Такі фонди формуються на тристоронній основі — з допомогою цільових внесків підприємств, установ та організацій різних форм власності, працівників, а також субсидій держави із загальних бюджетних надходжень. В Японії загальний внесок підприємців і працівників становить 8,4 % фонду заробітної плати, у ФРН — 12, Бельгії — 8,6, Австрії — 10,1, Франції - 19 %.
Загальними рисами, які характеризують обов'язкове медичне страхування, є такі:
• цільове та децентралізоване формування фондів. Внески йдуть не до бюджету, а безпосередньо на потреби медицини;
• зарахування цільових внесків до собівартості продукції підприємств. З одного боку, такий підхід призводить до зростання цін на кінцеву продукцію, з другого — дає змогу повною мірою фінансувати потреби медицини;
• відокремлення фінансування від надання медичної допомоги, яке відбувається завдяки залученню незалежного фінансового посередника в особі страховика, який має ліцензію на здійснення цього виду страхування;
• пряма участь роботодавців і працівників у процесі створення фондів, за якою формується їх ставлення до проблем охорони здоров'я. Під час укладання договору на медичне страхування страховик гарантує оплату витрат на медичне обслуговування, якого може вимагати застрахована особа, внаслідок нещасного випадку чи захворювання. Страховик оплачує витрати, які належать до медичного обслуговування: на госпіталізацію; на лікування; на клінічне обстеження; на перевезення хворого спеціальним автотранспортом; на придбання та імплантацію ортопедичного, оптичного, слухового протеза, необхідного застрахованій особі відповідно до призначення лікаря; на фізичну реабілітацію, фізіотерапію; на ліки; на додаткові аналізи, рентгенівське дослідження тощо.
Страховики пропонують різноманітні комбінації медичного страхування, в яких, з одного боку, може визначатися максимальне відшкодування нещасного випадку, з другого — обмеження максимального розміру щоденних витрат на госпіталізацію та клінічне обслуговування. Медичні витрати оплачують страхувальнику незалежно від виплат страхового відшкодування на випадок смерті або повної інвалідності.
Страховик не відшкодовуватиме медичні витрати страхувальнику, якщо буде встановлено такі факти:
— нечесність застрахованої особи або тілесне ушкодження, завдане самою особою, крім випадку, коли ушкодження було завдано з метою уникнення більшої шкоди;
— сутичка із застосуванням зброї (незалежно від оголошення або неоголошення війни);
— ушкодження, завдані в результаті зборів, демонстрацій та страйків;
— народні повстання, заколоти та тероризм;
— дії збройних сил у мирний час;
— паводки, виверження вулкану, урагани, обвали, затоплення, рух земної кори, а також інші атмосферні, метеорологічні та геологічні явища екстреного характеру;
— падіння метеоритів;
— ядерна реакція, радіація або радіоактивне зараження;
— харчова інтоксикація;
— травми внаслідок хірургічного втручання;
— інфекційні хвороби (малярія, болотна лихоманка, жовта лихоманка), запаморочення, непритомність, епілепсія, хвороби, причиною яких є будь-який вид втрати свідомості або розумових здібностей, крім тих ситуацій, коли вони є наслідком нещасного випадку.
8.5. Особисте страхування туристів
Суб'єкт туристської діяльності відповідно до вимог Закону України «Про туризм» зобов'язаний забезпечувати обов'язкове страхування (медичне та страхування від нещасного випадку) всіх туристів, яким надає послуги з організації туру шляхом укладання агентської угоди зі страховою організацією, яка має відповідну ліцензію Міністерства фінансів України на здійснення такої діяльності.
Основна мета обов'язкового страхування туристів — це компенсація витрат, які можуть виникнути під час здійснення туристської поїздки за кордон, унаслідок раптового захворювання або нещасного випадку.
При страхуванні від нещасних випадків страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату страхувальнику в разі настання страхового випадку. Розмір страхової виплати залежить від наслідків для здоров'я страхувальника і вказується у Правилах страхування або полісі.
