Наступний, третій етап розвитку галицького відродження пов’язаний з діяльністю гуртка львівських романтиків – «Руська трійця».
1830-ті рр. центр діяльності, спрямованої на пробудження національної свідомості, переміщується до Львова, де на арену виходять молоді ідеалістично настроєні семінаристи, їхнім лідером був Маркіян Шашкевич — 21-річний юнак, що мав поетичний та організаторський талант. Разом із двома близькими товаришами — високоосвіченим І ваном Вагилевичем та енергійним Яковом Головацьким — вони утворили гурток, згодом названий «Руською трійцею».
Важливі впливи на формування цього гуртка справили польське повстання 1830–1831 рр. та українська школа в польській літературі, а також процес відродження, що розгортався в Наддніпрянській Україні з його увагою до української народності, літератури, фольклору.
Вихідці із сільського духовенства, студенти греко-католицької духовної семінарії у Львові М.Шашкевич, І.Вагилевич, чків Головацький спілкуючись, почали виявляти інтерес до народної української мови. Через те, що між собою вони спілкувалися рідною мовою, товариші і називали їх «Руською трійцею».
Під впливом «Енеїди» І.Котляревського та збірки «Українських народних пісень» М.Максимовича, Маркіян Шашкевич замислився над тим, чому українці соромляться своєї рідної мови. Він почав писати українською. 1836 р. з метою довести, що українською мовою можна висловлювати філософські і релігійні думки, Маркіян Шашкевич на традиційних урочистостях у семінарії перед духовною владою і гостями виголосив промову рідною мовою, до нього виступи виголошувалися латинською, німецькою чи польською. М.Шашкевич одним з перших почав промовляти і церковні проповіді українською, подаючи приклад іншим студентам семінарії.
«Руська трійця» (1833—1837 рр.) —галицьке літературне угрупування, яке очолював Маркян Шашкевич (Руслан), Яків Головацький (Ярослав) та Іван Вагілевич (Далібор). Саме вони з кінця 1820-их рр. розпочали на західноукраїнських землях національно-культурне відродження, яке мало будительський характер. Його девізом були слова, що їх Шашкевич вписав до спільного альбому: «Світи, зоре, на все поле, поки місяць зійде». Члени «Руської Трійці» мали на меті «ходити в народ», записувати народні пісні, оповіді, приказки та вислови. Цікаву подорож Галичиною та Буковиною здійснив Я. Головацький. Закарпаттям подорожував І. Вагилевич, який проводив агітаційну роботу серед селян, закликаючи їх боротися за свої права. За це його заарештували і заборонили з'являтися в Закарпатті. Особливою пошаною членів «Руської Трійці» користувалася «Енеїда» І. Котляревського, фольклорні збірки М. Максимовича й І. Срезневського, граматика О. Павловського, а також твори харківських романтиків. Гурток «Руської Трійці» припинив свою діяльність 1843 р. після смерті Маркіяна Шашкевича.
Спадщина «Руської Трійці»
1. укладають першу рукописну збірку поезії «Син Русі»(1833).
2. 1835 р. роблять спробу видати фольклорно-літературну збірку «Зоря», в якій збиралися надрукувати народні пісні, твори членів гурту, матеріали, що засуджували іноземне гноблення і прославляли героїчну боротьбу українців за своє визволення. Проте цензура заборонила її публікацію, а упорядників збірки поліція взяла під пильний нагляд.
3. великою заслугою було видання альманаху «Русалка Дністрова» 1837 р. у Будапешті, що, замість язичія, впровадила в Галичині живу народну мову, розпочавши там нову українську літературу. Вступне слово М. Шашкевича до альманаху було своєрідним маніфестом культурного відродження західноукраїнських земель. «Русалку Дністрову» цісарський уряд заборонив. Лише 250 із 900 примірників упорядники встигли продати, подарувати друзям і зберегти для себе, решту було конфісковано.
Збірка «Русалка Дністрова» знаменувала новий етап національного відродження на Галичині, що характеризувався пробудженням під впливом романтичних ідей національної свідомості українців. Втім доля «Русалки Дністрової» та діячів «Руської трійці» була нещаслива. Цензура затримала більшу частину накладу. Встигли розійтися 100-200 примірників «Русалки Дністрової». Ректор духовної семінарії і водночас львівський цензор, В. Левицький вбачав у цьому альманасі політично небезпечні впливи і наслідки й заборонив його розповсюдження.
Дата добавления: 2015-10-24; просмотров: 315 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Спадщина просвітницьких гуртків галицького духовенства упродовж 10–20-х рр. ХІХ ст. | | | Поетична спадщина |