Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Страхування як економічне явище існує багато століть. За давніх часів у людей виникла потреба у відшкодуванні збитків. Різні народи споруджували спеціальні сховища для зберігання запасів провізії на 7 страница



Перед тим як підписувати договір страхування, слід уважно вивчити умови договору, а також ознайомитися з правилами страхування. Прави­ла страхування проходять ліцензування у Міністерстві фінансів, тому їх оригінал має бути прошитий і мати печатку Мінфіну, а також штамп відділу ліцензування з прізвищем відповідальної особи. Дуже часто страховики надають туристським компаніям правила страхування, які засвідчені тільки печаткою страховика; такі правила є недійсними.

Умови страхування, які містяться у договорі або полісі, є витягом із правил страхування і в деяких випадках не відображають усіх особ­ливостей певного виду страхування. Як правило, у договорі (полісі) міститься пункт, згідно з яким страховик зобов'язаний ознайомити страхувальника із правилами страхування.

Старе американське правило стверджує, що особливу увагу слід приді­ляти тому, що надруковано дрібним шрифтом. У договорах страхування уважно перевіряють відповідність об'єкта страхування, страхових випад­ків та страхової суми, які було заявлено страхувальником, умови виплати страхового відшкодування та винятки із страхових випадків і обмеження страхування. Несумлінні страховики зазвичай пропонують великий пе­релік винятків із страхових випадків, що робить практично неможливим страхове відшкодування.

Дуже часто під час виплати страхового відшкодування виникають спори стосовно франшизи, тієї частини страхового ризику, яка зали­шається на утриманні страхувальника і не підлягає відшкодуванню. Погоджуючись на франшизу, страхувальнику слід ретельно оцінити свій ризик та зробити висновок щодо її доцільності.

Не слід довіряти страховикам, які обіцяють повернення страхової премії у випадку, якщо страховий випадок не відбувся. Такий підхід суперечить сутності страхування, яка полягає у тому, що із зібраних премій відшкодовуються збитки тільки тим страхувальникам, в яких відбулися страхові випадки.

Згідно з Ліцензійними умовами провадження господарської діяльно­сті з організації іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму, екскур­сійної діяльності суб'єкт туристської діяльності забезпечує страхуван­ня туристів на підставі відповідної угоди зі страховиком. До угоди про надання страхових агентських послуг додають копії таких документів: правил медичного страхування та страхування від нещасного випадку; страхових тарифів, завірених печаткою та підписом керівника страхо­вої компанії; договору страхування туриста (страховий поліс); роз'яс­нення щодо порядку укладання та заповнення страхового поліса; фор­ми звітності суб'єкта туристської діяльності перед страховиком; ліцензії на право здійснення страховиком діяльності з медичного страхування та страхування від нещасних випадків.



Слід уважно ознайомитися з розділом «Порядок проведення розра­хунків» агентської угоди. Часто у цьому розділі можна прочитати таке: «У випадку втрати бланка страхового договору (поліса) і якщо по цьому страховому договору (полісу) надійшла заява на страхову виплату, агент зобов'язується відшкодувати страховику фінансові витрати, які страховик здійснив за цим страховим полісом». Втрата бланка поліса не є причиною для відмови у виплаті страхового відшкодування або вимоги щодо відшкодування витрат страховика, які він здійснив за таким полісом. Крім того, туристські компанії, які здійснюють страхуван­ня туристів, заповнюють три екземпляри бланків договорів (полісів). Як правило, у договорі (полісі) страхування є пункт, згідно з яким страхувальник має право на одержання дубліката договору (поліса) страхування у разі його втрати. Основною вимогою при виплаті страхо­вого відшкодування є сплата страхової премії та відповідність обставин страхового випадку тим, що вказано в договорі страхування.

Висновки

► Страховий договір — це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальни­ку або іншій особі, визначеній у договорі страхування, на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов'язується сплачува­ти страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови дого­вору.

► Підставою для виплати страхових відшкодувань є умова, передба­чена в договорі страхування (добровільне страхування) або в законодав­чому акті (обов'язкове страхування), а також заява страхувальника й акт про страхову подію.

