ІІ. сторона захисту вважає за необхідне підтвердити свою позицію наступним аналізом показань осіб допитаних в суді в порядку їх фактичного допиту. 4 страница

потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння,

зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: (при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю», «23. Потрібно мати на увазі, що суб'єктивна сторона вбивства або заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, відповідальність за які передбачено статтями 116 і 123 КК, характеризується не лише умислом, а й таким емоційним станом винного, який значною мірою знижував його здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними. Необхідною умовою кваліфікації дій винного за зазначеними статтями є сильне душевне хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання чи тяжкої образи з боку потерпілого. Насильство може бути як фізичним (заподіяння тілесних ушкоджень або побоїв, незаконне позбавлення волі тощо), так і психічним (наприклад, погроза завдати фізичної, моральної чи майнової шкоди). До тяжкої образи слід підносити явно непристойну поведінку потерпілого, щ особливо принижує гідність чи ганьбить честь винного або близьких йому осіб. Неправомірна поведінка потерпілого в такому разі може бути визнана обставиною, що зменшує суспільну небезпечність злочину і пом'якшує покарання», «24. Відповідальність за ст. 118 або ст. 124 КК за вбивство чи заподіяння тяжкого тілесного ушкодження в разі перевищення меж необхідної оборони або перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, настає лише за умови, що здійснений винним захист явно не відповідав небезпечності посягання чи обстановці, яка склалася», «25. За заподіяння (умисно або через необережність) середньої тяжкості чи легкого тілесного ушкодження у стані сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірною поведінкою потерпілого, або в разі перевищення меж необхідної оборони чи перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, кримінально відповідальності чинним КК (2341-14) не встановлено», «16. Вчиненим за попередньою змовою групою осіб (п. 12 ч. 2 ст. 115 КК умисне вбивство вважається тоді, коли в позбавленні потерпілого життя брали участь декілька осіб (дві і більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його виконання».

Сторона захисту просить звернути також окрему увагу на п.1,2 П О С Т А Н О В И ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ N 1 від 26.04.2002, в якому вказується, що «1. При розгляді справ даної категорії судам необхідно беззастережно додержувати вимог ч.3 ст.27 Конституції України (254к/96-ВР) і ст.36 КК, враховуючи те, що відповідно до закону кожна особа має право на необхідну оборону від суспільно небезпечного посягання незалежно від можливості уникнути його або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади», «2. Згідно з ч.1 ст.36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав

та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Слід мати на увазі, що стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з'ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника,

зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну».

Сторона захисту просить звернути також окрему увагу на абзац 4, п.10 П О С Т А Н О В И ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ N 2 від 11лютого 2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», в якому вказується, що «Неприпустимим є повернення справи на додаткове розслідування у випадках, коли немає доказів, які б підтверджували

обвинувачення, і вичерпані всі можливості одержання додаткових доказів. За таких обставин суд має витлумачити всі сумніви на користь підсудного і постановити згідно з ч.4 ст.327 КПК виправдувальний вирок».

Крім того, сторона захисту посилається на п.5, абзац 3 П О С Т А Н О В И 16.04.2004 N 5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх», в якому вказано, що «Встановивши під час судового розгляду справи, що органи досудового слідства належним чином не виконали вимог ст. 433 КПК щодо обов'язку повно і всебічно з'ясувати перелічені в цій статті обставини, суд залежно від конкретних обставин справи своєю постановою (ухвалою) відповідно до ст. 232 КПК реагує на такий факт окремою постановою (ухвалою). Обставини, передбачені ст. 433 КПК, з'ясовуються й за умови, що на час провадження досудового слідства чи судового розгляду справи особа, яка вчинила злочин у неповнолітньому віці, досягла повноліття.».