Страховими подіями, які визначає страховик, можуть бути такі: травма, утоплення; опіки; ураження блискавкою або електричним струмом; обмороження, переохолодження; отруєння; укуси тварин, отруйних комах, змій.
Страховим полісом передбачається оплата медичної допомоги туристам і відшкодування їх витрат. Цей вид страхування є гарантією одержання туристом якісної медичної допомоги.
Особливістю страхування непередбачених медичних витрат за кордоном є те, що події, передбачені договором страхування, визнаються страховими, якщо вони стали наслідком раптового захворювання або нещасного випадку під час перебування застрахованої особи на вказаній у договорі території страхування у період його дії та призвели до втрат майнового характеру застрахованої овоби. Дія договору страхування поширюється тільки на іноземні держави і не діє на території країни постійного проживання. Дія поліса починається з 00 годин доби, зазначеної як дата початку дії договору, але не раніше моменту перетинання державного кордону України за умови, що страхова премія сплачена повністю.
При настанні страхового випадку покривають такі видатки:
— на стаціонарне лікування, розміщення у лікарні, проведення операцій, діагностичних досліджень, у тому числі на оплату медикаментів і перев'язних засобів, необхідних для лікування засобів фіксації (гіпс, бандаж);
— на транспортування автомашиною швидкої допомоги у лікарню або до лікаря, що перебувають у безпосередній близькості;
— на амбулаторне лікування, зокрема видатки на лікарські послуги, діагностичні дослідження, медикаменти та перев'язні засоби;
— на медичну евакуацію, видатки на особу, що супроводжує (якщо такий супровід приписаний лікарем) з-за кордону до місця постійного проживання або до найближчої лікарні в межах обумовленої в договорі страхування суми, якщо необхідність евакуації застрахованої особи підтверджується відповідними документами. Евакуацію проводять також у разі, коли видатки на перебування у стаціонарі можуть перевищити встановлений у полісі ліміт;
— якщо внаслідок нещасного випадку або раптового захворювання настає смерть застрахованої особи за межами країни постійного проживання, то видатки на репатріацію тіла покривають у межах обумовленої у договорі страхування суми. У разі поховання застрахованої особи за межами країни постійного проживання відшкодовуються видатки на ритуальні послуги в межах обумовленої в договорі страхової суми.
Не відшкодовуються такі видатки:
— пов'язані з лікуванням хвороб, що виникли до укладання договору страхування, зокрема захворювань на етапі страхування;
— на лікування нервових і психічних захворювань;
— на лікування онкологічних захворювань;
— на лікування хронічних захворювань, незалежно від стадії захворювання;
— пов'язані з нормальною або патологічною вагітністю, пологами;
— пов'язані з лікуванням венеричних захворювань, а також видатки, що виникли у зв'язку з будь-якими наслідками або виявленнями (у тому числі зі смертю) від СНІДу;
— пов'язані з пластичною хірургією та всякого роду протезуванням;
— на лікування нетрадиційними методами;
— на проведення курсу лікування на бальнеологічних або лікувальних курортах, у санаторіях, пансіонатах, будинках відпочинку або інших подібних закладах;
— які мали місце після повернення застрахованої особи у країну постійного проживання;
— медичні, які з медичного погляду можна відкласти до повернення у країну постійного проживання, тощо.
За даними російських страхових компаній, у період з 1998 по 2000 р. серед страхових випадків, які трапилися з виїжджаючими за кордон, максимальна кількість (38 %) припала на застудні захворювання, на травми — 18 %; на шлунково-кишкові захворювання — 12 %.
Медична допомога, пов'язана з останнім видом захворювання, виявилася найдорожчою — в середньому 795 дол. США у кожному випадку.
Більше половини страхових виплат було здійснено у липні —серпні, що визначається сезонними особливостями туризму.
Страхування виїжджаючих за кордон може здійснюватися у компенсаційній або сервісній формі. За компенсаційною формою страхувальник самостійно оплачує медичні послуги й отримує страхове відшкодування після повернення в країну постійного проживання. Страхування за сервісною формою забезпечує страхувальника повним комплексом медичних послуг у країні перебування.
