Читайте также:
|
Культурно-просвітницький рух на підавстрійских землях, і зокрема, на Галичині мало свої специфічні риси, що суттєво відрізняло його від аналогічного процесу на Східній Україні. На Галичині, де давно були втрачені традиції державності, а панівна верства була покатоличена і спольщена, роль лідера в культурно-національному русі взяло на себе уніатське духовенство.
На відміну від національного руху наддніпрянської України, ініційованого «знизу» опозиційно налаштованими представниками соціальної еліти – дворянством та інтелігенцією, культурно-національне відродження в західноукраїнських землях, зокрема, і на Галичині, почалось «зверху», як результат соціальних і культурно-адміністративних заходів австрійського уряду. Ось чому процес формування національної свідомості у галицьких українців відбувся одночасно з витвором притаманної для них ідеології.
Особливістю культурно-національного відродження на Галичині є те, що воно пройшло власний шлях, який можна поділити на такі періоди:
Перший період «йосифівських реформ» – 70–80 рр. XVIII ст., коли відродження було ініційоване «зверху» реформами австрійського уряду. Ідеологом і виконавцем реформ у галузі духовного життя, культурної праці й шкільництва виступив уряд у Відні. Внаслідок того, що реформи не були доведені до кінця, на зламі XVIII-XIX ст. знову відбувається занепад культурного життя на Галичині. З іншого боку посилюється польський тиск у повсякденному житті.
Другий період охоплює 10 – 20 рр. ХІХ ст. і характеризується початками відродження «знизу» після часів культурного занепаду, внаслідок занедбання «йосифлянських реформ». На чолі цієї нової фази галицького відродження знаходилася русинська еліта – вище духовенство, яке на той час було найкультурнішою і найосвіченішою верствою українського суспільства. У центрі уваги діячів цього етапу галицького культурно-національного руху перебували проблеми мови та організації шкільної справи й освіти духовенства.
Третій період галицького відродження припадає на 30-ті рр. ХІХ ст. і набуває демократичної спрямованості. Речниками національного руху стають вихідці з нижчого духовенства. Їхня ідеологія перебувала під сильним впливом процесу відродження в наддніпрянській Україні, польського, слов’янського, зокрема, чеського визвольного рухів. На цьому етапі розпочинається рух за народну українську мову, українську проповідь у церквах, українську національну літературу. Саме в час культурно-національного відродження в Галичині оформлюється ідея духовної єдності з українцями Наддніпрянщини.
Дата добавления: 2015-10-24; просмотров: 49 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Упродовж 70- 80-х рр. ХУІІІ ст. | | | Спадщина просвітницьких гуртків галицького духовенства упродовж 10–20-х рр. ХІХ ст. |