11) до матеріалів справи додані і протоколи допитів інших осіб (Шляхтіна Т.Л., Гордіца І.А. Рубана В.О., Когул Н.В., Радченко Т.П.), але вони жодного значення для встановлення істини не мають, хіба що долучені до справи аби створити видимість бурної діяльності слідства, а тому сторона захисту просить Суд залишити їх без розгляду та оцінки під час винесення вироку у нарадчій кімнаті їм не давати.

ІІІ. Судом досліджено безпосередньо в судовому засіданні письмові докази, надані стороною обвинувачення, відповідно до вимог КПК України, які теж не підтверджують вину обвинуваченого Віріча В.І. у вчиненні інкримінованого йому злочину, а лише надають інформацію щодо юридичного факту.

12) До них відносяться висновки експерта 1628/Е від 28.10.2011 р., згідно з яким виконано експертизу та встановлено, що Величковському О.К. були нанесені колото-різані непроникаючі поранення задньої поверхні грудної клітки, задньої поверхні лівого плеча в нижній частині, задній поверхні лівого ліктьового суглобу та задній поверхні лівого стегна.

Висновки цієї експертизи підтверджують повідомлення Віріча В.І. про те, що Величковський О. на момент його приходу на місце події був тяжко поранений, з його ран текла кров і він потребував допомоги.

13) Згідно висновку судово-медичної експертизи № 110/291/2 від 31.10.2011 року, на підставі даних судово-медичного дослідження трупу, даних лабораторних досліджень у відповідності до поставлених запитань, експерт прийшов до наступних підсумків: 1-9. при судово-медичному дослідженні трупу Лаптєва Сергія Дмитровича. 1962 р.н. виявлені наступні ушкодження:

А) три колото-різаних поранень живота. Наявні проникаючі колото-різані поранення живота мають ознаки прижиттєвих, виникли від трьох травмуючи дій пласким односторонньо-гострим предметом типа клинка ножа. Що має П-подібного перетину з добре вираженими ребрами та лезо (три удари ножем), напрямок яких співпадає з напрямками раньових каналів у тілі потерпілого.

Б) дві колото-різаних рани (рани з рівними не зсадненими краями, правими П-подібним та лівими загостреним кінцями, глибина ран перевищує їх довжину) на передній поверхні лівого стегна, з раньовими каналами, що проходять у напрямку спереду назад, дещо справа на ліво та горизонтально в товщі м'язів стегна де і закінчуються без ушкоджень судин. П'ять розташованих на невеликій ділянці колото-різаних ран (рани з рівними не зсадненими краями, правими П-подібним та лівим загостреними кінцями, глибина ран перевищує їх довжину) на передньо-внутрішній поверхні лівого стегна, з раньовими каналами, що проходять у напрямку спереду- назад, дещо справа на ліво та дещо зверху вниз, в товщі м'язів стегна за ходом яких ушкоджена стегнова артерія. Наявні колото-різані поранення лівого стегна мають ознаки прижиттєвого, виникли від семи травмуючи дій пласким односторонньо-гострим предметом типа клинка ножа, що має П-подібного перетину з добре вираженими ребрами та лезо(удари ножем) напрямок яких співпадає з напрямками раньових каналів у тілі потерпілого.

За даними судово-медичного дослідження наявних у потерпілого колото-різаних ран виявлено стереотипність їх в локалізації та орієнтації, схожість в їх формі, характері, морфології країв, кінців та їх розмірів, що дозволяє вважати, що всі вони утворились від дії одного і того самого травмую чого предмета (судово-медична експертиза № 222-МК від 01.10.2011р.).

В) дві забійні рани в ділянці лівої брови, по одному синцю на верхній та нижній губі з забійними ранами на їх фоні. Вказані ушкодження утворилися за життя, від дії тупого предмету. Вони мають ознаки легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. По одному садну на верхній губі та в ділянці носа, на передній поверхні правого колінного суглоба, задній поверхні лівого ліктя, на тильній поверхні правої кисті в ділянці 5-го зап»ясно - фалангового суглоба, смугасте садно в поперековій ділянці зліва. Вказані ушкодження утворились за життя, від дії тупого предмету. Вони мають ознаки легких тілесних ушкоджень.

