Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Людина і суспільство: основні аспекти співвідношення.

Діалектика і метафізика. Історичні форми діалектики. Принципи діалектики. | Поняття закону. Всезагальні, загальні і специфічні закони. | Закон взаємного переходу кількісних і якісних змін. | Сутність закону єдності та боротьби протилежностей. | Основні категорії діалектики. Їх світоглядне і методологічне значення. | Співвідношення діалектики із метафізикою, релятивізмом, софістикою, догматизмом та еклектикою | Буття людини як співбуття. Суспільний характер людського буття | Індивідуальне та соціальне в людському бутті | Суспільство як система. Структура суспільства. | Протиріччя між продуктивними силами і виробничими відносинами як джерело рушійна сила суспільного розвитку. |


Читайте также:
  1. II. Основні напрями реалізації Програми
  2. III. Основні заходи із забезпечення виконання Програми
  3. IV. Основні вимоги до написання, оформлення і представлення учнівських науково-дослідницьких робіт
  4. Автобіографія, резюме: основні вимоги до структури тексту цих документів
  5. Антична філософія. Основні проблеми та характерні риси.
  6. Арабська філософія VII – XII ст. Основні ідеї.
  7. Аспекти діяльності

Людина і суспільство пов'язані між собою глибинними зв'язками: і те, і інше набувають своїх власних якостей лише на основі соціальних процесів, тобто в процесі зміни природи - як тої, що оточує людину, так і тої, що діє в самій людині і постає її природними потенціями та завдатками.

В загальному плані можна окреслити такі основні моменти співвідношення людини і суспільства: а) людина перебуває на першому плані, а суспільство розглядається в якості другорядного; б) людина і суспільство оцінюються як сутності однієї якості, даної лише в різних виявленнях; в) суспільство постає найпершою силою та цінністю, а людина постає як його агент чи одиниця.

Надмірне піднесення окремої людини над суспільством може приводити до культивування індивідуалізму, егоїзму; коли ж ця окрема людина займає особливе становище в суспільстві, то подібна ситуація загрожує вилитися у вождізм або культ особи. І хоча Г.Гегель колись писав про те, що монархія засвідчує нам, що в суспільстві поважають хоча би одну особу, явище вождизму з усіх форм найпершого та переважного культивування окремої людини постає найбільш нестерпними та принизливим для людини. Така ситуація пригнічує гідність і членів суспільства, оскільки ставить їх в залежність від примх та сваволі можновладців. Коли намагаються повністю підпорядкувати людину суспільству та соціальній організації життя, виникають різні форми тоталітарного суспільства.

Тоталітаризм може бути більше або менше регламентованим і набувати вигляду репресивних політичних режимів, де практикується соціальний терор, (на зразок фашизму або так званого казармового комунізму).

Людина не може бути людиною поза суспільством, оскільки:

· лише суспільство здатне накопичувати, зберігати та передавати від покоління до покоління, від людини до людини те, що здобуте як спільним, так і індивідуальним досвідом життєдіяльності;

· лише в суспільстві можуть виявитися і набути загальної значущості індивідуальні особливості та здібності людини;

§ лише суспільство здатне розвивати різноманітну людську діяльність одночасно в різних напрямах;

§ лише суспільство здатне ставити перед людиною цілі, завдання, сенси, що перевершують її індивідуальні потреби та бажання;

· лише суспільство може культивувати деякі надскладні види діяльності, такі, наприклад, як наука, промисловість, містобудівництво, військова справа, іригація, здійснення екологічних програм, тощо;

· нарешті, лише в суспільстві виробляються засоби людської комунікації, знакові та символічні форми для передавання інтелектуального змісту, норми та стандарти людської поведінки.

З іншого боку, не варто забувати, що пізнає, страждає, відчуває, діє не якесь примарне та знеособлене суспільство, а жива людина, а тому все перераховане вище має свій сенс лише у відношенні до людини та тоді, коли є людина. Значить, реальним носієм суспільних процесів та здобутків постає людина, а суспільство виконує функцію людського середовища; ясно, що їх не можна відірвати одне від одного так само, як не можна відірвати рибу від водної стихії.

 

 


Дата добавления: 2015-10-24; просмотров: 591 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Духовне життя як складова суспільства.| Людина та історія. Роль мас та особи в історії.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.009 сек.)