Прагнення до реформування церкви в гуманізмі Північного Відродження. Еразм Роттердамський, Ульріх фон Гуттен.

Літературні процеси, що відбувалися у країнах Північного Відродження, були дуже своєрідні. Наприклад, у Німеччині найпопулярнішим жанром XV—XVI ст. вважалася так звана література про глупоту і дурнів. У цьому жанрі написаний твір одного з найосвіченіших людей Європи — Еразма Роттердамського «Похвала глупоті». Це сатира, спрямована проти «сморідного болота» богословів і невігласів-ченців, пап, хтивих королів, низькопоклонних вельмож. Він закликав повернутися до ранньої християнської традиції.

Еразм був глибоким знавцем і шанувальником античної, особливо давньогрецької літератури. Завдяки Еразмові європейцям стали доступні численні твори Плутарха, Лукіана, Ксенофонта, Евріпіда, що були перекладені ним із давньогрецької на латинську мову. Величезне значення у боротьбі гуманістів проти богословів-схоластів мала грандіозна праця Еразма — видання виправленого ним грецького тексту Нового Заповіту з перекладом на латинську мову й ретельним філологічним та історичним коментарем. Дана праця Еразма не тільки започаткувала критичне вивчення Біблії, а й нанесла шкоди авторитету церкви і схоластичній науці. Еразм виявив помилки й суперечності у загальноприйнятому і офіційно затвердженому церквою тексті Нового Заповіту.

Видання Еразмом у Базелі у 1516 р. Нового Заповіту його друзі — видатний англійський гуманіст Томас Мор, члени оксфордського гуманістичного гуртка Колет й Лінакр, а також покровитель Еразма архієпископ Кентерберійський Уорхем — сприйняли як важливий крок до здійснення церковної реформи, про яку вони мріяли. Але якщо в англійських гуманістів видання Еразмових праць викликало гаряче схвалення, гордість і захоплення подвигом ученого, теологи-схоласти зустріли його вороже. Указані Еразмом помилки у затвердженому церквою тексті Нового Заповіту збуджували сумніви в умах і підривали традиційне ставлення до Біблії як до Божественного Одкровення.

Висновок

Дослідники вказують, що пороки сучасності засуджував Ульріх фон Гуттен — видатний політичний мислитель, поет-лицар. Він був одним із авторів памфлету «Листи темних людей». У цьому творі гнівно викрито лицемірство папства, піднесено ідею єдиної Німеччини, у якій вся влада має належати лицарству. Гуттен підготував боротьбу за реформу церкви, яка розпочалася виступом Мартіна Лютера у 1517 р. і невдовзі охопила всю Німеччину.

Особливостями Північного Відродження є: "духовне пробудження" людини через релігійне оновлення, завдяки переосмисленню взаємостосунків "людина - Бог"; заперечення ролі церкви як посередника між світом людським та божественним; актуальність морально-релігійних проблем; зосередженість на внутрішньому, духовному світі людини; містичне світовідчуття. Людина в культурі Північного Відродження не є центром світу і світогляду, вона осмислюється лише як частка мінливого неспокійного світу, проте частка важлива, сповнена напруженого духовного життя. Тому Північне Відродження позбавлене того оптимізму, віри в безмежні людські можливості, гармонійного світовідчуття, які характеризують культуру Італійського Відродження. Із цим пов'язані досить пізнє і нерівномірне поширення гуманістичних ідей, їх переосмислення і засвоєння на ґрунті середньовічних традицій, їх переплетіння з національною специфікою. Зважаючи на те, що реформаційний рух охопив різні верстви суспільства, пронизав культуру "по вертикалі", Північне Відродження позбавлене характеру витонченої елітарності, притаманної Італійському Відродженню.

Дата добавления: 2015-10-28