Г) локальні переломи 9-го та 10 ребер справа, 10-го ребра зліва, «віддалений» перелом 11-го ребра справа. Вказані тілесні ушкодження утворились за життя, від дії не менш як трьох травмуючих дій тупим предметом з обмеженою поверхнею контакту (удари руками, ногами). Ці ушкодження мають ознаки тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров'я.

Смерть Лаптєва С.Д., настала від множинних (семи) колото-різаних поранень лівого стегна з ушкодженням стегнової артерії та крововтратою. Така причина смерті підтверджується наявністю ушкоджень, що викладені в описовій частині. Між наявним колото-різаним пораненням лівого стегна та настанням смерті мається прямий (причинно-наслідковий) зв'язок. Вони мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя. Наявні у потерпілого проникаючі колото-різані поранення живота мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя. З урахуванням причини смерті (множинні колото-різані поранення стегна з ушкодженням стегнової артерії та крововтратою), може відповідати давності настання смерті близько 1-2 годин. Після спричинення поранень і до настання смерті пройшов короткий проміжок часу - в межах 10-20 хвилин. В той же час, сторона захисту просить суд звернути увагу на те, що під час відтворення за участю Віріча В.І. він говорив, що бив ножем Лаптєва С.Д. три рази в той момент, коли той сидів на лавочці та в праву, а не в ліву ногу. Це лише зайвий раз підтверджує той факт, що покази Віріча В.І. в момент відтворення не вірні (бо в дійсності Лаптєву в ногу було нанесено аж сім поранень) і давалися тільки для того, щоб уникнути подальших тортур у РУ МВС.

Наявність на тілі потерпілого саден на правому коліні та лівому лікті, садна в поперековій ділянці може свідчити, про утворення їх від дії тупого предмета при падінні потерпілого із вертикального положення з контактом цими ділянками об жорстку поверхню місця падіння.

Синці з забійними ранами на губах та садна на обличчі утворились від дії тупого предмета з обмеженою поверхнею контакту - удари рукою (ногою) в обличчя.

Розташування слідів крові на взутті потерпілого (бризки крові на лівому кросівку) свідчить про знаходження його під час спричинення колото-різаних поранень лівої стегна у вертикальному положенні. В той же час, сторона захисту просить суд звернути увагу на те, що під час відтворення за участю Віріча В.І. він говорив, що бив ножем Лаптєва С.Д. в той момент, коли той сидів на лавочці та в праву, а не в ліву ногу. Це лише зайвий раз підтверджує той факт, що покази Віріча В.І. в момент відтворення не вірні і давалися тільки для того, щоб уникнути подальших тортур у РУ МВС.

При судово-токсикологічному дослідженні в крові трупа Лаптєва С.Д. знайдено етиловий спирт в концентрації: в крові 2,38 проміле (акт судово-медичного дослідження (обстеження) № 1673 від 22.09.2011 р.). Така концентрація етилового спирту в крові за життя звичайно відповідає середньому ступеню алкогольного сп'яніння. Це свідчить про агресивність Лаптєва С.Д. під впливом алкоголю і відповідає показам Вірча В.І., який заявив, що Лаптєв С.Д. поводив себе не адекватно.

14) висновок судово-медичної експертизи № 409 від 11.11.2011 р. Під час проведення експертизи було встановлено, що «подногтевое содержание рук Лаптєва С.Д. содержит биологический матеріал … крови Лаптєва С.Д.»

