Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Вивчення теми та її обґрунтування

ПЕРЕДНЄ СЛОВО | Загальна логіка змісту дисципліни | Лінгвістичні засади методики розвитку мовлення дітей. | Лінгводидактична концепція К.Д. Ушинського | Лінгводидактична спадщина І.І. Срезневсъкого | Лінгводидактична концепція В.О. Сухомлинського | Сучасний етап розвитку вітчизняної та зарубіжної лінгводидактики | Мовленнєве спілкування | Мова рідна, слово рідне |


Читайте также:
  1. вивчення математики в 6 класі
  2. ІІ. Вивчення нового матеріалу.
  3. Методи вивчення міжособистісних стосунків 1 страница
  4. Методи вивчення міжособистісних стосунків 2 страница
  5. Методи вивчення міжособистісних стосунків 3 страница
  6. Методи вивчення міжособистісних стосунків 4 страница

Робоча гіпотеза. Об’єкт і дослідження предмета

Організація констатувального експерименту

Організація експериментально-дослідної роботи

Науково-методичне забезпечення

Проведення основного експерименту

Статистичне опрацювання даних, їх аналіз, пояснення та формулювання висновків

Опис результатів експерименту

Впровадження позитивних результатів експерименту в практику

Для проведення експерименту дослідник добирає (чи роз­робляє самостійно) діагностичні методики. Наприклад:

Методика 1

Мета: з'ясувати розуміння дітьми значення слів.

Матеріал: по 10 картинок із зображенням українського на­ціонального посуду та українського національного одягу.

Хід експерименту: в експерименті беруть участь діти се­редньої, старшої та підготовчої групи (по 10 із кожної). Дітям для розгляду пропонують ряд картинок і запитують: по черзі показують картинки і запитують: «Чи знаєте ви, що це? Як на­зивається цей предмет (ця річ)?» Відповіді дітей фіксують, а результати досліду заносять до таблиці, в якій стосовно кожно­го слова вказують: діти правильно назнавали слово чи відмови­лись відповідати, припустилися помилок і яких: добирали сло­ва за функціональними ознаками чи використовували слово за­мінники. Потім порівнюють дані за віковими групами. Ко­ефіцієнт розуміння можна обчислити за формулою:

К роз. - коефіцієнт розуміння; т — кількість правильно на­званих слів; п — загальна кількість слів у групі.

Математична обробка даних експерименту здійснюється методами статистичного аналізу отриманої інформації (розра­хунок розподілу ознак, середніх величин, кореляційний, рег­ресивний, факторний, дисперсивний аналіз), а також метода­ми моделювання і прогнозування.

Методика 2

Мета: з'ясувати розуміння дітьми старшого дошкільного віку фразеологічних зворотів.

Хід експерименту: дітям (15 чол.) випускної групи дошкіль­ного закладу (старша чи підготовча дошкільні групи) пропону­ють фразеологізми і запитують: «Як ви розумієте цей вислів? Що це означає...» Відповіді дітей заносять дослівно до протоколу за схемою, окремо на кожну дитину, в якій вказують стосовно кож­ної мовної одиниці (байдики бити; довгий ящик; неначе води в рот набрали; ловити вітра в полі; двох зайців убити; бровою не моргнути; і риби наловив, і ніг не замочив; як посієш, так і пожнеш; після дощику в четвер) назвала її дитина чи відмовилася пояснити, правильно чи неправильно пояснила значення.

Коефіцієнт розуміння дітей обчислити за попередньою формулою. Для уточнення розуміння дітьми ідіом можна запропонувати їм скласти з кожною фразою речення і занести їх до протоколу.

Методика 3

Мета: з'ясувати уміння дітей переказувати (повно, стисло, вибірково) казку.

Хід експерименту: дослідник бере по двоє дітей з кожної вікової групи (середньої, старшої, підготовчої), читає їм казку один раз і пропонує переказати (експеримент проводиться індивідуально з кожною дитиною). Попередня робота. Дібравши казку, дослідник виокремлює з неї основні понятійні одиниці, які дають можливість оцінити переказ як повне відтворення тексту. Наприклад, перегляньте протокол запису відтворення (переказу) української народної казки «Колосок» (табл.).

