Прибутки від страхування фізичних осіб на інших умовах оподатковуються за ставкою 3 % суми страхових платежі^, страхових внесків і страхових премій за договорами страхування і перестрахування, тобто прибутки, отримані від страхування майнових інтересів, пов'язаних зі здоров'ям, працездатністю і додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи, оподатковуються за ставкою 3 % суми страхових внесків.
Якщо страховик одержує прибутки від діяльності, не пов'язаної зі страхуванням, то такі прибутки оподатковуються за ставкою ЗО % на загальних підставах. При цьому в категорію валових витрат, пов'язаних з одержанням таких прибутків, не включають витрати, яких зазнав страховик при здійсненні операцій зі страхування (перестрахування).
Ст. 2 Закону України «Про страхування» визначено, що предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням. Тому джерелом інших прибутків страховика може бути тільки фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням, а також прибутки, отримані на підставі договорів про спільну діяльність, та прибутки від позареалізаційних операцій.
Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками — резидентами України. Проте відповідно до ст. ЗО Закону України «Про страхування» страховики, які прийняли на себе страхові зобов'язання в обсягах, що перевищують можливість їх виконання за рахунок власних активів, повинні перестрахувати ризик виконання зазначених зобов'язань у перестраховиків — резидентів або нерезидентів.
У ст. 13 Закону України від 28 грудня 1994 р. «Про оподаткування прибутку підприємств» (п. 13.6) визначається оподаткування доходів, отриманих нерезидентами на території України за договорами страхування і перестрахування. Суми доходів нерезидентів, отриманих як страхові внески, страхові платежі або страхові премії від перестрахування ризиків на території України, оподатковуються за ставкою 15 % у джерела їх виплати за рахунок таких виплат.
Суми доходів нерезидентів, отриманих як страхові внески, страхові платежі або страхові премії від страхування ризиків на території України, оподатковуються за ставкою ЗО % у джерела їх виплати за рахунок таких виплат. Проте відповідно до ст. 2 цього самого Закону це положення поки що не діє. Воно застосовуватиметься тоді, коли буде укладено відповідні міжнародні угоди, що дозволятимуть діяльність нере- зидентів-страховиків на території України.
Відповідно до ст. 6 постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України "Про страхування"» страховикам- резидентам дозволяється посередницька діяльність на території України на користь іноземних страховиків тільки з продажу страхових полісів з обов'язкових видів страхування, передбачених законодавством інших країн, на строк до приєднання до міжнародних угод про визнання полісів страховиків України на території цих країн.
Обов'язковими видами страхування, передбаченими законодавством інших країн, є страхування цивільної відповідальності за кордоном, а також медичне страхування (асистанс).
7.6. Особливості відображення витрат на страхування
в податковому обліку
Найчастіше у своїй діяльності платники податків стикаються зі звичними видами страхування: обов'язковим соціальним страхуванням (у тому числі на випадок безробіття) й обов'язковим державним пенсійним страхуванням. У результаті такого страхування працівники підприємств-стра- хувальників (страховик — Пенсійний фонд, органи реєстрації[1] та органи соціального захисту населення) отримують певні гарантії. Наприклад, у разі настання тимчасової непрацездатності працівники мають право на допомогу, після досягнення пенсійного віку — право на пенсію та іи.
Рідше платникам податків доводиться звертатися до інших страховиків та до інших видів страхування.
У Законі «Про оподаткування прибутку підприємств» є спеціальна норма, яка стосується оподаткування витрат на страхування (підпункт 5.4.6). Витрати на страхування належать до витрат подвійного призначення, тобто для визнання їх валовими витратами вони обов'язково мають бути пов'язані з господарською діяльністю підприємства. Там перелічені деякі види обов'язкового і добровільного страхування. Наприклад, до складу валових витрат належать витрати на страхування ризиків загибелі врожаю, цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, — ці види страхування є обов'язковими. Серед добровільних видів страхування до складу валових витрат належать, зокрема, витрати на транспортування продукції платника податків, майна платника податків та ін.
Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування иа користь платника податку — страхувальника, то зазнані застраховані збитки належать до його валових витрат у податковий період їх виникнення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів у період їх отримання.
Відповідно до ст. 9 Закону «Про страхування» страхове відшкодування — це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі, якщо страхова сума становить певну частку вартості застрахованого об'єкта, страхове відшкодування виплачується у такій самій частці від визначених за страховим випадком збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.
За Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (підпункт 8.4.9) у податковому обліку відображаються суми компен- сації збитків, пов'язаних із вимушеною заміною основних фондів, які виплачує платникові податків страхова організація (інша особа, визнана винною в завданому збитку).
Якщо компенсація виплачується за основні фонди групи 1, то платник податків збільшує валовий дохід на суму компенсації. Якщо компенсація виплачується за основні фонди груп 2 і 3, то платник податків зменшує балансову вартість відповідної групи на суму компенсації.
Висновки
► Страховики зобов'язані формувати і вести облік таких видів резервів за ризиковими видами страхування: незароблених премій та збитків.
► Страховик формує та використовує кошти страхового резервного фонду для покриття матеріальних збитків страхувальника та власних витрат на організацію страхового захисту.
► Закон України «Про страхування» вимагає розміщувати резерви з урахуванням їх безпечності, прибутковості, ліквідності й диверсифікації.
► Страхова компанія може мати доходи від страхових операцій, від інвестиційної діяльності та інші нестрахові доходи.
► Страхова премія — це ціна продажу страхової послуги та первинний дохід страхової організації, джерело фінансової діяльності страхової компанії.
► Основною статтею витрат страховика є виплати страхових сум і страхового відшкодування, в результаті чого страховик здійснює свої фінансові зобов'язання.
► Фінансова надійність страховика — це постійна збалансованість або перевищення доходів над витратами.
► Концентрація коштів страхового фонду досягається у разі зростання кількості страхувальників і застрахованих об'єктів.
► Страховики відповідно до обсягів страхової діяльності зобов'язані підтримувати належний рівень фактичного запасу платоспроможності (нетто-активів).
► Вільні резерви — це частка власних коштів страховика, яка резервується з метою додаткового забезпечення платоспроможності страховика.
► Для забезпечення виконання своїх зобов'язань щодо окремих видів страхування страховики можуть створювати централізовані страхові резервні фонди.
► Для страховиків передбачений особливий порядок оподаткування прибутків.
► Ставки податку на прибуток страховиків залежать від видів страхування, а саме: страхування ризиків і страхування життя.
► Витрати на страхування належать до витрат подвійного призначення, тобто для визнання їх валовими витратами вони обов'язково мають бути пов'язані з господарською діяльністю підприємства.
► Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
► Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.
Контрольні запитання та завдання
1. Дайте характеристику грошового обігу страхової компанії.
2. Охарактеризуйте основні складові фінансової діяльності страховика.
3. Які основні види страхових резервів формують страховики в Україні? З чим пов'язаний такий поділ страхових резервів?
4. Дайте характеристику принципів розміщення страхових резервів.
5. Якими категоріями активів мають бути представлені технічні резерви страховика?
6. Що належить до складу доходів від страхової діяльності страховика?
7. Що належить до складу доходів від інвестиційної діяльності страховика?
8. Що належить до витрат страховика?
9. Які показники використовують для визначення надійності страховика?
10. Які показники характеризують обсяг інвестиційного доходу, одержаного страховиком?
11. Яких умов платоспроможності повинен дотримуватися страховик?
12. Які показники характеризують платоспроможність страховика?
13. Що розуміють під валовими прибутками страховика з мстою оподаткування?
14. Які ставки податку на прибуток встановлено для страховиків? Охарактеризуйте кожну з них.
15. Які пільги з оподаткування встановлено для страховиків?
16. Які особливості оподаткування прибутку страховиків-нерезидентів?
17. Витрати на які види страхування можуть належати до складу валових витрат платників податків?
18. Як змінюється валовий дохід платника податку у разі одержання страхової компенсації за основні фонди 1, 2 та 3-ї груп?
Задача 1
Розрахуйте коефіцієнт збитків та коефіцієнт нетто-збитків, якщо відомо: протягом звітного періоду за договорами страхування було одержано премій на загальну суму 215 тис. грн; сума незароблеиих премій на початок звітного періоду становила 86 тис. грн, на кінець звітного періоду — 97 тис. грн; обсяг сплаченого відшкодування становив 108 тис. грн; резерв збитків — 45 тис. грн; збитки, що перейшли з попереднього року, — 31 тис. грн.