Це унеможливлює встановлення та розуміння відношення до цього Віріча В.І. Адже, якби він ножем наносив удари Лаптєву у ногу, то той би захищався, про що говорить і експертиза № 1628 і звичайно у нього під нігтями були би залишки епідермісу Віріча В.І. Таким чином, ця експертиза безперечно підтверджує надуманість факту нанесення поранень ножем Лаптєву С.Д. Вірічем В.І., як того хотіла слідча Свіріна О.Г. Експертиза виявила протилежне. В той же час висновок експертизи № 382 від 04.11.2011 р. (Т.1, а.с. 133), хоча і в ньому відсутні висновки щодо належності крові, але підтверджує той факт, що на землі була кров. Вона могла належати як Величковському, що підтверджує його свідчення, так і Лаптєву С.Д., що свідчить про його участь у конфлікті з Величковським О., але аж ніяк не у поножовщині з Вірічем В.І.

15) висновок судово-медичної експертизи № 278-МК від 09.12.2011 р. (Т.1, а.с. 211). Під час проведення експертизи було встановлено, що на одязі Лаптєва С.Д. були знайдені ножові пошкодження (загалом 9 ножових ран), що були спричинені лише одним і лише власним ножем Лаптєва С.Д.

Це унеможливлює встановлення та розуміння відношення до цього факту Віріча В.І. в рамках обвинувачення. Він також не визначає зв’язок між смертю Лаптєва С.Д. і діями Вірча В.І. В той же час встановлення такого зв’язку є обов’язковим при визначенні складу злочину. Сам по собі висновок є лише документом, що навпаки підтверджує хибність версії сторони обвинувачення, бо його результати знаходяться у суперечності з показами свідків.

16) висновок судово-медичної експертизи № 467 від 22.11.2011 р. Під час проведення експертизи було встановлено, що на спортивних брюках і кросівку з лівої ноги Віріча В.І. була знайдена кров Лаптєва С.Д. До вилученого 15.09.2011 р. під час огляду та вилучення одягу Віріча В.І. з плямами бурого кольору, відносились: кофта, штани, футболка, кросівки.

Навіть якщо припустити, що вказані речі належать Вірічу В.І., то пояснення свідків та самого вірча надають відповідь про те, звідки вона взялася на його брюках та кросівку. Це краплі крові з ножа Лаптєва С.Д., яким він розмахував, знаходячись до Віріча В.І. обличчям та утримувавшим ніж у правій руці. Тому краплі і знайдені саме на лівому кросівку, бо саме він був розташований напроти ножа.

17) висновок судово-медичної експертизи № 381 від 03.11.2011 р. Під час проведення експертизи було встановлено, що на куртці, спортивних штанах, футболці і кросівок Віріча В.І. була знайдена кров.

Навіть якщо припустити, що вказані речі належать Вірічу В.І., то пояснення свідків та самого Вірча В.І. надають відповідь про те, звідки вона взялася на його одежі. Це краплі крові Величковського, якого він ніс скривавленим з місця події. Тому кров і знайдена кругом на одязі, бо Величковський О. був поранений кругом.

18) висновок судово-медичної експертизи № 408 від 10.11.2011 р. Під час проведення експертизи було встановлено, що «присутствия материала Лаптєва С.Д. и Величковского А.К. в подногтевом содержимом рук Вирича В.И., не виявлено».

Цей факт красномовно свідчить про те, що Віріч В.І. жодних ножових поранень Лаптєву С.Д. не наносив.

19) висновок судово-медичної експертизи № 466 від 21.11.2011 р. Під час проведення експертизи було встановлено, що на клинку ножа «выявлены аллельные сочетания, свойственные генотипам Лаптева С.Д. и Величковского А.К. Кровь на рукоятке складного ножа произошла от Лаптева С.Д. Присутствия генетического материала Вирича В.И. на данном ноже не выявлено».