► Страховий поліс — форма договору страхування.

► Страхування як економічна категорія охоплює такі елементи: ризи­кові обставини, ситуацію ризику, вартість (оцінку) об'єкта страхування, страхову подію, страхову суму, страховий внесок, страховий випадок, збиток страхувальника, страхову виплату.

► Франшиза — частина збитку, що залишається на відповідальності самого страхувальника і не відшкодовується страховиком згідно з дого­вором страхування.

► Система страхової відповідальності визначає співвідношення між страховою сумою, реальною вартістю майна, фактичним збитком і сумою сплачуваного страхового відшкодування.

► Застосовують такі системи страхової відповідальності: дійсної вар­тості; першого ризику; пропорційної відповідальності; відновлювальної вартості; граничної відповідальності.

► Актуарні розрахунки — це система статистичних та економіко- математичиих методів розрахунку тарифних ставок і визначення фінан­сових взаємовідносин страховика та страхувальника.

► У процесі аналізу страхової статистики обчислюють такі показни­ки: частоту страхових подій, коефіцієнт кумуляції ризику, коефіцієнт збитковості, середню страхову суму на один об'єкт страхування, середню страхову суму на один пошкоджений об'єкт, розмір ризику, збитковість страхової суми, норму збитковості, частоту збитку, розмір збитку.

Контрольні запитання та завдання

1. Розкрийте поняття «договір страхування».

2. Які основні вимоги висувають до договору добровільного страхування?

3. За яких умов можлива відмова страховика у виплаті страхового відшко­дування?

4. Поясніть взаємозв'язок між страховою сумою, страховою вартістю та обсягом страхової виплати для різних видів страхування.

5. Визначте призначення страхового тарифу та його взаємозв'язок зі страховим платежем.

6. Франшиза, її призначення та види.

7. Охарактеризуйте основні системи страхової відповідальності.

8. Що таке актуарні розрахунки? Яку роль вони відіграють у здійсненні страхування?

9. Яких запобіжних заходів слід дотримуватися під час укладання страхової угоди?

Задача 1

Автомобіль вартістю 40 тис. грн застраховано за системою першого ризику на суму ЗО тис. грн. Збиток унаслідок дорожньо-транспортної пригоди становить 35 тис. грн.

Яку суму страхового відшкодування буде сплачено страхувальнику? Обчисліть суму страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, за пропорційною системою страхування.

Задача 2

У договорі страхування майна підприємства передбачена безумовна франшиза в розмірі 10 тис. грн. Збиток у разі настання страхового випадку становить 1400 млн грн. Обчисліть розмір страхового відшкодування.

Задача З

Підприємство готельного господарства «Каштан» застрахувало своє майно на строк один рік на випадок протиправних дій третіх осіб на суму 120 млн грн. Ставка страхового тарифу — 0,3 %. Договором страхування передбачена умовна франшиза 1 %, за якою надається знижка 2 % до тарифу.

Розрахуйте розмір страхового платежу.

Унаслідок дії зловмисників фактичний збиток готелю становить 1 млн грн.

Обчисліть розмір страхового відшкодування, який буде сплачено готелю.

Задача 4

Для впровадження нової страхової програми страховикові слід обрати найменш збитковий регіон. Критерієм відбору є мінімальна величина таких показників: частота страхових подій, коефіцієнт кумуляції ризику, збитковість страхової суми, розмір ризику.

Здійсніть аналіз запропонованих регіонів, якщо відомо:

Показник Регіон А Регіон Б

Кількість застрахованих об'єктів, од. ЗО 000 4 000

Страхова сума застрахованих об'єктів, млн грн 150 40

Кількість пошкоджених об'єктів, од. 10 000 2000

Кількість страхових випадків, од. 8400 1600

Страхове відшкодування, млн грн 2,0 3,2

Задача 5

Розрахуйте суми страхових платежів за добровільним страхуванням ризику непогашення кредиту під час укладання договору страхування, якщо відомо: сума кредиту — 80 тис. грн; відсотки за кредит — 60; строк користування кредитом — 9 міс.; ліміт відповідальності страховика — 90 %; тарифна річна ставка — 8,6 %.

