Караються позбавленням волі на строк від п'яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади і займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1. Всесвітня медична асоціація в жовтні 1987 р. (м. Мадрид) прийняла Декларацію щодо трансплантації людських органів. У ній проголошується, що головною турботою лікарів повинне бути здоров'я їх пацієнтів. І донор, і реципієнт є пацієнти, і тому повинні бути вжиті всі заходи для захисту прав обох. Жоден лікар не може брати на себе відповідальність за транс­плантацію органів, якщо не захищені права і донора, і реципієнта.

2. Відповідно до ст. 47 «Основ законодавства України про охорону здо­ров'я» пересадка від донора до реципієнта органів та інших анатомічних ма­теріалів здійснюється у визначеному законодавством порядку за наявності їх згоди або згоди їхніх законних представників за умови, що використання інших засобів і методів для підтримання життя, відновлення або поліпшення здоров'я не дає бажаних результатів, а завдана при цьому шкода донору є мен­шою, ніж та, що загрожувала реципієнту. 16 липня 1999 р. був прийнятий За­кон України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини» (ВВР. — 1999. — № 41. — Ст. 377), який регулює цю діяльність.

3. З об'єктивної сторони цей злочин полягає в порушенні встановлено­го законом порядку трансплантації органів або тканин людини. Трансплан­тація — спеціальний метод лікування, що полягає в пересадці реципієнту органа або іншого анатомічного матеріалу.

4. Цей метод лікування застосовується виключно за наявності медичних показань лише за умови, коли усунення небезпеки для життя або відновлен­ня здоров'я реципієнта іншими методами лікування неможливе. Це встанов­лює консиліум лікарів відповідного закладу охорони здоров'я чи наукової установи.

5. Повинна бути згода інформованого дієздатного реципієнта. Якщо він не досяг 15-річного віку чи визнаний судом недієздатним, трансплантація застосовується за згодою батьків або інших законних представників (напри­клад, опікунів або піклувальників). Щодо осіб віком від 15-ти до 18-ти років чи визнаних судом обмежено дієздатними трансплантація застосовується за згодою реципієнта, його батьків або інших законних представників.

6. Цю діяльність можуть здійснювати акредитовані в установленому за­конодавством України порядку державні та комунальні заклади охорони здоров'я і державні наукові установи за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Ці установи повинні мати відповідну матеріально-тех­нічну базу, обладнання та кваліфікованих працівників.

7. Живим донором може бути лише повнолітня дієздатна особа. У неї мо­же бути взятий як гомотрансплантант лише один із парних органів або ча­стина органа чи іншого анатомічного матеріалу.

8. Це питання вирішується на підставі висновку консиліуму лікарів після його всебічного обстеження, і за умови, що завдана здоров'ю донора шкода буде меншою, ніж небезпека для життя, що загрожує реципієнту.

9. Повинна бути письмова згода живого донора, підпис якого засвід­чується у встановленому законодавством порядку.

10. Не допускається взяття гомотрансплантантів у живих осіб, які утри­муються у місцях відбування покарань; страждають на тяжкі психічні роз­лади; мають захворювання, що можуть передатися реципієнту або зашкоди­ти його здоров'ю; надали раніше орган або частину органа для трансплан­тації.

11. Певні умови та порядок взяття анатомічних матеріалів у померлих осіб для трансплантації встановлені в розділі IV Закону України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини».

12. Факт смерті потенційного донора встановлюється консиліумом лікарів, які не можуть брати участі у взятті у цього донора анатомічних ма­теріалів, у їх трансплантації чи виготовленні біоімплантантів.

13. Кожна повнолітня дієздатна особа може дати згоду або не давати зго­ди стати донором анатомічних матеріалів у разі своєї смерті. Якщо така зго­да відсутня, то її можуть дати один з подружжя або родичі, які проживали з нею до смерті. Щодо неповнолітніх, обмежено дієздатних або недієздатних таку згоду можуть дати законні представники.

14. Якщо за життя людина зробила заяву про незгоду бути донором, то взяття анатомічних матеріалів для трансплантації не допускається. Взяття та­ких матеріалів також не допускається при відсутності дозволу судово-медич­ного експерта у разі необхідності проведення судово-медичної експертизи.

15. Злочин є закінченим з моменту вчинення трансплантації з порушен­ням встановленого законом порядку.

16. Суб'єктивна сторона злочину полягає в прямому умислі. При неза­конній торгівлі органами або тканинами людини обов'язковою є корисливі мотив та мета.

17. Суб'єктом злочину є особа, яка здійснює трансплантацію, а також інші особи, які займаються торгівлею органами або тканинами людини, в то­му числі учасники транснаціональних організацій.

18. Частина 2 статті встановлює відповідальність за вилучення у людини шляхом примушування або обману її органів або тканин з метою трансплан­тації.

19. Примушування може застосовуватись лише до живого донора. Воно може виражатись у завданні ударів, побоїв, зв'язуванні, викручуванні рук, ніг, позбавленні свободи, а також спричиненні тілесних ушкоджень, крім то­го, до донора може застосовуватися психічне насилля, тобто погроза засто­сувати фізичне насилля, знищити або пошкодити майно, розголосити відо­мості, що ганьблять його або близьких йому осіб, тощо.

20. Обман — це повідомлення донору, реципієнту або їх законним пред­ставникам неправдивих відомостей, або замовчування таких відомостей, які мають бути повідомлені.

21. Частина 3 статті передбачає відповідальність за дії, передбачені час­тинами 1 або 2, вчинені щодо особи, яка перебувала в безпорадному стані або в матеріальній чи іншій залежності від винного.

22. Безпорадний стан потерпілого (донора чи реципієнта) може бути обу­мовлений фізичними недоліками, розладом психіки, хворобою, станом не­притомності тощо. Крім того, безпорадний стан може бути наслідком сп'яніння (алкогольного, наркотичного). Не має значення хто довів до тако­го стану потерпілого. Проте ступінь сп'яніння має бути таким, щоб по­терпіла особа слабо усвідомлювала обстановку, в якій вона знаходиться, не розуміла, що здійснюється трансплантація або не могла чинити опір такій операції.

23. Матеріальна залежність може мати місце тоді, коли потерпілий отри­мує істотну матеріальну підтримку, або перебуває на його утриманні та ін.

24. Інша залежність може виникати, наприклад, у взаємовідносинах між начальником і підлеглим, учителем або тренером і учнем тощо.

25. У частині 4 встановлена відповідальність за незаконну торгівлю орга­нами або тканинами людини. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини» укладан­ня угод, що передбачають купівлю-продаж органів або інших анатомічних матеріалів людини, за винятком кісткового мозку, забороняється.

26. Частина 5 статті передбачає відповідальність за вчинення цього зло­чину за попередньою змовою групою осіб (див. коментар до ст. 28 КК) або участь у транснаціональних організаціях, які займаються такою діяльністю. Такі організації систематично займаються незаконною трансплантацією ор­ганів чи тканин людини, порушуючи тим самим міжнародні конвенції з цих питань та національне законодавство.

Дата добавления: 2015-10-02