НЕ 2.1. Формування подружньої пари. Готовність до шлюбу і сімейного життя

(Лекція – 2 год)

План

1. Актуальність проблеми готовності молоді до вступу в шлюб. Визначення понять „готовність до вступу в шлюб” та „здібність до шлюбу”.

2. Теорії вибору шлюбного партнера.

3. Види готовності до вступу в шлюб.

4. Проблема адекватних шлюбно-сімейних уявлень юнаків та дівчат.

5. Дошлюбний період знайомства.

Література:

1. Підготовка молоді до сімейного життя (соц.-псих. тренінг): Навчально-методичний посібник / Л.В. Долинська, Т.А. Демидова. - К., 2002. - 74 с.

2. Система підготовки молоді до сімейного життя: рекомендації/ Київ. обл. центр соц. служб для молоді. - К., 1993.

3. Тюленев А.Е. Проблемы подготовки школьников к реализации социальных функций семьи: функциональный подход.- Курск,2001.-128с.

4. Кравець В.П. Теорія і практика дошлюбної підготовки молоді. - К.: Київс. правда, 2000. - 687с.

5. Захарченко В.Г. Готовність молоді до сімейного життя (соціально-психологічний аспект) // Психологія. Збірник наукових праць. – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, випуск 24. – 2004. – С. 41- 48.

6. Молода сім’я в Україні: проблеми становлення та розвитку: Тематична Державна доповідь про становище сімей в Україні за підсумками 2002р. – К.: Державний інститут проблем сім’ї та молоді, 2003. – 140 с.

7. Ковалёв С.В. Психология современной семьи: Информ.–метод. материалы к курсу «Этика и психология семейной жизни». – М.: Просвещение, 1988. –208 с.

8. Кон И.С. Дружба: Этико-психологический очерк. – 2-е изд. – М.: Политиздат, 1987. – 350 с.

9. Козлов Н.И. Лучшие психологические игры и упражнения. – Екатеринбург: Изд. АРД ПТД, 1997. – 144 с.

10. Словарь по этике / Под ред. А.А.Гусейнова и И.С. Кона. – М.: Политиздат, 1989.- 447 с.

11. Этика и психология семейной жизни /Под ред. И.В. Гребенникова. – М.: Просвещение, 1984. – 256 с.

Основні поняття: механізми статевої соціалізації, статева типізація. самокатегорізація, статева приналежність, здібність до шлюбу.

1. В останні роки на фоні складної демографічної ситуації велике значення в працях науковців як теоретиків, так і практиків посідає проблема створення та розвитку міцної, стабільної сім’ї. Дуже актуальною стала проблема готовності молоді до вступу в шлюб, оскільки вона багатьма авторами визначається як один із основних чинників подальшої задоволеності шлюбом.

Проведений аналіз літературних джерел та досліджень довів, що питання підготовки дітей до подальшого сімейного життя цікавило вчених ще в давні часи. Ще античні мислителі Аристотель та Платон, а також педагоги Я.А. Коменський та Й.Г. Песталоцці у своїх працях звертали увагу на підготовку дітей і молоді до сімейного життя. Досить плідно працювали з даною тематикою видатні філософи та педагоги минулого Дж. Локк, Ж.Ж. Руссо, К.Д. Ушинський та ін. Вони у своїх працях давали рекомендації щодо виховання дітей у сім’ї та підготовки їх до майбутнього шлюбу.

На початку ХХ століття моральні аспекти взаємодії між представниками різних статей розглядалися А.Н. Берштейном, Н.Є. Румянцевим, Н. Жарінцевою. У двадцятих роках минулого століття проблемі підготовки молоді до вступу в шлюб великого значення у своїх працях надавали І.С. Сімонов, Д.І. Азбукін, М.М. Рубінштейн, В.Є. Ігнатьєв, М.М. Василєвський. Вчені відводили важливу роль вчителю та школі у процесі підготовки дітей до сімейного життя. Цінні рекомендація з даного приводу були розроблені П.П. Блонським, Д.П. Пінкевичем. В подальші роки на проблему шлюбного виховання у своїх працях звертали увагу В.О. Сухомлинський та А.С. Макаренко.