Задача 6

Визначте тарифну ставку за страхуванням ризику непогашення кредиту, якщо відомо таке. Перший позичальник користується кредитом строком до трьох місяців, страхуються всі кредити. Страховик оцінив фінансовий стан і кредитоспроможність позичальника як добрі та застосував знижувальний коефіцієнт 0,8. Другий


позичальник користується кредитом протягом дев'яти місяців. Страхується окремий1 кредит. Страховик оцінив фінансовий стан як середній і кредитоспроможність позичальника як слабку та застосував підвищувальний коефіцієнт 2,2. Нормативні ставки — відповідно 1,2 і 2,6 %.

Задача 7

Підприємство уклало договір страхування майна за системою пропорційноїj відповідальності. Вартісна оцінка об'єкта страхування — 56 тис. грн; страхова; сума — 40 тис. грн. Унаслідок пожежі збиток становив 23 тис. грн.

Розрахуйте розмір страхового відшкодування, яке одержить страхувальник.

Розв'яжіть криптограму

1. Частина страхового тарифу, яка безпосередньо не пов'язана з формуванням страхового фонду.

2. Форма договору страхування.

3. Система відповідальності, яка припускає наявність заздалегідь установленої межі сплачуваної суми страхового відшкодування у вигляді коефіцієнта покриття збитку.

4. Франшиза, яка застосовується без застереження.

5. Плата за страхування, яку страхувальник сплачує страховику за прийнятий на страхування ризик.

6. Один із реквізитів, який має містити договір страхування.

7. Особа, яка здійснює розрахунок страхових тарифів на підставі економіко- математичних методів.


 

Страхові події

Страхова група «Мегарус» (Москва) повністю виплатила ракетним військам стратегічного призначення Російської Федерації страхове відшкодування у зв'язку із загибеллю трьох супутників «Стріла-3». Сума страхового відшкодування становить 2,5 млн дол. США.

♦ * ♦

Збитки від пожежі на Останкінській телевежі оцінюються у сотні мільйонів доларів. Однак лише близько 2 млн з них сплатили московські страхові компанії, тому що було застраховано лише незначну частину майна. Телевежу не страхували

взагалі, а обладнання було застраховано лише на 1 % вартості.

* * *

Страхова компанія Prudential Property & Casualty (США) подала позов на 182 чол., 19 з яких є її страхувальниками. Відповідачі звинувачуються в поданні 216 неправдивих заяв про компенсацію за п'ятьма випадками аварій та крадіжкою автомобілів на загальну суму 1,4 млн дол. США.


У Москві опубліковано дані аналізу статистики страхових випадків із московськими квартирами. Частіше за все житло пошкоджується внаслідок аварій інженерних систем, прориву старих зношених комунікацій (60...70 %), на пожежі

припадає 20...25 % всіх страхових випадків.

♦ ♦ *

Договір страхування транзиту російського газу на території України від несанкціонованого забору було укладено між страхувальником ВАТ «Газпром» і страховиком «СОГАЗ» на період з 1 листопада 1998 р. по 31 грудня 1999 р. Цей договір був перестрахований у провідних страхових компаніях за кордоном. Міжнародний суд визнав факти несанкціонованого забору Україною транзитного російського газу. Перестраховики, які виплатили страхове відшкодування, одержали право суброгації — право страховика вимагати компенсації від особи, винної за спричинену шкоду, — подали позовну заяву до Міжнародного комерційного арбітражного суду (МКАС) при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації.

МКАС ухвалив рішення, що зобов'язує НАК «Нафтогаз України» сплатити монакській фірмі близько 88 млн дол. США за несанкціонований забір газу, а також близько 117 тис. дол. для відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою арбітражного збору.

4 3-206


Наше зовнішнє життя відображає тільки те, що всередині.

