). Ліворуч від символу "@" записують ім'я власника електронної скриньки, а праворуч — адресу сервера, де зберігаються повідомлення, наприклад, [e-mail].

Поштовий клієнт — це програма, що служить для прийому, опрацювання, створення та надсилання пошти. Стандартними поштовими клієнтами у Red Hat Linux є Кmail, Sylpheed, Mozilla Mail тощо.

Сучасні поштові клієнти надають такі послуги: створення та надсилання повідомлення, отримання повідомлення, написання відповіді адресатові чи групі осіб одночасно, пересилання отриманих повідомлень іншим особам, визначення пріоритету повідомлення, створення групи розсилання, тобто групування адресатів, яким надсилається одне і теж повідомлення, створення та використання адресної книги, застосування різних систем кодування, наприклад, для читання закодованих повідомлень, надсилання файлів-додатків.

Додатки і правила їх відсилання. Часто виникає потреба разом із повідомленням надіслати адресатові файли в різних форматах, наприклад, звукові, відео, текстові тощо. Сучасні поштові клієнти дають змогу пересилати такі файли в додатках, приєднаних до повідомлень. Оскільки приєднані файли передаються досить довго, то перед надсиланням їх рекомендують архівувати. Щоб приєднати файл, виконують команду з меню Приєднати (Attach) і у вікні, що відкриється, вибирають потрібний файл чи групу файлів.

Зауважимо, що під час пересилання файли спеціальним чином кодуються, передаються, а під час отримання перекодовуються у читабельний для деякої програми файл. Перекодування додатків відбувається автоматично. В ОС Linux (Unix) застосовується метод кодування UUEncode. Це треба мати на увазі під час пересилання повідомлень між різними ОС.

3. Програма Кmail як стандартний клієнт електронної пошти. Поштовий клієнт — це програма, яка призначена для прийому, опрацювання, створення та надсилання електронних повідомлень. Розглянемо поштовий клієнт Кmail. Для того, щоб розпочати роботу, необхідно спочатку створити рахунок, виконавши команди Параметри => Налаштувати Кmail. Робоче поле вікна програми Кmail стандартно має три частини (рис. 10). У лівій частині відображено п'ять стандартних тек: Вхідні, Вихідні, Відіслані, Смітник, Чернетки. Крім них, користувач може створити власний набір тек. У правій верхній частині вікна програми Кmail відображається вміст обраного каталогу, а у нижній — зміст вибраного повідомлення.

Рис. 10. Вікно програми Кmail

Усі листи електронної скриньки містяться в одній базі даних. Якщо, наприклад, відкрити теку Вхідні, то у всій базі даних буде налаштовано фільтр на повідомлення, які користувач отримав. Тому лише такі повідомлення будуть відображені на екрані. Якщо з якоїсь теки вилучити повідомлення, воно автоматично переміститься у теку Смітник. Для того, щоб це повідомлення вилучити з бази даних, його необхідно вилучити зі Смітника. Тоді замість вилученого повідомлення у базі даних утвориться порожнє місце (дірка) й обсяг бази даних не зменшиться. Тому варто час від часу стискувати (ущільнювати) базу даних за допомогою команди Файл => Ущільнити всі теки.

Тека Вихідні відображає повідомлення, підготовлені до надсилання, тека Відіслані — повідомлення, які надійшли від користувача на сервер і були надіслані адресатові. Тека Чернетки відображає повідомлення, створені користувачем, які ще не готові до надсилання і потребують редагування.

Під час створення нового повідомлення необхідно заповнити стандартний бланк: зазначити електронну адресу в полі Кому, тему повідомлення у полі Тема і написати саме повідомлення. Якщо лист треба надіслати відразу декільком особам, то поле Копія заповнюють адресами через пропуск чи крапку з комою.

На отримані повідомлення можна відповісти, не заповнюючи поле Кому, оскільки це робиться автоматично.

Для відображення емоцій у листі використовують спеціальні символи — емотікони. Наведемо деякі з них::-) — посмішка,:-))) — сміх,:-(— сум,:-х — мовчання тощо.

Дата добавления: 2015-07-10