Караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Використання завідомо підробленого документа — карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням | волі на строк до двох років.

1. Стаття 358 КК є загальною нормою щодо ч. 2 ст. 158, статей 200, 215, ч. 2 ст. 223, статей 318, 319, 366 КК.

2. Суспільна небезпечність злочину визначається тим, що його вчинення не тільки порушує нормальну діяльність органів державної влади, органів самоврядування, підприємств, установ, організацій, але й може завдати істотної шкоди правам і законним інтересам фізичних та юридичних осіб, сприяє вчиненню інших більш тяжких злочинів.

3. Предметом злочину є: 1) посвідчення або інший документ, який надає права або звільняє від обов'язків і який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, при­ватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи (нею, наприклад, може бути працівник устано­ви паспортної служби, голова міської ради та ін.); 2) печатки, штампи чи бланки підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності; 3) інші офіційні печатки, штампи чи бланки.

Про поняття «документ», «печатка», «штамп», «офіційні документи, пе чатки, штампи» див. коментар до ст. 357 КК.

Посвідчення — це документ, який посвідчує особу володільця, його право та (або) правовий статус (посвідчення: особи, інваліда війни, пенсійне то­що), виданий (виготовлений) з метою використання.

Іншими документами визнаються свідоцтва, атестати, дипломи, листки тимчасової непрацездатності, рецепти, рішення суду, виконавчі листи, ліцензії та ін.

Ці документи повинні надавати права або звільняти від обов'язків (на­приклад, диплом кандидата наук дає право претендувати на посаду доцента, листок тимчасової непрацездатності звільняє від роботи тощо).

Склад цього злочину відсутній, якщо йдеться про неофіційні документи, тобто особисті документи громадян, що надають певні права іншим особам або звільняють їх від обов'язків. Тому, наприклад, підробка боргової розпи­ски з метою отримати вже повернений борг не може кваліфікуватися за ст. 358 КК, а утворює склад готування до шахрайства (статті 14 і 190 КК).

Предметом розглядуваного злочину не є документи, які хоч і мають пев­не юридичне значення, але не надають конкретних прав або не звільняють від обов'язків (наприклад, заявки, запити, характеристики).

Бланк — це стандартна форма документа з частково надрукованим текс­том, яка вимагає для остаточного його складення доповнення необхідними реквізитами (наприклад, бланки паспортів, посвідчень, облікових та інших документів). Після оформлення належним чином (внесення необхідних да­них, наявність печатки, штампа, підпису уповноваженої особи) бланки ста­ють документами. '

Існують бланки суворої звітності, які містять номер (інколи серію), підлягають обов'язковій реєстрації і мають спеціальний режим використан­ня («Номенклатура бланків цінних паперів і документів суворого обліку, що виготовляються за ліцензією Мінфіну», затверджена постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення порядку виготовлення бланків, цінних паперів і документів суворого обліку» від 19 квітня 1993 р. № 283 (Зібрання законодавства України: Серія 2. - 1998. — № 5. — Ст. 293).

4. З об'єктивної сторони злочин полягає в таких альтернативних діях:

а) підроблення посвідчення або іншого документа; б) збут підробленого до­кумента; в) виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, а так са­мо інших офіційних печаток, штампів чи бланків; г) збут підроблених печа­ток штампів чи бланків.

Підроблення посвідчення або іншого документа — це: а) повне виготовлення фальшивого документа, схожого на справжній (відтворення як матеріальної форми, так і змісту носія інформації); б) внесення у справжній з точки зору форми документ неправдивих відомостей (наприклад, бездоганно оформлений листок тимчасової непрацездатності, виданий завідомо здоровій людині);

в) зміна змісту або характеру документа шляхом механічних маніпуляцій (до­писування, підтирання, підчистка, витравлення тексту тощо); г) підроблення відбитків штампа, печатки як необхідного реквізиту документа.

Виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків — це їх створення будь-яким способом (кустарним, друкарським) або внесення змін у справжній штамп, печатку чи бланк (наклеювання літер або цифр, взятих з одного кліше, на місце видалених з іншого).