Зазвичай страхові компанії встановлюють суму, в межах якої застрахована особа, самостійно здійснює оплату амбулаторного лікування за кордоном з подальшим відшкодуванням цих видатків страховиком після повернення застрахованої особи в країну постійного проживання.
Існують спеціальні страхові програми для багаторазових поїздок за кордон протягом року.
8.6. Особисте страхування від нещасних випадків на транспорті
Згідно з положеннями Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 р. «Про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті» та від 13 липня 1998 р. «Про порядок і умови проведення обов'язкового авіаційного страхування» пасажири залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного й електротранспорту, крім внутрішнього міського, під час поїздки або перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані практично всіх видів транспорту є застрахованими, а вартість страхування входить до вартості квитка.
Згідно з Повітряним кодексом України (введено в дію постановою Верховної Ради від 4 травня 1993 р.) та положенням Кабінету Міністрів «Про порядок і умови проведення обов'язкового авіаційного страхування» українські авіаційні компанії, що здійснюють перевезення пасажирів, зобов'язані страхувати свою відповідальність перед ними за відшкодування збитків. Страхове покриття для пасажирів діє на території аеропорту з моменту оголошення посадки, на борту повітряного судна, у проміжних аеропортах та протягом двох годин по закінченні польоту — в аеропорту призначення.
Страховим ризиком у цьому виді страхування вважають будь-яку авіаційну подію з участю повітряного судна, внаслідок якої настає цивільна відповідальність авіакомпанії-страхувальника за шкоду, спричинену життю й здоров'ю пасажирів. Крім того, авіакомпанії здійснюють страхування на випадок завдання шкоди іншим користувачам повітряного транспорту, пасажирам та третім особам.
Обов'язкове авіаційне страхування не поширюється на такі ризики:
— впливу радіації та радіоактивного забруднення;
fe у разі війни, викрадення, арешту;
— у разі, коли для зльоту чи посадки використовується аеродром, що не відповідає вимогам для певного типу повітряного судна, за винятком форс-мажорних обставин;
— якщо кількість пасажирів або маса вантажу, які перевозяться повітряним судном, перевищують максимальну пасажировмісність або максимальну вантажопідйомність, установлені відповідно до вимог льотної експлуатації певного типу повітряного судна, а також якщо порушено порядок розміщення вантажу або пасажирів.
Страховий тариф на рік становить 2 % страхової суми за відшкодування збитків, завданих пасажирам (багажу, пошті, вантажу), та 1 % страхової суми за спричинення шкоди іншим користувачам повітряного транспорту та третім особам.
Ліміт відповідальності страховика у випадку катастрофи на внутрішніх рейсах становить 20 тис. дол. США за курсом Національного банку України на день польоту за кожне пасажирське крісло (у випадку смерті або тілесного ушкодження пасажирів).
На час міжнародних польотів страхова сума на кожного пасажира встановлюється згідно з міжнародними договорами. Так, відповідно до Варшавсько-Гаазької системи відповідальності максимальна відповідальність перевізника щодо кожного пасажира становить 250 тис. франків, або 20 тис. дол. США.
15 грудня 1999 р. Україна стала членом Міжнародної Європейської конференції цивільної авіації, яка встановила свої ліміти відповідальності перевізника-страхувальника перед пасажиром, багажем, вантажем та третіми особами для всіх авіакомпаній, які обслуговують 38 держав- членів. Оскільки Україна до складу Європейського співтовариства не належить, то ці вимоги мають рекомендаційний характер.
Ліміт EC АС встановлюється у міжнародних платіжних засобах, які називаються Спеціальними правами запозичення (СПЗ) та емітовані Міжнародним валютним фондом. 1 СПЗ дорівнює 1,35 дол. США. Ліміт відповідальності страхової компанії у випадку смерті, поранення або іншого тілесного ушкодження становить 250 тис. СПЗ, або 315 тис. дол. США.
