Постанова як рішення слідчого, органу дізнання, прокурора, що приймається під час досудового розслідування.

Постанова – це кримінально-процесуальний документ, у якому викладається, мотивується та формулюється рішення чи розпорядження органу дізнання, особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора, а також рішення, які виніс суддя одноособово чи апеляційний суд під час провадження в кримінальній справі (п. 14 ст. 32, ст. 130 КПК України).

Через винесення постанови порушуються кримінальні справи, притягуються особи як обвинувачені, застосовуються запобіжні заходи, призначаються експертизи, зупиняється та закривається провадження у справі тощо. Своїми постановами прокурори скасовують незаконні рішення органів досудового слідства.

Загальні реквізити постанов містяться в ст. 130 КПК України. Зокрема, в постанові повинні бути вказані: місце та дата її складання; посада й прізвище особи, що виносить постанову; справа, в якій постанова виноситься; обґрунтування прийнятого рішення та посилання на статті закону, на підставі яких виноситься постанова.

Постанову підписує посадова особа, котра її винесла, а в деяких випадках її санкціонують (статті 139, 147, 177 КПК України); затверджують (статті 104, 192 КПК України) чи узгоджують з прокурором (статті 7, 7², 7³, 8, 9, 10, 11¹ КПК України). У певних випадках закон передбачає для певних осіб ознайомлення з постановою (ст. 197 КПК України), оголошення постанови під розписку (ст. 165-1 КПК України).

Згідно з ч. 5 ст. 114 КПК України, постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, що перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами й організаціями, посадовими особами та громадянами.

Виконання постанов забезпечується не лише можливістю застосування низки заходів процесуального примусу (привід, запобіжні заходи), а й моральними факторами, авторитетом органів і осіб, які винесли відповідні постанови. Ідеться про те, що закон не встановлює порядку примусового виконання постанов слідчого, наприклад, про освідування потерпілого, свідка, одержання від них зразків для експертного дослідження (волосся, крові тощо). Водночас, як засвідчує практика, в більшості випадків такі постанови слідчого відповідні особи виконують добровільно.

Аналіз вимог закону та слідчої практики в частині складання кримінально-процесуальних документів дає підстави виділити типову структуру постанови, що складається зі вступної, описово-мотивувальної та резолютивної частин.

У вступній частині постанови містяться: назва постанови, місце й дата складання, посада (якщо є, звання або чин) особи, котра винесла (затвердила, санкціонувала, узгодила) постанову, її прізвище й ініціали, номер справи, у якій виноситься постанова.

В описовій частині постанови викладаються встановлені обставини, їм дається юридична оцінка, наводяться підстави і мотиви прийнятого рішення, вказуються статті закону, якими керувалася особа, котра винесла постанову.

Резолютивна частина постанови містить формулювання прийнятих рішень, відмітки про виконання додаткових дій (оголошення постанови, направлення її копій, звернення до виконання певним особам та ін.), підписи особи, яка винесла постанову, та якій постанову оголошено.

Дата добавления: 2015-10-02