Стаття 394. Втеча із спеціалізованого лікувального закладу

Втеча із спеціалізованого лікувального закладу, а також по дорозі до нього —

карається арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк до двох років.

1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що він пере­шкоджає виконанню судових актів, порушує нормальну діяльність спеціалізованих лікувальних закладів, протидіє запобіганню злочинів і ство­рює небезпеку для життя та здоров'я інших осіб.

2. Склад злочину, передбаченого ст. 394 КК, є формальним, і його об'єктивна сторона полягає у втечі із спеціалізованого лікувального закла­ду (далі — СЛЗ) або по дорозі до нього, яка являє собою самовільне зали­шення СЛЗ, вчинене особою, якій вироком, постановою або ухвалою суду призначені примусові заходи медичного характеру або примусове лікування (про поняття та ознаки втечі див. коментар до ст. 393 КК).

3. Місцем вчинення злочину є: а) спеціалізовані лікувальні та лікуваль­но-виховні заклади органів охорони здоров'я для лікування від наркоманії (див. ст. 16 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу нарко­тичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15 лютого 1995 р.); б) лікувально-трудові профілакторії для лікування від алкоголізму (див. «Інструкцію про роботу лікувально-трудових профілакторіїв Державного департаменту України з питань виконання покарань» від 17 квітня 1999 р); в) спеціальні лікувальні заклади (установи), які здійснюють застосування примусових заходів медичного характеру (ч. 2 ст. 19, ч. 2 ст. 20, статті 93, 94 КК).

Відповідальність за ст. 394 КК настає й у тому випадку, коли втеча вчи­няється по дорозі до спеціалізованого лікувального закладу — під час до-ставлення особи до цього закладу.

4. Відповідальність за ст. 394 КК можлива лише за умови, якщо лікуван­ня у СЛЗ здійснюється у примусовому порядку, яке може бути призначене вироком суду на підставі ст. 96 КК (п. 12 ч. 1 ст. 324 КПК), а також поста­новою судді чи ухвалою суду відповідно до ст. 96 КК (статті 408, 411¹, 416, 421 КПК) або при застосуванні ст. 16 Закону від 15 лютого 1995 р.

Якщо примусове лікування здійснюється за місцем відбування покаран­ня у виді позбавлення волі (ч. 2 ст. 96 КК), то втеча з такого лікувального закладу кваліфікується не за ст. 394, а за ст. 393 КК.

5. Суб'єктивна сторона злочину виражається у прямому умислі.

6. Суб'єкт злочину — спеціальний: осудна або обмежено осудна особа, що­до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру або примусо­ве лікування в СЛЗ за постановою, ухвалою чи вироком суду.

Дата добавления: 2015-10-02