Монреальська угода 1966 р. передбачає ліміт відповідальності повітряного перевізника перед пасажирами при перевезеннях, які проходять через територію СІЛА, у розмірі 75 тис. дол., включаючи судові витрати, або 58 тис. дол. без них.
У 1952 р. у Римі Міжнародною організацією цивільної авіації було підписано Конвенцію про відшкодування збитків, завданих іноземним повітряним судном третім особам на поверхні. При цьому під збитками розуміють смерть, тілесні ушкодження внаслідок фізичного впливу корпуса судна або предмета, що випав із нього. Поки що цю конвенцію Україною не ратифіковано.
При подорожуванні наземним та водним транспортом вартість страхування входить до ціни квитка та становить 2...5 % вартості проїзду. Страховий поліс, який зазвичай друкують на зворотному боці квитка, починає діяти з моменту оголошення посадки на морське або річкове судно, поїзд, автобус або інший транспортний засіб і до моменту завершення поїздки.
Розмір страхового відшкодування становить:
— у разі загибелі або смерті застрахованого пасажира внаслідок нещасного випадку на транспорті — 100% страхової суми (8500 грн);
— у разі одержання застрахованим пасажиром травми внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні йому інвалідності:
I групи — 90 % страхової суми (7650 грн);
II групи — 75 % страхової суми (6375 грн);
III групи — 50 % страхової суми (4250 грн).
Висновки
► Об'єктами особистого страхування є життя, здоров'я, працездатність людини.
► Конкретними страховими подіями в галузі особистого страхування є дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування або втрата здоров'я внаслідок нещасного випадку.
►Життя або смерть не можна об'єктивно оцінити.
► При здійсненні особистого страхування особистість є об'єктом, що піддається ризику і перебуває у безпосередньому зв'язку із життям, рівнем фізичної працездатності, станом здоров'я або пенсійного забезпечення.
► Договір особистого страхування може бути обов'язковим на підставі закону або добровільним, довгостроковим і короткостроковим.
► Вирішення питання щодо виплати страхової суми пов'язане з документальним підтвердженням чинників, які впливають на можливість здійснення виплати.
► Компаніям, які здійснюють довгострокове страхування життя, не дозволяється займатися ризиковими видами страхування.
► У більшості операцій зі страхування життя застрахована особа і страхувальник є однією особою.
► Медичне страхування є формою соціального захисту інтересів населення у сфері охорони здоров'я.
► Обов'язкове медичне страхування враховує інтереси більшості населення в межах області, району, галузі.
Контрольні запитання та завдання
1. Які ви знаєте види договорів особистого страхування?
2. Хто має право укласти договір особистого страхування?
3. Наведіть класифікацію особистого страхування.
4. Які чинники впливають на прийняття рішення стосовно виплати страхової суми? Охарактеризуйте кожний із них.
5. В якій послідовності розглядають документи для врахування всіх чинників, що впливають на прийняття рішення стосовно виплати страхової суми?
6. Дайте характеристику типових страхових випадків, що виникають в особистому страхуванні.
7. Які чинники беруть до уваги страховики під час укладання договору страхування життя?
8. Що є об'єктом медичного страхування?
9. Які особливості обов'язкового медичного страхування?
10. В яких випадках страховик не відшкодовує медичні витрати страхувальникові?
11. Які видатки покриваються страхуванням у разі страхування непередбачених медичних видатків від'їжджаючих за кордон?
12. Які дії повинна здійснити застрахована особа у разі настання страхового випадку за кордоном?
Тест 1
Страхування життя передбачає:
а) змішане страхування життя;
б) страхування дітей від нещасних випадків;
в) обов'язкове страхування життя і здоров'я народних депутатів.
Тест 2
Страхова сума за договором змішаного страхування життя не виплачується:
1) у разі смерті страхувальника від онкологічного захворювання після одного року від початку дії договору страхування;
2) у разі самогубства страхувальника;
3) у разі смерті страхувальника після одного місяця від початку дії договору страхування від серцево-судинного захворювання.
