Філософські погляди В.І.Леніна

Джерела марксизму

Філософія К.Маркса та Ф.Енгельса

Проблема людини в марксизмі

Філософські погляди В.І.Леніна

1. Марксистська філософія сформува­лась на багатому грунті попередніх філософських сис­тем. Марксистська філософія, і в цьому одна з її спе­цифічних рис, виникла як складова більш широкого вчення — марксизму. До його складу, крім філософ­ського вчення, входить також теорія економічного розвит­ку суспільства — політична економія і теорія соціаль­но-політичного розвитку - "науковий комунізм". Марк­сизм — одна з небагатьох спроб в історії людства дати цілісне розуміння об'єктивного світу та місця і ролі людини в ньому, розкрити найзагальніші закони роз­витку природи, суспільства та людського мислення.

Батьківщина марксизму — Німеччина. Його творці — Карл Маркс (1818—1883 рр.) і Фрідріх Енгельс (1820—1895 рр.); час створення — 40-ві роки XIX ст. Виникнення марксизму було детерміновано конкретними соціально-економічними і політичними передумовами. В кінці XVIII ст. в Англії почався промисловий переворот, який у XIX ст. охопив інші європейські держави. На зміну феодалізму широким фронтом йшов капіталізм. Формувались нові класи — буржуазія і пролетаріат. Глибшала безодня між багатством і бідністю. В середо­вищі робітничого класу зростає незадоволення станом справ. Поступово воно переростає у страйки, організо­вані виступи проти існуючого економічного та політич­ного ладу. Деякі з них набувають великого резонансу.

Соціальні конфлікти та потрясіння цього періоду, закономірно, викликали у свідомості робітників та про­гресивної інтелігенції багато соціально-філософських запитань про перспективи розвитку суспільства. Марк­сизм в цілому і його філософія прагне дати відповіді на ці запитання.

Велику роль у формуванні марксистського філо­софського бачення світу відіграв бурхливий розвиток природознавства у першій половині XIX ст. У філософському аспекті набула належної аргументації ідея безперервності еволюції органічного світу, закономірності виникнення людини як найвищого прояву природи.

Великий вплив на формування філософських по­глядів К.Маркса і Ф.Енгельса справила класична німецька філософія, особливо праці Г.Гегеля і Л.Фейєрбаха. К.Маркс і Ф.Енгельс критично сприйняли і за­стосували на абсолютно нових засадах гегелівське вчення про діалектику як теорію розвитку і філософський ме­тод. По-новому трактуються також філософські ідеї Фейєрбаха, зокрема щодо об'єктивності матерії, сутності людини, критики релігії. Якісно відрізняючись від німецької класики за духом і змістом, марксистська філо­софія успадкувала від неї раціоналізм як спосіб пояс­нення і осягнення дійсності. Віра в силу розуму, науко­ве знання, соціальний прогрес представлені тут макси­мально повно, що певною мірою визначило її оптимі­стичний характер і забезпечило широку підтримку цьо­го вчення з боку багатьох послідовників.

2. Марксизм відмовляється від багатовікової традиції, яка визнавала філософію наукою наук, всезагальною теорією, знанням про все. Філософія марксизму вико­ристовує знання цих наук, але кардинально відрізняється від них як предметом, так і методом пізнання. Крім найзагальніших закономірностей розвитку природи, су­спільства і пізнання, К.Маркс і Ф.Енгельс включають до предмета філософії також людину, практику, відно­шення "людина — світ".

У роботі "Людвіг Фейєрбах і кінець класичної ні­мецької філософії" (1886 р.) Ф.Енгельс висуває ідею про основне питання філософії. Його суть — відно­шення мислення до буття. Це відношення може розгля­датись з двох сторін: 1) що існувало раніше — свідомість, Дух чи матерія; 2) чи спроможна людина за допомогою власної свідомості пізнати навколишній світ?

Згідно з марксизмом, філософів, які визнають матерію первинною, а свідомість вторинною, називають матеріа­лістами. Тих, хто визнає первинність духу або свідо­мості, називають ідеалістами. Ідеалізм, у свою чергу, постає у двох формах — суб'єктивний і об'єктивний. Суб'єктивний ідеалізм бачить першооснову буття у свідомості суб'єкта. Об'єктивний ідеалізм як першооснову буття розглядає дух або ідею, що існує об'єктивно, поза суб'єктом.