Бланки цінних паперів і документів суворого обліку можуть виготовляти­ся тільки на державних спеціалізованих підприємствах, які охороняються ор­ганами внутрішніх справ, у порядку, визначеному «Правилами виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку», затвердженими нака­зом Міністерства фінансів України від 25 листопада 1993 р. № 98, Службою безпеки України від 15 листопада 1993 р. № 118 та МВС України від 24 лис­топада 1993 р. № 740 (Банківська справа в Україні. — 1998. — Т. 3. — 8(н)1).

Збут підроблених посвідчень або інших документів, офіційних печаток, штампів чи бланків — будь-яка форма відчуження (продаж, обмін, даруван­ня) як самим підроблювачем, так і іншою особою, яка знала, що документ є фальшивим.

5. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї із за­значених у диспозиції ч. 1 ст. 358 КК дій.

6. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і спеціальною метою — використання підробленого документа, штампа, печат­ки чи бланка за призначенням як самим підроблювачем, так і іншою осо­бою. Мета використання підробленого документа означає бажання винного набути певних суб'єктивних прав або звільнитися від юридичних обов'язків (приховати наявність вищої освіти, щоб за рахунок бюджетних коштів одер­жати другу вищу освіту). Якщо мета інша (продемонструвати майстерність, поповнити колекцію та ін.), склад злочину відсутній.

7. Підроблення посвідчень та інших предметів злочину для їх наступно­го використання з метою заволодіння чужим майном слід кваліфікувати за ст. 358 КК та як готування до злочину проти власності.

8. Суб'єктом злочину є приватна особа, яка досягла 16-річного віку. Вчинення зазначених дій службовою особою з використанням службово­го становища необхідно кваліфікувати як службове підроблення за ст. 366 КК.

9. У частині 2 ст. 358 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, як­що вони вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб.

10. Про поняття повторності вчинення злочину див. ст. 32 КК та комен­тар до неї.

Підроблення або збут одночасно декількох підроблених документів (пе­чаток, штампів чи бланків) повторності не утворює. Відсутня повторність і в тому разі, коли винний через проміжок часу вносить неправдиві відомості в один і той же документ. Не є повторністю підроблення документа та йо­го наступний збут особою, яка його підробила.

11. Про поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осудив. ст. 28 КК та коментар до неї.

12. Частиною 3 ст. 358 КК передбачена відповідальність за використання завідомо підробленого документа.

13. З об'єктивної сторони використання полягає у наданні підробленого документа підприємствам, установам або організаціям незалежно від форми власності (документ передається уповноваженим особам) або пред'явленні їх (для ознайомлення з його змістом, але сам підроблений документ залиша­ється у володінні винного, наприклад, пред'являється підроблене посвідчен­ня контролеру при користуванні громадським транспортом; надання фальшивого посвідчення учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС для одержання пільг). Під ознаки даної статті підпадає також використання справжнього, але чужого документа (наприклад, пред'явлення з метою без­коштовного проїзду посвідчення працівника міліції, що належить іншій особі).

Заподіяння значної майнової шкоди шляхом використання підробленого документа за відсутності ознак шахрайства підлягає кваліфікації за статтями 358 та 192 КК.

Дії особи, яка спочатку підробила документ, а згодом його використала, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених частинами 1 і З ст. 358 КК. Якщо строк давності притягнення до кримінальної відповідаль­ності за раніше вчинене підроблення закінчився, винний відповідатиме ли­ше за його використання (ч. З ст. 358 КК).

У разі використання підроблених документів з метою ухилитися від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, якщо ці дії призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах дії винної особи додатково слід кваліфікувати за ст. 212 КК (п. 13 постанови ПВСУ «Про деякі питання застосування зако­нодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів» від 26 березня 1999 р. № 5 (Постанови (1963-2000)... - С. 154).

14. Злочин вважається закінченим з моменту пред'явлення (надання) підробленого документа, незалежно від того чи вдалося винному досягти по­ставленої мети.

15. Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел.

16. Суб'єктом цього злочину може бути будь-яка особа, якій виповнило­ся 16 років.

Дата добавления: 2015-10-02