Дбай не про те, чого не маєш, а як звільнитися від свого майна.
Омар Хайям
|
Розділ |
МАЙНОВЕ СТРАХУВАННЯ
Мета вивчення:
♦ з'ясувати особливості здійснення майнового страхування за окремими його видами;
♦ вивчити умови виплати страхових сум і випадки відмови страховика у страховій виплаті;
♦ уточнити класифікацію вогневих і невогневих ризиків;
♦ проаналізувати взаємозв'язок між досягненнями науково-технічного прогресу та появою нових видів майнового страху-
вання.
9.1. Основні положення і класифікація видів
о
майнового страхування
Об'єктом майнового страхування є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з законним володінням, розпорядженням або з вико- ристання майна. Договір майнового страхування може бути укладений щодо страхування різноманітних транспортних засобів, вантажів і багажу, від вогневих ризиків і ризиків стихійних явищ, кредитів, інвестицій, фінансових ризиків, судових витрат, виданих і прийнятих гарантій. Перелік видів ризиків охоплює: пожежі, повені, землетруси, урагани, зливи, град, затоплення підґрунтовими водами, аварії, вибухи, протиправні дії третіх осіб, падіння літальних апаратів, космічних тіл і т. д.
За договором майнового страхування можна застрахувати такі майнові інтереси:
ризик утрати (знищення), нестачі або пошкодження окремого майна;
ризик збитків у підприємницькій діяльності через порушення своїх зобов'язань контрагентами підприємця або через зміну умов цієї діяльності з незалежних від підприємця причин, у тому числі ризик неотримання очікуваних прибутків — підприємницький ризик. Можливість страховика приймати на страхування те або інше майно регулюється ліцензуванням правил страхування.
Страхування підприємницьких ризиків спрямоване на захист підприємців від можливих непередбачених негативних обставин і чинників, що стримують досягнення поставленої мети та одержання прибутку.
Туризм належить до сфери підприємницької діяльності, де можлива дія таіа^ що призводять до зменшення доходів:
1) порушення пронесулалання послуг та їх реалізації: "2!Рзміна ринкової кон'юнктури та невиконання контрактів з боку контрагентів, а також споживачів туристських Еюслуг.
Страхування ризиків туристськик фірм рх^плює страхування майна, транспорту, фінансового ризику туристських фірм. У конкретному договорі ^страхувагая^ можлива комбінація об'єктів страхування і видів ризиків. Наприклад, договір може бути укладений щодо автотранспортного засобу і вантажу, що перевозиться. Страхування, при якому за одним договором прийнято на страхування кілька різнорідних або однорідних об'єктів однієї галузі страхування, називається комбінованим або комплексним.
Часто при комбінованому страхуванні страхові договори укладають стосовно інтересів, пов'язаних з майном, відповідальністю, життям і здоров'ям. До комбінованого страхування належить повітряне страхування — це страхування повітряних суден, вантажів, відповідальності авіа- перевізника, страхування екіпажу та пасажирів, комплексне банківське страхування, страхування готельних комплексів тощо.
Класифікацію майнов ого сттахуван іш в туризмі залежно від різновиду небезпек можна подати так:
• страхування від вогню та іншого стихійного лиха:
— засобів розміщені^ (будівлі, споруди та обладнання готелів, мотелів, кемпінгів, пансіонів, приватних квартир, туристських баз та ін.);
— майна та трщщщртиих засобів перевізників (транспортні підприємства, авіаційні підприємства, залізничні відомства, підприємства морського та річкового транспорту, автопрокатні фірми);
— майна підприємств харчування (ресторани, бари, кафе);
• страхування від неправомірних дій третіх осіб перелічених вище бїї'єІГтїв страхування; •
• страхування від аварій ? крадіжок та інших небезпек транспортних засобів перевізників та туристів;
• страхування майна (багажу) туристів від знищення і крадіжки під час його транспортування та перебування у засобах розміщення;
• страхування на випадок падежу або вимушеного забою тварин (активний, екологічний туризм).