Серед сучасних науковців, які приділяють увагу даній проблематиці, можна зазначити Т. Андрєєву, І.В. Грєбєннікова, В.І. Зацепіна С.В. Ковальова, В.П. Кравця, В.А. Сисенко, C. Шнейдер та ін.

Готовність до вступу в шлюб - система сформованих стійких якостей особистості, необхідних для створення та успішного функціонування сім'ї (Шнейдер). Ціннісні орієнтації - регулятор поведінки особистості в сім’ї та показник готовності старшокласників до майбутнього сімейного життя. В.А. Лисенко, охарактеризовуючи морально-психологічну готовність, запропонував поняття „здібність до шлюбу”. „ Здібність до шлюбу ” - передбачає наявність ряду особистісних якостей. До подібних висновків дійшла Н.В Малярова.

Складові здібностей до шлюбу:

1. Формування певного морального комплексу, тобто готовність особистості прийняти на себе нову систему обов’язків щодо майбутнього шлюбного партнера та дітей. Цей аспект напряму пов’язаний із розподілом ролей у сім’ї.

2. Підготовленість до міжособистісного спілкування та співпраці. Оскільки сім’я є малою групою, то для її нормального функціонування потрібна взаємоузгодженість ритмів життя членів подружжя.

3. Самовідданість по відношенню до партнера. Оскільки в подружньому житті інтереси членів родини будуть перетинатися, то здатність до альтруїзму в певній мірі допоможе чоловікові та дружині зайвий раз не конфліктувати.

4. Наявність емпатійного комплексу якостей. Вони допоможуть здійснювати психотерапевтичну функцію шлюбу, оскільки здатність до співпереживання допоможе зміцнити міжособистісні зв’язки між членами подружжя.

5. Висока естетична культура почуттів та поведінки особистості.Тут краще зазначити не обов’язково високу, але однакову за своїм рівнем культуру у членів подружжя. Наявність даної характеристики зменшить можливість появи розбіжностей у світогляді та погляді на виконання сімейних функцій, виховання дітей та ін.

6. Вміння вирішувати конфлікти конструктивним способом, здібність до саморегуляції власної психіки та поведінки. Це положення запропоноване Є.С. Калмиковою, але воно істотно доповнює вищезазначені.

Широке коло питань, пов’язаних із формуванням сімейно-шлюбних стосунків, стабілізація шлюбного союзу, психологічними проблемами сучасної родини, знайшло відображення у роботах Т.Ф.Алексєєнко, Л.В.Долинської, Т.А.Демидової, С.І.Голода, В.І.Зацепіна, С.В.Ковальова, А.П.Пономарьова, А.Г.Марченко, Д.М.Чечот та ін.

Так, естонським соціологом Е.Тійт виділено три групи цілей укладання шлюбу: сумісне виховання дітей, розвиток чоловіка і жінки як цілісних особистостей, створення власного домашнього вогнища та затишку.

С.І. Голод вказує такі мотиви створення сім’ї: кохання, спільність поглядів та інтересів, почуття самотності, наявність помешкання, матеріальна забезпеченість майбутнього чоловіка чи жінки.

Серед мотивів створення нової сім’ї Н.Г.Юркевич називає мотив стереотипу, тобто принципу “всі так діють”.

З іншого боку, як зазначає Д.М.Чечот, причина створення родини – кохання не гарантує стабільності сім’ї, оскільки за одним і тим же мотивом “кохання” приховуються різні потреби та почуття, а саме – лише статевий потяг (“ерос”), надмірна ідеалізація партнера та самі вимоги до сімейного життя, які важко реалізувати тощо.

2. Теорії вибору шлюбного партнера:

1. Теорія гомогамії – (Берардо, Боссард) стверджували, що вступити в шлюб можуть тільки соціально рівноцінні два індивіда, тобто гомогамні. Фактично до числа претендентів входять люди з однаковими характеристиками, які мають першочергове значення при вступі в шлюб (походження, економічне становище, освіта, вік, зовнішність).