Отже, на ножі і його рукоятці кров Віріча В.І. не була знайдена Навіть якщо припустити, та «повірити» в ту теорію слідства, що була запротокольована під час допиту Віріча В.І., або відтворення, то пояснення свідків та самого Вірча В.І. надають відповідь про те, звідки вони взялися. Це покази, до яких його примушували, а він, в зв’язку з його неповноліттям, психологічним тиском та фізичним примусом, змушений був, після нічних мучень, підписати. Але той факт, що крові Віріча В.І. ні на клинку, ні на рукоятці не знайдено, спростовує твердження сторони обвинувачення щодо його участі в поножовщині у співучасті з іншими особами, а тим більше – у вбивстві Лаптєва С.Д. Про відсутність у Віріча В.І. власного ножа стверджували інші свідки. Окрім того, не був знайдений ніж і при обшуку затриманого Віріча В.І. (протокол обшуку 15.09.2011р. (Т.2, а.с.143)). Не було знайдено на місці події і інших ножів.

20) до матеріалів справи додані і інші висновки експертиз, але вони жодного значення для встановлення істини не мають, а тому сторона захисту просить Суд залишити їх без розгляду та під час винесення вироку у нарадчій кімнаті їх не оцінювати.

21) До них відноситься карта виїзду ШМД Центру екстреної медичної допомоги медицини катастроф міста Києва, виписана на ім’я Величковського О.К., в якій вказано, що карета ШМД прибула на місце події о 23.35. В той же час Віріч В.І. обвинувачується в тому, що наносив ножові тілесні ушкодження Лаптєву С.Д. о 23.50, тобто раніше, ніж був поранений Величковський О.К., вбитий Лаптєв С.Д. та надавалася допомога пораненому неповнолітньому Величковському О.К.

22) До них відноситься карта виїзду ШМД Центру екстреної медичної допомоги медицини катастроф міста Києва, виписана за № 1469, в якій вказано, що карета ШМД прибула на місце події о 23.01, яка була викликана для надання допомоги Лаптєву С.Д. В той же час Віріч В.І. обвинувачується в тому, що наносив ножові тілесні ушкодження Лаптєву С.Д. о 23.50, тобто пізніше, ніж був поранений вбитий Лаптєв С.Д..

23) Інші письмові докази, досліджені у судовому засіданні, сторона захисту не бере до уваги і пропонує це зробити Суду, оскільки вони не доводять вину підсудного Віріча С.Д. хоча і описують шлях розслідування справи в її часовому та процесуальному аспекті.

24) До них відноситься протокол допиту свідка Іванової Т.І. Сторона захисту зауважує, що у протоколі допиту Іванової Т.І. вказано, що він проведений у відповідності з вимогами ст. 52-1,52-2,52-3 КПК України (1960 р.). Ст.52-1 КПК (Забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному Судочинстві) встановлює, що «… слідчий, прокурор або суд, одержавши заяву чи повідомлення про загрозу безпеці особи,… зобов’язані перевірити цю заяву (повідомлення) і в строк не більше ніж три доби, а у невідкладних випадках — негайно прийняти рішення про застосування або відмову в застосуванні заходів безпеки. Відповідно до свого рішення вони приймають мотивовану постанову (ст.130 КПК)…..». Такої постанови сторона захисту в матеріалах справи не знайшла, а тому відноситься до законності проведення допиту Іванової Т.В. на попередньому слідстві критично, бо він не відповідає процесуальним вимогам кримінального законодавства. Ст.52-3, ч.1 вимагає, що «у разі заміни прізвища особи, взятої під захист, на псевдонім з матеріалів справи вилучаються протоколи слідчих дій…, а до матеріалів справи додаються копії цих документів із заміною справжнього прізвища на псевдонім». Ст.85 (Протокол слідчої дії) встановлює, «В протоколі про кожну слідчу дію повинні бути зазначені: прізвища осіб, які брали участь у проведенні слідчої дії. З метою нерозголошення даних про особу, щодо якої застосовані заходи безпеки, у протоколах слідчих дій, … обмежуються відомості про цю особу в порядку, передбаченому статтею 52-3 цього Кодексу». І це все, що обмежується, але зміст переданої інформації в її оригіналі має залишитись. Крім того, ч.4, стаття 170. (Протокол допиту свідка) встановлює, що «По закінченні допиту слідчий пред’являє свідкові протокол для прочитання. За проханням свідка протокол може бути йому прочитаний слідчим», а Стаття 19. Мова, якою провадиться судочинство -«Слідчі і судові документи, відповідно до встановленого цим Кодексом порядку, вручаються обвинуваченому в перекладі на його рідну мову або іншу мову, якою він володіє». Зрозуміло, що свідок Іванова Т.І. не могла прочитати протокол українською мовою, або зрозуміти його, якби слідчий зачитав в голос. Переклад до протоколу в матеріалах теж відсутній. Під час допиту в судовому засіданні, свідок Іванова Т.І. надавала покази та відповідала на питання на російській мові. В той же час, протокол її допиту на досудовому слідстві викладений українською мовою. Інформації про те, що вона достатньо володіє українською мовою і не потребує допомоги перекладача, завіреної її підписом, в протоколі не зазначено. Тому доданий до матеріалів справи та поданий для ознайомлення стороні захисту протокол допиту Іванової Т.І. не є копією, а лише фальсифікатом, а тому сторона захисту оцінює його критично та як намагання позбавити права сторону захисту на ознайомлення з матеріалами у повному обсязі та позбавленням права на захист. Сторона захисту також вважає, що посилання на постанову про зміну прізвища, імені, по батькові особи, взятої під захист на псевдонім і яка до матеріалів справи не додається, як того вимагає ст.52-3 КПК, не достатнім обґрунтуванням, так як такий протокол є лише похідним від самого рішення у формі протоколу про взяття особи під охорону. Незаконність процесуальної дії у її формі є підставою для визнання допиту Іванової Т.І. під час судового засідання не допустимим доказом.