9.2. Характеристика вогневих ризиків
Страхування від вогню є традиційним видом страхуванняле тільки в Україні, а й у всьому світі. Найпростіша з форм такого страхування існувала в епоху середньовіччя як одна з функцій торгових гільдій — купці сплачували внески для створення фонду допомоги тим, чиє майно пошкодувалося вогнем.
Професійні страхові компанії, що здійснювали страхування від вогню, виникли у XVII ст. їх розвиток прискорила велика лондонська пожежа 1666 p., після якої у Лондоні було засновано «Вогневий офіс» для страхування будинків та інших споруд. Протягом кількох років після лондонської пожежі у країнах Європи виникла низка страхових компаній та товариств взаємного страхування. У Росії у грудні 1786 р. було створено особливу страхову державну експедицію, яка здійснювала страхування кам'яних будинків від вогню.
Сучасні підприємства і виробництва оснащено надійним устаткуванням, засобами запобігання аваріям і протипожежної безпеки, що сприяє зниженню ймовірності виникнення пожеж і аварій. Водночас збитки від однієї пожежі й витрати на відновлення виробництва зросли в багато разів. Підприємці починають активніше користуватися послугами страховиків для одержання гарантій щодо відновлення втраченого майна.
Страхування від вогню забезпечує відшкодування збитку, завданого застрахованому майну внаслідок пожежі, удару блискавки, вибуху та з iHfflHjcjnpHHHH^ що викликали загоряння застрахованого майна. Під поняттям «пожежа» розуміють неконтрольоване горіння, що призводить до ма теріального збитку, шкоди життю і здоров'ю громадян, інтересам суспільства і держави.
При страхуванні від вогню страховики відшкодовують збитки, що виникли внаслідок безпосереднього впливу вогню на застраховане майно, а також унаслідок впливу побічних явищ (дим, тепло, тиск газу або повітря). Відшкодовуються також збитки, що можуть бути завдані застрахованому майну через заходи щодо гасіння пожежі: пошкодження майна водою, розбирання будівлі або її частин під час гасіння пожежі для повної ліквідації джерела загоряння, розчищення руїн, а також інші витрати, які було здійснено власниками майна у разі настання страхового випадку для запобігання або зменшення збитків від вогню.
При страхуванн і від вогню не відшкодовуються такі збиткр: збитки, що виникли внаслідок оброблення застрахованого майна вогнем (або внаслідок" іншого термічного впливу) відповідно до технологічного процесу; збитки, що виникли внаслідок навмисного підпалення (наприклад, під час складування сировини, матеріалів, продуктів і т. ін. поблизу джерел вогню); внаслідок воєнних дій, впливу радіації, порушення страхувальником правил протипожежної безпеки тощо.
До обсягу відповідальності страховика за додаткову плату вносять збитки, що можуть виникнути внаслідок землетрусу, бурі, граду, урагану та інших стихійних лих.
Від вогню можна застрахувати будь-яке майно: будинки і споруди виробничого та невиробничого призначення, житлові будинки, дачні будинки, офіси і готелі, виробниче, технологічне та інше устаткування, домашнє майно, сировину, матеріали, товари на складах, виставкові зраз- ки. Страхувальником може бути як власник майна, так і власник за договором оренди або найму. Майно може бути в повному господарському веденні страхувальника або в оперативному управлінні.
Страхова вартість виражає оцінку страхувальником свого майна. Вона визначається за згодою сторін і не повинна перевищувати його дійсної вартості на момент укладання договору страхування. При страхуванні товарних запасів на складах, сировини, напівфабрикатів попередньо оцінюють вартість майна, що страхується. Протягом строку страхування страхувальник періодично повідомляє страхову компанію про фактичну наявність і вартість майна, що є однією з умов договору.