Творці марксизму використовують матеріалістичні ідеї античної філософії, епохи Відродження, Нового часу і Фейєрбаха, але йдуть значно далі. Таким чином, мате­ріалізм стає діалектичним, а діалектика — матеріалі­стичною. Таке поєднання дало свої позитивні резуль­тати. В рамках конкретної філософської концепції ви­никла можливість застосувати діалектику при аналізі не лише свідомості (як у Г.Гегеля), а й природи, еконо­мічних, соціальних, політичних та інших процесів, що відбуваються в суспільстві, процесу пізнання.

Принципово по-новому в марксистській філософії вирішується комплекс питань, пов'язаних з життям су­спільства. Попередня філософія вбачала джерело роз­витку суспільства в ідеях, поглядах, теоріях, що існува­ли в різні історичні епохи і справляли вплив на життя людей, визначали політику, мораль, економіку, характер державного устрою та ін. Філософія марксизму пере­носить акцент на економічне життя суспільства, насам­перед на сферу матеріального виробництва. Виробничі відносини визначають усі інші відносини між людьми і становлять суспільний базис. Матеріальне буття, еко­номічний базис визначають суспільну свідомість (мо­раль, право, ідеї, теорії тощо). К.Марксу та Ф.Енгельсу вдалося відкрити феномен повторюваності у суспіль­них процесах і тим самим довести, що й суспільство, а не тільки природа, розвивається за певними законами, ви­ділити окремі етапи в його розвитку, які були названі суспільно-економічними формаціями, по-новому оціни­ти роль народних мас та окремих особистостей в історії, дати своє розуміння причин виникнення і функціонування держави, соціальних класів, їхньої боротьби між собою, показати еволюцію сім'ї та ін.

3. Особливе місце у філософії марксизму посідає проблема людини. Вказуючи на подвійну (біологічну і соціальну) природу людини, марксистська філософія зводить її сутність до соціальних рис і трактує як сукуп­ність усіх суспільних відносин.

Проблема людини у марксизмі органічно пов'язана з теоретичним осмисленням такого суспільного феноме­на як відчуження. Під останнім розуміється складне явище, змістом якого є перетворення самого процесу людської діяльності і її результатів в силу, що панує над людиною, тисне на неї. Причиною відчуження є експлуатація людини людиною, в основі якої лежить приватна власність на засоби виробництва. К.Маркс і Ф.Енгельс запропонували і конкретний шлях виходу з ситуації, що склалася, — знищення приватної власності на засоби виробництва. Це можна здійснити, на їхню думку, через утвердження нового типу власності — влас­ності всіх і кожного водночас, суспільної за своїм ха­рактером.

Ідея знищення приватної власності та подолання відчуження проходить червоною ниткою через увесь марксизм. Суспільством соціальної рівності, справед­ливості та гуманізму проголошується комунізм. У тво­рах К.Маркса і Ф.Енгельса комунізм виступає у двох аспектах: як світле суспільство майбутнього, мета при­гноблених і як дійсний, реальний рух, що послаблює стан відчуження. Вказується і соціальна сила, здатна кардинально змінити суспільні відносини, забезпечити перехід від приватної до суспільної власності, — робіт­ничий клас, пролетаріат.

Сьогодні можна сказати, що комуністичний суспіль­ний ідеал так і не знайшов адекватної реалізації на прак­тиці ні за життя фундаторів марксизму, ні після їхньої смерті, хоча спроб було немало. Теорія виявилась без­силою матеріалізуватись

Важливою стороною філософії марксизму стала роз­робка проблеми практики. У цьому вченні практика траєктується як матеріальна предметно-чуттєва, цілеспря­мована діяльність людини, завдяки якій змінюються природний і суспільний світ, у тому числі і сама людина. Вищим рівнем практики К.Маркс і Ф.Енгельс вважали революційну зміну суспільних відносин. По суті вся марксистська філософія — це спроба раціонально обгрунтувати шляхи зміни світу на кращий. Вона ста­ла духовною зброєю в руках тих, хто бажав кардиналь­ної зміни суспільного ладу. Але результати застосу­вання цієї зброї виявились трагічними.