Понятійні одиниці Двоє мишенят, Круть і Верть: співали, танцювали, крутились, вертілись. Мишенята відмовились. Мишенята хочуть їсти. Півник Голосисте горлечко: піснею будив, схоплювався, робив, замітав подвір'я, знайшов колосок, запропонував обмолотити, борошна намолов. Тісто міси» сам. Дрова рубав, піч затопив, пироги пік. Півник їх вигнав Тип переказування
Відтворення Кв      

Якщо дитини відтворила слово чи фразу, ставиться познач­ка «+», якщо замінила слова казки своїми словами, записується слово-замінник.

О тримані результати дослівного матеріалу обчислюють за формулою:

до Кв - коефіцієнт відтворення; т - кількість відтворених слів (фраз); т — кількість виділених понятійних одиниць.

Кв 80-100% - повний переказ; 64-75% - стислий пере­каз; 56-60% - вибірковий переказ; нижче 50% - поверхове відтворення тексту, зв'язний переказ відсутній.

Методика 4

Мета: з'ясувати, які типи речень переважають у мовленні дітей різного дошкільного віку, їх склад.

Матеріал: сюжетні картинки.

Хід експерименту: Для проведення дослідної роботи відібрати по 5 дітей з кожної вікової групи. Індивідуально кожній дитині запропонувати сюжетні картинки різної склад­ності для створення розповіді.

Наступного разу провести бесіду «Твій вихідний день у сім'ї» або «Твій День народження».

Через день запропонувати дитині розповісти (або переказа­ти) знайому казку. Відповіді дітей записати, результати аналі­зу занести до таблиць.

Таблиця

Ім'я та прізвище дитини, вік Зміст мовлення Кількість речень Прості непоширені Прості поширені 3 прямою мовою 3 однорідними членами
Переказ            
Розповідь за картинками            
Розповідь з власного досвіду            

Таблиця

 

Ім'я та прізвище дитини, вік Непоширене речення Кількість речень (однослівних, двослівних, трислівних) Підмет Присудок Підмет і присудок Інші члени речення
Переказ            
Розповідь за картинками            
Розповідь з власного досвіду            

Практичні завдання для самостійного опрацювання лекційного матеріалу

1. Дайте відповідь на запитання: Методика розвитку мов­лення дітей дошкільного віку - це частина дошкільної педагогіки чи самостійна наука? Що таке «лінгводидактика»? Чи вхо­дить методика розвитку мовлення дітей дошкільного віку до лінгводидактики? Чи можна її назвати «дошкільною лінгводидактикою»?

2. Укладіть схему (сонечко) «Зв'язок дошкільної лінгводидактики з іншими науками».

3. Поміркуйте, чи справедливе, на ваш погляд, тверджен­ня К.І. Чуковського, який назвав дошкільнят лінгвістичними геніями.

4. На основі аналізу науково-методичних джерел, матері­алів лекцій, довідкової літератури знайдіть найбільш повне, на нашу думку, визначення ключових понять курсу і випишіть їх у зошит.

5. Прочитайте, порівняйте та проаналізуйте визначення пред­мета методики навчання рідної мови у навчальній літературі:

Предметом її [методики навчання рідної мови] є розробка закономірностей, змісту, методів і форм роботи з розвитку мов­лення дітей дошкільного віку в дошкільних закладах і сім'ї (Лещенко О.М. Методика навчання рідної мови і грамоти. - К.: Вища шк., 1972. - С. 3).

Предметом вивчення методики є процес оволодіння рідною мовою як засобом спілкування в умовах виховання та навчання (Методика розвитку рідної мови і ознайомлення з навколишнім у дошкільному закладі / A.M. Богуш, Н.П. Орланова, Н.І. Зе­ленко та ін. — С. 5).

Яке з цих визначень найповніше характеризує предмет методики? Як би ви визначили предмет та об'єкт вивчення ме­тодики розвитку рідної мови і ознайомлення з навколишнім світом у дошкільному закладі?

3. Методологічними засадами методики розвитку рідної мови є взаємозв'язок мови та поняття, мови та історії. Наведіть конкретні приклади того, як реалізується положення філософії про взаємозв'язок мови і поняття у безпосередній мовленнєвій діяльності дітей. Як має діяти вихователь відповідно до цього положення, збагачуючи словниковий запас дитини? Як реалі­зується положення про взаємозв'язок мови та історії у сучасній педагогічній практиці дошкільних закладів України та варіа­тивних програмах навчання і виховання дітей? Наведіть конк­ретні приклади.

4. Природничими засадами дошкільної лінгводидактики є вчення О.Г. Іванова-Смоленського про три основні форми тим­часових мовленнєвих зв'язків, які утворюються в корі головно­го мозку: словесний подразник - безпосередня дія дитини (С - Б); безпосередня дія - словесна відповідь дитини (Б - С); сло­весний подразник - словесна відповідь дитини (С - С). Визнач­те, впродовж якого вікового періоду діє кожний з цих видів тим­часових нервових зв'язків. Наведіть конкретні приклади.

5. Методика навчання рідної мови послуговується психологіч­ними поняттями: «егоцентричне мовлення», «соціологізоване мовлення», «внутрішнє мовлення». З'ясуйте, хто з психологів об'­єднав ці поняття? Як вони їх тлумачать? Як співвідносяться, на ваш погляд, ці поняття? Поясніть сутність кожного з них. Чи вжи­вається у цьому співвідношенні поняття «зовнішнє мовлення»?

6. Прочитайте наведені визначення поняття «мова».

Мова - це: 1) універсальний засіб навчання і виховання лю­дини; 2) енциклопедія людського досвіду; 3) першооснова на­громадження культурних цінностей, засіб вираження змісту культури, спосіб введення окремої людини в процес суспільно­го культурного розвитку; 4) один із компонентів духовної куль­тури суспільства; 5) засіб координації усіх виробничих процесів; 6) функціональна система, нерозривно пов'язана з усіма галу­зями суспільного життя (Бабич Н. Д. Основи культури мовлен­ня. - Л: Світ, 1990. - С. 12).

Які з наведених визначень найповніше відображають сутність поняття «мова»? Поясніть, які сторони соціального життя відображено в кожному із наведених визначень? Як співвідносяться між собою висловлювання у визначеннях Мацько Л, Сидоренко О. «мова - це засіб вираження думок» та По­тебні О. «мова є засобом не вираження готової думки»?

7. Прочитайте наведені визначення мовлення:

Мовлення - це: 1) спосіб існування і вияву мови, «мова в дії», мовний процес у багатьох його видах і формах (говоріння, писання, слухання, читання), мовчазна розмова із самим собою, обдумування свого чи сприйнятого від інших майбутнього по­відомлення; 2) вияв процесу формування (а не втілення); 3) вияв одиниць мови усіх рівнів і правил їх поєднання; 4) засіб конк­ретизації спілкування (мовного спілкування) (Бабич НД. Ос­іниш культури мовлення. - С. 11-12).

Визначте, яка з наведених дефініцій найповніше відобра­жає. поняття «мовлення»? Поясніть, як ви розумієте значення кожного з наведених визначень? У яких випадках у роботі з дітьми дошкільного віку потрібно вживати термін «мова», а в яких «мовлення?» Проілюструйте свої міркування конкретни­ми прикладами.

8. Як співвідноситься закономірність «засвоєння виразності мови залежить від розвитку у дитини сприйнятливості до за­собів інтонації, тобто вміння відчувати виразність чужої мови, її внутрішній світ» із принципом оцінки виразності мови? На­ведіть конкретні приклади реалізації цього принципу в прак­тичній навчально-мовленнєвій діяльності з дітьми.

9. Складіть картотеку наукових та методичних видань за останні 2-3 роки відповідно до методів педагогічного дослідження.

Плани практичних та семінарських занять


Дата добавления: 2015-11-04; просмотров: 336 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
В дошкільній лінгводидактиці| Самооцінка особистих освітніх досягнень

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.01 сек.)