Ауробіндо Гхош

ОРГАНІЗАЦІЯ СТРАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

Мета вивчення:

♦ дізнатися про можливі організаційні форми здійснення страху­вання;

♦ розкрити вимоги щодо здійснення ліцензування страхових ком­паній;

♦ ознайомитися з можливими шляхами реорганізації страхових компаній;

♦ оволодіти навичками аналізу зовнішнього та внутрішнього се­редовища страхової компанії;

♦ мати уявлення про здійснення маркетингових досліджень на страховому ринку;

♦ з'ясувати основні закономірності функціонування страхової компанії.

 

6.1. Організаційні форми страхової індустрії

Відмітною рисою організації страхової справи на сучасному етапі є 1 її демонополізація. Поряд із державним страхуванням виникло і розвивається страхування на комерційних засадах. Розглянемо окремі І форми організації страхових компаній.

Страхове акціонерне товариство (CAT) — основна форма організа­ції страховика на основі централізації грошових коштів шляхом продажу акцій. CAT — юридична особа, яка має свій статут, де визначено мету діяльності товариства, розмір капіталу, порядок управління справами. 1 Вищим органом управління акціонерним товариством є загальні збори акціонерів. Збори скликають, як правило, один раз на рік, а поточними справами керує правління або рада директорів. Оперативно-фінансову j діяльність акціонерного товариства перевіряє обрана ревізійна комі­сія. Результати роботи ревізійної комісії доводять до відома загальних зборів акціонерів.

До виключної компетенції загальних зборів належать визначення стратегічних напрямів роботи страхового товариства, затвердження документів, що регламентують його діяльність, унесення в них поправок, обрання правління і спостережної ради.

Виконавчим органом страхової компанії є дирекція, що провадить керівництво діяльністю і представляє компанію під час укладання дого­ворів з іншими юридичними особами.

Представництво страхової компанії займається збиранням інформа­ції, рекламою, представницькими функціями, пошуком клієнтів у інтере­сах страховика в певному регіоні або в іншій країні, але не веде комер­ційної діяльності.

Агентству страхової компанії дозволено виконувати всі функції представництва та окремі страхові операції — укладання й обслуговуван­ня договорів страхування. У сфері туризму окремі функції агентства страхової компанії виконують турфірми.

Філія страхової компанії є відокремленим підрозділом страховика без права юридичної особи. Діє на підставі положення, затвердженого президентом компанії, за чинним законодавством, нормативними акта­ми, статутом компанії, а також за рішеннями загальних зборів акціо­нерів, ради директорів, виконавчої дирекції і президента компанії. Ре­зультати роботи філії (відділення) зведено в консолідованому балансі страхової компанії.

Товариство взаємного страхування — форма організації страхового фонду на підставі централізації коштів шляхом пайової участі його членів. Учасник товариства взаємного страхування одночасно є і страхо­виком, і страхувальником. Створення товариств взаємного страхуван­ня характерне для союзів середніх і великих власників (домовласників, власників готелів тощо).

Державна страхова компанія — суспільно-правова форма організа­ції страхового фонду державою. Організація державних страхових ком­паній здійснюється шляхом заснування їх державою або націоналізації акціонерних страхових компаній і переходу їхнього майна у державну власність.

Урядові страхові організації — некомерційні компанії, діяльність яких заснована на субсидуванні. Спеціалізуються на страхуванні від безробіття, страхуванні компенсації робітникам і службовцям, а також на страхуванні непрофесійної працездатності. Здебільшого урядові стра­хові організації звільняються від сплати державних, федеральних і місце­вих податків. В Україні цієї категорії страхування немає.

Приватні страхові компанії належать одному власнику або його родині. В Україні така форма існує у вигляді акціонерних страхових компаній закритого типу, повних (командитних) товариств та товариств із додатковою відповідальністю. Засновниками такої компанії мають бути не менше трьох осіб.

Кептив — акціонерна страхова компанія, яка обслуговує виключно або переважно корпоративні інтереси засновників, а також суб'єктів господарювання, що належать до структури багатопрофільних концернів або великих фінансово-промислових груп. Кептив може бути дочірньою страховою компанією іншого страховика.

