Карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, за попередньою змовою гру­пою осіб або організованою групою, або заподіяли істотну шкоду охороню-ваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, держав­ним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, —

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

1. Відповідно до ч. 2 ст. 32 Конституції України не допускається збиран­ня, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Обмеження права на таємницю приватного життя має винятковий і тим­часовий характер. Статтею 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18 лютого 1992 р. № 2135-ХП (ВВР. - 1992. - № 22. -Ст. 303) із змінами, внесеними законами України від 18 січня 2001 р. № 2246-ІІІ та від 3 квітня 2003 р. № 662-ІУ (ОВУ. - 2003. - № 17. -Ст. 741), регламентовано порядок зняття інформації з каналів зв'язку, здійснення контролю за листуванням, телефонними розмовами, телеграф­ною та іншою кореспонденцією, застосування інших технічних засобів не­гласного одержання інформації.

У статті 4 Закону наголошується, що оперативно-розшукова діяльність ґрунтується на принципах законності і дотримання прав і свобод людини.

2. Суспільна небезпечність розглядуваного злочину полягає в тому, що він порушує встановлений порядок використання спеціальних технічних за­собів негласного одержання інформації, принижує авторитет органів дер­жавної влади, посягає на конституційні права та свободи громадян.

3. Предмет злочину — це відповідна інформація, яка не призначена для передачі будь-якими каналами зв'язку, а відображає безпосереднє спілкуван­ня між людьми у процесі їх повсякденного життя і роботи. Якщо ж інфор­мація, яка отримується за допомогою технічних засобів, незаконно прочи­тується з листів, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер, таке діяння кваліфікується за ч. 2 ст. 163 КК.

Спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації, за допомо­гою яких отримується така інформація, — це технічні засоби, устаткування, апаратура, прилади, пристрої, препарати та інші вироби, спеціально ство­рені, розроблені, запрограмовані або модернізовані для виконання завдань з негласного отримання інформації під час здійснення оперативно-розшукової діяльності. До таких засобів належать спеціальні технічні засоби для неглас­ного: а) отримання та реєстрації аудіоінформації; б) візуального спостере­ження та документування; в) прослуховування телефонних переговорів;

г) перехоплення та реєстрації інформації з технічних каналів зв'язку; д) кон­тролю поштових повідомлень і відправлень; е) обстеження предметів і доку­ментів; є) проникнення у приміщення, транспортні засоби, інші об'єкти та їх обстеження; ж) контролю за переміщенням транспортних засобів та інших об'єктів; з) отримання (зміни, знищення) інформації з технічних засобів її зберігання, обробки та передачі (п. 1.3 «Ліцензійних умов провадження гос­подарської діяльності з розроблення, виготовлення спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв'язку, інших засобів негласного от­римання інформації, торгівлі спеціальними технічними засобами для зняття інформації з каналів зв'язку, іншими засобами негласного отримання інфор­мації», затверджених наказом Державного комітету України з питань регу­ляторної політики та підприємництва, Службою безпеки України від 29 січня 2001 р. № 17/17 (ОВУ. - 2001. - № 7. - Ст. 289).

Наведений перелік видів спеціальних технічних засобів є вичерпним і по­ширеному тлумаченню не підлягає. Спірні питання щодо належності до спеціальних технічних засобів конкретного технічного засобу вирішуються експертно-технічною комісією Служби безпеки України.

Для негласного отримання інформації можуть використовуватись і будь-які інші технічні засоби: фотоапарати, відеокамери, диктофони тощо. Проте такі засоби мають інше цільове призначення і не є предметом злочину, передбаченого ст. 359 КК, а тому їх використання для негласного отримання інформації має кваліфікуватися, за наявності підстав, як службовий злочин чи злочин, пов'язаний з незаконним збиранням певного виду інформації, на­приклад, як незаконне збирання з метою використання відомостей, що ста­новлять комерційну таємницю (ст. 231 КК), або відомостей, що становлять державну таємницю (ст. 114 КК).

Тим більше не є предметом злочину вироблені кустарним способом технічні засоби негласного отримання інформації, їх використання з метою негласного отримання інформації не утворює складу злочину, передбачено­го ст. 359 КК. За наявності всіх необхідних ознак такі дії можуть бути кваліфіковані за статтями 111, 114, 231 КК.