2. Теорія „доповнюючих потреб” (Уинч, 1954) - представники зазначали, що гомогамність спрацьовує тільки щодо соціально-культурних характеристик, а на рівні особистісних характеристик притягуються протилежності (не тільки зовнішні хар-и: високим подобаються маленькі, білявим – чорняві..., але й особистісні якості: власному чоловікові подобається жінка, що не прагне до лідерства, холерик притягує меланхоліка).

3. Інструментальна теорія (Сендерс, 1975) - відповідно до даної теорії людину притягує представник протилежної статі із подібними потребами або якщо потреби партнера доповнюють (наприклад: потреба в статевому задоволенні, потреба у духовному спілкуванні).

4. Теорія „Стимул – цінність - роль” (Мерстейн, 1970) вказує на 2 аспекти: 1) на кожному ступені розвитку взаємостосунки партнерів залежать від рівноцінності обміну (кожен намагається прорахувавши „+” та „-” обрати в супутники найбільш привабливу для себе людину); 2) шлюбний вибір складається із декількох стадій (фільтрів): стимул (привабливість партнера); цінність (подібність поглядів); роль (відповідність рольової поведінки обранця своїм бажанням).

5. Кругова теорія кохання” (Рейс. А., 1976) - автор розглядає 4 стадії:

- встановлення взаємозв’язку (критерій – легкість спілкування, даний критерій залежить від соціально-культурних факторів);

- саморозкриття – виникнення довіри, можливість відкритись іншій людині;

- формування взаємозалежності (на основі почуття потрібності один одному);

- реалізація базових потреб особистості (в коханні, довірі).

6. Теорія ідентифікації – пошуки партнера по шлюбу відбуваються на основі ідентифікації претендентів із батьком чи матір’ю відповідно. Задоволеність шлюбом залежить від відповідності партнера образу із батьківської сім’ї.

7. Рольова теорія (Парсонс Т., Бейлз Р., Харбер Б.) - зазначають що задоволеність шлюбом залежить від відповідності рольових очікувань партнерів рольовій поведінці.

3. Види готовності до вступу в шлюб. Психологічна готовність людини до шлюбу визначає подальші сімейні взаємини, їх успішність або ж їх конфліктність. Готовність, зокрема, включає: розуміння молодими людьми, які створюють сім’ю, соціальної сутності сім’ї, суспільної значущості своїх дій; відповідні зобов’язання одного перед одним; відповідальність за сім’ю та дітей; добровільне прийняття неминучих у сімейному житті турбот; обмеження особистої свободи. Без цієї готовності перехід від неформальних взаємин емоційного характеру (кохання) до формальних – регламентованих і обов’язкових стосунків між партнерами по шлюбу – виявляється пов’язаним із значними труднощами.

І.В. Грєбєнніков та С.В. Ковальов виділяють наступні види готовності до шлюбу: соціальну, етичну, економічну, психологічну готовність.

Саме етико-психологічну готовність Іван Васильович Грєбєнніков вважає ключовою. Цей вид готовності передбачає наявність у юнаків і дівчат ідеалів, уявлень та очікувань щодо сімейного життя, усвідомлення мотивації вступу в шлюб, ціннісних орієнтацій, установок щодо сімейного життя. Як показники соціальної готовності вступу в шлюб автор визначає: отримання освіти, оволодіння професією, початок самостійної трудової діяльності.

Олена Іван. Боднарчук виділяє чотири види готовності особистості до шлюбу та сімейного життя: фізична та фізіологічна зрілість, соціальна готовність, етико-психологічна готовність, сексуальна готовність.

Сергій Вікторович Ковальов виділяє такі види готовності до вступу в шлюб:

1. Морально-психологічна - передбачає наявність у людини знань про характер, темперамент, особливості спілкування, інтереси та нахили, про рівень самооцінки майбутнього партнера по шлюбу, вміння налагоджувати та підтримувати здоровий психологічний клімат в сім’ї, вирішувати конфліктні ситуації конструктивно.

2. Соціальна готовність полягає в розумінні соціальної значущості сім’ї та наявність високого рівня відповідальності за неї.