Діяльність кептиву безпосередньо пов'язана з комерційними банками, пенсійними й інвестиційними фондами, іншими фінансово-кредитними інститутами, що функціонують у системі багатопрофільних концернів або фінансово-промислових груп. На українському страховому ринку кептивні страхові компанії є у достатній кількості.

Недержавний пенсійний фонд — особлива форма організації осо­бистого страхування, яка гарантує рентні виплати страхувальникам по досягненні ними відповідного віку.

 

6.2. Порядок створення страхових компаній

Ліцензування страхових операцій страховиків, що провадять свою діяльність на території України, має обов'язковий характер і здійснюєть­ся Управлінням по контролю за страховим ринком, ліцензуванням і наглядом Міністерства фінансів України.

Необхідною умовою для одержання ліцензії є наявність у страхової організації повністю сплаченого статутного фонду. Страховик, що про­йшов реєстрацію, повинен надати такі документи:

• програму розвитку страхових операцій на три роки, що охоплює

види і обсяг запланованих операцій, максимальну відповідальність

за окремими ризиками, умови забезпечення платоспроможності;

• правила або умови страхування; довідки банків, що підтверджують

наявність статутного фонду, резервних або аналогічних фондів;

• статистичне обґрунтування системи тарифів, ставок і резервів.

Управління Міністерства фінансів, що здійснює ліцензування страхо­вих компаній, зобов'язане видати ліцензію протягом ЗО днів від дня отримання всіх необхідних документів. У разі відмови у видачі ліцензії воно зобов'язане повідомити страховика про причини відмови.

Орган нагляду за страховою діяльністю має право:

1) у межах своєї компетенції одержувати встановлену звітність про страхову діяльність та інформацію щодо фінансового стану страховика;

2) проводити не частіше одного разу на рік перевірку дотримання страховиками законодавства України про страхову діяльність і віро­гідність їхніх звітів;

3) у разі виявлення порушень страховиками вимог чинного законо­давства України про страхову діяльність надавати приписи про їх усу­нення, а у разі невиконання приписів зупиняти чи обмежувати дію ліцензій цих страховиків до усунення виявлених порушень або прий­мати рішення про відкликання ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків).

 

6.3. Реорганізація страхових компаній

Відповідно до Закону України від 19 вересня 1991 р. «Про госпо­дарські товариства» страховик може припинити свою діяльність шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) чи ліквідації.

Злиття передбачає припинення діяльності двох чи кількох страхови­ків як юридичних осіб і передачу всіх майнових прав та обов'язків іншому страховику — юридичній особі на правах філії чи без відкриття філії.

Приєднання передбачає припинення діяльності одного страхови­ка як юридичної особи та передачу всіх майнових і немайнових прав та обов'язків іншому страховику на правах філії чи без відкриття філії.

Поділ передбачає припинення діяльності одного страховика як юри­дичної особи та передачу за роздільним актом (балансом) у відповід­них частинах усіх його майнових і немайнових прав і обов'язків кіль­ком страховикам — юридичним особам, які створюються внаслідок ре­організації.

Виділення передбачає створення страховика — юридичної особи (або кількох страховиків), до якої за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах переходять майнові та немайнові права й обо­в'язки страховика — юридичної особи, що реорганізується.

Перетворення передбачає:

— зміну організаційно-правової форми товариства; при цьому до но­вого страховика переходять усі майнові та немайнові права й обов'язки страховика, що реорганізується;

— перепрофілювання страховика у страхового посередника за умови погашення ним своїх майнових і немайнових обов'язків перед страху­вальниками та перестраховиками.

Реорганізація страховика проводиться у разі:

— рішення вищого органу страховика;

— за вимогою органу нагляду за страховою діяльністю у зв'язку із застосуванням санкцій за порушення страхового законодавства;

— за рішенням господарського суду в порядку, встановленому За­коном України від ЗО червня 1999 р. «Про відновлення платоспро­можності боржника або визнання його банкрутом».