25) до них відноситься Доручення у порядку ст.114 КПК України (1960 р.), яким слідча Свіріна О.Г. доручала «перевірити оперативним шляхом Віріча В.І. на причетність до вчинення злочину в умовах утримання останнього в СІЗО №13 ДДУ ПВП м. Києва та Київської області». Не зважаючи на занадто молодий вік Віріча В.І. та пов’язану з цим і притаманну всій молоді певну ступінь зухвалості, особливо під час перебування в умовах СІЗО, перевірка закінчилась негативними результатами для слідства (Рапорт л-та міліції Чешко М.І. Т.2, а.с. 116), бо Віріч В.І. і в умовах СІЗО свою причетність до вбивства Лаптєва С.Д. не підтвердив і про це сокамерникам не розказував. Зауважую, що за дорученням Свіріної О.Г., Віріч В.І. перевірявся і на можливу причетність до інших злочинів. Рапорт л-та міліції Козаченко А.В. не підтверджує, а навпаки заперечує таку підозру (Т.2, а.с. 185).

ІV. Судом досліджено безпосередньо в судовому засіданні письмові докази, надані стороною захисту, відповідно до вимог КПК, які характеризують особу підсудного наступним чином: Віріч Валентин Ігорович 14.09.1993 р.н., уродженець м. Києва, українець, не одружений, освіта середня, зареєстрований та проживає в м. Києві, вул. Сімферопольська. 11 кв. 83, раніше, хоча і судимий 21.07.2008 року (засуджений Печерським РС м. Києва за ст. 15 ч.2, 185 ч.2 КК України на три роки, з іспитовим терміном на 1 рік(Т.2, а.с.194)) але, на підставі ст. 89 КК України, судимість знята і погашена.

Зауважую, що попередня судимість це був лише замах і не відноситься до насильницьких злочинів і була скоєна на переломі 15-16 років. Тобто віку, коли неповнолітні, у зв’язку з їх психічною не стабільністю, часами відхиляються від загально прийнятих правил поведінки, або навіть скоюють щось протиправне (крадуть в магазинах навіть жуйки) в зв’язку з низьким матеріальним рівнем життя їх родини.