Одна із особливостей марксистської філософії її атеїзм. У цьому вченні релігія піддається нищівній кри­тиці.

4. Серед послідовників вчення К.Маркса і Ф.Енгельса особливе місце належить В.І,Леніну (1870—1924 рр.). Ленін намагається максимально використати філософію марксизму для створення теорії боротьби робітничого класу. Так, діалектика цікавить його у двох аспектах: як філософський метод і як метод, що може використо­вуватися в політичній діяльності, практиці боротьби з царизмом, при здійсненні соціалістичної революції і вирішенні завдань соціалістичного будівництва. Роз­думи з приводу діалектики у найбільш сконцентрова­ному вигляді знайшли втілення у праці В.І.Леніна "Фі­лософські зошити". Згідно з його вченням, діалектика виявляється у двох формах: об'єктивній і суб'єктивній. Під об'єктивною діалектикою розуміється розвиток дійсності, навколишнього світу в тому вигляді, як він відбувається сам по собі, незалежно від впливу людей, тобто об'єктивно. Суб'єктивна діалектика — це відоб­раження, відтворення реального процесу розвитку (об'єк­тивної діалектики) в свідомості людей.

В своїй основній філософській праці "Матеріалізм і емпіріокритицизм" (1908 р.) Ленін робить ряд принци­пових висновків гносеологічного характеру. Обгрунтовує ідею що в основі матерії лежить така властивість як відображення. Відображення -— це атрибут матерії, одна з її найзагальніших характеристик. Залежно від рівня організації, розвитку матеріальних систем змінюється і його специфіка. У найзагальнішому випадку можна роз­різняти відображення на рівні неживої, живої природи і на рівні свідомості, суспільства. Пізнання світу, за В.І.Леніним, - це теж процес відображення, відтворен­ня властивостей об'єкта пізнання у свідомості людини.

Специфічне місце в ленінських роботах, належить проблемі матерії. Нагадаємо, що матерія — одне з цен­тральних понять марксистської філософії. На думку Леніна, визначальними характеристиками матерії є її об'єктивність і здатність відображатись. В.І.Ленін нама­гається розібратись, яку роль у житті окремих індивідів та суспільства в цілому відіграє свідомість, суб'єктив­ний фактор. У зв'язку зі створенням В.І.Леніним полі­тичної партії, метою якої було повалення царизму в Росії, проблема свідомості в його роботах набуває специфіч­ного забарвлення, вона виступає насамперед як пробле­ма взаємозв'язку суспільної психології та ідеології. Увага акцентується на необхідності активного внесення ідеології в стихійний революційний рух трудящих.

Значну увагу В.І.Ленін приділяє питанням функціо­нування суспільства і практики революційних пе­ретворень. Підкреслюючи вирішальну роль трудящих мас в історії, В.1.Ленін рушійну силу суспільного розвит­ку, слідом за К.Марксом і Ф.Енгельсом, бачить у кла­совій боротьбі. Шлях практичного подолання експлуа­тації пролетаріату — соціалістична революція і дикта­тура пролетаріату.

Серед широкого кола питань суспільного розвитку, якими цікавився і які досліджував В.І.Ленін, особливе місце належить теорії соціалістичної революції. Революція трактується ним як якісний стрибок, що забезпечує перехід суспільства на принципово новий ступінь свого розвитку і передбачає кардинальну зміну форм та характеру власності на засоби виробництва, соціаль­ного, політичного і духовного життя суспільства.

Нового трактування набуває держава. Вона розгля­дається як спеціальний орган, машина, за допомогою якої здійснюється управління суспільством в інтересах па­нуючого класу. В.І.Ленін постійно підкреслює класо­вий характер і класову сутність держави, обґрунтовує необхідність такої конкретної форми державного управ­ління, як диктатура пролетаріату. Історія згодом показала, до яких трагічних наслідків може призвести абсолютизація даної форми управління.

При осмисленні ленінської спадщини необхідно чітко розрізняти його безпосередньо філософське вчення і практичну діяльність як політика, ідеолога Жовтневої соціалістичної революції, керівника політичної партії і держави. Багато з того, що зроблено В.І.Леніним у філософії, не витримало випробування часом. Разом з тип окремі положення зберегли свою цінність, мають значення і тепер.

Контрольні запитання

1. Що є основою визначення історичних етапів роз­витку філософії?

2. У чому полягає відмінність давньоіндійської філософії від тодішніх релігійних систем?

3. Розкрийте сутність гуманізму давньокитайської філософії. Які характерні риси філософії Стародав­ньої Греції?

4. У чому проявляються особливості філософії Пла-тона?

5. Розкрийте сутність філософії Платона.

6. Назвіть основні ознаки середньовічної філософії.

7. У чому полягає гуманізм і драма філософії Від. родження?

8. У чому полягає проблема методу в філософії Ф.Бекона? Окресліть характерні риси і сутність пан­теїзму Б.Спінози.

9. У чому полягає суперечність філософських сис­тем Д.Локка і Р.Декарта? Визначте ключові моменти французької філософії XVIII ст.

10. Назвіть вихідні принципи етики І.Канта.

11. Визначте і обгрунтуйте сутність діалектики Г.Ге-геля.

12. У чому полягає антропологізм філософії Л.Фей-єрбаха?

13. Які вихідні принципи філософії марксизму?

14. У чому полягає сутність матеріалістичної діа­лектики? Назвіть визначальні риси матеріалістичного розуміння історії. Визначте основні риси марксистської філософії.

Теми рефератів

1. Основні принципи періодизації історико-фУ софського процесу.

2. Давньоіндійська філософія і сучасність.

3. Конфуцій і конфуціанство.

4. Проблема людини в філософії Сократа.

5. Платонівська "ідеальна держава" і сучасність.

6. Поняття душі у філософії Арістотеля і сучасність?

7. Філософський зміст патріотики.

8. Гуманізм Відродження і сьогодення.

9. Вчення про субстанцію у філософії Б.Спіно.ш.

10. Сутність монадології Г.Лейбніца. Автономність етики І.Канта.

11. Філософія творчості Ф.Шеллінга.

12. Раціональний зміст гегелівської діалектика

13. Проблема людської діяльності у філософії Л.Фейєрбаха.

14. Марксизм і його фальсифікація у радянський період.

рекомендована література

1 Аристотель. О душе // Соч.: В 4 т. - М., 1983. — Т1 '- С. 18-122.

2 Бекон Ф. Новий Органон // Соч.: В 2 т. — М.,,972'. - Т.2. - С. 5-222.

3 Богомолов А.С. Античная философия. — М.,,985'. - С. 3-335.

4. Гегель Г.В.Ф. Знциклопедия философских наук: ц З т _ м., 1974. — Т. 1: Наука логики. — С. 123 —

480.

5 Гельвеций К. О человеке // Соч.: В 2 т. — М., 1974. - Т.2. - С.5-568.

6. Герасимчук А. А. Філософія: Курс лекцій: Навч. посіб. для вузів. - К., 1999. - 165 с.

7 Гоббс Т. Левиафан // Избр. произведения: В 2т. - М., 1964. - Т.2. - С.6-232.

8. Горфункель А.Х. Философия зпохи Возрожде-ния. - М., 1980. - С. 7-322.

9. Гулига А.В. Немецкая классическая философия.

- М., 1986. - С. 5-343.

10. Декарт Р. Рассуждение о методе // Избр. про­изведения: В 2 т. - М., 1989. - Т.1. - С.17-112.

11. Енгельс Ф. Походження сім'ї, приватної власнос­ті та держави // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. — Т.21. - С.101-119.

12. Канке В.А. Философия. Исторический й систе-матический курс: Учеб. для вузов. — 2-е изд., пере-раб. й доп. - М., 1998.

13. Кант Й. Критика чистого разума // Соч.: В 6 т.

- М., 1964. -Т.З. - С.118-541.

14. Кузнецов В.Н., Мееровский Б.В., Грязнов А.Ф. >ападноевропейская философия XVIII века. — М., 1985. - с. 7-388.

15. Ламетри Ж. Человек-машина // Соч.: — М., 986. - С.112-210.

16. Лейбниц Г. Монадология // Соч.: В 4 т. — М., У82. - т. 1. - С.313-429.

17. Майоров Г.Г. Формирование средневековой фи-- м., 1979. - С. 6-248.

ня і тепер.

Дата добавления: 2015-10-28