Читайте также:
|
| Компоненти | Китай | Тайвань/Гонг Конг |
| Пріоритетний сектор економіки | Важка промисловість | Легка промисловість |
| Базова стратегія | Стратегічні галузі з низхідними та висхідними зв’язками | Галузі з виробництва споживчих товарів |
| Збереження | Уряд, державні підприємства | Домогосподарства, приватний бізнес, уряд |
| Інвестиційні рішення | Уряд | Приватний бізнес, уряд |
| Джерело росту попиту | Внутрішній ринок, урядові інвестиційні проекти | Іноземний та внутрішній ринок споживчих товарів |
| Доход домогосподарств | Повільне зростання | Середнє та швидке зростання |
| Координаційний механізм | План | Ринок, з елементами державного стимулювання |
| Рівень відкритості | Низька | Висока |
Джерело: [1, 58]
Протягом 1949-1978 рр. ключовими компонентами соціалістичної моделі були такі: превалювання державної власності на підприємствах промисловості, транспорту та комунікаційної інфраструктури, колективної власності – у сільському господарстві; прямий метод розподілу ресурсів та благ між виробниками, директивне встановлення виробничих завдань, втрата цінових важелів у прийнятті інвестиційних рішень; урядовий контроль над цінами з метою спрямування коштів на потреби індустріалізації; контроль над економікою через механізми бюрократії з багатьма ієрархічними рівнями; інвестиційні цикли тісно корелюються з політичними. На соціалістичному відрізку розвитку Китаю відбувались значні трансформації ключових компонентів даної моделі (табл. 2).
Таблиця 2.
Дата добавления: 2015-10-02; просмотров: 66 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| ТРАНСФОРМАЦІЯ МОДЕЛЕЙ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ КИТАЮ У ХХ-ХХІ СТ. В КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОДОСТАТНОСТІ | | | Економічний зміст етапів реалізації соціалістичної моделі економічного розвитку Китаю упродовж 1949-1978 рр. |