4. З об'єктивної сторони злочин характеризується лише активними діями — незаконним використанням спеціальних технічних засобів неглас­ного отримання інформації, тобто незаконним застосуванням таких засобів для негласного отримання інформації шляхом таємного прослуховування і спостереження, у тому числі з використанням відеозапису, оптичних при­ладів тощо.

Використання спеціальних технічних засобів — це їх застосування за цільовим призначенням.

Спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації можуть ви­користовуватися лише оперативними підрозділами МВС України, Служби безпеки України, прикордонних військ, управління державної охорони, ор­ганів державної податкової служби, органів і установ Державного департа­менту з питань виконання покарань за наявності підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності, передбачених ст. 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», у порядку, передбаченому частинами 2, З ст. 8 цього Закону та ст. 187 КПК.

Підставами для проведення оперативно-розшукової діяльності є:

1) наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових за­ходів і засобів про злочини, що готуються або вчинені невстановленими осо­бами; осіб, які готують або вчинили злочин; осіб, які переховуються від ор­ганів розслідування, суду або ухиляються від відбування кримінального по­карання; осіб безвісно відсутніх; розвідувально-підривну діяльність спец-служб іноземних держав, організацій та окремих осіб проти України; реаль­ну загрозу життю, здоров'ю, житлу, майну працівників суду і правоохорон­них органів у зв'язку з їх службовою діяльністю, а також особам, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членам їх сімей та близьким родичам, з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуд­дя; 2) запити повноважних державних органів, установ та організацій про перевірку осіб у зв'язку з їх допуском до державної таємниці і до роботи з ядерними матеріалами та на ядерних установках; 3) потреба в отриманні розвідувальної інформації в інтересах безпеки суспільства і держави (ч. 1 ст. 6 зазначеного Закону).

5. Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяль­ність» негласне зняття інформації з каналів зв'язку, контроль за листуван­ням, телефонними розмовами, телеграфною та іншої кореспонденцією, за­стосування інших технічних засобів одержання інформації провадяться за рішенням суду, прийнятим за поданням керівника відповідного оперативно­го підрозділу або його заступника. Зазначені заходи можуть також здійсню­ватись у порядку, узгодженому з Генеральним прокурором України та Голо­вою Верховного Суду України виключно з метою отримання розвідувальної інформації для забезпечення зовнішньої безпеки України, запобігання і при­пинення розвідувально-нідривних посягань спеціальних служб іноземних держав та іноземних організацій. Порядок надання дозволу на зняття інфор­мації з каналів зв'язку визначається ст. 187 КПК: такий дозвіл надається по­становою голови апеляційного суду чи його заступника за поданням слідчо­го, погодженого з прокурором, за місцем провадження слідства.

Незаконним використання спеціальних технічних засобів негласного от­римання інформації є у випадках, коли: 1) відсутній дозвіл на їх викорис­тання; 2) відсутні підстави для негласного отримання інформації; 3) пору­шується порядок використання зазначених засобів.

6. Злочин вважається закінченим з моменту фактичного незаконного ви­користання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації (зазначені засоби таємно встановлені у помешканні громадянина, у приміщенні або сховищі підприємства, установи, організації і приведеш у робочий стан) незалежно від того, отримана така інформація чи ні.

7. Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел, поєднаний з метою негласного одержання інформації.:

8. Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-ти років. Ті самі.дії, вчинені службовою особою з використанням службового становища, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 359 і відповідно статтями 364 365, 423 або 424 КК.

9-У частині 2 ст. 359 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, як­що вони вчинені: а) повторно; б) за попередньою змовою групою осіб або організованою групою; в) заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, державним чи громадсь­ким інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.

Про поняття повторності злочинів, вчинення злочину за попередньою змо­вою групою осіб, організованою групою див. коментар відповідно до статей 32 і 28 КК.

10. Поняття істотної шкоди є оціночним і вирішується виходячи з обста­вин конкретної справи. Істотною шкодою може бути визнаний підрив авто­ритету державного органу, органу місцевого самоврядування, приниження честі і гідності громадянина, порушення його конституційних прав на недо­торканність житла, на заборону втручання в особисте і сімейне життя, на свободу думки і слова тощо.

Дата добавления: 2015-10-02