Задача 2
Обчисліть показники, які характеризують інвестиційний дохід страховика, якщо відомо: страховик інвестував на купівлю цінних паперів 12 тис. грн; обсяг дивідендів становив 2346 грн; сума зароблених страхових премій — 165 тис. грн; комісійна винагорода за перестрахування — 36 тис. грн; статутний фонд — 1200 тис.грн; нерозподілений прибуток — 67 тис. грн; сума сплачених страхових сум і відшкодувань — 58 тис. грн.
Задача З
Проаналізуйте платоспроможність страховика, якщо відомо: нематеріальні активи — 64 тис. грн; позаоборотні активи — 145 тис. грн; оборотні активи — 350 тис.грн; витрати майбутніх періодів — 45 тис. грн; поточні зобов'язання — 34 тис. грн; резерв незароблеиих премій — 38 тис. грн? резерв збитків — ЗО тис. грн; надходження премій — 86 тис. грн, з них перестраховано — 34 тис. грн; страхові виплати — 46 тис. грн, з них компенсовані перестраховиками — 24 тис. грн.
ОСОБИСТЕ СТРАХУВАННЯ
Мета вивчення:
♦ з'ясувати особливості здійснення особистого страхування за окремими його різновидами;
♦ виявити специфіку здійснення обов'язкового та добровільного особистого страхування;
♦ уточнити основні характеристики, що відрізняють особисте страхування від майнового;
♦ визначити умови сплати страхових сум і випадки відмови страховика у страховій виплаті;
♦ розкрити особливості здійснення страхування непередбачених медичних витрат для від'їжджаючих за кордон;
♦ проаналізувати практику здійснення страхування від нещасного випадку.
8.1. Особисте страхування як форма страхового захисту
Особисте страхування — це форма захисту від ризиків, що загрожують життю людини, її працездатності, здоров'ю. Об'єктами особистого і страхування є життя, здоров'я, працездатність людини. Конкретними j страховими подіями в галузі особистого страхування є дожиття застрахо- * ваної особи до закінчення строку дії договору страхування ^втрата здоров'я внаслідок нещасного випадку; закінчення страхувальником (застрахованою особою) активної трудової діяльності у зв'язку з виходом на пенсію.
До підгалузей особистого страхування належать: страхування життя (пенсій), страхування від нещасних випадків і медичне страхування. Страхування життя та пенсій характеризуються накопиченням коштів для здійснення страхових виплат протягом дії договору страхування та об'єднує накопичувальні види страхування. Страхування від нещасних випадків і медичне страхування — це ризикові види страхування.
Договори змішаного страхування життя об'єднують кілька зобов'язань страхової організації, що зумовлюються різними страховими подіями, а саме:
— закінчення строку страхування;
— травма, одержана внаслідок нещасного випадку, а також випадкове гостре отруєння, випадкові переломи, вивихи тощо;
— смерть страхувальника.
Життя або смерть не можна об'єктивно оцінити. Страхувальник може лише мінімізувати матеріальні труднощі, що виникають у разі смерті чи інвалідності. Страхову суму визначають за згодою сторін. За умови сплати підвищених страхових платежів страхувальнику може бути виплачена подвоєна чи потроєна страхова сума у момент настання певних страхових подій (травма, опіки тощо). У разі смерті страхувальника страхову суму виплачують особі, на користь якої укладено договір, або спадкоємцям страхувальника.
Пенсійне страхування передбачає, що страхова компанія здійснює застрахованій особі виплати, які пов'язані з виходом на пенсію (страхування додаткової пенсії) або віком, установленим договором страхування. Відповідальність страхової компанії за договорами страхування додаткової пенсії може бути розширена за домовленістю сторін.
За договорами страхування від нещасних випадків кожен громадя- I нин може застрахувати як себе особисто, так і своїх дітей від нещасних випадків, що призводять до травми або смерті застрахованої особи. J Страхову суму визначають за згодою сторін. До страхових випадків не І належать травми чи смерть застрахованої особи, якщо вони сталися і внаслідок дій, у яких слідчими органами або судом встановлено ознаки і навмисного злочину, чи у разі управління автомобілем або іншим траис- портним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння.
Медичне страхування передбачає страхування на випадок утрати здоров'я з будь-якої причини і пов'язане із компенсацією витрат громадян, спрямованих на підтримку здоров'я. Різновидом медичного стра- I хуваиня є медичне страхування туристів.
Існують характеристики, що відрізняють особисте страхування від майнового. У цьому разі страхування визначає особистість як об'єкт, що піддається ризику і перебуває у безпосередньому зв'язку із життям, рівнем фізичної працездатності, станом здоров'я або пенсійним забезпеченням. Застрахована особа має бути персоніфікованою особою, що піддається дії визначених ризиків. Страхові суми при цьому не є точним матеріальним еквівалентом вартості можливих матеріальних збитків, а визначаються відповідно до побажань страхувальника, виходячи з його матеріальних можливостей.
Договір особистого страхування може бути обов'язковим на підставі закону або добровільним, довгостроковим і короткостроковим.
Відповідно до Закону України «Про страхування» до обов'язкових видів особистого страхування належать: медичне страхування; особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини під час виконання службових обов'язків, спортсменів вищих категорій, від нещасних випадків на транспорті тощо.
Деякі види особистого страхування, зокрема страхування життя, можуть бути особливо тривалими, іноді розрахованими на все життя застрахованої особи. Під час страхування майна договір укладається, як правило, на один рік і може бути поновлений або розірваний однією із сторін у встановленому порядку.
Класифікація особистого страхування здійснюється за різними критеріями.
Залежно від обсягу ризику:
• страхування на випадок дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування або на випадок смерті;
• страхування на випадок непрацездатності, інвалідності або недієздатності;
• страхування непередбачених медичних витрат.
Залежно від виду особистого страхування:
• страхування життя;
• страхування від нещасних випадків;
• страхування на випадок захворювання;
• довгострокове медичне страхування.
Залежно від кількості осіб, зазначених у договорі:
• індивідуальне страхування (страхувальником є одна окремо взята фізична особа);
• колективне страхування (група фізичних осіб).
Залежно від тривалості дії страхового зобов'язання:
• короткострокове (менше одного року);
• середньострокове (1... 9 років);
• довгострокове (10 і більше років).
За формою виплати страхової суми:
• з одноразовою виплатою страхової суми;
• з виплатою страхової суми у формі ренти.
За формою виплати страхових премій:
• з одноразовою виплатою страхових премій;
• зі щорічною виплатою страхової премії;
• зі щомісячною виплатою страхової премії.
8.2. Умови виплати сум страхового відшкодування в особистому страхуванні
При виплаті страхових сум страховики виконують свої договірні зобов'язання перед страхувальниками та застрахованими особами. Реалізація цих зобов'язань пов'язана з дотриманням умов того чи іншого виду особистого страхування, а також чинниками, які впливають на прийняття рішення стосовно виплати страхової суми.
Перший чинник — це факт настання страхового випадку в період дії договору страхування. Відповідно до умов страхування страхова
сума виплачується або у разі настання страхового випадку, або за його наслідками, про що в договорі йдеться окремо. Наприклад, при страхуванні на випадок дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування чи на випадок смерті підставою для виплати страхової суми є факт дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії страхування життя або обумовленої події, або факт настання смерті страхувальника чи застрахованої особи.
При страхуванні від нещасних випадків існує обмеження обсягу страхової відповідальності, що зумовлено наслідками страхового випадку. У разі виплати страхової суми при страхуванні від нещасного випадку виникає проблема документального підтвердження факту настання страхового випадку, який відбувся в період дії договору страхування, та його наслідків.
Другий чинник — встановлення причини і обставин, за яких відбувся страховий випадок. У разі обмеження обсягу страхової відповідальності виплата страхової суми здійснюється тільки тоді, коли смерть або втрата здоров'я внаслідок нещасного випадку відповідають переліку страхових подій, які наведено у правилах страхування.
Третій чинник — відповідність між страховим випадком і встановленим обсягом страхової відповідальності.
Четвертий чинник пов'язаний з тими наслідками страхового нещасного випадку, про які йдеться окремо в договорі. При страхуванні від нещасного випадку ці наслідки пов'язані або з порушенням функцій ушкодженого органа, або з тривалим безперервним лікуванням протягом 15 і більше днів. У цьому разі потрібне документальне підтвердження лікувальним закладом факту і причинного зв'язку між нещасним випадком і втратою здоров'я.
П'ятий чинник — страхова сума підлягає виплаті у разі, якщо у день страхового випадку страховий договір мав юридичну чинність. Оскільки дія договору пов'язана зі сплатою разових або періодичних страхових внесків, то вирішення питання про виплату страхової суми пов'язане з документальним підтвердженням сплати страхових внесків. При обов'язковому страхуванні пасажирів цей чинник пов'язаний з підтвердженням того, що страховий випадок відбувся під час перебування пасажира в дорозі.
Шостий чинник — необхідність документального підтвердження того, що нещасний випадок відбувся саме щодо застрахованої особи, а одержувачем страхової суми при дожитті застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування є особа, передбачена умовами договору.
Сьомий чинник — це встановлення розміру виплати та вигодоиабува- ча. Залежно від умов страхування здійснюється виплата повної або часткової страхової суми. Наприклад, повна страхова сума виплачується у зв'язку з дожиттям застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування, настанням смерті або повною втратою здоров'я. Часткова страхова сума підлягає виплаті у разі часткової втрати здоров'я від нещасного випадку.
Отже, вирішення питання щодо виплати страхової суми пов'язане з документальним підтвердженням розглянутих чинників, які впливають на можливість здійснення виплати. Документи для врахування всіх чинників розглядають у такій послідовності: період дії договору страхування; дата настання строку дії договору; сплата страхових внесків; прізвище, ім'я та по батькові страхувальника, застрахованої особи або вигодона- бувача; дата та обставини нещасного випадку, його причинний зв'язок із втратою здоров'я; дата, причини і обставини смерті страхувальника або застрахованої особи; вирішення питання поширення страхової відповідальності на страховий випадок; розмір та одержувачі страхової суми.
8.3. Поняття й особливості страхування життя
Згідно із Законом України «Про страхування» страхові компанії поділяють на дві гру пи — страхові компанії, що здійснюють ризикові види страхуваніїя, і страхові компанії, що здійснюють довгострокове страхування життя. Компаніям, які здійснюють довгострокове страхуваи- ня жйття, не дозволяється займатися ризиковими видами страхування.
Страхування життя, як і будь-який інший вид страхування, оформляють договором, відповідно до якого одна із сторін — страховик — бере на себе зобов'язання за допомогою одержаних страхових премій, що сплачуються страхувальником, виплатити обумовлену страхову суму, якщо протягом строку дії страхування відбудеться передбачений страховий випадок у житті застрахованої особи. Страховим випадком є смерть або дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування чи визначеної події в житті.
Договір страхування життя передбачає виплати, що зобов'язується зробити страховик. Він також регулює права й обов'язки страхувальника та інших осіб, які можуть бути об'єктами прав і обов'язків, що випливають із договору страхування. Це — застрахована особа і вигодонабувач. Страхувальник — особа, що укладає і підписує договір про страхування та виплачує премію. Застрахована особа за договором страхування життя — фізична особа. У більшості операцій зі страхування життя застрахована особа і страхувальник є однією особою. У разі, якщо застрахована особа не є страхувальником, вона повинна підписати поліс при страхуванні на випадок смерті, підтверджуючи у такий спосіб свою згоду на укладання договору зі страхування власного життя. Вигодонабувач — фізична особа, призначена для одержання страхової суми внаслідок страхового випадку зі страхувальником чи застрахованою особою.
Основним чинником під час відбору ризиків при страхуванні життя є вік і стан здоров'я застрахованої особи. Беруться до уваги також інші чинники: професія, захоплення, моральні якості, кошти і т. д. При страхуванні життя на випадок смерті відбір здійснюється на підставі заяви про стан здоров'я і медичного обстеження майбутньої застрахованої особи. Заява про стан здоров'я — це анкета, що містить відповіді майбутньої застрахованої особи про перенесені інфекційні захворювання, оперативні хірургічні втручання, травми тощо. Попереднє медичне обстеження проводять у разі укладання договорів на значні страхові суми.
Існують такі різновиди страхування життя: тимчасове страхування, довічне страхування, ощадне страхування, страхування житлової ренти, пенсійне страхування, змішане страхування життя. Ризики, що покриваються цими видами страхування, — це смерть застрахованої особи внаслідок будь-якої причини (хвороба, травма або нещасний випадок).
Тимчасове страхування. Страхова сума виплачується вигодонабувачу одразу після смерті застрахованої особи у разі настання смерті протягом строку, зазначеного в договорі страхування. Якщо застрахована особа доживає до строку закінчення договору, то страхова сума не виплачується, а виплачені премії залишаються у розпорядженні страховика.
Договори довічного страхування укладають громадяни віком від 16 до 60 років. Якщо страхова сума є значною, то страховик має право провести медичне обстеження страхувальника чи застрахованої особи. У разі укладання договору без медичного обстеження протягом перших двох років страхування застосовується обмеження страхової відповідальності на випадок смерті. На першому році страхування страхову суму виплачують, якщо смерть настала внаслідок нещасного випадку, передбаченого договором, гострого інфекційного захворювання або патологічних пологів. Якщо причина смерті протягом першого та другого років страхування пов'язана із захворюванням, яке було приховане страхувальником, то страхова сума не виплачується. Якщо приховане захворювання стає відомим за життя застрахованої особи, то договір підлягає розірванню на першому або другому році страхування. Страхову суму також не виплачують, якщо смерть або втрата працездатності пов'язані зі здійсненням страхувальником злочину.
У багатьох зарубіжних країнах великого поширення набуло страхування тільки на випадок смерті. Договори укладають на довгий строк — 20, 25 років або до досягнення 85-річного віку. Страхування на випадок смерті дає змогу вирішити проблему відшкодування витрат, пов'язаних з похованням, а також зі зменшенням доходів сім'ї у зв'язку зі смертю годувальника.
Ощадне страхування — це страхування на випадок життя, за яким страховик в обмін на виплату премій зобов'язується виплатити капітал або ренту застрахованій особі (вигодонабувачу), якщо останній доживе до зазначеного строку або віку. Ризики, що покриваються ощадним страхуванням, — це тривалість життя застрахованої особи з урахуванням чинника можливого зменшення прибутків у зв'язку з похилим віком. При укладанні договору ощадного страхування медичне обстеження та заява про стан здоров'я не обов'язкові.
Страхування яситлової ренти — це операція зі страхування, яка полягає в тому, що страхова компанія в обмін на нерухоме майно гарантує виплату довічної ренти власнику. За допомогою цього виду страхування одержувач ренти зменшує свої витрати на утримання нерухомого майна.
Пенсійне страхування — це створення приватного резерву з виплатами з нього у формі капіталу або ренти у випадку, якщо відбувається одна з таких подій: вихід на пенсію; повна або часткова інвалідність; смерть.
Змішане страхування життя — це комбінація страхування на випадок життя і на випадок смерті. Перевага змішаного страхування полягає в тому, що воно пропонує застрахованій особі за меншу ціну укласти договір на покриття ризику і на забезпечення заощаджень за допомогою одного поліса. На підставі договору змішаного страхування життя страховик зобов' язується:
— виплатити страхову суму негайно після смерті застрахованої особи, якщо вона настане раніше закінчення строку дії договору (тимчасове страхування);
— виплатити страхову суму в момент закінчення строку дії договору, якщо застрахована особа продовжує жити.
8.4. Медичне страхування
Медичне страхування — це страхування на випадок втрати здоров'я внаслідок хвороби або нещасного випадку. Медичне страхування є формою соціального захисту інтересів населення у сфері охорони здоров'я. Страхові компанії, які здійснюють медичне страхування, формують страхові медичні фонди за рахунок грошових внесків підприємств, установ та організацій різних форм власності, що призначені для фінансування надання медичної допомоги населенню в межах страхових програм.
Об'єктом медичного страхування є страховий ризик, пов'язаний з фінансуванням і наданням медичної допомоги у разі настання страхового випадку. Медичне страхування ґрунтується на принципах суспільної солідарності в розподілі ризиків: здорові оплачують лікування хворих.
Медичне страхування поділяють на добровільне та обов'язкове. У разі добровільного страхування розмір страхового внеску визначають залежно від обсягу страхової відповідальності при наданні медичної допомоги. Особи з високою ймовірністю захворювання мають можливість застрахуватися на більшу суму та розраховувати на оплату значних сум за лікування.
Добровільне страхування поділяють на індивідуальне і групове (колективне). За груповим страхуванням страхові поліси оплачує роботодавець, у тому числі спільно з працівниками. За рахунок закумульованого фонду фінансується медична допомога тільки працівникам певного підприємства.
Обов'язкове медичне страхування враховує інтереси більшості населення в межах області, району, галузі. При цьому відбувається пере- розподіл коштів на користь менш прибуткових галузей та підприємств, а також непрацюючих членів суспільства.
Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 15 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |