Вимоги до контролю за рівнем засвоєння змісту освіти.

Контроль є ефективним тоді, коли педагоги дотримують­ся певних вимог до його проведення.

1. Індивідуальний характер контролю успішності пе­редбачає виявлення знань кожного учня (студента), його успіхів, невдач; рівня самостійності у пізнавальному про­цесі, характеру труднощів, як він їх долає і якої допомо­ги потребує; використання додаткових запитань під час опитування слабших учнів (студентів) та ін.

2. Систематичність контролю виявляється у спону­канні учнів (студентів) до постійної підготовки до занять, систематичному опитуванні їх шляхом використання са­мостійних міні-завдань, особливій увазі до слабших, за­охоченні їх до пізнавальної діяльності на всіх етапах за­няття тощо.

3. Достатня кількість даних для оцінки означає, що при виставленні оцінки слід враховувати передусім зміст відповіді учня (студента) на запитання, а також його до­повнення до відповідей інших на поточному і попередніх уроках.

4. Дотримання об'єктивності під час оцінювання знань передбачає виставлення оцінки тільки за фактичні знання. На оцінку не повинні впливати суб'єктивні фактори, зок­рема ставлення педагога до учня (студента). Кожну оцінку педагог має мотивувати, що запобігає невдоволенню осіб, схильних до переоцінки своїх знань.

5. Єдність вимог до оцінювання знань учнів означає недопущення педагогами надмірної вимогливості чи по­блажливості.

6. Оптимізація контролю успішності учнів полягає у використанні такої методики контролю, яка б передбача­ла мінімум затрат зусиль і часу педагога та учнів (студе­нтів) для отримання необхідних відомостей.

7. Гласність контролю передбачає повідомлення про результати перевірки рівня знань, пояснення оцінки, пе­реваг і недоліків відповіді.

8. Всебічність контролю — це перевірка та оцінювання не тільки теоретичних знань, а й здатності застосовувати на практиці уміння та навички, отримані під час навчання.

9. Тематична спрямованість контролю передбачає обо­в'язкове визначення, який саме розділ програми, тема, вид знань, умінь і навичок підлягають оцінюванню.

10. Дотримання етичних норм спонукає педагога віри­ти в можливості учнів (студентів) навчатися і перекону­вати їх у цьому; пояснювати труднощі у засвоєнні навча­льного матеріалу і допомагати у їх подоланні; дотримува­тися педагогічного такту (доброзичливості і делікатності, відчуття міри в заохоченні та покаранні тощо).

Головне — контроль повинен допомогти молодій лю­дині пізнати себе, повірити у свої можливості, реалізувати свої знання, уміння і навички, а не притлумлювати її пізнавальну і відтворювальну можливість.

Критерії і системи оцінювання. Успіхи навчально-пізнавальної діяльності учнів (студентів) характеризу­ються кількісними і якісними показниками, що виража­ються й фіксуються в оцінці успішності.

Оцінювання знань — визначення й вираження в умовних одини­цях (балах), а також в оціночних судженнях учителя знань, умінь та навичок учнів відповідно до вимог навчальних програм.

Оцінюючи знання, уміння та навички, педагоги керу­ються критеріями, які відповідають загальним вимогам щодо якості знань відповідно до навчальної програми. До таких критеріїв належать обсяг (повнота) знань, який ви­значається кількістю всіх елементів знання про вивчений об'єкт, що передбачає навчальна програма. Глибина знань характеризується кількістю усвідомлених учнем (студен­том) істотних зв'язків і відношень у знаннях. Міцність знань — це збереження в пам'яті вивченого матеріалу, що відтворюється повністю, тривалий час, легко і безпомилко­во. Оперативність знань передбачає вміння використати знання у стандартних однотипних умовах. Важливими критеріями є також уміння викласти знання в усній, пись­мовій і графічній формах та якість умінь і навичок.

Рівень знань як критерій оцінки може бути:

— репродуктивним (знання є свідомо сприйнятою, за­фіксованою в пам'яті та відтворюваною об'єктивною ін­формацією про предмети пізнання);

— реконструктивним (знання виявляються у готов­ності і вмінні застосувати їх у подібних, стандартних або варіативних умовах);

— творчим (учні чи студенти можуть продуктивно застосувати знання і засвоєні способи дій у нетипових ситуаціях).

З метою об'єктивного оцінювання рівня навчальних досягнень учнів у школі впроваджено 12-бальну шкалу. Вона побудована за принципом урахування особистих досягнень учнів. Відповідно до неї виділяють чотири рівні навчальних досягнень.

I рівень (1—3 бали) — початковий. Відповідь учня при відтворенні навчального матеріалу елементарна, фраг­ментарна, свідчить про початкові уявлення про предмет вивчення.

II рівень (4—6 балів) — середній. Учень відтворює ос­новний навчальний матеріал, здатний виконувати завдан­ня за зразком, має елементарні вміння.

III рівень (7—9 балів) — достатній. Учень знає істотні ознаки явищ, закономірностей, а також самостійно засво­ює знання в стандартних ситуаціях. При цьому він демон­струє здатність до аналізу, абстрагування, узагальнення то­що, робить висновки, виправляє допущені помилки. Відпо­відь учня повна, правильна, логічна, обґрунтована, хоча йому бракує власних суджень. Учень може самостійно здійснювати основні види навчальної діяльності.

IV рівень (10—12 балів) — високий. Знання учня є глибокими, міцними, узагальненими, системними. Учень уміє застосовувати знання творчо, його навчальна діяль­ність має дослідницький характер. Він самостійно оцінює різноманітні життєві ситуації, явища, факти, виявляє і від­стоює особисту позицію.

У 2002/2003 навчальному році Міністерством освіти і науки України започатковано впровадження системи не­залежного тестування випускників середньої загальноос­вітньої школи.

V вищих навчальних закладах збереглася чотириба­льна система оцінювання знань, умінь і навичок, що має чотири оцінки: «незадовільно», «задовільно», «добре», «відмінно».

Оцінка «незадовільно» виставляється студентові, який виявив прогалини у знаннях основного навчально-прог­рамного матеріалу, припустився принципових помилок у виконанні передбачених програмою завдань. Такі студен­ти неспроможні продовжити навчання чи приступити до професійної діяльності після закінчення вузу без додат­кових занять із відповідної дисципліни.

Оцінки «задовільно» заслуговує студент, що виявив знання основного навчального матеріалу в обсязі, необхід­ному для подальшого навчання і майбутньої роботи за професією, який справляється з виконанням завдань та ознайомлений з основною літературою, рекомендованою програмою, її виставляють студентам, що припустилися огріхів у відповіді на іспиті та при виконанні екзамена-

ціиних завдань, але продемонстрували спроможність ви­правити помилки.

Оцінку «добре» виставляють студентам, які виявили повне знання навчально-програмного матеріалу, успішно виконують передбачені програмою завдання, засвоїли ре­комендовану програмою основну літературу. Як правило, оцінку «добре» отримують студенти, які продемонструва­ли системні знання з дисципліни, здатні до їх самостійно­го поповнення й оновлення у подальшій навчальній робо­ті та професійній діяльності.

Оцінки «відмінно» заслуговує студент, який виявив все­бічні, системні і глибокі знання з навчально-програмного матеріалу, правильно виконує завдання, передбачені програ­мою, ознайомлений з основною і додатковою літературою, що рекомендована програмою. Як правило, оцінку «відмін­но» виставляють студентам, які засвоїли систему основних понять дисципліни, а також виявили творчі здібності в ро­зумінні і використанні навчально-програмного матеріалу.

З урахуванням цих критеріїв, зважаючи на специфіку конкретних дисциплін, встановлюють вимоги до оцінки знань на екзаменах і диференційованих заліках з інозем­них мов, креслення, нарисної геометрії, фізичного вихо­вання, виконавських дисциплін вузів культури і мистецтв та інших предметів, вивчення яких спрямовується пере­важно на формування практичних умінь, навичок і про­фесійної майстерності.

Недоліками такої системи оцінювання знань студен­тів є суб'єктивізм, слабка диференційованість шкали, не­відповідність шкільній системі, до якої звикли студенти як колишні школярі. Одним з ефективних шляхів подо­лання цього у вищій школі є використання модульно-рейтингової системи навчання.

У зарубіжних країнах, а останнім часом і в Україні, для перевірки й оцінювання знань учнів використовують різноманітні тести. Вони можуть входити до комплекту навчально-дидактичних матеріалів з певної навчальної дисципліни й видаватися разом із підручником. Усну пе­ревірку багато педагогів вважають лише допоміжнім за­собом контролю сумлінності учня в процесі навчання і оцінки за неї майже ніколи не виставляють.

У школах США великого значення надають інформу­ванню учнів про їхні успіхи в навчанні, можливості порі­вняти свою роботу з роботою однокласників, розкривши загальну картину виставлених (за тестуванням) оцінок. Кожен учень може переконатися, до якої категорії потра­пляють результати виконаного ним тесту. Дітей не ви-

кликають до дошки, не опитують. Закони деяких штатів забороняють повідомляти будь-кому оцінки учня без письмового дозволу батьків.

Системи оцінювання знань у різних країнах різні. На­приклад, у Німеччині найвища оцінка — «1», найнижча — «6». Кожній оцінці відповідає певна кількість балів з ураху­ванням так званої тенденції оцінки. Так, бали 15, 14, 13 від­повідають відмінній оцінці «1»; 12, 11, 10 — «2»; 9, 8, 7 — «З»; 6, 5, 4 — «4»; 3, 2, 1 — «5»; про цілковиту відсутність знань з предмета сигналізує 0 балів, що означає оцінку «6». Під час атестації учнів оцінки виставляють лише в балах.

Сліпо переносити зарубіжний досвід щодо перевірки і оцінювання знань, умінь і навичок у практику навчальної роботи української школи недоцільно. Але варта уваги ідея гуманного підходу до учня при оцінюванні його знань, повага до його людської гідності.

Запитання. Завдання

1. Розкрийте наукові засади формування змісту освіти в Україні.

2. Охарактеризуйте основні документи, які визначають зміст осві­ти в навчальних закладах України.

3. Яка відмінність у фаховій підготовці бакалавра і магістра?

4. Які регіональні особливості можуть бути відображені у шкільно­му компоненті навчального плану?

5. Чому контроль успішності учня (студента) повинен бути систе­матичним?

6. Розкрийте суть основних вимог організації контролю рівня знань, умінь та навичок.

7. Охарактеризуйте запроваджену в середній школі 12-бальну систему оцінювання рівня знань та умінь учнів.

Література

Аванесов В. С. ОсновьІ научной организации педагогического конт-роля в вьісшей школе. — М., 1990.

Беспалько В. П. Теория учебника. — М., 1988.

Болюбаш Я. Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти. — К., 1997.

Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття»). — К., 1994.

Єрмаков І. Г. Феномен сьогодення й майбуття// Освіта. — 2003. — № 40—41. — 3—10 верес.

Жерар Ф.-М. та ін. Як розробляти та оцінювати шкільні підручники. — К., 2001.

Закон України «Про освіту». — К., 1991.

Оцерний Л. П. ОсновьІ системи контроля качества обучения. — К., 1995.

Сікорський П. Концепція розвитку профільного навчання у загаль­ноосвітніх школах України// Освіта. — 2003. — № 39. — 27 серп. — З верес.

Слепкань 3. П. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі. — К., 2000.

Чайка В., Левчук І. Проблема формування компонентів змісту навчального матеріалу в професійній діяльності вчителя// Наукові записки ТДПУ ім. В. Гнатюка. Серія: педагогіка. — 1991. — № 1.

2.3. Процес навчання

Процес навчання за своєю сутністю є рухом учня шля­хом пізнання від незнання до знання, від неповного до повнішого, ширшого і точнішого знання. У процесі навчан­ня формуються пізнавальні, практичні вміння і навички, відбувається розвиток і виховання учнів та студентів.

Дата добавления: 2015-10-28