За місцем проживання характеризується позитивно (Т.2, а.с.208), згідно висновку психіатрично-наркологічної експертизи № 1086 від 25.10.201 року перед періодом, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, в період часуякого відноситься інкриміноване йому діяння, Віріч Валентин Ігорович якими-небудь психічними захворюваннями, а також хронічним алкоголізмом та наркоманією не страждав и за своїм психічним станом в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В даний час Віріч В.І. яким-небудь психічним захворюваннями, хронічним алкоголізмом та наркоманією не страждає за своїм психічним станом в даний час може усвідомлювати свої дії, керувати ними. В даний час Віріч В.І. в протиалкогольного і протинаркоманійного лікування не потребує (Т-2, а.с. 194-222).

Ці висновки містяться в акті амбулаторної судово-психіатричної експертиз № 1086 від 17.10.2011 р. Але крім цього в ній міститься справжній доказ того, що Віріч В.І. вбивства не скоював. Недовіряючи (після тортур у міліції) слідству, та відкришись лікарю (бо це характерно для неповнолітніх), Віріч В.І. повідомив, що «я к преступлению, в котором меня обвиняют отношения не имею. Потерпевшего я не знал, ему никакие повреждения, в том числе ножевые не наносил. При этом я в этом месте помогал другу идти, т.к мой друг был ранен. Я в это время был трезвым. В ходе досудебного следствия вначале давал другие показания, т. к. сотрудники милиции меня избивали». Це Розділ «Психическое состояние» вищезгаданого акту № 1086. Підстав брехати лікарям не було та і не могло бути. Але, і сторона захисту просить Суд прискіпливо придивитися до цього факту, ці правдиві покази Віріч В.І. надав на ранній стадії досудового слідства.

ВИСНОВОК:

Як вбачається з висновків експертиз, протоколів огляду місця події, а особливо фото таблиць та показів потерпілих і свідків, то всі вони підтверджують версію Віріча В.І. та свідчать про його правдивість. Жодних мотивів нападу зі сторони Віріча В.І. на Лаптєва С.Д. або умисного вбивства не проглядається. Навпаки, свідчення свідка Тополюка О.В. та Свіріної О.Г. однозначно не щирі, бо не узгоджуються навіть з показами їх колег. Не узгоджуються вони і з версією прокурора, викладеною в рамках обвинувального акта, яка так і не знайшла свого підтвердження під час судового слідства. Але суд розглядає саме його. Таким чином, можна говорити, що твердження прокурора про події, описані та затверджені в обвинувальному висновку, не є виваженим і однозначно не підтвердженим свідками, документами та речовими доказами. Під час допиту свідків та вивчення матеріалів справи не знайшли підтвердження і твердження прокурора про те, що Віріч В.І. діяв у попередній змові з Фатулою Б.П.

Отже, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з'ясувавши всі обставини кримінального провадження, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, дослідженими в судовому засіданні у їхній сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв'язку, а також зважаючи на те, що сторона обвинувачення проти закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами не заперечувала, сторона захисту приходить до висновку про те, що вина підсудного вірча В.І. нічим не доведена і його дії за п.12,ч.2 ст.115 КК України кваліфіковані не вірно, оскільки він своїми умисними діями кримінального правопорушення не вчинив.

На підставі викладеного, керуючись вимогами КПК України (1960 р.), захисник, адвокат Шалімов Л.О.

ПРОСИТЬ:

Віріча В.І. визнати не винуватим у вчиненні злочину, передбаченого п.12,ч.2 ст.115 КК України.

Кошти «за проведення експертизи» 1013 грн. 04 коп. віднести до державного бюджету.

Долю заарештованого майна, речових доказів та процесуальних витрат вирішити у відповідності до вимог КПК України (1960 р.).

Окремою ухвалою відреагувати на поведінку під час допиту свідка Тополюка О.В., яка виразилась в уникненні та ухиленні від відповідей сторін судового розгляду та порушень слідчих під час досудового слідства.

Текст письмових судових дебатів захисника адвоката Шалімова Л.О. приєднати до матеріалів справи.

Р.

Дата добавления: 2015-10-02