3. Правова готовність – це наявність знань про основи сімейного законодавства, а саме, прав та обов’язків чоловіка і дружини, дітей, батьків, про правові норми регулювання стосунків в сім’ї.

4. Педагогічна готовність проявляється в наявності педагогічних знань, умінь та навичок виховання дітей.

5. Сексуальна готовність передбачає наявність необхідних знань про фізіологію статей та культуру сексуальних стосунків.

6. Господарсько-економічна готовність полягає у вмінні ведення господарства, організації побуту, вмінь розподілу сімейних обов’язків.

До вищезазначених характеристик В.П. Кравець, визначаючи основні аспекти підготовленості до шлюбу, додає ще естетичну. Вона полягає в ознайомленні молоді з етикетом у стосунках чоловіка та жінки, естетикою міжстатевих стосунків, у формування в молоді поваги до сімейних традицій, у розширенні уявлень про естетику повсякденного життя, у підвищенні значення мистецтва в житті сім’ї

Отже, підсумовуючи, можна зазначити, що підготовка підростаючого покоління до сімейного життя повинна відбуватися на всіх етапах розвитку і бути невіддільною від загальних проблем виховання, адже неможливо окремо готувати до сімейного життя або до прояву активної позиції в суспільстві чи трудової діяльності, тому що особистість не формується по частинах. Але і молодь повинна проявляти інтерес та бажання активно готуватись до подальшого подружнього життя і тоді, враховуючи двосторонню характеристику даного процесу, можна буде досягнути бажаних результатів.

4. Проблема адекватних шлюбно-сімейних уявлень юнаків та дівчат. В якості критерію готовності до майбутнього шлюбу можуть виступати ціннісні орієнтації молодих людей щодо шлюбно-сімейних стосунків. Вони визначають: мотиви вступу до шлюбу, визначають вибір майбутнього партнера, впливають на характер взаємостосунків у сім'ї; в подальшому визначають стабільність сім‘ї.

С.В. Ковальов вихідним моментом готовності до вступу в шлюб вважає наявність усвідомлення суспільної значущості своїх дій, певних обов’язків перед партнером, відповідальності за сім’ю та дітей, добровільне прийняття обмеження особистісної свободи та наявності щоденних турбот про членів сім’ї. Вчений підкреслює важливість формування адекватних шлюбно-сімейних уявлень юнаків і дівчат.

В юності намір вступити в шлюб викликано, насамперед, бажанням молодих людей бути постійно з об’єктом свого захоплення, їх мрією мати тривалу духовну і фізичну інтимність, тобто сім’я тут виступає як подружжя. Орієнтація на подружжя є важливою ціннісною орієнтацією молодих людей перед вступом в шлюб і в перші роки сімейного життя.

Якими ж є мрії і сподівання сучасної молоді щодо сімейного життя?

Відрадно те, що цінність родини у свідомості сучасної молоді продовжує залишатися пріоритетною упродовж останніх років (дані соціологічного дослідження Державного інституту проблем сім’ї та молоді (2003) показують, що на шкалі загальнолюдських цінностей для переважної більшості молодих людей на першому місці стоїть “хороша сім’я” (88%)).

Уявлення молоді про сімейні функції є певним індикатором їхньої готовності до подружнього життя. В процесі дослідження [5] молоді люди зазначили, зокрема, такі функції, як народження та виховання дітей, задоволення потреб у коханні, особистому щасті, почутті захищеності. Ці функції бути виділені всіма респондентами як особливо значущі. Щодо уявлення важливості інших сімейних функцій, то тут існують відмінності думок чоловіків і жінок. Жінки більше ваги надають веденню домашнього господарства, матеріальній підтримці неповнолітніх дітей та членів родини. Чоловіків ж більше приваблює задоволення сексуальних потреб, організація раціонального відпочинку.

Рівень підготовленості молоді до подружнього життя визначається усвідомленням важливості і відповідальності щодо цього кроку і необхідністю ґрунтовного обговорення питань майбутнього життя з партнером. Що ж обговорюють молоді люди під час спілкування і яких тем уникають?

