Стаття 354. Одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації

Незаконне одержання шляхом вимагання працівником державного підприємства, установи чи організації, який не є службовою особою, в будь-якому вигляді матеріальних благ або вигід майнового характеру у значному розмірі за виконання чи невиконання будь-яких дій з викорис­танням становища, яке він займає на підприємстві, в установі чи ор­ганізації, —

Карається штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Примітка. Під незаконною винагородою у значному розмірі в цій статті слід розуміти незаконну винагороду, яка в два і більше разів пере­вищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

1. Суспільна небезпечність цього злочину визначається тим, що він по­сягає на нормальну роботу державних підприємств, установ, організацій, принижує їх авторитет, завдає шкоди майновим інтересам громадян.

2. Предметом злочину є незаконна винагорода, а саме: 1) матеріальні бла­га; 2) вигоди майнового характеру у будь-якому вигляді.

Матеріальні блага — це будь-які матеріальні цінності: гроші, промислові і продовольчі товари, рухоме і нерухоме майно, вартість якого може бути виражена в грошовому еквіваленті.

Під вигодами майнового характеру слід розуміти: а) право на майно;

б) будь-які дії та послуги майнового характеру.

Право на майно — це набута можливість користуватися, володіти і розпо­ряджатися чужим майном (заповіт на квартиру, боргова розписка, генераль­не доручення на автомобіль тощо).

Дії і послуги майнового характеру — це надання безкоштовних санатор­них чи туристичних путівок, проїзних квитків, телефонних карток, квитків на відвідування видовищних заходів (концертів, спортивних змагань тощо), безоплатне виконання будь-яких робіт (наприклад, будівельних, ремонтних, з нагляду за дитиною та ін.).

Розмір отриманої працівником незаконної винагороди має бути знач­ним — перевищувати в два і більше разів неоподатковуваний мінімум до­ходів громадян (примітка до ст. 354 КК).

3. Об'єктивна сторона цього злочину — це незаконне одержання шляхом вимагання працівником державного підприємства, установи чи організації, який не є службовою особою, зазначених матеріальних благ та вигод за ви­конання чи невиконання ним будь-яких дій з використанням становища, яке він займає на підприємстві, в установі чи організації.

Отже, склад злочину, передбаченого ст. 354 КК, має місце за наявності сукупності ознак, а саме: а) винагорода є незаконною; б) способом її одер­жання є вимагання; в) вона є платою за виконання чи невиконання винним певних дій; г) вчинення чи невчинення працівником дій пов'язане із вико­ристанням становища, яке він займає на підприємстві, в установі чи ор­ганізації.

4. Незаконною винагородою слід визнавати одержання працівником таких матеріальних благ або вигід майнового характеру, які офіційно не передба­чені за виконання ним роботи на державному підприємстві, установі чи ор­ганізації.

5. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного злочину є одержан­ня винагороди шляхом вимагання. Під вимаганням як необхідною ознакою розглядуваного злочину слід розуміти не тільки прямо виражену вимогу працівника державного підприємства, установи чи організації передати не­законну винагороду, поєднану з погрозою вчинення або невчинення з вико­ристанням становища, яке він займає на підприємстві, в установі чи ор­ганізації, дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам то­го, хто дає винагороду, але й умисне створення таким працівником, який не є службовою особою, умови, за яких особа вимушена дати винагороду з ме­тою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

Зокрема, вимагання може виявлятися у штучному створенні або викори­станні будь-яких перешкод як приводу для одержання незаконної винагоро­ди, у прямій відмові або умисному затриманні виконання покладених на особу обов'язків, в надуманому посиланні на відсутність матеріалів, запас­них частин, на неможливість якісно або в строк виконати роботу чи надати послугу.

6. Якщо незаконна винагорода одержана працівником державного підприємства, установи чи організації за ініціативою громадянина і за від­сутності ознак вимагання, склад злочину, передбаченого ст. 354 КК, відсутній.

7. Виконання чи невиконання будь-яких дій, за які одержана винагорода, має бути зумовлене покладеними на працівника державного підприємства, установи чи організації конкретними обов'язками, що визначаються норма­тивними актами, трудовим договором, інструкціями тощо. Не має значення, чи займав працівник становище, яке використав, постійно, тимчасово чи за спеціальним дорученням. Вимога винагороди за роботу, що не входить у ко­ло обов'язків особи, складу даного злочину не утворює.

Дії, за виконання чи невиконання яких незаконно одержана винагорода, можуть бути як правомірними, так і протиправними. Одержання незаконної винагороди, пов'язане з вчиненням дій, які самі по собі є злочином, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів.

8. Злочин вважається закінченим з моменту прийняття працівником дер­жавного підприємства, установи чи організації (особисто або через посеред­ників) матеріальних благ чи вигід майнового характеру у значному розмірі.

9. Для кваліфікації не має значення час одержання незаконної винагоро­ди — до виконання чи невиконання ним будь-яких дій з використанням ста­новища, яке працівник займає на державному підприємстві, в установі чи організації, чи після їх виконання чи невиконання.

Якщо незаконна винагорода не була одержана або була одержана її час­тина (менша, ніж два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян) з при­чин, незалежних від волі винного, вчинене слід кваліфікувати за відповідною частиною ст. 15 та ст. 354 КК.

10. Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом, корисливи­ми мотивом та метою. Винний усвідомлює, що він незаконно одержує вина­городу шляхом вимагання з використанням становища, яке він займає на державному підприємстві, в установі чи організації, і бажає цього.

11. Суб'єкт злочину — спеціальний. Ним може бути працівник держав­ного підприємства, установи чи організації, незалежно від роду діяльності, який не є службовою особою (секретар-референт, консультант тощо). Це можуть бути особи, які працюють в апараті правоохоронних органів, дипло­матичної служби, у сфері виробництва, медичного, культурного обслугову­вання тощо.

Державні підприємства — це підприємства, засновані на державній чи ко­мунальній власності, тобто власником яких є держава чи органи місцевого самоврядування. Державні установи та організації — це організаційні струк­тури, які здійснюють практичне виконання завдань і функцій держави, не займаються підприємницькою діяльністю, і фінансування робіт, пов'язаних з їх діяльністю, здійснюється за рахунок асигнувань, що виділяються з дер­жавного бюджету або з місцевих бюджетів адміністративно-територіальних одиниць («Державний класифікатор України: Класифікація організаційно-правових форм господарювання», затверджений наказом Держстандарту Ук­раїни від 22 листопада 1994 р. № 288 (Інформаційний бюлетень Міністер­ства статистики України. — Ужгород, 1995. — № 1. — С. 25); глава 8 «Дер­жавні та комунальні унітарні підприємства» Господарського кодексу Ук­раїни від 16 січня 2003 р.)

Особи, які є працівниками недержавної сфери, кримінальній відповідаль­ності за такі дії не підлягають. Службові особи, які одержали незаконну ви­нагороду, відповідають за одержання хабара за ст. 368 КК.

Дата добавления: 2015-10-02