Реорганізація страховика не повинна призвести до збиткової діяль­ності страховика-правонаступника, порушення ним виконання ви­мог щодо формування статутного фонду, економічних нормативів, ви­никнення становища, що загрожує інтересам страхувальників і кре­диторів.

 

 

6.4. Зовнішнє та внутрішнє середовище страхової компанії

Страхова компанія, з одного боку, перебуває у тісному взаємозв'яз­ку із зовнішнім середовищем. З другого боку, внутрішнє середовище надає компанії можливість функціонувати у визначений період часу.

Для стратегічного управління компанією потрібно проаналізувати середовище, щоб визначити мету діяльності компанії, відпрацювати стра­тегію поведінки на ринку. Аналіз середовища складається з аналізу її окремих частин — макрооточення, безпосереднього оточення та внут­рішнього середовища.

Аналіз макросередовища охоплює вивчення стану економіки, правово­го регулювання та управління, політичних процесів, природного середо­вища та ресурсів, соціального, культурного, науково-технічного та техно­логічного складників суспільного життя.

Вивчення стану економіки дає змогу зрозуміти процес формування та розподілу ресурсів. Воно передбачає аналіз таких характеристик, як валовий національний продукт, темп інфляції, рівень безробіття, норми оподаткування, стан платіжного балансу, загальний рівень економічного розвитку, природні ресурси, клімат, тип і рівень розвитку конкурентних відносин, структура населення і т. д.

Аналіз правового регулювання дає можливість компанії визначити допустимі межі взаємовідносин з іншими суб'єктами права та методи обстоювання своїх інтересів.

Вивчення політичної складової дає уявлення про наміри держави стосовно розвитку суспільства та про засоби, за допомогою яких вона передбачає запроваджувати свою політику. Від політичної стабільності залежить становище багатьох суб'єктів господарської діяльності.

Під час аналізу соціальної компоненти макрооточення розглядають вплив на бізнес таких соціальних явищ і процесів, як ставлення людей до праці та якості життя, традиції, духовні цінності, рівень освіти, мо­більність людей, менталітет.

Аналіз технологічної складової дає змогу своєчасно побачити та оцінити можливості, які дає розвиток науки і техніки.

Завершальним етапом роботи з вивчення макрооточення є прогно­зування тенденцій розвитку, яке ґрунтується на даних аналізу.

Безпосереднє оточення аналізують з урахуванням таких основних компонентів: покупці, постачальники, конкуренти, партнери, ринок ро­бочої сили.

Вивчення покупців (клієнтів страхових компаній), тобто вивчення попиту, є важливим завданням аналізу безпосереднього оточення. По­пит стимулює створення нових продуктів. Чим більший диверсифіко- ваний пакет послуг має компанія і чим унікальнішими є ці послуги з погляду якості або ціни, тим більше клієнт залежить від цієї компанії, тим вагоміше місце на ринку вона займає.

Аналіз постачальників дає змогу компанії надавати послуги найвищої якості з найнижчими витратами, забезпечити найефективніший розподіл цих ресурсів. Постачальниками послуг для страхових компаній є прямі та непрямі посередники на страховому ринку.

Вивчення конкурентів передбачає те, щоб виявити їхні слабкі та сильні сторони і потім побудувати стратегію конкурентної боротьби.

Аналіз ринку робочої сили спрямований на те, щоб виявити його потенційні можливості в забезпеченні компанії потрібними для вирішення завдань кадрами.

Аналіз внутрішнього середовища компанії охоплює організаційну культуру, потенціал, кваліфікацію, інтереси робітників, фінанси, марке­тинг.

До кадрової складової входять такі процеси, як наймання, навчання та просування кадрів, оцінювання результатів праці і стимулювання, взаємодія менеджерів і підлеглих, створення та підтримка взаємовідно­син між робітниками.

До організаційної складової належать комунікаційні процеси, органі­заційні підходи, норми, правила і процедури, розподіл прав відпові­дальності.

Виробнича складова охоплює надання послуг, здійснення досліджень і розробок. Маркетингові дослідження пов'язані з процесами, що супро­воджують реалізацію продукції. Це стратегія страхового продукту, стра­тегія ціноутворення, стратегія просування продукту на ринку, вибір ринку збуту та систем розподілу.

До фінансової сфери належать процеси, пов'язані із забезпеченням ефективного використання та руху коштів у компанії. Це підтримка ліквідності та забезпечення прибутковості, створення інвестиційних можливостей тощо.

Стратегічне управління компанією складається з таких етапів.

1. Визначення місії, тобто обґрунтування сенсу існування компанії. Місія — це сконцентроване формулювання довгострокових цілей компанії.

2. Визначення короткострокових цілей компанії.

3. Аналіз і вибір стратегії.

4. Реалізація стратегії.

5. Оцінювання та контроль виконання стратегії. Результатом страте­гічного контролю є висновок про те, чи доцільно в подальшому реалізу­вати прийняті стратегії, чи варто здійснити коригування стратегії або навіть мети.

 

6.5. Страховий маркетинг

Страховий маркетинг — це система взаємодії страховика і страху­вальника, спрямована на взаємне врахування інтересів і потреб, яка поєднує такі складові.

Дослідженнярннків і власного страхового портфеля. Дослідження ринків — вивчення потенційної клієнтури з метою виділення таких споживчих груп, залучення яких до страхової компанії як страхувальни­ків дасть страховикові найбільший прибуток. Дослідження страхового ринку передбачає його сегментацію, тобто виділення цільових сегментів з урахуванням характеристик потенційної клієнтури. При цьому вра­ховують: страхові потреби; географічний та соціально-економічний роз­поділ; платоспроможність споживачів; можливість впливу на клієнту­ру за допомогою реклами та іншими способами; конкурентоспроможність страхових ринків; оцінювання рівня ризику настання страхових ви­падків для різних груп страхувальників; оцінювання середньої вар­тості страхової події для різних груп потенційних страхувальників.

Дослідження страхового портфеля — це аналіз імовірності настан­ня страхових подій та вартості страхових випадків для компанії залеж­но від різноманітних характеристик клієнтури: географічного положен­ня; професії; виду діяльності; статі; віку; виду застрахованих ризиків тощо.

Розроблення вимог щодо страхових послуг — процес визначення їх властивостей, що значною мірою задовольняють потребу страхувальни­ків у формі організації страхового продукту. До цього переліку нале­жать: об'єкти страхування; ризики; ціна страхового продукту; додат­кові послуги, які надаються страховиком, крім відшкодування збитку; якість і повнота обслуговування клієнта на стадії реалізації страхового договору.

Просування страхових продуктів на ринок. Система аквізиції (про­дажу) страхової послуги охоплює як прямий продаж страхових послуг, так і через страхових посередників.

Прямий продаж страхових послуг здійснюється: в офісі штатними працівниками страхової компанії; спеціальними найманими робітника­ми — аквізиторами; за адресами з телефонних довідників; прямим по­штовим розсиланням; через мережу Інтернет.

Продаж через страхових посередників здійснюється через агентів — фізичних осіб; через банки, туристські агентства, поштові відділення, ощадні каси, інші фінансові організації; із залученням незалежних стра­хових брокерів і професійних фінансових консультантів.

 

6.6. Закономірності функціонування страхової

компанії

Основна мета страхової компанії, як і будь-якого комерційного підприємства, — одержання прибутку. Фінансова діяльність страхови­ка має бути організована так, щоб забезпечити одночасне виконання своїх зобов'язань перед клієнтами та власну стійкість і платоспро^ можність.


Основним джерелом прибутку страхової компанії є надходження внесків від страхувальників як плати за ризик. Іншим джерелом до­ходів страховика є доходи від інвестування зібраних коштів у різнома­нітні фінансові та інші активи.

Із зібраних внесків страховик формує страхові фонди, з яких у по­дальшому виплачуються компенсації у разі настання страхових випадків. Особливості фінансової організації страхової компанії такі.


Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 13 | Нарушение авторских прав







mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.03 сек.)







<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>