Результати опитування свідчать, що досить значна частина молодих людей (майже третина) взагалі не обговорювала питання майбутнього сімейного життя зі своїм подружжям. Рівень освіти респондентів також не впливає на усвідомлення ними важливості спілкування. Відповіді свідчать, що навіть такі традиційно важливі проблеми, як наявність житла й матеріальна забезпеченість, обговорювалися не всіма молодими подружжями і не достатньо активно.

Недостатньо уваги приділялося також таким потенційно гострим зонам сімейного життя як взаємовідносини з батьками, хто буде головою в родині. Лише кожне четверте молоде подружжя активно обговорювало ці питання, а майже половина взагалі їх не торкалися. Особливо показовим є те, що найбільші розбіжності спостерігаються в актуальності таких питань: хто буде головою сім’ї і хто буде розпоряджатися грошима. Якщо серед партнерів точиться суперечка за лідерство, це свідчить про наявність наочного або прихованого конфлікту в стосунках майбутнього подружжя, вона є симптомом підвищеного ризику розпаду сім’ї.

Найрідше молоді люди обговорювали світоглядні питання, які прояснювали їхнє ставлення до релігії та національних проблем. Хоча у 28% опитаних сімей подружжя належить до різних національностей, тільки 6% приділяли увагу питанням додержання національних традицій у родині.

Молоді люди, які згодом створили сім’ю, частіше обговорюють з своїм майбутнім чоловіком/дружиною “конструктивні” питання, позитивні в психоемоційному плані: час народження дитини, кількість дітей, характер сімейного відпочинку, коло друзів. Результати опитування дають підстави говорити про недостатню готовність молоді до виконання домашніх обов’язків, що спричинює особливі численні сімейні конфлікти. На неузгодженість у розподілі та виконанні домашньої роботи як причину сварок вказали 25% чоловіків і 28% жінок.

Певним свідченням готовності молодих людей до самостійного сімейного життя є наявність у них належної матеріальної бази. Повністю матеріально забезпеченими визнали себе тільки 2% опитаних, 46% назвали своє матеріальне становище критичним. Середній рівень добробуту мають 52% молодих сімей.

Чинником, який свідчить про недостатньо підготовленість значної частини молоді до сімейного життя, є відсутність у них власного життя. Тільки 34% молодих людей мають власне окреме житло, а, отже, й можливість самостійно вирішувати свої сімейні проблеми, 28% змушені наймати квартиру чи мешкати в гуртожитку. Більше третини молодих людей мешкає на житловій площі батьків або інших родичів (37%).

Для переважної більшості молоді характерні поверхові й приблизні уявлення про сімейне право, правові основи шлюбу. Про це, зокрема, свідчить слабке впровадження у практику традиції укладання шлюбного контракту, який визначає не лише майнові чи інші проблеми подружнього життя, а й чітко регламентує права, зобов’язання кожного з подружжя стосовно одне одного, а також стосовно дітей у випадку розлучення. Шлюбні контракти підписали 2% молодих подружжів.

Про стан взаємин партнерів і, відповідно, про перспективність стосунків доволі наочно свідчить мотивація тих респондентів, які вирішили зареєструвати свій шлюб. Чоловіки і жінки із повних сімей набагато частіше говорять про бажання законодавчо оформити свої взаємовідносини, що можна інтерпретувати як констатацію факту вже сформованих стосунків (певної усталеної ситуації). До цього їх також підштовхує усвідомлення необхідності дотримуватись існуючих традицій, що свідчить про впливовість певних світоглядних установок.

Що стосується представників неповних сімей (тих, що розлучилися), то їх свого часу до шлюбу більш активно підштовхнули дві обставини: 1) бажання бути більш упевненим у майбутньому, тобто наявні стосунки з партнером створювали відчуття невпевненості; 2) на шляху наполягали батьки.

Інші мотиви небажання укладати шлюб пов’язані з усвідомленням відповідальності за майбутнє сім’ї. Чоловіки і жінки не поспішають укладати шлюб, якщо мають місце перешкоди для благополучного сімейного життя – незадовільне матеріальне становище, незавершене навчання і т.п.

Зовсім інші мотиви домінували у чоловіків і жінок із неповних сімей. Головною причиною нереєстрації шлюбу є небажання батьків або партнера. Слід відзначити, що для представників із неповних сімей більш важливі можливість жити з людиною, яка поділяє твої погляди, смаки, життєві цінності, отримати статус одруженої особи та реалізувати себе в сім’ї. Однак, крім впливу суто психологічних чинників, має місце також дія соціально-економічного фактору. Однак, було б несправедливо приписувати представникам неповних сімей тільки меркантильні очікування від шлюбу. Вони, на відміну від подружжів із повних сімей, надають більшого значення і духовним сторонам сімейних стосунків.

Ефективність сім’ї в підготовці юнаків і дівчат до сімейного життя значною мірою визначається позицією, яку вони займають в ній, тобто насамперед, наявністю чіткої визначеності прав і обов’язків, участю в обговоренні сімейних проблем і інформованістю про внутрішньо- і позасімейні проблеми. Соціологічні дослідження показують, що більше половини міських школярів приймають участь тільки в трьох видах домашніх справ – покупці продуктів, прибиранні будинку, митті посуду. Парадоксальне ще й полягає в тому, що учні старших класів мають менше домашніх обов’язків, ніж шести-восьмикласники, які лише епізодично задумуються про шлюб і сім’ю. Необхідно вказати юнакам і дівчатам на те, що основним в розподілі домашніх обов’язків повинно бути саме їх узгодженість.

На жаль, психологи і педагоги лише порівняльно недавно звернули увагу на значення юнацьких взаємостосунків в плані підготовки юнаків і дівчат до сімейного життя. Дружні відносини між юнаками і дівчатами виступають своєрідним прообразом інтимно-особистісних відносин в майбутній сім’ї. Психологи доказали, що у випадку, коли ці відносини є задовільними, вони стають зразками для побудови сімейних стосунків. Більше того, це виявляється важливим для тих юнаків і дівчат, в сім’ях яких були несприятливі стосунки.

Важливу роль у формуванні майбутньої сім’ї відіграють формуючі еталони мужності і жіночості. Дані дослідження виявили, що уявлення неповнолітніх про ідеальні для взаємостосунків статей якості чоловіків і жінок переважно пов’язані з поняттям товариськості без врахування статевої приналежності. Тому ідеальні уявлення і реальна поведінка знаходяться в різних планах, оскільки ідеал не виконує регулятивної функцію. Слід відмітити також, що поняття жіночності юнаки пов’язували виключно з материнством, а в розкритті поняття чоловічості забували про таку важливу якість, як відповідальність.

Проблема благополуччя сім’ї займає центральне місце в підготовці майбутніх сім’янинів. На жаль, дослідження соціологів, психологів і педагогів демонструють, що розуміння юністю проблем сімейного щастя досить суперечливе. Це протиріччя полягає в своєрідному протиставленні духовних і матеріальних складових благополуччя сім’ї. З однієї сторони, в шлюбно-сімейних уявленнях юнаків і дівчат духовне, здавалося б, займає гідне місце – вони сильно орієнтовані на кохання і психологічну близькість подружжя як критерій вступу в шлюб. Але справа в тому, що ці їхні уявлення стосуються тільки мотивації шлюбного вибору і недостатньою мірою стосуються самого сімейного життя, яке юнаками і дівчатами більше інтерпретується в більш матеріальному плані. Буває і таке, що в їх уявленні духовне і матеріальне починає розділятися, а кохання і шлюб протиставляються, що призводить до спроб побудувати своє сімейне щастя на виключно об’єктивній основі, залишаючи все суб’єктивне за межами шлюбу.

Старшокласникам необхідно пояснити, що змістовність і спільність захоплень є дуже важливим фактором сімейного благополуччя. Так, для більшості невдалих шлюбів виявилася бідність захоплень – і індивідуальних, і загальносімейних.

Правильне розуміння старшокласниками ролі кохання в шлюбі є важливим елементом їх підготовки до майбутнього сімейного життя. Відомо, що шлюб може існувати без кохання, і кохання може бути без шлюбу. Із нетотожності шлюбу і кохання випливає висновок: навіть при високих моральних критеріях, передбачаючи кохання в якості невід’ємного елемента щасливого шлюбу, це прекрасне почуття виступає необхідною, але недостатньою умовою його існування. Бувають випадки, коли кохання виявляється фактором, що перешкоджає збереженню сімейного союзу: 1) у прагненні кохання ми шукаємо не чоловіка, а любимого, забуваючи про те, що жити нам не з одним цим почуттям, а з її предметом і носієм; 2) коли очікування кохання стає першочерговим мотивом шлюбу, основний смисл сімейного життя з його повсякденними турботами, доглядом за дітьми тощо зводиться до руйнування цих ілюзій, порушення чарівності, що призводить до пошуків любовного партнера поза шлюбом; 3) фетишизація кохання, бажання кохати і бути любимим заставляє нас нетерпеливо шукати це прекрасне почуття, і в цьому страсному пошуку ми сприймаємо за кохання дещо, що їй зовсім не відповідає.

C.В. Ковальов виділяє наступні негативні особливості сучасних уявлень про шлюб молоді:

1. Розмежування та протиставлення понять „кохання” та „шлюб ”. У опитувальнику для студентської молоді серед якостей, необхідних для вступу в шлюб, кохання було витіснено на четверте місце, після таких якостей, як „повага”, „довіра” „взаєморозуміння”. Тобто на тлі дошлюбної вседозволеності в плані кохання та сексу в шлюбі цим критеріям не надається особливої важливості. Тому у молоді треба формувати уявлення про кохання як основу довгострокового та вдалого шлюбу.

2. Споживацька нереалістичність. За даними В.І. Зацепіна, при опитуванні студентів виявилось, що у „середнього” бажаного партнера по шлюбу позитивних якостей виявилось і кількісно, і якісно більше, ніж у „середнього” реального члена кола друзів. Цей ідеальний “середній” чоловік виявився більш чесним, справедливим, працелюбним, життєрадісним і вольовим. Юнакам-студентам ідеальна жінка уявлялася у вигляді жінки, яка не лише краща їх реальних дівчат, але і краща їх самих по розуму, чесності, працелюбності.

3. Р озбіжність між якостями бажаного майбутнього партнера по шлюбу та особистісними рисами передбачуваного партнера у повсякденному спілкуванні. Найбільшим успіхом у опитаних юнаків користуються красиві, веселі, які люблять танцювати, сміливі, розумні, енергійні, довірливі, працелюбні дівчата, в той час як ідеальна жінка повинна бути чесною, справедливою, веселою, життєрадісною, енергійною, працелюбною, вольовою, з розвинутим почуттям гумору, красивою, сміливою і яка любить танцювати. Відповідно виникає проблема, адже в більшості випадків майбутній партнер по шлюбу обирається саме серед кола друзів.

4. Пігмаліонізм в міжособистісному сприйманні юнаків та дівчат. Існує прямий зв’язок між характером самооцінки та рівнем оцінки бажаного обранця по багатьом якостям. Хто високо оцінює ступінь розвиненості в себе таких якостей, як „доброта”, „чесність”, „життєрадісність”, хотіли б бачити ці якості у майбутнього партнера. Зворотній зв’язок виявився стосовно такої характеристики, як поступливість: дуже поступливі надавали перевагу найменш поступливим і навпаки. Подібний пігмаліонізм притаманний ідеалізованим уявленням молоді. У юнаків та дівчат ідеальні якості партнера по шлюбу подібні до власних із підсиленням їх позитивності

На жаль, результати соціологічного опитування свідчать про недостатню психологічну готовність сучасної молоді до створення сім’ї. Спостерігається підвищений рівень розлучень, що свідчить про нестабільність і вразливість сім’ї. Зменшується кількість зареєстрованих шлюбів, спостерігається поширення консенсуальних шлюбів, відкладення шлюбів до “кращих” часів. У молоді змінюються світоглядні установи стосовно сім’ї та сімейного життя, послаблюються установки на взяття шлюбу. Зменшення частки приросту молодих подружжів призводить до зниження темпів омолодження шлюбно-сімейної структури населення та негативно впливає на демографічну ситуацію в Україні.

