Мистецтво молитви

Молитва − це розмова з Богом. І мусить вона бути відповідно укладена та проведена, щоб була милою Богові та успішною. До мистецтва молитви повертається Андрей Шептицький у багатьох своїх посланнях та творах, хоча його наука про молитву в основному викладена у двох творах. Це – “Послання пастирське “О молитві” з 1911 року[10] та „Божа Мудрість” з 1932-1933 років[11]. Слід також виокремити його заклик до молитов про добрих настоятелів[12]; ряд розпоряджень про особливі молитви в певних часах, наприклад, за Римського Архієрея в часі його хвороби та смерті[13], заклик про спільне молитовне віддання себе Христові[14] чи Марії[15] (зокрема в часі війни), клич про молитви з проханням про святих[16] чи відданих Церкві та народу працівників[17] (особливо в перехідні періоди історії) та ін.

“Коли молимося, треба в молитву вкласти цілу душу, ціле серце, все залишити, о всім забути, лиш о тім однім пам’ятати, щоби добре помолитися”. А роблять молитву щирою любов і довіра до Бога: “Коли людина полюбить Бога, тоді... дорогим і милим стає їй Боже слово, через яке вона краще пізнає Бога, і Божий Закон, в якому виражена Його воля, і молитва, якою з Ним розмовляє...” Андрей Шептицький часто у своїх посланнях наголошує на вартості спільної сімейної молитви[18], яка є “обов’язковою умовою християнського життя родини” та “способом, яким, за Божою ласкою, можна відновити християнське життя”. “Молитви наші будуть тим успішніші, чим більше будуть відповідати Христовому реченню: “Де два або три зібрані в Ім’я моє, там і Я посеред них” (Мт. 18. 20), − і чим більше будуть випливати з ясного поняття того, о що просимо”[19].

* * *

Митрополит не лише подає свої думки та досвід молитви через публічні науки, а й укладає молитви. Їх він використовує сам і радить своїм духовним братам та вірним.

Подамо тут ширшу цитату з роботи А.Базилевича[20], де влучно схоплено особливості молитов, укладених Митрополитом Андреєм.

“Щоб ці молитви загально схарактеризувати, треба відмітити, що в них сильно підкреслена наперед прослава Господа Бога, а далі момент терпіння, жертви аж до мучеництва, як також суспільний момент. Митрополит просить Господа Бога про добро для душі, про долю для народу, про його провідників, а щойно опісля про інші дочасні потреби. Тобто в нього порядок інший, як звичайно буває у молитвах пересічних людей. Вони просять наперед про себе, про здоров’я й різні матеріяльні добра, а рідше про вищі справи, про поступ у душевному житті, за інших, за цілий нарід, за вселюдські потреби. Коли ж би загальні справи були правильно поставлені, напр., якщо б мир Христовий запанував у світі, тоді й багато наших особистих, національних, як взагалі і вселюдських, справ були б розв’язані самі собою. Тому й треба в цих загальних наміреннях молитися.

Митрополит ішов ще далі. Бо і це все наші справи. На першому місці має бути прослава Бога. Про такий наш підхід у молитві пише між іншим у "Божій Мудрості" (з 1932 р.): "Коли молимося про наші потреби, або про потреби наших найближчих, або цілого народу, ми, певно, добре робимо, але хто ж з нас може знати, скільки в тих його молитвах самолюбства? Бо ж навіть у любові до найближчих, у любові до народу може міститися багато любови власної, і не знаємо, чи при таких молитвах не заслуговуємо на закид Христа: "... і грішники, і митарі те саме роблять" (Мт. 5, 46; Лук. 6, 32). І вони ж люблять своїх дітей, і вони дбають про здоров’я і добра дочасні. Але якщо в молитві зуміємо бодай на хвильку про себе, про своїх забути і Богові во Тройці Єдиному поклонитися задля Нього Самого – задля того, чим є, така хвиля в молитві може мати без міри більше і вище значення. Така хвиля може бути однією з тих, у яких сам Божий Дух у душах, у серцях наших молиться".

Дата добавления: 2015-07-10