Вартість застрахованого майна може змінюватися протягом строку договору страхування: внаслідок модернізації виробництва, проведення капітального ремонту, заміни устаткування, через інфляційне зростання вартості нерухомості. У такому разі страхувальник може укласти зі страховиком угоду про збільшення вартості застрахованого майна (страхової суми), сплативши додаткову плату за страхування. Якщо дійсна вартість майна зросте протягом строку страхування, але страхувальник вважатиме за недоцільне виплату додаткової страхової премії, то страхова компанія відповідатиме за можливі збитки не в повному розмірі, а пропорційно співвідношенню між дійсною новою вартістю майна та його вартістю відповідно до чинного договору страхування.
Для правильного визначення можливих збитків і розмірів плати за страхування страхові компанії обчислюють вартість застрахованого майна і розмір своєї участі у відшкодуванні можливих збитків окремо по кожному об'єкту, що страхується, або по сукупності об'єктів (за групами і категоріями майна): майно виробничого і невиробничого призначення, розміщення застрахованого майна, його характеристики (кам'яне, дерев'яне, із монолітного залізобетону) та інші особливості, що можуть вплинути на ймовірність виникнення і розмір можливого збитку.
Під час оцінювання кожної будівлі у страхову анкету записують такі дані:
• господарське призначення будівлі (готель, житловий будинок, підприємство харчування тощо);
• тип будівлі;
• рік побудови;
• матеріали стін, даху, фундаменту;
• розміри будівлі;
• номінальну вартість для будівлі цього типу;
• відхилення вартості будівлі, що оцінюється, від вартості типової будівлі (у гривнях або відсотках);
• оцінну вартість знову збудованої будівлі без знижки на зношення;
• відсоток знижки на зношення, що відповідає фактичному стану будівлі на момент оцінювання.
Страхова сума відповідає оцінній вартості будівлі з урахуванням знижки на зношення. Якщо будівля за своїми конструктивними особливостями відрізняється від типової, то встановлено надбавки та знижки залежно від відхилення вартості конструкцій об'єкта, що оцінюється, від типового.
Дуже часто страховики пропонують клієнтам встановити франшизу, тобто суму дрібних збитків, що не відшкодовуватимуться страховою компанією. При цьому знижується плата за страхування. Франшиза може встановлюватися і з іншою метою — спонукати власника майна більш старанно його охороняти та застосовувати заходи безпеки.
Розмір страхової премії (плати за страхування) визначає страхова компанія з урахуванням обсягу страхової відповідальності, залежно від галузі виробництва, призначення майна, застосованих технологій і устаткування, виду будівництва, категорії будівельних конструкцій і т. д.
Страхову премію страховик обчислює на весь строк страхування, виходячи зі страхової суми, строку договору страхування і тарифу. Умовами договору страхування може бути передбачена сплата страхової премії частинами.
Страхові компанії часто застосовують знижки і пільги по страхових тарифах за використання страхувальниками засобів протипожежної безпеки, а також для постійних клієнтів.
У разі навмисного приховування страхувальником відомостей, що мають бутитіадшіГстрах^ може визнати договір страхуван
ня недійсним, зменшити розмір збитку, що відшкодовується, або відмовити страхувальнику у відшкодуванні (якщо це передбачено умовами договору).
Якщо страхувальник страхує майно, яке вже застраховане в інших страховиків, він повинен повідомити нового страховика про чинні договори і поліси страхування, страхові суми та інші положення укладених договорів, оскільки загальна страхова сума за всіма договорами не повинна перевищувати страхову вартість. Інакше кожний із страховиків сплачуватиме страхове відшкодування згідно з принципом контрибуції (подвійного страхування).
Страхова компанія має право перевіряти стан застрахованого майна, а також відповідність поданих страхувальником відомостей про застраховане майно.
При настанні страхового випадку страхувальник зобов'язаний негайно повідомити про це страховика, а також органи контролю і пожежного нагляду. Він також повинен зберігати пошкоджене майно в тому вигляді, якого воно набуло після страхового випадку до прибуття представника страховика, а також вжити заходів щодо порятунку застрахованого майна, надати можливість страховику проводити розслідування причин і розмірів збитку.
Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 17 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |
