інформацію про час виїзду з України та прибуття до країни подорожі, заїзд і від'їзд з готелю, трансфер (зустріч/проводи);
розклад екскурсій або інших заходів (які замовив турист) на кожен день туру відповідно до маршруту туру, інформацію щодо проведення екскурсії (із зазначенням місця та часу початку екскурсії, її тривалості та тематики, порядку розрахунку за додаткові екскурсії, режиму харчування в дні проведення екскурсій);
назви, місцезнаходження, номери телефонів суб'єкта туристичної діяльності та іноземного партнера, прізвище, ім'я та номер телефону керівника групи.
10. Вимоги щодо організації приймання та обслуговування вітчизняних туристів в Україні (внутрішній туризм)
10.1. Суб'єкти туристичної діяльності повинні організовувати для вітчизняних туристів групові та індивідуальні тури по Україні на підставі договорів (контрактів) з вітчизняними партнерами, які забезпечуватимуть надання послуг з розміщення, харчування, транспорту, організації відпочинку та оздоровлення, розваг, екскурсійного обслуговування.
Вітчизняні туристи забезпечуються проїзними документами до першого пункту обслуговування і від останнього — до місця проживання через суб'єктів туристичної діяльності або самостійно, залежно від умов договору.
10.2. Суб'єкти туристичної діяльності під час організації надання туристичних послуг вітчизняним туристам в Україні повинні оформляти такі туристичні документи:
заявку туриста на бронювання туристичної послуги; лист бронювання;
підтвердження засобу розміщення щодо заброньованої туристичної послуги; договір між суб'єктом туристичної діяльності і туристом з інформацією щодо розміщення, харчування, переліку основних та додаткових послуг (при розміщенні в санаторно-оздоровчих засобах розміщення перелік лікувально-оздоровчих послуг), екскурсійного обслуговування тощо; страховий поліс; туристську путівку (ваучер);
документ (корінець прибуткового касового ордера, квитанції, касового чека тощо), що підтверджує внесення туристом до каси суб'єкта туристичної діяльності вартості туристичних послуг, обумовлених у договорі між туристом і суб'єктом туристичної діяльності.
10.3. Суб'єкт туристичної діяльності при наданні туристичних послуг повинен оформляти туристську путівку (ваучер), завірену його підписом і печаткою.
Туристська путівка (ваучер) повинна обов'язково містити такі положення: найменування та місцезнаходження суб'єкта туристичної діяльності, місце і дату видачі туристської путівки (ваучера), назву туру;
прізвище, ім'я туриста, паспортні дані (при груповій поїздці прізвище, ім'я керівника групи з доданим списком групи);
місце і дату початку і закінчення маршруту, його тривалість, вид транспорту;
назву, адресу та номер телефону засобу розміщення, його тип, режим харчування (при розміщенні в готелі вказати його категорію згідно з сертифікат том відповідності);
перелік послуг, загальну ціну послуг, передбачених договором, номер підтвердження бронювання розміщення;
умови та причини, які можуть слугувати підставою для розірвання договору надання туристичних послуг.
11. Вимоги до здійснення екскурсійної діяльності
11.1. Екскурсійне обслуговування туристів повинно включати організацію всіх видів екскурсій, відвідування музеїв, виставок, об'єктів соціального характеру та інших екскурсійних об'єктів, передбачених умовами екскурсії.
11.2. Екскурсійне обслуговування туристів повинно здійснюватися за програмами, складеними суб'єктом туристичної діяльності, який здійснює обслуговування, згідно з придбаним туром.
Крім зазначених у програмі екскурсійних заходів, суб'єкт туристичної діяльності може організовувати за бажанням туристів додаткове екскурсійне обслуговування за окрему плату.
11.3. Екскурсії як окремий вид послуг можуть надаватися різним категоріям населення: місцевим жителям, відпочиваючим, школярам, студентам, учасникам конференцій, виставок, нарад, транзитним пасажирам тощо.
11.4. Суб'єкти туристичної діяльності, які мають власний екскурсійний продукт та самостійно його реалізують, повинні оформити такі документи:
технологічну карту екскурсії; контрольний текст екскурсії; матеріали «Портфеля екскурсовода»; схеми маршрутів транспортних екскурсій;
договори з транспортними підприємствами в разі здійснення екскурсії на транспорті;
договори з музеями, заповідниками, культурними закладами тощо; прейскурант цін на екскурсійні послуги.
11.5. Екскурсоводами можуть працювати особи, які мають вищу, незакінчену вищу або середню спеціальну освіту та які мають відповідний диплом чи посвідчення (сертифікат).
При проведенні екскурсії екскурсовод повинен мати табличку (бейдж), в якій зазначено: назву суб'єкта туристичної діяльності та його телефон, прізвище, ім'я, по батькові екскурсовода.
11.6. Екскурсовод повинен проводити екскурсії лише за наявності наряду- путівки.
Наряд-путівка має містити такі положення:
найменування суб'єкта туристичної діяльності, номер ліцензії, прізвище екскурсовода (гіда-перекладача), тему екскурсії, маршрут і вид транспорту, тривалість, години початку і закінчення екскурсії, дату проведення екскурсії, місце зібрання групи, кількість та склад екскурсантів, найменування замовника і його телефон, ціну, підпис особи, яка виписала наряд-путівку, і печатку.
Після закінчення екскурсії наряд-путівка повертається суб'єкту туристичної діяльності, який веде їх облік.
Додаток 4
ПОСТАНОВА КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ від 17 вересня 1997 р. № 1021 Київ
Про вдосконалення Порядку надання медичної допомоги іноземним громадянам, які тимчасово перебувають на території України
(Із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів від 4 грудня 1998 p. Mb 1926, від 13 січня 1999 р. М> 35, від 23 травня 2001 p. Jsfe 555.)
З метою вдосконалення Порядку надання медичної допомоги іноземним громадянам, які тимчасово перебувають на території України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 1997 p. JSfe 79, та згідно зі статтею 9 Закону України «Про страхування» Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Установити обов'язкову наявність в іноземців та осіб без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, страхового поліса (сертифіката), що гарантує оплату вартості екстреної медичної допомоги, придбаного (виданого) в Державній акціонерній страховій компанії України з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам.
{Абзац другий пункту 1 втрачає чинність з 1 вересня 2001 р. на підставі Постанови Кабінету Міністрів від 23 травня 2001 p. hfe 555) Зазначений страховий поліс (сертифікат) може бути придбаний (виданий) під час оформлення в'їзних документів або перетинання державного кордону України.
Зазначена норма не поширюється на співробітників дипломатичних представництв і працівників консульських установ іноземних держав та членів їх сімей, членів офіційних делегацій, які прибувають на запрошення Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України, Конституційного Суду України, членів команд військових та військово-допоміжних кораблів, осіб, які в установленому порядку отримали статус біженця в Україні, та осіб, які подали заяву про надання статусу біженця в Україні.
Якщо чинними міжнародними договорами України встановлені інші правила, то застосовуються правила міжнародних договорів України.
(Пункт 1 в редакції Постанови Кабінету Міністрів від 13 січня 1999 р. М> 35)
2. У разі укладення договорів про визнання страхових полісів (сертифікатів) між Державною страховою компанією та іноземним страховиком гарантування оплати вартості екстреної медичної допомоги, наданої іноземцям та особам без громадянства в Україні, здійснюється іноземним страховиком за наявності в іноземців та осіб без громадянства страхового поліса (сертифіката) іноземного страховика.
(Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів від 13 січня 1999 р. М> 35)
3. Міністерству охорони здоров'я, Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю разом з Антимонопольним комітетом у тримісячний термін подати Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо умов залучення інших страховиків до здійснення медичного страхування іноземних громадян, що тимчасово перебувають на території України, передбачивши в них необхідність укладення договорів з державними та комунальними закладами охорони здоров'я в межах територіально-адміністративних одиниць України.
4. Міністерству закордонних справ, Державному комітету з питань охорони державного кордону, Державній митній службі, Міністерству транспорту, Державному комітету зв'язку до 15 вересня 1997 р. вжити заходів для сприяння Державній страховій компанії у реалізації медичних страховок (полісів) іноземним громадянам, що тимчасово перебувають на території України.
(Пункт 4 втрачає чинність з 1 вересня 2001 р. на підставі Постанови Кабінету Міністрів від 23 травня 2001 р. Mb 555)
5. Державному комітету у справах охорони державного кордону під час в'їзду іноземців та осіб без громадянства на територію України забезпечити перевірку наявності в них страхового поліса (сертифіката) Державної страхової компанії або страхових полісів страховиків за переліком, який подається Державному комітету у справах охорони державного кордону центральним закладом «Асистанс-Україна» разом з Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю.
(Пункт 5 із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів від 4 грудня 1998 р. Mb 1926, від 13 січня 1999 p. Mb 35)
6. Установити, що Державна страхова компанія здійснює страхування іноземців та осіб без громадянства, що тимчасово перебувають на території України, через свої філії, а також шляхом укладення агентських угод та угод про співстрахування із страховиками, що мають ліцензію на право здійснення медичного страхування.
(Пункт 6 із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів від 13 січня 1999 р. Mb 35)
7. Міністерству охорони здоров'я у місячний термін затвердити Перелік видів захворювань і станів іноземних громадян, що потребують екстреної медичної допомоги, та Порядок встановлення цін (тарифів) на екстрену медичну допомогу, що надається іноземним громадянам державними та комунальними закладами охорони здоров'я України.
8. Установити мінімальну страхову суму, що виплачується медичному закладу, який надавав екстрену медичну допомогу в разі настання кожного страхового випадку з іноземцями та особами без громадянства, в розмірі, еквівалентному 50 доларів США за курсом, установленим Національним банком України, на день настання страхового випадку.
(Пункт 8 із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів від 13 січня 1999 p. Mb 35)
9. Затвердити Методику розрахунку страхових тарифів за обов'язковим медичним страхуванням (додається).
10. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні заклади освіти, під час укладення з іноземцями та особами без громадянства контрактів на навчання обов'язково передбачати додаткове укладення договорів на їх медичне обслуговування в закладах охорони здоров'я України на період навчання.
Міністерству освіти, Міністерству охорони здоров'я розробити форму договору на медичне обслуговування в державних та комунальних закладах охорони здоров'я іноземців та осіб без громадянства, які навчаються в Україні.
(Пункт 10 із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів від 13 січня 1999 p. Mb 35)
11. Державному комітету по туризму, Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю, Міністерству охорони здоров'я, Міністерству юстиції до 1 листо- пада 1997 р. подати Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо страхування відповідальності організацій — суб'єктів туристичної діяльності за оплату вартості екстреної медичної допомоги (послуг) громадянам України, що від'їжджають за межі України.
12. Визнати такими, що втратили чинність, пункти 2 і 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 січня 1997 р. N° 79 «Про затвердження Порядку надання медичної допомоги іноземним громадянам, які тимчасово перебувають на території України».
13. У Порядку надання медичної допомоги іноземним громадянам, які тимчасово перебувають на території України, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 1997 p. № 79, пункти 3 —б викласти в такій редакції:
«3. Іноземці мають право звернутися за екстреною медичною допомогою до будь-якого державного та комунального закладу охорони здоров'я України.
4. Вартість екстреної медичної допомоги, наданої іноземцю, який тимчасово перебуває на території України, визначається медичним закладом, що її надав, у межах вартості лікування, встановленої відповідно до Порядку, затвердженого МОЗ.
Оплата вартості екстреної медичної допомоги здійснюється Компанією шляхом перерахування коштів медичному закладу, який надав екстрену медичну допомогу іноземцю, за умови пред'явлення страховику акта або копії страхового поліса та документа про оплату медичної допомоги.
5. Надання іноземцям медичної допомоги, крім екстреної, здійснюється шляхом укладення іноземцями договорів страхування (полісів) з надання медичної допомоги із страховиками України, у тому числі з Компанією.
6. У разі відсутності договору страхування (поліса), передбаченого пунктом 5 цього Порядку, а також неможливості документально підтвердити право на одержання безоплатної медичної допомоги в Україні, оплата вартості наданої в Україні медичної допомоги здійснюється іноземцем безпосередньо медичному закладу, який надав таку допомогу, в розмірі, встановленому відповідно до цього Порядку».
Прем'єр-міністр України В. ПУСТОВОЙТЕНКО
Додаток 5
Затверджено наказом Держкомтуризму від 10 липня 1996 року № 33
ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПОШУКОВО-РЯТУВАЛЬНІ СЛУЖБИ СУБ'ЄКТІВ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ЩО СПЕЦІАЛІЗУЮТЬСЯ НА ОРГАНІЗАЦІЇ ТУРИСТИЧНИХ ПОДОРОЖЕЙ З ВИКОРИСТАННЯМ АКТИВНИХ ФОРМ
ПЕРЕСУВАННЯ ТУРИСТІВ
«
1. Це Положення розроблене відповідно до статті 28 Закону України «Про туризм» і визначає мету, завдання, порядок створення та діяльності пошуково- рятувальних служб.
2. Суб'єкти туристичної діяльності незалежно від форм власності (далі — підприємства), що спеціалізуються на організації туристичних подорожей з використанням активних форм пересування туристів (автомобільний, гірський, лижний, велосипедний, водний, мотоциклетний, пішохідний туризм та спелеотуризм), у своєму складі створюють пошуково-рятувальні служби.
У разі відсутності таких служб підприємства укладають угоди з відповідними спеціалізованими службами на обслуговування туристів.
3. Метою діяльності та основними завданнями пошуково-рятувальних служб є здійснення практичної роботи по забезпеченню безпеки туристів, що займаються активними формами пересування, а також їх пошуку, наданню допомоги та захисту в екстремальних ситуаціях.
4. Пошуково-рятувальні служби відповідно до покладених на них завдань розробляють і реалізують спеціальні вимоги безпеки для туристів, що використовують активні форми пересування. З цією метою:
вивчають район туристичних подорожей активних форм пересування з урахуванням усіх його особливостей, виходячи з конкретного заходу, що здійснюється, готують керівництву підприємства пропозиції з питань забезпечення безпеки туристів;
беруть участь у підготовці безпечних умов для перебування туристів на трасах походів, прогулянок, екскурсій, місцях проведення змагань, забезпеченні туристів засобами індивідуального та колективного захисту і оснащення, справним спорядженням та інвентарем, а також у перевірках відповідності вимогам безпеки місць розміщення та харчування зазначених туристів і екскурсантів у зонах підвищеної небезпеки;
організують навчання працівників та туристів засобам профілактики і захисту від травм та нещасних випадків, інформують їх про джерела небезпеки, які можуть бути зумовлені характером маршруту, траси та поведінкою самих туристів;
проводять спеціальний інструктаж із питань техніки безпеки під час проведення походів, подорожей, змагань, інших туристичних заходів, надання першої медичної допомоги;
перевіряють теоретичну та спеціальну підготовку, матеріальне забезпечення та наявність аварійного запасу медикаментів і продуктів харчування у груп туристів, які виходять у складні туристичні походи і подорожі, а також стан знань інструкторським складом засобів забезпечення безпеки при проведенні зазначених заходів, усувають працівників, які виявили невідповідність поставленим вимогам, від проведення туристичних заходів;
проводять оперативний контроль за підготовкою туристів до походів, змагань, дотриманням ними вимог безпеки, організації та проведення зазначених заходів;
перевіряють стан маршрутів та усувають виявлені недоліки щодо обладнання потенційно небезпечних ділянок (налагодження переправ, розширення стежок, встановлення покажчиків, маркування тощо);
забезпечують туристські групи необхідною інформацією про стан погоди, розміщення найближчих медичних закладів на шляху проходження тощо;
ведуть облік туристів, що вийшли у похід, подорож, екскурсію чи взяли участь у змаганнях, та контролюють їх повернення на попередньо визначені місця;
забезпечують термінову передачу одержаних штормових попереджень до інструкторів, які разом з групами туристів або екскурсантів перебувають у поході чи иа трасі, з метою вжиття необхідних заходів для забезпечення безпеки туристів і екскурсантів;
підтримують відповідними засобами постійний зв'язок із групами туристів, що перебувають у місцях особливої небезпеки;
безпосередньо та за участю інших служб ведуть пошукові та рятувальні роботи, надають першу медичну допомогу туристам, що зазнають лиха на місці події, невідкладно транспортують потерпілих до лікувальних закладів.
5. Для повного та якісного забезпечення покладених завдань пошуково- рятувальні служби взаємодіють та узгоджують свої заходи з органами охорони здоров'я, зв'язку, внутрішніх справ, транспорту, лісового та водного господарства, гідрометеорологічної служби, цивільної оборони та туристсько-спортивними організаціями.
6. В установленому порядку керівники підприємств розробляють та здійснюють із зазначеними органами спільні заходи з таких основних питань:
органи охорони здоров'я:
проведення медичних оглядів туристів перед виходом у багатоденну подорож вищої категорії складності;
комплектування медичного оснащення пошуково-рятувальних служб;
надання інформації про епідеміологічну обстановку;
проведення спеціальних занять для отримання туристами практичних навиків по наданню першої медичної допомоги, у разі необхідності, на місці події;
видання брошур, буклетів щодо профілактики травматизму та нещасних випадків.
органи зв'язку.
присвоєння радіочастот для радіостанцій пошуково-рятувальних служб;
забезпечення позачергово (за спецпаролями) телефонного і телеграфного зв'язку при проведенні пошуково-рятувальних робіт та наданню допомоги в екстремальних ситуаціях.
органи внутрішніх справ:
надання всебічної допомоги в організації та проведенні пошуково-рятувальних робіт;
організація лекцій, бесід, виступів та інструктажів перед туристами щодо профілактики дорожніх, водних, інших видів пригод, дотримання правил пожежної безпеки, а також правопорушень.
органи транспорту:
виділення необхідних транспортних засобів для проведення пошуково-рятувальних робіт;
проведення поточного та капітального ремонту при наявності спеціального автотранспорту у пошуково-рятувальних службах;
позачергове придбання квитків у зв'язку з виконанням пошуково-рятувальних робіт працівниками цих служб.
органи лісового господарства:
надання пошуково-рятувальним службам інформації про райони стихійного лиха (повені, лісові пожежі, снігові лавини тощо) у випадках його виникнення та небезпечні у зв'язку з цим місця на маршрутах;
надання працівниками лісництва інформаційної та практичної допомоги туристським групам на складних і небезпечних маршрутах;
повідомлення пошуково-рятувальним службам про групи туристів, які зазнають лиха в районах дії підрозділів лісового господарства.
товариства рятування на воді:
організація бесід, інструктажів та практичних занять з туристами щодо прийомів рятування та надання першої медичної допомоги при нещасних випадках на воді;
перевірка технічного стану та готовності плавзасобів, що використовуються в походах і подорожах по водних маршрутах;
сприяння пошуково-рятувальним службам в організації та проведенні пошуково-рятувальних робіт з використанням наявних засобів зв'язку, водного транспорту та рятувального обладнання;
видання спеціальних брошур, плакатів, листівок та іншої літератури щодо профілактики нещасних випадків на воді.
органи гідрометеорологічної служби:
інформація про фактичний стан та очікувані зміни гідрометеорологічних умов, стан погоди (температура, вологість повітря, опади, вітер, температура води тощо);
надання довгострокових та короткострокових гідрологічних прогнозів (рівень води, час початку та закінчення повені, скресання та замерзання рік, водойм);
завчасне попередження про виникнення чи посилення гідрометеорологічних явищ, небезпечних для туристів (завірюха, снігопад, снігові лавини).
органи цивільної оборони:
повідомлення керівників підприємств про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій;
сприяння пошуково-рятувальним службам в організації та проведенні пошу- ково-рятувальних, інших невідкладних робіт у районах лиха, у разі необхідності — безпосередньо беруть участь у зазначених роботах з використанням необхідних сил і засобів.
туристсько-спортивні організації:
наявності та відповідності встановленим вимогам матеріальної бази пошу- ково-рятувальних служб;
надання їм консультативної та методичної допомоги щодо забезпечення безпеки туристів при проведенні оздоровчо-спортивних заходів з використанням активних форм пересування;
сприяння пошуково-рятувальним службам у розробці та прокладанні маршрутів, а також в організації та проведенні пошуково-рятувальних робіт з використанням власних сил та засобів.
7. Структура та штати пошуково-рятувальних служб визначаються керівником підприємства. Комплектуються вони з працівників, які мають практичний досвід роботи та пройшли відповідну підготовку.
8. Персональний склад пошуково-рятувальних служб узгоджується з відповідними структурними підрозділами по туризму обласних державних адміністрацій.
9. Пошуково-рятувальні служби забезпечуються необхідним оснащенням, апаратурою, штатним запасом матеріалів (медикаменти, продукти харчування тощо) за рахунок підприємств. За необхідності виділяється транспорт. Обов'язок щодо забезпечення служб покладається на керівників підприємств.
10. Керівники підприємств призначають начальників пошуково-рятуваль- них служб, які несуть персональну відповідальність за виконання покладених на пошуково-рятувальні служби завдань, забезпечують їх постійну готовність до негайного виїзду для пошуку, рятування та надання необхідної допомоги туристам.
11. Начальники пошуково-рятувальних служб:
зобов'язані:
особисто брати дозвіл на експлуатацію діючих та узгодження нових туристичних маршрутів з використанням активних форм пересування туристів у відповідних маршрутно-кваліфікаційних комісіях;
консультувати працівників підприємств та туристські групи щодо дотримання безпеки на маршрутах;
регулярно перевіряти туристичне спорядження та інвентар, вилучати з використання майно, яке не забезпечує безпеки проведення туристичних заходів;
постійно вдосконалювати професійні навики та фізичну підготовку членів пошуково-рятувальних служб;
у разі неповернення у встановлені терміни Ігуристських груп на контрольний пункт або виникнення екстремальних ситуацій негайно повідомляти про це керівникам підприємств і невідкладно приступати до проведення пошуково-рятувальних робіт;
складати акт про наслідки проведення пошуково-рятувальних робіт та попередні висновки про причини кожного нещасного випадку, про що доповідати керівникам підприємств. Копію зазначеного документа направляти у відповідний структурний підрозділ по туризму обласних державних адміністрацій;
відсторонити від роботи працівників служб при порушенні ними дисципліни чи вимог безпеки;
мають право заборонити в районі туристичних подорожей з активними формами пересування будь-які проходження чи змагання (з обов'язковою відміткою про це в маршрутних документах) у випадках, коли:
гідрометеорологічні умови або стан гірського рельєфу можуть призвести до нещасних випадків;
з боку учасників туристичних подорожей встановлені факти грубого порушення дисципліни чи вимог безпеки;
район закритий у зв'язку з несприятливою екологічною або епідеміологічною обстановкою;
ведуть таку документацію:
журнал виходу працівників пошуково-рятувальних служб на профілактичні та пошуково-рятувальні роботи;
акти перевірки стану туристичних маршрутів чи місць проведення туристичних заходів;
журнал інструктажів туристських груп, реєстрацію їх виходу та повернення з маршрутів;
журнал радіообміну;
журнал обліку нещасних випадків;
акти про наслідки проведення пошуково-рятувальних робіт та попередні висновки про причини кожного нещасного випадку;
акти про використання медикаментів, продуктів харчування та списання спорядження у випадках його зіпсування під час проведення пошуково-рятувальних робіт.
12. Пошуково-рятувальні служби є структурними підрозділами підприємств, підпорядковані безпосередньо керівнику, на працівників служб повністю поширюються вимоги чинного законодавства та фо^ми оплати, встановлені на підприємствах.
Додаток 6
Договір №______
страхування майна від вогню та інших стихійних лих
(Зразок)
«___»___________ 200__ р. м. Київ
Страхове акціонерне товариство (далі — Страховик) в особі Генерального директора, що діє на підставі Статуту, Закону України «Про страхування» і
Правил страхування від вогню та інших стихійних лих, і_____________________
(далі — Страхувальник) уклали цей договір про нижченаведене.
1. Предмет договору
1.1 Предметом цього договору є страхування майна від вогню й інших стихійних лих.
1.2. Підставою для укладення цього договору є заява Страхувальника, за якою Страховиком встановлено умови страхування. Заява Страхувальника є невід'ємною частиною цього договору.
1.3. Опис об'єкта страхування, страхова сума і страхова премія, порядок виплати страхової премії вказано в додатках до цього договору, що є невід'ємною частиною цього договору.
2. Перелік ризиків, що страхуються
Відповідно до цього договору страховий захист надається від:
2.1. Пожежі.
Пожежею називається вогонь, що виник без визначеного вогнища або покинув його та здатний поширюватися власними силами. При цьому вогонь не обов'язково виникає у вигляді відкритого полум'я, достатньо тління і горіїшя (розжарювання).
2.2. Удару блискавки.
Страхуються збитки від теплового впливу блискавки й внаслідок викликаного блискавкою тиску повітря. Збитки електричним установкам, завдані блискавкою, покриваються тільки у випадку, якщо блискавка безпосередньо перейшла на пошкоджені при цьому електричні установки.
2.3. В и бу ху.
Вибухом вважається вияв енергетичної сили, що відбувається раптово, від прагнення газів або парів до розширення.
Додатково (за бажанням Страхувальника, що вказано в додатку до цього договору) можна застрахувати такі ризики:
внаслідок дії підземного вогню, виверження вулкана, землетрусу, гірських обвалів, зсувів, буревію, вихору, зливи, повені та інших стихійних лих;
через вибух парових котлів, газосховищ, газопроводів, машин, апаратів і приладів, що діють на стисненому повітрі і газі;
через внутрішнє пошкодження електричних установок, приладів і машин внаслідок дії електричного струму;
внаслідок раптового псування водопровідних кранів, протипожежних і каналізаційних пристроїв;
у результаті крадіжки зі зломом.
3. Строк дії договору страхування
Цей договір укладено строком на____________, починаючи з 200___ р.
Відповідальність згідно з договором страхування настає після оплати страхової премії.
4. Умови припинення дії договору страхування
4.1. Дія договору страхування припиняється у разі:
а) закінчення строку дії;
б) виконання Страховиком зобов'язань перед Страхувальником у повному обсязі;
в) несплати Страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки;
г) ліквідації Страхувальника або Страховика в порядку, встановленому законодавством України;
д) прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним;
е) в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.
4.2. Дія договору страхування може бути достроково припинена на вимогу однієї із сторін на підставі письмової заяви не пізніше ніж за ЗО (тридцять) днів до дати припинення дії договору страхування.
У разі дострокового припинення дії договору страхування на вимогу Страхувальника Страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до припинення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи в розмірі % страхової премії.
Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 15 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая лекция | | | следующая лекция ==> |