Касаційна скарга

на вирок Судової колегії у кримінальних справах

Апеляційного суду Донецької області

Київський районний суд м. Донецька вироком від 12 березня 2008 р. засудив Лаврова Романа Івановича за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України на сім років позбавлення волі і на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно визначив йому сім років шість місяців позбавлення волі.

Апеляційний суд Донецької області ухвалою від 25 квітня 2008 р. залишив вирок без зміни.

Згідно з вироком Лавров Р.І. визнаний винним у тому, що 2 березня 2007 р. він під час сварки на ґрунті неприязних стосунків умисно, свідомо допускаючи можливість настання смерті Козлова С.С., завдав йому удар ножем у ліву частину грудної клітини, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження.

Як суд першої інстанції, так і апеляційний суд допустили неправильну кваліфікацію дій засудженого і в зв’язку із цим ухвалили незаконні рішення у справі. Дії Лаврова Р.І. мають ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Обставинами справи, які встановлені у судовому засіданні, підтверджено, що засуджений Лавров Р.І не мав умислу на вбивство Козлова С.С. Так, суд визнав засудженого Лаврова Р.І. винним у вчиненні закінченого замаху на вбивство Козлова С.С. з непрямим умислом. Проте замах на умисне вбивство з непрямим умислом неможливий. Тому дії Лаврова Р.І не можуть кваліфікуватися за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України. Таким чином, суд, в цілому правильно встановивши фактичні обставини справи, дав їм неправильну юридичну оцінку. Внаслідок завданого Лавровим Р.І. удару ножем Козлову С.С. було заподіяне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння. Однак реальна ситуація, яка склалася між підсудним і потерпілим, засвідчувала, що підсудний не мав умислу на вбивство і це визнав суд, записавши у вироку, що діяння вчинене з непрямим умислом.

Відповідно до ст. 15 КК України та п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р. № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи», закінчений замах на умисне вбивство особи може бути вчинено лише з прямим умислом, тобто коли винна особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

За таких умов вважаємо доцільним поставити питання щодо перекваліфікації дій підсудного з ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 на ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки внаслідок завданого Лавровим Р.І. удару ножем Козлову С.С. було заподіяне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння. Допущену судом першої інстанції помилку апеляційний суд не виправив.

При вирішенні питання про покарання просимо врахувати позитивні характеристики підсудного, його попередню бездоганну поведінку, те, що ініціатором сутички був саме потерпілий, і пом’якшити покарання підсудному Лаврову Р.І.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 372, 373 КПК України,

ПРОШУ:

Змінити вирок підсудному Лаврову Роману Івановичу, перекваліфікувати його дії на ч. 1 ст. 121 КК України та пом’якшити його покарання.

Захисник (підпис, дата) І.П. Марков

Дата добавления: 2015-10-02