Враховуючи вищезазначене, необхідно підвищити значення цілеспрямованої підготовки молоді до виконання сімейних ролей в цілому, необхідно здійснювати їхню систематичну і несистематичну підготовку. Систематичне навчання передбачає виклад цілого комплексу сімейних проблем (створення народних університетів, різного роду курсів, шкіл, передбачаючих відносно тривале і багатостороннє вивчення різних аспектів сімейного життя). Несистематична підготовка характеризується фрагментарністю, епізодичністю висвітлення складної і багатопланової природи шлюбно-сімейних і сімейно-побутових відносин (окремі консультації, бесіди, статті в газетах і журналах, радіопередачі тощо, які стосуються певної проблеми сімейного життя). Дані рівні підготовки переплітаються, взаємодоповнюють один одного.

5. Дошлюбний період знайомства. Період дошлюбного залицяння є, мабуть, одним із самих складних в психолого-педагогічному плані з усіх етапів подружнього життя: по-перше, дана проблема виступає найменш вивченою сферою психології сім’ї; по-друге, властиве юнакам і дівчатам бажання кохання і гіпертрофування цього почуття в шлюбі призводить до того, що молоді люди часто не сприймають дошлюбне залицяння як один з важливих моментів, який визначає наступне благополуччя сімейного союзу.

С.В. Ковальов виділив 3 функції (які відображають три етапи початку сімейного життя) дошлюбного залицяння:

1. Емоційна. На протязі знайомства та залицяння відбувається накопичення спільних вражень, спогадів. Це емоційний потенціал майбутнього сімейного життя, запас почуттів, який знадобиться під час кризових періодів. Здатність освіжати свої почуття зверненням до романтичної пори передшлюбного залицяння, повертати в будь-який з періодів юнацьку захопленість один одним є однією з важливих умов тривалого і щасливого сімейного життя.

2. Когнітивна. На протязі знайомства та залицяння люди дізнаються якомога більше один про одного, і чим в більш різноманітних обставинах вони побували разом, тим більша ступінь пізнання один одного. На цьому етапі відбувається підтвердження чи відмова від вступу в шлюб. Помилка багатьох людей - „віра в перевиховання”. Це етап попередньої адаптації, проби на сумісність. Варто звернути увагу на особливості спілкування та укладу в сім’ї обранця (иці); здатність претендента до переборювання життєвих труднощів; підготовленість обранця до виконання сімейних функцій. Для оцінки можливої сумісності бажано звернути увагу на провідний стиль спілкування і взаємостосунків, на взаємну здатність членів майбутньої сімейної пари до подолання конфліктів, на виникаючі стосунки з батьками свого обранця (чи обраниці), на рівень розуміння один одного. Слід відмітити, що стосунки жениха і нареченої відрізняються від стосунків чоловіка і жінки, тому все більше молодих людей реалізовують передшлюбний експеримент – своєрідне моделювання всієї реальності сімейних стосунків до їх офіційного юридичного закріплення.

3. Проективна. Відбувається проектування подальшого сімейного життя. На даному етапі важлива абсолютна чесність. Бажання сподобатись не повинно переважувати здоровий глузд. Проектування сімейного життя становить собою не лише визначення матеріально-побутових умов, а й узгодження всього устрою майбутньої сім’ї. Різноманітність сімейних устроїв сьогодні збільшилася: поряд з традиційною патрі- і матріархальною сім’єю сьогодні існують егалітарна сім’я, а також подружня сім’я (сім’я без дітей) і материнська сім’я. Найбільш прогресивною і максимально відповідною сучасним умовам є егалітарна сім’я, яка передбачає істинне рівноправ’я чоловіка і жінки у всіх без виключеннях сімейних питаннях. Також необхідно визначити, чи молода сім’я буде проживати окремо чи з батьками. Оскільки вибір сумісного проживання з батьками передбачає необхідність виявлення сумісності двох устроїв, а також максимальну визначеність всіх питань.

Дата добавления: 2015-07-08